Рішення № 140888566, 23.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 рокусправа № 380/10/26Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом державного некомерційного підприємства Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького до Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування припису,-

встановив:

державне некомерційне підприємство Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати припис Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради про усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини від 01.12.2025 №0004/П1025.

В обґрунтування позову зазначив, що 08.12.2025 отримано припис від 01.12.2025 № 0004/П1025, яким Відповідач вимагає до 28.01.2026 демонтувати пластикові віконні заповнення та встановити на їх місці дерев`яні за зразком оригінальних у будівлі по вул. Чернігівській, 3 у м. Львові. Позивач стверджує, що в результаті реорганізації шляхом приєднання Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради Львівська обласна клінічна лікарня (наказ МОЗ України від 20.08.2025 № 1316 та від 22.10.2025 № 1605) за передавальним актом йому було передано 23 будівлі за адресою: м. Львів, вул. Чернігівська, 7, та одна будівля за адресою: м. Львів, вул. Ю. Руфа, 4, корп. 12. Будівля за адресою: м. Львів, вул. Чернігівська, 3, університету не передавалася, відповідно університет не є її власником чи користувачем. Позивач зазначає, що об`єкти за адресою вул. Чернігівська, 7 відсутні в Переліку пам`яток культурної спадщини місцевого значення (наказ МКІП від 18.01.2021 № 14), охоронний договір на будівлю по вул. Чернігівській, 3 ні з ним, ні з його попередником не укладався, а повідомлення про включення об`єктів до Реєстру не надходило. Отже, спірний припис винесено стосовно неналежної особи та з порушенням принципу обґрунтованості.

Ухвалою суду від 19.01.2026 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечує повністю. Зазначає, що об`єкт Житловий будинок, кін. ХІХ ст. за адресою: м. Львів, вул. Чернігівська, 3, є пам`яткою архітектури місцевого значення (охоронний №5637-Лв) на підставі рішення виконкому Львівської обласної ради від 17.07.1990 №227 та наказу МКІП від 18.01.2021 №14. Історично будівля ЛОР-відділення літ. А-2 (загальною площею 1631,7 кв. м) мали адресу вул. Чернігівська, 1/3 (або вул. Чернігівська, 3). У подальшому в процесі упорядкування адрес Личаківською районною адміністрацією (розпорядження від 04.05.2022 № 102) та реєстрації в ЄДЕССБ цій будівлі присвоєно адресу вул. Чернігівська, 7. Будівля перебуває у власність держави в особі Міністерства охорони здоров`я України та була передана в користування (узуфрукт) Позивачу як правонаступнику КНП ЛОР Львівська обласна клінічна лікарня згідно з наказом МОЗ України від 22.10.2025 №1605 та передавальним актом (інвентарний номер 10310011, реєстраційний номер об`єкта 3139139546060). Головним ідентифікатором пам`ятки є її охоронний номер (№5637-Лв), а не адреса, яка є описовим елементом. Відсутність укладеного охоронного договору не звільняє користувача від обов`язку дотримуватися вимог законодавства про охорону культурної спадщини. Факт самовільної заміни автентичних дерев`яних вікон на пластикові підтверджено матеріалами обстеження, а позивач використовує зазначену будівлю для здійснення господарської/медичної діяльності.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської обласної Ради народних депутатів від 17.07.1990 №227 Про взяття під охорону держави споруд Львівської області, що мають наукову, історичну, художню і містобудівельну цінність, об`єкт Житловий будинок кінця ХІХ ст. за адресою: м. Львів, вул. Чернігівська, 3, взято під охорону держави як пам`ятку архітектури місцевого значення.

Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 18.01.2021 № 14 вказаний об`єкт занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення під охоронним №5637-Лв.

Свідоцтво про право власності від 20.05.2008 та Витяг про реєстрацію права власності №18958804 від 26.05.2008 - підтверджують факт реєстрації права комунальної власності Львівської обласної ради на об`єкт нерухомого майна: ЛОР відділення літ. А-2 загальною площею 1631,7 кв. м за адресою: м. Львів, вул. Чернігівська, буд. 1/3 (реєстраційний номер майна 23321365) на підставі рішення Львівської обласної ради від 25.10.2006 №101.

Розпорядження Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 04.05.2022 №102 Про внесення доповнень до розпорядження Личаківської районної адміністрації від 21.07.2021 №253 - згідно з яким будівлі ЛОР-відділення під літ. А-2 (колишня адреса вул. Чернігівська, 1/3 у м. Львові) загальною площею 1631,7 кв. м було офіційно присвоєно та впорядковано нову адресу: м. Львів, вул. Чернігівська, 7.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 20.08.2025 №1316 Про реорганізацію комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради Львівська обласна клінічна лікарня - яким вирішено реорганізувати комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради Львівська обласна клінічна лікарня шляхом приєднання до державного некомерційного підприємства Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, який є правонаступником усього майна, майнових і немайнових прав та обов`язків лікарні.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 22.10.2025 №1605 затверджено передавальний акт майна, прав та обов`язків комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради Львівська обласна клінічна лікарня до правонаступника державного некомерційного підприємства Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, за яким позивачу передано об`єкти нерухомого майна за адресою: м. Львів, вул. Чернігівська, 7 (23 будівлі, зокрема будівля ЛОР-відділення літ. А-2, інв. № 10310011, реєстраційний номер об`єкта 3139139546060) та м. Львів, вул. Ю. Руфа, 4, корп. 12.

01.12.2025 Офісом охорони культурної спадщини Львівської міської ради за результатами обстеження винесено припис №0004/П1025, яким керівнику державного некомерційного підприємства Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького наказано у термін до 28.01.2026 усунути порушення законодавства про охорону культурної спадщини - демонтувати пластикові вікна та встановити дерев`яні віконні заповнення за зразком оригінальних у нежитлових приміщеннях пам`ятки архітектури місцевого значення по вул. Чернігівській, 3.

Не погодившись із вказаним приписом, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України Про охорону культурної спадщини від 08.06.2000 №1805-III (далі Закон №1805-III).

Згідно з абз.2, 3 преамбули Закону №1805-III об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Абзацом 6 ст.1 Закону №1805-III визначено, що пам`ятка культурної спадщини (далі пам`ятка) об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону №1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Частиною 6 ст.3 Закону №1805-III передбачено, що рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов`язковими для виконання юридичними і фізичними особами.

Згідно з п.9 ч.2 ст.6 Закону №1805-III до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток місцевого значення, припинення робіт на цих пам`ятках, їх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них.

Пунктом 13 ч.1 ст.6 Закону №1805-III визначено, що надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках місцевого значення (крім пам`яток археології) належить до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Статтею 22 Закону №1805-III встановлено, що пам`ятки, їхні частини, пов`язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця.

Відповідно до ст.23 Закону №1805-III усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір. Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Згідно з ч.1 ст.24 Закону №1805-III власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Частиною 2 ст.24 Закону №1805-III передбачено, що використання пам`ятки має здійснюватися відповідно до визначених або встановлених режимів використання, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо. Режими використання пам`ятки визначаються науково-проектною (науково-дослідною) документацією, що складається за результатами проведених досліджень. Рішення про затвердження науково-проектної (науково-дослідної) документації з визначення режимів використання пам`ятки приймається: центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, - щодо пам`яток національного значення; органом охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями - щодо пам`яток місцевого значення. Порядок визначення режимів використання пам`яток та затвердження науково-проектної (науково-дослідної) документації встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.3 ст.24 Закону №1805-III до визначення у встановленому порядку режиму використання пам`ятки відповідно до частини другої цієї статті режим використання пам`ятки встановлюється відповідно до режимів використання, рекомендованих в обліковій документації або в охоронному договорі. У разі невизначення режиму використання пам`ятки в обліковій документації, охоронному договорі на пам`ятці допускаються лише консервація, реставрація, музеєфікація, ремонт, пристосування. Відомості про режими використання пам`ятки (у тому числі режими, встановлені відповідно до абзаців першого і другого цієї частини) вносяться до Державного земельного кадастру, містобудівного кадастру як обмеження у використанні земель.

Частиною 4 ст.24 Закону №1805-III забороняється змінювати призначення пам`ятки, її частин та елементів, робити написи, позначки на ній, на її території та в її охоронній зоні без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Абзацом 2 ч.1 ст.26 Закону №1805-III передбачено, що консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам`яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.

Статтею 27 Закону №1805-III визначено, що у разі, коли пам`ятці загрожує небезпека пошкодження, руйнування чи знищення, власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, зобов`язані привести цю пам`ятку до належного стану (змінити вид або спосіб її використання, провести роботи з її консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування). Якщо власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, самостійно не здійснюють заходів, передбачених у частині першій цієї статті, то відповідний орган охорони культурної спадщини може зобов`язати їх здійснити ці заходи, видавши відповідне розпорядження. У разі, коли власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, не в змозі виконати розпорядження органу охорони культурної спадщини щодо охорони пам`ятки, орган охорони культурної спадщини може вжити необхідних заходів самостійно (повністю або частково), профінансувавши їх за рахунок спеціальних коштів на фінансування охорони культурної спадщини.

Згідно зі ст.30 Закону №1805-III органи охорони культурної спадщини зобов`язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам`ятці або порушує законодавство, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини. Приписи органів охорони культурної спадщини є обов`язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.

Стаття 44 Закону №1805-III має назву Відповідальність юридичних осіб за порушення законодавства про охорону культурної спадщини та встановлює фінансові санкції, які відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що об`єкти культурної спадщини, до яких належать і пам`ятки архітектури місцевого значення, мають особливу правову природу та потребують особливої охорони, що є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Із цією метою законодавство встановлює для власників пам`яток і уповноважених ними осіб спеціальний правовий режим утримання та використання таких об`єктів, який передбачає, зокрема, заборону змінювати, замінювати пам`ятку та пов`язане з нею майно (ст.22 Закону №1805-III), обов`язок утримувати пам`ятку в належному стані та використовувати її відповідно до встановлених режимів, у спосіб, що потребує якнайменших змін і забезпечує збереження її матеріальної автентичності (ч.1, 2 ст.24 Закону №1805-III), а також обов`язок укласти охоронний договір (ст.23 Закону №1805-III). Зазначені обов`язки випливають безпосередньо зі статусу пам`ятки і не залежать від наявності чи відсутності охоронного договору.

Водночас наведене нормативне регулювання не звільняє орган охорони культурної спадщини від дотримання загальних вимог до актів індивідуальної дії. Реалізуючи надані йому ст.6, ст.30 Закону №1805-III повноваження щодо видання приписів, такий орган зобов`язаний діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, а прийняте ним рішення має відповідати критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, зокрема бути обґрунтованим, тобто прийнятим з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Оцінюючи оскаржуваний припис на предмет відповідності критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.

Обґрунтованість, як визначальна властивість акту індивідуальної дії, спрямована на формування юридичної визначеності рішень суб`єктів владних повноважень. Припис органу охорони культурної спадщини, яким на особу покладається обов`язок вчинити певні дії за власний рахунок, має відповідати змісту правовідносин, у межах яких він приймається, зокрема правильно визначати особу, на яку такий обов`язок покладається.

Оскаржуваний припис складено та вимоги про демонтаж пластикових віконних заповнень та встановити на їх місце дерев`яні за зразком оригінальних покладено на державне некомерційне підприємство Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького.

Припис від 01.12.2025 №0004/П1025 зобов`язує Позивача вчинити юридично та фактично значущі дії (демонтаж та монтаж віконних конструкцій) у будівлі за адресою: м. Львів, вул. Чернігівська, 3.

Згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (від 02.06.2025 №429461117 та від 02.02.2026 №462474279), якими підтверджується, що за адресою м. Львів, вул. Чернігівська, 3 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про будь-які зареєстровані речові права (власність, оперативне управління, користування) Позивача повністю відсутні.

Внаслідок реорганізації комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради Львівська обласна клінічна лікарня Позивачу згідно з Передавальним актом, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 22.10.2025 №1605, було передано майно та речові права виключно щодо об`єктів за адресою: м. Львів, вул. Чернігівська, 7 (зокрема будівлю ЛОР-відділення літ. А-2) та м. Львів, вул. Ю. Руфа, 4, корп. 12. Жодного майна, будівлі чи приміщення за адресою вул. Чернігівська, 3 Позивачу за Передавальним актом не передавалося.

Суд відхиляє посилання відповідача, що будівля ЛОР-відділення літ. А-2 по вул. Чернігівській, 7 та пам`ятка по вул. Чернігівській, 3 є єдиним об`єктом, повністю спростовуються досліджених судом документами, а саме:

Розпорядженням Личаківської районної адміністрації від 04.05.2022 №102 будівлі ЛОР-відділення під літ. А-2 (яка мала колишню адресу вул. Чернігівська, 1/3) присвоєно адресу: м. Львів, вул. Чернігівська, 7.

Разом з тим, згідно з наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 18.01.2021 №14, пам`ятка архітектури місцевого значення (охоронний №5637-Лв) обліковується за окремою та самостійною адресою: м. Львів, вул. Чернігівська, 3.

Зміна адреси об`єктів нерухомості органами місцевого самоврядування вимагає відповідного узгодження та відображення в облікових документах органів охорони культурної спадщини.

Відповідач, видаючи оскаржуваний припис від 01.12.2025, безпідставно поклав обов`язок щодо виконання демонтажних та монтажних робіт у будівлі №3 по вул. Чернігівській на державне некомерційне підприємство Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, який володіє та користується майном виключно за адресою: вул. Чернігівська, 7.

З огляду на відсутність документального підтвердження належності Позивачу на праві власності, оперативного управління, узуфрукта чи користування приміщень за адресою: м. Львів, вул. Чернігівська, 3, оскаржуваний припис Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради від 01.12.2025 №0004/П1025 винесено стосовно неналежної особи, без належного з`ясування обставин справи та з порушенням вимог ч. 2 ст. 2 КАС України.

Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки жодного правового значення для правильного вирішення справи не мають.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч.1 ст.90 цього ж Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю. А тому, виходячи з положень п.2 ч.2 ст.245 КАС України, спірне рішення слід скасувати як протиправне.

Приписами ч.1 ст.139 КАС України унормовано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 77, 90, 242-246, 262, 294 КАС України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради про усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини від 01.12.2025 №0004/П1025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради на користь державного некомерційного підприємства Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна