Рішення № 140888466, 23.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 рокусправа № 380/13156/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (місцезнаходження: 54000, м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1, код ЄДРПОУ 13844159), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення №135050020631 від 14.01.2026 Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській Області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) періоду роботи на підприємстві МП Орбіта з 20.05.1994 по 15.05.1997;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) період роботи на підприємстві МП Орбіта з 20.05.1994 року по 15.05.1997.

Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що у період з 20.05.1994 по 15.05.1997 позивач офіційно працював на підприємстві МП «Орбіта» у місті Львові. 14.01.2026 відповідач Рішенням № 135050020631 відмовив позивачу у зарахуванні зазначеного періоду до страхового стажу, посилаючись на таке: «до страхового стажу не зараховано період роботи з 20.05.1994 по 15.05.1997, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 20.05.1994, оскільки не співпали «у часі дата прийняття (20.05.1994 ) з датою наказу (20.05.1997) в підставах внесення запису про прийняття». Аналіз рукописного тексту у графі № 4 сторінки № 2 запису № 1 трудової книжки позивача свідчить, шо наказ № 5 про прийняття на роботу видано 20.05.1994. Наказ про звільнення № 5 було видано 15.05.1997. Якщо і мають місце якісь описки чи неточності, то вони виникли не з провини позивача, адже трудова книжка весь час перебувала у володіння роботодавця та ним заповнювалася. Оскільки підприємство ліквідоване, позивач позбавлений можливості виправити цю описку чи помилку (або описку) роботодавця. Вважає, що відповідач протиправно не зарахував позивачу стаж роботи за період 20.05.1994 року по 15.05.1997, покладаючи на позивача усю відповідальність за якість (точність) оформлення записів у трудовій книжці директором МП «Орбіта». Просить позов задовольнити.

Ухвалою від 30.06.2026 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою судді від 08.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Відзив обґрунтований тим, що 06.01.2026 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058). 14.01.2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та прийнято рішення № 135050020631 про відмову в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до статті 32 Закону № 1058 у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Рішення від 14.01.2026 № 135050020631 прийнято з урахуванням наступних правових норм та фактичних обставин. На день звернення із заявою про призначення пенсії по інвалідності від 06.01.2026 пенсійний вік позивача становить 50 років 09 місяців. Відповідно до частини 1 статті 32 Закону № 1058 особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, зокрема, для осіб з інвалідністю IІ та ІІІ груп: - від 49 років до досягнення особою 51 років включно - 12 років. За наслідками розгляду заяви позивача від 06.01.2026 про призначення пенсії та доданих до неї документів, до страхового стажу не зараховано період роботи:- з 20.05.1994 по 15.05.1997 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 20.05.1994, оскільки не співпадає у часі дата прийняття (20.05.1994 ) з датою наказу (20.05.1997) в підставах внесення запису про прийняття. Так, страховий стаж позивача становить 07 років 08 місяців 07 дні, що є недостатнім для призначення пенсії по інвалідності відповідно до статті 32 Закону № 1058. У зв`язку з викладеним, за наслідками розгляду заяви позивача від 06.01.2026 та доданих до неї документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийнято рішення від 14.01.2026 № 135050020631 про відмову в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до статті 32 Закону № 1058 у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 14.01.2026 № 135050020631 про відмову в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до статті 32 Закону № 1058 є правомірним та законним, прийнятим в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства України.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта.

Позивач 06.01.2026 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності.

За результатами розгляду вказаної заяви за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийнято рішення №135050020631 від 14.01.2026, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування підстави відмови у рішенні зазначено:

Відповідно до ст. ст. 30, 32 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV) особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, зокрема, для осіб з інвалідністю І та III груп: від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років.

Страховий стаж особи становить 07 років 08 місяців 07 днів.

Результати розгляду документів, доданих до заяви: - до страхового стажу не зараховано період роботи з 20.05.1994 по 15.05.1997, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_3 від 20.05.1994, оскільки не співпадає у часі дата прийняття (20.05.1994) з датою наказу (20.05.1997) в підставах внесення запису про прийняття.

Заявник не працює.

На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.

Висновок: відсутнє право на призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 32 Закону №1058-IV в зв?язку з відсутністю необхідного страхового стажу 12 років».

Не погоджуючись з рішенням відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності призначається у разі встановлення особі інвалідності, за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Згідно частини 2 статті 32 Закону № 1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп - від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років;

Судом встановлено, що на момент звернення до пенсійного органу позивач досяг 50-річного віку.

Суд встановив, що спірним у цій справі є питання можливості зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 20.05.1994 по 15.05.1997.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII (далі Закон №1788-XII) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку№637).

Аналізуючи нормативно-правові акти України, які регулюють умови пенсійного забезпечення, суд наголошує, що норми Порядку №637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальнім по відношенню до Закону №1788-XII, мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Водночас, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (стаття 62 Закону №1788-XII).

При цьому суд звертає увагу на те, що положеннями Закону №1058 визначено, що підставою для призначення пенсії визначено виключно наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд враховує також те, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є, на переконання суду, виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.

Відповідач у спірному рішенні вказав на неналежне внесення записів про роботу в трудовій книжці позивачки, як на підставу відмови у призначенні пенсії.

З цього приводу суд враховує таке. Пунктом 2.2 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях", затвердженої Наказом Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162, що діяв до 29 липня 1993 року (надалі - Інструкція № 162) заповнення трудової книжки уперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.

Згідно з пунктом 2.3 Інструкції № 162 усі записи в трудовий книжці про приймання на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження й заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Пунктом 2.10 Інструкції № 162 врегульовано, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по-батькові (повністю, без скорочень чи зміни імені та по-батькові на ініціали) та дата народження зазначаються на підставі паспорта або свідоцтва про народження.

У відповідності до пункту 2.11 Інструкції № 162 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник власним підписом завіряє правильність внесення відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, та після цього проставляється печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалась трудова книжка.

Контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснюється в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 6 вересня 1973 року № 656 "Про трудові книжки робітників і службовців" (п. 8.1. Інструкції № 162).

Так, відповідно до пункту 18 Постанови Міністрів СРСР від 06 вересня 1973 року № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" відповідальність за організацію робіт щодо ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, закладу, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, закладу, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну відповідальність, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Неналежне оформлення трудової книжки, не може бути підставою для виключення періодів роботи з трудового стажу позивача, які дають йому право на призначення/перерахунок пенсії, оскільки відповідальність за порядок ведення трудової книжки покладено безпосередньо на посадових осіб установи-роботодавця.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17 (реєстраційний номер у РСР 72366973).

Крім того суд зазначає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист, що підтверджується правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а та від 25.04.2019 у справі № 593/283/17.

Матеріали справи не містять доказів того, що дані трудової книжки позивача містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки, такі як нечіткість запису щодо дати наказу про прийняття на роботу, не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні означеного періоду роботи позивача до стажу роботи, що враховується при призначенні пенсії. Суд також враховує, що запис в трудовій книжці про дату прийняття на роботу позивача 20.05.1994 є чітким та не містить виправлень.

Відтак період роботи позивача з 20.05.1994 по 15.05.1997 підлягає зарахуванню до страхового стажу.

Таким чином відмова відповідача в зарахуванні спірного періоду до страхового стажу позивачки є протиправною.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ст.ст.241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 135050020631 від 14.01.2026 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (місцезнаходження: 54000, м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1, код ЄДРПОУ 13844159) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) періоди роботи з 20.05.1994 по 15.05.1997.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (місцезнаходження: 54000, м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1, код ЄДРПОУ 13844159) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.І. Кузан