Рішення № 140888403 від 23.10.2026 , Львівський окружний адміністративний суд

Єдиний державний реєстр судових рішень

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 рокусправа № 380/21219/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Лунь З.І. розглянув у спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕВІТТА УКРАЇНА» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення.

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕВІТТА УКРАЇНА» (місце знаходження: 20603, Черкаська обл., м. Шпола, вул. Лебединська, буд. 131а, код ЄДРПОУ 45510594) звернулося до суду з позовом до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1 ЄДРПОУ 43971343), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 28.05.2026 №UA209000/2026/000891/2;

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 03.06.2026 №UA209000/2026/000912/2;

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 03.06.2026 №UA209000/2026/000913/2;

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 05.06.2026 №UA209000/2026/000929/2.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. На думку позивача, Львівською митницею, усупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданих митних декларацій та документів, протиправно було прийняті рішення про коригування митної вартості товарів. Зазначає, що в оскаржуваних рішеннях не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості і, як наслідок - до прийняття рішень про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Позивач не погоджується із зазначеними у спірних рішеннях доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять усі відомості, що визначають та підтверджують митну вартість товарів.

09.10.2026 відповідач подав клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою від 12.10.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити повністю. Відзив обґрунтований тим, що в митного органу були зауваження до поданих декларантом документів, про що чітко зазначено в графі 33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості. Документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕВІТТА УКРАЇНА» не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню, а тому відповідач просив відмовити у задоволені позову.

15.10.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому вказує, що посадова особа митного органу у рішенні про коригування митної вартості має зазначити, зокрема, причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Зазначає, що усі зауваження були спростованні у позовній заяві. Вважає, що відзив на позовну заяву не обґрунтовує законність прийняття оскаржуваних рішень, не доказано правомірності прийнятих ним рішення, а тому є всі підстави для задоволення позову.

Суд встановив такі обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕВІТТА УКРАЇНА» код ЄДРПОУ 45510594. Юридична адреса: 20603, Україна, Звенигородський р-н, Черкаська обл., місто Шпола, вулиця Лебединська, будинок 131 А.

Одним із основних видів діяльності позивача є 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕВІТТА УКРАЇНА» (покупець) та компанія «EXIMOR Sp. z O.O.» (продавець) 07.02.2025 року уклали контракт №07-02, відповідно до якого Продавець зобов`язується поставити товар відповідно до Проформ цього контракту. Проформа оформляється на кожну окрему поставку, в ній зазначаються найменування, кількість, ціна та загальна вартість товару для конкретного постачання на митну територію України.

Згідно з рахунком-фактурою (інвойс) №20/05/2026 від 25.05.2026 покупець придбав у Продавця товар, загальною вартістю 15 997,50 Євро. Товаром, що декларувався був: тов. 1 Бобові овочі, лущені або нелущені, морожені, без ГМО: - горох заморожений / Groch mrozony. Opakowanie - worek 25kg- 20250 кг. Пакування: 810 паперових мішків по 25 кг. Термін придатності - 22/05/2028 Дата виготовлення - 22/05/2026 Виробник: EXIMOR SP. Z O.O. (PL)).

Декларантом, з метою оформлення вказаного товару, 28.05.2026 подано до Львівської митниці електронну митну декларацію, якій присвоєно номер №26UA209230050515U3, одночасно з цією митною декларацією як підставу для застосування основного методу, згідно з переліком та відповідно до умов, визначених ч.2 ст.53 Митного Кодексу України (далі - МКУ), надано документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, а саме:

- Зовнішньоекономічний контракт №07-02 від 07.02.2025;

- Рахунок-фактура (iнвойс) №20/05/2026 від 25.05.2026;

- Пакувальний лист №20/05/2026 від 25.05.2026;

- Договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом №22/05/26 від 22.05.2026;

- Заявка на перевезення вантажу автомобільним транспортом №23 від 25.05.2026;

- Довідка про транспортно-експедиційні витрати №78 від 27.05.2026;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №T-953-26 від 27.05.2026;

- Автотранспортна накладна №20/05/2026 від 25.05.2026;

- Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1) №PL/MF/AW 0586518 від 27.05.2026;

- Прайс-лист на травень від 01.05.2026;

- Сертифікат якості (Certificate of quality) від 25.05.2026;

- Сертифікат здоров`я від 25.05.2026;

- Копія транзитної декларації №26PL402010001LYHB7 від 26.05.2026.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження митної вартості.

На вимогу митного органу декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, та додатково надав: рахунок-проформу P4/05/2026 від 21.05.2026.

Львівською митницею відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2026/001580.

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000891/2 від 28.05.2026, в графі 33 якого були вказані зауваження митниці до поданих декларантом документів.

Відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000891/2 від 28.05.2026 було проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ та «застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД 26UA100440443458U1 від 05.03.2026 р., де митна вартість товару зі схожими характеристиками "Швидкозаморожений горошок...» становить 1,4979 дол. США/кг. Коригування на розмір партії, умови поставки та комерційні рівні не здійснювалося, оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі.»

На виконання вимог зовнішньоекономічного Контракту №07-02, згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №2/06/2026 від 01.06.2026 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 14 007 Євро.

Товарами, що декларувалися були: тов. 1 Овочі морожені, без ГМО: - квасоля спаржева заморожена, упаковка октабін 700 кг (Fasola szparagowa mrozona, opakowanie o ktabin 700kg.) Пакування: 29 картонних контейнери (октабін). Дата виготовлення - 22/05/2026 Термін придатності - 22/05/2028 Виробник: EXIMOR SP. Z O.O. (PL).

Декларантом, з метою оформлення вказаного товару, 03.06.2026 подано до Львівської митниці електронну митну декларацію, якій присвоєно номер №26UA209230052878U7, одночасно з цією митною декларацією як підставу для застосування основного методу, згідно з переліком та відповідно до умов, визначених ч.2 ст.53 Митного Кодексу України (далі - МКУ), надано документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, а саме:

- Зовнішньоекономічний контракт №07-02 від 07.02.2025;

- Доповнення до зовнішньоекономічного контракту №1 від 30.12.2025;

- Рахунок-фактура (iнвойс) №2/06/2026 від 01.06.2026;

- Пакувальний лист №2/06/2026 від 01.06.2026;

- Договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом №24/03/25 від 24.03.2025;

- Заявка на перевезення вантажу автомобільним транспортом №27 від 29.05.2026;

- Довідка про транспортні витрати №02/06/01 від 02.06.2026;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1-00000108 від 02.06.2026;

- Автотранспортна накладна №2/06/2026 від 01.06.2026;

- Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1) №PL/MF/AU 0095430 від 02.06.2026;

- Прайс-лист на червень від 01.06.2026;

- Сертифікат якості (Certificate of quality) від 01.06.2026;

- Сертифікат здоров`я від 01.06.2026;

- Копія транзитної декларації №26PL301010001ITDB1 від 02.06.2026.

На вимогу митного органу декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, та додатково надав рахунок-проформа №P6/05/2026 від 29.05.2026.

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000912/2 від 03.06.2026, в графі 33 якого були вказані зауваження митниці до поданих декларантом документів.

Відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000912/2 від 03.06.2026 було проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ та «застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД 26UA100430402294U5 від 31.03.2026 р., де митна вартість товару зі схожими характеристиками "Овочі (сирі або варені у воді чи на парі), морожені...» становить 1,10 дол.США/кг. Коригування на розмір партії, умови поставки та комерційні рівні не здійснювалося, оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі.»

На виконання вимог зовнішньоекономічного Контракту №07-02, згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №1/06/2026 від 01.06.2026 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 14 007 Євро.

Товарами, що декларувалися були: тов. 1 Овочі морожені, без ГМО: - квасоля спаржева заморожена, упаковка октабін 700 кг (Fasola szparagowa mrozona, opakowanie o ktabin 700kg.) Пакування: 29 картонних контейнери (окта бін). Дата виготовлення - 21/05/2026 Термін придатності - 21/05/2028 Виробник: EXIMOR SP. Z O.O. (PL).

Декларантом, з метою оформлення вказаного товару, 03.06.2026 подано до Львівської митниці електронну митну декларацію, якій присвоєно номер №26UA209230052898U6, одночасно з цією митною декларацією як підставу для застосування основного методу, згідно з переліком та відповідно до умов, визначених ч.2 ст.53 Митного Кодексу України (далі - МКУ), надано документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, а саме:

- Зовнішньоекономічний контракт №07-02 від 07.02.2025;

- Доповнення до зовнішньоекономічного контракту №1 від 30.12.2025;

- Рахунок-фактура (iнвойс) №1/06/2026 від 01.06.2026;

- Пакувальний лист №1/06/2026 від 01.06.2026;

- Договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом №24/03/25 від 24.03.2025;

- Заявка на перевезення вантажу автомобільним транспортом №26 від 29.05.2026;

- Довідка про транспортні витрати №02/06 від 02.06.2026;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1-00000107 від 02.06.2026;

- Автотранспортна накладна №1/06/2026 від 01.06.2026;

- Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1) №PL/MF/AU 0095432 від 02.06.2026;

- Прайс-лист на червень від 01.06.2026;

- Сертифікат якості (Certificate of quality) від 01.06.2026;

- Сертифікат здоров`я від 01.06.2026;

- Копія транзитної декларації №26PL301010001ITEB0 від 02.06.2026.

На вимогу митного органу декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, та додатково надав Рахунок-проформу № P5/05/2026 від 29.05.2026.

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000913/2 від 03.06.2026, в графі 33 якого були вказані зауваження митниці до поданих декларантом документів.

Відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000913/2 від 03.06.2026 було проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ та «застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД 26UA100430402294U5 від 31.03.2026 р., де митна вартість товару зі схожими характеристиками "Овочі (сирі або варені у воді чи на парі), морожені...» становить 1,10 дол.США/кг. Коригування на розмір партії, умови поставки та комерційні рівні не здійснювалося, оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі.»

На виконання вимог зовнішньоекономічного Контракту №07-02, згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №3/06/2026 від 02.06.2026 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 14 007 Євро.

Товарами, що декларувалися були: тов. 1 Овочі морожені, без ГМО: - квасоля спаржева заморожена, упаковка октабін 700 кг (Fasola szparagowa mrozona, opakowanie o ktabin 700kg.) Пакування: 29 картонних контейнери (окта бін). Дата виготовлення - 26/05/2026 Термін придатності - 26/05/2028 Виробник: EXIMOR SP. Z O.O. (PL).

Декларантом, з метою оформлення вказаного товару, 05.06.2026 подано до Львівської митниці електронну митну декларацію, якій присвоєно номер №26UA209230053743U4, одночасно з цією митною декларацією як підставу для застосування основного методу, згідно з переліком та відповідно до умов, визначених ч.2 ст.53 Митного Кодексу України (далі - МКУ), надано документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, а саме:

- Зовнішньоекономічний контракт №07-02 від 07.02.2025;

- Доповнення до зовнішньоекономічного контракту №1 від 30.12.2025;

- Рахунок-фактура (iнвойс) №3/06/2026 від 02.06.2026;

- Пакувальний лист №3/06/2026 від 02.06.2026;

- Договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом №24/03/25 від 24.03.2025;

- Заявка на перевезення вантажу автомобільним транспортом №28 від 29.05.2026;

- Довідка про транспортні витрати №02/06/02 від 02.06.2026;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1-00000109 від 02.06.2026;

- Автотранспортна накладна №3/06/2026 від 02.06.2026;

- Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1) №PL/MF/AU 0095434 від 03.06.2026;

- Прайс-лист на червень від 01.06.2026;

- Сертифікат якості (Certificate of quality) від 02.06.2026;

- Сертифікат здоров`я від 02.06.2026;

- Копія транзитної декларації №26PL301010001JKTB8 від 03.06.2026.

На вимогу митного органу декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, та додатково надав Рахунок-проформу №P1/06/2026 від 02.06.2026.

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000929/2 від 05.06.2026, в графі 33 якого були вказані зауваження митниці до поданих декларантом документів.

Відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000929/2 від 05.06.2026 було проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ та «застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД 26UA100430402294U5 від 31.03.2026 р., де митна вартість товару зі схожими характеристиками "Овочі (сирі або варені у воді чи на парі), морожені...» становить 1,10 дол.США/кг. Коригування на розмір партії, умови поставки та комерційні рівні не здійснювалося, оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі.»

Не погоджуючись із рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в У країні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 1 статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).

Частиною 1 статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини 5, 7 статті 58 МК України).

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина 5 статті 53 МК України містить норму, відповідно до якої забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №813/1229/16.

При цьому, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Тобто, наведені приписи зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, не наведення відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 №826/997/16, від 20.02.2015 №826/8799/16, від 17.04.2018 №815/329/17, від 14.09.2018 №821/1617/17.

Аналізуючи вищезазначені положення Митного кодексу України, слід відмітити, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної і вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі №826/5959/17.

Частиною 1 статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органу (частина 4, 5 статті 55 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною 2 статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 МК України). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 МК України).

Частиною 8 статті 57 МК України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Частиною 2 статті 64 МК України визначено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Згідно з частиною 2 статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини 7 цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

На підставі статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 серед іншого затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:

- «…органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів», постанова від 18.12.2018 у справі №821/110/18;

-«…витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України […] Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації», постанова від 17.07.2019 у справі №809/872/17;

- «… у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не булла відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом», постанова від 05.02.2019 у справі №816/1199/15;

- «… у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів», постанова від 05.03.2019 у справі №815/143/174;

- «… в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства», постанова від 21.12.2018 у справі №815/1670/17. В цій постанові Верховний Суд зазначив, що відсутність в рішеннях обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування.

Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов`язана встановити та чітко викласти обставини, що свідчать про: обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості; причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.

Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:

1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;

2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;

3)виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);

4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Як встановив суд, декларантом одночасно із митними деклараціями було надано відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу, а саме: разом із митною декларацією №26UA209230050515U3 було подано зовнішньоекономічний контракт №07-02 від 07.02.2025; рахунок-фактура (iнвойс) №20/05/2026 від 25.05.2026; пакувальний лист №20/05/2026 від 25.05.2026; договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом №22/05/26 від 22.05.2026; заявка на перевезення вантажу автомобільним транспортом №23 від 25.05.2026; довідка про транспортно-експедиційні витрати №78 від 27.05.2026; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №T-953-26 від 27.05.2026; автотранспортна накладна №20/05/2026 від 25.05.2026; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1) №PL/MF/AW 0586518 від 27.05.2026; прайс-лист на травень від 01.05.2026; сертифікат якості (Certificate of quality) від 25.05.2026; сертифікат здоров`я від 25.05.2026; копія транзитної декларації №26PL402010001LYHB7 від 26.05.2026.

Разом із митною декларацією №26UA209230052878U7 було подано зовнішньоекономічний контракт №07-02 від 07.02.2025; доповнення до зовнішньоекономічного контракту №1 від 30.12.2025; рахунок-фактура (iнвойс) №2/06/2026 від 01.06.2026; пакувальний лист №2/06/2026 від 01.06.2026; договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом №24/03/25 від 24.03.2025; заявка на перевезення вантажу автомобільним транспортом №27 від 29.05.2026; довідка про транспортні витрати №02/06/01 від 02.06.2026; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1-00000108 від 02.06.2026; автотранспортна накладна №2/06/2026 від 01.06.2026; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1) №PL/MF/AU 0095430 від 02.06.2026; прайс-лист на червень від 01.06.2026; сертифікат якості (Certificate of quality) від 01.06.2026; сертифікат здоров`я від 01.06.2026; копія транзитної декларації №26PL301010001ITDB1 від 02.06.2026.

Разом із митною декларацією №26UA209230052898U6 було подано зовнішньоекономічний контракт №07-02 від 07.02.2025; доповнення до зовнішньоекономічного контракту №1 від 30.12.2025; рахунок-фактура (iнвойс) №1/06/2026 від 01.06.2026; пакувальний лист №1/06/2026 від 01.06.2026; договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом №24/03/25 від 24.03.2025; заявка на перевезення вантажу автомобільним транспортом №26 від 29.05.2026; довідка про транспортні витрати №02/06 від 02.06.2026; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1-00000107 від 02.06.2026; автотранспортна накладна №1/06/2026 від 01.06.2026; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1) №PL/MF/AU 0095432 від 02.06.2026; прайс-лист на червень від 01.06.2026; сертифікат якості (Certificate of quality) від 01.06.2026; сертифікат здоров`я від 01.06.2026; копія транзитної декларації №26PL301010001ITEB0 від 02.06.2026.

Разом із митною декларацією №26UA209230053743U4 було подано зовнішньоекономічний контракт №07-02 від 07.02.2025; доповнення до зовнішньоекономічного контракту №1 від 30.12.2025; рахунок-фактура (iнвойс) №3/06/2026 від 02.06.2026; пакувальний лист №3/06/2026 від 02.06.2026; договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом №24/03/25 від 24.03.2025; заявка на перевезення вантажу автомобільним транспортом №28 від 29.05.2026; довідка про транспортні витрати №02/06/02 від 02.06.2026; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1-00000109 від 02.06.2026; автотранспортна накладна №3/06/2026 від 02.06.2026; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1) №PL/MF/AU 0095434 від 03.06.2026; прайс-лист на червень від 01.06.2026; сертифікат якості (Certificate of quality) від 02.06.2026; сертифікат здоров`я від 02.06.2026; копія транзитної декларації №26PL301010001JKTB8 від 03.06.2026.

Суд ураховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас суд зазначає, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53 МК України) заборонено (Постанова ВС КАС від 05 березня 2019 року у справі №815/5791/17, адміністративне провадження №К/9901/55081/18.

Суд проаналізував зміст наданих декларантом документів та встановив, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар.

Суд наголошує, що повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив, зокрема в постановах від 27.03.2020 (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19), від 21.10.2021 (справа №420/4820/19).

Як видно з оскаржуваних рішень, то в них відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів. Окрім того суд вважає, що розбіжності, про які зазначено у рішеннях про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Відповідач витребував визначені у ст. 53 Митного кодексу України документи, однак не надав доказів того, що подані позивачем документи для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. Натомість відповідач прийняв оскаржувані рішення у зв`язку із неподанням декларантом всіх витребуваних у нього документів. Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями п. 2 ч. 4 ст. 54 МК України та спричиняють те, що декларант, будучи необізнаним стосовно фактичних причин, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана, не має можливості адекватно реагувати та усунути такі розбіжності (недоліки) на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів.

У рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000891/2 від 28.05.2026 року митний орган наводить низку зауважень щодо поданих декларантом документів, на підставі яких дійшов висновку про необхідність коригування митної вартості товарів. У зв`язку з цим суд зазначає таке.

Відповідач зазначає, що декларантом у графі 44 митної декларації заявлено про постачання товару за прямим контрактом із виробником від 07.02.2025 № 07-02, однак не надано документів, які підтверджують виробника товару, торговельну марку та відповідність товару технічним регламентам України, як це передбачено пунктом 2.5 Контракту.

Суд зазначає, що до митного контролю декларантом разом із митною декларацією № 26UA209230050515U3 від 28.05.2026 року було подано сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № PL/MF/AW 0586518 від 27.05.2026 року, сертифікат якості від 25.05.2026 року та сертифікат здоров`я від 25.05.2026 року.

Суд звертає увагу, що компанія «EXIMOR Sp. z o.o.» є одночасно виробником та відправником товару, а тому відомості про виробника товару наявні. Водночас положення зовнішньоекономічного контракту № 07-02 від 07.02.2025 року не передбачають обов`язку Постачальника надавати Покупцю ліцензію на виробництво товару, нормативно-технічну документацію на його виготовлення, сертифікат на систему якості товару, сертифікат продукції власного виробництва чи свідоцтво про присвоєння товару штрихового коду EAN.

При цьому документи, які підтверджують виробника товару та торговельну марку, самі по собі не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Частинами другою та третьою статті 53 Митного кодексу України визначено перелік документів, які подаються для підтвердження заявленої митної вартості товарів, однак документи, на неподанні яких наголошує Відповідач, не визначені цією статтею як обов`язкові документи для підтвердження митної вартості.

Отже, неподання декларантом документів, які підтверджують виробника товару та торговельну марку, за відсутності належного обґрунтування їхнього впливу на визначення митної вартості не може саме по собі свідчити про непідтвердження заявленої митної вартості та бути самостійною підставою для прийняття рішення про її коригування.

Митний орган вказує, що декларантом не надано рахунку-проформи, передбаченого умовами Контракту № 07-02 від 07.02.2025 року, а також платіжних документів, які підтверджують оплату товару до митного оформлення, у зв`язку з чим вважає заявлену митну вартість документально не підтвердженою.

Суд зазначає, що доводи Відповідача про ненадання декларантом рахунку-проформи не відповідають дійсності, оскільки на вимогу митного органу декларантом було надано рахунок-проформу № P4/05/2026 від 21.05.2026 року. Більше того, сам Відповідач у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів зазначає: «На вимогу митного органу, декларантом надано фактуру-проформу».

Щодо ненадання платіжних документів до митного оформлення, то декларант у відповіді на вимогу митного органу чітко зазначив, що станом на 28.05.2026 року оплата за товар не проводилася. Отже, відсутність платіжних документів на момент митного оформлення була зумовлена тим, що оплата за товар на той час ще не здійснювалася, а не ненаданням декларантом наявних у нього документів.

Крім того, відповідно до частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені у цій статті. При цьому умови та строки оплати товару самі по собі не визначають числові значення митної вартості та не свідчать про недостовірність заявленої ціни. Такий правовий підхід викладено у постанові Верховного Суду від 29.07.2020 року у справі № 420/1709/19.

Більше того, суд звертає увагу, що факт оплати товару підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті № 48 від 25.08.2026 року, у призначенні платежу якої зазначено контракт № 07-02 від 07.02.2025 року та рахунок-фактуру № 20/05/2026 від 25.05.2026 року. Зазначена платіжна інструкція містить відмітки банку про проведення оплати, дату операції, суму платежу в євро та розрахункові рахунки сторін. Загальна сума оплати за товар становить 15 997,50 євро.

Також слід наголосити, що Позивач долучив зазначену платіжну інструкцію до позовної заяви, а суд бере її до уваги як належний та допустимий доказ на підтвердження факту оплати товару.

Таким чином, доводи Відповідача про непідтвердження митної вартості через ненадання рахунку-проформи та платіжних документів спростовуються матеріалами справи. Рахунок-проформу було надано під час митного оформлення, а подальша оплата товару підтверджується платіжною інструкцією, долученою до позовної заяви. За таких обставин наведені Відповідачем аргументи самі по собі не є достатньою підставою для висновку про непідтвердження заявленої митної вартості товарів.

Відповідач зазначає, що відповідно до умов поставки FCA місце передачі товару впливає на розподіл обов`язків сторін щодо його завантаження. Оскільки товар відвантажено в м. Kwidzyn, Польща, тоді як адреса продавця зазначена в м. Radom, Польща, Відповідач вважає, що витрати на завантаження (перевантаження) товару покладаються на покупця, проте не відображені в товаросупровідних документах.

Суд зазначає, що доводи Відповідача щодо можливого виникнення додаткових витрат на завантаження (перевантаження) товару ґрунтуються на відмінності між юридичною адресою продавця в м. Radom, Польща, та фактичним місцем відвантаження товару в м. Kwidzyn, Польща.

Суд зазначає, що доводи Відповідача щодо невключення до митної вартості витрат на завантаження (перевантаження) товару ґрунтуються на тому, що фактичне місце відвантаження товару (м. Kwidzyn, Польща) не збігається з юридичною адресою продавця (м. Radom, Польща).

Водночас компанія «EXIMOR Sp. z o.o.» у листі-поясненні зазначила, що м. Radom є офіційною юридичною та реєстраційною адресою компанії, а товар горох фактично зберігався на складських приміщеннях у м. Kwidzyn, звідки й здійснювалося його завантаження та відвантаження.

Суд враховує, що фактичне місце відвантаження товару в м. Kwidzyn підтверджується документами, поданими до митного оформлення, зокрема пакувальним листом № 20/05/2026 від 25.05.2026 року, заявкою на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 23 від 25.05.2026 року, довідкою про транспортно-експедиційні витрати № 78 від 27.05.2026 року, рахунком на оплату транспортних послуг № T-953-26 від 27.05.2026 року, CMR № 20/05/2026 від 25.05.2026 року, сертифікатом якості від 25.05.2026 року, сертифікатом здоров`я від 25.05.2026 року, MRN № 26PL402010001LYHB7 від 26.05.2026 року та рахунком-проформою № P4/05/2026.

Таким чином, зазначення в документах різних міст зумовлене тим, що юридична адреса продавця та фактичне місце зберігання й відвантаження товару не збігаються за своїм призначенням. Саме по собі це не свідчить про виникнення додаткових витрат на завантаження (перевантаження), які покладаються на Покупця та не включені до митної вартості товару.

До позовної заяви Позивачем долучено лист-пояснення компанії «EXIMOR Sp. z o.o.», який суд бере до уваги як належний та допустимий доказ на підтвердження фактичного місця зберігання й відвантаження товару.

Відповідач зазначає, що розподіл транспортних витрат за маршрутом перевезення товару є непропорційним до відстані, пройденої територією Польщі та України, у зв`язку з чим вважає відомості про вартість транспортно-експедиційних послуг документально непідтвердженими та такими, що не дають можливості перевірити правильність визначення митної вартості товару.

Суд зазначає, що доводи Відповідача щодо непропорційного розподілу транспортних витрат залежно від кілометражу маршруту не свідчать про недостовірність заявленої митної вартості товару.

Як убачається з матеріалів справи, між ТОВ «ТЕВІТТА УКРАЇНА» та ТОВ «Транс-Логістик» укладено договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом № 22/05/2026 від 22.05.2026 року. За результатами перевезення перевізником видано довідку про транспортно-експедиційні витрати № 78 від 27.05.2026 року, відповідно до якої вартість перевезення за маршрутом Kwidzyn (Польща) - пункт пропуску «Краківець» становить 75 455,83 грн, а за маршрутом пункт пропуску «Краківець» - Львів - 32 338,22 грн.

Суд враховує, що зазначений розподіл транспортних витрат визначений безпосередньо перевізником у виданому ним документі, а Позивач не здійснював самостійного розрахунку вартості перевезення за окремими ділянками маршруту.

При цьому Відповідач обґрунтовує свої сумніви щодо правильності розподілу транспортних витрат виключно співвідношенням вартості перевезення до кілометражу, визначеного за допомогою сервісу Google Maps. Однак сама по собі різниця у вартості перевезення одного кілометра на різних ділянках маршруту не доводить недостовірності відомостей, зазначених у документах перевізника.

Крім того, положення Митного кодексу України та наведені Відповідачем Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті не встановлюють безумовного обов`язку розподіляти договірну вартість міжнародного перевезення пропорційно до кілометражу кожної ділянки маршруту. Зазначені Методичні рекомендації стосуються формування собівартості перевезень, тоді як Відповідач не навів доказів того, що погоджена сторонами вартість транспортних послуг не відповідає фактично понесеним витратам.

Отже, наведені митним органом розрахунки, засновані на співвідношенні вартості перевезення та відстані, визначеної за допомогою Google Maps, самі по собі не підтверджують недостовірності транспортних витрат, зазначених у документах перевізника, та не є достатньою підставою для висновку про неможливість перевірки правильності визначення митної вартості товару.

У рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000912/2 від 03.06.2026 року митний орган навів низку зауважень щодо документального підтвердження заявленої митної вартості товарів. Суд проаналізував наведені Відповідачем доводи та надає висновки щодо кожного з них, а саме:

Щодо доводів митного органу про неподання документів, які підтверджують виробника товару, торговельну марку та відповідність товару технічним регламентам України, суд зазначає таке.

До митного контролю декларантом разом із митною декларацією №26UA209230052878U7 від 03.06.2026 року було подано сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №PL/MF/AU 0095430 від 02.06.2026 року, сертифікат якості від 01.06.2026 року та сертифікат здоров`я від 01.06.2026 року.

Суд звертає увагу, що компанія «EXIMOR Sp. z o.o.» є одночасно виробником та відправником товару. При цьому зовнішньоекономічний контракт №07-02 від 07.02.2025 року не передбачає обов`язку Постачальника надавати Покупцю ліцензію на виробництво товару, нормативно-технічну документацію на його виготовлення, сертифікат на систему якості товару, сертифікат продукції власного виробництва чи свідоцтво про присвоєння товару штрихового коду EAN.

Крім того, документи, які підтверджують виробника товару та торговельну марку, самі по собі не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Частинами другою та третьою статті 53 Митного кодексу України визначено перелік документів, що подаються для підтвердження заявленої митної вартості, водночас документи, на неподанні яких наголошує митний орган, не визначені цією статтею як обов`язкові для підтвердження митної вартості.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені у цій статті.

Отже, суд доходить висновку, що саме по собі неподання документів, які підтверджують виробника товару та торговельну марку, а також документів щодо відповідності товару технічним регламентам України, за відсутності належного обґрунтування їхнього впливу на визначення митної вартості не може бути самостійною підставою для коригування митної вартості товарів.

Щодо доводів митного органу про ненадання рахунку-проформи, платіжних документів та відсутність інформації про строки оплати товару, суд зазначає таке.

Суд встановив, що твердження Відповідача про ненадання рахунку-проформи не відповідає дійсності, оскільки на вимогу митного органу декларантом було надано рахунок-проформу №P6/05/2026 від 29.05.2026 року. Більше того, сам Відповідач у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів зазначає: «На вимогу митного органу, декларантом надано фактуру-проформу».

Щодо ненадання платіжних документів до митного оформлення, суд враховує, що у відповіді на вимогу митного органу декларант повідомив про відсутність оплати за товар станом на 03.06.2026 року. Отже, ненадання платіжних документів на момент митного оформлення було зумовлене тим, що оплата за товар на відповідну дату ще не здійснювалася.

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені у цій статті. Крім того, Верховний Суд у постанові від 29 липня 2020 року у справі №420/1709/19 дійшов висновку, що умови та строки оплати товару самі по собі не впливають на числові значення митної вартості товару, а тому відповідні обставини не можуть автоматично свідчити про наявність розбіжностей у документах щодо митної вартості.

Більше того, суд бере до уваги, що Позивач долучив до позовної заяви платіжну інструкцію в іноземній валюті №50 від 26.08.2026 року, яка підтверджує оплату товару в сумі 14 007 євро. У призначенні платежу зазначено контракт №07-02 від 07.02.2025 року та рахунок-фактуру №2/06/2026 від 01.06.2026 року. Зазначена платіжна інструкція містить відомості про дату та суму операції, розрахункові рахунки сторін, а також відмітки банку про проведення оплати, що дає змогу співвіднести платіж із відповідною поставкою товару.

Таким чином, суд бере до уваги платіжну інструкцію в іноземній валюті №50 від 26.08.2026 року як належний та допустимий доказ на підтвердження факту оплати товару.

Отже, доводи Відповідача щодо ненадання рахунку-проформи та платіжних документів спростовуються матеріалами справи, а відсутність оплати станом на дату митного оформлення сама по собі не свідчить про непідтвердження заявленої митної вартості товарів. За таких обставин наведені зауваження не можуть бути самостійною достатньою підставою для коригування митної вартості.

Щодо доводів митного органу про неврахування витрат на навантаження товару, суд зазначає таке.

Суд звертає увагу, що на підтвердження обставин перевезення товару Позивачем долучено до матеріалів справи лист ТОВ «ПАВЕР ТРАНС-ТРЕЙД» №03/09/01 від 03.09.2026 року, який суд бере до уваги під час оцінки доводів сторін.

У зазначеному листі перевізник підтвердив, що витрати, пов`язані з навантаженням товару в м. Kwidzyn (Республіка Польща), були враховані в загальній вартості транспортних послуг за заявкою на перевезення вантажу автомобільним транспортом №27 від 29.05.2026 року та не визначалися як окрема сума, що підлягає додатковій оплаті замовником. Також перевізник зазначив, що відповідні витрати не виставлялися ТОВ «ТЕВІТТА УКРАЇНА» до додаткової оплати понад погоджену вартість послуг.

Крім того, згідно з рахунком-фактурою №1-00000108 від 02.06.2026 року, вартість транспортних послуг за маршрутом Kwidzyn (Poland) м/п Ягодин становила 93 829,00 грн, а за маршрутом м/п Ягодин - м. Львів - 40 212,00 грн, загальна вартість послуг становила 134 041,00 грн.

Отже, суд зазначає, що сама по собі відмінність між місцем реєстрації продавця та місцем фактичного завантаження товару не підтверджує наявності додаткових витрат на навантаження, які не були враховані у вартості товару або транспортних послуг. Натомість наданий перевізником лист підтверджує, що такі витрати були включені до погодженої вартості перевезення та не підлягали окремій додатковій оплаті покупцем.

За таких обставин доводи митного органу про невідображення витрат на навантаження товару в товаросупровідних документах не підтверджують наявності неврахованих складових митної вартості та самі по собі не можуть бути достатньою підставою для її коригування.

Щодо доводів митного органу про ненадання заявки на перевезення, платіжних документів та невідповідність дати виставлення рахунку даті перетину митного кордону, суд зазначає таке.

Суд встановив, що твердження Відповідача про ненадання заявки на перевезення не відповідає матеріалам справи. Як убачається з відповіді декларанта на вимогу про надання додаткових документів, до митного контролю було подано договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом №24/03/25 від 24.03.2025 року, заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом №27 від 29.05.2026 року, довідку про транспортні витрати №02/06/01 від 02.06.2026 року та рахунок-фактуру № 1-00000108 від 02.06.2026 року. Подання зазначених документів підтверджується також відомостями графи 44 митної декларації.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України митний орган не вправі вимагати від декларанта документи, не передбачені цією статтею. Верховний Суд у постанові від 16.11.2018 року у справі №813/1012/17 зазначив, що заявка на перевезення не є первинним чи розрахунковим документом, який підтверджує факт надання транспортних послуг або їх вартість. Водночас у цій справі заявку №27 від 29.05.2026 року було подано до митного контролю, а тому відповідні доводи Відповідача спростовуються матеріалами справи.

Щодо ненадання платіжних документів на момент митного оформлення суд бере до уваги, що Позивач долучив до позовної заяви платіжну інструкцію №356 від 03.07.2026 року, яка підтверджує оплату транспортних послуг у сумі 134 041,00 грн. У призначенні платежу міститься посилання на рахунок-фактуру №1-00000108 від 02.06.2026 року. Платіжна інструкція містить дату та суму операції, реквізити рахунків сторін і відмітки банку про проведення платежу, що дає змогу співвіднести оплату з відповідними транспортними послугами. Суд бере цей документ до уваги як доказ, що підтверджує фактичну оплату перевезення, водночас ураховуючи, що платіж здійснено після митного оформлення товару.

Суд також відхиляє довід Відповідача про те, що виставлення рахунку-фактури №1-00000108 від 02.06.2026 року до перетину товаром митного кордону України 03.06.2026 року свідчить про те, що транспортні витрати ще не були відомі в повному обсязі. Сам по собі факт складання рахунку до перетину митного кордону не свідчить про недостовірність зазначених у ньому відомостей. Перевізник вправі визначити вартість послуг заздалегідь на підставі погодженого маршруту, тарифів та умов договору.

При цьому Митний кодекс України не встановлює вимоги щодо обов`язкового складання рахунку за транспортні послуги виключно після завершення перевезення або перетину товаром митного кордону України. Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 року у справі №804/16553/14 наголосив, що за відсутності законодавчо встановленого виключного способу підтвердження розміру витрат на перевезення такі витрати можуть підтверджуватися різними доказами.

Крім того, відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599, для підтвердження транспортних витрат можуть подаватися, зокрема, рахунок-фактура, банківські та платіжні документи й інші документи, що містять відомості про вартість перевезення. У цій справі декларант надав договір перевезення, заявку, довідку про транспортні витрати та рахунок-фактуру, а згодом Позивач додатково подав платіжну інструкцію, що підтверджує оплату відповідних послуг.

Отже, сукупність поданих документів дає змогу встановити маршрут перевезення та вартість транспортних послуг. Відповідач не навів належних доказів того, що зазначені в документах витрати є недостовірними або що до митної вартості не включено певні транспортні витрати. За таких обставин наведені зауваження не підтверджують наявності розбіжностей у документах, які унеможливлювали визначення митної вартості, та самі по собі не можуть бути достатньою підставою для її коригування.

У рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000913/2 від 03.06.2026 року Відповідач навів низку зауважень щодо підтвердження заявленої митної вартості. Суд надає оцінку кожному з наведених доводів з огляду на обставини справи та наявні в матеріалах докази.

Щодо доводів Відповідача про неподання документів, які підтверджують виробника товару, торговельну марку та відповідність товару технічним регламентам України, суд зазначає таке.

Суд встановив, що разом із митною декларацією №26UA209230052898U6 від 03.06.2026 року декларантом було подано сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №PL/MF/AU 0095432 від 02.06.2026 року, сертифікат якості від 01.06.2026 року та сертифікат здоров`я від 01.06.2026 року.

Суд також бере до уваги, що компанія «EXIMOR Sp. z o.o.» є одночасно виробником та відправником товару. Водночас зовнішньоекономічний контракт №07-02 від 07.02.2025 року не передбачає обов`язку Постачальника надавати Покупцю ліцензію на виробництво товару, нормативно-технічну документацію на його виготовлення, сертифікат системи якості, сертифікат продукції власного виробництва чи свідоцтво про присвоєння товару штрихового коду EAN.

Крім того, самі по собі документи, що підтверджують виробника та торговельну марку товару, не засвідчують числові значення складових митної вартості. Частинами другою та третьою статті 53 Митного кодексу України визначено перелік документів, які подаються для підтвердження заявленої митної вартості, однак документи, на неподанні яких наголошує Відповідач, до цього переліку як обов`язкові документи для підтвердження митної вартості не включені.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України митний орган не вправі вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи інші документи, крім передбачених цією статтею.

За таких обставин суд доходить висновку, що неподання зазначених документів за відсутності належного обґрунтування їхнього впливу на визначення митної вартості не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості та не може бути самостійною підставою для її коригування.

Щодо доводів Відповідача про ненадання рахунку-проформи, платіжних документів та відсутність інформації про строки оплати товару, суд зазначає таке.

Суд встановив, що твердження митного органу про ненадання рахунку-проформи спростовується матеріалами справи. На вимогу митного органу декларантом було надано рахунок-проформу №P5/05/2026 від 29.05.2026 року. Більше того, сам Відповідач у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів зазначив: «На вимогу митного органу, декларантом додатково надано рахунок-проформу».

Щодо ненадання платіжних документів на момент митного оформлення суд бере до уваги, що у відповіді на вимогу митного органу декларант повідомив про те, що станом на 03.06.2026 року оплата за товар не здійснювалася. Отже, відсутність платіжних документів на дату митного оформлення була зумовлена тим, що оплата за товар на той момент ще не проводилася.

Водночас частиною п`ятою статті 53 Митного кодексу України заборонено вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи документи, відмінні від передбачених цією статтею. Крім того, Верховний Суд у постанові від 29 липня 2020 року у справі №420/1709/19 дійшов висновку, що умови та строки оплати товару самі по собі не впливають на числові значення складових митної вартості, а тому відповідні обставини не можуть автоматично свідчити про наявність розбіжностей у документах, що підтверджують заявлену митну вартість.

Крім того, суд бере до уваги платіжну інструкцію в іноземній валюті №46 від 25.08.2026 року, долучену Позивачем до позовної заяви, яка підтверджує оплату товару в сумі 14 007 євро. У призначенні платежу зазначено контракт №07-02 від 07.02.2025 року та рахунок-фактуру №1/06/2026 від 01.06.2026 року. Платіжна інструкція містить відомості про дату та суму операції, рахунки сторін, а також відмітки банку про проведення платежу, що дає змогу співвіднести здійснену оплату з відповідною поставкою товару. Суд бере зазначений документ до уваги як належний та допустимий доказ фактичної оплати товару.

Отже, доводи Відповідача щодо ненадання рахунку-проформи спростовуються матеріалами справи, а відсутність оплати станом на дату митного оформлення сама по собі не свідчить про непідтвердження заявленої митної вартості. Подана Позивачем платіжна інструкція додатково підтверджує факт оплати товару відповідно до зазначених у ній реквізитів контракту та рахунку-фактури. За таких обставин наведені зауваження не можуть бути самостійною достатньою підставою для коригування митної вартості товарів.

Щодо доводів Відповідача про неврахування витрат на навантаження товару, суд зазначає таке.

Суд бере до уваги лист ТОВ «ПАВЕР ТРАНС-ТРЕЙД» №03/09 від 03.09.2026 року, долучений Позивачем до позовної заяви, у якому перевізник підтвердив, що на підставі заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом №26 від 29.05.2026 року було здійснено перевезення товару за маршрутом Kwidzyn (Республіка Польща) м/п Ягодин (Україна) м. Львів (Україна).

Згідно із зазначеним листом, витрати, пов`язані з навантаженням товару в м. Kwidzyn, були враховані в загальній вартості транспортних послуг за погодженою заявкою та не визначалися як окрема сума, що підлягає додатковій оплаті замовником. Також перевізник підтвердив, що такі витрати не виставлялися ТОВ «ТЕВІТТА УКРАЇНА» до додаткової оплати понад погоджену вартість послуг.

Крім того, відповідно до рахунку-фактури №1-00000107 від 02.06.2026 року, вартість транспортних послуг на ділянці маршруту Kwidzyn м/п Ягодин становила 93 829,00 грн, а на ділянці м/п Ягодин м. Львів 40 212,00 грн. Загальна вартість транспортних послуг становила 134 041,00 грн.

Отже, суд зазначає, що сама по собі відмінність між місцем реєстрації продавця та місцем фактичного завантаження товару не підтверджує наявності додаткових витрат на навантаження, які не були враховані у вартості транспортних послуг. Натомість лист перевізника підтверджує, що витрати на навантаження були включені до погодженої вартості перевезення та не підлягали окремій додатковій оплаті покупцем.

За таких обставин доводи Відповідача про невідображення витрат на навантаження товару в товаросупровідних документах не підтверджують наявності неврахованих складових митної вартості та самі по собі не можуть бути достатньою підставою для її коригування.

Щодо доводів Відповідача про відсутність відомостей щодо строків оплати транспортних послуг, ненадання платіжних документів та передчасне виставлення рахунку за перевезення, суд зазначає таке.

Суд встановив, що на підтвердження транспортних витрат декларантом до митного контролю було подано договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом №24/03/25 від 24.03.2025 року, заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом №26 від 29.05.2026 року, довідку про транспортні витрати №02/06 від 02.06.2026 року та рахунок-фактуру №1-00000107 від 02.06.2026 року.

Щодо відсутності платіжних документів на момент митного оформлення суд бере до уваги, що Позивач долучив до позовної заяви платіжну інструкцію №355 від 03.07.2026 року, яка підтверджує оплату транспортних послуг у сумі 134 041,00 грн. У призначенні платежу зазначено рахунок-фактуру №1-00000107 від 02.06.2026 року. Платіжна інструкція містить відомості про дату та суму операції, рахунки сторін, а також відмітки банку про проведення платежу, що дає змогу співвіднести здійснену оплату з відповідними транспортними послугами. Суд бере цей документ до уваги як належний та допустимий доказ фактичної оплати перевезення, водночас ураховуючи, що платіж здійснено після митного оформлення товару.

Крім того, суд зазначає, що сама по собі відсутність у заявці відомостей про строки оплати транспортних послуг не свідчить про недостовірність заявлених транспортних витрат. Верховний Суд у постанові від 29 липня 2020 року у справі №420/1709/19 дійшов висновку, що умови та строки оплати самі по собі не впливають на числові значення складових митної вартості. Відтак, за відсутності інших обґрунтованих сумнівів такі обставини не можуть автоматично свідчити про непідтвердження заявленої митної вартості.

Щодо зауваження Відповідача про те, що рахунок-фактуру №1-00000107 складено 02.06.2026 року, тоді як товар перетнув митний кордон України 03.06.2026 року, суд зазначає, що сама по собі різниця між цими датами не свідчить про недостовірність відомостей щодо транспортних витрат. Чинне законодавство не встановлює вимоги щодо обов`язкового виставлення рахунку за транспортні послуги виключно після завершення перевезення або перетину товаром митного кордону України. Вартість перевезення може бути визначена заздалегідь на підставі погодженого маршруту, тарифів та умов договору.

При цьому Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 року у справі №804/16553/14 зазначив, що за відсутності законодавчо встановленого виключного способу підтвердження розміру витрат на перевезення такі витрати можуть підтверджуватися різними доказами. У цій справі транспортні витрати підтверджуються сукупністю поданих документів, зокрема договором перевезення, заявкою, довідкою про транспортні витрати та рахунком-фактурою, а факт оплати додатково підтверджується платіжною інструкцією №355 від 03.07.2026 року.

Отже, суд доходить висновку, що надані документи дають змогу встановити вартість транспортних послуг, пов`язаних із перевезенням оцінюваного товару. Відповідач не навів належних доказів того, що зазначені витрати є недостовірними або що їх не було враховано під час визначення митної вартості. За таких обставин наведені зауваження не є достатньою підставою для висновку про непідтвердження транспортних витрат та коригування митної вартості товарів.

У рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000929/2 від 05.06.2026 року відповідач навів обставини, які, на його думку, свідчать про недостатність документального підтвердження заявленої митної вартості. Оцінюючи правомірність такого рішення, суд вважає за необхідне надати оцінку кожному із зазначених відповідачем зауважень.

Щодо зауваження Відповідача про ненадання проформи до митного оформлення та відсутність остаточного узгодження ціни товару, суд зазначає таке.

Зазначене зауваження спростовується матеріалами справи, оскільки на вимогу митного органу декларантом було надано рахунок-проформу №P1/06/2026 від 02.06.2026 року. У відповіді на вимогу прямо зазначено: «На вимогу надаємо рахунок-проформа №P1/06/2026 від 02.06.2026». Крім того, сам Відповідач у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів підтверджує факт надання цього документа, зазначаючи: «На вимогу декларантом додатково надано: рахунок-проформу».

Отже, твердження відповідача про ненадання проформи не відповідає фактичним обставинам справи та спростовується змістом самого оскаржуваного рішення. Відповідно, посилання на відсутність проформи як підставу для висновку про непідтвердженість заявленої митної вартості є необґрунтованим.

Щодо зауваження Відповідача про розбіжності у визначенні мов, якими складено зовнішньоекономічний контракт №07-02 від 07.02.2025 року, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 6.1 української версії Контракту №07-02 від 07.02.2025 року, договір складено англійською та українською мовами у двох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу. Водночас зазначення в англійській версії контракту англійської та російської мов замість англійської та української є технічною помилкою, яка сама по собі не свідчить про недійсність договору, невідповідність його змісту дійсним домовленостям сторін або недостовірність відомостей щодо митної вартості товару.

Крім того, за цим самим зовнішньоекономічним контрактом уже здійснювалося митне оформлення товару, зокрема за митною декларацією №26UA209230054065U4 від 06.06.2026 року (код 4104). Наведена обставина додатково підтверджує, що зазначений контракт використовувався сторонами під час здійснення зовнішньоекономічної операції.

Отже, сама лише розбіжність у зазначенні мов у пункті 6.1 англійської та української версій контракту без встановлення її впливу на зміст договору, погоджену сторонами ціну товару чи достовірність відомостей, поданих для митного оформлення, не може бути достатньою підставою для висновку про непідтвердженість заявленої митної вартості та прийняття рішення про її коригування.

Щодо доводів митного органу про ненадання документів, які підтверджують виробника товару, торговельну марку та відповідність товару технічним регламентам України, а також щодо відсутності відповідних відомостей у сертифікаті якості, суд зазначає таке.

До митного контролю разом із митною декларацією № =26UA209230053743U4 від 05.06.2026 року декларантом було подано сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №PL/MF/AU 0095434 від 03.06.2026 року, сертифікат якості від 02.06.2026 року та сертифікат здоров`я від 02.06.2026 року.

При цьому компанія «EXIMOR Sp. z o.o.» є виробником та відправником товару. Зовнішньоекономічний контракт №07-02 від 07.02.2025 року не передбачає обов`язку Постачальника надавати Покупцю ліцензію на виробництво товару, нормативно-технічну документацію на його виготовлення, сертифікат продукції власного виробництва або свідоцтво про присвоєння товару штрихового коду EAN. Відтак відсутність таких документів у декларанта сама по собі не свідчить про порушення ним умов контракту чи про недостовірність заявленої митної вартості.

Крім того, частини 2 та 3 статті 53 Митного кодексу України визначають перелік документів, які подаються для підтвердження митної вартості товарів. Документи, що підтверджують виробника, торговельну марку або якість товару, не віднесені до самостійних обов`язкових документів для підтвердження митної вартості. Відповідно до частини 5 статті 53 Митного кодексу України митний орган не вправі вимагати від декларанта документи, відмінні від передбачених цією статтею, поза встановленими законом випадками.

Стосовно аргументів відповідача про відсутність у сертифікаті якості відомостей, які підтверджують виробника товару та торговельну марку, суд зазначає, що наданий до митного оформлення сертифікат якості складений компанією «EXIMOR Sp. z o.o.», що підтверджується зазначенням у документі уповноваженої особи - managing director Leonid Vovk, а також наявністю підпису та печатки компанії.

Зазначений сертифікат містить відомості, які дають змогу ідентифікувати товар, зокрема його найменування - Fasola szparagowa mroїona/квасоля спаржева заморожена, код товару 0710220000, країну походження, кількість товару, дату виробництва, строк придатності та посилання на рахунок-фактуру №3/06/2026 від 02.06.2026 року. Отже, зміст документа дає змогу співвіднести зазначений у ньому товар із товаром, заявленим у митній декларації та вказаним у рахунку-фактурі.

Відсутність у сертифікаті окремої графи із зазначенням найменування виробника або торговельної марки не означає, що виробника чи товар неможливо ідентифікувати. Так само відсутність відомостей про торговельну марку сама по собі не свідчить про недостовірність сертифіката, особливо за відсутності доказів того, що товар фактично реалізується під конкретною торговельною маркою, інформацію про яку декларант приховав або не зазначив.

Щодо зауваження митного органу про ненадання рахунку-проформи та платіжних документів, які підтверджують оплату товару, суд зазначає таке.

Суд встановив, що на вимогу митного органу декларантом було надано рахунок-проформу №P1/06/2026 від 02.06.2026 року. Водночас у відповіді на вимогу декларант повідомив, що станом на 05.06.2026 року оплата за товар не здійснювалася. Отже, твердження митного органу про ненадання рахунку-проформи не відповідає фактичним обставинам справи.

Посилання митного органу на статтю 692 Цивільного кодексу України є необґрунтованим, оскільки ця норма встановлює загальний обов`язок покупця оплатити товар, однак не передбачає обов`язкової попередньої оплати до моменту його митного оформлення. Законодавство допускає погодження сторонами різних умов розрахунків, зокрема післяплати або продажу товару в кредит, що випливає зі змісту статей 692 та 694 Цивільного кодексу України.

Таким чином, відсутність оплати товару на момент митного оформлення сама по собі не свідчить про порушення законодавства або недостовірність заявленої митної вартості. Відповідно, відсутність платіжних документів за таких обставин не може автоматично слугувати підставою для коригування митної вартості.

Аналогічний правовий підхід викладено у постанові Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі №420/1709/19, у якій зазначено, що самі по собі умови та строки оплати товару не впливають на числове значення митної вартості й не можуть автоматично свідчити про наявність розбіжностей у поданих документах.

Крім того, суд встановив, що факт оплати товару підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №47 від 25.08.2026 року, у призначенні платежу якої зазначено посилання на зовнішньоекономічний контракт № 07-02 від 07.02.2025 року та рахунок-фактуру №3/06/2026 від 02.06.2026 року. Цей документ містить відомості про дату та суму операції в розмірі 14 007 євро, банківські відмітки про проведення платежу та рахунки сторін, що дає змогу ідентифікувати платіж і співвіднести його з документами щодо оцінюваного товару.

Зазначена платіжна інструкція була долучена Позивачем до позовної заяви та оцінюється судом як належний і допустимий доказ фактичної оплати товару. Водночас суд враховує, що оплата була здійснена після митного оформлення, а тому цей документ підтверджує подальше виконання платіжних зобов`язань за зовнішньоекономічним контрактом, але не був наявний у декларанта на момент митного оформлення.

Отже, суд дійшов висновку, що ненадання платіжних документів під час митного оформлення за відсутності факту оплати товару на той момент не свідчить про непідтвердженість його ціни. З огляду на надання рахунку-проформи, повідомлення декларанта про стан розрахунків та подальше документальне підтвердження оплати, наведені митним органом зауваження не доводять недостовірності заявленої митної вартості та не можуть бути самостійною достатньою підставою для її коригування.

Стосовно аргументів митного органу про розбіжності між адресою пункту призначення, зазначеною в заявці на перевезення №28 від 29.05.2026 року, та адресою місця розвантаження, зазначеною у графі 3 міжнародної товарно-транспортної накладної CMR, суд зазначає таке.

В заявці на перевезення №28 від 29.05.2026 року зазначено маршрут перевезення Kwidzyn м. Львів, вул. Поліська, 1, тоді як у графі 3 CMR місцем розвантаження вказано с. Малехів, вул. Галицька, 1Б.

Водночас за адресою: с. Малехів, вул. Галицька, 1Б, розташований склад «Логістичний парк Львів», на якому фактично здійснювалося приймання та розвантаження вантажу. Зазначені адреси розташовані на незначній відстані одна від одної, що, відповідно до наданих картографічних даних, становить орієнтовно 450 550 метрів.

Отже, суд дійшов висновку, що зазначення у CMR фактичної адреси місця розвантаження замість адреси, наведеної в заявці на перевезення, саме по собі не свідчить про зміну пункту призначення або маршруту перевезення. Така розбіжність може бути зумовлена зазначенням безпосередньої адреси складського приміщення, де фактично приймався товар.

Таким чином, за відсутності інших доказів, які б свідчили про недостовірність транспортних документів або вплив зазначеної розбіжності на числове значення митної вартості товару, наведене зауваження митного органу не може бути самостійною підставою для висновку про непідтвердженість заявленої митної вартості та її коригування.

Щодо зауваження митного органу про складання рахунку-фактури на оплату транспортних витрат до перетину товаром митного кордону України, суд зазначає таке.

Суд встановив, що до митного оформлення декларантом було подано договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом №24/03/25 від 24.03.2025 року, заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом №28 від 29.05.2026 року, довідку про транспортні витрати №02/06/02 від 02.06.2026 року та рахунок-фактуру №1-00000109 від 02.06.2026 року. Водночас, за відмітками у товаросупровідних документах, вантаж перетнув митний кордон України 04.06.2026 року.

Однак сам по собі факт складання рахунку-фактури до перетину товаром митного кордону України не свідчить про недостовірність зазначених у ньому відомостей щодо вартості перевезення. Чинне законодавство не встановлює вимоги щодо обов`язкового оформлення рахунку за транспортні послуги виключно після завершення перевезення або перетину вантажем митного кордону України. Вартість перевезення може бути погоджена та визначена заздалегідь на підставі маршруту, відстані, узгоджених тарифів та умов договору між замовником і перевізником.

Крім того, у постанові від 31.05.2019 року у справі №804/16553/14 Верховний Суд зазначив, що за відсутності законодавчо визначеного виключного способу підтвердження розміру витрат на перевезення такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими належними доказами, оскільки Митний кодекс України не обмежує їх підтвердження виключно фінансовими чи бухгалтерськими документами.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599, для підтвердження транспортних витрат можуть подаватися транспортні документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення, зокрема рахунок-фактура від виконавця транспортно-експедиційних послуг. Отже, оцінці підлягає сукупність поданих документів та їх здатність підтвердити розмір відповідних витрат, а не лише дата складання рахунку-фактури.

У цій справі суд встановив, що транспортні витрати підтверджувалися договором про перевезення, заявкою, довідкою про транспортні витрати та рахунком-фактурою, поданими декларантом до митного оформлення. Саме по собі оформлення рахунку-фактури 02.06.2026 року, тобто до перетину вантажем митного кордону України 04.06.2026 року, за відсутності доказів недостовірності зазначеної в ньому суми або невідповідності фактично наданим послугам, не спростовує достовірності задекларованих транспортних витрат.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наведене митним органом зауваження ґрунтується виключно на різниці в датах оформлення документів та перетину митного кордону, однак не підтверджує наявності розбіжностей, які впливають на числове значення митної вартості товару. Відтак зазначена обставина сама по собі не може бути достатньою підставою для коригування митної вартості.

Щодо зауваження митного органу про відсутність у рахунку за транспортно-експедиційні послуги відомостей щодо страхування вантажу та ненадання довідки про транспортні витрати №02/06/02 від 02.06.2026 року, суд зазначає таке.

Суд встановив, що у графі 44 митної декларації декларантом було зазначено документ за кодом 3007 - довідку про транспортні витрати № 02/06/02 від 02.06.2026 року, яка підтверджує вартість перевезення товару. Факт надання зазначеного документа також підтверджується матеріалами митного оформлення. Зокрема, довідка щодо витрат на транспортування зазначена у графі 18 рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000929/2 від 05.06.2026 року під кодом 9000, а також у картці відмови №UA209230/2026/001647. Крім того, відповідний документ зазначено у графі 44 митної декларації №26UA209230054065U4 від 06.06.2026 року.

Більше того, у самому рішенні про коригування митної вартості митний орган зазначив: «На вимогу декларантом додатково надано: довідку щодо витрат на транспортування».

Отже, суд доходить висновку, що твердження митного органу про ненадання довідки про транспортні витрати №02/06/02 від 02.06.2026 року спростовується відомостями, зафіксованими в документах митного оформлення та в самому оскаржуваному рішенні.

Щодо зауваження про відсутність у рахунку за транспортно-експедиційні послуги відомостей про здійснення або нездійснення страхування вантажу суд встановив, що відповідна інформація міститься у довідці про транспортні витрати №02/06/02 від 02.06.2026 року, наданій митному органу.

Зокрема, у зазначеній довідці ТОВ «ПАВЕР ТРАНС-ТРЕЙД» визначило вартість перевезення вантажу для ТОВ «ТЕВІТТА УКРАЇНА» автомобілем AC2327CK/AC5184XF за маршрутом Kwidzyn (Poland) - м/п Ягодин (Україна) у розмірі 93 910,00 грн, а за маршрутом м/п Ягодин (Україна) - м. Львів (Україна) - 40 247,00 грн. При цьому в документі прямо зазначено, що страхування вантажу не проводилося.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відсутність відомостей про страхування безпосередньо в рахунку за транспортно-експедиційні послуги не свідчить про непідтвердженість відповідних складових митної вартості, оскільки ці відомості містяться в іншому документі, поданому митному органу. За таких обставин припущення митного органу про можливе невключення витрат на страхування до митної вартості товару не підтверджене належними доказами, а наведене зауваження не може бути самостійною підставою для коригування митної вартості.

Щодо зауваження митного органу про непропорційний розподіл транспортних витрат між ділянками маршруту перевезення, суд зазначає таке.

Суд встановив, що між ТОВ «ТЕВІТТА УКРАЇНА» та ТОВ «ПАВЕР ТРАНС-ТРЕЙД» укладено договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом №24/03/25 від 24.03.2025 року, відповідно до якого перевізник здійснює перевезення вантажів на замовлення Позивача. Згідно з пунктом 1.2 цього договору, до обов`язків перевізника належать, зокрема, розробка маршруту перевезення, перевезення вантажів, організація їх відправлення та отримання, а також виконання інших операцій, пов`язаних із перевезенням.

Як убачається з матеріалів справи, розподіл транспортних витрат між ділянками маршруту здійснений безпосередньо перевізником та відображений у наданих ним документах. Позивач не визначав самостійно вартість перевезення окремих ділянок маршруту, а використовував документи, оформлені виконавцем транспортних послуг.

Митний орган обґрунтовує своє зауваження різницею у вартості перевезення одного кілометра на території Польщі та України, виходячи з відстані між пунктами маршруту. Однак такий розрахунок сам по собі не доводить недостовірності відомостей, зазначених перевізником у документах. Ні Митний кодекс України, ні наведені митним органом Методичні рекомендації не встановлюють обов`язку декларанта розподіляти загальну вартість міжнародного перевезення виключно пропорційно до кілометражу або застосовувати однакову вартість одного кілометра на всіх ділянках маршруту.

При цьому положення Методичних рекомендацій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 року №65, стосуються формування собівартості перевезень та порядку віднесення витрат перевізника до відповідних об`єктів калькулювання. Саме по собі посилання на ці положення не підтверджує, що погоджена перевізником вартість окремих ділянок маршруту повинна бути пропорційною їх протяжності, а відмінність у вартості одного кілометра свідчить про порушення вимог митного законодавства.

Суд також враховує, що формування вартості транспортних послуг належить до господарської діяльності перевізника та може залежати від погоджених комерційних умов, особливостей міжнародного й внутрішнього перевезення, організації маршруту та інших чинників. Позивач як замовник перевезення використовує погоджену сторонами вартість послуг і не зобов`язаний самостійно визначати собівартість перевезення або перевіряти внутрішні розрахунки перевізника за кожною ділянкою маршруту.

Отже, суд дійшов висновку, що наведена митним органом різниця у вартості перевезення одного кілометра на території Польщі та України, без установлення конкретних недостовірних відомостей у транспортних документах або доказів невключення належних складових до митної вартості товару, має характер припущення. Така різниця сама по собі не доводить заниження митної вартості чи наявності ризику заниження бази оподаткування, достатнього для її коригування.

Щодо зауваження митного органу про відсутність у рахунку на перевезення відомостей про особу, яка його виписала, суд зазначає таке.

Суд встановив, що рахунок на перевезення №1-00000109 від 02.06.2026 містить реквізити постачальника транспортних послуг - ТОВ «ПАВЕР ТРАНС-ТРЕЙД», найменування одержувача - ТОВ «ТЕВІТТА УКРАЇНА», а також посилання на заявку №28 від 29.05.2026 до договору №24/03/25 від 24.03.2025. При цьому зазначені заявка та договір містять відомості, які дають змогу ідентифікувати перевізника й замовника транспортних послуг. Крім того, рахунок містить підпис і печатку ТОВ «ПАВЕР ТРАНС-ТРЕЙД».

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи повинні містити, зокрема, відомості про підприємство, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, а також підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у її здійсненні. Водночас цією ж нормою передбачено, що неістотні недоліки в документах, які містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання такої операції, якщо вони не перешкоджають її ідентифікації та встановленню основних відомостей про неї.

За таких обставин суд вважає, що сам по собі зазначений митним органом недолік, який полягає у відсутності в рахунку окремо зазначених прізвища та ініціалів особи, що його виписала, не свідчить про недостовірність відомостей щодо понесених транспортних витрат. Сукупність реквізитів рахунку, наявність підпису та печатки перевізника, а також посилання на відповідні договір і заявку дають змогу встановити виконавця транспортних послуг, замовника та зміст господарської операції.

Отже, наведене зауваження митного органу саме по собі не підтверджує недостовірності заявленої митної вартості та не може бути достатньою підставою для її коригування за відсутності інших обґрунтованих доказів неповноти чи недостовірності поданих декларантом відомостей.

Суд також звертає увагу на те, що під час прийняття рішень про коригування митної вартості товарів одного й того самого коду УКТ ЗЕД - 0710220000 - митний орган визначав різні рівні митної вартості. Зокрема, у рішеннях від 03.06.2026 №UA209000/2026/000912/2 та №UA209000/2026/000913/2 митну вартість визначено на рівні 0,9441 євро/шт із застосуванням методу 2ґ, тоді як у рішенні від 05.06.2026 №UA209000/2026/000929/2 - на рівні 0,9448 євро/шт із застосуванням того самого методу.

Крім того, суд встановив, що в оскаржуваному рішенні від 28.05.2026 №UA209000/2026/000891/2 митний орган зазначив у графі 33 рівень митної вартості 1,4979 дол. США/кг, тоді як у графі 30 цього ж рішення наведено показник 1,2874 євро/шт. Аналогічні розбіжності містяться й в інших рішеннях митного органу: у рішеннях від 03.06.2026 №UA209000/2026/000912/2 та №UA209000/2026/000913/2 у графі 33 зазначено 1,10 дол. США/кг, а у графі 30 0,9441 євро/шт; у рішенні від 05.06.2026 №UA209000/2026/000929/2 відповідно 1,10 дол. США/кг та 0,9448 євро/шт.

Суд вважає, що такі дії митного органу свідчать про непослідовність у визначенні рівня митної вартості та неналежне обґрунтування прийнятих рішень. Визначаючи митну вартість товарів за одним і тим самим методом, митний орган зобов`язаний забезпечити послідовність застосування відповідних критеріїв, а також навести чіткі й узгоджені показники митної вартості із зазначенням валюти та одиниці виміру. Натомість наявність різних показників у межах одного рішення без належного пояснення їх співвідношення не дає можливості однозначно встановити, який саме рівень митної вартості покладено в основу коригування та яким чином його розраховано.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 64 Митного кодексу України митна вартість не може визначатися на підставі системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей. Отже, митний орган не вправі довільно обирати вищий показник митної вартості без належного обґрунтування його застосування відповідно до вимог закону. Визначення різних рівнів митної вартості для товарів одного коду УКТ ЗЕД, а також зазначення неузгоджених показників у графах відповідних рішень свідчать про недотримання митним органом вимог щодо належного та послідовного обґрунтування коригування.

Відтак, суд вказує, що вищевказані зауваження митного органу є безпідставними.

Суд також звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом. Крім того, за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Рішення відповідача не можуть ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Також оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів:

- відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методів 2а, 2б, 2в, 2г;

- застосування резервного методу та визначення митної вартості імпортованого товару обґрунтовано митницею використанням інформації з баз даних ЄАІС Держмитслужби та зазначенням номеру та дати митної декларації.

В графі 33 оскаржених рішень про коригування митної вартості вказані номери та дати митних декларацій, що слугували джерелом інформації для прийняття рішень про коригування митної вартості. При цьому відповідач не пояснив аргументацію обрання саме цих декларацій в якості джерела інформації для визначення митної вартості, а не будь-яких інших. Суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номера та дати митної декларації, яка з неочевидних суду причин була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі №825/648/17 (№К/9901/16592/18).

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару, а тому рішення про коригування митної вартості №UA209000/2026/000891/2 від 28.05.2026, №UA209000/2026/000912/2 від 03.06.2026, №UA209000/2026/000913/2 від 03.06.2026 та №UA209000/2026/000929/2 від 05.06.2026 не відповідають встановленим у частині 2 статті 2 КАС України критеріям обґрунтованості та розсудливості, отже, підлягають скасуванню як протиправні.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В матеріалах справи наявні Договір №1-30/04/25 про надання правової допомоги від 30.04.2025, Додаткова угода №5 від 01.09.2026р., рахунок №2.1-5-1-30/04/25 від 01.09.2026, платіжна інструкція №585 від 28.09.2026 р., опис виконаних робіт адвокатом, відповідно до яких сума до оплати за виконану адвокатом роботу становить 35 000 грн. 00 коп. Вказану суму представник позивача просить стягнути з відповідача.

Суд звертає увагу, що при встановленні розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Беручи до уваги складність справи, час, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом даної справи у розмірі 2800,00 грн.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду в сумі 2836, 20 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

в и р і ш и в :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕВІТТА УКРАЇНА» (місце знаходження: 20603, Черкаська обл., м. Шпола, вул. Лебединська, буд. 131а, код ЄДРПОУ 45510594) до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000891/2 від 28.05.2026.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000912/2 від 03.06.2026.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000913/2 від 03.06.2026.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000929/2 від 05.06.2026.

Стягнути з Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕВІТТА УКРАЇНА» (місце знаходження: 20603, Черкаська обл., м. Шпола, вул. Лебединська, буд. 131а, код ЄДРПОУ 45510594) 2836 (дві тисячі вісімсот тридцять шість)грн. 20коп. судового збору.

Стягнути з Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕВІТТА УКРАЇНА» (місце знаходження: 20603, Черкаська обл., м. Шпола, вул. Лебединська, буд. 131а, код ЄДРПОУ 45510594) 2800 (дві тисячі вісімсот)грн. 20коп витрат на правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.10.2026.

Суддя Лунь З.І.

Часті запитання

Який тип судового документу № 140888403 ?

Документ № 140888403 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 140888403 ?

Дата ухвалення - 23.10.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 140888403 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 140888403 ?

В Львівський окружний адміністративний суд

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 140888403, Львівський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 140888403, Львівський окружний адміністративний суд було прийнято 23.10.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.

Судове рішення № 140888403 відноситься до справи № 380/21219/26

Це рішення відноситься до справи № 380/21219/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:

Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 140888401

Наступний документ : 140888404

Налаштувати онлайн-моніторинг ключових змін, таких як початок банкрутства або зміна директора;
Знайти приховані зв’язки ваших контрагентів, зокрема компанії-”одноденки”;
Переглянути наявність і термін дії ліцензій;
Ознайомитись із судовими справами, якщо вони є;
Перевірити наявність податкового боргу;

Рішення № 140888403, 23.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

Який тип судового документу № 140888403 ?

Яка дата ухвалення судового документу № 140888403 ?

Яка форма судочинства по судовому документу № 140888403 ?

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

В якому cуді було засідання по документу № 140888403 ?

У чому перевага платних тарифів?

Дані про судове рішення № 140888403, Львівський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 140888403 відноситься до справи № 380/21219/26