Рішення № 140888390, 23.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 рокусправа № 380/18025/26Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), в якому просить суд:

-визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, викладену у листі від 14.08.2026 про внесення змін до Реєстру застрахованих осіб щодо виключення інформації про припинення трудових відносин між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 ;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області внести зміни до Реєстру застрахованих осіб про припинення трудових відносин між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 .

Позовна заява мотивована тим, що позивач 01.02.2012 був прийнятий на роботу до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на посаду продавця-консультанта за основним місцем роботи на підставі трудового договору № 13501200979 від 01.02.2012, який зареєстрований Львівським міським центром зайнятості 03.02.2012, про що було внесено відповідний запис до трудової книжки. Однак, після смерті роботодавця 03.04.2014, трудові відносини були припинені. У зв`язку з цим 04.04.2014 до трудової книжки ОСОБА_1 внесено запис про розірвання трудової угоди у зв`язку зі смертю фізичної особи. Трудову угоду № НОМЕР_2 знято з реєстрації ЛМЦЗ від 09.04.2014. Проте, згідно відомостей про трудову діяльність із Реєстру застрахованих осіб, сформованих Пенсійним фондом України 07.07.2026, у Реєстрі міститься запис лише про прийняття на роботу, тоді як запис про припинення трудових відносин з ФОП ОСОБА_2 відсутній. Вказане унеможливлює належну реалізацію позивачем його прав на отримання страхових виплат, соціальних допомог та правильний облік страхового стажу. Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся із цим позовом до суду. Просить позов задовольнити.

Ухвалою від 31.08.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін та запропоновано відповідачам у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, надати (надіслати) суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази.

Відповідач заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України до суду не надав.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини 7 статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. З огляду на ці обставини суд на підставі частини 5 статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання, за наявними матеріалами) в межах строку, визначеного статтею 258 КАС України.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Суд встановив такі обставини справи.

01.02.2012 позивач був прийнятий на роботу до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на посаду продавця-консультанта за основним місцем роботи на підставі трудового договору № 13501200979 від 01.02.2012, який зареєстрований Львівським міським центром зайнятості 03.02.2012, про що було внесено відповідний запис до трудової книжки.

Після смерті роботодавця 03.04.2014, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 , актовий запис 284, трудові відносини були припинені.

У зв`язку з цим 04.04.2014 до трудової книжки ОСОБА_1 внесено запис про розірвання трудової угоди у зв`язку зі смертю фізичної особи. Трудову угоду № НОМЕР_2 знято з реєстрації ЛМЦЗ від 09.04.2014 року.

Відповідно до витягу від 25.08.2026 з реєстру юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань до реєстру 08.04.2014 були внесені відомості про смерть фізичної особи підприємця ОСОБА_2 , номер реєстраційної дії: НОМЕР_4 , назва реєстраційної дії: Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у разі її смерті.

Проте, згідно з відомостей про трудову діяльність із Реєстру застрахованих осіб, сформованих Пенсійним фондом України 07.07.2026, у Реєстрі міститься запис лише про прийняття на роботу, тоді як запис про припинення трудових відносин з ФОП ОСОБА_2 відсутній.

У зв`язку з цим, представником позивача з метою встановлення причин невнесення відомостей до Реєстру застрахованих осіб, 03.08.2026 було направлено адвокатський запит до Львівського обласного центру зайнятості (вих. № 03/08/26-1 від 03.08.2026).

За результатами розгляду зазначеного адвокатського запиту Львівський обласний центр зайнятості повідомив, що трудовий договір між ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) та найманим працівником ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований Львівським міським центром зайнятості 03.02.2012 за № 13501200979 та знятий з реєстрації 09.04.2014 у зв`язку із смертю роботодавця.

Інформація про реєстрацію і зняття з реєстрації цього трудового договору зафіксована у Єдиній інформаційно-аналітичній системі Державної служби зайнятості (ЄІАС.NET).

Відповідно до даних ЄІАС.NET 09.04.2014 працівником Львівського міського центру зайнятості ОСОБА_3 була внесена інформація про зняття з реєстрації укладеного трудового договору між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 та була передана 10.04.2014 до Пенсійного фонду України згідно з технологією, описаною вище (скріншоти додаються).

Інформація про зняття з реєстрації трудового договору № 13501200979 від 01.02.2012 була своєчасно та в установленому порядку передана Львівським міським центром зайнятості до Пенсійного фонду України 10.04.2014.

Крім того, 03.08.2026 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області подано в інтересах позивача заяву про внесення актуальних відомостей до Реєстру застрахованих осіб (вих. № 03/08/26-3 від 03.08.2026) з проханням внести до Реєстру відомості про припинення трудових відносин між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .

За результатами розгляду зазначеної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області надано відповідь від 14.08.2026 № 42937-44597/Ш-07/8- 1300/26. У вказаній відповіді відповідач повідомив, що Пенсійний фонд України формує та веде Реєстр застрахованих осіб, а дані до нього, зміни та уточнення вносяться на підставі звітності, що подається страхувальниками до органів податкової служби та передається до Пенсійного фонду України в порядку міжвідомчого обміну інформацією. Також Відповідач зазначив, що в Реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація про припинення трудових відносин позивача з ФОП ОСОБА_2 .

Не погодившись з бездіяльністю відповідача позивач звернувся до суду.

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування визначені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону № 1058-1V персоніфіковані відомості, внесені до персональної електронної облікової картки застрахованої особи, зберігаються в Пенсійному фонді протягом усього життя цієї особи, а після її смерті - протягом 75 років на паперових носіях та/або в електронній формі за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперової та електронної форм документа.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону № 1058-1У відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду серед іншого для: підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом; надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-V1 (далі - Закон № 2464-VI) визначено: Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб (пункт 1).

Пенсійний фонд України (далі - Пенсійний фонд) - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом (пункт 7).

Статтею 14-1 Закону № 2464-VI визначено, що Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов`язані забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру та здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру. Такі обов`язки Пенсійного фонду кореспондуються з нормами Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1 (далі - Положення 10-1).

За приписами ч. 1 ст. 16 Закону № 2464-VI, Державний реєстр створюється для забезпечення: ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації; накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про сплату платниками єдиного внеску та про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; нарахування та обліку виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

В силу ч. 2 ст. 16 Закону № 2464-VI Державний реєстр складається з страхувальників і реєстру застрахованих осіб.

Частиною 1 статті 20 Закону № 2464-VI визначено, що Реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.

Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону № 2464-VI на кожну застраховану особу заводиться персональна електронна облікова картка.

Порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб визначає Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10- 1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (далі - Положення №8-1).

Пунктом 4 розділу 1 «Загальні положення» Положення № 8-1 визначено, що Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб.

Реєстр застрахованих осіб забезпечує: облік застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію; накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; нарахування та облік виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (п. 5 розділу І «Загальні положення» Положення № 8-1).

У відповідності до п. 1 розділу IV «Дані облікової картки Реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них» Положення № 8-1 Реєстр застрахованих осіб складається з облікових карток, які включають дані, визначені частиною третьою статті 20 Закону та частиною третьою статті 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з п. 2 розділу IV «Дані облікової картки Реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них» Положення № 8-1 до облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 3 розділу IV «Дані облікової картки Реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них» Положення № 8-1 визначено, що відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Абзацами другим, третім п. 4 розділу IV № 8-1 Положення передбачено, що у разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили. Внесення змін до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк після надходження (надання особою) рішення суду.

В контексті вищенаведених положень чинного законодавства суд врахує, що наявність у системі персоніфікованого обліку (Реєстрі застрахованих осіб) відомостей про періоди трудової діяльності застрахованих осіб у подальшому є підставою для призначення та здійснення пенсійних виплат. В свою чергу, відсутність у Реєстрі відповідної інформації призводить до порушення права застрахованої особи на одержання виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

У вказаному випадку матеріали справи містять докази, які підтверджують факт припинення трудових відносин між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 .

Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Як видно з трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_6 , до неї внесено запис про розірвання трудової угоди у зв`язку зі смертю фізичної особи. Трудову угоду № НОМЕР_2 знято з реєстрації ЛМЦЗ від 09.04.2014.

Відтак суд зазначає, що факт припинення трудових відносин підтверджується відповідними документами.

У той же час, внаслідок невнесення відповідних відомостей роботодавцем у систему реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, позивач позбавлений соціальної захищеності та стажу за час роботи у вищезгаданий період.

Відтак, проаналізувавши наведені у матеріалах справи обставини, оцінюючи достовірність та достатність наданих доказів, а також зважаючи на положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог позивача.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, викладену у листі від 14.08.2026 про внесення змін до Реєстру застрахованих осіб щодо виключення інформації про припинення трудових відносин між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області внести зміни до Реєстру застрахованих осіб про припинення трудових відносин між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 .

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1331 (одна тисяча триста тридцять один) грн. 20 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 23.10.2026.

Суддя Лунь З.І.