Рішення № 140888217, 23.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/13377/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея 10 (далі відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги 26 (далі відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якій позивач просить суд:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком протиправними та скасувати рішення № 133850022157 від 23.01.2026 та рішення № 133850022157 від 12.06.2026;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, з 24.01.2026 врахувавши при призначенні пенсії до страхового стажу періоди роботи з 20.02.1988 по з 06.05.1992 в Українській нафторозвідувальній експедиції глибокого буріння об`єднання Західукргеологія та з 03.09.1999 по 12.02.2004 в ВАТ нафтогазовидобувного управління Пензанафта згідно трудової книжки від 06.06.1984 серії НОМЕР_2 та довідку про заробітну плату від 29.05.2026 № 12/04- 02/1794, яка видана Муніципальним архівом адміністрації міста Новий Уренгой.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, звернувся із заявою до відповідача про призначення пенсії за віком. Однак, відповідач прийняв рішення про відмову в призначенні пенсії.

Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обалсті подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що позивачу прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку. Зазначено, що згідно Закону України від 01.12.2022 №2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 №240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 і ратифіковано Законом України від 03.03.1998 № I40/98-BР. Вказує, що угода про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 не діє па території України та росії.

Відповідно до пункту третього частини третьої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) суд зазначає, що ухвалою від 06.07.2026 суддя залишила позовну заяву без руху.

Ухвалою від 17.07.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 23.09.2026 суд витребував докази.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.

Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених позовних вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.

15.01.2026 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію. Таким органом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Рішенням № 133850022157 від 23.01.2026 Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області відмовило у призначенні пенсії. Згідно рішення:

Загальний стаж особи 29 років 01 місяць 15 днів.

За доданими документами страховий стаж не враховано за період роботи у російській федерації з 01.01.1992-09.03.1992 та з 03.09.1999-31.12.2003.

Вирішено відмовити у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю страхового стажу.

04.06.2026 позивач звернувся повторно до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії.

За принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію. Таким органом визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Рішенням № 133850022157 від 12.06.2026 Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області відмовило у призначенні пенсії. Згідно рішення право на пенсійну виплату згідно поданих документів відсутнє у зв`язку з відсутністю необхідної кількості страхового стажу.

Вважаючи такі рішення відповідача протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.

Згідно з частинами першою, другою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до абзацу 36 частини 1 статті 1 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з абзацу 1 частини 4 статті 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 24-1 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Суд встановив, що 15.01.2026 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням № 133850022157 від 23.01.2026 Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області відмовило у призначенні пенсії. Згідно рішення:

Загальний стаж особи 29 років 01 місяць 15 днів.

За доданими документами страховий стаж не враховано за період роботи у російській федерації з 01.01.1992-09.03.1992 та з 03.09.1999-31.12.2003.

Суд встановив, що відповідно до Архівної довідки Адміністрації міста Новий Уренгой Архівний відділ (муніципальний архів) від 29.05.2026 №12/04-02/1793 у документах Української нафтогазорозвідувальної експедиції глибокого буріння об`єднання «ЗапУкргеологія», наказах по особовому складу, особистої картки форми Т-2 значиться, що ОСОБА_1 прийнятий з 20.02.1988 (наказ від 20.02.1988 №90-к) мотористом бурової установки 4 та звільнений з 06.05.1992 (наказ від 09.03.1992 №407-к).

Також, відповідно до записів в трудовій книжці серії НОМЕР_2 , позивач зокрема:

- 20.02.1988 прийнятий мотористом бурової установки 4 та звільнений з 06.05.1992 (наказ від 09.03.1992 №407-к);

- 03.09.1999 прийнятий механіком цеху технологічного транспорту та 12.02.2004 звільнений за власним бажанням.

Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 4 Закону №1058-IV, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається, зокрема, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода), пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 Угоди визначено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Приписами статті 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Відповідно до статті 11 зазначеної Угоди від 13.03.1992 року, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 01.12.1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

Аналіз вищенаведених норм вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, підлягає безумовному врахуванню при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Поряд з тим, суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 року у м. Москві. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022 року.

Згідно з п.2 ст.13 Угоди від 13.03.1992 року, пенсійні права громадян держав - учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави - учасниці, на території якої вони проживають.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд приходить висновку, що положення відповідних міжнародних договорів розповсюджуються також і на питання, пов`язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов`язаних із їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві, зареєстрованому на території російської федерації після 13.03.1992 року, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в росії. Тобто існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14.11.2019 року у справі №676/6166/16-а, від 16.04.2020 року у справі №555/2250/16-а від 17.06.2020 року у справі №646/1911/17, від 21.02.2020 року у справі №291/99/17 та від 06.07.2020 року у справі №345/9/17.

Відтак, при прийнятті рішення щодо зарахування чи відмови в зарахуванні до страхового стажу певних періодів роботи, орган пенсійного фонду повинен враховувати норми законодавства України, в сукупності з нормами законів тієї країни, на території якої працювала в спірний період роботи особа, яка звернулась за призначенням пенсії.

Між тим, на час набуття позивачем трудового стажу у спірних періодах, вказана вище Угода від 13.03.1992 року була чинною для України, тому підлягає застосуванню до даних правовідносин.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що наведені положення Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993 передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Суд відхиляє доводи відповідача, що документи, видані компетентними органами Російської Федерації, після зупинення дії Конвенції від 22.01.1993 приймаються на території України виключно за умови легалізації (проставлення апостилю). Підтвердження спірного стажу здійснюється на підставі трудової книжки позивача, виданої та заповненої у встановленому порядку, копія якої з нотаріально засвідченим перекладом наявна у матеріалах справи, а не на підставі окремих документів, що потребували б легалізації.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 28.01.2025 у справі №620/3530/22 та від 30.10.2025 у справі №300/6020/23, у яких визнано протиправними рішення органів Пенсійного фонду України про відмову у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи на території Російської Федерації, не врахованих через відсутність інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації, та зазначено, що не підтвердження компетентними органами Російської Федерації сплати внесків не може ставитись особі у провину та бути підставою для відмови в зарахуванні набутого стажу, а надана особою трудова книжка не може піддаватися сумніву та позбавляти її права на зарахування відповідних періодів до стажу лише з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором. Вказані висновки відповідно до частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються судом під час вирішення цього спору.

Відтак, суд вважає, що позивач не може бути позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Враховуючи викладене, встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 133850022157 від 23.01.2026 відтак таке слід скасувати.

Надалі, 04.06.2026 позивач звернувся повторно до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії.

За принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію. Таким органом визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Рішенням № 133850022157 від 12.06.2026 Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області відмовило у призначенні пенсії. Згідно рішення право на пенсійну виплату згідно поданих документів відсутнє у зв`язку з відсутністю необхідної кількості страхового стажу.

Як установлено судом, підставою для відмови у призначенні пенсії визначено відсутність необхідної кількості страхового стажу. Водночас матеріалами справи підтверджено трудову діяльність позивача у спірні періоди, зокрема записами у трудовій книжці серії НОМЕР_2 та архівними документами.

Суд поторно зазначає, що сам по собі факт здійснення трудової діяльності на території Російської Федерації не може бути безумовною підставою для неврахування відповідних періодів трудового стажу під час вирішення питання про призначення пенсії. Пенсійний орган зобов`язаний надати належну оцінку поданим документам у їх сукупності та визначити страховий стаж відповідно до вимог законодавства, застосовного до спірних правовідносин.

Оскільки під час прийняття оскаржуваного рішення відповідач не врахував належним чином обставини трудової діяльності позивача та документи, що її підтверджують, висновок про відсутність необхідного страхового стажу є передчасним. За таких обставин рішення від 12.06.2026 № 133850022157 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання відповідача зарахувати при призначенні пенсії до страхового стажу періоди роботи з 20.02.1988 по з 06.05.1992 в Українській нафторозвідувальній експедиції глибокого буріння об`єднання Західукргеологія, суд зазначає.

Суд встановив, що в матеріалах справи міститься стаж розрахунку права (РС-розрахунок). Номер ПС 133850022157. Пенсія за віком. ОСОБА_1 відповідно до якого позивачу вже зараховано, період зокрема з 20.02.1988 по 31.12.1991.

Протилежного в матеріалах справи не міститься.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині зарахування до страхового стажу періоду з 20.02.1988 слід відмовити.

Щодо позовної вимоги в частині врахування довідки про заробітну плату від 29.05.2026 № 12/04- 02/1794, яка видана Муніципальним архівом адміністрації міста Новий Уренгой, суд зазначає таке.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, визначені цією статтею, у порядку, встановленому законом.

Водночас питання врахування заробітної плати для обчислення пенсії є похідним від питання призначення пенсії та визначення її розміру з урахуванням підтверджених періодів страхового стажу.

Як встановлено судом, рішеннями відповідачів відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних рішень та необхідність їх скасування.

Разом з тим, на час розгляду цієї справи питання про призначення позивачу пенсії за віком із врахуванням усіх періодів страхового стажу та визначення її розміру відповідачами не вирішувалося по суті, а відтак оцінка правомірності врахування довідки про заробітну плату від 29.05.2026 № 12/04-02/1794 для обчислення пенсії за відсутності рішення про її призначення є передчасною.

Суд зазначає, що саме на пенсійний орган покладено обов`язок перевірити подані документи, визначити періоди страхового стажу, які підлягають зарахуванню, та обчислити розмір пенсії відповідно до вимог чинного законодавства України. При цьому під час повторного розгляду питання про призначення пенсії відповідач повинен надати належну оцінку поданій позивачем довідці про заробітну плату з урахуванням установлених законом вимог до документів, що підтверджують заробіток для обчислення пенсії.

Отже, з огляду на те, що питання врахування зазначеної довідки підлягає вирішенню пенсійним органом під час визначення права позивача на пенсію та її розміру, суд доходить висновку, що позовна вимога в цій частині є передчасною, а тому задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, суд зазначає.

Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована, зокрема, у постановах від 17 жовтня 2019 року у справі №826/521/16, від 30 березня 2021 року у справі №400/1825/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20 та від 27 вересня 2021 року у справі №380/8727/20, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Інакше кажучи, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Позиція Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 245 КАС України, а саме, щодо можливості зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, була висловлена у постановах від 04.09.2021 у справі № 320/5007/20, від 14.09.2021 у справі № 320/5007/20, від 23.12.2021 у справі №480/4737/19 та від 13.10.2022 у справі №380/13558/21.

Таким чином, у випадку коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд може зобов`язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення, та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.

З огляду на викладене вище, суд, керуючись частиною другою статті 9 КАС України та з метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, дійшов висновку про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву позивача від 04.06.2026, зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 01.01.1992 по 06.05.1992 в Українській нафторозвідувальній експедиції глибокого буріння об`єднання Західукргеологія та з 03.09.1999 по 12.02.2004 в ВАТ нафтогазовидобувного управління Пензанафта згідно трудової книжки від 06.06.1984 серії НОМЕР_2 та прийняти рішення щодо призначення пенсії позивачу, з урахуванням висновків, наведених в мотивувальній частині судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до статті 139 КАС України з відповідачів за рахунок їх бюджетних асигнувань необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі по 1331,20 грн з кожного.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 133850022157 від 23.01.2026.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 133850022157 від 12.06.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея 10) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 04.06.2026, зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 01.01.1992 по з 06.05.1992 в Українській нафторозвідувальній експедиції глибокого буріння об`єднання Західукргеологія та з 03.09.1999 по 12.02.2004 в ВАТ нафтогазовидобувного управління Пензанафта згідно трудової книжки від 06.06.1984 серії НОМЕР_2 та прийняти рішення щодо призначення пенсії, з урахуванням висновків, наведених в мотивувальній частині судового рішення.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея 10) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги 26 ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення суду першої інстанції набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Мричко Н.І.