Рішення № 140888113, 23.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 року справа №320/24599/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління пенсійного фонду у Київській області (адреса 08500, Київська обл., місто Фастів(з), вул. Саєнка Андрія, будинок 10; ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Зміст позовних вимог та процесуальні дії у справі.

ОСОБА_1 звернулась у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління пенсійного фонду у Київській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

-Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, про припинення нарахування та виплати пенсії по інвалідності з 16.12.2025 року та відмову в подовженні виплати пенсії по інвалідності відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ОСОБА_1 .

- Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, починаючи з 16.12.2025 року по 31.03.2026 року виплатити пенсію по інвалідності 2 групи, а з 01.04.2026 року продовжити виплату пенсії по інвалідності 3 групи відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування згідно довідки до акту огляду МСЕК від 16.11.2020 року ОСОБА_1 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2026 позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 у частині позовних вимог, які стосуються періоду до 15.12.2025 постановлено вважати неподаним та повернути позивачу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 постановлено відкрити провадження у частині позовних вимог, які стосуються періоду з 16.12.2025.

Правова позиція сторін.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області та з 2020 року отримує пенсію по інвалідності третьої групи, призначену довічно відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно з випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 1057859 від 18 жовтня 2021 року позивачці було встановлено другу групу інвалідності на період з 18 жовтня 2021 року до 31 жовтня 2024 року, у зв`язку з чим розмір пенсійної виплати по інвалідності було збільшено. З початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України позивачка проживає за кордоном, у зв`язку з чим не має можливості пройти повторний огляд для підтвердження групи інвалідності. Позивачка зазначає, що відповідно до підпункту 14-6.1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV для осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, яким призначено пенсію по інвалідності або пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо строк припинення виплати такої пенсії припадає на період дії воєнного або надзвичайного стану в Україні та особа не має можливості пройти повторний огляд або оцінювання повсякденного функціонування з причин, визначених Кабінетом Міністрів України, виплата пенсії продовжується до дати проведення відповідного повторного огляду або оцінювання чи протягом шести місяців з дня припинення або скасування воєнного чи надзвичайного стану в Україні. Для осіб, призваних на військову службу під час мобілізації на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у період дії воєнного стану, виплата продовжується щонайменше на весь строк проходження військової служби. На переконання позивачки, після закінчення строку, на який їй було встановлено другу групу інвалідності, виплата пенсії мала продовжуватися до проведення повторного огляду або протягом шести місяців із дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні відповідно до вимог законодавства. Крім того, позивачка наголошує, що третю групу інвалідності їй було встановлено довічно, а тому вважає, що виплата пенсії, призначеної за цією групою, не повинна припинятися. Водночас 21 серпня 2025 року позивачка отримала від Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області лист № 22913-24829/P-02/8-1000/25, яким її повідомлено про припинення виплати пенсії з 8 серпня 2025 року. Як зазначає позивачка, у цьому листі не було наведено обґрунтування підстав припинення виплати пенсії та посилань на відповідні норми чинного законодавства. Вважаючи припинення виплати пенсії протиправним, позивачка звернулася до відповідача з листом, у якому просила врегулювати ситуацію шляхом поновлення виплати пенсії по інвалідності з урахуванням третьої групи інвалідності, а також виплатити всі суми пенсії, не отримані починаючи з 8 серпня 2025 року. Однак 3 квітня 2026 року позивачка отримала лист Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області № 20512-18096/P-02/8-1000/26, у якому відповідач відмовив у задоволенні її вимог. Як підставу відмови відповідач зазначив, що до органів Пенсійного фонду України не надходила інформація про проходження позивачкою повторного огляду або неможливість його проходження чи оцінювання повсякденного функціонування особи з причин, визначених Кабінетом Міністрів України. У зв`язку з цим відповідач вважав припинення виплати пенсії правомірним та зазначив про відсутність підстав для її поновлення. Позивачка не погоджується з позицією відповідача, оскільки вважає припинення виплати пенсії безпідставним і таким, що порушує її право на отримання пенсійного забезпечення. У зв`язку із цим вона звернулася до суду з позовом, у якому просить захистити її право на отримання гарантованих державою соціальних виплат.

У встановлений судом строк відповідач не подав відзив на позовну заяву відповідно до вимог статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України та не повідомив про поважні причини його неподання.

Матеріали справи містять довідку про доставку електронного листа, яка підтверджує отримання відповідачем 02.07.2026 копії ухвали суду про відкриття провадження через електронний кабінет.

Станом на день ухвалення рішення строк, встановлений судом для подання відзиву, сплив. Будь-яких заяв, клопотань чи пояснень від відповідача до суду не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області як отримувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 1057859 від 18 жовтня 2021 року, виданою Київською обласною медико-соціальною експертною комісією, за результатами повторного огляду позивачці встановлено другу групу інвалідності внаслідок загального захворювання строком до 1 листопада 2024 року. Датою чергового переогляду визначено 2 жовтня 2024 року. Також у виписці зазначено рекомендації щодо обмеження працездатності та необхідності стороннього догляду.

Із заяви позивачки від 19 березня 2026 року № ВЕБ-10001-Ф-С-26-181711, зареєстрованої в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області 23 березня 2026 року за вхідним № 18096/Р-1000-26, судом встановлено, що позивачка звернулася до відповідача з вимогами негайно відновити виплату пенсії по інвалідності, провести її перерахунок відповідно до третьої групи інвалідності, виплатити заборгованість за період з серпня 2025 року до дня фактичного відновлення виплат, а також надати письмове рішення із зазначенням правових підстав припинення виплати пенсії.

У зазначеній заяві позивачка вказала, що раніше їй було встановлено третю групу інвалідності довічно, що підтверджується випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 16 листопада 2020 року. Надалі, відповідно до виписки від 18 жовтня 2021 року, їй було встановлено другу групу інвалідності строком до 31 жовтня 2024 року. Також позивачка зазначила, що повторного огляду не проходила у зв`язку з перебуванням за кордоном та дією воєнного стану, а виплату пенсії їй припинено з 8 серпня 2025 року.

За результатами розгляду зазначеного звернення Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області листом від 3 квітня 2026 року № 20512-18096/Р-02/8-1000/26 повідомило позивачці, що вона перебуває на обліку в цьому органі як отримувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону України № 1058-IV.

У листі відповідач підтвердив, що згідно з випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 1057859 від 18 жовтня 2021 року позивачці було встановлено другу групу інвалідності на період з 18 жовтня 2021 року до 31 жовтня 2024 року. Також відповідач зазначив, що підпунктом 146.1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України № 1058-IV та постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 визначено категорії осіб та умови, за яких продовжується виплата пенсії в разі неможливості проходження повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи. У цьому ж листі відповідач повідомив, що виплату пенсії позивачці після закінчення строку встановлення другої групи інвалідності, починаючи з 1 листопада 2024 року, було продовжено на період дії воєнного стану до 8 серпня 2025 року. При цьому відповідач указав, що до органів Пенсійного фонду України не надходила інформація про неможливість проходження позивачкою повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи з причин, визначених Кабінетом Міністрів України.

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування, висновки суду.

Відповідно до статті 1 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно якого Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-ІV.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно зі статтею 34 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться тільки за їх заявою.

Статтею 35 Закону № 1058-IV передбачено, що у разі зміни групи інвалідності пенсія в новому розмірі виплачується з дня зміни групи інвалідності.

Якщо особі встановлено інвалідність нижчої групи, пенсія виплачується за попередньою групою до кінця місяця, в якому змінено групу інвалідності.

У разі визнання особи, яка пройшла повторний огляд, здоровою пенсія виплачується до кінця місяця, по який встановлено інвалідність.

У разі якщо особа не з`явилася для проведення оцінювання (повторного оцінювання) повсякденного функціонування особи у визначений для цього строк, виплата пенсії по інвалідності зупиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому мало бути проведено оцінювання (повторне оцінювання) повсякденного функціонування такої особи.

У разі якщо строк оцінювання повсякденного функціонування особи пропущено особою з інвалідністю з поважних причин або у разі наступного визнання її особою з інвалідністю виплата пенсії по інвалідності поновлюється з дня, з якого припинено виплату, до дня проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, але не більш як за три роки, якщо експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи визнає її за цей період особою з інвалідністю. При цьому якщо під час наступного оцінювання повсякденного функціонування особі з інвалідністю встановлено іншу групу інвалідності (вищу або нижчу), пенсія за зазначений період виплачується за попередньою групою інвалідності.

Якщо виплату пенсії особі з інвалідністю припинено у зв`язку з відновленням здоров`я або якщо така особа не отримувала пенсію внаслідок нез`явлення без поважних причин для проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, у разі наступного визнання її особою з інвалідністю виплата раніше призначеної пенсії поновлюється з дня наступного встановлення інвалідності, за умови що після припинення виплати пенсії минуло не більше п`яти років. Якщо минуло більше п`яти років, пенсія призначається знову на загальних підставах.

Експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи зобов`язані до запровадження електронної інформаційної взаємодії між відповідними інформаційно-комунікаційними системами повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду України про результати оцінювання повсякденного функціонування особи в частині встановлення інвалідності у порядку, визначеному законодавством.

Судом встановлено, що позивачка перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Київській області як отримувач пенсії по інвалідності.

Виплату пенсії після закінчення строку другої групи інвалідності (31.10.2024) відповідач продовжив до 08.08.2025. Заявою від 19.03.2026 № ВЕБ-10001-Ф-С-26-181711 позивачка просила поновити виплату, виплатити заборгованість та надати письмове рішення із зазначенням правових підстав припинення. Листом від 03.04.2026 № 20512-18096/Р-02/8-1000/26 відповідач відмовив, мотивуючи це відсутністю інформації про неможливість проходження повторного огляду чи оцінювання з причин, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 14-6.1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV передбачено продовження виплати пенсії особам з інвалідністю, у яких строк припинення виплати припадає на період дії воєнного стану, у разі неможливості проходження повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування з причин, визначених Кабінетом Міністрів України, до дати проведення повторного огляду або оцінювання чи протягом шести місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану. Законодавець не визначив перелік таких причин самостійно, а делегував це Кабінету Міністрів України.

Тому спір підлягає вирішенню з урахуванням пункту 3 постанови КМУ від 15.11.2024 № 1338, яким врегульовано строки проходження оцінювання особами, яким інвалідність було встановлено до набрання нею чинності.

Щодо періоду з 16.12.2025 по 31.03.2026.

Пунктом 3 постанови КМУ від 15.11.2024 № 1338 визначено, що в разі, коли особі інвалідність із зазначенням строку повторного огляду була встановлена до набрання чинності цією постановою і строк повторного огляду припав на період воєнного стану, чоловіки віком від 25 до 60 років проходять оцінювання повсякденного функціонування у період з 01.04.2025 до 01.11.2025, інші особи, за винятком тих, кого неможливо направити на оцінювання, до 01.04.2026. До числа осіб, яких неможливо направити, належать особи, місцем проживання яких є території, включені до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, для яких не визначена дата завершення бойових дій або тимчасової окупації, а також особи, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, чи мають інші перелічені в пункті порушення. Для таких осіб оцінювання переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення, а інвалідність продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування воєнного стану, якщо раніше не буде проведено оцінювання.

Позивачці друга група інвалідності встановлена до 31.10.2024, тобто до набрання чинності постановою № 1338, і строк повторного огляду припав на період воєнного стану. Вона є жінкою, тому не належить до категорії осіб, визначеної абзацом тринадцятим пункту 3. Посилання на пункт 3 щодо продовження строку інвалідності до 01.07.2025 не стосується позивачки, оскільки повторний огляд їй був призначений до 01.01.2025.

Позивачка не повідомляла, що її місце проживання належить до переліку територій, затвердженого наказом Мінрозвитку від 28.02.2025 № 376, а саме перебування за кордоном до зазначених підстав пункту 3 не віднесено. Доказів, що через порушення функцій організму вона належить до осіб, яких неможливо направити на оцінювання, матеріали справи не містять. Відповідач заяву від 19.03.2026 по суті не розглянув, обмежившись зазначенням про відсутність інформації.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і воно не передбачає права діяти на власний розсуд.

У цій частині такі умови виконано, тому ефективним способом захисту є зобов`язання відповідача виплатити пенсію за встановленою групою інвалідності.

Щодо періоду з 01.04.2026.

З 01.04.2026 строк, визначений пунктом 3 постанови № 1338 для проходження оцінювання, сплив. Подальше продовження виплати за пунктом 14-6.1 розділу XV Закону № 1058-IV можливе лише за умови, що позивачка належить до категорії осіб, яких неможливо направити на оцінювання, або існують інші причини, визначені Кабінетом Міністрів України.

Матеріали справи не дають змоги суду встановити ці обставини, оскільки вони потребують оцінки фактичних даних, у тому числі відомостей електронної системи оцінювання повсякденного функціонування, якими володіє відповідач, і належать до його компетенції (стаття 49 Закону № 1058-IV).

Суд зазначає, що заява позивачки від 19 березня 2026 року по суті порушених у ній питань відповідачем не розглянута, оскільки надана відповідь не містить належного вирішення вимог позивачки щодо поновлення виплати пенсії з урахуванням третьої групи інвалідності. Водночас суд не може перебирати на себе повноваження органу Пенсійного фонду України щодо розгляду зазначеної заяви та вирішення порушених у ній питань замість компетентного органу

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує його вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Тому належним способом захисту є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву від 19.03.2026 щодо продовження виплати після 01.04.2026.

Щодо вимоги про виплату пенсії за третьою групою інвалідності на підставі виписки від 16.11.2020 та проведення відповідного перерахунку, суд зазначає таке.

Як встановлено судом, відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 16.11.2020 позивачці було встановлено третю групу інвалідності довічно. Водночас згідно з випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 1057859 від 18.10.2021, складеною за результатами повторного огляду, позивачці встановлено другу групу інвалідності внаслідок загального захворювання строком до 31.10.2024.

Отже, після проведення повторного огляду медико-соціальною експертною комісією статус інвалідності позивачки було визначено з урахуванням результатів такого огляду, за якими їй встановлено другу групу інвалідності на визначений строк. Саме ці обставини мають значення для визначення умов продовження виплати пенсії після закінчення строку, на який було встановлено відповідну групу інвалідності.

При цьому встановлення групи інвалідності, її причини та строку, на який її визначено, належить до компетенції уповноважених органів, які здійснюють оцінювання повсякденного функціонування особи, а не органів Пенсійного фонду України чи суду. Відтак суд у межах розгляду цієї справи не наділений повноваженнями самостійно визначати позивачці третю групу інвалідності або встановлювати, що саме ця група має бути покладена в основу розрахунку пенсії за період після проведення повторного огляду.

Посилання позивачки на довічне встановлення третьої групи інвалідності у 2020 році саме по собі не є достатньою підставою для висновку про необхідність здійснення виплати пенсії за цією групою за період, протягом якого за результатами повторного огляду їй було встановлено другу групу інвалідності. Виписка від 16.11.2020 підтверджує факт встановлення третьої групи інвалідності на відповідних умовах, однак не спростовує результатів повторного огляду від 18.10.2021.

Водночас підпункт 14-6.1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачає продовження виплати пенсії за визначених у ньому умов у разі неможливості проходження особою повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування. Таке продовження не означає автоматичного встановлення іншої групи інвалідності або виникнення права на виплату пенсії на умовах, відмінних від тих, на підставі яких її було призначено чи виплачувано до закінчення строку інвалідності.

Таким чином, питання про продовження виплати пенсії після закінчення строку встановлення другої групи інвалідності необхідно вирішувати з урахуванням установлених законом умов продовження виплати, документів пенсійної справи та обставин, які є підставою для такого продовження. Саме по собі посилання позивачки на виписку від 16.11.2020 не дає підстав для зобов`язання відповідача здійснити виплату пенсії за третьою групою інвалідності за весь спірний період без з`ясування відповідних правових та фактичних підстав.

За таких обставин вимога позивачки про виплату пенсії за третьою групою інвалідності та проведення відповідного перерахунку не може бути задоволена лише з огляду на факт довічного встановлення їй цієї групи у 2020 році.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведе, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Судові витрати по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня, 20 коп.), що підтверджується платіжною інструкцією від 08.06.2026 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Оскільки адміністративний позов підлягає задоволенню частково, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області витрати по сплаті судового збору у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

На підставі наведеного та керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління пенсійного фонду у Київській області (адреса 08500, Київська обл., місто Фастів(з), вул. Саєнка Андрія, будинок 10; ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, викладену в листі від 03.04.2026 № 20512-18096/Р-02/8-1000/26, у продовженні виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області виплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності за встановленою їй 2 групою інвалідності за період з 16.12.2025 по 31.03.2026.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.03.2026 № ВЕБ-10001-Ф-С-26-181711 щодо продовження виплати пенсії по інвалідності після 01.04.2026 з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

7. Копію рішення вручити (надіслати) учасникам справи в порядку, передбаченому статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.