Рішення № 140888094, 23.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 року справа №320/49339/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної та ветеранської політики Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом до Управління соціального захисту населення Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення Управління соціального захисту населення Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації щодо припинення виплати допомоги на проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації нарахувати та виплатити допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам, починаючи з 01.04.2024, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначає, що у зв`язку з окупацією міста Донецька була змушена виїхати до міста Києва разом зі своїм неповнолітнім сином. Відповідно до довідки від 04.02.2020 №3009-5000263859 її взято на облік як внутрішньо переміщену особу. За твердженням позивачки, з 01.03.2024 їй припинено виплату допомоги на проживання. У зв`язку із цим вона звернулася до Управління соціального захисту населення Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації щодо призначення такої допомоги, однак їй відмовлено у продовженні її виплати з 01.02.2024 з посиланням на те, що вперше її взято на облік як внутрішньо переміщену особу 04.02.2020, а повторного переміщення після 01.01.2022 з територій, зазначених у відповідному Переліку, вона не здійснювала.

Позивачка вважає таку відмову протиправною та такою, що порушує її право на соціальний захист, оскільки вона була змушена залишити місце проживання у зв`язку з військовими діями. Наголошує, що видана їй довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є чинною та не скасована в установленому законом порядку. Посилаючись на статті 33, 46 Конституції України, положення Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332, позивачка вважає, що має право на отримання допомоги на проживання, у зв`язку із чим просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.11.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позову шляхом надання доказів сплати судового збору у сумі 1211,20 грн., надання уточненої позовної заяви, в якій зазначити номери засобів зв`язку позивача та адреси електронної пошти позивача та відповідача.

25.11.2024 на адресу суду від позивача надійшли документи по справі, дослідивши які суд дійшов висновку про виконання позивачем вимог ухвали суду від 15.11.2024 та усунення недоліків позовної заяви у повному обсязі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалено, що справа буде розглядатися одноособово суддею за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

01.04.2025 канцелярією суду зареєстровано відзив на позовну заяву, в якому відповідач Управління соціального захисту населення Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Орган соціального захисту звернув увагу суду на зміну свого найменування з управління соціального захисту населення на управління соціальної та ветеранської політики Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації. Посилаючись на норми пункту 13І Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332, відповідач вказав, що з 1 березня 2024 року допомога на наступний шестимісячний період призначається тим отримувачам, які перемістилися або повторно перемістилися після 1 січня 2022 року з територій, включених до відповідного Переліку територій, для яких не визначено дату завершення бойових дій або тимчасової окупації.

Згідно з доводами відповідача, за даними Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, позивач вперше стала на облік як ВПО 04.02.2020 та після 01.01.2022 повторного переміщення з зазначених територій не здійснювала. З огляду на вказані обставини та положення Порядку № 332, відповідач дійшов висновку, що позивач не має права на продовження виплати допомоги на проживання з 01.03.2024. Крім того, суб`єкт владних повноважень зауважив, що станом на 24.02.2022 позивач допомогу на проживання ВПО не отримувала, а вперше звернулася до управління із відповідною заявою лише 11.08.2022. Відповідач також зазначив, що рішення про відмову у продовженні виплати допомоги направлено позивачці через Центр надання адміністративних послуг. На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

26.09.2025 через підсистему "Електронний Суд" відповідачем подано клопотання про заміну неналежного відповідача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.07.2026 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві.

Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалося. Копію ухвали Київського окружного адміністративного суду від 10.07.2026 про залучення співвідповідача доставлено до його електронного кабінету 15.07.2026, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 2 статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим Кіровським РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області 08.12.2006 (а.с 7-12).

До моменту вимушеного переміщення позивач мала зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12). У зв`язку з тимчасовою окупацією міста Донецька та з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту і військових дій, позивач була змушена залишити своє постійне місце проживання та виїхати до міста Києва разом зі своїм неповнолітнім сином - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_3 (а.с. 14-15).

04.02.2020 Солом`янською районною в місті Києві державною адміністрацією ОСОБА_1 було взято на облік як внутрішньо переміщену особу, про що видано довідку № 3009-5000263859 (а.с. 17), згідно з якою зареєстрованим місцем проживання визначено: АДРЕСА_1 , а фактичним місцем проживання (як ВПО) зазначено адресу фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 .

Із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам №550 позивачка звернулася до органу соціального захисту населення 11.08.2022 (а.с. 55).

Рішенням Управління соціальної та ветеранської політики Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 17.08.2022 позивачу призначено допомогу на проживання у розмірі 2000,00 грн щомісячно на період з 01.08.2022 по 30.09.2022 (а.с. 60).

Відповідно до рішення Управління соціального захисту населення Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 10.04.2024 №1421596914-2024-1 (а.с. 51) за зверненням від 01.03.2024 позивачці відмовлено у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у зв`язку з невідповідністю умовам, визначеним Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332. У рішенні наведено положення пункту 13І цього Порядку щодо призначення допомоги на другий шестимісячний період сім`ям, до складу яких входять діти віком до 18 років, з урахуванням установленого критерію середньомісячного сукупного доходу на одного отримувача.

Також матеріали справи містять заяву позивачки від 10.04.2024 (а.с. 58-59) про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам та опис документів, поданих через Центр надання адміністративних послуг для продовження її виплати.

Листом від 15.05.2024 №108/260-180/260/С-154-153 (а.с. 56) Управління повідомило позивачку про відсутність у неї права на продовження виплати допомоги з 01.03.2024. В обґрунтування зазначено, що, за відомостями Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, позивачку вперше взято на облік 04.02.2020, а повторного переміщення після 01.01.2022 з територій, зазначених у відповідному Переліку, вона не здійснювала.

На підтвердження передачі рішення про відмову до Центру надання адміністративних послуг відповідач надав реєстр передачі листів-повідомлень про надання державної допомоги, який містить відомості щодо ОСОБА_1 (а.с. 52-54).

Не погоджуючись із відмовою у продовженні виплати допомоги на проживання, позивачка звернулася до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд застосовує законодавство в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та звертає увагу на наступне.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зокрема, в силу частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

За частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 22.04.2021 у справі №826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині 3 статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 КАС України).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків. Водночас суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Предметом спору у цій справі є правомірність відмови у продовженні виплати ОСОБА_1 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Позивачка просить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити таку допомогу починаючи з 01.04.2024.

Матеріали справи містять рішення Управління соціального захисту населення Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 10.04.2024 №1421596914-2024-1 про відмову у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Окремо в листі від 15.05.2024 №108/260-180/260/С-154-153 Управління зазначило про відсутність у позивачки права на продовження виплати допомоги з 01.03.2024 з огляду на відсутність повторного переміщення після 01.01.2022.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок №332).

Відповідно до першого речення абзацу першого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 №709 «Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб» установлено, що з 1 серпня 2023 р. виплата допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога), які перемістилися з територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (далі перелік територій), щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, а також особам, у яких внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, зруйноване або непридатне для проживання житлове приміщення та яким допомогу було призначено відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» (Офіційний вісник України, 2022 р., №26, ст. 1418), продовжується автоматично на один шестимісячний період.

Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 №709 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування, крім пунктів 2 і 3 змін, затверджених цією постановою, які набирають чинності з 1 серпня 2023 року.

Згідно з абзацом другим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 26.01.2024 №94 «Деякі питання соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб та інших вразливих категорій осіб» виплата допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам продовжується автоматично з 1 лютого 2024 р. на один місяць без додаткового звернення для осіб, у яких у січні 2024 р. закінчився шестимісячний період отримання такої допомоги.

Відповідно до абзацу третього пункту 1 цієї постанови подання заяви для продовження виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, які мають право на її продовження після 1 березня 2024 р. відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» (Офіційний вісник України, 2022 р., №26, ст. 1418; 2023 р., №69, ст. 3990), може бути здійснено з 1 лютого 2024 р.

Абзацом четвертим пункту 1 зазначеної постанови, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2024 №331, установлено, що допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам, які мають на неї право та звернулися за продовженням її виплати з особисто поданою заявою у лютому - квітні 2024 р., призначається і виплачується починаючи з 1 березня 2024 року.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 26.01.2024 №94 передбачено, що ця постанова набирає чинності з 1 лютого 2024 р., крім пункту 3 цієї постанови, який набирає чинності з 1 березня 2024 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2024 №331 «Деякі питання провадження діяльності з усиновлення та влаштування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, соціального захисту дітей, залишених без батьківського піклування» внесено подальші зміни до Порядку №332 та постанови Кабінету Міністрів України від 26.01.2024 №94. Зазначені зміни набрали чинності 28.03.2024.

Отже, під час перевірки правомірності рішення від 10.04.2024 та оцінки права позивачки на продовження виплати допомоги з 01.04.2024 застосуванню підлягають положення Порядку №332 у редакції, чинній на відповідні дати, з урахуванням змін, внесених постановами Кабінету Міністрів України від 26.01.2024 №94 та від 22.03.2024 №331.

Правові гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб установлено Законом України від 20.10.2014 №1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон №1706-VII).

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 1 Закону №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 4 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Частиною другою статті 4 Закону №1706-VII передбачено, що підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1706-VII довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Абзацом другим пункту 1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509 (далі - Порядок №509), визначено, що довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Згідно з частиною другою статті 7 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Частиною третьою статті 7 Закону №1706-VII передбачено, що громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

ОСОБА_1 взято на облік як внутрішньо переміщену особу, що підтверджується довідкою від 04.02.2020 №3009-5000263859. Її статус відповідачем не заперечується, відомостей про скасування дії довідки матеріали справи не містять. Водночас збереження статусу внутрішньо переміщеної особи та право на продовження виплати допомоги на проживання є окремими питаннями. Умови продовження виплати такої допомоги визначаються Порядком №332.

Право позивачки на продовження виплати допомоги на проживання підлягає оцінці відповідно до спеціальних умов, установлених Порядком №332 у редакції, чинній у спірний період.

Відповідно до пункту 13 Порядку №332 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, особам, які мають право на виплату допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2023 р. №709 «Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб» (Офіційний вісник України, 2023 р., №69, ст. 3990), та особам/сім`ям, які є отримувачами допомоги відповідно до цього Порядку, особам, які перемістилися з територій, включених до переліку територій, щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації та (або) у яких житлове приміщення знищене або пошкоджене (до ступеня непридатного для проживання), та особам, які отримували допомогу та відмовилися від неї/яким вона була припинена, та (або) яких було знято з обліку як внутрішньо переміщених осіб, у разі повернення осіб до покинутого місця проживання, з якого здійснилося переміщення, та повторного взяття на облік як внутрішньо переміщених осіб її виплата може бути продовжена ще на один шестимісячний період за умови їх відповідності критеріям, зазначеним у пунктах 7, 7№, 13№-13? цього Порядку.

Згідно з пунктом 13№ Порядку №332 виплата допомоги продовжується на другий шестимісячний період автоматично:

непрацездатним особам, зокрема які досягли пенсійного віку, визначеного частиною першою статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, та отримують пенсію, розмір якої не перевищує чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 1 січня року, в якому приймається рішення про призначення допомоги;

особам з інвалідністю I чи II групи, дитині з інвалідністю віком до 18 років, дитині, хворій на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність, що підтверджується документально;

дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа віком до 23 років, зокрема таким, які перебувають у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім`ях, а також батькам-вихователям, прийомним батькам та опікунам (піклувальникам).

У разі коли особі не було продовжено виплату допомоги автоматично, але вона належить до категорій осіб, визначених абзацами другим - четвертим цього пункту, їй може бути призначено допомогу за заявою.

Іншим членам сім`ї виплата допомоги може бути продовжена на підставі подання заяви на призначення допомоги.

Абзацом першим пункту 13І Порядку №332 передбачено, що для отримувачів допомоги, які не підпадають під дію пункту 13№, та які перемістилися (повторно перемістилися) з 1 січня 2022 р. з територій, включених до переліку територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, допомога призначається на другий шестимісячний період на підставі подання заяви на осіб із складу членів сім`ї, якщо середньомісячний сукупний дохід на одного отримувача в такій сім`ї протягом тримісячного періоду, за який враховуються доходи на момент продовження виплати допомоги, не перевищує чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 1 січня року, в якому приймається рішення про призначення допомоги, та у разі, коли:

у складі сім`ї або серед отримувачів допомоги є непрацююча працездатна особа, яка виховує дитину віком до 18 років, або в сім`ї виховується троє і більше дітей віком до 18 років, всі діти проживають в сім`ї і не виховуються в інтернатних закладах та:

фактичним місцем проживання (перебування) такої сім`ї є території, на яких ведуться бойові дії або території можливих бойових дій, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій), території активних бойових дій, що включені до переліку територій; або

сім`я проживає на території, для якої визначена дата завершення бойових дій, включеній до переліку територій, та території, що не включена до переліку територій, але у закладах дошкільної освіти та/або закладах загальної середньої освіти, що розташовані на території територіальної громади, на якій проживає така сім`я, відсутні місця або навчання проводиться он-лайн, дистанційно (повністю або частково). Для такої сім`ї допомога призначається, якщо відомості про відсутність місць у закладах дошкільної освіти та/або закладах загальної середньої освіти або про те, що навчання в таких закладах проводиться в режимі он-лайн, дистанційно (повністю або частково), отримані шляхом інформаційної взаємодії між органами соціального захисту населення та органів управління у сфері освіти.

У разі відсутності інформаційної взаємодії уповноважена особа, яка звернулася за призначенням допомоги на сім`ю, надає підтвердний документ щодо відсутності місця у закладі дошкільної освіти та/або закладі загальної середньої освіти для влаштування дитини або щодо проведення навчання в таких закладах в режимі он-лайн, дистанційно (повністю або частково).

До 1 вересня 2024 р. допомога може бути продовжена незалежно від місцезнаходження закладу освіти, у якому навчання проводиться в режимі он-лайн, дистанційно (повністю або частково).

Допомога призначається на всіх осіб з числа внутрішньо переміщених осіб у такій сім`ї з урахуванням норм пункту 13і цього Порядку.

Підпунктом 2 пункту 13І Порядку №332 передбачено, що у складі сім`ї є непрацююча працездатна особа, яка на дату звернення за допомогою зареєструвалася в центрі зайнятості як безробітна або як така, що шукає роботу, зокрема для отримання ваучера на навчання, але ще не працевлаштувалася, та діти, які відвідують заклади дошкільної освіти та/або навчаються у закладах загальної середньої освіти, та/або діти (особи до 23 років), які навчаються в закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти.

Допомога призначається на всіх осіб з числа внутрішньо переміщених осіб у такій сім`ї з урахуванням норм пункту 13і цього Порядку.

Підпунктом 4 пункту 13І Порядку №332 передбачено: у складі сім`ї є працездатні особи, які працюють, провадять підприємницьку діяльність/незалежну професійну діяльність, зокрема, які протягом попередніх шести місяців отримання допомоги працевлаштувалися, зареєструвалися як фізична особа - підприємець та розпочали відповідну діяльність або отримали допомогу на здобуття економічної самостійності/мікрогрант/грант на створення або розвиток власного бізнесу/ваучер на навчання, у складі сім`ї є діти віком до 18 років та/або особи до 23 років, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти.

Допомога призначається на всіх осіб з числа внутрішньо переміщених осіб у такій сім`ї з урахуванням норм пункту 13і цього Порядку.

Відповідно до пункту 13? Порядку №332 виплата допомоги призначається на другий шестимісячний період на підставі подання заяви на призначення допомоги:

дитині, яка прибула без супроводу законного представника за заявою особи, яка перебуває у сімейних, родинних відносинах, за наявності документа, що підтверджує сімейні, родинні зв`язки особи з дитиною, виданого службою у справах дітей за місцем звернення, або особи, яку батьки або інші законні представники уповноважили супроводжувати дитину, що підтверджується письмовою заявою одного із законних представників, завіреною органом опіки та піклування, або особи, до сім`ї якої тимчасово влаштовано дитину, яка залишилася без батьківського піклування (за наявності копії наказу служби у справах дітей про тимчасове влаштування);

дітям, які влаштовані в сім`ї патронатного вихователя на період перебування дітей у сім`ї патронатного вихователя, а також патронатним вихователям та дітям, щодо яких встановлено факт відсутності батьківського піклування та які тимчасово влаштовані в сім`ю родичів, знайомих, прийомну сім`ю або дитячий будинок сімейного типу, з числа внутрішньо переміщених осіб;

вагітній жінці після 30-го тижня вагітності (27-го тижня вагітності - для жінок, яких віднесено до I-IV категорій осіб, постраждалих від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС), що підтверджується інформацією про номер запису в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я про сформований медичний висновок про тимчасову непрацездатність категорії Вагітність та пологи або довідкою лікувально-профілактичного закладу встановленого зразка. Перевірка інформації про сформований медичний висновок проводиться з використанням Порталу Дія згідно з Порядком ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженим наказом МОЗ від 18 вересня 2020 р. №2136;

особам, які втратили працездатність, але не мають права на пенсійну виплату та/або отримують державну соціальну допомогу відповідно до Закону України Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю або Закону України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю (крім осіб з інвалідністю I та II групи), а також особам з інвалідністю III групи, якщо середньомісячний сукупний дохід на одного отримувача в такій сім`ї протягом тримісячного періоду, за який враховуються доходи на момент продовження виплати допомоги, не перевищує чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 1 січня року, у якому приймається рішення про призначення допомоги;

особам з тяжкими формами захворювання, зокрема рідкісними орфанними захворюваннями, онкологічними, онкогематологічними захворюваннями, тяжкими психічними розладами, цукровим діабетом I типу (інсулінозалежний), гострими або хронічними захворюваннями нирок IV ступеня, з тяжкими травмами, які потребують трансплантації органа, паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідність, що підтверджується документально (форми первинної облікової документації 027/о та/або 028/о).

Застосовуючи наведені положення законодавства до спірних правовідносин, суд розмежовує питання правомірності прийнятого відповідачем рішення та наявності підстав для безпосереднього зобов`язання призначити, нарахувати і виплатити позивачці допомогу на проживання.

Рішенням Управління соціального захисту населення Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 10.04.2024 №1421596914-2024-1 позивачці відмовлено у призначенні допомоги у зв`язку з невідповідністю умовам, визначеним Порядком №332. У рішенні наведено положення пункту 13І цього Порядку щодо складу сім`ї та середньомісячного сукупного доходу, зокрема процитовано таке положення: «13-2. Допомога призначається на другий шестимісячний період на підставі подання заяви на осіб із складу членів сім?ї у разі, коли у складі сім?ї (в справі по допомозі) є діти до 18 років та, якщо середньомісячний сукупний дохід на одного отримувача в такій сім?ї протягом тримісячного періоду, за який враховуються доходи на момент продовження виплати допомоги, не перевищує чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 1 січня року, в якому приймається рішення про призначення допомоги.». Проте суд звертає увагу, що у рішенні не зазначено конкретних фактичних обставин, які зумовили висновок про відсутність у позивачки права на продовження виплати допомоги.

Зокрема, рішення не містить установленого розміру середньомісячного сукупного доходу, його розрахунку, відомостей про перевірку зайнятості позивачки та оцінки поданих нею документів. У рішенні не зазначено, що підставою відмови є відсутність переміщення або повторного переміщення після 01.01.2022, що є підставою для відмови, яка зазначена у відзиві на позовну заяву.

Обов`язок адміністративного органу мотивувати прийняте рішення передбачений Законом України від 17.02.2022 №2073-IX "Про адміністративну процедуру", який набрав чинності 15.12.2023 (далі - Закон №2073-IX).

Відповідно до частини першої статті 72 Закону №2073-IX адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті).

Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта.

Згідно з частиною другою статті 72 Закону №2073-IX у мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються: 1) дата подання заяви або скарги та стислий зміст вимоги, що в ній міститься (у разі прийняття акта за заявою або скаргою особи); 2) фактичні обставини справи; 3) зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи; 4) посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу; 5) детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин.

Відтворення положень Порядку №332 без зазначення встановлених обставин та їх правової оцінки не забезпечує виконання наведених вимог. Із тексту рішення позивачка повинна мати можливість установити, яку конкретно умову продовження виплати допомоги вона не виконала та на підставі яких документів відповідач дійшов такого висновку.

У листі від 15.05.2024 №108/260-180/260/С-154-153 Управління зазначило про відсутність у позивачки права на продовження виплати допомоги з огляду на її первинне взяття на облік 04.02.2020 та відсутність повторного переміщення після 01.01.2022. Цю саму підставу наведено у відзиві на позовну заяву.

Проте зазначена фактична підстава безпосередньо в оскаржуваному рішенні від 10.04.2024 - не викладена. Матеріали справи не містять відображеного в цьому рішенні аналізу обставин переміщення позивачки та посилання на результати відповідної перевірки. За таких обставин суд не має підстав вважати наступний лист лише технічним уточненням належним чином мотивованого рішення.

У пункті 75 постанови від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а Верховний Суд зазначив, що адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності ("виправдання") свого рішення.

Наведений висновок суд ураховує щодо вимог до обґрунтованості індивідуального акта та меж судової перевірки його правомірності. Суд не підміняє адміністративний орган у формулюванні фактичних підстав відмови, які мали бути встановлені та наведені під час вирішення заяви позивачки.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з абзацами першим та другим частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частин першої - третьої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надані Управлінням відомості інформаційної бази підтверджують дату взяття позивачки на облік як внутрішньо переміщеної особи. Однак вони не усувають недоліку мотивування рішення та не підтверджують, що саме наведені згодом обставини були належним чином установлені, оцінені й покладені в основу рішення від 10.04.2024.

Суд також ураховує, що дата первинного взяття на облік і дата фактичного переміщення є різними обставинами. Первинний облік до 01.01.2022 сам по собі не виключає подальшого повторного переміщення. Водночас відсутність у матеріалах справи доказів такого переміщення не дозволяє суду визнати встановленим виконання позивачкою відповідної умови пункту 13І Порядку №332.

Отже, наявні докази не дають підстав безпосередньо зобов`язати призначити допомогу, проте не звільняють відповідача від обов`язку прийняти мотивоване рішення із зазначенням конкретних фактичних і правових підстав відмови.

Щодо повідомлення про прийняте рішення суд зазначає, що наданий реєстр передачі листів-повідомлень підтверджує передачу документа до Центру надання адміністративних послуг. Разом з тим цей реєстр не підтверджує вручення рішення позивачці, дату його отримання або доведення до її відома змісту рішення та порядку оскарження.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону №2073-IX адміністративний акт набирає чинності стосовно учасника адміністративного провадження з дня доведення його до відома відповідної особи, якщо інший строк набрання ним чинності не передбачено законом або самим адміністративним актом.

Тому передачу рішення до Центру надання адміністративних послуг суд не ототожнює з установленим фактом доведення адміністративного акта до відома позивачки. Наявність у справі листа від 15.05.2024 також не доводить вручення їй саме рішення від 10.04.2024 у визначену дату.

За сукупністю встановлених обставин суд дійшов висновку, що рішення від 10.04.2024 №1421596914-2024-1 не відповідає критерію обґрунтованості, передбаченому пунктом 3 частини другої статті 2 КАС України, та вимогам статті 72 Закону №2073-IX. Відповідач не навів у ньому конкретних установлених обставин невідповідності позивачки умовам продовження виплати допомоги та не обґрунтував висновку належною оцінкою документів.

Враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що рішення Управління соціальної та ветеранської політики Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 10.04.2024 №1421596914-2024-1 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Водночас скасування необґрунтованої відмови не означає встановлення судом права позивачки на отримання допомоги з 01.04.2024.

Посилання позивачки на чинність довідки внутрішньо переміщеної особи та попереднє отримання допомоги не підтверджують виконання всієї сукупності умов її продовження. Наявність неповнолітнього сина також має оцінюватися разом з іншими обставинами, передбаченими відповідними положеннями Порядку №332.

У пункті 27 постанови від 14.06.2023 у справі №160/12308/22 Верховний Суд зазначив, що проаналізувавши положення пунктів 2 та 3 Порядку №332 колегія суддів прийшла до висновку про те, що внутрішньо переміщена особа має право на допомогу на проживання, визначену Порядком №332 незалежно від дати взяття її на облік як внутрішньо переміщені особи, якщо вона перемістилась з території, яка відповідає двом умовам: на цій території проводяться бойові дії та ця територія міститься в переліку, затвердженому розпорядженням №204-р.

Зазначений висновок стосується застосування попереднього регулювання та не вирішує питання відповідності позивачки умовам продовження допомоги за пунктом 13І Порядку №332, запровадженим у 2024 році. Тому він не є достатньою підставою для безпосереднього зобов`язання нарахувати та виплатити допомогу за спірний період.

Визначаючи спосіб захисту, суд ураховує, що відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У цій справі належним способом відновлення порушеного права є повторний розгляд заяви, за результатами якої прийнято рішення від 10.04.2024 №1421596914-2024-1, з вирішенням питання про продовження виплати допомоги за спірний період та прийняттям обґрунтованого рішення з урахуванням правової оцінки суду.

При цьому суд не встановлює наперед позитивного результату повторного розгляду. Уповноважений орган повинен перевірити фактичні обставини, застосувати відповідні умови Порядку №332 та викласти конкретні висновки щодо наявності або відсутності права позивачки на продовження виплати допомоги.

Щодо органу, на який належить покласти відповідний обов`язок, суд зазначає таке.

Підпунктом 1 пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2025 №765 «Деякі питання призначення та виплати державних соціальних допомог, соціальних стипендій органами Пенсійного фонду України» Пенсійному фонду України доручено забезпечити з 1 липня 2025 р. призначення та виплату державних соціальних допомог, здійснення фінансування соціальних стипендій згідно з переліком, затвердженим цією постановою.

Пунктом 1 зазначеного Переліку передбачено допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Отже, перевірці судом підлягає рішення Управління соціальної та ветеранської політики Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації як органу, який його прийняв, а обов`язок повторно розглянути питання продовження виплати допомоги належить покласти на Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, якому передано відповідні повноваження.

Під час повторного розгляду право позивачки на допомогу за спірний період має визначатися відповідно до норм матеріального права, чинних у цьому періоді.

За наведених обставин позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення від 10.04.2024 №1421596914-2024-1 і зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву, за результатами якої прийнято зазначене рішення, з урахуванням правової оцінки суду.

У задоволенні позовної вимоги про безпосереднє зобов`язання нарахувати та виплатити допомогу на проживання з 01.04.2024 належить відмовити, оскільки наявними матеріалами не підтверджено виконання всіх необхідних умов для її продовження.

Розподіл судових витрат у вигляді судового збору здійснюється відповідно до статті 139 КАС України.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Разом з тим суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовної вимоги немайнового характеру не застосовується.

Позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 20.07.2024, наявною в матеріалах справи (а.с. 27).

Суд ураховує, що вимоги про скасування відмови та зобов`язання нарахувати і виплатити допомогу спрямовані на захист одного права, а зобов`язання повторно розглянути заяву є обраним судом способом його захисту замість безпосереднього зобов`язання здійснити виплату. Тому часткове задоволення позову в цьому випадку зумовлене визначенням іншого обсягу зобов`язання відповідача, а не відмовою в захисті окремого самостійного права.

За таких обставин судовий збір підлягає стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціальної та ветеранської політики Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, протиправне рішення якого призвело до виникнення спірних правовідносин, у повному розмірі на суму 1211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 139, 243 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 10.04.2024 №1421596914-2024-1 про відмову ОСОБА_1 у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), за результатами розгляду якої прийнято рішення від 10.04.2024 №1421596914-2024-1, та прийняти рішення щодо права ОСОБА_1 на продовження виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.04.2024 відповідно до законодавства, чинного на момент звернення із заявою, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціальної та ветеранської політики Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (ідентифікаційний код 37485511) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.