Рішення № 140888047, 23.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 року справа № 756/462/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О. розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: До Оболонського районного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо примусового проходження ідентифікації для отримання пенсії за віком позивачем ОСОБА_1 ;

- відновити порушене право позивача ОСОБА_1 на отримання пенсії за віком за Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером та внутрішньо переміщеною особою, яка фактично проживає у м. Києві. На думку позивача, відповідач протиправно ставить отримання призначеної їй пенсії за віком у залежність від проходження фізичної ідентифікації. Позивач вважає такі вимоги незаконними та такими, що перешкоджають реалізації її права на пенсійне забезпечення, оскільки пенсія є її власністю, а наявність статусу внутрішньо переміщеної особи не може бути підставою для обмеження цього права.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 22.01.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

12.03.2026 на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 09.03.2026 Б-22 2-а/756/756/47/26 (756/462/26) Вих. № 756/462/26/4884/2026 надійшли матеріали адміністративної справи №756/462/26.

12.03.2026 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позову шляхом надання доказів сплати судового збору у сумі 1331,20 грн.

10.04.2026 позивачем через канцелярію суду подано заяву про усунення недоліків позову, в якій позивачем заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору по адміністративній справі задоволено. Звільнено позивача від сплати судового збору в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії. Відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалено, що справа буде розглядатися одноособово суддею за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

08.05.2026 канцелярією суду зареєстровано надані відповідачем на виконання ухвали суду від 16.04.2026 документи та матеріали.

Крім того, канцелярією суду 12.05.2026 зареєстровано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог ОСОБА_1 та просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. У відзиві зазначається, що територіальні органи Пенсійного фонду України у своїй діяльності зобов`язані діяти виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій № 22-1, при прийманні документів працівник сервісного центру зобов`язаний ідентифікувати заявника (або його представника) та перевірити відповідність викладених у документах відомостей про особу даним паспорта. Також відповідач посилається на Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №299, яким урегульовано особливості виплати та поновлення пенсій окремим категоріям одержувачів, а також умови і способи проходження фізичної ідентифікації.

Відповідач вказує, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію за віком як внутрішньо переміщена особа з міста Донецька. За матеріалами електронної пенсійної справи, виплату пенсії позивачу дійсно призупиняли з 01.04.2024 у зв`язку з непроходженням фізичної ідентифікації, проте на виконання заяви від 11.04.2024 виплату пенсії за віком було поновлено з 01.04.2024, і надалі вона не призупинялась. Також відповідач звертає увагу суду на те, що позивач повторно зверталась із заявою від 07.01.2026 щодо поновлення виплати пенсії, а 25.03.2026 проходила ідентифікацію через установу банку АТ "Ощадбанк", через яку наразі шостого числа кожного місяця здійснюється виплата її пенсії. На підставі наведеного відповідач стверджує про відсутність порушень прав позивача зі свого боку та просить суд повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

12.05.2026 канцелярією суду зареєстровано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач повністю підтримує свої позовні вимоги у справі та наполягає на задоволенні позову в повному обсязі. Позивач зазначає, що є внутрішньо переміщеною особою, а дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо блокування її пенсійних виплат через обов`язкову ідентифікацію є протиправними, незаконними, корупційними та несуть ознаки злочину та дискримінації. Позивач вказує, що відповідач незаконно заблокував її пенсійні виплати за віком з 01.12.2017, і по теперішній час рішення суду не виконується. Позивач також наголошує, що попри проходження нею ідентифікації 25.03.2026, Пенсійний фонд протиправно продовжує вимагати повторного проходження ідентифікації під загрозою припинення виплат, залишаючи людину без засобів існування.

Свої доводи позивач обґрунтовує нормами Конституції, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і Закону України "Про пенсійне забезпечення". Позивач стверджує, що пенсія є її приватною власністю, а право на пенсійне забезпечення внутрішньо переміщених осіб гарантується державою. Позивач акцентує увагу на тому, що наявність статусу ВПО не може бути підставою для обмеження права на отримання пенсії, а сама ідентифікація має слугувати інструментом підтвердження особи, а не перешкодою для здійснення законних виплат.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 повторно витребувано докази у справі від відповідача: копії всіх матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 ; письмові пояснення із належним обґрунтуванням щодо правових підстав для припинення (призупинення) виплати пенсії позивачу з 01.01.2024; довідку про суму пенсії, яка виплачується позивачу з моменту призначення помісячно, із обов`язковим зазначенням окремо нарахованої та виплаченої індексації пенсії; підтвердження безпосередньої виплати (перерахування) пенсії позивачу в період з 01.01.2024; письмові пояснення та належні докази стосовно того, чи пред`являлися до ОСОБА_1 вимоги щодо проходження фізичної ідентифікації в режимі відеоконференцзв`язку за період з 01.01.2024; довідку із зазначенням конкретних періодів, починаючи з 01.01.2024, в які пенсія позивачу не нараховувалася та не виплачувалася.

Витребувано від позивача: докази, що підтверджують розмір пенсії, яку вона отримувала, починаючи з 01.01.2024; копію документа, виданого начальником Відділу обслуговування громадян № 15 Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Чернишевич О.В., на який позивач посилається як на підставу зобов`язання щодо проходження нею процедури фізичної ідентифікації для отримання пенсії за віком.

16.07.2026 канцелярією суду зареєстровано надані позивачем на виконання ухвали суду від 06.07.2026 документи.

21.07.2026 через підсистему "Електронний суд" відповідачем надано документи на виконання ухвали суду від 06.07.2026.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.08.2026 повторно витребувано докази у справі від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві: письмові пояснення із нормативним обґрунтуванням щодо підстав припинення (призупинення) виплати пенсії ОСОБА_1 ; довідку про суму пенсії ОСОБА_1 помісячно з датами виплати з моменту призначення та документи, що підтверджують такі виплати, за період з 01.01.2024; письмові пояснення та докази стосовно вимог щодо проходження фізичної ідентифікації ОСОБА_1 у режимі відеоконференцзв`язку за період з 01.01.2024; довідку із зазначенням конкретних періодів, починаючи з 01.01.2024, в які пенсія ОСОБА_1 не нараховувалася та не виплачувалася.

15.09.2026 через підсистему "Електронний суд" відповідачем подано клопотання про долучення доказів на виконання ухвали суду від 21.08.2026 разом із документами електронної пенсійної справи ОСОБА_1 №930050870779.

21.09.2026 через підсистему "Електронний суд" відповідачем подано додаткові письмові пояснення на виконання ухвали суду від 21.08.2026, до яких долучено лист Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 21.09.2026 №2600-0306-7/156133. У зазначеному листі відповідач навів нормативне обґрунтування проведення фізичної ідентифікації та повідомив, що виплату пенсії позивачу було призупинено з 01.04.2024, поновлено з цієї ж дати після подання заяви від 11.04.2024 №5570 та надалі не призупинено.

Відповідно до частини 5 КАС статті 262 України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Приймаючи до уваги відсутність таких клопотань з боку учасників справи, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи з м. Донецька Донецької області, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 08.12.2014 №3005-5546. У наданих матеріалах пенсійної справи та заявах позивача зазначено зареєстроване місце проживання у м. Донецьку, а фактичне місце проживання - за адресою: АДРЕСА_1 . За інформацією відповідача, позивач перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа та отримує пенсію за фактичним місцем проживання у м. Києві з 01.08.2014.

Як зазначено у відзиві та додаткових письмових поясненнях відповідача, виплата пенсії позивачу здійснюється через АТ "Ощадбанк", а встановленою датою її виплати є шосте число кожного місяця.

У листі від 21.09.2026 №2600-0306-7/156133 відповідач повідомив, що ОСОБА_1 було направлено лист від 17.01.2024 №2600-0503-8/11289 щодо необхідності проходження фізичної ідентифікації для продовження нарахування пенсії. За поясненнями відповідача, з 01.04.2024 виплату пенсії позивачу було призупинено у зв`язку з непроходженням фізичної ідентифікації.

11.04.2024 позивач звернулася до Відділу обслуговування громадян №5 Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про поновлення виплати пенсії, зареєстрованою за №5570. Прийняття заяви та доданих до неї документів підтверджується розпискою-повідомленням від 11.04.2024. Відповідно до пояснень відповідача, за результатами розгляду цієї заяви виплату пенсії було поновлено з 01.04.2024 та надалі не призупинено.

12.09.2024 позивач повторно звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про виплату пенсії, у якій у графі "Прошу" власноруч зазначила: "Провести ідентифікацію". Згідно з розпискою-повідомленням від 12.09.2024 зазначену заяву зареєстровано за №14341 та прийнято разом із паспортом, довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і документом про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків.

07.01.2026 позивач особисто звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення/перерахунок пенсії, зареєстрованою за №461. У заяві зазначено вид перерахунку - "Поновлення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам", фактичне місце проживання у м. Києві та відомості про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. Прийняття заяви, паспорта, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків підтверджується розпискою-повідомленням від 07.01.2026 №461.

У наданих відповідачем матеріалах міститься роздруківка з інформаційної системи ПФУ щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 , в якому датою перерахунку визначено 07.01.2026, видом перерахунку - "У зв`язку з уточненням даних в ЕПС, 01.01.2026", а підставою - "Ідентифікація". Також зафіксовано відомості про неодержання позивачем пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації з 07.01.2026 та визначено розмір пенсії з надбавками з 01.01.2026 у сумі 8863,13 грн.

Отже, звернення позивача від 07.01.2026 відображено в матеріалах електронної пенсійної справи шляхом уточнення її даних та оформлення рішення про перерахунок пенсії з підстави ідентифікації. Водночас зазначена заява за своїм змістом не є заявою про проведення ідентифікації в режимі відеоконференцзв`язку.

Крім того, за поясненнями відповідача, 25.03.2026 позивач пройшла фізичну ідентифікацію. На проходження ідентифікації цієї дати посилається також позивач у відповіді на відзив.

Наданий відповідачем розрахунок пенсії з 01.03.2026 містить відомості про проведення індексації пенсії та визначення розміру пенсії позивача з надбавками у сумі 9845,89 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що посадові особи відповідача безпідставно вимагають від неї повторного проходження фізичної ідентифікації, ставлячи отримання пенсії у залежність від виконання таких вимог. На думку позивача, зазначені дії перешкоджають реалізації її права на пенсійне забезпечення та мають дискримінаційний характер у зв`язку з її статусом внутрішньо переміщеної особи.

У відповіді на відзив та заяві про надання доказів від 16.07.2026 позивач також посилається на неповне виконання судового рішення у справі №826/1423/18 щодо виплати пенсії за період з 01.12.2017 по 31.08.2018.

З наданого відповідачем листа від 15.05.2025 №2600-0401-5/87865 вбачається, що на виконання судового рішення у справі №826/1423/18 позивачу нараховано заборгованість за зазначений період у сумі 33091,47 грн. За наведеними в цьому листі відомостями, виплачено 11573,22 грн, а залишок невиплачених коштів станом на 14.05.2025 становив 21518,25 грн. У зв`язку із встановленням судового контролю за виконанням рішення відповідач звернувся до Пенсійного фонду України щодо надання дозволу на виплату цього залишку в повному обсязі.

Вважаючи вимоги відповідача щодо проходження ідентифікації протиправними та такими, що порушують її право на отримання пенсії за віком, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Конституції України визначено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України до питань, які визначаються виключно законами України, віднесено основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки.

Правові засади призначення, перерахунку та виплати пенсій у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування визначено Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV). Положення цього Закону підлягають застосуванню в редакціях, чинних у відповідні періоди спірних правовідносин.

Абзацом першим частини першої статті 47 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4-1 частини першої статті 49 Закону №1058-IV у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, передбачено припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством.

Частиною другою статті 49 Закону №1058-IV передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Особливості проведення фізичної ідентифікації внутрішньо переміщених осіб у 2024 році були врегульовані, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" у редакції зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2023 №1384.

Абзацом п`ятим пункту 1 постанови №637 у зазначеній редакції передбачено, що фізична ідентифікація внутрішньо переміщеної особи, яка одержує пенсію через поточний рахунок в установі акціонерного товариства Державний ощадний банк України, проводиться акціонерним товариством Державний ощадний банк України кожні шість місяців з дня відкриття рахунка або з дня проведення попередньої фізичної ідентифікації. Для осіб, які взяті на облік як внутрішньо переміщені особи до введення Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. №64 Про введення воєнного стану в Україні воєнного стану в Україні та які не проходили фізичну ідентифікацію протягом дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних з поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - коронавірусна хвороба (COVID-19), для продовження нарахування пенсій необхідно пройти фізичну ідентифікацію до 31 березня 2024 року.

Абзацами шостим та сьомим пункту 1 постанови №637 передбачено, що способами фізичної ідентифікації внутрішньо переміщених осіб, які одержують пенсію через поточний рахунок в установах акціонерного товариства Державний ощадний банк України, є, зокрема, особисте звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України.

Водночас абзацом дев`ятнадцятим пункту 1 постанови №637 у зазначеній редакції передбачено, що починаючи з 1 січня 2024 р. виплата (продовження виплати) пенсій внутрішньо переміщеним особам, які пройшли фізичну ідентифікацію особисто у територіальних органах Пенсійного фонду України або установах акціонерного товариства Державний ощадний банк України, або шляхом отримання документа про посвідчення факту, що фізична особа є живою, за зверненням одержувача, який тимчасово проживає за кордоном, відповідною закордонною дипломатичною установою України факту, що фізична особа є живою, та які проживають на територіях, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі (підконтрольна Україні територія), або тимчасово проживають за межами України, крім держави-агресора (Російської Федерації) або Республіки Білорусь, здійснюється на загальних умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 2022 р. №162 Про особливості виплати та доставки пенсій, грошових допомог на період введення воєнного стану (Офіційний вісник України, 2022 р., №20, ст. 1065), Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. №1596 (Офіційний вісник України, 1999 р., №35, ст. 1803; 2016 р., №79, ст. 2636), Порядком виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 р. №1279 Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги (Офіційний вісник України, 2021 р., №1, ст. 43).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №299 затверджено Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території (далі - Порядок №299).

Постанову Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 включено до пункту 2 переліку постанов, що втратили чинність, затвердженого постановою №299. З урахуванням пункту 8 постанови №299 втрата чинності постановою №637 відбулася з 01.01.2026.

Абзацами першим та другим пункту 6 Порядку №299 передбачено, що одержувачам, які тимчасово проживають за межами України, і тим, які проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат здійснюється за умови проходження особою фізичної ідентифікації до 31 грудня кожного календарного року.

Фізична ідентифікація одержувачів як процедура встановлення ідентифікаційних даних особи із документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної особи, здійснюється органами Пенсійного фонду України або установою уповноваженого банку, в якій особа отримує пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), страхові виплати.

До способів, які прирівнюються до фізичної ідентифікації, абзацом п`ятим пункту 6 Порядку №299 віднесено ідентифікацію особи за допомогою відеоконференцзв`язку, проведеного територіальним органом Пенсійного фонду України із дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, під час сеансу якого пред`являються документи, що посвідчують особу, відповідно до порядку, встановленого правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінцифри.

Абзацом першим пункту 10 Порядку №299 передбачено, що особам, які проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України або які виїхали на підконтрольну Україні територію з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат проводиться за умови неодержання пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат.

Крім того, питання ідентифікації одержувачів пенсій урегульовано Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596 (далі - Порядок №1596).

Абзацом першим пункту 17 Порядку №1596 у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, передбачено, що якщо суми пенсії та грошової допомоги отримуються з використанням платіжної картки, строк дії якої перевищує один рік, протягом шести місяців за такою платіжною карткою не проводилися видаткові операції особисто одержувачем, а банком протягом року не проводилася фізична ідентифікація особи, уповноважений банк повідомляє про це відповідному органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення. У такому разі орган Пенсійного фонду України або орган соціального захисту населення забезпечує проведення ідентифікації та верифікації особи на підставі пред`явленого (в обов`язковому порядку) одержувачем особисто паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує її вік, та визначеного законодавством документа, в якому зазначено відомості про місце її проживання. Органи Пенсійного фонду України можуть забезпечити проведення ідентифікації та верифікації особи за допомогою відеоконференцзв`язку із дотриманням законодавства у сфері електронних довірчих послуг. Під час сеансу такого відеоконференцзв`язку пред`являються документи, що посвідчують особу, відповідно до порядку, визначеного правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінцифри.

Абзацом п`ятим пункту 17 Порядку №1596 передбачено, що проведення щорічної фізичної ідентифікації одержувачів пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) здійснюється за винятком осіб, яких ідентифіковано у спосіб, передбачений законом, або про яких Пенсійним фондом України одержана інформація про користування ними Єдиним державним вебпорталом електронних послуг, звернення їх за оформленням та видачою паспорта громадянина України, видання їм медичних висновків про тимчасову непрацездатність, інша інформація про вчинення особою дій, що передбачає її ідентифікацію для отримання адміністративних послуг, припинення виплат особам, про яких такі відомості не надійшли/відсутні, поновлення виплат, що були припинені відповідно до пункту 4-1 частини першої статті 49 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV затверджено постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

Абзацами першим - четвертим пункту 4.2 розділу IV Порядку №22-1 визначено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта.

Частиною другою статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного для вирішення цього спору необхідно встановити зміст вимог, які пред`являлися позивачу щодо проходження ідентифікації, правові підстави таких вимог у відповідний період та їх вплив на реалізацію права позивача на отримання пенсії. Окремій оцінці підлягають відомості про особисті звернення позивача до органу Пенсійного фонду України та вже проведену ідентифікацію.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач оспорює вимоги відповідача щодо проходження фізичної ідентифікації як умови отримання призначеної пенсії за віком. Позивач пов`язує порушення свого права з необхідністю повторно підтверджувати особу у зв`язку з наявністю статусу внутрішньо переміщеної особи та можливістю припинення пенсійних виплат у разі невиконання таких вимог.

Суд зазначає, що встановлення особи заявника під час прийняття заяви та документів органом Пенсійного фонду України необхідно відмежовувати від покладення на одержувача пенсії обов`язку періодично проходити фізичну ідентифікацію як умови продовження її виплати. Правомірність таких дій та вимог підлягає оцінці з урахуванням їх змісту, правової підстави та обставин, за яких вони здійснювалися.

Надані матеріали підтверджують звернення позивача до органу Пенсійного фонду України 11.04.2024 із заявою №5570 про поновлення виплати пенсії та прийняття документів, необхідних для встановлення її особи. За поясненнями відповідача, після зазначеного звернення виплату пенсії позивачу було поновлено з 01.04.2024.

При оцінці подальших вимог щодо ідентифікації суд враховує, що абзац дев`ятнадцятий пункту 1 постанови №637 у редакції, чинній у відповідний період, передбачав здійснення виплати пенсії на загальних умовах внутрішньо переміщеним особам, які пройшли фізичну ідентифікацію особисто та проживали на підконтрольній Україні території. Отже, збереження у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи не є достатнім обґрунтуванням необхідності повторного застосування до неї спеціальних умов виплати пенсії без урахування вже проведеної ідентифікації.

У заяві від 12.09.2024 позивач власноруч зазначила прохання провести ідентифікацію. Розписка-повідомлення від цієї дати підтверджує прийняття заяви та документів. Водночас зазначені документи не встановлюють змісту вимог, які передували зверненню позивача, та не підтверджують наявності чи відсутності протиправного примусу до повторної ідентифікації.

Щодо звернення позивача від 07.01.2026 суд враховує, що заява №461 подана за формою заяви про призначення/перерахунок пенсії із зазначенням виду перерахунку "Поновлення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам". Разом із заявою прийнято паспорт, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Зміст цієї заяви не свідчить про звернення позивача щодо проведення ідентифікації за допомогою відеоконференцзв`язку. Особисте пред`явлення документів у сервісному центрі та встановлення особи заявника під час їх прийняття не є проведенням відеоідентифікації.

У наданій відповідачем роздруківці з інформаційної системи ПФУ, яка містить реквізити рішення про перерахунок пенсії від 16.01.2026, зазначено дату перерахунку 07.01.2026, уточнення даних електронної пенсійної справи та підставу "Ідентифікація". Ці відомості у сукупності із заявою та розпискою-повідомленням підтверджують відображення результатів звернення позивача в електронній пенсійній справі.

Водночас зазначена роздруківка не підтверджує повідомлення позивача про результати розгляду її заяви та фактичного перерахування коштів на її банківський рахунок. Документ містить дату формування розрахунку 12.01.2026 та реквізити рішення від 16.01.2026. Тому ці відомості підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами та не спростовують доводів позивача про перешкоди в отриманні пенсії на момент звернення до суду.

Факт проходження позивачем фізичної ідентифікації в установі АТ "Ощадбанк" 25.03.2026 зазначений відповідачем та підтверджується поясненнями самого позивача. При оцінці доводів про подальші вимоги щодо повторної ідентифікації ця обставина підлягає врахуванню поряд із відомостями про встановлення її особи під час особистого звернення до органу Пенсійного фонду України.

Матеріали справи підтверджують фактичне проживання позивача у м. Києві. Відомостей про тимчасове проживання позивача за межами України або проживання на тимчасово окупованій території відповідачем не наведено. Тому посилання на абзац перший пункту 6 Порядку №299 без встановлення належності позивача до визначених цим положенням категорій одержувачів не є достатнім обґрунтуванням обов`язку щорічно проходити фізичну ідентифікацію.

Разом із тим наведене не виключає встановлення особи під час звернення до органу Пенсійного фонду України або проведення ідентифікації за інших передбачених законодавством підстав. Застосування таких підстав потребує встановлення відповідних фактичних обставин, зокрема передбачених пунктом 17 Порядку №1596, та врахування відомостей про вже проведену ідентифікацію.

Щодо доводів позивача про припинення виплати пенсії та необхідність відновлення її права на пенсійне забезпечення суд зазначає наступне.

Відповідач у відзиві та додаткових письмових поясненнях повідомив, що після поновлення виплати пенсії з 01.04.2024 на підставі заяви позивача від 11.04.2024 №5570 її виплата надалі не призупинялася та здійснюється через АТ "Ощадбанк".

Надані роздруківки з інформаційної системи ПФУ містять відомості про визначений розмір пенсії позивача з 01.01.2026 та її перерахунок з урахуванням індексації з 01.03.2026. Зазначені документи підтверджують облік позивача як одержувача пенсії та визначення належних їй сум. Водночас відомості про нарахування пенсії та встановлену дату її виплати необхідно відмежовувати від доказів фактичного перерахування коштів на банківський рахунок.

Зазначення у заяві від 07.01.2026 виду перерахунку "Поновлення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам" не підтверджує факту попереднього припинення виплати пенсії. Аналогічно відображення в інформаційній системі ПФУ результатів ідентифікації та уточнення даних пенсійної справи не є достатнім доказом погашення всіх зобов`язань відповідача перед позивачем.

При цьому доводи позивача про невиплату пенсії охоплюють також заборгованість за період з 01.12.2017 по 31.08.2018, щодо якої вже ухвалено судове рішення у справі №826/1423/18. Зазначену заборгованість необхідно відмежовувати від поточних пенсійних виплат та можливого припинення їх здійснення у зв`язку з непроходженням ідентифікації.

У листі від 15.05.2025 №2600-0401-5/87865 відповідач повідомив, що на виконання рішення у справі №826/1423/18 позивачу нараховано заборгованість за період з 01.12.2017 по 31.08.2018 у сумі 33091,47 грн, з якої виплачено 11573,22 грн. Залишок невиплачених коштів станом на 14.05.2025 становив 21518,25 грн. Отже, наведені відповідачем відомості не дають підстав для висновку про повне виконання зазначеного судового рішення станом на вказану дату.

Звернення відповідача до Пенсійного фонду України щодо надання дозволу на виплату залишку заборгованості підтверджує вчинення дій, спрямованих на виконання судового рішення, проте саме по собі не підтверджує фактичного отримання позивачем відповідних коштів.

Відповідно до частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною третьою статті 14 КАС України передбачено, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частиною першою статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Таким чином, доводи щодо неповної виплати заборгованості, нарахованої на виконання судового рішення у справі №826/1423/18, стосуються виконання вже встановленого судом обов`язку відповідача. Ці питання підлягають вирішенню із застосуванням передбачених КАС України механізмів судового контролю та законодавства про виконавче провадження.

За інформацією, наведеною у листі відповідача від 15.05.2025, у справі №826/1423/18 вже встановлено судовий контроль за виконанням рішення та зобов`язано відповідача подати відповідний звіт. Тому перевірка повноти виконання цього рішення має здійснюватися в межах відповідної справи, а не шляхом повторного вирішення питання про право позивача на виплату тих самих сум.

Водночас наявність заборгованості за попереднім судовим рішенням не підтверджує припинення поточних пенсійних виплат у січні 2026 року у зв`язку з ідентифікацією. Аналогічно відомості про продовження поточних виплат не спростовують доводів про неповне виконання судового рішення за попередній період.

Отже, у цій справі суд оцінює вимоги відповідача щодо проходження ідентифікації та їх вплив на отримання позивачем поточної пенсії. Наведені позивачем доводи про непогашений борг за період з 01.12.2017 по 31.08.2018 не є підставою для повторного встановлення обов`язку, який уже визначений судовим рішенням у справі №826/1423/18.

Відповідно до абзаців першого та другого частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Частиною шостою статті 77 КАС України передбачено, що якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Обов`язок відповідача довести правомірність оскаржуваного рішення чи дії не звільняє суд від необхідності встановити, яке саме рішення було прийнято або яку дію вчинено, їх зміст та зв`язок із заявленим порушенням права позивача. При цьому суд не покладає на позивача обов`язку доводити правомірність чи протиправність поведінки відповідача, а оцінює наявні докази для встановлення предмета оскарження.

Матеріалами справи підтверджено встановлення особи позивача під час прийняття її заяв та документів. Однак ці обставини не є достатніми для висновку про покладення на неї додаткового обов`язку повторно проходити фізичну ідентифікацію як умови продовження виплати пенсії. Посилання відповідача на Порядок №299 без підтвердження належності позивача до категорій одержувачів, визначених абзацом першим пункту 6 цього Порядку, також не доводить правомірності такого додаткового обов`язку, проте не підтверджує його фактичного встановлення щодо позивача.

Таким чином, висновок суду ґрунтується на тому, що сукупністю наявних доказів не встановлено конкретного рішення чи дії відповідача щодо додаткової повторної ідентифікації, які є предметом оскарження, та припинення поточних пенсійних виплат у зв`язку з невиконанням такої вимоги.

За таких обставин суд не встановив підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Розподіл судових витрат у вигляді судового збору здійснюється відповідно до статті 139 КАС України.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.