Рішення № 140888023, 23.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 року справа № 320/8887/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (адреса 03186, Україна, Київ 186, проспект Повітрофлотський 40 ЄДРПОУ 37485511); Управління соціальної та ветеранської політики Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (адреса м. Київ, просп. Повітряних Сил, 40 ЄДРПОУ 37485511) та до Національної соціальної сервісної служби України Головного управління Національної соціальної сервісної служби у м. Києві та Київській області (адреса вул. Еспланадна, 8/10, місто Київ, 01601 ЄДРПОУ 44501877) та до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Зміст позовних вимог та процесуальні дії у справі.

Позивач ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом, у якому просить суд (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог):

1. Визнати дії Управління соціальної та ветеранської політики Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації протиправними по відмові, що датована 07.08.2023 року за підписом пані Рожовик 108/260-785933 як таке, що не донесене до громадянина.

2.Визнати протиправними дії Управління соціальної та ветеранської політики Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації щодо невизнання належним чином поданої заяви від 27 липня 2023 року про призначення державної допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити й виплатити ОСОБА_3 державну допомогу при народженні дитини ОСОБА_4 на підставі зазначеної заяви, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.

3.Визнати протиправними дії Управління соціальної та ветеранської політики Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації щодо невизнання належно поданою заяви від 27 липня 2023 року про призначення державної допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як такої, що подана еквівалентно вимогам пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України щодо пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, оскільки заяву посвідчено цифровим підписом, який дає змогу однозначно встановити особу підписанта та, на думку позивача, виключає необхідність додаткового подання паспорта; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 липня 2023 року про призначення допомоги при народженні дитини з урахуванням правової оцінки суду та без застосування підстав для відмови, визнаних судом протиправними.

4. Визнати протиправними дії Управління соціальної та ветеранської політики Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації щодо відмови від 07 серпня 2023 року та зобов`язати його самостійно зібрати документи, необхідні для призначення допомоги при народженні дитини, з урахуванням листа Міністерства соціальної політики України від 04 грудня 2024 року № 051-30070, у якому зазначено про можливість самостійного збирання органом необхідних документів за наявності заяви особи, яка через стан здоров`я або інші поважні причини не може зібрати їх особисто, а також заяви ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України від 05 грудня 2024 року; визнати наведені в цій заяві причини поважними та забезпечити збирання всіх необхідних документів, зокрема шляхом обміну даними з Міністерством юстиції України.

5. Визнати протиправними дії суб`єктів владних повноважень - Національної соціальної сервісної служби України та Управління соціальної та ветеранської політики Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації - щодо викладення в листі від 04 грудня 2024 року № 2400-01/0/1286 твердження про те, що 28 липня 2023 року позивач повторно надіслав на електронну адресу управління заяву без урахування наданих роз`яснень, у зв`язку з чим у призначенні допомоги було відмовлено відповідно до пункту 11 Порядку та про це його повідомлено листом від 07 серпня 2023 року № 108/260-7859/33.

6. Встановити наявність або відсутність у Управління соціальної та ветеранської політики Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації та Національної соціальної сервісної служби України, зокрема її Головного управління у місті Києві та Київській області, повноважень визначати, чим є або не є подані позивачем іноземні документи.

7. Визнати протиправними дії Національної соціальної сервісної служби України та зобов`язати її повторно провести позаплановий захід, результати якого викладено в листі від 04 грудня 2024 року № 2400-01/0/1286, відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням позиції та пояснень заявника.

8. Визнати протиправними дії та бездіяльність Національної соціальної сервісної служби України і скасувати їх.

9. Визнати протиправними дії та бездіяльність Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації під час розгляду скарг та оскаржень і зобов`язати її повторно розглянути скарги відповідно до вимог чинного законодавства.

10. Визнати протиправними дії та бездіяльність Національної соціальної сервісної служби України під час проведення позапланової перевірки виконання заяви від 27 липня 2023 року, про яку йдеться в листі від 04 грудня 2024 року № 2400-01/0/1286.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 р. позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 р. - скасовано.

Суд зазначає, що супровідним листом Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2025 року матеріали справи були надіслані до Київського окружного адміністративного суду. Адміністративну справу отримано 01.12.2025 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції (вх. № 5699).

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду адміністративну справу передано на розгляд судді Вісьтак М.Я. 01.12.2025 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 постановлено відкрити провадження у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2026 постановлено залучити до участі в справі в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

19.09.2026 ОСОБА_1 подав заяву про уточнення позовних вимог, враховуючи залучення до участі в справі в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яку зареєстровано судом 22.09.2026.

Правова позиція сторін.

27 липня 2023 року позивач звернувся до управління соціального захисту населення Солом`янського району із письмовою заявою, надісланою електронною поштою на адресу ІНФОРМАЦІЯ_6, щодо призначення державної допомоги при народженні сина, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Звернення відбулося наприкінці місяця, після завершення пандемії COVID-19, у зв`язку з чим позивач вважав цей період останньою можливістю подати заяву на отримання зазначеної допомоги, строк звернення за якою було продовжено на час пандемії. Оскільки позивач не отримав відомостей про реєстрацію заяви, з невідомих йому причин, 30 липня 2023 року він надіслав її повторно. Копію електронного листування на підтвердження цього додано до позовної заяви у файлі «Gmail - щодо допомоги при народженні дитини.pdf». Відповіді на повторне звернення позивач також не отримав. Зміст заяви міститься у файлах f523418n17_updated.pdf та f523418n17_updated.pdf.asice, які мають цифровий підпис і не містять доданих документів. Як зазначив позивач у листуванні, зокрема у файлах «Gmail - щодо допомоги при народженні дитини.pdf» та « 2023 заява», чинне на час звернення законодавство, а саме постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми», не визначало конкретного способу подання такої заяви. ОСОБА_1 наголошує, що 22 травня 2019 року він перетнув державний кордон України в аеропорту «Бориспіль», що підтверджується квитком, копію якого містить файл E-ticket_passenger_*.pdf, та відтоді в Україну не повертався. За необхідності позивач може звернутися до Державної міграційної служби України або Державної прикордонної служби України для підтвердження цієї обставини. Зазначення у заяві адреси реєстрації, вказаної в паспорті, саме по собі не свідчить про можливість позивача фактично отримувати кореспонденцію за цією адресою. Водночас позивач зазначає, що не мав можливості не вказувати таку адресу, оскільки, на його думку, це є обов`язковою вимогою Закону України «Про звернення громадян». Саме тому в заявах було наведено альтернативні контактні дані, зокрема адресу електронної пошти, з якої надсилалися звернення. ОСОБА_1 вважає необґрунтованими твердження органів влади про подання заяви у спосіб, який нібито не відповідав установленим вимогам. У відповідях із відмовами не було наведено належних пояснень та посилань на законодавчі положення, які визначали б обов`язковий спосіб подання заяви в його випадку. Відповідно до пункту 11 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми для призначення допомоги при народженні дитини за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подається, зокрема, заява одного з батьків або опікуна, з яким постійно проживає дитина, складена за формою, затвердженою Міністерством соціальної політики України. Позивач стверджує, що виконав цю вимогу, а спеціального способу подання заяви за обставин його справи зазначеним Порядком не було визначено. Надалі ОСОБА_1 неодноразово звертався до органів влади з питань бездіяльності та з`ясування долі поданої заяви. Зокрема, 5 серпня 2024 року він подав скаргу, на яку також не отримав відповіді. Лише листом від 19 серпня 2024 року № 108-108/ЕЛ/С-1011/3-2360, копія якого міститься у файлі « 14934 ключовии?.PDF», позивачу було повідомлено, що управління не отримувало його заяви, поданої наприкінці липня 2023 року. Позивач звертає увагу на зазначену обставину, оскільки під час подальшого листування органи влади повідомили, що саме ця посадова особа підписала відмову у 2023 році. Водночас 18 жовтня 2024 року листом № 108/33-108/33/C-538-14934, після численних скарг, позивач уперше отримав інформацію про те, що 7 серпня 2023 року йому нібито було направлено відмову за підписом Юлії Рожовик . На думку позивача, це не узгоджується з інформацією, викладеною в листі від 19 серпня 2024 року, згідно з якою управління не отримувало його заяви. 30 жовтня 2024 року позивач звернувся до управління із заявою, що містила 15 пунктів вимог, у якій просив надати детальні пояснення щодо його звернень, їх руху та інших обставин, а також докази виготовлення і підписання зазначеної відмови відповідною посадовою особою саме в зазначений час і докази її відправлення поштою. У відповідь ОСОБА_1 отримав лист від 11 листопада 2024 року № 108/33-108/33/C-5851-14969, копія якого міститься у файлі «solom - resent doc - ОСОБА_1 (3).PDF». Позивач вважає цю відповідь неповною, оскільки управління не надало відповіді щодо доказів, які підтверджували б дату виготовлення відмови, та повідомило про неможливість надати докази поштового оператора щодо відправлення цього листа. ОСОБА_1 також зазначає, що в письмових відповідях управління неодноразово наводило різні підстави відмови у призначенні допомоги. Зокрема, в одних відповідях зазначалося, що заяву було подано неналежним способом, хоча, за твердженням позивача, чинне на момент звернення законодавство не встановлювало відповідного обмеження для його випадку. У самій відмові також містилася вимога надати свідоцтво про народження, видане іноземною державою, хоча народження дитини було зареєстровано відповідно до законодавства України та видано свідоцтво про народження українського зразка. Крім того, в одній із відповідей управління зазначало, що позивач не подав необхідні документи протягом місяця. Водночас, за твердженням позивача, управління не заповнило та не надало йому відривного корінця заяви із зазначенням переліку документів, яких бракувало, і строку їх подання. При цьому управління письмово підтвердило, що такий корінець не заповнювався. Позивач також зазначає, що відмову було надано приблизно через півтора тижня після подання заяви, у зв`язку з чим вважає незрозумілим посилання на сплив місячного строку для подання документів. За таких обставин позивач вважає, що управління без належних правових підстав поклало на нього обов`язок надати документ, виданий іноземною державою, чим створило перешкоди для реалізації права його дитини на отримання державної допомоги при народженні. На обґрунтування своєї позиції ОСОБА_1 посилається на статті 4 та 19 Закону України «Про звернення громадян», а також статті 3, 5 та 21 Закону України «Про соціальні послуги». На його думку, органи влади безпідставно обмежили доступ до одноразової допомоги, а відмова у її наданні не була належним чином мотивована, оскільки наведені в ній підстави не відповідали обставинам справи. Позивач також зазначає, що посадові особи управління помилково сприйняли медичний документ, виданий лікарнею, як свідоцтво про народження іноземної держави, попри наявність перекладу цього документа. На думку позивача, наведені обставини свідчать про непослідовність позиції управління та необґрунтованість висунутих до нього вимог. Окремо позивач наголошує, що направлення поштою відповіді на заяву, подану в електронній формі, саме по собі не підтверджує належного доведення рішення до його відома. За твердженням позивача, посадові особи управління мали його контактні дані та знали про перебування за кордоном, однак не забезпечили доведення до його відома рішення за заявою від 27 липня 2023 року. Крім того, управління, за твердженням позивача, не надало доказів фактичного відправлення поштової кореспонденції, на яке посилалося у своїх відповідях. Отже, ОСОБА_1 вважає, що дії та бездіяльність управління, зокрема ненадання своєчасної відповіді на подані заяви, непослідовність у визначенні підстав відмови, висунення вимог, які позивач вважає не передбаченими законодавством для його випадку, та відсутність належних доказів направлення відмови, перешкодили реалізації права його дитини на отримання державної допомоги при народженні.

15.12.2025 Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація скерувала до суду письмовий відзив, у якому проти задоволення позову в повному обсязі з огляду на таке.

Відповідач зазначає, що діє виключно в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством. Допомога при народженні дитини призначається за умови звернення протягом 12 місяців із дня її народження. На думку відповідача, законодавство не передбачає можливості поновлення або продовження цього строку, а органи соціального захисту не уповноважені визнавати причини його пропуску поважними. 08 травня 2023 року на електронну адресу другого відповідача надійшла заява позивача про призначення допомоги при народженні сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням від 19 травня 2023 року в призначенні допомоги відмовлено через подання документів у спосіб, не передбачений законодавством. 28 липня 2023 року позивач повторно надіслав заяву електронною поштою, не врахувавши наданих роз`яснень, у зв`язку із чим рішенням від 07 серпня 2023 року йому знову відмовлено з тих самих підстав. 06 серпня 2024 року позивач повторно звернувся через офіційний вебсайт Міністерства соціальної політики України. Рішенням від 13 серпня 2024 року в призначенні допомоги відмовлено у зв`язку із закінченням 12-місячного строку звернення. Щодо скарг і звернень позивача відповідач зазначає, що їх розглянуто в установлені строки та надано письмові відповіді, зокрема листами від 19 серпня, 1 листопада, 2 грудня та 16 грудня 2024 року. Відповідач стверджує, що відповіді містили роз`яснення порушених питань із посиланням на відповідні нормативні акти та були направлені за вказаними позивачем адресами. З огляду на викладене відповідач вважає свої дії правомірними, а вимоги про визнання протиправними дій і бездіяльності під час розгляду звернень та зобов`язання повторно їх розглянути - безпідставними. У зв`язку із цим Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація просить долучити відзив до матеріалів адміністративної справи № 320/8887/25 та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

18.12.2025 представник Управління соціальної та ветеранської політики Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації подав письмовий відзив, у якому заперечує проти задоволення позову та зазначає, що заяви позивача про призначення допомоги при народженні дитини були розглянуті.

Вказано, що 08 травня 2023 року управління отримало заяву позивача електронною поштою, за результатами розгляду якої листом від 19 травня 2023 року № 108/260-4772/33 відмовило в призначенні допомоги та надало відповідні роз`яснення. 28 липня 2023 року позивач повторно надіслав заяву електронною поштою без урахування попередніх роз`яснень. У призначенні допомоги знову відмовлено, про що його повідомлено листом від 07 серпня 2023 року № 108/260-7859/33, направленим на адресу зареєстрованого місця проживання. 06 серпня 2024 року позивач подав заяву через офіційний вебсайт Міністерства соціальної політики України, зазначивши відомості про свідоцтво про народження дитини, видане Генеральним консульством України в Г`юстоні. Листом від 14 серпня 2024 року № 108/33-12246 у призначенні допомоги відмовлено через закінчення встановленого 12-місячного строку звернення. Управління посилається на положення Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, відповідно до яких у передбачених випадках заява та документи щодо народження дитини за кордоном мають надсилатися засобами поштового зв`язку. Також зазначає, що продовження строку звернення на період карантину та один місяць після його скасування припинило діяти з 31 липня 2023 року. Крім того, управління вважає, що подання позивачем інших позовів у справах № 320/28509/25 та № 320/38518/25 може свідчити про зловживання процесуальними правами через аналогічність предмета та підстав позовів. Водночас управління зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 червня 2025 року № 766 передало відповідні справи органам Пенсійного фонду України. З 27 червня 2025 року доступ управління до виконання дій у Єдиній інформаційній системі соціальної сфери було заблоковано, а з 1 липня 2025 року призначення та виплата допомоги при народженні дитини здійснюються органами Пенсійного фонду України. З огляду на викладене управління просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

17.04.2026 ОСОБА_1 подав до суду письмову відповідь на відзиви.

Позивач зазначає, що відзиви відповідачів переважно повторюють раніше викладені твердження, не підтверджені належними та допустимими доказами, не містять відповідей на ключові питання, порушені у заявах, скаргах і позовних матеріалах, а також містять твердження, спростовані судом апеляційної інстанції. На думку позивача, відповідачі не виконали обов`язку доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності відповідно до статей 72 та 77 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, відповідач не надав належних доказів існування рішення про відмову від 07 серпня 2023 року саме на зазначену дату, а не його створення пізніше. Матеріали справи містять суперечливі відомості щодо існування заяви та подальшого виявлення її разом із відмовою, на які також звертав увагу суд апеляційної інстанції. Також не надано доказів направлення або вручення позивачу листа-повідомлення від 07 серпня 2023 року № 108/260-7859/33. Водночас відповідач раніше повідомляв про неможливість надати підтвердження поштового відправлення. Позивач наголошує, що відповідачу було відомо про його перебування за кордоном, однак повідомлення направлено за адресою реєстрації, що не забезпечило своєчасного ознайомлення з відмовою. Зазначені обставини вже досліджувалися судом апеляційної інстанції. Позивач також вказує на відсутність належного нормативного обґрунтування відмови від 07 серпня 2023 року, зокрема щодо причин неприйняття документів, неможливості усунення їхніх недоліків шляхом подання додаткових документів, вимоги подавати документи виключно поштою та очікування іноземних документів про народження дитини. На думку позивача, такі вимоги не були передбачені законодавством, чинним на момент звернення, а позиція відповідача щодо підстав відмови була непослідовною. Щодо строку звернення позивач стверджує, що відповідач не врахував спеціальне правове регулювання, запроваджене на період карантину через COVID-19. Оскільки дитина народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , а заява подана 28 липня 2023 року, позивач вважає, що звернувся в межах продовженого строку. Електронне звернення від 06 серпня 2024 року, за позицією позивача, не було новою заявою, а мало на меті подання додаткових документів до заяви від 28 липня 2023 року та оскарження попередньої бездіяльності відповідача. Попри наявність можливості усунути допущені порушення, відповідач цього не зробив. Позивач посилається на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року у справі № 320/8887/25, якою, за його твердженням, установлено, що фактично з текстом відмови на заяву від 27 липня 2023 року він ознайомився лише 11 листопада 2024 року, оскільки відповідач не зміг надати підтвердження її направлення. Позивач вважає ці обставини преюдиційними відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, а твердження відповідача про своєчасне повідомлення - спростованими. Заперечуючи проти доводів про зловживання процесуальними правами, позивач пояснює, що позови у справах № 320/28509/25 та № 320/38518/25 були повернуті через процесуальні недоліки без розгляду по суті, причому суд роз`яснив право на повторне звернення відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України. Позивач наголошує, що діяв добросовісно, намагався усунути недоліки та захистити права малолітньої дитини, самостійно, без професійної правничої допомоги, а подальше апеляційне оскарження завершилося скасуванням ухвали про повернення позову. На думку позивача, відповідачі неодноразово не реагували належним чином на його заяви та скарги, висували не передбачені законодавством вимоги до документів, не забезпечили належного повідомлення про відмову та допустили порушення під час розгляду звернень. Позивач вважає, що саме ці порушення призвели до того, що малолітня дитина досі не отримала допомогу при народженні, а звинувачення позивача у зловживанні процесуальними правами є спробою перекласти на нього відповідальність за допущені порушення.

У встановлений судом строк відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не подав відзив на позовну заяву відповідно до вимог статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України та не повідомив про поважні причини його неподання.

Матеріали справи містять довідку про доставку електронного листа, яка підтверджує отримання відповідачем (Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві) 15.09.26 о 22:34 копії ухвали суду про відкриття провадження через електронний кабінет.

Станом на день ухвалення рішення строк, встановлений судом для подання відзиву, сплив. Будь-яких заяв, клопотань чи пояснень від відповідача до суду не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Встановлені судом обставини.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення Солом`янського району із заявою про призначення державної допомоги при народженні сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У подальшому між позивачем, управлінням та іншими органами влади відбувалося листування щодо способу подання заяви, підстав відмови у призначенні допомоги, обробки звернень позивача та направлення йому відповідних рішень.

01 травня 2023 року з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_3 на адресу ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), з копією на ІНФОРМАЦІЯ_7 та ІНФОРМАЦІЯ_6, було надіслано повідомлення про те, що дитина народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , заявники тимчасово перебувають за кордоном, а довідка з госпіталю про народження дитини з апостилем перебуває в Києві. У листі також порушувалося питання про можливість подання заяви з використанням цифрового підпису.

02 травня 2023 року ОСОБА_6 повідомила, що для оформлення допомоги необхідно надіслати заяву разом із пакетом документів поштою. У відповідь заявник запитав, чи можна подати заяву в електронній формі з цифровим підписом через застосунок «Дія», а документи передати через представників. 04 травня 2023 року ОСОБА_6 повідомила, що заява має бути власноруч підписана та надіслана поштою разом із документами, а також надіслала текст змін до пункту 11 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2023 року № 340. У відповідь заявник зазначив, що пересилання документів з-за кордону триває приблизно півтора місяця.

04 травня 2023 року о 13:37 з електронної адреси dss.light@gmail.com було надіслано заяву з файлами f523418n17.pdf, f523418n17.pdf.p7s, f523418n17.pdf.asice та скриншотом. У листі містилося прохання повернути першу сторінку заяви із зазначенням дати її реєстрації.

08 травня 2023 року на електронну адресу управління ІНФОРМАЦІЯ_6 надійшла заява позивача про призначення допомоги при народженні дитини з доданими сканованими копіями документів, зокрема свідоцтва про народження, виданого в країні перебування, паспортів заявника та його дружини, а також ідентифікаційних номерів.

Листом управління № 108/260-4772/33 від 19 травня 2023 року, підписаним виконувачем обов`язків начальника управління Юлією Рожовик , позивача повідомлено про відмову в призначенні допомоги у зв`язку з поданням документів у спосіб, не передбачений чинним законодавством. У листі зазначено, що для призначення допомоги необхідно надати оригінал заяви за формою, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України від 09 січня 2023 року № 3, та документи, видані компетентними органами країни перебування, які засвідчують народження дитини та легалізовані в установленому порядку, засобами поштового зв`язку. Також позивачу роз`яснено право оскаржити рішення до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

27 липня 2023 року о 21:05 позивач повторно надіслав на адресу ІНФОРМАЦІЯ_6 електронний лист із темою «Заява про призначення допомоги по народженню дитині» та двома вкладеннями, зокрема файлом f523418n17_updated.pdf. У листі він зазначив, що цифровий підпис можна перевірити за посиланням ca.diia.gov.ua, а свідоцтво про народження намагатиметься надати протягом місяця. Позивач просив зареєструвати заяву та повідомити перелік документів, які необхідно надати додатково. Він також послався на пункт 11 Порядку, зазначивши, що вважає електронне подання заяви з цифровим підписом прийнятним. 30 липня 2023 року о 22:41 позивач повторно надіслав лист із двома вкладеннями, попросивши підтвердити реєстрацію заяви та повідомити її номер.

Заява містилася у файлах f523418n17_updated.pdf та f523418n17_updated.pdf.asice, підписаних цифровим підписом. Додаткових документів до неї не було долучено.

Листом управління від 07 серпня 2023 року № 108/260-7859/33, підписаним заступником начальника управління - начальником відділу Юлією Рожовик, позивача повідомлено про відмову в призначенні допомоги за заявою, надісланою 28 липня 2023 року. У листі наведено положення Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми та зазначено, що документи подано у спосіб, не передбачений чинним законодавством. Позивачу повідомлено, що допомога може бути призначена за умови надсилання засобами поштового зв`язку оригіналу заяви встановленої форми та документів, виданих компетентними органами й легалізованих у встановленому порядку. Також роз`яснено право оскарження рішення до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду. За наявними матеріалами, лист було адресовано позивачу за місцем його реєстрації: АДРЕСА_2 , а також із зазначенням електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_3

Позивач зазначає, що на момент подання заяв у липні 2023 року перебував за межами України. На підтвердження цього він посилається на квиток, згідно з яким 22 травня 2019 року перетнув державний кордон України в аеропорту «Бориспіль» і відтоді не повертався. Копію квитка містить файл E-ticket_passenger_*.pdf. Позивач указує, що за потреби відповідні відомості можуть бути підтверджені Державною прикордонною службою України або Державною міграційною службою України. Він також зазначає, що вказана в заявах адреса реєстрації була наведена відповідно до паспортних даних, але не означала можливості фактично отримувати за нею кореспонденцію. Як альтернативні контактні дані позивач зазначав електронну адресу, з якої надсилав звернення.

05 серпня 2024 року о 15:51 позивач надіслав на адреси ІНФОРМАЦІЯ_6, zvernen_solor@kyivcity.gov.ua та rda.solomianska@kyivcity.gov.ua електронний лист із темою «Оскарження на розгляд заяви по отриманню соц допомоги» та шістьма вкладеннями, серед яких були f523418n17_updated.pdf, f523418n17_updated.pdf.asice, David.pdf і David.pdf.asice. Звернення зареєстровано за № 108/ЕЛ/С-1011/3.

У заяві від 05 серпня 2024 року до Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації позивач зазначив, що 27 та 30 липня 2023 року надсилав на електронну адресу управління заяву про призначення допомоги, однак не отримав повідомлення про її реєстрацію чи запиту щодо подання додаткових документів. Посилаючись на статтю 17 Закону України «Про звернення громадян», він оскаржив дії та бездіяльність під час опрацювання заяви від 27 липня 2023 року та просив призначити допомогу при народженні сина. Також позивач просив поновити строк розгляду скарги, забезпечити електронну взаємодію та врахувати відомості з його електронного звернення до Міністерства соціальної політики України № 240805063219136. До заяви додано копію заяви, надісланої 27 і 30 липня 2023 року, скриншоти її надсилання та копію зазначеного електронного звернення.

19 серпня 2024 року Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація надала відповідь № 108-108/ЕЛ/С-1011/3-2360, підписану кваліфікованим електронним підписом заступника голови ОСОБА_9. У листі наведено положення пунктів 11 і 12 Порядку та зазначено, що продовження строку звернення за призначенням допомоги умовами Порядку не передбачено. За інформацією управління, протягом 2023 року від імені позивача надійшла лише одна заява - 05 травня 2023 року, за результатами розгляду якої було відмовлено через невідповідність способу та строку її подання вимогам Порядку. Позивачу роз`яснено порядок оскарження.

06 серпня 2024 року позивач також подав заяву в електронній формі через офіційний вебсайт Міністерства соціальної політики України з використанням інформаційно-комунікаційних систем. У заяві зазначено відомості про свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_2 , видане 27 травня 2024 року Генеральним консульством України в Г`юстоні. Листом управління від 14 серпня 2024 року № 108/33-12246 позивача повідомлено про відмову в призначенні допомоги через те, що з дня народження дитини минуло більше дванадцяти місяців. Лист було направлено на адресу зареєстрованого місця проживання позивача.

03 жовтня 2024 року позивач звернувся до начальника управління ОСОБА_8. У заяві він послався на лист заступника голови Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_9 від 03 жовтня 2024 року № 108-108/ЕЛ/С-1011/3-2770, у якому зазначалося, що за заявою від 06 серпня 2024 року відмовлено через сплив дванадцятимісячного строку. Позивач указав на суперечність цієї інформації автоматичному повідомленню Міністерства соціальної політики України про призначення допомоги. У заяві він навів сім вимог, зокрема просив надати витяги з поштової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо листів від 27 і 30 липня 2023 року, описати дії посадових осіб з їх опрацювання та невідкладно розглянути скаргу від 05 серпня 2024 року № 108/ЕЛ/С-1011/3. Також позивач навів посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 912/2797/21.

18 жовтня 2024 року управління надіслало позивачу лист № 108/33-108/33/С-538-14934 щодо його незгоди з відмовою у призначенні допомоги та запиту про надання витягів із поштової скриньки управління. У листі зазначено, що електронну заяву від 06 серпня 2024 року № 240805063219136, подану через офіційний вебсайт Міністерства соціальної політики України, було опрацьовано, однак у призначенні допомоги відмовлено через надходження звернення після спливу дванадцяти календарних місяців із дня народження дитини. Також повідомлено, що налаштування Єдиної інформаційної системи соціальної сфери передбачають автоматичне надсилання заявнику повідомлення «Вам призначено допомогу при народженні дитини» ще до розгляду заяви управлінням. Щодо витягів із поштової скриньки зазначено, що її технічні можливості дозволяють зберігати вхідні повідомлення не довше двох тижнів, у зв`язку із чим запитувану інформацію надати неможливо.

21 жовтня 2024 року позивач надіслав заяву голові Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації І. Р. Чечотці. Звернення зареєстровано 22 жовтня 2024 року за № 108/ЕЛ/С-1011/8. Посилаючись на статтю 16 Закону України «Про звернення громадян», позивач оскаржив відповідь від 18 жовтня 2024 року та просив повторно розглянути його заяву від 03 жовтня 2024 року № 108/ЕЛ/С-1011/7. Він також зазначив, що листом від 19 серпня 2024 року управління повідомляло про надходження лише однієї заяви у 2023 році, тоді як у подальших відповідях вказувало, що заяву від 28 липня 2023 року було розглянуто, а відмову від 07 серпня 2023 року направлено на адресу реєстрації. Позивач зазначив, що отримав інформацію про цю відмову лише 18 жовтня 2024 року, тому раніше не міг її оскаржити чи надати додаткові документи. Він також указав, що відривного корінця із зазначенням документів, які необхідно було донести, йому не надавали, а відповідь направили звичайною поштою, хоча управлінню було відомо про його перебування за кордоном.

27 жовтня 2024 року позивач подав ще одну заяву голові Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, в якій оскаржив дії посадових осіб та просив забезпечити виконання кожного з пунктів заяви від 03 жовтня 2024 року, скасувати рішення, викладене у відповіді від 18 жовтня 2024 року, та надати детально обґрунтовану відповідь. У заяві наведено посилання на статті 15, 18 і 19 Закону України «Про звернення громадян».

30 жовтня 2024 року позивач звернувся до начальника управління ОСОБА_8 із заявою, що містила 15 пунктів вимог. Зокрема, він просив надати детальну інформацію про рух заяви від 28 липня 2023 року та надалі здійснювати листування з ним електронною поштою.

У листі від 01 листопада 2024 року № 108-108/ЕЛ/С-1011/8-3096, підписаному заступником голови Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_9, повідомлено про розгляд звернень від 22 жовтня 2024 року № 108/ЕЛ/С-1011/8 та від 28 жовтня 2024 року № 108/ЕЛ/С-1011/9 щодо оскарження дій і бездіяльності посадових осіб. У відповіді наведено інформацію про розгляд заяв від 08 травня 2023 року, 28 липня 2023 року та 06 серпня 2024 року, а також відповідні рішення управління. Зазначено, що оскарження рішень органу, який призначає допомогу, до компетенції районної державної адміністрації не належить, а заява від 03 жовтня 2024 року вже була розглянута листом від 18 жовтня 2024 року та повторному розгляду не підлягає. Позивачу роз`яснено право звернення до суду.

04 листопада 2024 року позивач надіслав голові Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації І. Р. Чечотці заяву, зареєстровану 05 листопада 2024 року за № 108/ЕЛ/С-1011/10. У ній він оскаржив відповідь від 01 листопада 2024 року № 108-108/ЕЛ/С-1011/8-3096, просив невідкладно розглянути звернення та забезпечити його дистанційну присутність. Також порушив питання про дисциплінарну відповідальність ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

У відповідь Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація листом від 02 грудня 2024 року № 108-108/ЕЛ/С-1011/10-5862 повідомила, що на попередні звернення надавалися роз`яснення щодо вимог законодавства. У зв`язку з численними зверненнями управління направило запити до Національної соціальної сервісної служби України та Департаменту соціальної та ветеранської політики Київської міської державної адміністрації щодо аналізу дій управління під час відмови в призначенні допомоги. Позивачу повідомлено, що після отримання відповідей його буде поінформовано додатково.

04 грудня 2024 року Департамент соціальної та ветеранської політики Київської міської державної адміністрації надав лист № 051-30070 у відповідь на заяву позивача від 04 листопада 2024 року, що надійшла на електронну адресу Міністерства соціальної політики України. У листі викладено положення законодавства щодо призначення допомоги при народженні дитини, способів подання заяв та документів, строків їх розгляду й повідомлення про прийняте рішення. Також наведено положення щодо продовження строків звернення на період карантину та один місяць після його завершення.

За інформацією районного управління, викладеною в листі від 03 грудня 2024 року № 108/33-16831, розглядалися заяви від 08 травня 2023 року, 28 липня 2023 року та 06 серпня 2024 року. Зазначено, що заява від 28 липня 2023 року надійшла без документів, а призначення допомоги на підставі сканованих або фотокопій заяви й документів, надісланих на електронну адресу органу соціального захисту, законодавством не передбачено. У листі також наведено відомості про призначення допомоги при народженні іншої дитини позивача - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , загальним розміром 41 280 грн.

На підставі Заяви ОСОБА_1 від 05 грудня 2024 року, адресованої Міністру соціальної політики України Жолнович О. І., заявник порушує питання про поновлення строку оскарження рішення від 07.08.2023 № 108/260-7859/33, скасування зазначеного рішення про відмову за заявою від 28 липня 2023 року, визнання поважними причин пропуску строків (перебування за кордоном, медично засвідчена затримка мовного розвитку дитини, наявність другої малолітньої дитини) та забезпечення дистанційної присутності при розгляді заяви за допомогою засобів voip-телефонії

16 грудня 2024 року Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація листом № 108-108/ЕЛ/С-1011/10-3601 доповнила відповідь від 02 грудня 2024 року. У листі зазначено, що 08 травня 2023 року управління отримало заяву про призначення допомоги на ОСОБА_2 з копіями документів, а в призначенні допомоги відмовлено через спосіб подання документів. Щодо заяви від 28 липня 2023 року зазначено, що вона була надіслана без документів і без урахування попередніх роз`яснень, у зв`язку із чим у призначенні допомоги відмовлено листом від 07 серпня 2023 року № 108/260-7859/33. За заявою від 06 серпня 2024 року відмовлено через сплив дванадцятимісячного строку.

У тому самому листі повідомлено, що наказом Головного управління Національної соціальної сервісної служби України у місті Києві та Київській області від 02 грудня 2024 року № 246 призначено позаплановий захід державного контролю в управлінні. За актом від 03 грудня 2024 року № КИ24-ПЗ/132А порушень вимог законодавства під час визначення права на допомогу за заявами від 08 травня 2023 року, 28 липня 2023 року та 06 серпня 2024 року не виявлено. Також зазначено, що відповіді на звернення надавалися по суті та в установлені строки.

19 грудня 2024 року управління листом № 108/33-17408 надало відповідь на звернення з Урядового контактного центру № 4-900891/1 (СК-18205068) та № 4-906660/1 (СК-18215925/Д1), що стосувалися компетентності посадових осіб. У листі зазначено, що Солом`янською районною в місті Києві державною адміністрацією та управлінням надано обґрунтовані відповіді, а також роз`яснено право оскарження до суду.

У листуванні позивач неодноразово зазначав, що на час подання заяви в липні 2023 року пункт 11 Порядку № 1751, на його думку, не встановлював конкретного способу подання заяви за обставин його справи. Він стверджував, що заява була підписана цифровим підписом, який давав змогу встановити особу заявника, та просив повідомити про її реєстрацію й необхідність подання додаткових документів. Позивач також посилався на те, що народження дитини було зареєстроване відповідно до законодавства України та підтверджувалося свідоцтвом українського зразка, а не лише документом, виданим іноземною державою.

Позивач звертав увагу на те, що в різних відповідях управління зазначало різні обставини розгляду заяви від 27 липня 2023 року. Зокрема, у листі від 19 серпня 2024 року повідомлялося, що протягом 2023 року від його імені надійшла лише одна заява - 05 травня 2023 року. Водночас у подальших відповідях управління зазначало, що заяву від 28 липня 2023 року було розглянуто, а лист про відмову від 07 серпня 2023 року направлено на адресу реєстрації позивача. Лише у листі від 18 жовтня 2024 року позивач отримав інформацію про направлення йому зазначеної відмови.

30 жовтня 2024 року позивач окремо просив надати докази виготовлення та підписання відмови від 07 серпня 2023 року саме в зазначену дату, відомості про рух заяви та докази її направлення поштою. У відповідь листом від 11 листопада 2024 року № 108/33-108/33/C-5851-14969 управління надало пояснення, які позивач вважав неповними, зокрема щодо дати виготовлення відмови та доказів її відправлення поштовим оператором.

Позивач також зазначав, що управління не оформило йому відривного корінця заяви із зазначенням переліку документів, яких бракувало, та строку їх подання. За його твердженням, управління письмово підтвердило, що такий корінець не заповнювався. У зв`язку із цим позивач порушував питання про підстави посилання на неподання документів протягом місяця, оскільки відмову за заявою від 28 липня 2023 року було оформлено листом від 07 серпня 2023 року.

У своїх зверненнях позивач посилався на статті 4, 17 і 19 Закону України «Про звернення громадян», статті 3, 5 та 21 Закону України «Про соціальні послуги», а також на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 912/2797/21. Він порушував питання щодо розгляду заяви про призначення допомоги, реєстрації електронних звернень, надання витягів із поштової скриньки управління, дій посадових осіб та повторного розгляду скарг.

Позивач зазначав, що управління мало його електронну адресу та було поінформоване про перебування за кордоном, однак відмову від 07 серпня 2023 року, за його твердженням, він отримав лише 18 жовтня 2024 року. Він також указував, що не отримував повідомлення про реєстрацію заяви від 27 липня 2023 року чи запиту про подання додаткових документів.

Таким чином, у своїх зверненнях позивач порушував питання щодо обставин отримання та опрацювання заяв від 27 і 30 липня 2023 року, підстав відмови у призначенні допомоги, направлення йому повідомлення про відмову, надання додаткових документів та розгляду його подальших скарг і звернень.

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування, висновки суду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», цей Закон згідно з Конституцією України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім`ї, її доходів та віку дітей, а також спрямований на забезпечення пріоритетності такої допомоги в загальній системі соціального захисту населення.

Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону, ним передбачено такі види державної допомоги сім`ям з дітьми: допомога у зв`язку з вагітністю та пологами; допомога при народженні дитини та одноразова натуральна допомога «пакунок малюка»; допомога для догляду за дитиною до досягнення нею однорічного віку та допомога для догляду за дитиною «єЯсла»; допомога при усиновленні дитини; допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; допомога на дітей одиноким матерям; допомога на дітей, які мають визначені законом тяжкі захворювання або стани, але яким не встановлено інвалідність; а також одноразова грошова допомога учням першого класу «пакунок школяра».

При цьому місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та об`єднання громадян можуть за рахунок власних коштів запроваджувати додаткові види допомоги та встановлювати доплати до державної допомоги сім`ям з дітьми.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», допомога при народженні дитини призначається на підставі заяви про її призначення, форма якої встановлюється Кабінетом Міністрів України та яка подається отримувачем до органу, уповноваженого призначати й виплачувати державну допомогу сім`ям з дітьми.

До заяви додається копія свідоцтва про народження дитини, якщо із заявою звертається один із батьків, який постійно проживає з дитиною, або копія рішення про встановлення опіки - у разі звернення опікуна. Призначення допомоги здійснюється за умови пред`явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Визначений законом перелік документів є вичерпним.

Водночас допомога при народженні дитини може бути призначена без подання зазначених документів, якщо необхідні для її призначення відомості надійшли в порядку міжвідомчої електронної взаємодії з Державного реєстру актів цивільного стану громадян під час державної реєстрації народження дитини, крім установлених законом випадків, у яких така допомога не надається або не виплачується. Крім того, для призначення допомоги може використовуватися електронна форма подання заяви через Єдиний державний вебпортал електронних послуг у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі народження або встановлення опіки над двома і більше дітьми допомога призначається на кожну дитину. Обов`язковою умовою її призначення є надходження заяви до уповноваженого органу не пізніше ніж через дванадцять місяців з дня народження дитини. У разі народження мертвої дитини допомога не призначається. Також законом передбачено випадки, коли допомога не надається або не виплачується, зокрема в разі позбавлення отримувача батьківських прав, припинення опіки чи звільнення опікуна від відповідних повноважень щодо конкретної дитини, а також відібрання дитини в отримувача без позбавлення батьківських прав або тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», допомога при народженні першої та кожної наступної дитини виплачується одноразово в розмірі 50 000 гривень у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі Порядок № 1751 у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), цей Порядок визначає умови призначення та виплати видів державної допомоги сім`ям з дітьми, передбачених Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», зокрема допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами, допомоги при народженні дитини, одноразової натуральної допомоги «пакунок малюка», допомоги для догляду за дитиною до досягнення нею однорічного віку та допомоги для догляду за дитиною «єЯсла», допомоги при усиновленні дитини, допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, допомоги на дітей одиноким матерям, а також допомоги на дітей із визначеними цим Порядком тяжкими захворюваннями або станами, яким не встановлено інвалідність.

Щодо дотримання строку звернення за допомогою.

Суд не погоджується з доводами відповідачів про те, що на момент звернення позивача із заявою в липні 2023 року встановлений законом дванадцятимісячний строк звернення за допомогою при народженні дитини сплив і не підлягав продовженню.

Як встановлено судом, дитина народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з чим передбачений частиною сьомою статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» та пунктом 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми дванадцятимісячний строк звернення спливав 25 квітня 2022 року, тобто в період дії карантину, запровадженого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2020 року № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги» строк звернення за призначенням державної допомоги сім`ям з дітьми продовжувався на період карантину та один місяць після дати його скасування. Зазначене положення поширювалося на спірні правовідносини та продовжувало діяти в період воєнного стану.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 було скасовано з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року карантин, встановлений з метою запобігання поширенню COVID-19. Отже, з урахуванням положень постанови № 264 строк звернення за допомогою при народженні дитини було продовжено до 31 липня 2023 року включно.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надіслав заяву про призначення допомоги 27 липня 2023 року, тоді як, за відомостями відповідача, її отримано 28 липня 2023 року. Таким чином, незалежно від зазначеної різниці в датах, звернення відбулося до закінчення продовженого строку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що на момент подання позивачем заяви в липні 2023 року строк звернення за допомогою при народженні дитини не був пропущений. Відтак сплив загального дванадцятимісячного строку не міг бути підставою для відмови в призначенні допомоги за цією заявою.

Водночас суд зазначає, що дотримання позивачем строку звернення саме по собі не свідчить про наявність усіх передбачених законом підстав для призначення допомоги та не зумовлює автоматичного визнання відмови відповідача протиправною. Правомірність відмови від 7 серпня 2023 року підлягає оцінці з урахуванням зазначених у ній підстав, установлених вимог до подання заяви й необхідних документів, а також дотримання відповідачем передбаченої законодавством процедури розгляду звернення.

Щодо вимоги визнати дії Управління соціальної та ветеранської політики Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації протиправними по відмові, що датована 07.08.2023 року.

Предметом оскарження у цій справі є рішення Управління, оформлене листом від 7 серпня 2023 року № 108/260-7859/33, яким позивачу відмовлено у призначенні допомоги при народженні дитини.

Вимога позивача про визнання протиправними дій Управління щодо невизнання заяви належно поданою за своїм змістом стосується тих самих правовідносин та фактично охоплюється оскарженням зазначеного рішення. Матеріали справи не свідчать про вчинення відповідачем окремої самостійної дії щодо невизнання заяви належно поданою, яка мала б відмінні правові наслідки від наслідків прийняття оскаржуваної відмови.

Крім того, як зазначив Верховний Суд у постанові від 29 травня 2024 року у справі № 300/2197/23, саме лише встановлення протиправності дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень без визначення конкретних заходів, необхідних для поновлення порушеного права, не забезпечує ефективного судового захисту.

За таких обставин суд вважає, що вимога про окреме визнання протиправними дій Управління щодо невизнання заяви належно поданою не становить самостійного способу захисту, оскільки належна оцінка відповідних дій має бути надана судом під час перевірки правомірності оскаржуваної відмови. Тому ця вимога окремому задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 11 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, особа, яка тимчасово перебуває за межами України в період воєнного стану, надсилає до органу соціального захисту населення за місцем своєї зареєстрованої адреси проживання заяву та видані компетентними органами країни перебування і легалізовані в установленому порядку документи, що засвідчують народження дитини. Отже, призначення допомоги передбачає не лише подання відповідної заяви, а й надання документів, які підтверджують народження дитини.

Як вбачається з матеріалів справи, заява позивача, надіслана 27 липня 2023 року та отримана Управлінням, за його відомостями, 28 липня 2023 року, надійшла без документів, що засвідчують народження дитини. Зазначене підтверджується змістом листа позивача від 27 липня 2023 року, в якому він повідомив, що «головний документ - свідоцтво про народження» намагатиметься надати протягом місяця, а також листом Департаменту від 4 грудня 2024 року, в якому звернення позивача охарактеризовано як заяву без документів.

При цьому свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 видане Генеральним консульством України в місті Г`юстоні лише 27 травня 2024 року, тобто після прийняття оскаржуваного рішення. Матеріали справи не містять доказів подання позивачем документів, що засвідчують народження дитини та відповідають вимогам пункту 11 Порядку, у межах продовженого строку звернення або після ознайомлення зі змістом оскаржуваної відмови. Водночас відмова від 19 травня 2023 року за результатами розгляду попередньої заяви, отриманої Управлінням 8 травня 2023 року, позивачем у цій справі не оскаржується.

За таких обставин суд зазначає, що навіть за умови визнання заяви, надісланої електронною поштою та підписаної кваліфікованим електронним підписом, належно поданою, передбачені пунктом 11 Порядку вимоги щодо подання документів, необхідних для призначення допомоги при народженні дитини, позивачем виконані не були. Відтак сам факт подання заяви в межах продовженого строку не є достатньою підставою для призначення допомоги, а оцінка правомірності оскаржуваної відмови має здійснюватися також з урахуванням установлених вимог до документального підтвердження відповідного права.

Суд також враховує, що в листах від 19 травня 2023 року та 7 серпня 2023 року відповідач не навів положення нормативно-правового акта, яке прямо забороняло б надсилання заяви електронною поштою. Крім того, як зазначено в листі Департаменту від 4 грудня 2024 року, слова «за допомогою засобів поштового зв`язку» було внесено до пункту 11 Порядку постановою Кабінету Міністрів України від 24 травня 2024 року № 593, тобто після виникнення спірних правовідносин.

Оцінюючи доводи позивача про неповідомлення його про недоліки поданих документів та невидачу відривного талона, суд виходить із такого.

Пунктом 44 Порядку передбачено, що в разі подання заяви без усіх необхідних документів уповноважений орган повідомляє заявника про документи або відомості, які необхідно додатково подати. Якщо такі документи подано не пізніше ніж протягом місяця з дня отримання відповідного повідомлення, днем звернення за допомогою вважається день прийняття або відправлення первісної заяви.

Як вбачається з роздруківки електронного листування за 2- 4 травня 2023 року, позивачу повідомляли про необхідність надання легалізованих документів, що засвідчують народження дитини. Відповідні вимоги також викладені в листі від 19 травня 2023 року, а в листі від 7 серпня 2023 року повторно зазначено перелік документів, необхідних для розгляду звернення, зокрема оригінал заяви встановленої форми та документи про народження дитини, видані компетентними органами країни перебування й легалізовані в установленому порядку.

Водночас матеріали справи не містять доказів направлення або вручення позивачу листа від 7 серпня 2023 року в зазначений у ньому період. Згідно з твердженнями позивача, викладеними в заяві від 21 жовтня 2024 року, він отримав відмову 18 жовтня 2024 року. У постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року у справі № 320/8887/25 також наведено обставини, відповідно до яких позивач фактично ознайомився зі змістом відмови 11 листопада 2024 року. Таким чином, доказів вручення позивачу оскаржуваної відмови у 2023 році відповідачами не надано.

Суд враховує зазначену обставину та погоджується з тим, що відповідачі не підтвердили належними доказами направлення або вручення позивачу листа від 7 серпня 2023 року. Водночас сама відсутність доказів його направлення не звільняє суд від необхідності оцінити, чи вплинуло відповідне порушення на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.

У постанові від 7 липня 2022 року у справі № 160/2743/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що після прийняття суб`єктом владних повноважень рішення за результатами розгляду звернення неправомірність окремих дій або бездіяльності, допущених під час його розгляду, не може бути предметом окремого позову, а підставою для скасування такого рішення є лише порушення, які вплинули або могли вплинути на його законність і обґрунтованість.

З огляду на наведене суд вважає, що відсутність доказів направлення позивачу листа від 7 серпня 2023 року свідчить про недоведеність належного повідомлення його про прийняте рішення. Однак для вирішення питання про правомірність відмови необхідно також урахувати, що на час розгляду заяви документи, необхідні для підтвердження народження дитини, до Управління не надійшли. Саме по собі порушення порядку повідомлення не підтверджує наявності в позивача права на призначення допомоги за відсутності передбачених законодавством документів. Водночас ця обставина підлягає оцінці в сукупності з іншими обставинами справи, зокрема з дотриманням відповідачем вимог пункту 44 Порядку щодо повідомлення заявника та надання йому можливості усунути недоліки звернення.

Посилання позивача на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 591/610/16-а та від 16 липня 2020 року у справі № 265/4175/16-а, суд бере до уваги. У зазначених судових рішеннях Верховний Суд наголошував на необхідності врахування інтересів дитини під час вирішення питання про призначення допомоги при її народженні та допускав призначення такої допомоги за обставин, коли пропуск строку звернення був зумовлений об`єктивними причинами, а інші передбачені законом умови для її призначення підтверджені.

Водночас обставини цієї справи відрізняються від обставин, оцінених Верховним Судом у зазначених постановах. У цій справі підставою оскаржуваної відмови був не пропуск строку звернення, а неподання документів, необхідних для підтвердження народження дитини відповідно до пункту 11 Порядку. Отже, наведені позивачем правові висновки підлягають урахуванню з огляду на конкретні обставини цієї справи, однак самі по собі не є підставою для призначення допомоги за відсутності документального підтвердження передбачених законодавством умов.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача призначити та виплатити допомогу при народженні дитини суд зазначає, що її задоволення можливе за умови встановлення всіх передбачених законом підстав для призначення такої допомоги. У цій справі необхідні документи, які підтверджували б виконання позивачем установлених пунктом 11 Порядку вимог на час розгляду заяви, до Управління не надходили. За таких обставин суд не має достатніх підстав для зобов`язання відповідача безпосередньо призначити та виплатити допомогу.

Такий підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 13 червня 2019 року у справі № 804/4050/18 та від 2 квітня 2020 року у справі № 752/16020/16-а, відповідно до яких вирішення питання про зобов`язання суб`єкта владних повноважень призначити допомогу залежить від підтвердження наявності передбачених законодавством умов для її призначення.

Окрім цього, позивач просить визнати протиправними дії Управління щодо невизнання заяви від 27 липня 2023 року належно поданою з огляду на її підписання цифровим підписом, а також зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути цю заяву з урахуванням правової оцінки суду та без застосування підстав для відмови, визнаних протиправними.

Оцінюючи зазначені вимоги, суд виходить із такого.

Як вбачається зі змісту листів Управління від 19 травня 2023 року та 7 серпня 2023 року, відмови в розгляді заяв позивача мотивовано способом подання заяви та документів. Водночас відсутність паспорта чи іншого документа, що посвідчує особу заявника, або неможливість установити його особу не зазначено як підставу відмови. Крім того, положення пункту 11 Порядку в редакції, чинній на час спірних правовідносин, щодо подання заяви особою, яка тимчасово перебуває за межами України в період воєнного стану, не передбачали окремої вимоги про пред`явлення паспорта під час надсилання такої заяви.

Отже, питання про визнання цифрового підпису еквівалентним пред`явленню паспорта не було підставою прийняття оскаржуваної відмови, а тому окреме визнання протиправними дій Управління з цього питання не сприятиме поновленню порушеного права позивача.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2024 року у справі № 400/1117/19, відсутність порушення суб`єктивних прав позивача унеможливлює задоволення позову, навіть якщо в діях суб`єкта владних повноважень наявні ознаки протиправності.

Крім того, як зазначив Верховний Суд у постанові від 29 травня 2024 року у справі № 300/2197/23, сама лише констатація протиправності дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень без визначення заходів, спрямованих на усунення порушення, не є ефективним способом судового захисту. Вимога про визнання цифрового підпису еквівалентним пред`явленню документа, що посвідчує особу, за обставин цієї справи має декларативний характер і сама по собі не забезпечує поновлення прав позивача.

Щодо вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву від 27 липня 2023 року суд зазначає, що вона є похідною від вимоги про визнання протиправними дій Управління. Оскільки суд дійшов висновку, що неподання документів, які засвідчують народження дитини, не відповідало вимогам пункту 11 Порядку, підстав для зобов`язання повторно розглянути заяву в запропонований позивачем спосіб суд не вбачає.

За таких обставин зазначені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про визнання протиправною відмови від 7 серпня 2023 року та зобов`язання Управління самостійно зібрати документи, необхідні для призначення допомоги при народженні дитини, суд зазначає таке.

У заяві до Міністерства соціальної політики України від 5 грудня 2024 року позивач просив визнати поважними причини, які, на його думку, перешкоджали самостійному збиранню необхідних документів, зокрема перебування за кордоном, складність захисту інтересів дитини, затримку мовного розвитку дитини, тривалі спори з державними органами та наявність на утриманні іншої малолітньої дитини.

Як зазначено в листі Департаменту від 4 грудня 2024 року № 051-30070, відповідно до Інструкції, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 вересня 2006 року № 345, орган соціального захисту населення може самостійно збирати необхідні документи, якщо особа через стан здоров`я або з інших поважних причин не може зібрати їх особисто.

Водночас вимога про визнання наведених позивачем причин поважними сама по собі спрямована на встановлення окремої обставини, а не на поновлення порушеного права.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 29 травня 2024 року у справі № 300/2197/23, саме лише визнання дій або бездіяльності протиправними без визначення заходів, спрямованих на реальне поновлення порушеного права, не є ефективним способом судового захисту.

Крім того, заява від 5 грудня 2024 року була адресована Міністерству соціальної політики України, а не Управлінню, яке розглядало заяву про призначення допомоги. Її подано після прийняття оскаржуваної відмови від 7 серпня 2023 року. Тому ця заява сама по собі не свідчить про протиправність дій Управління на момент прийняття оскаржуваного рішення.

Суд також ураховує, що пункт 11 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми передбачав подання заявником документів, виданих компетентними органами країни перебування, для підтвердження народження дитини. Водночас позивач не конкретизував, які саме документи, з яких джерел та з яких причин Управління мало самостійно отримати. Не наведено й обставин, які перешкоджали позивачу самостійно подати відповідні документи після їх отримання.

Зокрема, свідоцтво про народження дитини було видано 27 травня 2024 року, а його реквізити позивач зазначив у заяві від 6 серпня 2024 року. Отже, на час звернення до Міністерства соціальної політики України 5 грудня 2024 року цей документ вже існував. Саме по собі перебування позивача за кордоном, наявність іншої малолітньої дитини на утриманні або наведені ним інші обставини без установлення їхнього зв`язку з неможливістю подати конкретні документи не створюють безумовного обов`язку Управління збирати їх замість заявника.

Доводи позивача щодо необхідності обміну даними з Міністерством юстиції України також не спростовують наведених висновків. Як вбачається з листа Департаменту від 4 грудня 2024 року, відповідні відомості органів державної реєстрації актів цивільного стану використовуються для підтвердження народження дитини на території України. Натомість, за змістом листування позивача від 1 травня 2023 року, факт народження дитини за кордоном мав підтверджуватися документом закладу охорони здоров`я, розташованого за межами України. Отже, позивач не обґрунтував, яким чином запитуваний ним обмін даними міг забезпечити отримання документів, необхідних саме в його випадку.

Водночас оскаржувана відмова від 7 серпня 2023 року була мотивована способом подання заяви та документів, а не невиконанням Управлінням обов`язку самостійно їх зібрати. Тому наведені позивачем обставини не свідчать про протиправність відмови саме з підстав, на які він посилається в цій частині позову.

Крім того, як зазначено у відзиві Управління, з 27 червня 2025 року воно не здійснює повноважень щодо призначення відповідної допомоги. За таких обставин відсутні підстави для покладення на нього обов`язку вчинити запитувані позивачем дії в межах процедури призначення допомоги.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що вимоги про визнання наведених у заяві від 5 грудня 2024 року причин поважними та зобов`язання Управління самостійно зібрати документи, необхідні для призначення допомоги при народженні дитини, задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги про визнання протиправним твердження, викладеного в листі Головного управління Національної соціальної сервісної служби України в місті Києві та Київській області від 4 грудня 2024 року № 2400-01/0/1286, суд зазначає таке.

Зазначеним листом позивача поінформовано про результати позапланового заходу державного контролю, зокрема про те, що 28 липня 2023 року він повторно надіслав на електронну адресу Управління заяву без врахування наданих роз`яснень, у зв`язку з чим у призначенні допомоги було відмовлено листом від 7 серпня 2023 року № 108/260-7859/33.

Отже, оспорюване твердження викладено в листі інформаційного характеру, яким позивача повідомлено про результати проведеного заходу контролю та відтворено позицію Управління щодо обставин подання заяви. Саме по собі таке повідомлення не створює, не змінює та не припиняє прав чи обов`язків позивача.

Окремого порушення прав позивача саме внаслідок викладення відповідної позиції в листі від 4 грудня 2024 року судом не встановлено.

Такий підхід узгоджується за змістом із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 7 листопада 2018 року у справі № 295/4481/16-ц, щодо правової природи інформаційних повідомлень, які самі по собі не спричиняють виникнення, зміни чи припинення прав та обов`язків особи.

За таких обставин підстав для окремого визнання протиправним твердження, викладеного в листі від 4 грудня 2024 року № 2400-01/0/1286, суд не вбачає.

Щодо вимоги про встановлення наявності чи відсутності в відповідачів повноважень визначати правову природу поданих позивачем іноземних документів суд зазначає таке.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 29 серпня 2018 року у справі № 219/5238/17 та від 13 березня 2019 року у справі № 820/3713/17, вимога особи, яка не є суб`єктом владних повноважень, про встановлення наявності чи відсутності компетенції відповідача не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, заявлена вимога сама по собі не спрямована на поновлення порушеного права позивача, оскільки не передбачає застосування конкретного способу його захисту. Питання щодо відповідності поданих документів вимогам пункту 11 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми судом оцінено під час розгляду інших позовних вимог, зокрема щодо правомірності відмови у призначенні допомоги.

За таких обставин ця вимога не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому провадження в цій частині позовних вимог належить закрити.

Щодо вимог, які стосуються дій Головного управління Національної соціальної сервісної служби України в місті Києві та Київській області під час проведення позапланового заходу державного контролю, суд зазначає таке.

На підставі наказу Головного управління Національної соціальної сервісної служби України в місті Києві та Київській області від 2 грудня 2024 року № 246 проведено позаплановий захід державного контролю щодо діяльності Управління соціальної та ветеранської політики Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, за результатами якого складено акт від 3 грудня 2024 року № КИ24-ПЗ/132А. Як вбачається зі змісту листа районної державної адміністрації від 16 грудня 2024 року, за результатами заходу порушень не виявлено.

Листом Головного управління Національної соціальної сервісної служби України від 4 грудня 2024 року № 2400-01/0/1286, наданим у відповідь на листи Національної соціальної сервісної служби України від 8 листопада 2024 року № 0000-03.2-С/3210-2-2024/16895 та Управління від 13 листопада 2024 року № 108/33-16077 щодо звернення позивача, його повідомлено про проведення зазначеного заходу державного контролю та встановлені під час нього обставини подання і розгляду заяв про призначення допомоги при народженні дитини. При цьому лист не містить приписів чи обов`язкових до виконання вказівок Управлінню.

Суд враховує, що позаплановий захід державного контролю проводився щодо діяльності Управління, а не позивача. Сам по собі акт, складений за результатами такого заходу, фіксує встановлені контролюючим органом обставини та висновки, однак не вирішує питання про право позивача на отримання допомоги при народженні дитини. Відповідно, незгода позивача з відображеними в акті обставинами або висновками не є достатньою підставою для його самостійного оскарження без доведення порушення прав позивача саме цим актом.

Питання щодо правомірності відмови у призначенні допомоги при народженні дитини суд встановив під час розгляду відповідної позовної вимоги. Отже, саме по собі проведення заходу державного контролю, складення акта за його результатами та повідомлення позивача про встановлені обставини не свідчать про порушення його прав з боку Національної соціальної сервісної служби України.

Щодо вимоги про повторне проведення заходу державного контролю суд зазначає, що вирішення питання про наявність підстав для проведення такого заходу належить до компетенції контролюючого органу. Суд здійснює перевірку законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, однак не підміняє його та не перебирає на себе повноваження щодо організації і проведення заходів державного контролю.

Отже, зобов`язання контролюючого органу повторно провести захід державного контролю за відсутності встановлених законом підстав для такого втручання означало б підміну судом компетентного органу у здійсненні його повноважень.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 29 травня 2024 року у справі № 300/2197/23, сама лише констатація протиправності дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень без визначення заходів, спрямованих на усунення порушення, не є ефективним способом судового захисту.

За наведених обставин суд не встановив порушення прав позивача оспорюваними діями Національної соціальної сервісної служби України, а тому підстав для задоволення вказаних вимог немає.

Щодо вимоги про визнання протиправними дій та бездіяльності районної державної адміністрації під час розгляду звернень і скарг позивача суд зазначає таке.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 7 липня 2022 року у справі № 160/2743/21, після прийняття суб`єктом владних повноважень рішення за результатами розгляду звернення окремі дії чи бездіяльність, допущені під час його розгляду, не можуть бути самостійним предметом позову. Підставою для скасування такого рішення можуть бути порушення процедури його прийняття, які вплинули або могли вплинути на його законність та обґрунтованість.

Відповідно до статей 15, 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані об`єктивно, всебічно і вчасно розглядати заяви та скарги громадян, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до вимог законодавства та повідомляти заявників про результати розгляду.

Згідно зі статтею 20 цього Закону звернення розглядаються і вирішуються у строк не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, що не потребують додаткового вивчення, невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. У разі неможливості вирішити порушені питання в місячний строк загальний строк їх розгляду не може перевищувати сорока п`яти днів за умови дотримання встановленого законом порядку його продовження.

Судом встановлено, що на звернення позивача районною державною адміністрацією та Управлінням надано письмові відповіді: на заяву від 5 серпня 2024 року - листом від 19 серпня 2024 року; на заяву від 3 жовтня 2024 року - листом від 18 жовтня 2024 року; на звернення від 22 жовтня 2024 року № 108/ЕЛ/С-1011/8 та від 28 жовтня 2024 року № 108/ЕЛ/С-1011/9 - листом від 1 листопада 2024 року; на скаргу від 4 листопада 2024 року - листом від 2 грудня 2024 року з доповненням від 16 грудня 2024 року.

Зазначені відповіді надано в межах місячного строку з дня реєстрації відповідних звернень. У них викладено правові підстави позиції органів та роз`яснено порядок оскарження прийнятих рішень. Сам по собі факт незгоди позивача зі змістом відповідей не свідчить про порушення його прав або вимог Закону України «Про звернення громадян».

Суд також враховує, що звернення позивача від 4 листопада 2024 року, адресоване Міністерству соціальної політики України, було розглянуто за дорученням цього Міністерства Департаментом соціальної та ветеранської політики Київської міської державної адміністрації, який надав відповідь листом від 4 грудня 2024 року № 051-30070.

Доводи позивача про те, що відповіді на скарги щодо рішень заступника голови районної державної адміністрації були підписані тією самою посадовою особою, зокрема листи від 1 листопада та 2 грудня 2024 року, суд бере до уваги. Водночас позивач не довів, що ця обставина вплинула або могла вплинути на законність та обґрунтованість висновків, викладених у відповідях. При цьому відповідну правову позицію щодо підстав відмови в призначенні допомоги за пунктами 11 та 12 Порядку, а також права на судове оскарження було викладено і у відповіді Департаменту від 4 грудня 2024 року.

Отже, суд не встановив обставин, які б свідчили про порушення прав позивача під час розгляду його звернень і скарг, що зумовлювали б необхідність окремого судового захисту.

За таких обставин підстав для задоволення цієї позовної вимоги немає.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

На підставі наведеного та керуючись статтями 2, 9, 72-73, 76-77, 90, 139, 162, 229, 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (адреса 03186, Україна, Київ 186, проспект Повітрофлотський 40 ЄДРПОУ 37485511); Управління соціальної та ветеранської політики Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (адреса м. Київ, просп. Повітряних Сил, 40 ЄДРПОУ 37485511) та до Національної соціальної сервісної служби України Головного управління Національної соціальної сервісної служби у м. Києві та Київській області (адреса вул. Еспланадна, 8/10, місто Київ, 01601 ЄДРПОУ 44501877) та до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

2. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.