Ухвала суду № 140887954, 22.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДУ Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

22 жовтня 2026 року м. Київ № 320/39279/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Білоус А.Ю., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання протиправними дій, у якому просить суд :

- визнати протиправними дії Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо неналежного, неповного та недостатньо мотивованого розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.05.2026, зареєстрованої 13.05.2026 за № П-33756.3/26, недоліки якого відображені у листах від 15.06.2026 № 66998.4/П-33756.3/26/43.2 та від 18.09.2026 № 13946.4/П-59265.3/26/43.2, зокрема в частині: конституційних доводів і можливої нормативної/правозастосовної невизначеності; тривалості тримання під вартою та мотивування ризиків; урахування вилученого майна при визначенні застави; ненадання акта, яким обмежено право на виїзд; нерозмежування ретроспективної та превентивної частин доводів про тримання чинного судді разом з особою, щодо якої він раніше здійснював правосуддя; невизначеності щодо результату розгляду запитаних заходів реагування;

- зобов`язати Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини повторно розглянути невирішені частини заяви ОСОБА_1 від 12.05.2026 № П-33756.3/26 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, а саме: об`єктивно і всебічно перевірити повідомлені факти в межах компетенції; чітко розмежувати питання, які належать до компетенції Уповноваженого, та питання, розгляд яких обмежений законом; щодо кожної самостійної частини заяви прийняти одне з рішень, передбачених статтею 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»; у разі відмови навести конкретні фактичні й правові мотиви, а в разі належності питання до компетенції іншого органу - вирішити питання про направлення за належністю та контроль розгляду; у тому числі щодо доводів про розміщення позивача в установі попереднього ув`язнення: розмежувати індивідуальну ретроспективну скаргу та самостійне прохання про превентивне реагування; перевірити або витребувати в межах компетенції відомості про статус позивача як чинного судді на час тримання, категорію і процесуальний статус співкамерника (зокрема, чи відбував він раніше покарання в місцях позбавлення волі), документи й критерії покамерного розміщення, урахування попередніх процесуальних взаємовідносин між ними та індивідуальну оцінку ризику; надати мотивовану оцінку тому, чи існують підстави для заходів превентивного характеру з метою недопущення аналогічних випадків; надати позивачеві повну, конкретну й мотивовану письмову відповідь без визначення судом наперед кінцевого змісту рішення відповідача або конкретного заходу реагування.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність: 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником): 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161. 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши матеріали позовної заяви, суддя дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.

Частиною першою статті 42 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасниками справи є сторони, треті особи.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України у цьому Кодексі відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Пунктами 2, 4 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в позовній заяві зазначаються:

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

При цьому, суд зауважує, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено представництво одного самостійного суб`єкта владних повноважень іншим суб`єктом владних повноважень, а використання позивачем словосполучення «в особі» не ґрунтується на нормах КАС України і суперечить розумінню інституту представництва в суді.

Також, зі змісту позовної заяви вбачається, що позовні вимоги фактично спрямовані на дії (бездіяльність) Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, однак відповідачем визначено Секретаріат Уповноваженого в особі його Керівника.

Отже, позивачем не наведено належного правового обґрунтування, чому саме Секретаріат Уповноваженого, а не Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, є належним відповідачем у цій справі, з урахуванням повноважень, визначених Законом України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини». Таким чином, склад учасників справи визначений непослідовно та потребує уточнення.

У позовній заяві позивач відповідачем зазначив: «Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Діяльність забезпечує Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», визначивши код ЄДРПОУ Секретаріату (21661556), в той час як вимоги про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії звернуто безпосередньо до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а оскаржувані листи-відповіді надані посадовими особами Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Суд встановив, що у позовній заяві позивач відповідачем визначив лише Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, однак у позовних вимогах просить зобов`язати та визнати протиправними дії Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

У порядку усунення зазначених недоліків, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, позивач має визначитися зі складом сторін у справі, правильним найменуванням сторін і правильними реквізитами листів Секретаріату Уповноваженого з наданням уточненої позовної заяви з відповідними копіями для кожного з відповідачів (у разі залучення співвідповідачем Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини).

Крім того, суд дійшов висновку про неналежне обґрунтування позивачем того, у чому саме полягає порушення його прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів оскаржуваними діями відповідача, з огляду на таке.

Пунктом 9 частини п`ятої статті 160 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у позовній заяві має бути наведено обґрунтування того, у чому саме полягає порушення прав, свобод чи інтересів позивача.

Зі змісту позовної заяви не вбачається чіткого та конкретного обґрунтування, яким чином оскаржувані дії або бездіяльність Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини безпосередньо порушують права, свободи чи законні інтереси позивачів, а також у чому полягає причинно-наслідковий зв`язок між такими діями (бездіяльністю) та заявленими порушеннями.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, що має сформулюватися максимально чітко і зрозуміло, позаяк від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.

При цьому визначитися з предметом спору має саме позивач, адже саме він є ініціатором судового процесу, а суд створює умови для реалізації ним процесуальних прав сторони спору. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 826/16958/17.

Великою Палатою Верховного Суду у справі № 640/7310/19 зазначено: особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв`язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві: хто, який саме суб`єкт владних повноважень порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать.

Під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем способи судового захисту свого права, свободи чи інтересу, які повинні формулюватися максимально чітко і зрозуміло. Обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти з настанням яких суб`єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини. Позовні вимоги і обставини в їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології. Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, складають підставу позову.

Підстава позову перебуває у нерозривному логічному взаємозв`язку із змістом позовних вимог (з предметом позову). Виклад обставин підстав позову необхідний для визначення тотожності позову та визначення предмета доказування в спорі між сторонами.

З огляду на викладене, позивачу необхідно надати уточнену позовну заяву, у якій визначитися з належним відповідачем (Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини чи Секретаріатом Уповноваженого) або складом відповідачів, привести позовні вимоги у відповідність до обраного відповідача та конкретизувати, яким чином дії саме цього суб`єкта владних повноважень безпосередньо порушують права позивача, зазначивши, у чому саме полягає причинно-наслідковий зв`язок між оскаржуваними діями (бездіяльністю) і стверджуваним порушенням, а також навести виклад обставин та докази на їх підтвердження.

Крім того, частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011 (зі змінами та доповненнями, далі - Закон № 3674-VI) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до норм Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", установлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2026 року 3328,00 гривні.

За пунктом 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 1331,20 грн.

Як вбачається з доданої до позовної заяви квитанції від 25.09.2026 № 7895-8865-5943-1410, позивачем сплачено судовий збір у сумі 1 064,96 грн із застосуванням коефіцієнта 0,8.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору виключно у разі подання позову через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС.

Оскільки позовну заяву з додатками надіслано позивачем на офіційну електронну адресу суду електронною поштою, а не через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС, правові підстави для застосування понижуючого коефіцієнта 0,8 відсутні.

Ставка судового збору за подання вимоги немайнового характеру становить 1 331,20 грн, у зв`язку з чим сума недоплаченого судового збору становить 266,24 грн (1 331,20 грн - 1 064,96 грн).

Позивачу необхідно надати документ про доплату судового збору у розмірі 266,24 грн або надати докази сплати збору в повному обсязі в разі подання матеріалів на паперових носіях.

Крім того, відповідно до частини першої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Дослідивши матеріали позовної заяви, судом встановлено, що позивач всупереч вимогам КАС України не надав копій позовної заяви та доданих до неї документів для відповідача. Крім того, матеріали, зазначені у переліку додатків (зокрема копія заяви до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 12.05.2026 та копія скарги від 04.08.2026), подані без дотримання визначеного законом порядку подання письмових доказів на паперових носіях із засвідченням копій відповідно до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення Позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

Встановити позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали шляхом надання суду :

- уточненої позовної заяви з чітким визначенням суб`єктного складу (належного відповідача / співвідповідача) та приведенням позовних вимог у відповідність до визначеного відповідача;

- належного обґрунтування того, у чому саме полягає порушення прав та інтересів позивача оскаржуваними діями суб`єкта владних повноважень та в чому полягає причинно-наслідковий зв`язок;

- документа про доплату судового збору в розмірі 266,24 грн (або надання доказів сплати 1 331,20 грн у разі подання позову в паперовій формі);

- належного оформлення позовної заяви шляхом подання належним чином підписаного примірника в паперовій формі разом із копіями заяви та всіх додатків для учасників справи.

Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Білоус А.Ю.