Ухвала суду № 140887433, 23.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ВСТАНОВЛЕННЯ СУДОВОГО КОНТРОЛЮ

23 жовтня 2026 рокуСправа № 280/3376/26 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши заяву представника позивача про здійснення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року по справі №280/3376/26 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, вирішено зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 в частині його виключення з військового обліку військовозобов`язаних, на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», відповідно до інформації, яка міститься у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного серія НОМЕР_1 (форма №3) від 03.04.2018.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року по справі №280/3376/26 набрало законної сили 08.08.2026.

09.10.2026 від представника позивача до суду надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в якій заявник просить суд:

встановити судовий контроль за виконанням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.07.2026 у справі №280/3376/26 шляхом зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 подати протягом 30 календарних днів із дня отримання відповідної ухвали звіт про виконання рішення в частині внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», відповідно до інформації, яка міститься у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного серія НОМЕР_1 (форма №3) від 03.04.2018;

зобов`язати відповідача у звіті надати документально підтверджені відомості: про конкретні зміни, внесені до Реєстру на виконання рішення суду, та дати їх внесення; про внесену до Реєстру юридичну підставу та дату виключення позивача з військового обліку; про наявність у відповідних полях Реєстру відомостей щодо постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 від 07.02.2018 та результату медичного огляду; про причини відсутності зазначених відомостей у відповідних графах електронного військово-облікового документа, сформованого 07.10.2026; про значення запису «Виключені за рішенням суду» у полі «Підкартотека обліку», правила та підстави віднесення позивача до цієї підкартотеки, а також про те, чи є цей запис виключно внутрішньою класифікацією за документом, на виконання якого внесено зміни, та яким чином у Реєстрі окремо відображено юридичну підставу виключення позивача, визначену рішенням суду пункт 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»; про значення та підстави збереження записів «Потребує проходження базової загальновійськової підготовки, Солдат резерву» щодо особи, виключеної з військового обліку; за наявності перешкод для повного виконання рішення про такі перешкоди, заходи щодо їх усунення та обґрунтовані строки виконання.

Ухвалою суду від 05 жовтня 2026 року заяву призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Від представника відповідача до суду надійшли пояснення, в яких зазначено про те, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року по справі №280/3376/26 ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби за висновком ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 від 07.02.2018 та виключено з військового обліку на підставі ст.66 «а» (Наказ МОУ №402 від 14.08.2008) з 15.03.2018 року. Відповідач зазначає, що в користуванні ІНФОРМАЦІЯ_6 знаходиться застосунок АІТС «Оберіг» згідно якого редагуються та вноситься зміни в облікову картку згідно відповідей на запити до державних реєстрів. Також, відповідач вказував на те, що: електронна система реєстру АІТС «Оберіг» не дозволяє виключати людей з військового обліку в минулому часі. Можливо лише внести інформацію до складової електронної облікової картки людини, що була узята на військовий облік; ІНФОРМАЦІЯ_7 не має технічного відношення до застосунку «Резерв +», тому причини відсутності зазначених відомостей у відповідних графах електронного війсково-облікового документу пояснити не може; збереження запису «Потребує проходження базової загальновійськової підготовки, Солдат резерву» - електронна система реєстру АІТС «Оберіг» не дозволяє видалити цей запис, однак він жодним чином не впливає на те, що особа виключена з військового обліку.

Суд розглянувши заяву представника позивача, дослідивши матеріали адміністративної справи, дійшов висновку про наступне.

Відповідно до статті 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.382-1 КАС України, за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення строку для подачі звіту та накладення штрафу.

Поряд з тим, суд зауважує, що такий захід судового контролю підлягає до застосування у разі не виконання суб`єктом владних повноважень рішення суду без наявності на те поважних причин.

Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 звертав увагу, що норма статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у Кодексу адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувана шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України.

Таким чином, метою застосування до суб`єкта владних повноважень судового контролю за виконанням рішення суду є дисциплінування боржників з метою своєчасного, якісного та належного виконання рішення суду, що набрало законної сили.

При цьому, з аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком, за виключення справ, що стосуються обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг.

В даному випадку, адміністративна справа №280/3376/26 не стосувалася питання надання позивачу пенсійних/соціальних виплат.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп.24-27, від 13.06.2006, пп.18 рішення «Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Суд зазначає, що рішенням суду по справі №280/3376/26 зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 в частині його виключення з військового обліку військовозобов`язаних, на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», відповідно до інформації, яка міститься у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного серія НОМЕР_1 (форма №3) від 03.04.2018.

При цьому, суд зазначає, що судом не встановлювалося конкретного шляху виконання рішення суду, а резолютивна частина рішення суду передбачала зобов`язання відповідача вжити заходи щодо виключення з військового обліку військовозобов`язаних ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що надані відповідачем до матеріалів справи докази підтверджують те, що відповідачем вчинено дії щодо виключення з військового обліку військовозобов`язаних ОСОБА_1 .

При цьому, у службових відмітках облікової картки ОСОБА_1 виключений з в/о на підставі ст.66 «а» визнаний непридатним до в/с з 15.03.2018 за висновком ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 07.02.2018, на підставі п.3 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», за рішенням Запорізького окружного адміністративного суду по справі №280/3376/26 від 08.07.2026.

Отже, судом встановлено, що відповідачем у добровільному порядку вчинено дії спрямовані на виконання рішення суду.

Оскільки судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відповідач ухиляється від виконання рішення суду, то відповідно, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю.

Враховуючи наведене, керуючись ст.241, 248, 256, 382 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її підписання.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Новікова