Рішення № 140887319, 22.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокуСправа № 280/7711/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач 1), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11 червня 2026 року №084450009593 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до пільгового страхового стажу ОСОБА_1 період проходження строкової військової служби у Збройних Силах СРСР з 18 червня 1985 року по 15 червня 1987 року та період професійного навчання з 22 травня 1984 року по 31 жовтня 1984 року, підтверджений посвідченням про проходження індивідуального навчання за професією газоелектрозварника;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно визначити страховий та пільговий стаж ОСОБА_1 , з урахуванням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.06.2025 у справі №280/1872/25, зарахованих судом періодів, періоду проходження строкової військової служби, періоду професійного навчання, а також надати належну правову оцінку та вирішити питання щодо зарахування до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи на Заводі азбестоцементних труб з 29.09.1995 по 15.08.1999, підтвердженого архівними довідками та періоду роботи в радгоспі Дніпрогес з 11.03.1991 на посаді електрозварника (газоелектрозварника) з урахуванням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.06.2025 у справі №280/1872/25, усіх документів пенсійної справи та вимог законодавства щодо підтвердження пільгового стажу;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 25 липня 2024 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що за результатами повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії прийнято рішення від 11 червня 2026 року №084450009593 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Вказує, що із матеріалів пенсійної справи та розрахунку страхового стажу не вбачається, що відповідач належним чином врахував період строкової військової служби у Збройних Силах СРСР у період з 18 червня 1985 року по 15 червня 1987 року під час повторного розгляду заяви позивача. Крім того, матеріали пенсійної справи містять документи, що підтверджують навчання позивача у професійно-технічному навчальному закладі. Однак відповідачем не досліджено питання можливості зарахування зазначеного періоду до страхового стажу відповідно до законодавства, яке діяло на час проходження навчання, та не наведено будь-яких мотивів щодо неврахування цього періоду при визначенні права позивача на пенсійне забезпечення. Зазначає також, що матеріали пенсійної справи також містять посвідчення про проходження позивачем професійного навчання, відповідно до якого ОСОБА_1 у період з 22 травня 1984 року по 31 жовтня 1984 року проходив індивідуальне навчання за професією газоелектрозварник, після закінчення якого йому присвоєно кваліфікацію газоелектрозварника 2 розряду. Зазначений документ знаходився у розпорядженні відповідача, однак будь-якої правової оцінки цьому документу в оскаржуваному рішенні не наведено, а питання щодо можливості зарахування зазначеного періоду до страхового стажу взагалі не досліджувалося. Стверджує, що під час повторного розгляду заяви відповідач не надав жодної правової оцінки документам, що підтверджують роботу позивача на Заводі азбестоцементних труб у період з 29.09.1995 по 15.08.1999 та у радгоспі «Дніпрогес» на посаді електрозварника, незважаючи на наявність відповідних записів трудової книжки, архівних документів та висновків суду, викладених у рішенні від 11.06.2025, тому відповідач повторно не дослідив усі обставини, що мають значення для правильного визначення пільгового стажу позивача. Таким чином, вважає, що відповідач, здійснюючи повторний розгляд заяви позивача, не забезпечив повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх документів пенсійної справи, що призвело до неправильного визначення тривалості страхового стажу та, як наслідок, до прийняття незаконного рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. На підставі чого, просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідачем 1 подано відзив на позовну заяву вх. № 48689 від 25.08.2026, де вказано, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області правомірно вирішено відмовити заявнику у призначенні пенсії за віком згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058 у зв`язку відсутністю необхідного страхового стажу - 30 років та пільгового стажу за Списком № 2-12 років 6 місяців. Вважає, що відповідач діяв на підставі та у межах повноважень у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно та розсудливо. Просить відмовити у позові.

Відповідач 2 також подав відзив вх. № 53013 від 14.09.2026, в яких вказав, що за результатом розгляду заяви від 04.06.2026 №2125 рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.06.2026 № 084450009593 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу. Вказує, що за доданими документами до пільгового стажу за Списком № 2 не зараховано: час навчання з 01.09.1981 по 12.07.1984 оскільки після закінчення навчання заявник не був зарахований на роботу за набутою професією; час проходження строкової військової служби з 18.06.1985 по 15.06.1987, оскільки на момент призову на строкову військову службу заявник не навчався за фахом у професійнотехнічному навчальному закладі, та не пропрацював за професією та не займав посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України Про пенсійне забезпечення або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Закону №1058; не враховано період роботи з 29.08.1995 по 15.07.1999 на Заводі азбестоцементних труб на посаді електрозварник в зв`язку з ненаданням уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників згідно з додатком № 5 Порядку № 637. Вважає, що вважає, що прийняте ним рішення від від 11.06.2026 № 084450009593 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Просить відмовити у позові.

Ухвалою суду від 03.08.2026 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 10.08.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/7711/26. Призначено розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 02.09.2026 залучено до участі у справі № 280/7711/26 в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, юридична адреса: 84121, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, буд. 3)

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

За результатами розгляду заяви позивача від 25.07.2024 ГУ ПФУ в Донецькій області, за принципом екстериторіальності, прийнято рішення № 084450009593 від 17.10.2024 про відмову в призначенні пенсії.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.06.2025 у справі № 280/1872/25 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 17.10.2024 року №084450009593 про відмову в призначенні пенсії, прийняте за результатами розгляду зави ОСОБА_1 від 25.07.2024.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, періоди роботи з 26.07.1999 по 01.04.2003 в Публічному акціонерному товаристві Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь, згідно з довідкою від 31.05.2021 №306.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.11.1984 по 28.05.1985, відповідно до дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 26.04.2000.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах від 25.07.2024, подану ОСОБА_1 , та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

04.06.2026 року, позивач повторно звернувся із заявою про призначення пенсії.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.06.2026 № 084450009593, прийнятим в порядку екстериторіальності, відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку відсутністю необхідного страхового стаж- 30 років та пільгового стажу за Списком № 2-12 років 6 місяців.

Позивач не погодившись з рішенням відповідача 2, з вимогою вчинити певні дії, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Стаття 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058-IV).

Частиною 1 статті 24 Закону України № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до абзацу першого частини 2 статті 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальним органом Пенсійного фонду відповідно вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку з 01.01.2004, а за період до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим законом.

Відповідно до ч.1 ст.114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Спірним рішенням відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV у зв`язку відсутністю необхідного страхового стаж- 30 років та пільгового стажу за Списком № 2-12 років 6 місяців. Зокрема, відповідачем 2 констатовано наявність у позивача страхового стажу - 20 років 07 місяців 06 днів та пільгового стажу для визначення права за Списком № 2 становить- 03 роки 08 місяців 06 днів.

При цьому, з розрахунку стажу вбачається та підтверджується доводами відповідача у відзиві на позовну заяву, що до пільгового стажу за Списком № 2 не зараховано: час навчання з 01.09.1981 по 12.07.1984 оскільки після закінчення навчання заявник не був зарахований на роботу за набутою професією; час проходження строкової військової служби з 18.06.1985 по 15.06.1987 та період роботи з 29.08.1995 по 15.07.1999 на Заводі азбестоцементних труб на посаді електрозварник.

Суд зазначає, що статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно з Списками №2 деталізоване у Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок №383).

Пунктом 10 Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Надання інших додаткових документів, у тому числі уточнюючих довідок підприємства, установи або організації, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або у ній містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.

Суд з матеріалів справи встановив, що трудова книжка містить записи про роботу позивача у період на Заводі азбестоцементних труб з 29.08.1995 по 15.07.1999 на посаді газоелектрозварювальника.

Пунктом 3 Порядку №383, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Професія "електрозварник" віднесено до розділу XVIII, XXXII Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці робота в яких надає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 та до розділу XXXIII Списку№2 виробництв, цехів, професій і посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких надає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10.

З огляду на вищезазначене, професія електрогазозварювальника (газоелектрозварювальника) передбачена у всіх Списках № 2, тому, період роботи позивача за вказаною професією підлягаю зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах за Списком №2.

Так, записами трудової книжки НОМЕР_2 підтверджується період роботи позивача на Заводі азбестоцементних труб на посаді газоелектрозварювальника, з 29.08.1995 по 15.07.1999, а не як зазначає представник позивача з 29.09.1995 по 15.08.1999.

Також, суд встановив, що згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , архівної довідки, довідки про заробітну плату для обчислення пенсії Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 09.06.2021 позивач з 11.03.1991 переведений на посаду газоелектрозварювальника в радгоспі "Дніпрогес", згідно наказу від 11.03.1991 № 30-к, звільнений з посади з 23.03.1993 згідно наказу № 34-к від 23.03.1993.

Тож, періоди роботи позивача з 29.08.1995 по 15.07.1999, з 11.03.1991 по 23.03.1993 підлягають зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах за Списком №2.

Відповідно до дублікату трудової книжки НОМЕР_1 , військового квитка серії НОМЕР_3 з 28.06.1990 ОСОБА_1 проходив строкову військову службу у Збройних Силах СРСР у період з 18 червня 1985 року по 15 червня 1987 року.

Згідно із положеннями частини першої статті 8 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який набрав чинності 10.01.1992, час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

З огляду на те, що на момент призову на строкову військову службу позивач працював за професією, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, період його проходження строкової військової служби з 18.06.1985 по 15.06.1987 підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком №2.

Крім того, статтею 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» передбачено, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, в тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Крім того, за змістом норми, яка міститься в абзаці 1 пункту 26 Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1998 № 1240, час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі до безперервного і до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за одержаною професією не перевищує трьох місяців.

Верховний Суд у постанові від 09.08.2021 року по справі № 200/1453/21-а зазначив, що період навчання у навчальному закладі зараховується до пільгового стажу, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Так, позивач просить зарахувати до пільгового стажу період з 22 травня 1984 року по 31 жовтня 1984 року, коли позивач проходив індивідуальне навчання за професією газоелектрозварник. Однак, записи трудової книжки та диплом НОМЕР_4 від 12.07.1984 підтверджують навчання позивача з 01.09.1981 по 12.07.1984 в ГПТУ № 1, за професією електрозварювальник 3 розряду, а надалі позивач, з 01.11.1984 по 28.05.1985 працював газоелектрозварювальником 3 розряду.

Оскільки між днем закінчення навчання позивачем (12.07.1987) і днем зарахування на роботу за набутою професією (01.11.1987) не перевищує трьох місяців, період навчання також підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком №2.

Водночас, доказів навчання позивача у період з 13.07.1984 по 31.10.1984 до матеріалів справи не надано.

Тож, відповідач 2 безпідставно не зарахував до пільгового стажу позивача періоди навчання з 22.05.1984 по 12.07.1984 (в межах того, як просить представник позивача), проходження строкової військової служби з 18.06.1985 по 15.06.1987, період роботи на Заводі азбестоцементних труб з 29.08.1995 по 15.07.1999 на посаді газоелектрозварювальника та період роботи на посаді газоелектрозварювальника в радгоспі "Дніпрогес" з 11.03.1991 по 23.03.1993.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.06.2026 № 084450009593 прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), що в свою чергу свідчить про їх невідповідність критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, вказує на його протиправність та є підставою для скасування спірного рішення.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах, суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 509/1350/17 зазначила, що суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому, застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для прийняття рішення про призначення пенсії.

Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Слід звернути увагу, що функції органів Пенсійного фонду України щодо обчислення страхового стажу особи та призначення пенсії відносяться до виключної компетенції відповідача.

Відповідачем не було надано належної оцінки в оскаржуваному рішенні відомостям про стаж позивача, що позбавляє можливість суду здійснити контроль дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та прийняти рішення зобов`язального характеру про призначення пенсії. Протилежний підхід призведе до втручання в дискреційні повноваження відповідача.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Доцільно відзначити, що здійснення дискреційних повноважень може в деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.

Акт, прийнятий у ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Отже, суд не може перебирати на себе функції, які відносяться до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, зокрема здійснювати розрахунок стажу та призначення пенсії.

Аналогічного висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постановах №240/10097/22 від 25 жовтня 2023 року, №560/895/23 від 28 вересня 2023 року, №560/4016/23 від 29 серпня 2023 року, №120/17737/23 від 08 серпня 2024 року, №560/8020/21 від 16 жовтня 2024 року.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Згідно з пунктом 4.2 розділу ІV Порядку №22-1 Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3 розділу ІV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Враховуючи вимоги Порядку №22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії за вислугу років у даному спорі визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

З огляду на вказане, суд висновує, що ефективним способом захисту порушених прав є зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, період навчання з 22.05.1984 по 12.07.1984, проходження строкової військової служби з 18.06.1985 по 15.06.1987, період роботи на Заводі азбестоцементних труб з 29.08.1995 по 15.07.1999 на посаді газоелектрозварювальника, період роботи з 11.03.1991 по 23.03.1993 на посаді газоелектрозварювальника в радгоспі "Дніпрогес" та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 04.06.2026, з урахуванням висновків суду.

Тож, у позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області також не підлягають задоволенню.

Крім того, суд не може зобов`язувати виконувати судове рішення в іншій справі, шляхом ухвалення даного судового рішення. Тому, відсутні підстави для задоводення позовних вимог шляхом зобов`язання визначити страховий та пільговий стаж з урахуванням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.06.2025 у справі №280/1872/25.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У зв`язку із викладеним, судові витрати у розмірі 798,40 грн. на оплату судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.06.2026 № 084450009593.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, юридична адреса: 84121, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, буд. 3) зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, період навчання з 22.05.1984 по 12.07.1984, проходження строкової військової служби з 18.06.1985 по 15.06.1987, період роботи на Заводі азбестоцементних труб з 29.08.1995 по 15.07.1999 на посаді газоелектрозварювальника, період роботи з 11.03.1991 по 23.03.1993 на посаді газоелектрозварювальника в радгоспі "Дніпрогес" та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 04.06.2026, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині вимог, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір у розмірі 998 (дев`ятсот дев`яносто вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, юридична адреса: 84121, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, буд. 3).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 22.10.2026.

Суддя Л.Я. Максименко