Ухвала суду № 140886851, 23.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
23.10.2026
Номер справи
78зп-26/160
Номер документу
140886851
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

23 жовтня 2026 рокуСправа № 78зп-26/160

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Луніна О.С., розглянувши в письмовому провадженні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА» про забезпечення позову до подання позовної заяви,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА» про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом:

- зупинити дію податкової вимоги Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 21.10.2026 № 0000004-1300-3200 до набрання законної сили судовим рішенням у справі;

- зупинити дію рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про опис майна у податкову заставу від 21.10.2026 № 12/32-00-13-13 до набрання законної сили судовим рішенням у справі;

- заборонити Східному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків вчиняти будь-які дії на виконання податкової вимоги від 21.10.2026 № 0000004-1300-3200 та рішення про опис майна у податкову заставу від 21.10.2026 № 12/32-00-13-13 3200 до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована тим, що заявником готується до подання адміністративний позов до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування: 1) Податкової вимоги від 21.10.2026 № 0000004-1300-3200 на суму 10 131 520,55 грн; 2) Рішення про опис майна у податкову заставу від 21.10.2026 № 12/32-00-13-13. 22 жовтня 2026 року заявник отримав лист Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 22.10.2026 № 5475/6/32-00-13-10, до якого додано податкову вимогу від 21.10.2026 №0000004-1300-3200 та рішення про опис майна у податкову заставу від 21.10.2026 № 12/32-00-13-13. У зазначеному листі відповідач вимагає від ТОВ «ОМЕГА» терміново надати інформацію про все майно підприємства для проведення його опису та подальшої реєстрації податкової застави в Державному реєстрі обтяжень, а також застерігає про намір звернутися до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках Заявника. Сума «податкового боргу» в розмірі 10 131 520,55 грн, що стала підставою для винесення оскаржуваних актів, сформована з суми 10 107 520,55 грн штрафних санкцій за відповідними податковими повідомленнями-рішеннями (ППР). Проте, зазначені грошові зобов`язання є НЕУЗГОДЖЕНИМИ відповідно до вимог Податкового кодексу України, оскільки відповідні податкові повідомлення-рішення перебувають у стані активного судового оскарження: 1. ППР від 11.09.2026 № 681/32-00-07-13 (сума 5 982 909,45 грн): Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2026 у справі № 160/30475/26 (суддя Олійник В.М.) відкрито провадження за позовом ТОВ «ОМЕГА» про його визнання протиправним та скасування; 2. ППР від 24.11.2025 № 853/32-00-07-13 (сума 4 124 611,10 грн): Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.10.2026 у справі № 160/2259/26 (провадження № К/990/44478/26) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «ОМЕГА»; ППР від 15.08.2025 № 530/32-00-07-13 (сума 5 985 402,66 грн): Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2026 у справі № 160/31673/25 (суддя Сластьон А.О.) відкрито провадження за заявою ТОВ «ОМЕГА» про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами (набрання законної сили рішенням у справі № 160/7998/26 про протиправність відмови ДПС у застосуванні п.п. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу XX ПКУ у зв`язку з втратою первинних документів на територіях активних бойових дій). Заявник окремо звертався до відповідача із: заявою (повідомленням) №01-10-26-1 про неузгодженість зазначених сум та протиправність нарахувань; Повідомленням від 21.10.2026 № 21-10-26-1 щодо відображення зазначених сум в Інтегрованій картці платника податків (ІКП) як неузгоджених; Скаргою до ДПС України від 07.10.2026 № 07-10-26-1 на неправомірні дії та бездіяльність Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо протиправного відображення неузгоджених грошових зобов`язань як податкового боргу в Інтегрованій картці платника податків (ІКП). Проте, Відповідач протиправно та передчасно виніс оскаржувані вимогу та рішення про опис майна у заставу. Зазначає, що ТОВ «ОМЕГА» є містоутворюючим та великим системним підприємством ритейлу (мережею супермаркетів VARUS), яке забезпечує робочими місцями тисячі працівників, здійснює безперервне постачання продуктів харчування цивільному населенню та регулярно й у повному обсязі сплачує податки до бюджетів усіх рівнів. На думку заявника протиправне прийняття відповідачем рішення про опис майна у податкову заставу від 21.10.2026 № 12/32-00-13-13 та податкової вимоги від 21.10.2026 № 0000004-1300-3200 (за відсутності узгодженого податкового боргу) створює безпосередню загрозу виникнення катастрофічних негативних наслідків для операційної діяльності заявника, а саме: - паралізація операційної діяльності та порушення розрахунків з контрагентами; - загроза невиплати заробітної плати та соціальної напруги; неможливість відновлення попереднього становища (незворотність наслідків); - загроза втрати статусу критично важливого підприємства та зриву бронювання працівників в особливий період. Таким чином, на думку заявника протиправні дії ДПС щодо винесення вимоги та рішення про заставу ставлять під загрозу не лише господарську діяльність заявника, а й функціонування критично важливої системи забезпечення життєдіяльності населення України в особливий період, що є неприпустимим та вимагає негайного судового захисту.

Дослідивши подану заявником заяву та доводи, наведені в ній, судом встановлено наступне.

Згідно з частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено, зокрема зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч.2 ст. 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову (ч.6 ст.154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа (або до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими КАС України), заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача (заявника) від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу (заявнику) реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача (заявника), в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем (заявником) на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (вимогам майбутнього позову, у разі подачі заяви до подання позову).

Водночас, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника). Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача (заявника), оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами (або вимогами майбутнього позову, якщо заява подається до подачі позову).

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Співмірність вжиття заходів забезпечення позову відображено у практиці Європейського Суду з прав людини, який визнає можливість застосування попереднього заходу, такого як судова заборона (справа Verlagsgruppe News Gmbh проти Австрії та Libert проти Бельгії).

У справі Мікалефф проти Мальти Суд визнав можливість застосування статті 6 до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право.

Проміжне рішення може бути еквівалентне попередній або забезпечувальним заходам і процедурам. Такий принцип застосовується і у визначені застосування статті 6 (справа Меркіка та інші пороти Мальти).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17.

При цьому слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати негативні наслідки.

Як було вказано вище, Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято податкову вимогу від 21.10.2026 №0000004-1300-3200, якою позивачу було визначено до сплати податковий борг у сумі 10131520,55 грн.

У вказаній вимозі контролюючий орган попередив, що у заявника виник податковий борг та починаючи з 13 жовтня 2026 року на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності в майбутньому, розповсюджується право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховуються пеня та застосовуються штрафні (фінансові) санкції (штрафи), визначені Податковим кодексом України. Податковим органом буде здійснено опис майна в податкову заставу.

У зазначеній податковій вимозі Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків вимагає терміново сплатити суму податкового боргу, а також застерігає, що у разі несплати суми податкового боргу до платника податків будуть застосовані передбачені Податковим кодексом України заходи стягнення податкового боргу.

Контролюючий орган повідомив, що публічні торги з продажу майна, яке перебуває у податковій заставі, можуть бути проведені не раніше, ніж через 30 календарних днів з дня надсилання (вручення) цієї податкової вимоги.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 87.13 статті 87 ПК України у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.

Згідно з пунктом 88.1 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Відповідно до підпункту 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Відповідно до пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з положеннями пункту 89.4 статті 89 ПК України у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.

Контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках/електронних гаманцях платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов`язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Відповідно до пункту 91.1 статті 91 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податкового керуючого.

Пунктом 91.3 статті 91 Податкового кодексу України визначено, що податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов`язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб, здійснює підготовку документів для звернення до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України.

Згідно з пунктом 92.1 статті 92 ПК України платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом.

Платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою контролюючого органу, а також у разі, якщо контролюючий орган впродовж десяти днів з моменту отримання від платника податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди.

У разі якщо в податковій заставі перебуває лише готова продукція, товари та товарні запаси, платник податків може відчужувати таке майно без згоди контролюючого органу за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні, та за умови, що кошти від такого відчуження будуть направлені в повному обсязі в рахунок виплати заробітної плати, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або погашення податкового боргу.

У разі здійснення операцій з майном, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди контролюючого органу платник податків несе відповідальність відповідно до закону (п.92.3 ст.92 ПК України).

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Згідно з положеннями пункту 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано за наявності, серед іншого, таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Відповідно до пунктів 95.1 та 95.2 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до абзацу 1 пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Аналізуючи наведені норми, суд зазначає, що наявність діючих податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу несе очевидну загрозу можливості настання для позивача негативних наслідків, пов`язаних з вжиттям контролюючим органом заходів, направлених на погашення податкового боргу.

Зокрема, несплата позивачем вказаного у податковій вимозі грошового зобов`язання протягом 30 календарних днів з дня її надіслання (вручення) є підставою для звернення до суду з позовом про стягнення коштів, а несплата протягом 240 календарних днів надає відповідачу можливість звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника позивача за межі України.

Після визначення позивачу спірною податковою вимогою податкового боргу його майно передається у податкову заставу, яка поширюється на будь-яке майно, яке перебуває у власності позивача, а також на майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Задля складання акта опису майна, яке передається у податкову заставу, позивач зобов`язаний допустити податкового керуючого, оскільки у випадку відмови у такому допуску у контролюючого органу виникають підстави для звернення до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках/електронних гаманцях платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов`язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Крім того, недопуск податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, є підставою для застосування контролюючим органом адміністративного арешту майна платника податків.

У свою чергу, у разі допуску позивачем податкового керуючого до складення відповідного акта визначене у цьому документі майно підлягає обтяженню у вигляді: неможливості його відчуження без згоди контролюючого органу; можливості направлення коштів від відчуження готової продукції, товарів та товарних запасів (за цінами, що не є меншими за звичайні) виключно в рахунок виплати заробітної плати, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або погашення податкового боргу.

Наведене об`єктивно створює перешкоди у здійсненні позивачем господарської діяльності.

Порушення ж позивачем правил відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, буде створювати підстави для застосування контролюючим органом адміністративного арешту майна платника податків.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини четвертої статті 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Крім того, Податковий кодекс України також не містить положень про те, що у разі звернення платника податків до суду з позовом про оскарження податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу дія цих рішень зупиняється.

Суд зауважує, що податкова вимога Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 21.10.2026 №0000004-1300-3200 та рішення від 21.10.2026 року №12/32-00-13-13 про опис майна у податкову заставу буде предметом оскарження ТОВ «ОМЕГА» у майбутньому позові. Водночас підставою для їх прийняття стали грошові зобов`язання, визначені контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями від 11.09.2026 № 681/32-00-07-13, від 24.11.2025 № 853/32-00-07-13, від 15.08.2025 № 530/32-00-07-13, які також оскаржені товариством у судовому порядку.

Відповідно до абзацу 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із підпунктом 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 ПК України, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Водночас, з приписів підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України видно, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.03.2021 за №321/35943, затверджено Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок №5).

Пунктом 2 підрозділу 13 розділу IV Порядку №5 визначено, що інформація щодо початку/продовження та результатів адміністративного або судового оскарження податкового повідомлення-рішення вноситься до ІКС ДПС працівником структурного підрозділу територіального органу ДПС, яким податкове повідомлення-рішення було сформовано, на підставі документів, зазначених у розділі VII цього Порядку (заяви - оскарження податкового повідомлення-рішення, ухвали суду про відкриття провадження, рішення про результати розгляду скарги (заяви), рішення суду, прийнятого по суті), протягом трьох днів з дати отримання такого документа.

На підставі інформації про початок/продовження у законодавчо встановлені строки процедури адміністративного оскарження (скарга (заява) платника податків) або про початок/продовження процедури судового оскарження нарахована сума податків вважається неузгодженою, а в ІКП відображаються первинні показники оперативного обліку щодо її виключення.

Суд також враховує, що про оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень ТОВ "ОМЕГА" повідомило Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків заявою (повідомленням) щодо неузгодженості суми податкового боргу, оскарження податкових повідомлень-рішень в судовому порядку та недопущення дій з примусового стягнення від 01.10.2026 року №01-10-26-1 та повідомленням про перебування податкових повідомлень-рішень у стані судового оскарження та вимогу щодо відображення грошових зобов`язань як неузгоджених від 21.10.2026 року №21-10-26-1. Отже, на момент формування податкової вимоги від 21.10.2026 №0000004-1300-3200 та прийняття рішення від 21.10.2026 року №12/32-00-13-13 про опис майна у податкову заставу контролюючий орган був обізнаний про судове оскарження податкових повідомлень-рішень, на підставі яких визначено відповідні грошові зобов`язання.

Також, з доданої ТОВ «Омега» до заяви скарги від 07.10.2026 року вбачається, що товариство скаржилось до Державної податкової служби України на неправомірні дії та бездіяльність Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо протиправного відображення неузгоджених грошових зобов`язань, як податкового боргу в Інтегрованій картці платника податків, у зв`язку із судовим оскарженням цього податкового боргу.

Таким чином, враховуючи оскарження ТОВ "ОМЕГА" у судовому порядку податкових повідомлень-рішень від 11.09.2026 № 681/32-00-07-13, від 24.11.2025 № 853/32-00-07-13, від 15.08.2025 № 530/32-00-07-13, визначені ними грошові зобов`язання до набрання законної сили судовим рішенням за результатами їх оскарження є неузгодженими.

Правовий режим податкової застави є похідним від наявності податкового боргу, який, у свою чергу, можливий виключно за умови узгодженості грошового зобов`язання. В даному випадку у ТОВ "ОМЕГА", на момент подання заяви про забезпечення позову, грошові зобов`язання за податковими повідомленнями-рішеннями від 11.09.2026 № 681/32-00-07-13, від 24.11.2025 № 853/32-00-07-13, від 15.08.2025 № 530/32-00-07-13 є неузгодженими у зв`язку з їх оскарженням в судовому порядку та, відповідно, відсутні правові підстави для здійснення дій щодо реалізації рішення про опис майна у податкову заставу.

Отож, суд дійшов висновку, що вчинення відповідачем до ухвалення судового рішення у справі будь-яких дій, направлених на погашення податкових зобов`язань, визначених на підставі вказаних податкових повідомлень-рішень, призведе до порушення права позивача вільно та на власний розсуд розпоряджатись належним йому майном в період оскарження рішень контролюючого органу та неузгодженості визначених грошових зобов`язань, а стягнення грошових коштів чи реалізація майна заявника в рахунок погашення податкового боргу призведе до того, що захист прав та інтересів може стати неможливим або занадто ускладненим.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про наявність об`єктивних підстав існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди інтересам та правам заявника.

За таких обставин, вирішуючи питання наявності визначених у статті 150 КАС України обставин, з якими законодавець пов`язує наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує той факт, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі загрожує настанню негативних наслідків для позивача у вигляді можливого вчинення контролюючим органом дій, направлених на погашення податкового боргу, існування якого позивач заперечує, що входить у предмет доказування у цій справі. У свою чергу, невжиття таких заходів забезпечення позову у разі задоволення позову призведе до необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення порушених прав позивача, оскільки оскаржуваною податковою вимогою позивача попереджено про застосування передбачених Податковим кодексом України заходів стягнення податкового боргу.

Метою надання заявнику тимчасового захисту є збереження правовідносин між сторонами у тому стані, в якому вони існували до виникнення спірних обставин, пов`язаних з прийняттям контролюючим органом податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.

До того ж суд зауважує, що у даному випадку негативні наслідки в разі ненадання заявникові тимчасового судового захисту значно переважатимуть наслідки вжиття заходів забезпечення позову.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що обрані заявником види заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії оскаржуваних у цій справі податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, повністю узгоджуються з приписами частини другої статті 151 КАС України, є співрозмірними із заявленими позовними вимогами і відповідають меті інституту забезпечення адміністративного позову.

При цьому суд враховує, що вжиття заходів забезпечення позову жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, оскільки факт правомірності чи протиправності винесення контролюючим органом оскаржуваних вимоги та рішення буде встановлено під час розгляду справи. Отже, надання заявнику відповідного тимчасового захисту не свідчить про неправомірність висновку відповідача щодо наявності у позивача податкового боргу та необхідність вжиття заходів, направлених на його погашення.

З урахуванням наведеного, суд визнає обґрунтованими твердження заявника про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії податкової вимоги Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 21.10.2026 №0000004-1300-3200 до набрання законної сили судовим рішенням у справі, зупинення дії рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про опис майна у податкову заставу від 21.10.2026 № 12/32-00-13-13 до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Вказаний висновок суду відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 520/6061/19.

Щодо вимоги заявника про заборону Східному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків вчиняти будь-які дії на виконання податкової вимоги від 21.10.2026 № 0000004-1300-3200 та рішення про опис майна у податкову заставу від 21.10.2026 № 12/32-00-13-13 3200 до набрання законної сили судовим рішенням у справі, суд зазначає таке.

Враховуючи той факт, що в силу ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» податкова вимога є виконавчим документом, а також ту обставину, що вичерпний перелік підстав для зупинення виконавчих дій встановлено ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» і він не містить такої підстави, як оскарження виконавчого документа в судовому порядку, суд також дійшов висновку про наявність підстав застосування заходів забезпечення позову у вигляді заборони Східному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків вчиняти будь-які дії на виконання податкової вимоги від 21.10.2026 № 0000004-1300-3200 та рішення про опис майна у податкову заставу від 21.10.2026 № 12/32-00-13-13 3200 до набрання законної сили судовим рішенням у справі, оскільки в разі примусового виконання означеної постанови, позивачу прийдеться докласти значних зусиль та витрат до відновлення порушеного права, у тому числі шляхом ініціювання інших судових проваджень, що є неприпустим та не узгоджується із завданням адміністративного судочинства.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

З огляду на викладені вище обставини заяви, суд дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА» про забезпечення позову до пред`явлення позову підлягає задоволенню, оскільки на час її розгляду існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення у цій справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 КАС України, ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Керуючись ст.ст. 150-154, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА» про забезпечення позову до подання позовної заяви - задовольнити.

Зупинити дію податкової вимоги Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 21.10.2026 № 0000004-1300-3200 до набрання законної сили судовим рішенням у справі;

Зупинити дію рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про опис майна у податкову заставу від 21.10.2026 № 12/32-00-13-13 до набрання законної сили судовим рішенням у справі;

Заборонити Східному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків вчиняти будь-які дії на виконання податкової вимоги від 21.10.2026 № 0000004-1300-3200 та рішення про опис майна у податкову заставу від 21.10.2026 № 12/32-00-13-13 3200 до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА» (вул. Панікахи, 15, м. Дніпро, 49041, код ЄДРПОУ 30982361).

Боржник: Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (пр. Олександра Поля, 57, м. Дніпро, 49031, код ЄДРПОУ ВП 43968079).

Дана ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень, строк пред`явлення ухвали до виконання 3 (три) роки.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Роз`яснити заявнику, що у відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позову, скасовуються судом у разі неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини другої статті 153 цього Кодексу.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна

Часті запитання

Який тип судового документу № 140886851 ?

Документ № 140886851 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 140886851 ?

Дата ухвалення - 23.10.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 140886851 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 140886851 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 140886851, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 140886851, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 23.10.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.

Судове рішення № 140886851 відноситься до справи № 78зп-26/160

Це рішення відноситься до справи № 78зп-26/160. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 140886848
Наступний документ : 140886852