Ухвала суду № 140886814, 23.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

23 жовтня 2026 рокуСправа № 160/25867/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Смішлива Т. В., перевіривши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач), в якій заявлено вимоги:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у нерозгляді по суті в порядку та строки, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884, заяви ОСОБА_1 щодо виплати належної їй частки грошового забезпечення ОСОБА_2 , який зник безвісти 15.03.2026 під час виконання обов`язків військової служби та захисту Батьківщини;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату належної їй частки грошового забезпечення ОСОБА_2 відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884, під час розгляду заяви врахувати:

факт повернення ОСОБА_2 до Збройних Сил України у грудні 2025 року;

зарахування його до тимчасово прибулого особового складу військової частини НОМЕР_2 ; направлення до військової частини НОМЕР_3 ;

допуск до тимчасового виконання обов`язків за військовою посадою; фактичне виконання військової служби та бойових завдань;

наказ командира військової частини НОМЕР_3 від 17.04.2026 № 872;

висновки службового розслідування про зникнення безвісти 15.03.2026 під час виконання обов`язків військової служби;

відсутність установлених обставин самовільного залишення місця служби, дезертирства або добровільної здачі в полон станом на день зникнення безвісти;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь позивача документально підтверджені судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний на військову службу під час мобілізації та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.02.2022 № 39 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , на всі види забезпечення та призначений на відповідну військову посаду.

Згідно із зазначеним наказом ОСОБА_2 вважався таким, що з 26.02.2022 справи та посаду прийняв і приступив до виконання обов`язків військової служби.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16.05.2024 № 99 ОСОБА_2 визнано таким, що самовільно залишив місце служби з району безпосередньої участі в бойових діях з 15.05.2024, а виплату грошового забезпечення з цієї дати припинено.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06.08.2024 № 165-РС ОСОБА_2 звільнено із займаної посади, а проходження ним військової служби призупинено з 19.06.2024 відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

У грудні 2025 року ОСОБА_2 повернувся для подальшого проходження військової служби у Збройних Силах України.

Відповідно до рапорту ОСОБА_2 та витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 02.12.2025 № 349 його зараховано до тимчасово прибулого особового складу військової частини НОМЕР_2 та поставлено на котлове забезпечення.

У відповідному наказі зазначено, що ОСОБА_2 раніше самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 .

Військова частина НОМЕР_2 повідомленнями № 2576/32619 та № 2576/33726 поставила до відома військову частину НОМЕР_1 , відповідні органи військового управління та військову частину НОМЕР_3 про прибуття ОСОБА_2 до батальйону резерву та необхідність надання його облікових даних.

Таким чином, військова частина НОМЕР_1 була офіційно поінформована про: фактичне повернення ОСОБА_2 до Збройних Сил України; його прибуття до батальйону резерву; зарахування до тимчасово прибулого особового складу військової частини НОМЕР_2 ; намір подальшого направлення до військової частини НОМЕР_3 ; необхідність передати його облікові документи та врегулювати правовий статус військовослужбовця.

Проте військова частина НОМЕР_1 листами від 07.12.2025 № 691/25480 та від 15.12.2025 № 691/26217 повідомила, що військову службу ОСОБА_2 призупинено, не вживши при цьому належних заходів для врегулювання його подальшого проходження служби після фактичного повернення до Збройних Сил України.

Після перебування у військовій частині НОМЕР_2 ОСОБА_2 направлено до військової частини НОМЕР_3 з метою подальшого проходження військової служби.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 03.12.2025 № 387 ОСОБА_2 прибув у відрядження до військової частини НОМЕР_3 з військової частини НОМЕР_2 . У наказі він визначений як військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , якого з 03.12.2025 поставлено на котлове забезпечення.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 01.01.2026 № 1 ОСОБА_2 , який повернувся для проходження військової служби після самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 , допущено до тимчасового виконання обов`язків за вакантною посадою майстра-номера обслуги мінометного взводу мінометної батареї 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_3 .

Цим же наказом його визначено таким, що направлений у розташування відповідного підрозділу з метою подальшого проходження військової служби. Отже, після фактичного повернення до Збройних Сил України ОСОБА_2 прийнятий військовою частиною НОМЕР_2 ; перебував у розпорядженні військового командування; був направлений до військової частини НОМЕР_3 ; поставлений на котлове забезпечення; допущений наказом командира до виконання обов`язків за військовою посадою; включений до складу бойового підрозділу; виконував бойові завдання за наказами військового командування.

Указані обставини повністю спростовують можливість вважати, що станом на березень 2026 року ОСОБА_2 продовжував самовільно залишати військову частину або місце служби.

ОСОБА_2 15.03.2026 у складі 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_3 виконував бойове завдання в районі населеного пункту АДРЕСА_1 .

Під час ворожих наступальних дій та вогневого ураження позиції ОСОБА_2 перестав виходити на зв`язок.

Проведені пошукові заходи результатів не дали. Військовою частиною НОМЕР_3 проведено службове розслідування за фактом зникнення ОСОБА_2 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 17.04.2026 № 872 встановлено, що зникнення безвісти ОСОБА_2 15.03.2026 сталося під час виконання обов`язків військової служби; сталося в районі бойових дій; пов`язане із захистом Батьківщини, незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України; не пов`язане із вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення; не було наслідком неправомірних дій ОСОБА_2 ; не містить ознак добровільної здачі в полон, самовільного залишення місця служби або дезертирства.

Матеріали службового розслідування та наказ про його результати військова частина НОМЕР_3 направила до військової частини НОМЕР_1 .

Відтак військова частина НОМЕР_1 офіційно повідомлена, як про повернення ОСОБА_2 до Збройних Сил України, так і про його безвісне зникнення під час виконання бойового завдання.

Позивач та представник позивача зверталися до органів військового управління, військових частин і ІНФОРМАЦІЯ_2 з питання реалізації права членів сім`ї ОСОБА_2 на отримання належної частки його грошового забезпечення.

У відповідях військова частина НОМЕР_1 посилалася винятково на наказ від 06.08.2024 № 165-РС про призупинення військової служби та на відсутність судового рішення або іншої передбаченої законом підстави для поновлення ОСОБА_2 на військовій службі.

Зокрема, у відповіді військової частини НОМЕР_1 від 29.07.2026 № 691/1314/ВхЗП зазначено, що у військової частини відсутні правові підстави для поновлення ОСОБА_2 на військовій службі.

Ухвалою суду від 14.09.2026 відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Також вказаною ухвалою зобов`язано військову частину НОМЕР_2 подати до суду за допомогою підсистеми (модулю) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», з використанням власного електронного підпису, протягом 15 календарних днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі такі докази:

- витяг із наказу від 02.12.2025 № 349 в частині, що стосується ОСОБА_2 ;

- копію рапорт ОСОБА_2 про повернення до ЗСУ;

- накази та інші документи про направлення ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_3 ;

- матеріали листування з військовою частиною НОМЕР_1 з приводу військовослужбовця ОСОБА_2 .

Зазначену ухвалу суду доставлено в електронний кабінет Військової частини НОМЕР_2 в день її підписання - 14.09.2026.

Між тим станом на 23.10.2026 жодних документів від Військової частини НОМЕР_2 до суду не надійшло.

За змістом ч. 4 ст. 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно з абз. 1, 2 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Частиною четвертою статті 79 КАС України передбачено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

За змістом ч.ч. 6, 7 ст. 80 КАС України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

Відповідно до ч. 8 ст. 80 КАС України у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.

Пунктом 3 частини першої статті 149 КАС України встановлено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб`єктом владних повноважень.

У випадку повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 3 ч. 2 ст. 149 КАС України).

Оскільки Військовою частиною НОМЕР_2 не виконано вимоги ухвали суду від 14.09.2026 в частині надання витребуваних доказів, що необхідні для розгляду цієї справи, та не повідомлено суд про неможливість подати витребувані судом докази, з метою повного та всебічного встановлення обставин справи суд вважає за необхідне повторно витребувати докази у відповідача та попередити про те, що у випадку невиконання ухвали суду судом буде застосовано до командування частини заходи процесуального примусу.

Також суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України № 1291 «Про реалізацію експериментального проекту щодо вдосконалення механізму переміщення військовослужбовців Збройних Сил, військовослужбовців Збройних Сил, військовослужбовців Національної гвардії за їх ініціативою» (надалі Постанова № 1291), затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо вдосконалення механізму переміщення військовослужбовців Збройних Сил за їх ініціативою (надалі Порядок) із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України № 1247 від 01.10.2025.

Вказаний Порядок був чинний на час прибуття солдата ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_2 (01.12.2025) та повідомлення про те, що він раніше проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та з 24.03.2024 є таким, що самовільно залишив частин.

Пунктом 5 цього Порядку визначено випадки, у яких військовослужбовці мають право на звернення до Кадрового центру Збройних Сил з рапортом на переміщення, зокрема,:

- військовослужбовці, які перебувають у списках особового складу військових частин Збройних Сил і під час воєнного стану самовільно залишили військові частини або місця проходження служби та не повернулися до військових частин (місць проходження військової служби) до набрання чинності Законом України від 30 квітня 2025 р. № 4392-IX Про внесення змін до деяких законів України щодо порядку проходження військової служби окремими категоріями військовослужбовців під час дії воєнного стану і мають бажання бути переміщеними для подальшого проходження військової служби до інших військових частин Збройних Сил;

- військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини або місця проходження служби чи дезертирували до набрання чинності Законом України від 30 квітня 2025 р. № 4392-IX Про внесення змін до деяких законів України щодо порядку проходження військової служби окремими категоріями військовослужбовців під час дії воєнного стану і військову службу яких було призупинено та в подальшому продовжено після їх добровільного прибуття до військових частин, визначених центральним органом виконавчої влади, який відповідно до закону здійснює керівництво Збройними Силами.

Між тим, Військова частина НОМЕР_1 листами № 691/25480 від 07.12.2025 та № 691/26217 від 15.12.2025 повідомила Військову частину НОМЕР_2 про те, що солдату ОСОБА_2 призупинено військову службу та надано відповідний витяг з наказу.

Отже пункт 5 Порядку не є релевантним до солдата ОСОБА_2 .

Таким чином суд вважає за необхідне зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 надати пояснення щодо правових підстав для відрядження солдата ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_3 та надати копії відповідних нормативних документів, а також надати копії рішень, прийнятих за наслідком розгляду повідомлення Військової частини НОМЕР_1 про те, що солдату ОСОБА_2 призупинено військову службу.

Згідно із пунктами 1, 3 частини першої статті 149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:

1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;

3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб`єктом владних повноважень.

Керуючись статтями 9, 80, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Повторно витребувати у Військової частини НОМЕР_2

- витяг із наказу від 02.12.2025 № 349 в частині, що стосується ОСОБА_2 ;

- копію рапорт ОСОБА_2 про повернення до ЗСУ;

- накази та інші документи про направлення солдата ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_3 ;

- матеріали листування з військовою частиною НОМЕР_1 з приводу військовослужбовця ОСОБА_2 ;

- пояснення щодо правових підстав для відрядження солдата ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_3 та надати копії відповідних нормативних документів, а також надати копії рішень, прийнятих за наслідком розгляду повідомлення Військової частини НОМЕР_1 про те, що солдату ОСОБА_2 призупинено військову службу;

- інформацію про звернення до ДБР чи до іншого органу, що здійснює досудове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини військовослужбовцем ОСОБА_2 , з повідомленнями про повернення солдата ОСОБА_2 та подання ним рапорту про бажання продовжити військову службу.

Зазначені документи подати до суду за допомогою підсистеми (модулю) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», з використанням власного електронного підпису, протягом 15 календарних днів з дня отримання ухвали.

Попередити Військову частину НОМЕР_2 , що у випадку невиконання ухвали суду суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає.

Суддя Т.В. Смішлива