Рішення № 140886522, 22.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокуСправа № 160/24042/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качанка О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі справу за позовом адвоката Терещенка Дмитра Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров`я про визнання недійсним висновку та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Терещенка Дмитра Володимировича в інтересах ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) до Міністерства охорони здоров`я (далі також - відповідач, МОЗ), в якому позивач просить:

- визнати недійсним висновок клініко-експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України від 04 березня 2026 року за результатами клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування ОСОБА_1 в умовах Комунального некомерційного підприємства «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради;

- зобов`язати Міністерство охорони здоров`я України в особі клініко-експертної комісії повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Терещенком Дмитром Володимировичем, на висновок клініко-експертної комісії Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 06.09.2024 за результатами клініко-експертної оцінки якості та обсягів надання медичної допомоги пацієнтці ОСОБА_1 в умовах Комунального некомерційного підприємства «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради - з урахуванням висновків суду.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що 24.08.2021 приблизно о 14 год. 30 хв. ОСОБА_1 отримала множинні різані рани нижньої третини лівого передпліччя. Каретою швидкої медичної допомоги її було доставлено до КНП «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради. Під час транспортування пацієнтки до відділення бригадою швидкої медичної допомоги накладено тиснучу пов`язку вище рани.

24.08.2021 лікар-ортопед-травматолог травматологічного кабінету відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги КНП «ПЛІЛ» ПМР ОСОБА_2 провів первинну хірургічну обробку рани під місцевою анестезією, наклав шви та асептичну пов`язку. Пацієнтці рекомендовано ургентну консультацію лікаря-психіатра, амбулаторне лікування у лікаря-травматолога та дообстеження з приводу можливого ушкодження серединного нерва. Інформованої добровільної згоди пацієнта на застосування методів діагностики, профілактики та лікування від ОСОБА_1 не отримано.

Згідно з актом про завершене службове розслідування, складеним КНП «ПЛІЛ» ПМР, надану 24.08.2021 медичну допомогу кваліфіковано як екстрену невідкладну: «Лікарем ОСОБА_3 була надана екстрена невідкладна медична допомога у вигляді первинної хірургічної обробки рани під місцевою анестезією, що знижує чутливість нервів, накладені шви та асептична пов`язка». Водночас згідно з відповіддю КНП «ПЛІЛ» ПМР від 01.04.2024 № 446 ту саму допомогу кваліфіковано як первинну: лікарем ОСОБА_3 було надано «первинну кваліфікаційну допомогу згідно з протоколами лікування».

22.09.2021 ОСОБА_1 госпіталізовано до КНП «Міська клінічна лікарня № 16» Дніпровської міської ради з діагнозом «пошкодження серединного нерва лівої кисті», де 22.09.2021 проведено планову мікрохірургічну операцію. Під час операції при ревізії виявлено пошкодження серединного нерва, проведено мікроепінейрорафію серединного нерва. Дата виписки - 24.09.2021. Первинне діагностування пошкодження серединного нерва відбулося через місяць після події, за зверненням самої ОСОБА_1 , яка звернулася за медичною допомогою через болі та відсутність чутливості пальців лівої руки.

20.01.2022 ОСОБА_1 госпіталізовано до ТОВ «Ендотехномед» (клініка «Гарвіс») із діагнозом «синдром запястного каналу. Післятравматична нейропатія серединного нерва зліва». Згідно з передопераційним епікризом від 21.01.2022 у пацієнтки скарги на відсутність чутливості 1-2-3 пальців лівої кисті; зафіксовано проведення ЕМГ 15.12.2021 - невропатія серединного нерва зліва з відсутністю проведення в дистальному відділі, випадіння функції короткого абдуктора 1 пальця. 21.01.2022 проведено невроліз серединного нерва з висіченням невроми. Дата виписки - 22.01.2022.

Згідно з консультативним висновком лікаря-рентгенолога встановлено МР-ознаки ентезопатії сухожилків згиначів першого, другого та третього пальців на рівні дистальної порції передпліччя та зап`ястка як наслідки оперативного лікування.

31.07.2024 до Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації надійшло звернення (скарга) адвоката Терещенка Д.В., представника ОСОБА_1 , про проведення клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги, зареєстроване за № А-2013/0/220-24.

06.09.2024 клініко-експертною комісією Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації за результатами розгляду зазначеного звернення складено висновок за результатами клініко-експертної оцінки якості та обсягів надання медичної допомоги пацієнтці ОСОБА_1 , яким порушень у діях лікаря не встановлено.

Не погоджуючись із зазначеним висновком, представник ОСОБА_1 - адвокат Терещенко Д.В. - оскаржив його до Міністерства охорони здоров`я України, подавши скаргу про проведення клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування.

На підставі наказу МОЗ України від 26.02.2026 № 259 «Про проведення клініко експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування» 04.03.2026 клініко-експертною комісією МОЗ України проведено клініко-експертну оцінку якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування ОСОБА_1 в умовах КНП «ПЛІЛ» ПМР та складено висновок за результатами клініко-експертної оцінки.

Згідно зазначеного висновку: «Надання медичної допомоги та медичного обслуговування ОСОБА_4 в умовах КНП «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради відповідає стандартам та протоколам надання медичної допомоги».

Позивач з таким висновком відповідача не погоджується.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, про що 13.10.2026 надав відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого вказав таке.

Позовні вимоги пов`язані з проведенням МОЗ клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування ОСОБА_1 в умовах КНП «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради та складенням за її результатами висновку від 04.03.2026.

Проведення відповідної клініко-експертної оцінки здійснювалося МОЗ у межах повноважень та у встановленому законодавством порядку.

Наказом МОЗ від 26.02.2026 № 259 «Про проведення клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування» визначено проведення клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування ОСОБА_1

04.03.2026 КЕК МОЗ проведено відповідну клініко-експертну оцінку за матеріалами, отриманими та опрацьованими в установленому порядку. За результатами розгляду КЕК МОЗ дійшла висновку, що надання медичної допомоги та медичного обслуговування ОСОБА_1 в умовах КНП «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради відповідає стандартам та протоколам надання медичної допомоги.

Таким чином, на думку відповідача, оскаржуваний висновок складено за результатами спеціальної процедури клініко-експертної оцінки, проведеної компетентним колегіальним органом на підставі наказу МОЗ та відповідно до спеціального нормативного регулювання, а сама по собі незгода позивача з результатами проведеної КЕК МОЗ оцінки не свідчить про протиправність висновку.

Також відповідач вказує, що завданням КЕК МОЗ є проведення саме клініко-експертної оцінки якості медичної допомоги та медичного обслуговування, а не розгляд кожного доводу заявника як окремого адміністративного питання.

При цьому форма висновку за результатами клініко-експертної оцінки передбачає узагальнення результатів проведеної експертизи у відповідній частині.

Отже, відсутність у висновку детального відтворення усіх аргументів скарги сама по собі не свідчить про те, що такі аргументи КЕК МОЗ не досліджувалися.

Крім того, самі по собі посилання позивача на невідображення окремих документів у переліку опрацьованих матеріалів та відсутність окремих відповідей на поставлені питання не спростовують факту розгляду відповідного випадку КЕК МОЗ і не є достатніми для висновку про протиправність висновку без оцінки його змісту та обставин проведення клініко-експертної оцінки.

Також вказує, що законодавство не встановлює безумовного обов`язку КЕК МОЗ повідомляти заявника про кожне засідання та не передбачає, що відсутність такого повідомлення автоматично тягне недійсність висновку.

Ухвалою суду від 14.08.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 24.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі після усунення недоліків позовної заяви, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України, відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру від 24.08.2026 № 3214961.

Згідно з листом Комунального некомерційного підприємства «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» від 01.04.2026 № 446 24.08.2021 каретою швидкої медичної допомоги була доставлена пацієнтка ОСОБА_1 , якій надано первинну кваліфікаційну допомогу згідно з протоколами лікування. Пацієнтку в подальшому до КНП «ПЛІЛ» ПМР не госпіталізовано, та відповідно медична карта стаціонарного хворого не заводилась.

22.09.2021 ОСОБА_1 було госпіталізовано до КНП «Міська клінічна лікарня № 16» Дніпровської міської ради з діагнозом «пошкодження серединного нерва лівого передпліччя», де 22.09.2021 проведено операційне втручання; дата виписки - 24.09.2021, що підтверджується медичною картою стаціонарного хворого 6362/638 разом з доданими до неї документами, зокрема, протоколом операційного втручання № 297 від 22.09.2021, випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 6362 та іншими медичними документами.

Також згідно з медичною картою стаціонарного хворого № 0009622 20.01.2022 ОСОБА_1 госпіталізовано з діагнозом - «Синдром запястного канала. Післятравматична нейропатія серединного нерву зліва.». 21.01.2022 проведено невроліз серединного нерва плечевого сплетіння, що підтверджується відповідним медичним листком до вказаної медичної картки стаціонарного хворого № 0009622 - «Операція № 129 від 21.01.2022»; дата виписки - 22.01.2022.

В подальшому, зокрема, 20.02.2023 пройдено обстеження за висновком якого позивач має: «МР-ознаки ентезопатіі сухожилків згиначів першого, другого та третього пальців на рівні дистальної порції передпліччя та зап`ястка - наслідки оперативного втручання.», що підтверджується розшифровкою дослідження медичного центру «Медикум».

Представником позивача було подано в інтересах ОСОБА_1 скаргу до Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації, в якій, серед іншого, просив провести клінікоекспертну оцінку якості та обсягів медичної допомоги за даним зверненням (скаргою).

Листом Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації № 3295/0/476-24 позивачу та її представнику надіслано висновок за результатами клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування ОСОБА_1 в умовах КНП «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради.

Відповідно до висновку експертної комісії за результатами клініко-експертної оцінки якості та обсягів надання медичної допомоги пацієнтці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , комісія ретельно опрацювала матеріали котрі вказані в медичній документації, провела клініка-експертну оцінку стану пацієнтки ОСОБА_1 та дійшла до наступних відповідей за даними звернення: запитання «чи відповідають об`єктивним даним медичної документації викладені у її заяві?» поставлене не коректно; пацієнтка ОСОБА_1 , 1983 р.н., на момент прибуття до лікарні 24.08.21р. перебувала в невідкладному стані, потребувала кваліфікованої допомоги лікаря-травматолога для виконання остаточної зупинки кровотечі і проведення первинної хірургічної обробки рани, що було виконано лікарем ОСОБА_3 ; невідкладна ПХО проведена за ознаками наявності відкритих ран, можливості поновлення вторинної зовнішньої кровотечі (оскільки тиснуча пов`язка є тимчасовим методом зупинки кровотечі, а не остаточним) і не запобігає розвитку інфекційних ускладнень; лікар ОСОБА_5 при вищевикладеному стані пацієнтки ОСОБА_6 зобов`язаний виконати ПХО, зупинити кровотечу та накласти асептичну пов`язку; ПХО проведене лікарем ОСОБА_5 не ускладнює проведення подальших оперативних втручань на серединному нерві; ні, пошкодження серединного нерву не могло виникнути в результаті проведення ПХО лікарем ОСОБА_7 .

Представник позивача, діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся зі скаргою до Міністерства охорони здоров`я України, в якій, серед іншого, просив провести клініко-експертну оцінку якості та обсягів медичної допомоги за даною скаргою.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України № 259 від 26.02.2026 визначено провести клініко-експертну оцінку якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування осіб, згідно з переліком, що додається. Засідання постійно діючої клініко-експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України провести 04 березня 2026 року.

Згідно з витягом з протоколу засідання клініко-експертної комісії МОЗ України № 45 (71) від 04 березня 2026 року вирішено визнати надання медичної допомоги та медичного обслуговування ОСОБА_1 в умовах КНП «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради таким, що відповідає стандартам та протоколам надання медичної допомоги.

Згідно з висновком за результатами клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування ОСОБА_1 в умовах КНП «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» (далі - Висновок) опрацьовані матеріали: адвокатський запит від 07.10.2025, копія медичної карти стаціонарного хворого № 6362/638, копія медичної карти стаціонарного хворого № 0009622, копія журналу реєстрації нещасних випадків невиробничого характеру, пояснювальні записки лікарів, електронні матеріали МРТ обстеження, копія локального протоколу з надання медичної допомоги «Травматичне ушкодження периферичних нервів», копія нового протоколу по наданню консультативної, діагностичної та лікувальної допомоги хворим «Травма серпединного нерва на рівні зап`ястку та кисті, післятравматична неврінома серединного нерва», копії сертифікатів лікарів, які надавали медичну допомогу, копія посадової інструкції лікаря-ортопеда-травматолога, копія висновку за результатами засідання клініко-експертної комісії Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

Висновок за результатами наведеної клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування: надання медичної допомоги та медичного обслуговування ОСОБА_1 в умовах КНП «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради відповідає стандартам та протоколам надання медичної допомоги.

Не погоджуючись з вказаним висновком відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992 № 2801-XII (далі - Закон № 2801-XII) законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я.

Згідно приписів статті 6 Закону № 2801-XII кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає, в тому числі, кваліфіковану медичну та реабілітаційну допомогу із забезпеченням належного рівня захисту персональних даних, включаючи вільний вибір лікаря та фахівця з реабілітації, вибір методів лікування та реабілітації відповідно до рекомендацій лікаря та фахівця з реабілітації, вибір закладу охорони здоров`я, а також доступ до необхідних лікарських засобів та медичних виробів у порядку, встановленому законодавством; достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров`я і здоров`я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я тощо.

У відповідності до положень статті 7 Закону № 2801-XII, зокрема, держава згідно з Конституцією України гарантує всім громадянам реалізацію їх прав у сфері охорони здоров`я шляхом здійснення державного і можливості громадського контролю та нагляду в сфері охорони здоров`я.

Водночас, відповідно до статті 12 Закону № 2801-XII охорона здоров`я - один з пріоритетних напрямів державної діяльності. Держава формує політику охорони здоров`я в Україні та забезпечує її реалізацію.

Реалізація державної політики охорони здоров`я покладається на органи виконавчої влади.

Так, наказом МОЗ України від 28.09.2012 № 752 затверджено Порядок контролю якості медичної допомоги (далі - Порядок № 752), який згідно його пункту 1, було розроблено з метою впровадження та організації роботи щодо управління якістю медичної допомоги.

Цей Порядок, відповідно до пункту 2, спрямований на забезпечення одержання пацієнтами медичної допомоги належної якості.

За приписами пунктів 7 та 8 Порядку № 752, контроль якості надання медичної допомоги здійснюється за такими складовими: структура, процес та результати медичної допомоги; організація надання медичної допомоги; контроль за реалізацією управлінських рішень; відповідність кваліфікаційним вимогам медичних працівників, у тому числі керівників закладів охорони здоров`я; вивчення думки пацієнтів щодо наданої медичної допомоги; забезпечення прав та безпеки пацієнтів під час надання їм медичної допомоги.

Контроль якості наданої медичної допомоги проводиться у випадках смерті пацієнтів, первинного виходу на інвалідність осіб працездатного віку, розбіжності встановлених діагнозів, недотримання закладами охорони здоров`я стандартів медичної допомоги (медичних стандартів), клінічних протоколів, табелів матеріально-технічного оснащення, а також у випадках, що супроводжувалися скаргами пацієнтів та/або близьких осіб, які доглядають за пацієнтами, шляхом клініко-експертної оцінки якості та обсягів медичної допомоги.

Клініко-експертна оцінка якості та обсягів медичної допомоги здійснюється шляхом експертизи клінічних питань діагностики, лікування та реабілітації медичними радами закладів охорони здоров`я, клініко-експертними комісіями Міністерства охорони здоров`я України та/або управлінь охорони здоров`я протягом 30 днів з дня надходження відповідного звернення або з ініціативи Міністерства охорони здоров`я України, про що складається висновок за результатами клініко-експертної оцінки за формою, наведеною в додатку до цього Порядку.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України «Про організацію клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування» від 05 лютого 2016 року № 69 (далі - Наказ № 69) було затверджено Положення про клініко-експертну комісію Міністерства охорони здоров`я України (далі - Положення про КЕК МОЗ) та Положення про клініко-експертну комісію Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (далі - Положення про КЕК відповідного органу охорони здоров`я).

Відповідно до цих Положень робота КЕК (МОЗ та відповідного органу охорони здоров`я) забезпечується ідентично.

Відмінним є те, що КЕО якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування КЕК МОЗ проводиться після розгляду скарг КЕК відповідного органу охорони здоров`я. Також КЕО якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування КЕК МОЗ проводиться у разі незгоди заявника з висновком за результатами КЕО КЕК відповідного органу охорони здоров`я.

МОЗ здійснює координаційну, консультативну та дорадчу функції з питань організації роботи КЕК чи відповідного органу охорони здоров`я.

За загальними принципами вищезгаданих Положень затверджених наказом № 69, КЕК (КЕК МОЗ) є консультативно-дорадчим органом, діючим на постійній (без виїзду на місце конкретного випадку) або тимчасовій основі (у разі виїзду на місце конкретного випадку), що утворюється для колегіального розгляду звернень фізичних та юридичних осіб, правоохоронних органів щодо клініко-експертних питань профілактики, діагностики, медичного лікування, реабілітації, оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування за конкретними випадками у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування (далі - ЗОЗ) та фізичних осіб - підприємців, що провадять господарську діяльність у сфері охорони здоров`я у відповідній адміністративно-територіальній одиниці України (далі - ФОП).

Підставою для розгляду КЕК (КЕК МОЗ) відповідних клінічних питань профілактики, діагностики, медичного лікування та реабілітації у ЗОЗ та ФОП і здійснення клініко-експертної оцінки якості медичної допомоги та медичного обслуговування відповідно до цього Положення є наказ відповідного органу (МОЗ/відповідний орган охорони здоров`я).

Рішення про утворення або ліквідацію КЕК (КЕК МОЗ), її кількісний та персональний склад затверджуються наказами відповідного органу (МОЗ/відповідний орган охорони здоров`я).

Основним завданням КЕК (КЕК МОЗ) є проведення експертної оцінки запитуваної КЕК (КЕК МОЗ) документації, яка передбачає клініко-експертну оцінку якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування шляхом експертизи первинної облікової документації, клінічних питань профілактики, діагностики, лікування та реабілітації, наявності відповідної кваліфікації спеціалістів за напрямом надання медичної допомоги та медичного обслуговування відповідно до вимог клінічних протоколів надання медичної допомоги, нормативно-правових актів у сфері охорони здоров`я.

Клініко-експертна оцінка якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування проводиться у випадках смерті пацієнтів, розбіжності встановлених діагнозів, недотримання ЗОЗ або ФОП стандартів медичної допомоги та медичного обслуговування, клінічних локальних протоколів, табелів матеріально-технічного оснащення, а також у випадках, що супроводжувалися скаргами заявника та/або особи, яка представляє інтереси заявника.

Клініко-експертна оцінка якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування проводиться протягом 30 календарних днів з дня надходження запиту чи звернення фізичної або юридичної особи. У разі неможливості прийняття рішення за цей час строк розгляду може бути продовжений на 15 календарних днів.

За результатами проведеної клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування складається Експертний висновок за формою, наведеною у додатку до цього Положення, який затверджується висновком за результатами клініко-експертної оцінки КЕК (КЕК МОЗ) за формою, наведеною у додатку до Порядку контролю якості медичної допомоги, затвердженого наказом МОЗ України від 28 вересня 2012 року № 752, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2012 року за № 1996/22308 (далі - висновок КЕО).

Повторна клініко-експертна оцінка якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування одного й того самого громадянина з одного й того самого питання КЕК (КЕК МОЗ) не проводиться.

На засіданні КЕК (КЕК МОЗ) у разі потреби або за особистою ініціативою може бути присутній заявник та/або особа, яка представляє інтереси заявника.

До прав та обов`язків КЕК (КЕК МОЗ), у відповідності до приписів розділу III Положень затверджених наказом № 69, належать, зокрема: залучення до проведення клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування експертів КЕК (КЕК МОЗ) та/або інших спеціалістів за наявності відповідної кваліфікації за напрямом надання медичної допомоги та медичного обслуговування (за їх згодою) для надання Експертного висновку; витребування у Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, ЗОЗ, установ, підприємств, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування або ФОП інформації (матеріалів) з питань, що належать до повноважень КЕК (КЕК МОЗ).

У пунктах 1-3 розділу IV Положень затверджених наказом № 69 зазначено, що до складу КЕК (КЕК МОЗ) входять працівники відповідного органу охорони здоров`я (МОЗ), спеціалісти, які мають відповідну кваліфікацію за спеціальністю, а також можуть входити інші фахівці та представники громадських організацій, асоціацій у сфері охорони здоров`я, представники професійних спілок, їх об`єднань у сфері охорони здоров`я, організацій роботодавців, їх об`єднань у галузі охорони здоров`я (за їх згодою).

КЕК (КЕК МОЗ) проводить клініко-експертну оцінку якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування, а саме оцінює: структуру, процеси та результати медичної допомоги та медичного обслуговування; якість надання медичної допомоги та медичного обслуговування; дотримання Основ законодавства України про охорону здоров`я; відповідність кваліфікаційним вимогам медичних працівників, у тому числі керівників ЗОЗ; вивчення думки пацієнтів щодо наданої медичної допомоги та медичного обслуговування; забезпечення прав та безпеки пацієнтів під час надання їм медичної допомоги та медичного обслуговування.

Під час проведення КЕК (КЕК МОЗ) клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування без виїзду на місце конкретного випадку опрацьовуються офіційно надіслані копії (з печаткою закладу та підписом головного лікаря або заступника головного лікаря) або оригінали запитуваної документації.

Відповідно до пунктів 7, 8, 9, 11, 13 Розділу IV Положень затверджених наказом № 69 до складу КЕК (КЕК МОЗ) входять: голова, заступники голови (не більше двох), секретар та члени комісії.

Члени КЕК (КЕК МОЗ) беруть участь у засіданнях КЕК (КЕК МОЗ) особисто та повинні забезпечувати конфіденційність отриманої інформації.

У разі відсутності члена КЕК (КЕК МОЗ) (відрядження, хвороба, відпустка) на засіданні КЕК повинна бути особа, кандидатуру якої надає відсутній член КЕК за погодженням голови комісії.

Персональний склад КЕК (КЕК МОЗ) затверджується наказом відповідного органу охорони здоров`я (МОЗ).

Голова КЕК (КЕК МОЗ), що очолює комісію: контролює підготовку документів до засідання КЕК (КЕК МОЗ) та дотримання строків їх розгляду; визначає строк роботи експерта; визначає дату, час, місце проведення та порядок денний засідання; контролює питання щодо уникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів членів КЕК (КЕК МОЗ). У випадку відсутності голови КЕК (КЕК МОЗ) роботу організовує один із його заступників.

Секретар КЕК МОЗ забезпечує ведення протоколів засідань КЕК МОЗ, а також: відповідає за підготовку документів до засідання КЕК МОЗ; надає матеріали членам КЕК МОЗ не пізніше ніж за один день до засідання; готує проект протоколу засідання КЕК МОЗ; веде протокол засідання КЕК МОЗ; є відповідальним за підготовку та подання матеріалів на засідання КЕК МОЗ; опрацьовує із членами КЕК МОЗ заяву про відсутність реального чи потенційного конфлікту інтересів, складену в довільній формі; за результатами засідання готує висновок КЕО; бере участь у засіданнях КЕК МОЗ без права голосу.

У разі відсутності секретаря його обов`язки покладаються на іншу особу, яка входить до складу КЕК МОЗ, за рішенням голови КЕК МОЗ.

Після засідання КЕК МОЗ секретар доопрацьовує матеріали (протокол та висновок КЕО) з урахуванням зауважень і пропозицій, висловлених під час засідання. Протокол засідання КЕК МОЗ підписується секретарем і головою.

Відповідно до положень пунктів 21-26 Розділу IV Положень затверджених наказом № 69 за результатами клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування експерти КЕК (КЕК МОЗ) надають (до структурного підрозділу МОЗ, який є відповідальним за організацію та координацію діяльності КЕК МОЗ), Експертний висновок.

Висновок КЕО, складений за результатами проведення клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування, підписується всіма членами КЕК (КЕК МОЗ).

Висновок КЕО ухвалюється простою більшістю голосів присутніх на засіданні членів КЕК (КЕК МОЗ). У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого на засіданні.

КЕК (КЕК МОЗ) подає копію висновку (висновок) КЕО до структурного підрозділу МОЗ України, що є відповідальним за організацію та координацію діяльності КЕК (КЕК МОЗ), який контролює виконання рекомендацій, вказаних у висновку КЕО.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що управлінська діяльність з приводу розгляду звернень громадян стосовно якості надання медичних послуг за своєю правовою суттю є специфічним проявом вирішення звернень громадян, у формі здійснення аналізу та надання Висновків за результатами проведення експертної оцінки запитуваної документації.

При чому вказаний Висновок не є рішенням суб`єкта владних повноважень, адже не створює змін у стані суб`єктивних прав і обов`язків особи, оскільки додаткових обов`язків не створює та на реалізацію суб`єктивних прав не впливає.

За своїм правовим характером та юридичним змістом Висновок є підсумком вжиття суб`єктом владних повноважень управлінських дій з приводу контролю за якістю надання медичної допомоги.

Відтак, висновок КЕО КЕК органу охорони здоров`я не може бути скасований, водночас, передбачена законодавством можливість оскарження такого висновку не виключає підстав для визнання його недійсним судом - у разі виявлення фактів порушення процедури перевірки якості, а КЕК Міністерства - у разі виявлення невідповідності приписам пункту 2 розділу IV Положення про КЕК МОЗ та пункту 7 Порядку № 752.

У справі, що розглядається, спір виник у зв`язку із невдоволенням позивачем якістю наданих медичних послуг виконавцем послуги - Комунальним некомерційним підприємством «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради та наміром заявника захистити право на охорону власного здоров`я, шляхом визнання недійсним висновку комісії по клініко-експертній оцінці якості надання медичної допомоги клініко-експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України від 04 березня 2026 року із зобов`язанням відповідача повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Терещенком Дмитром Володимировичем, на висновок клініко-експертної комісії Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 06.09.2024 за результатами клініко-експертної оцінки якості та обсягів надання медичної допомоги пацієнтці ОСОБА_1 в умовах Комунального некомерційного підприємства «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради, з урахуванням висновків суду.

Водночас, суд звертає увагу, що згідно з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 25.03.2021 у справі № 520/4577/19, при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються висновок КЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка висновку КЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку КЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Наказу № 69, затверджених ним Положення про КЕК МОЗ, Положення про КЕК відповідного органу охорони здоров`я та Порядку № 752.

Отже, предметом судового контролю у цій справі є управлінська діяльність спеціально уповноважених суб`єктів права в особі КЕК МОЗ з приводу перевірки якості наданої виконавцем і спожитої громадянином послуги з медичного обслуговування.

У розумінні Закону № 2801-XII такій діяльності притаманна функція адміністративного контролю на предмет відповідності нормативам професійної діяльності у сфері охорони здоров`я, додержання стандартів медичного обслуговування.

З огляду на викладене, суд у межах цієї судової справи проводить виключно перевірку управлінської діяльності органів охорони здоров`я з приводу адміністрування якості наданої медичної допомоги.

Водночас зміст самої медичної допомоги та Висновку не є предметом судової перевірки у порядку адміністративного судочинства. З`ясуванню підлягає саме правомірність винесення відповідачем оскаржуваного висновку у відповідності до вимог чинного законодавства, тобто в межах повноважень та у спосіб, передбачений відповідними нормативно-правовими актами.

Наведені висновки узгоджуються також з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 21.12.2021 у справі № 640/11087/19.

Застосовуючи наведені правові висновки Верховного Суду до спірних правовідносин, дослідивши матеріали справи та оцінивши оскаржуваний Висновок КЕК МОЗ України у контексті дотримання процедури його прийняття, суд зазначає, що не встановив порушень процедури прийняття цього Висновку та вимог, встановлених Наказом № 69 та Порядку № 752.

Судом встановлено, що засідання КЕК відбулося уповноваженим складом, за участю належних суб`єктів та на підставі, зокрема, дослідження первинної медичної документації пацієнта.

Що стосується викладених у позовній заяві зауважень (доводів) позивача щодо оскаржуваного Висновку, суд зазначає таке.

Стосовно посилань позивача на невмотивованість Висновку суд зазначає, що вважає слушними доводи відповідача, що завданням КЕК МОЗ України є проведення саме клініко-експертної оцінки якості медичної допомоги та медичного обслуговування, а не розгляд кожного доводу заявника як окремого адміністративного питання, оскільки основними завданнями та функціональним призначенням КЕК є проведення колегіальної експертизи первинної облікової медичної документації, дослідження клінічних питань профілактики, діагностики, лікування та реабілітації, а також оцінка відповідності наданої медичної допомоги вимогам галузевих стандартів і клінічних протоколів.

Клініко-експертна комісія є спеціалізованим консультативно-дорадчим органом, дієвість та правомірність рішень якого вимірюється комплексною оцінкою дотримання медичних стандартів за результатом дослідження медичної документації пацієнта в цілому.

Нормативно-правові акти, що регулюють діяльність КЕК (зокрема Наказ МОЗ України № 69 та Порядок № 752), визначають чітку уніфіковану форму Експертного висновку та Висновку КЕО.

Вказані норми не встановлюють обов`язку комісії викладати у Висновку покрокові відповіді на кожне окреме питання, зауваження чи юридичний аргумент, викладений у скарзі заявника або його адвоката.

За своєю правовою та клінічною природою зауваження позивача стосовно конкретних дій чи рішень відповідного лікаря (відсутність невідкладного стану, обсяг діагностичних маніпуляцій, питання маршрутизації, ведення амбулаторного журналу та отримання інформованої згоди) є окремими елементами єдиного лікувально-діагностичного процесу.

Тож затверджуючи підсумковий Висновок КЕК про відповідність наданої допомоги стандартам та протоколам слід розуміти, що всі ці медичні та організаційні аспекти були предметом дослідження фахівців-членів комісії під час опрацювання первинних медичних документів і визнані такими, що охоплюються загальним позитивним висновком про якість медичного обслуговування.

Щодо доводів позивача про те, що оскаржуваний Висновок КЕК МОЗ України не містить безпосереднього посилання на Експертний висновок, у зв`язку з чим позивач робить висновок про відсутність такого документа взагалі, суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи судом встановлено та наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що відповідний Експертний висновок був складений у встановленому порядку за заявою (зверненням) заступника Міністра охорони здоров`я України (Експертний висновок від 16.01.2026, складений на запит № 17-04/31620-25 від 09.10.2025).

Зокрема, у змісті вказаного Експертного висновку фахівцем чітко зазначено, що у зв`язку з відсутністю в Україні затвердженого клінічного протоколу, який регламентує дії спеціаліста в умовах самоушкодження (психічного розладу), міркувати про наявність діагностичної помилки в даних обставинах є утрудненим. Надання медичної допомоги частково відповідає уніфікованому або локальному клінічному протоколу.

Суд критично оцінює твердження позивача про відсутність Експертного висновку лише з тих підстав, що на нього немає прямої текстуальної вказівки у підсумковому Висновку КЕК МОЗ України. Незазначення у підсумковому документі деталізованого переліку всіх проміжних матеріалів, протоколів чи окремих експертних опитувальників, опрацьованих членами комісії, не свідчить про їх відсутність або про недослідження їх під час засідання КЕК.

Вказаний Експертний висновок є складовою частиною матеріалів клініко-експертної справи, на підставі сукупності яких комісія колегіально формувала свій підсумковий документ.

Більше того, зміст зазначеного Експертного висновку узгоджується із загальною позицією відповідача та підтверджує, що членами комісії аналізувалися всі специфічні обставини надання медичної допомоги, включаючи відсутність галузевих стандартів щодо дій лікаря за наявності у пацієнта ознак самоушкодження (психічного розладу).

За таких обставин, доводи позивача про відсутність Експертного висновку спростовуються наявними у справі письмовими доказами та є суто суб`єктивними припущеннями, а тому не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного Висновку КЕК МОЗ України.

Щодо доводів позивача про протиправність оскаржуваного Висновку КЕК МОЗ України з підстав застосування для оцінки дій лікаря клінічного протоколу, який не був чинним (як вважає позивач) станом на момент надання медичної допомоги - 24.08.2021, суд зазначає таке.

Спростовуючи зазначені аргументи позивача, суд виходить з того, що визначення кола нормативних джерел, галузевих стандартів та клінічних настанов, які підлягають застосуванню під час проведення клініко-експертної оцінки якості медичної допомоги, належить до виключної компетенції спеціалізованого колегіального органу - Клініко-експертної комісії, члени якої володіють необхідними спеціальними знаннями у відповідній галузі медицини.

До того ж суд наголошує, що в контексті завдань адміністративного судочинства предметом судового дослідження є не перевірка медичної доцільності застосування членами КЕК того чи іншого протоколу або медичної настанови, а перевірка дотримання суб`єктом владних повноважень процедури проведення клініко-експертної оцінки.

Сама лише незгода позивача з використаним фахівцями КЕК клінічним протоколом чи посилання на втрату ним чинності (за відсутності доказово обґрунтованих даних про те, що це призвело до зміни висновків щодо якості наданої медичної допомоги) є суб`єктивною оцінкою клінічного змісту Експертного висновку, що за сталою практикою Верховного Суду виходить за межі судового контролю.

Стосовно доводів позивача про порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення внаслідок неповідомлення заявника (позивача та/або його представника) про час і місце проведення засідання Клініко-експертної комісії МОЗ України, суд зазначає таке.

Наведені доводи є безпідставними, оскільки згідно з пунктом 6 розділу II Наказу № 69) на засіданні КЕК МОЗ у разі потреби або за особистою ініціативою може бути присутній заявник та/або особа, яка представляє інтереси заявника.

Отже, законодавством не передбачено обов`язку КЕК запрошувати заявника на всі засідання. Присутність є факультативною, а не обов`язковою. Відтак, відсутність позивача суттєво не впливає на законність чи об`єктивність Висновку КЕО.

Суд зазначає, що зазначена норма закріплює лише диспозитивне право заявника на присутність, однак не покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язку щодо обов`язкового виклику заявника, як і не встановлює залежності правомірності прийнятого висновку від наявності чи відсутності заявника на засіданні.

Аналіз норм Положення про клініко-експертну комісію Міністерства охорони здоров`я України, затвердженого наказом МОЗ України від 05.02.2016 № 69, свідчить, що ані у розділі III «Права та обов`язки КЕК МОЗ», ані у розділі IV «Склад та порядок роботи КЕК МОЗ» законодавцем не передбачено імперативного обов`язку комісії повідомляти заявника про дату, час і місце засідання чи забезпечувати його обов`язкову виклик/присутність.

До того ж, як вже мовилось основним завданням КЕК є проведення експертизи саме первинної облікової медичної документації пацієнта. Оскільки всі доводи, скарги та пояснення представника позивача були вичерпно викладені у поданій письмовій скарзі та перебували в розпорядженні членів КЕК, відсутність окремого повідомлення заявника про час засідання не є порушенням вимог Наказу № 69 та не становить істотного процедурного дефекту, який би міг слугувати підставою для скасування оскаржуваного висновку.

Щодо доводів позивача про наявність внутрішньої суперечності у змісті оскаржуваного Висновку КЕК МОЗ України (внаслідок відсутності записів у графі «Виявлені недоліки (відхилення)» за одночасного визначення переліку заходів у графі «Необхідні заходи з усунення недоліків»), суд зазначає наступне.

Суд виходить з того, що відсутність записів у графі «Виявлені недоліки (відхилення)» свідчить про те, що за результатами проведеної клініко-експертної оцінки первинної медичної документації конкретного пацієнта комісією не було встановлено фактів допущення лікарем чи закладом охорони здоров`я клінічних та діагностичних помилок або прямих порушень протоколів лікування під час надання медичної допомоги у даному випадку.

Водночас визначення відповідачем у графі «Необхідні заходи з усунення недоліків (у тому числі дисциплінарного впливу)» рекомендацій для керівництва закладу охорони здоров`я та Департаменту охорони здоров`я ОДА за своєю правовою та організаційною природою є заходами превентивно-профілактичного та управлінського характеру.

Суд наголошує, що надання спеціалізованим консультативно-дорадчим органом у межах системи контролю якості медичної допомоги рекомендацій, спрямованих на загальне удосконалення матеріально-технічного забезпечення, посилення внутрішнього контролю, підвищення рівня організації медичного обслуговування та суворого дотримання правил ведення документації в закладі, не свідчить про встановлення клінічних порушень у спірних правовідносинах, а є функцією системного управління якістю у сфері охорони здоров`я.

За таких обставин, вказані доводи позивача ґрунтуються на довільному тлумаченні змісту Висновку та судом відхиляються.

Розглядаючи доводи позивача про невідображення скарги та доданих до неї документів у переліку опрацьованих матеріалів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом установлено та підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з протоколу засідання КЕК МОЗ України від 04.03.2026 № 45 (71), що питання щодо проведення клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування пацієнту ОСОБА_1 в умовах КНП «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» Павлоградської міської ради було у встановленому порядку включено до порядку денного засідання та безпосередньо розглянуто комісією.

Зі змісту вказаного протоколу вбачається, що під час засідання членами КЕК обговорювалися Експертний висновок, суть поданої скарги, проводилася оцінка структури, процесів і результатів медичної допомоги та медичного обслуговування, а також з`ясовувалися питання відповідності наданої медичної допомоги галузевим стандартам.

Таким чином, протокол засідання КЕК МОЗ України від 04.03.2026 № 45 (71) у взаємозв`язку з оскаржуваним висновком підтверджують факт повноцінного розгляду комісією відповідного клінічного випадку та колегіального обговорення суті скарги заявника.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що сама по собі відсутність окремої назви того чи іншого супровідного документа чи додатка у переліку опрацьованих матеріалів підсумкового Висновку не свідчить про те, що відповідні матеріали та обставини не були предметом дослідження комісії під час проведення оцінки.

Щодо доводів позивача про ненадання оскаржуваним Висновком КЕК МОЗ України оцінки висновку клініко-експертної комісії регіонального рівня, суд зазначає таке.

Спростовуючи зазначені аргументи позову, суд виходить з того, що зміст оскаржуваного Висновку КЕК МОЗ України повною мірою враховує ту обставину, що КЕК Міністерства перевіряє якість наданої медичної допомоги після складення відповідного висновку структурним підрозділом обласної державної адміністрації (далі - Висновок регіонального рівня) та за наявності незгоди громадянина з ним, що обумовлює обов`язковість підтвердження або спростування висновків органу охорони здоров`я нижчої ланки у процедурі оскарження.

З матеріалів справи та змісту оскаржуваного акта вбачається, що відповідна оцінка Висновку регіонального рівня Міністерством була надана. Зокрема, висновок КЕК регіонального рівня прямо включений та зазначений у розділі «Опрацьовані матеріали» оскаржуваного Висновку, що беззаперечно підтверджує факт його безпосереднього дослідження, аналізу та оцінки членами комісії під час проведення клініко-експертної оцінки. При цьому формування КЕК МОЗ України власних підсумкових висновків щодо відповідності наданої медичної допомоги стандартам за своєю правовою та практичною суттю є належним юридичним і медичним способом підтвердження або спростування результатів перевірки, проведеної комісією нижчої ланки.

Узагальнюючи викладене, суд доходить висновку, що відповідачем була дотримана процедура розгляду скарги заявника на якість медичної допомоги, скарга була розглянута за усіма складовими елементами перевірки, а вжиті дії управлінського та експертного характеру свідчать про повноту, об`єктивність та всебічність перевірки.

Відтак, завдання щодо підтвердження чи спростування сумнівів особи відносно висновку комісії регіонального рівня у процедурі оскарження було відповідачем повністю виконане.

До того ж суд вважає за необхідне зауважити, що самі по собі певні можливі формальні неточності процедури прийняття акта не повинні породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини, який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу.

Означеної позиції дотримується й Верховний Суд у постанові від 31.10.2019 у справі № 826/9858/18.

При цьому, суд наголошує на необхідності дотримання встановленої законом процедури прийняття відповідного акту, проте, звертає увагу, що саме по собі порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що таке порушення вплинуло або могло вплинути на правильність оскаржуваного рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Суд вказує, що у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Проаналізувавши вищевикладене, суд не вбачає підстав для визнання недійсним оскаржуваного Висновку відповідача.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A, 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивачем в ході судового розгляду справи не доведено неправомірність рішень відповідачів.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В той же час, згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту частини 1 статті 77 та частини 2 статті 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19, що визначений у статті 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

Щодо судових витрат в цій справі суд зазначає, що за правилами статті 139 КАС України у випадку відмови в задоволенні позову понесені позивачем судові витрати, пов`язані з розглядом цієї справи, покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.

Відповідачем вимог щодо відшкодування йому судових витрат, пов`язаних з розглядом цієї справи не заявлено.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову адвоката Терещенка Дмитра Володимировича в інтересах ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Міністерства охорони здоров`я (ідентифікаційний код: 00012925, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 7) про визнання недійсним висновку та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 22.10.2026.

Суддя О.М. Качанок