Рішення № 140885765, 23.10.2026, Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/1576/26

Провадження 2/465/2958/26

РІШЕННЯ

Іменем України

23.10.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Гулієвої М.І.,

за участі секретаря судових засідань Паньковецької Ю.В.

представника позивача Кулик Е.А.

відповідачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачі зареєстровані та проживають за адресою АДРЕСА_1 та є споживачами послуг з теплопостачання. Відповідачам для здійснення оплати за надання послуг з теплопостачання відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 . Житловий будинок за вказаною адресою обладнаний вузлом обліку теплової енергії. Зазначає, що з 01.12.2021 між сторонами вважається укладеним індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води, які в силу вимог ЦК України є публічними, опублікованими на офіційному сайті ЛМКП "Львівтеплоенерго" та мають на меті надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води споживачам. Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води. Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. У відповідачів за період з 01.01.2022 по 31.01.2026 утворилась заборгованість у розмірі 6755,14 грн. за послуги з постачання теплової енергії на задоволення функціонування загальнобудинкових потреб на опалення, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 26.02.2026 відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання з розгляду справи по суті.

У відзиві на позовну заяву відповідачі просять відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що борг, який просить стягнути позивач є неіснуючим, відповідні розрахунки заборгованості виконані в порушення вимог законодавства України. Звертає увагу суду, що підстави заявлених позовних вимог вже були предметом розгляду аналогічних спорів за участю інших мешканців будинку. Судовими рішеннями ,які набрали законної сили, встановлено, що в під`їздах відповідного будинку дійсно відсутні батареї опалення, стояки системи центрального опалення, а в підвальних приміщеннях наявні розриви в комунікаціях, що вказує на фізичну неможливість циркуляції теплоносія для обігріву місць загального користування та ненадання послуг з опалення місць загального користування,у зв"язку з чим у відповідачів відсутній обов"язок сплати за ненадані послуги.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 22.05.2026 матеріали зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені яких діє представник ОСОБА_1 , про стягнення моральної шкоди повернуто.

У судовому засіданні представник позивача надала аналогічні пояснення, викладені в позовній заяві, просила позов задоволити в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_5 ,яка є представником відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , в судовому засіданні надала аналогічні пояснення, викладеним у відзиві на позовну заяву, просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з"явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

У судовому засіданні протокольною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання представниці позивача про долучення додаткових письмових доказів з урахуванням того, що такі подані поза межами строку, визначеного ЦПК України.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову належить відмовити, з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З наданої позивачем довідки №1 з місця проживання про склад сім"ї і реєстрації від 19.02.2026 ЛМКП "Львівтеплоенерго" вбачається, що в квартирі за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровані та проживають відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Дана обставина підтверджується відомостями з Єдиного державного демографічого реєстру від 25.02.2026.

Сторонами у справі не заперечується факт відключення квартири, в якій зареєстровані та проживають відповідачі, від системи центрального опалення.

Відповідно до Закону України "Про теплопостачання", Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго" є теплопостачальною організацією - суб`єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

П.2 ч.1 ст.5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що до житлово-комунальних послуг належать послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Згідно із ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні), управитель та виконавці комунальних послуг.

Статтею 11 ЦК України визначено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Крім цього, частиною першою статті 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

01 грудня 2021 року з відповідачами укладений індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який за своєю правовою природою є публічним договором приєднання, типова форма якого затверджена постановами Кабінету Міністрів України №1022 від 08.09.2021.Згідно даного договору визначені вимоги до якості послуги, обов"язки та права сторін договору та ін.

Відповідно до ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Згідно зі ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За умовами вказаного договору ЛМКП "Львівтеплоенерго" зобов`язується надавати споживачу послуги відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цими договорами. Зазначені договори є розміщені на офіційному веб-сайті ЛМКП "Львівтеплоенерго" за посиланням: https://lmkp.lte.lviv.ua.

Індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1). Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (ч. 3). Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів (ч. 4).

Так, за змістом вказаного, особи, місце проживання яких зареєстроване у квартирі у встановленому законом порядку, а також власники (співвласники) квартир, зобов`язані їх утримувати, у тому числі, нести витрати по оплаті фактично наданих житлово-комунальних послуг нарівні з іншими дієздатними, які проживають та/або зареєстровані у житлі, або співвласниками.

Згідно із ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач або суб`єкт теплопостачання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо (ч. 3 ст. 19). Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (ч. 6 ст. 19).

Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення (для систем газопостачання - від запірного пристрою на вводі в будинок до запірних пристроїв включно перед місцями підключення газових приладів, газоспоживального обладнання, теплових агрегатів тощо)

Частиною 6 ст.10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" передбачено, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року №315 затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг .

Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Пункт 2 розділу І Методики визначає, що:

- загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення;

- місця загального користування (далі МЗК) - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень;

- окремі приміщення з транзитними мережами опалення - окремі приміщення у будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії;

- опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.

Ст.1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначено, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначенні для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

При цьому, ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначено, що співвласники зобов`язані, зокрема: забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку (п.1); своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги (п.10).

За змістом п.2 ч.1 ст.12 вищезазначеного Закону, витрати на управління багатоквартирним будинком включають, в тому числі, витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку.

Позивач стверджує, що за послуги з постачання теплової енергії на задоволення функціонування загальнобудинкових потреб на опалення за період з 01.01.2022 по 31.01.2026 у відповідачів утворилась заборгованість у розмірі 6755,14 грн.

В підтвердження позовних вимог позивачем долучено відповідні розрахунки заборгованості за період з 01.01.2022 по 17.02.2026 та індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 01 грудня 2021 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначені послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 Закону України "Про житлово - комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем не надано доказів, які беззаперечно свідчать про факт користування відповідачами послугами з постачання теплової енергії на задоволення функціонування загальнобудинкових потреб на опалення.

Фактично позивачем лише надані розрахунки заборгованості, про стягнення якої він просить, однак без належних доказів надання послуг, відповідно до нормативно - правових актів, в той час як відповідачі заперечують отримання згаданих послуг у спірний період.

Частиною 4 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Франківського районного суду м. Львова від 19 березня 2025 року, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року, у задоволенні позовної заяви Львівського міського мунального підприємства "Львівтеплоенерго" до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання відмовлено.

Зокрема, даними судовими рішеннями встановлено, що балансоутримувачем будинку не утеплено місця загального користування в будинку по АДРЕСА_2 , система опалення місць загального користування будинку демонтована балансоутримувачем у 2016 році у зв`язку з чим такі послуги не надаються мешканцям цього будинку, відсутні підстави для стягнення з відповідача нарахованого йому боргу.

З акту від 20 лютого 2018 року вбачається, що комісія в складі головного інженера Полішко М.Є., майстра по ремонту ОСОБА_8 , сантехніка ОСОБА_9 з виходом за адресою буд. АДРЕСА_2 , склала даний акт про те, що у 1-му під`їзді лінія подачі теплоносія до приладів опалення на сходовій клітці від`єднана від центрального опалення в серпні 2016 року, труби подачі теплоносія та прилади опалення демонтовані.

З акту від 20 лютого 2018 року вбачається, що комісія в складі головного інженера Полішко М.Є., майстра по ремонту ОСОБА_8 , сантехніка ОСОБА_9 , старшого майстра ФРТМ ОСОБА_10 з виходом на адресу буд. АДРЕСА_2 склала даний акт про те, що у 2-му та 3-му під`їздах батареї на сходових клітках не гріють з початку опалювального сезону у зв`язку з несправністю запірної арматури, ремонт яких можливий після закінчення опалювального сезону.

18 вересня 2018 року комісія в складі головного інженера Полішко М.Є., майстра по ремонту ОСОБА_8 , сантехніка ОСОБА_9 з виходом за адресою: АДРЕСА_2 склала акт про те, що у 2-му та 3-му під`їздах дійсно виконані роботи: відрізані та заглушені лінії подачі теплоносія до приладів опалення сходових кліток другого та третього під`їздів; демонтовані труби подачі теплоносія та прилади опалення сходових кліток.

Дані документи стороною позивача не спростовані, факту протилежного, зокрема, належного надання послуг з теплопостачання - послуги з постачання теплової енергії на задоволення функціонування загальнобудинкових потреб на опалення, позивачем не доведено.

Відповідно до п. 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення ( в редакції на момент нарахування боргу, який Позивач просить стягнути з Відповідача) у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку. У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку.

Враховуючи наведене, суд вважає, що у відповідачів відсутній обов`язок сплати коштів за надання послуг з опалення місць загального користування, оскільки, незважаючи на положення постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року(яка була чинною до 01.05.2022 та включає період, за який позивач просить стягнути заборгованість)), такі не були належним чином утеплені,система опалення місць загального користування будинку демонтована балансоутримувачем у 2016 році , що підтверджується наданими відповідачами належними і допустимими доказами, зазначеними вище, які у своїй сукупності є достатніми для відповідного висновку суду, а також встановлено рішеннями Франківського районного суду м.Львова та постановою Львівського апеляційного суду у справах №465/7868/23 та № 465/9491/24.

За відсутності фактів надання відповідачам послуг з постачання теплової енергії на задоволення функціонування загальнобудинкових потреб на опалення, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за такі послуги є безпідставними.

З наданих розрахунків неможливо встановити, яким чином відповідачам нараховано борг за послуги, які фактично не надаються.Представник позивача у судовому засіданні не змогла надати з цього приводу пояснень,вказавши, що цим займається інший відділ.

Матеріали справи містять підтвердження того, що мешканці будинку за вказаною адресою неодноразово зверталися до ЛМКП "Львівтеплоенерго" щодо неналежної якості наданих послуг,що вбачається із звернень ОСББ "На Єфремова 72" від 26.02.2018, 16.04.18, звернень мешканців від 22.05.18, згідно яких якість наданих послуг з опалення сходових кліток протягом опалювальних сезонів 2013-2016років не задовольняла мешканців ,а в період опалювальних сезонів 2016-2017, 2017-2018 такі послуги взагальні не надавались.у зв"язку з несправністю запірної арматури.

З актів від 20.02.2018, від 18.08.2018 ,складених комісією ЛКП"Затишне" вбачається,що у будинку АДРЕСА_2 батареї у під"їздах на сходових клітках не гріють з початку опалювального сезону у зв"язку з несправністю запірної арматури; у під"їздах будинку лінія подачі теплоносія до приладів опалення на сходовій клітці від"єднана від центрального опалення у серпні 2016 р., труби подачі теплоносія та прилади опалення демонтовані.

Стан інженерних комунікацій систем опалення МЗК у даному будинку, зокрема, їх демонтаж підтверджено також наданими суду фототаблицями.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що у будинку, в якому проживають відповідачі, фактично відсутня система і прилади опалення місць загального користування, вказує на безпідставність проведення позивачем нарахування відповідачам плати за опалення таких місць. Сам факт наявності лічильника не свідчить про надання якісних послуг.

Суд вважає встановленим, що подані стороною позивача докази у справі на обґрунтування позовних вимог не є достовірними та достатніми, не розкривають істинних відносин, які виникли між сторонами, а подані розрахунки не містять даних, на підставі яких можна встановити беззаперечний факт надання послуг та користування відповідачами послугами з теплопостачання місць загального користування.

Розрахунки заборгованості та інші докази, за наявності заперечень з приводу надання та отримання послуг, про стягнення заборгованості за які подано позов не можна вважати належними доказами на підтвердження надання відповідних комунальних послуг, надання їх відповідної кількості та якості, правильності нарахування заборгованості за надані послуги та ін.

Особа не може бути змушена до оплати послуг, які вона фактично не отримувала .

Відповідно до п.4 Порядку обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води багатоквартирного будинку (далі - внутрішньобудинкові системи) здійснюється виконавцем та включає комплекс робіт з технічного обслуговування та проведення поточного ремонту внутрішньобудинкових систем від зовнішньої поверхні стіни будинку до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення протягом усього періоду їх експлуатації.

Як зазначено у п.6 Порядку ,Виконавець забезпечує функціонування та підтримку в робочому стані елементів внутрішньобудинкових систем відповідно до заданих параметрів і режимів роботи.

Як вбачається з п.24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.

Згідно з п.39 Правил У разі ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості виконавець проводить перерахунок вартості послуги в установленому законодавством порядку та сплачує споживачу неустойку (штраф, пеню) у порядку та розмірі, визначених законом або договором.

У п. 48 Правил зазначено , що обов"язком Виконавця є,зокрема:

1) забезпечувати своєчасність надання, безперервність і належну якість послуги згідно із законодавством та умовами договорів про її надання, зокрема шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів;

2) забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору.

Таким чином, системний аналіз положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення ,Порядку обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води багатоквартирного будинку та Правил надання послуги з постачання теплової енергії, свідчить про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично отримали такі.

Стандарт доказування, тобто ступінь доведеності обставин справи сторонами є питанням досить складним для Суду, яке він вирішує у кожній справі окремо. Загальне правило, сформульоване у рішенні по справі Ireland v. the United Kingdom (5310/71, § 161, 18 January 1978) наступним чином: оцінюючи докази Суд застосовуватиме стандарт доказування "поза розумним сумнівом", але додає, що такий доказ може слідувати з співіснування достатньо сильних, чітких та узгоджених припущень або інших схожих неспростованих презумпцій факту. В цьому контексті поведінка Сторін при отриманні доказу також приймається до уваги.

Суд наголошує, що переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Під час розгляду справи судом були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи. Разом з тим позивач не надав суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог щодо заборгованості.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" встановлено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)», § 23).

Оцінюючи зібрані докази в їх скупності суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання на задоволення функціонування загальнобудинкових потреб на опалення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго", юридична адреса: м. Львів, вул. Данила Апостола, буд.1, код ЄДРПОУ 05506460;

Відповідач 1: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідач 2: ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач 3: ОСОБА_3 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

Відповідач 4: ОСОБА_4 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Суддя М. І. Гулієва