Рішення № 140885744, 12.10.2026, Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер: 448/1099/26

Провадження № 2/448/813/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

(повний текст)

12.10.2026 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кічака Ю.В.,

при секретарі судового засідання Тхір О.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м.Мостиська цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад обставин справи.

Представник ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - Кудіна А.В. звернулася до суду із вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 16.10.2025 року громадянин ОСОБА_1 уклав з ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» договір кредитної лінії №6718583.

Вказує, що 18.03.2026 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №18/03/26, у відповідності до умов якого, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» права грошової вимоги до Боржників за Кредитними Договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» і Боржниками.

Зазначає, що відповідно до Реєстру боржників №1 від 18.03.2026 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набула права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 38585,80 грн.

З огляду на вищенаведене, просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за вищевказаним договором кредитної лінії на загальну суму 38585,80 грн., а також понесені судові витрати.

ІІ. Короткий зміст інших заяв по суті справи.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Островський Р.Б. на адресу суду скерував відзив на позовну заяву, в якому просив задовольнити позовні вимоги частково та відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» в частині стягнення 1790,80 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом та 11000,00 грн. заборгованості за неустойкою.

Вказує, що відповідач не погоджується частково з сумою позову з наступних підстав: Відповідно до п.4.2 Договору: «Після отримання Заявки Позичальника, Кредитодавець здійснює оцінку фінансового стану Позичальника та достовірності наданої ним інформації». Згідно п.4.5. Договору: «Кредитодавець приймає рішення про надання кредиту після обробки персональних даних Позичальника, що містяться в Особистому кабінеті та на підставі додаткової інформації, наданої Позичальником у процесі верифікації та/або отримання Кредитодавцем з відкритих джерел. Один із обов?язків Позичальника до п.8.3.4. Договору є: «надавати на вимогу Кредитодавця достовірну та актуальну інформацію (зокрема документи, що її підтверджують), необхідну для отримання послуги та виконання Договору». Одним із прав Позичальника, відповідно до п.8.4.1 Договору є право «своєчасно отримувати необхідну, повну, доступну та достовірну інформацію про фінансову послугу та про її надавача у визначеному законодавством обсязі, достатньої для прийняття Позичальником свідомого рішення про отримання такої послуги або про відмову від її отримання».

Зазначив, що Позичальник повідомив Первісному кредиторові про себе всю інформацію під час заповнення Заявки-опитувальника Клієнта, в тому числі, те, що він працевлаштований, ЗСУ, державна служба (п. 15 в Заявці-опитувальнику). Дана інформація також була передана Новому кредитору, тобто ТОВ «ФК «ЄАПБ». Факт повідомлення Первісного кредитора про те, що Позичальник працевлаштований, ЗСУ підтверджується Заявкою-опитувальником клієнта, яка додана самим Позивачем до матеріалів справи.

Вважає, що ще до укладення кредитного договору Первісний кредитор достовірно знав, що Позичальник проходить військову службу, оскільки ця інформація була зазначена самим Позичальником у Заявці-опитувальнику, яка є складовою матеріалів кредитної справи та подана Позивачем до суду. Незважаючи на це, кредитодавець не врахував вимоги спеціального законодавства щодо кредитування військовослужбовців та не надав Позичальнику повної інформації про його права на соціальні пільги, встановлені п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відповідно до п.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»: «Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов?язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об?єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об?єкта нерухомості, об?єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави». Згідно п.1 ч.1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії: Клієнт перед та під час отримання фінансової та/або посередницької послуги має право на: своєчасне отримання необхідної, повної, доступної та достовірної інформації про фінансову та/або посередницьку послугу та про її надавача у визначеному законодавством обсязі, достатньої для прийняття клієнтом свідомого рішення про отримання такої послуги або про відмову від її отримання; Згідно п.4 ч.2 цієї ж статті: Клієнт з метою отримання фінансової та/або посередницької послуги зобов?язаний: надавати на вимогу надавача такої послуги достовірну та актуальну інформацію (зокрема документи, що її підтверджують), необхідну для отримання послуги ті під час виконанн договору, укладеного з надавачем фінансових послуг, у тому числі з метою дотримання надавачем такої послуги вимог законодавства.

Зазначає, що згідно розрахунку заборгованості по Кредитному договору, поданим Позивачем, Первісним кредитором було нараховано: тіло кредиту - 22000,00грн., відсотки за користування кредитом - 16929, 00грн., неустойка - 11000,00грн., комісія - 3795, 00 грн. Разом з тим, відповідачем ОСОБА_1 було оплачено Первісному кредитору кошти, в сумі 15138, 20 грн. Відповідно до розрахунку заборгованості, поданого Позивачем, усі кошти, сплачені відповідачем у сумі 15 138,20 грн., були зараховані в рахунок сплати процентів за користування кредитом. Проте, враховуючи, що Відповідач на момент укладення та виконання кредитного договору був військовослужбовцем і користувався гарантіями, передбаченими п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», нарахування таких процентів є неправомірним. Відтак вважає, що відсутні правові підстави для зарахування здійснених платежів у рахунок процентів. Зазначені кошти підлягають зарахуванню в рахунок виконання інших дійсних грошових зобов?язань за договором, насамперед щодо погашення основної суми кредиту.

Окрім цього, зазначає, що згідно п.2.2 Кредитного Договору неустойка вказана як 11000, 00 грн. на день, тобто 5% від суми кредиту починаючи з «першого дня прострочки та закінчуючи датою оплати несплаченого/сплаченого не в повному обсязі Першого обов?язкового платежу/Мінімального обов?язкового платежу (платежів) та Неустойки (п. 9.7. Договору). Однак, відповідно до п.18 Перехідний та прикінцевих положень ЦКУ, затверджених Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану N? 2120-IX від 15.03.2022: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов?язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов?язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Таким чином, вважає, що незалежно від того, що Кредитним договором передбачено нарахування неустойки у розмірі 11000,00 грн. за кожен день прострочення, такі умови не можуть бути застосовані під час дії воєнного стану, оскільки пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України прямо встановлено звільнення позичальника від обов?язку сплати неустойки (штрафу, пені), а нараховані платежі підлягають списанню.

Стверджує, що відповідач не заперечує факту в частині отримання кредитних коштів (тіла кредиту) та не ухиляється від виконання свого обов?язку щодо повернення фактично отриманої суми кредиту, а також комісії, якщо суд дійде висновку про наявність правових підстав для її стягнення.

Представник позивача Гончарук Д.Р. через систему «Електронний суд» скерував до суду відповідь на відзив, в якому зазначає наступне.

Договір позики був укладений з позичальником ОСОБА_1 в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису. ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті позикодавця подав заявки на отримання позики за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання позики, після чого позикодавець надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання договорів. Звернув увагу суду, що без здійснення вказаних дій відповідачем зазначений договір не був би укладений між сторонами. Позивачем доведено факт укладання Відповідачем кредитних договорів/договору позики в електронній формі, тому позовні вимоги Позивача є законними та обгрунтованими, а Відповідач намагається уникнути виконання взятих на себе зобов`язань. Укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення позики та кредитів за електронним договором є обов`язковим

Зазначає, що інформація про проведення успішних транзакцій зберігається безпосередньо у Кредитодавця, у зв`язку з чим, ТОВ «ФК «ЄАПБ» не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів, в тому числі які підтверджують факт перерахування кредитних коштів на рахунок Відповідача, оскільки такі документи є банківською таємницею, та відповідно до п.35 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», формуються, складаються та зберігаються в установі банку який видавав кредит, відповідно до чинного законодавства України відповідальною особою банку. ТОВ «ФК «ЄАПБ» повідомляє, що не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів (касовими та меморіальними) на отримання та повернення Відповідачем кредитних (позичкових) коштів за укладеним договором, щодо яких виник спір, з тих причин, що не є первісним кредитором (позикодавцем), а дані документи відповідно до п.35 Положення Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, формуються, складаються та зберігаються в установі банку який видавав кредит, відповідно до чинного законодавства України відповідальною особою банку. Згідно ст.60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта - є банківською таємницею. Крім того, позивач не має надати суду виписку з особового рахунку, оскільки Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України, а Первісні кредитори, Позивач не є банком України, отже на них дія Положення не розповсюджується, виписки по особовим рахункам клієнтів не формуються (Постанова Київського апеляційного суду по справі № 381/1311/23 від 25.06.2024). Позивачем було надано до суду всі наявні документи по кредитній справі, які були передані первісними кредиторами до ТОВ «ФК ЄАПБ» в рамках укладених Договорів Факторингу.

Щодо розрахунку заборгованості зазначає, що як вбачається з розрахунку заборгованості №6718583 від 16.10.2025 року, відсотки нараховуються відповідно до умов кредитного договору №6718583, а саме по 209,00 грн. в день. Також в розрахунку заборгованості № 6718583 міститься інформація про сплату Відповідачем на загальну суму 15138,0 грн. Дані оплати було зараховано напогашення відсотків на підставі умов договору, а саме Відповідно п.п.6.7.1. У першу чергу сплачуються Проценти за користування Кредитом, Комісія за надання кредиту, Неустойка та інші платежі (у випадку їх нарахування). Відповідно п.п. 6.7.2. У другу чергу сплачуються всі прострочені проценти за користування Кредитом прострочена Комісія за надання кредиту. Простроченими процентами за користування Кредитом вважаються проценти, які були передбачені Договором та застосовувались за весь період користування Позичальником Кредитом у відповідності до умов Договору, які не були сплачені Позичальником в строк, встановлений Договором. Відповідно п.п. 6.7.3. У третю чергу сплачуються Проценти за користування Кредитом, Сума Кредиту. Вказує, що відповідач був ознайомлений з умовами кредитного договору. Вищевказані оплати є підтвердженням визнання Відповідачем заборгованості за Кредитним договором, відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2019 року у справі № 526/405/13. Таким чином Відповідач здійснював дії направлені на погашення заборгованості, це свідчить про те, що Відповідач усвідомлював форму оформлення кредитного договору, погодився з його умовами, отримав кредитні кошти. У відповідності до умов укладеного договору, кошти надаються Позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказані власноручно Позичальником при укладанні договорів, а саме на картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_1 . Жодних заперечень з приводу того, що Відповідач не погодився з умовами та правилами надання кредиту під час укладення та підписання договору чи про зарахування та розподілення сплачених коштів Відповідачем висловлено не було.

Стверджує, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк, умови кредитування та нарахування відсотків в зв`язку з простроченням повернення кредитних коштів, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Наголосив на тому, що учасник справи має право подати до суду власний розрахунок або, згідно ч. 1 ст. 106 ЦПК України, висновок експерта, складений на його замовлення. Тобто, якщо Відповідач не згодний з розрахунком заборгованості, наданим Позивачем чи ставить під сумнів правильність Розрахунку заборгованості, він має право замовити спеціальну експертизу для отримання відповідного висновку з метою подальшої подачі його на розгляд суду.

Зазначив, що відповідач розрахунок заборгованості належними та допустимими доказами не спростував, не надав власний розрахунок наявної заборгованості, в цілому заперечивши позовні вимоги. Клопотання про проведення експертизи з метою визначення механізму і розміру нарахованих сум, що склали заборгованість, відповідач суду не заявив. Доказів про повернення кредитних коштів на умовах і в порядку, визначеними кредитними договорами, ані перед первісними, ані перед новим кредитором відповідач також суду не надав. Відповідачем при підписанні Кредитних договорів та Договорів Позики не було висловлено жодних заперечень або зауважень щодо умов та порядку нарахування відсотків, що свідчить про погодження ним всіх умов нарахування відсотків зазначеного договору. Також наголосив на тому, що за весь період перебування права вимоги за вищезазначеними Договорами у ТОВ «ФК «ЄАПБ», Позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до боржника. Відтак, Позивач лише просить суд стягнути із Відповідача ту заборгованість за кредитним договором, яка була нарахована первісним кредитором. Слід зазначити, що жодна вимога про стягнення заборгованості за Кредитним договором та Договором позики, не містить вимогу про стягнення неустойки (штрафи, пені). Також слід зазначити, що згідно Договору Позики підписаного Відповідачем, прямо зазначено, що Відповідач підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, які розміщені на сайті Кредитодавця, а також отримав від Кредитодавця до укладення цього Договору інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Жодних заперечень з приводу того, що Відповідач не погодився з Правилами надання позики Відповідачем при укладенні договору висловлено не було. Ніяких застережень або зауважень з боку Відповідача, щодо неповного розуміння або незгоди з умовами договору або додаткової угоди під час їх підписання, до суду не подано. У у випадку неповного розуміння умов договору позики у Відповідача була можливість відмовитися від підписання даного договору, якою він не скористався. Інформація надана Первісними кредиторами з дотриманням всіх вимог законодавства, викладена їх в чіткій, зрозумілій та доступній формі, при цьому саме Відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті Первісних кредиторів. Отже, підписавши договори, Відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з їх умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту, позики до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договорів. Отже, укладені Кредитні договори було підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору. Сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Під час укладення договорів не було порушено Закону України «Про захист прав споживачів».

Щодо нарахованої заборгованості військовослужбовцям вказує, що відповідно, для припинення нарахування відсотків за користування кредитом Відповідач зобов`язаний був повідомити Первісних кредиторів про свій статус військовослужбовця, надати відповідні підтверджуючі документи для призупинення нарахування процентів за користування коштами на підставі умов кладених договорів і як наслідок отримати документ, що підтверджує призупинення нарахування відсотків. Відповідач порушив умови договору, а саме: не повідомив або навмисно приховав інформація від первісного кредитора про свій статусу, та не надав підтверджуючі документи. Таким чином позичальником було порушення умови укладених договорів та правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», а саме не надання повної інформації, що має значення для вирішення питання надання коштів, з якими був ознайомлений до укладання та підпису вищезазначених договорів, що призвело до негативних наслідків. Звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом на підставі ч.15 ст.14 Закону «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. На це вказав у своїй постанові від 4 вересня 2024 року Верховний Суд у справі 426/4264/19. Для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони від 21 серпня 2014 року 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники. Вказав, що Верховний Суд зазначив, що висновки судів про застосування до спірних правовідносин пункту 15 статті 14 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є безпідставними та необґрунтованими, оскільки положення цього закону стосуються виключно мобілізованих позичальників та за фактичних обставин у справі, встановлених під час неодноразового її розгляду, на спірні правовідносини не поширюються. Крім того додає, що з моменту отримання права вимоги до Відповідача Позивачем не здійснювалося нарахування відсотків та не застосовувалося жодних штрафних санкцій. Отже, позовні вимоги Позивача є законними та обгрунтованими, а Документ сформований в системі Відповідач намагається уникнути виконання взятих на себе зобов`язань.

Щодо підтвердження дійсності переходу права вимоги вказав, що Договори факторингу укладені між Первісними кредиторами та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладені у відповідності до вимог чинного законодавства України, яке діяло на момент укладання цього договору та ніяким чином не порушує права та законні інтереси Відповідача. Позивачем було надано до суду всі наявні документи по кредитній справі, які були передані первісними кредиторами до ТОВ «ФК ЄАПБ» в рамках укладених Договорів Факторингу. Крім того звертає увагу суду, що копія (Витягу) з реєстру боржників містить лише дані Відповідача, інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб. Також слід зазначити, що документи, які були додані Позивачем до відповіді на відзив, Позивач додає у порядку, визначеному чинним законодавством, зокрема, пунктом 2 ч. 1 ст. 43, ч. 4 ст. 179, ч. 8 ст. 279 ЦПК України, опонуючи в межах відповіді на відзив на позовну заяву, надаючи відповідь на твердження та міркування представника Відповідача, подані у відзиві на позовну заяву.

Щодо повідомлення про відступлення права вимоги вказує, що в законодавстві України не передбачено обов`язку нового кредитора мати письмове підтвердження відправлення чи отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги. Зокрема відповідно. Договорів факторингу передбачено, що попередній кредитор зобов`язаний повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних новому кредитору. Зазначає, що дані листи ніяким чином не змінюють умов кредитних договорів, а носять лише інформаційний характер

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається представник Відповідача у Відзиві на позовну заяву, як на підстави для відмови у задоволені позовних вимог - є не обґрунтовані, недоведені, суперечать умовам укладених правочинів, нормам чинного законодавства, ряду правових позицій викладених в Постановах ВСУ, вважає, що є такими, що не підлягають задоволенню та не повинні братися судом до уваги. Тому, всі наведені твердження представника Відповідача як і сам Відзив в цілому являються викладенням суб`єктивних міркувань сторони Відповідача щодо даної цивільної справи та намаганням уникнути Відповідачем виконання взятих на себе зобов`язань.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Островський Р.Б. на адресу суду скерував заперечення на відповідь на відзив, у якому зазначив наступне.

Вказує, що позивач фактично не спростував жодного з основних доводів Відповідача щодо застосування пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а більшу частину Відповіді на відзив присвятив обставинам, які Відповідачем взагалі не оспорювалися (укладення електронного договору, використання одноразового ідентифікатора, чинність електронного підпису, договору факторингу). Позивач у Відповіді на відзив безпідставно зазначає, що Відповідач у цілому заперечує позовні вимоги. Проте це не відповідає змісту Відзиву, у якому Відповідач чітко зазначив, що не заперечує факту отримання кредитних коштів та не ухиляється від виконання обов?язку щодо їх повернення. Заперечення стосуються виключно вимог про стягнення процентів та неустойки, нарахованих, на думку Відповідача, всупереч вимогам пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також питання їх належного перерахунку. Окрім того, Позивач вважає, що жодна вимога про стягнення заборгованості за Кредитним договором та Договором позики не містить вимогу про стягнення неустойки (штрафу, пені). Тим самим твердження Позивача у Відповіді на відзив не узгоджується зі змістом позовної заяви та розрахунком заборгованості, доданим до неї. У позовній заяві Позивачем чітко вказано, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 38585,80грн., з яких: 22000,00 - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1790,80грн - сума заборгованості за відсотками; 0,00 - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування Кредитом; - 0,00 - сума заборгованості за пенею; - 11000, 00 - неустойка; 3795,00 - комісія за надання кредиту. Оскільки Позивач просить суд стягнути зазначену загальну суму заборгованості, то до предмета позову фактично включено і суму неустойки. Посилання Позивача на те, що спірні проценти та неустойка нараховані первісним кредитором не впливає на предмет спору. Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення цієї заборгованості, а тому саме він повинен довести її законність.

Зазначає, що твердження Позивача про те, що дія пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» поширюється виключно на військовослужбовців, призваних під час мобілізації, не відповідає змісту чинної редакції закону. Закон прямо передбачає поширення цієї гарантії також на інших військовослужбовців, які під час особливого періоду брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Звертає увагу, що на момент укладення Кредитного договору від 16.10.2025 року ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом, безпосередньо брав участь у заходах із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України з 2024 року, а з травня 2025 року має статус учасника бойових дій. Зазначені обставини підтверджуються довідкою форми 6, посвідченням учасника бойових дій та іншими документами, доданими до цього відзиву. Таким чином, на відповідача поширюються гарантії, встановлені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відповідачем подано всі документи, які Міністерство оборони визначає як достатні для підтвердження права на пільгу. За таких обставин вимоги Позивача про стягнення неустойки та процентів є безпідставними, оскільки вони заявлені всупереч вимогам п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також без належного врахування статусу Позичальника як військовослужбовця. Стверджує, що позивач не навів жодного правового аргументу, який би спростовував застосування пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» саме до Відповідача.

Щодо розрахунку заборгованості, вказує, що Відповідач заперечує не арифметичний розрахунок, а правомірність включення до нього процентів та інших нарахувань, які на думку Відповідача, не підлягають стягненню в силу п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відповідно до розрахунку заборгованості по Кредитному договору, поданим Позивачем, Первісним кредитором було нараховано: тіло кредиту - 22000,00грн., відсотки за користування кредитом - 16929,00 грн., неустойка - 11000,00 грн., комісія - 3795, 00грн. Відповідачем ОСОБА_1 було оплачено Первісному кредитору кошти, в сумі 15138, 20 грн. Відповідно до розрахунку заборгованості, поданого Позивачем, усі кошти, сплачені Відповідачем у сумі 15 138,20 грн., були зараховані в рахунок сплати процентів за користування кредитом. Проте, враховуючи, що Відповідач на момент укладення та виконання кредитного договору був військовослужбовцем і користувався гарантіями, передбаченими п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», нарахування таких процентів є неправомірним.

Відтак відсутні правові підстави для зарахування здійснених платежів у рахунок процентів. Зазначені кошти підлягають зарахуванню в рахунок виконання інших дійсних грошових зобов?язань за договором, насамперед щодо погашення основної суми кредиту.

Таким чином, вважає, що доводи Позивача, викладені у Відповіді на відзив, не спростовують правову позицію Відповідача, не усувають наведених у відзиві порушень вимог пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та не підтверджують правомірність включення до позовних вимог процентів і неустойки.

ІІІ. Позиція учасників справи.

Представник позивача про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився, однак у поданій відповіді на відзив просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте у судове засідання не з`явився, клопотань про відкладення або про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило, однак в матеріалах справи міститься ордер на надання правничої допомоги серії ВС №1480112, згідно якого його інтереси представлятиме адвокат Островський Р.Б.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Островському Р.Б. в судове засідання також не з`явився, будь-яких клопотань на адресу суду не скеровував.

Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності сторін, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

IV. Процесуальні дії у справі.

15.06.2026 року ухвалою судді Мостиського районного суду Львівської області прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у вказаній цивільній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін).

V. Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин, що виникли між сторонами.

Суд, дослідивши усі надані докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, при цьому, створивши учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, виходив із такого.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

16.10.2025 року громадянин ОСОБА_1 уклав з ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» договір кредитної лінії №6718583.

Сторонами договору узгоджено наступні умови: сума кредиту 22000,00 грн., строк кредитування 360 днів (п. 2.2 Договору)..

У п.2.1.1. Договору вказано, що мета отримання кредиту: придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно п.2.3 Договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка 3949,85%. Обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки базується на припущенні, що Договір залишається дійсним протягом строку, визначеного п.п. 2.2.2. п. 2.2. Договору та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов?язки на умовах та у строки, визначені в Договорі, а також на припущенні, що Позичальник не буде здійснювати дострокового виконання умов Договору, не буде збільшувати суму Кредиту та не буде допускати порушення умов Договору.

Денна процентна ставка/день 0.998%. Розрахунок денної процентної ставки, з урахуванним показників, визначених умовами Договору, здійснюється за наступною методикою: (загальні витрати за споживчим кредитом за весь строк дії Договору: 79035.00 грн.) / (Загальний розмір споживчого кредиту (Сума Кредиту): 22000.00 грн.) / (строк дії договору: 360 днів) ? 100% = 0.998 відсотків в день (п.2.3.1. Договору).

Пунктом 2.8. Договору передбачено, що проценти за цим Договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок кредиту, виходячи із строку фактичного користування кредитом та до повного погашення заборгованості за Договором.

Згідно з п.5 Договору сторони погодили технологію (порядок) укладання договору позики, а саме перед укладанням (підписанням) Договору, позичальник ознайомлюється з паспортом споживчого кредиту та офертою, що містить в тому числі проект Договору, Політикою конфіденційності, правилами надання коштів та банківських металів у кредит, іншою інформацією про кредитодавця та послуги, які ним надаються, в тому числі на сайті кредитодавця: інформацію, передбаченою Законом України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про захист персональних даних».

Відповідно до п.5.1. Договору, перед укладенням (підписанням) Договору, Позичальник ознайомився з Паспортом споживчого кредиту та Офертою, що містить в тому числі проект Договору, Політикою конфіденційності, Правилами надання коштів та банківських металів у кредит.

Згідно із п.6.1. Договору, за користування кредитом Позичальник сплачує Кредитодавцю проценти у розмірі встановленому п.2.2. Договору. Проценти за користування Кредитом нараховуються на суму Кредиту (його залишок), виходячи зі строку фактичного користування Кредитом, за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення Заборгованості за Договором.

Позичальник зобов`язаний повернути повністю суму отриманого Кредиту, сплатити Проценти в строк, визначений Договором та Комісію за надання кредиту, будь-яким доступним йому способом. За умовами укладеного Договору у Позичальника відсутня необхідність укладення договорів щодо додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням Кредиту. Позичальником самостійно оплачуються послуги фінансових посередників, що здійснюють перерахування грошових коштів, відповідно до їх тарифів. Вартість послуг третіх осіб установлюється виключно такими особами, відповідно Кредитодавець не здійснює інформування про розмір відповідних витрат та/або їх зміну протягом строку дії Договору і не включає їх до розрахунку реальної річної процентної ставки та загальної вартості Кредиту для Позичальника (п.6.3 договору).

Підписанням цього договору позичальник підтверджує, що ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ з повною інформацією щодо кредитодавця та його послуги, в тому числі інформацією, що передбачена ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 7 Закону України «про фінансові послуги та фінансові компанії» та нормативно правовими актами національного банку України (п. п.10.1.1 Договору).

Згідно із п. 11 Договору відповідач підписав даний договір за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором «872376».

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за даним Договором виконало в повному обсязі, зокрема, передало відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 22 000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою № КД-000079666 від 19.05.2026р. ТОВ «Європейська платіжна система».

Як вбачається з розрахунку заборгованості за Договором, складеного ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», загальна заборгованість відповідача станом на 18.03.2026 р. становила 38585,80 грн., з яких: 22000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1790,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 11000,00 грн. неустойка та 3795,00 грн. заборгованість за комісією.

18.03.2026 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу №18/03/26, відповідно до якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб. перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, відображаються у відповідному реєстрі боржників, складеному за формою згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору (надалі Договір факторингу).

Згідно п. 1.2. Договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до божника відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру до боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно акту прийому передачі реєстру боржників №1 від 18.03.2026 до договору факторингу клієнт ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передав фактору ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», в свою чергу фактор прийняв реєстр боржників кількістю 4105, після чого від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором до боржників.

З копії платіжної інструкції №23967 від 23.03.2026 вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» сплатило грошові кошти у розмірі 10179870,60 грн. за відступлення права вимоги відповідно до Договору факторингу.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників №1 від 18.03.2026 до Договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором на загальну суму заборгованості 38585,80 грн., з яких: 22000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1790,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 11000,00 грн. неустойка та 3795,00 грн. заборгованість за комісією.

Оскільки боржник ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з нього вищевказаної заборгованості.

Будь-яких інших доказів на підтвердження своїх позицій щодо предмету та підстав позову до суду учасники справи не надали.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі наведених вище фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.

Відповідно до приписів статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Передбачено статтею 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною другою статті 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, відтак акцептуючи пропозицію ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором 872376 визнав та погодився на запропоновані кредитором умови користування та порядок надання ним грошових коштів.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та позивачем не було б укладено.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18.

На підставі вищенаведених правових норм, беручи до уваги те, що вказаний вище Договір підписаний відповідачем електронним підписом, наявність якого разом з електронним підписом позивача підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх, є доведеним факт укладення між сторонами кредитного договору, та про те, що позичальник всі умови кредитування цілком зрозумів та підтвердив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Оскільки вказаний договір є чинними, у встановленому законом порядку недійсним в цілому чи в частині його окремих умов не визнавався, суд дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачем як позичальником, виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.

При цьому факт укладення кредитного договору відповідач не заперечує.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Кредитний договір між сторонами укладений шляхом підписання відповідачем пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) та Заявка, яка є частиною кредитного договору.

За нормою ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст. ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за сумою заборгованості по відсотках 1790,80 грн. та сумою заборгованості по неустойці 11000,00 грн. слід зазначити наступне.

Як вбачається зі змісту розрахунку заборгованості, виконаного ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», у відповідача ОСОБА_1 залишок заборгованості згідно кредитного договору станом на 18.03.2026 року складає, серед іншого, заборгованості по відсотках 1790,00 грн. та сумою заборгованості по неустойці 11000,00 грн.

Разом з тим, в процесі розгляду справи, із долучених відповідачем до матеріалів справи доказів, судом встановлено, що з довідки №2902 від 04.06.2026 року, виданої ТВО командира військової частини НОМЕР_2 полковником ОСОБА_2 , вбачається, що старший лейтенант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 АДРЕСА_1 з 22.06.2024р. Крім цього, згідно посвідчення серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 являється учасником бойових дій. З Довідки №3166 від 30.06.2026р. про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, старший лейтенант ОСОБА_1 дійсно в період з 18.07.2024р. по 08.08.2024р., з 13.11.2024р. по 23.12.2024р., з 14.01.2025р. по 08.02.2025р., з 12.02.2025р. по 23.02.2025р., з 01.03.2025р. по 28.03.2025р., з 01.04.2025р. по 22.06.2025р., з 18.07.2025р. по 02.12.2025р., з 04.12.2025р. по 07.12.2025р., з 09.12.2025р. по 12.12.2025р., з 14.12.2025р. по 17.12.2025р., з 19.12.2025р. по 23.12.2025р. з 25.12.2025р. по 28.12.2025р., з 30.12.2025р. по 04.01.2026р., з 27.01.2026р. по 31.01.2026р., з 14.02.2026р. по 02.03.2026р., з 05.03.2026р. по 11.03.2026р., з 14.03.2026р. по 22.03.2026р., з 25.03.2026р. по 10.04.2026р., з 13.04.2026р. по 19.04.2026р., з 21.04.2026р. по 26.04.2026р. брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони У країни, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Запорізькій області Донецькій області, Сумській області.

Відповідно до ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Так, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтями 1, 2 даного Закону закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній на момент укладення кредитного договору, а саме в редакції Закону від 30 березня 2021 року № 1357-ІХ, який набрав чинності з 23 квітня 2021 року, та яка діяла зі змінами, внесеними згідно із Законом № 2459-IX від 27 липня 2022 року до 04 травня 2024 року) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Аналіз змісту цієї норми, якою доповнено Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» згідно із Законом України від 20 травня 2014 року № 1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації», проте у згаданій вище редакції свідчить, що вона поширюється на дві категорії військовослужбовців: (1) військовослужбовці, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; (2) інші військовослужбовці, до яких належать військовослужбовці, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, під час дії особливого періоду. Для першої категорії військовослужбовців щоб скористатися пільгою необхідно надати докази їх призову на військову службу саме за призовом під час мобілізації, на особливий період. При цьому, вказана пільга надається їм на весь час їх призову. Щодо надання пільги другій категорії військовослужбовців, тобто військовослужбовцям, які перебувають на інших видах військової служби, окрім військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, така надається їм у період перебування безпосередньо в районах та у період здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення. При цьому, вказана пільга надається їм під час дії особливого періоду. Вказані обставини мають бути підтверджені відповідними документами, визначеними Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції,забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях,забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України,затвердженим постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 20 серпня 2014 р. №413 (із відповідними змінами).

Законом України 21 березня 2024 року № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», який набрав чинності 04 травня 2024 року, пункт 15 статті 14 викладено в такій редакції: «Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».

Аналіз змісту цієї норми дає підстави для висновку, що законодавець розширив категорію «інших» військовослужбовців, віднісши до неї військовослужбовців, які брали або беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, проте виключив із Закону положення про те, що надання цієї пільги такій категорії військовослужбовців обумовлюється їх перебуванням безпосередньо в таких районах та у період здійснення зазначених заходів.

Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18 травня 2024 року, пункт 15 статті 14 викладено в такій редакції: «Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».

Тобто, законодавець чітко передбачив ретроактивну дію ч. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

За приписами Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Згідно з пунктом 19 частини першої статтею 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у редакції, чинній на момент отримання відповідачем статусу учасника бойових дій) учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Порядок надання статусу учасника бойових дій (крім осіб, визначених у статті 6-1 цього Закону) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, визначаються Кабінетом Міністрів України. Райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України, а райони здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях - відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.08.2020 року у справі № 813/402/17 дійшла висновку, що за змістом наведених вище визначень, навіть за не введення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

На підставі Указу Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17.03.2014 року № 1126-VII, з 18.03.2014 року в Україні розпочався особливий період, який триває на час розгляду справи.

У постанові Верховного Суду від 02 грудня 2019 року в справі №760/15915/16 (провадження № 61-17233св18) зроблено висновок, що «згідно з Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває дотепер. Суди обох інстанцій обґрунтовано врахували наявні у справі докази, що підтверджують факт участі позивача у антитерористичній операції та наявність у нього статусу учасника бойових дій. Безпосередня участь особи бойових діях, спрямованих на захист Батьківщини, під час дії в державі особливого періоду дає підстави для висновку, що на спірні правовідносини поширюється дія пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Аналогічний за змістом правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року в справі № 306/1157/15-ц (провадження № 61-2525св18), від 30 травня 2018 року в справі № 521/12726/16-ц (провадження № 61-16144св18), від 10 січня 2019 року в справі № 327/353/16-ц (провадження № 61-25229св18) та від 04 вересня 2019 року в справі № 554/10264/17 (провадження № 61-42778св18)».

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року в справі №199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Сталою практикою Верховного Суду підтверджено, що пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою, дія якої поширюється на всіх військовослужбовців в розумінні п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» без виключення (Постанова Верховного Суду від 26.12.2018 у справі № 522/12270/15-ц; Постанова Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №175/377/16-ц; Постанова Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №521/9626/15- ц; ), у тому числі на військовослужбовців за контрактом (Постанова Верховного Суду від 14.05.2021 у справі №502/1438/18), офіцерів запасу (Постанова Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №642/548/21), тощо.

Таким чином, з наданих відповідачем документів, вбачається, що на час укладення кредитного договору №6718583 від 16.10.2025 року та у період виконання умов договору, відповідач ОСОБА_1 має статус військовослужбовця, є учасником бойових дій, брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, під час дії в державі особливого періоду, а тому на нього поширюються пільги, передбачені п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто у нього відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом та сплати неустойки.

Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі №910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.

Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23 (провадження № 61-8279св23), дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23, який, відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається наявність заборгованості за неустойкою, у розмірі 11000,00 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальники у період дії воєнного стану звільняються від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені), за таке прострочення. Відтак вимога про стягнення з відповідача заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦКУ, у розмірі 11000,00 грн. задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією за надання кредиту у розмірі 3795,00 грн., суд зазначає, що відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст.8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч.ч. 1, 2, 5, 7 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов Договору №6718583 про надання кредиту від 16.10.2025 року свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 3795,00 грн., встановлена в п. 2.5 договору, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

За таких обставин, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» без належних на те правових підстав нарахована комісія за надання кредиту в сумі 3795,00 грн., та така не підлягає стягненню з відповідача.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за основним боргом у сумі 22000,00 грн., суд зазначає наступне.

Разом з тим, як встановлено судом, відповідно до договору кредитної лінії №6718583 від 16.10.2025 року, відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 22000,00 грн.

Так, з наданого позивачем розрахунку заборгованості, за договором відповідачу нараховано: 22000,00 грн. - основної суми кредиту, 16929,00 грн. - проценти за користування кредитом, 11000,00 грн. неустойка та 3795,00 грн. заборгованість за комісією.

Разом з тим, з наданого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 сплачено кошти в загальному розмірі 15138,20 грн., які були зараховані у рахунок сплати відсотків за користування кредитом. Зазначені обставини позивачем не заперечуються.

Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги в частині стягнення процентів у розмірі 16929,00 грн., заборгованості за неустойкою у розмірі 11000,00 грн., а також комісії за видачу кредиту у розмірі 3795,00 грн. судом визнано необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача лише заборгованості за тілом кредиту.

З огляду на те, що сума отриманого кредиту становила 22000,00 грн., а відповідачем було погашено 15138,20 грн., до стягнення підлягає залишок заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6861,80 грн. (22000,00 грн. - 15138,20 грн.).

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Відповідно до змісту статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із частиною другою статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частин першої другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення відповідачем кредитного договору та отримання кредитних коштів, які відповідач не повернув.

Позивач, вважаючи, що відповідач, як позичальник (споживач) зобов`язаний виконувати свій обов`язок щодо виконання грошових зобов`язань звернувся з указаним позовом до суду.

Станом на день розгляду справи зобов`язання за Договором належним чином відповідачем не виконано.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторона позивача посилалася як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову сторони позивача, з наведених вище мотивів та підстав.

А тому, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 6861,80 грн., що становить залишок простроченої заборгованості за кредитом.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду повинне бути не просто формально законним і обґрунтованим, а й справедливим за своєю суттю.

Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні, а інше вирішення спору не відповідало б таким засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України).

V. Розподіл судових витрат.

З приводу вимоги позивача про відшкодування понесених ним судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» при поданні позову сплачено в дохід держави судовий збір у розмірі 2662,40 грн., що підтверджено наданим позивачем платіжною інструкцією №156907 від 19.05.2026 року.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволено частково, судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 473,37 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 141-142, 206, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження: 07400, м.Бровари, вул.Лісова, 2, Броварського району, Київської області) заборгованість за Договором кредитної лінії №6718583 від 16.10.2025 року в розмірі 6861 (шість тисяч вісімсот шістдесят одну) гривню 80 коп., що складається з 6861 (шести тисяч вісімсот шістдесяти однієї) гривні 80 коп. - заборгованості за тілом кредиту.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження: 07400, м.Бровари, вул.Лісова, 2, Броварського району, Київської області) 473 (чотириста сімдесят три) гривні 37 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження: 07400, м.Бровари, вул.Лісова, 2, Броварського району, Київської області;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя Ю.В. Кічак