Рішення № 140884957, 02.10.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/5033/26

Провадження № 2/711/2945/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Кондрацької Н.М.

при секретарі Мелещенко О.В.,

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «Капіталресурс» звернувся до суду з позовом, сформованим у системі «Електронний суд», до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що між ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ «Приватбанк», та ОСОБА_2 01.06.2006 року укладено кредитний договір № б/н, в результаті чого 02.06.2006 було відкрито картковий рахунок на ім`я позичальника. Дата підписання анкети-заяви про приєднання до умов обслуговування та дата відкриття рахунку не співпадають, що обумовлено особливостями укладення договорів у ПриватБанк. Підписання анкети-заяви є фактом приєднання клієнта до умов та правил надання банківських послуг і не свідчить про фактичне отримання кредитних коштів. Водночас відкриття рахунку та встановлення кредитного ліміту відбувається пізніше та є моментом виникнення конкретних кредитних правовідносин між сторонами. Таким чином, датою виникнення зобов`язань за кредитом слід вважати дату відкриття рахунку та/або фактичного надання кредитних коштів, а не дату підписання анкети-заяви. Відповідно до укладеного Договору ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, кредит надано в іноземній валюті - доларах США. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Копії Витягу з «Умов та правил надання банківських послуг» та Витягу з «Тарифів Банку» додаються до позовної заяви. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався договором, на підставі яких відповідач при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Відповідно до положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті (www.privatbank.ua) АТ КБ «ПриватБанк», керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та правила надання банківських послуг». Тобто Умови та Правила є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку. При укладаннi Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договiр, умови якого встановленi однiєю iз сторiн у формулярах або iнших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цiлому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, згідно яких обслуговується відповідач. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в ПриватБанку, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

Сторонами було визначено, що засобами доступу до картрахунку є кредитна карта клієнта, та фінансовий телефон клієнта, який проходить верифікицію з підтвердженням відповідно до договору. За допомогою встановлених засобів доступу до карткового рахунку, відповідачу надано можливість здійснювати Дистанційне обслуговування (комплекс інформаційних послуг по рахункам клієнта і здійснення операцій по рахунку на підставі дистанційних розпоряджень клієнта). Таким чином банк забезпечив відповідачу можливість доступу до карткового рахунку різними можливими шляхами, зокрема за допомогою карти та фінансового телефону на який приходить динамічний (змінюваний) ОТП пароль. Також АТ КБ «Приватбанк» було надано відповідачу набір засобів доступу до картрахунку через віддалені канали обслуговування, серед яких є: Internet-banking Приват24; MobileBanking; Контактний Центр Банку; Цілодобову службу "Консьєрж сервіс" та до пристроїв самообслуговування, через які клієнтом можуть проводитися банківські операції по картрахунку. Для погашення кредиту банк надав відповідачу інструменти передбачені договором, відповідно до якого поповнення картрахунку, здійснюється шляхом внесення коштів в готівковій або безготівковій формі і зарахування їх банком на картрахунок держателя, а також шляхом договірного списання коштів з інших рахунків клієнта на підставі Договору.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Підписавши заяву відповідач зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.12.6 Договору.

Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач, станом на 08.09.2025 мав заборгованість перед банком у розмірі 1700,16 доларів США, що станом на 15.05.2026, дату направлення позовної заяви, в гривневому еквіваленті згідно курсу валют, встановленого Національним банком України складає 74732,91 грн., яка складається з наступного: 340,8316 доларів США, що станом на 15.05.2026, в гривневому еквіваленті згідно курсу валют, встановленого Національним банком України складає 14981,66 грн. - заборгованість за кредитом; 1359,3316 доларів США, що станом на 15.05.2026, дату направлення позовної заяви, в гривневому еквіваленті згідно курсу валют, встановленого Національним банком України складає 59751,25 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Крім того, між АТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Капіталресурс» (Фактор, Позивач) укладено Договір факторингу № 8-22-08/2025 від 22.08.2025, відповідно до п. 1 якого клієнт відступає належні йому Права вимоги, а саме права грошової вимоги клієнта до позичальників, зазначених у реєстрі боргових зобов`язань, який складається клієнтом, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за договорами (з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них), що укладені між клієнтом та боржниками, та перелік яких наведено згідно з відповідним реєстром боргових зобов`язань, а Фактор здійснює фінансування клієнта шляхом купівлі у нього Прав вимоги та сплачує клієнту за Права вимоги грошові кошти (купівельну ціну) у сумі та у порядку, визначених Договором факторингу. Моментом (днем) переходу до Фактора Прав вимоги (у відповідній частині) є день підписання сторонами відповідного Акту приймання-передачі реєстру боргових зобов`язань що відповідає частині основних договорів за відповідним етапом відступлення прав вимоги, який підписується сторонами на паперових носіях і в електронному вигляді шляхом підписання кваліфікованими електронними підписами уповноважених представників сторін.

На виконання умов Договору факторингу складено реєстр боргових зобов`язань в електронному вигляді, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № б/н від 01.06.2006 на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким є ОСОБА_2 . Отже, станом на дату подання даної позовної заяви позивач є єдиним та належним кредитором за кредитним договором № б/н від 01.06.2006 між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 , який продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав позивача.

На підставі викладеного, просить сягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» заборгованість за кредитним договором № б/н від 01.01.2006 у розмірі 1700,16 доларів США, що станом на 15.05.2026, у гривневому еквіваленті згідно курсу валют встановленого Національним банком України складає 74732,91 грн., яка складається з: 340,8316 доларів США - заборгованість за кредитом, що в гривневому еквіваленті станом на 15.05.2026 складає 14981,66 грн.; та 1359,33 16 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, що станом на 15.05.2026 у гривневому еквіваленті згідно курсу валют, встановленого Національним банком України складає 59751,25 грн. А також стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених позивачем судових витрат у розмірі 2835,38 грн., які складаються з: 2662,40 грн. судового збору; та 172,98 грн. витрати, внаслідок відправлення копії позовної заяви відповідачу.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01.06.2026 відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представником відповідача адвокатом Юдіним В.С. 10.06.2026 до суду подано відзив на позовну заяву, сформований у системі «Електронний суд», у якому він не погоджується з позовними вимогами, зазначаючи, що за змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими вій ознайомлений. Банк, пред`являючи вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, просив у тому числі, крім кредиту, стягнути складові його вартості, зокрема, заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на формуляри та стандарти форм, а саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, згідно яких обслуговується відповідач. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані позивачем Витяг з Умов та правил та тарифи користування кредитною карткою були надані при укладенні договору позичальникові та який ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про надання кредиту, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами їх розміри, порядок нарахування та сплати. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в Анкеті-заяві позичальника, який безпосередньо підписаний останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття ним запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Оскільки Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, не містять підпису ОСОБА_2 , тому їх не можна розцінювати як складову частину кредитного договору, укладеною між сторонами 01.06.2006 року шляхом підписання Анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді стягнення процентів по кредиту. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві про одержання кредиту домовленості сторін про сплату процентів у розмірах, інших платежів, визначених банком, виду картки, яку отримав позичальник, надані Умови та правила надання банківських послуг самі по собі не можуть розцінюватися як зміст кредитного договору, наявного між сторонами справи. Вважає, що до спірних правовідносин також не підлягають застосуванню положення частини 1 статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися самим AT «Приватбанк» у на час виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду і вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, які є найбільш сприятливими для задоволення позову. До того ж, у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором. Розрахунок заборгованості, що наданий разом з позовною заявою, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, а, отже сам по собі не є належними доказом наявності заборгованості. Розрахунок складений самим позивачем, а тому інформація, зазначена у ньому, за умови відсутності первинних документів щодо видачі кредитних коштів, не може бути належним доказом отримання позичальником коштів у кредит та наявності заборгованості перед позивачем. Документами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, її розмір, дати та суми платежів і списань за кредитним договором, є документи первинної бухгалтерської документації, оформлені з додержанням ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (квитанція про перерахунок коштів, меморіальний ордер), у той час як надані позивачем розрахунки заборгованості не є документами первинної бухгалтерської документації. Наведене вище унеможливлює врахування зазначених документів до позову без подання кредитного договору, а також належних доказів які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, її розмір, дати та суми платежів і списань за кредитним договором, як належних доказів, які б підтверджували факт надання кредитних коштів.

Водночас представник відповідача у відзиві на позовну заяву звертає увагу на строк позовної давності. Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до довідки про кредитні операції за договором № б/н від 02.06.2006 за період 02.06.2006 - 08.09.2025, яка була надана позивачем, остання операція по картковому рахунку відповідачем відбулася 10 червня 2006 року, тобто 20 років тому назад. Зважаючи на викладене, строк звернення до суду минув 10 червня 2009 року. Тож, на підставі викладеного просить прийняти до розгляду даний відзив на позовну заяву та долучити до матеріалів справи; застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві зазначено клопотання з проханням проводити розгляд справи без участі їхнього представника та стягнути указану заборгованість на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник адвокат Юдін В.С. у судове засідання не з`явилися, до початку розгляду адвокатом до суду подано заяву, сформовану у системі «Електронний суд», у якій розгляд справи просив здійснювати без участі сторони відповідача, доводи викладені у відзиві підтримують, позовні вимоги не визнають та просять у їх задоволені відмовити.

Між тим, у судовому засіданні 07.07.2026 адвокат Юдін В.С. суду пояснив, що за словами його клієнта ОСОБА_2 , у останнього були кредитні правовідносини із АТ «Приватбанк», однак всі кредитні зобов`язання він закрив та сплатив заборгованості. У зв`язку з перебігом часу жодних документів у відповідача щодо сплати заборгованості не збереглося. Вважає, що позивачем не доведено, що кредит був наданий та наданий саме на таких умовах, про які зазначено у позові. Остання сплата ОСОБА_2 була здійснена 12.03.2008 року у сумі 1100 доларів США, тож з доданих позивачем доказів припускає, що у 2008 році здійснювалось повернення коштів, однак довідку позивача сторона ставить під сумнів. Зазначив, що за сплином двадцяти років у відповідача не має і не може бути ніяких доказів повернення коштів, сторона відповідача не зацікавлена у вирішенні справи, оскільки вже всі строки пропущені.

При цьому, клопотання про витребування доказів у банку стороною відповідача не заявлено та проігноровано на пропозицію суду.

Враховуючи думку представника позивача та заслухавши думку сторони відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до відповідних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Частиною другою статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Спір між сторонами виник з договірних правовідносин, які врегульовані нормами Цивільного кодексу України в частині позики та договору кредиту, а також загальними положеннями про договір та зобов`язання.

У судовому засіданні встановлено, що 01.06.2006 ОСОБА_2 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н від 01.06.2006 про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Встановлено, що у анкеті-заяві містяться персональні дані відповідача, контактна інформація, дата та підпис, а також істотні умови кредитування, зокрема: валюта кредиту долари США, кредитний ліміт фінансовий, фіксований, сума кредиту 2700 доларів США, дебетна картка Visa, вид платіжної картки особиста, термін дії 2 роки.

Крім того, позичальником підписом погоджено, що базова відсоткова ставка за кредитним лімітом на момент підписання договору становить 1,1% на місяць з розрахунку360 днів у році. Термін дії кредитного ліміту збігається з терміном дії дебетної картки.

Разом з тим, своїм підписом ОСОБА_2 погодив, що він (відповідач) ознайомився та згодний з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку. Виражає свою згоду, що ця заява разом із Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Підтверджує, що вся надана ним інформація правильна, при цьому зобов`язується про всі зміни повідомляти в банк не пізніше 15 днів від моменту їх виникнення.

Таким чином, відповідач ознайомився з договором про надання банківських послуг і погоджується з його умовами.

Окрім указаної заяви відповідача у матеріалах справи позивачем додано тарифні ставки на видачу та обслуговування пластикових карт, що містять підпис відповідача, а також Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD».

Відповідно до положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті (www.privatbank.ua) ПАТ КБ «Приватбанк», керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та правила надання банківських послуг», які є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг банку.

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Заявою відповідача від 01.01.2026 підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в ПАТ КБ «Приватбанк», про що засвідчив своїм підписом.

Також, одночасно із вищезазначеним свідченням приєднання до угоди відповідача, дія договору підтверджується фактом користування відповідачем картковим рахунком та використання коштів, що надані банком, що повністю узгоджується з ч. 2. ст. 642 ЦК України, згідно якої особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту.

До того ж, факт отримання коштів не заперечується стороною відповідача, який стверджує що виконав кредитні зобов`язання перед АТ «Приватбанк».

Разом з тим, з довідки про кредитні операції за договором № б/н від 02.06.2006 за період з 02.06.2006 по 08.09.2025 вбачається, що відповідач користувався наданими коштами, що підтверджують операції зі зняття готівки та повернення коштів. Остання операція повернення коштів здійснена 12.03.2008. Окрім цього, за весь указаний період з 02.06.2006 по 28.06.2019 за кредитним рахунком здійснено операції зі списання та нарахування відсотків за користування кредитом, комісії за обслуговування кредиту, за кредитний ліміт (на залишок), відсотків за прострочений кредит, списання за прострочений кредит (останнє здійснено 28.06.2019).

Таким чином, суд розцінює критично доводи сторони відповідача щодо повернення кредитних коштів, які були отримані як кредитний ліміт на карту, оскільки відповідно до указаної довідки (виписки) за договором № б/н від 03.06.2006 вбачається, що ним дійсно здійснювалося повернення кредиту та списання відсотків, проте не в повній мірі. Крім того, він продовжував користуватися цими ж коштами після поповнення картки (повернення коштів), знову їх витрачаючи (зняття готівки, покупка продуктів, АЗС).

Крім того, згідно указаної довідки 08.09.2025 позичальника було повідомлено, що права вимоги за його боргом передані новому кредитору ТОВ «Капіталресурс» у розмірі 1700,16 доларів США.

Так, судом встановлено, що 22.08.2025 між АТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Капіталресурс» укладено Договір факторингу № 8-22-08/2025 від 22.08.2025.

Відповідно до п. 1-4 Договору факторингу клієнт відступає належні йому Права вимоги, а саме права грошової вимоги клієнта до позичальників, зазначених у реєстрі боргових зобов`язань, який складається клієнтом, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за договорами (з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них), що укладені між клієнтом та боржниками, та перелік яких наведено згідно з відповідним реєстром боргових зобов`язань, а Фактор здійснює фінансування клієнта шляхом купівлі у нього Прав вимоги та сплачує клієнту за Права вимоги грошові кошти (купівельну ціну) у сумі та у порядку, визначених Договором факторингу.

Моментом (днем) переходу до Фактора Прав вимоги (у відповідній частині) є день підписання сторонами відповідного Акту приймання-передачі реєстру боргових зобов`язань що відповідає частині основних договорів за відповідним етапом відступлення прав вимоги, який підписується сторонами на паперових носіях і в електронному вигляді шляхом підписання кваліфікованими електронними підписами уповноважених представників сторін.

Сторони домовилися, що права вимоги переходить до Фактора після підписання сторонами Договору факторингу, з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей за кредитними договорами. Разом з правами вимоги Фактору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та передбачені Договором факторингу.

Як вбачається з витягу з реєстру боргових зобов`язань № 2 до Договору факторингу №8-22-08/2025 від 22.08.2025, за № 48391 ТОВ «Капіталресурс» набуло права вимоги за кредитним договором № б/н від 02.06.2006 відносно боржника ОСОБА_2 на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів у загальному розмірі -1700,16 доларів США, що еквівалентно 70300, 60 грн., з яких: 340,83 долари США заборгованість за тілом кредиту у валюті кредиту, що еквівалентно 14093,12 грн.; 1359,33 доларів США сума заборгованості за нарахованими відсотками у валюті кредиту, що еквівалентно - 56207,48 грн.

Отже, з матеріалів справи встановлено, що відповідач належним чином не виконав свого обов`язку та не повернув у повній мірі наданого йому кредиту в строки, передбачені кредитним договором.

При цьому слід зауважити, що стороною відповідача не надано свого контррозрахунку та у судовому засіданні вказано, що до первісного кредитора останній не звертався для отримання інформації щодо кредиту його сплати чи закриття, з клопотанням про витребування доказів до суду не звертався, будь-яких письмових доказів на підтвердження своїх заперечень до суду не надав.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язанні здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бут здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо факто не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статі звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зі змісту ч. 2 ст. 1054 ЦК України випливає, що до кредитних відносин застосовуються положення законодавства, які регулюють позичкові відносини (параграф 1 глави 71 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 зазначено, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. З чого слідує, що не спростування відповідачем презумпції правомірності кредитного договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення кредитних договорів, підлягають виконанню.

Так, статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Встановлено, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору заяви від 01.06.2006. Підписуючи кредитний договір відповідач добровільно погодився з усіма його умовами, зокрема, з строком кредитування та розміром процентної ставки, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому статтею 627 ЦК України. Відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини з кредитором, якщо вважав встановлений розмір процентів несправедливим. Натомість, він свідомо та без будь-яких застережень погодив умови договору, що підтверджується його підписом. Отже, умови договору, в тому числі щодо сплати відсотків, є обов`язковими для виконання сторонами.

На час розгляду справи договір № б/н від 01.01.2006 недійсним, розірваним чи припиненим не визнаний.

Разом з тим, у відзиві поданому 10.06.2026 відповідач указує про пропуск позивачем строку позовної давності звернення до суду про стягнення заборгованості за даним кредитним договором.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). За положеннями частин 1, 2 статті 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу (ч. 1 ст. 260 ЦК України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Слід зазначити, що з правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 19.03.2014 (справа № 614 цс 14) вбачається, що відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору. Аналогічна позиція висловлена і в постанові Верховного Суду України від 23.11.2016 (справа № 6-2101цс16).

Як зазначалося вище, із довідки про кредитні операції за договором за період з 02.06.2006 по 08.09.2025 встановлено, що відповідачем в строк дії договору у повному обсязі не повернено суму кредиту та не в повній мірі сплачено нараховані банком відсотки за користування кредитом та інші платежі, а саме 28.06.2019 здійснено чергове списання відсотків за прострочений кредит, тож зобов`язання є невиконаним, а термін дії договору не закінчився.

Разом з тим, суд звертає увагу, що постановою КМУ від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (№ 211), запроваджено з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України карантин. У подальшому його було неодноразово продовжено (востаннє Постанова КМУ № 1236 від 09.12.2020, якою продовжено карантин до 30.06.2023).

У подальшому, 30.03.2020 Верховною Радою України було прийнято ЗУ «Про внесенння змін до деяких законодавчих актів України спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (№ 540-IX), відповідно до якої Прикінцеві та Перехідні положення ЦК України були доповнені п. 12. Зазначений ЗУ від 30.03.2020 № 540-IX набрав чинності 02.04.2020.

Згідно п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Окрім цього, відповідно до п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Так, 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 в Україні було введено правовий режим воєнного стану строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває до цього часу.

Утім, Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 04.09.2025, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було виключено, що зумовило поновлення перебігу строків позовної давності.

З огляду на вказане, позивач не пропустив строк позовної давності, визначений ст. 258 ЦК України, та звернувся до суду з дотриманням строку, визначеному законодавством, а тому твердження відповідача про пропуск строку звернення не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні та вимогасторони відповідача про їх застосування до даних правовідносин не підлягає до задоволення.

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_2 отримав кредитні кошти відповідно до підписаної ним заяви (договору) б/н від 01.06.2006 у розмірі 2700 доларів США, користувався ними, однак взяті на себе зобов`язання своєчасно та в порядку, передбаченому кредитним договором, належним чином не виконав та кредитні кошти не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість за тілом кредиту та несплаченими відсотками за користування кредитом.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач порушив умови договору суд дійшов до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № б/н від 01.01.2006 у розмірі 340,8316 доларів США, що згідно курсу валют, встановленого Національним банком України станом на 15.05.2026 складає 14981,66 грн. (залишок за основною сумою боргу).

Що стосується вимог позивача щодо стягнення заборгованості за відсотками за вказаним кредитним договором у 1359,33 16 доларів США, що станом на 15.05.2026 у гривневому еквіваленті складає 59751,25 грн., суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є військовослужбовцем та наразі проходить службу у Збройних силах України.

Так, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У статті 1, 2 даного Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

У частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам)- штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема довідки командира військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_4 № 1783/1/16246 від 21.09.2026, капітан ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за призовом осіб офіцерського складу у військовій частині НОМЕР_1 .

З огляду на викладене, судом встановлено, що відповідач має статус військовослужбовця, та на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто до нього не може застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом.

Враховуючи наведені положення законодавства, зважаючи на право відповідача, як військовослужбовця, на гарантоване законом надання йому відповідних пільг, суд приходить до висновку, що підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_2 відсотків за користування кредитом відсутні, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.

Таким чином, з огляду на вказане, беручи до уваги дослідженні в судовому засіданні докази, вимоги позивача підлягають до часткового задоволення, а саме: необхідно стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № б/н від 01.01.2006 року у розмірі 340,8316 доларів США, що згідно курсу валют, встановленого Національним банком України станом на 15.05.2026 складає 14981,66 грн. (тіло кредиту).

Крім того, згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 2ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» задоволено частково на суму 14981,66 грн. (340,8316 доларів США), що становить 20,05 % від заявлених вимог, тобто відшкодуванню позивачу підлягає сплачений позивачем судовий збір пропорційно задоволених вимог у розмірі 533,81 грн. (2662,40*20,05%=533,81).

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, особи з інвалідністю I та II груп.

Як вбачається з копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 22.02.2024 безтерміново, ОСОБА_2 є особою з інвалідністю другої групи, а тому звільнений від сплати судового збору.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суму сплаченого судового збору у розмірі 533,81 грн. необхідно компенсувати позивачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 256, 257, 526, 527, 530, 1049, 1054, 1082 ЦК України, ст. ст. 141, 264, 265, 352,354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» (ЄДРПОУ 43513923, адреса: 79018, м. Київ, проспект С.Бандери, буд. 28-А) заборгованість за кредитним договором №б/н від 01.01.2006 року розмірі тіла кредиту 340,8316 доларів США, що станом на 15.05.2026 згідно курсу валют, встановленого Національним банком України складає 14981,66 грн.

Суму сплаченого судового збору у розмірі 533,81 грн. компенсувати позивачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 02.10.2026.

Головуючий: Н. М. Кондрацька