Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 346/3325/26
Провадження № 2/346/2950/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2026 р.м. КоломияКоломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Третьякової І.В.
за участю секретаря - Гжибовського А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Отинійської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно, -
У С Т А Н О В И В:
25 червня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому зазначила, що її батьку ОСОБА_2 належав житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований в АДРЕСА_1 . В травні 2015р. батько помер і після його смерті відкрилася спадщина. За життя ОСОБА_2 склав заповіт в якому все своє майно заповів позивачу. У визначений строк ОСОБА_1 подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті батька. Однак, отримати свідоцтво про право на спадщину спадкоємиця не змогла, оскільки спадкове нерухоме майно не було зареєстроване за померлим. Таким чином, оскільки у вчиненні нотаріальної дії позивачу було відмовлено, остання просила захистити її права спадкоємця в судовому порядку шляхом визнання за нею права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою від 29 червня 2026 року у справі відкрито загальне позовне провадження. Витребувано з Коломийської державної нотаріальної контори копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ..
Ухвалою від 07 вересня 2026 року підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, 16.10.2026р. представник позивача ОСОБА_3 подала до суду письмове клопотання, в якому просила розглянути справу за її та позивача відсутності. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився. 06.10.2026р. Отинійська селищна рада подала до суду письмове клопотання, в якому вказала, що не заперечує проти задоволення позовних вимог. Справу просила розглянути без участі їхнього представника.
В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані у ній докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Звертаючись до суду позивач просила захистити її майнові права на нерухоме майно шляхом визнання за нею права власності.
Частиною 1 ст. 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст.. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти. Суд при застосуванні цієї норми встановлює, з яких передбачених законом підстав і у який спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.
Однією з підстав набуття права власності є спадкування, під яким розуміється перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , про що Виконавчим комітетом Струпківської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області було вчинено відповідний актовий запис №7.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне померлому майно.
З даних технічного паспорту на садибний (індивідуальний ) житловий будинок, складений станом на 22.08.2017р. слідує, що в АДРЕСА_1 знаходиться домоволодіння, яке складається з: житлового будинку літ «А» 1933 року побудови, літньої кухні літ «Б» 1975 року побудови, стодоли літ «В» 1975 року побудови, сараю літ. «Г» 1975 року побудови, навісу літ. «Д» 1975 року побудови, а також вбиральні літ «Ж», криниці №1 та огорожі № 2,3.
Відповідно до звіту незалежної оцінки, складеного ТОВ «ЕКА-Захід», ринкова вартість житлового будинку (загальною площею 59,4 кв.м., житловою площею 22.6 кв.м.) з приналежними господарськими будівлями і спорудами (літ. «Б, В, Г, Д, Ж», №1, №2-3), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 становить 215000,00 гривень.
У виписці з інвентаризаційних матеріалів ОКП «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» зазначено, що згідно архівних даних станом на 31.12.2012р. право власності на домоволодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1 не зареєстровано.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Струпків, Коломийського району, Івано-Франківської області. Її батьками зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .
08 листопада 1997 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 та змінила своє прізвище на « ОСОБА_7 », що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 .
16 липня 2024р. Стурпківською сільською радою був посвідчений заповіт за яким ОСОБА_2 все належне йому майно, майнові права та обов`язки заповів своїй дочці ОСОБА_1 . Вказаний заповіт не змінювався та не скасовувався.
За положеннями ст.. 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст.. 1222, 1223 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.. 1268, 1269, 1270 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
З матеріалів спадкової справи №523/2015, наданої завідувачем Коломийської державної нотаріальної контори Рій К. на виконання ухвали суду, вбачається, що після смерті ОСОБА_2 27.10.2015р. з заявою про прийняття спадщини звернулася його донька ОСОБА_1 .
Також 27.10.2015р. дружиною померлого ОСОБА_5 була подана заява про відмову від прийняття спадщини на користь доньки ОСОБА_1 .
Згідно із частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Постановою від 23.06.2026р. ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 на житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 . Рішення нотаріуса мотивовано тим, що документ, який підтверджує право власності на вказаний житловий будинок у спадкоємця відсутній, відомості про реєстрацію права власності на житловий будинок в Єдиних Державних реєстрах відсутні.
Таким чином, вбачається, що позивач скористалася законними засобами захисту та реалізації своїх спадкових прав в позасудовому порядку та за відсутності позасудової можливості на отримання у власність спірного спадкового майна, звернулася до суду із відповідним позовом про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
В частині 1, 3 ст. 5 ЦК України вказано, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Згідно ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року (далі Закон), державна реєстрація речових прав (на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів (виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. В частині 4 зазначено, що права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності Ц[К та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.
При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 7 грудня 1990 року № 533-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та іншими нормативними актами.
За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.
Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.
За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.
До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.
Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.
На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.
Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили).
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).
Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
Зі змісту довідки №1212, виданої 20.10.2015р. виконкомом Стрпуківської сільської ради бачається, що померлому ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 належав житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 . Господарство відносилася до робітничого двору. Станом на 01.07.1990 р. в будинку за вказаною адресою були зареєстровані: ОСОБА_2 , 1941 р.н. (голова господарства), ОСОБА_5 , 1946 р.н. (дружина), ОСОБА_8 , 1967 р.н. (син) та ОСОБА_9 , 1990 р.н. (онука). На момент смерті ОСОБА_2 в будинку була зареєстрована та проживала його дружина ОСОБА_5 . Після смерті ОСОБА_2 в управління спадковим майном вступила його донька ОСОБА_1 , яка взяла під охорону спадкове майно.
Відомості, зазначені у вищезгаданій довідці органу місцевого самоврядування, узгоджуються з даними виписки з погосподарської книги № 4 за 1991-1995рр. (ст.. 89-90) Струпківського старостинського округу Отинійської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області, відповідно до яких головою домогосподарства за адресою АДРЕСА_2 числиться ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Тип двору робітничий. Також за вказаною адресою за ОСОБА_2 числиться земля загальною площею 0,31 га.
Таким чином, проаналізувавши в сукупності зібрані в справі письмові докази, суд вважає, що ними в достатній мірі підтверджується належність ОСОБА_2 спірного житлового будинку, реєстрація права власності на який за життя спадкодавця здійснена не була, що на теперішній час перешкоджає позивачу, як спадкоємиці оформити свої спадкові права на дану нерухомість.
За статтею 16 ЦК України зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з можливих способів захисту цивільних та інтересів є визнання права.
Відповідно до статті 392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Таким чином, врахувавши встановлені фактичні обставини даної справи та вимоги закону, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 15, 16, 316, 328, 392, 1216-1218, 1222, 1223, 1233-1236, 1247, 1268, 1296, 1297, п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» ст.. 4, 12, 13, 81, 141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 РНОКПП НОМЕР_4 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на житловий будинок з господарськими і побутовими будівлями та спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду безпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 22 жовтня 2026 року
Суддя:Третьякова І. В.
Судове рішення № 140884776, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області було прийнято 22.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 346/3325/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: