Рішення № 140884706, 21.10.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/15852/26

Провадження № 2/344/7536/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Польської М.В.,

секретаря судового засідання Соляник Т.І.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат,-

В С Т А Н О В И В:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» у серпні 2026 року звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між ТОВ «Мілоан», правонаступником якого є ТОВ «Новий Колектор» та ОСОБА_1 27.01.2026 року укладено договір про споживчий кредит №103635235. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 5000,00 грн., на наступних умовах: строк, на який надається кредит 360 днів; остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 22.01.2027. В свою чергу Позичальник свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, що підтверджується розрахунком за договором № 103635235 від 27.01.2026 року у зв`язку з чим станом на 06.08.2026 утворилась заборгованість у розмірі 19 207,50 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 5000 грн., заборгованість за відсотками 3022,50 грн., заборгованість за комісією 3 185 грн. та штраф у розмірі - 8000 грн.. Між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Новий Колектор» укладено Договір факторингу № МТ-260626-1 від 26.06.2026 року. Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 19 207,50 грн.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 серпня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження по даній справі без виклику сторін, вирішено здійснювати розгляд (формування та зберігання справи) в змішаній (паперовій та електронній) формі.

Заперечуючи проти позову 09.09.2026 року представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому вказує, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача штрафу у розмірі 8 000 грн є незаконними та не підлягають задоволенню як на підставі пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, так і відповідно до частини другої статті 21 Закону України «Про споживче кредитування». Матеріали справи не містять жодних актів наданих послуг, первинних бухгалтерських документів чи підтверджень замовлення відповідачем будь-яких додаткових послуг із самостійною споживчою цінністю. Відтак, умова про сплату комісії як за надання (п. 1.5.1), так і за обслуговування кредиту (п. 1.5.2) що в загальному розмірі становить 3 185 грн. є нікчемною в силу закону. Вимога Позивача про стягнення процентів у розмірі 3 022,50 грн підлягає зменшенню до суми, обчисленої на рівні облікової ставки НБУ, а в задоволенні решти суми відсотків слід відмовити повністю. Просить, відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи всі докази в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову частково, виходячи з наступного.

27.01.2026 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Мілоан» Договір про споживчий кредит № 103635235 (індивідуальна частина), за яким ТОВ «Мілоан» надав, а позичальник (відповідач) отримав кредит в розмірі 5 000 гривень. Підтвердженням добровільного укладення відповідачем Договору про надання споживчого кредиту № 103635235 є заява на отримання кредиту № 103635235 від 27.01.2026 року, що заповнена відповідачем, яку підписано ОСОБА_1 одноразовим цифровим ідентифікатором 828053.

Відповідно до п. 1.3 договору кредит надається загальним строком на 360 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 27.01.2026 (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів.

Із пункту 1.5. договору слідує, що загальні витрати Позичальника за кредитом складають 16490.50 грн. Денна процентна ставка складає: (16490.50 грн. / 5000.00 грн.) / 360 днів * 100% = 0.92%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 1543.60 відсотків річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника складає 21490.50 грн. Загальні витрати Позичальника за кредитом, денна процентна ставка та орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та Позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема здійснить періодичні платежі в останній день кожного розрахункового періоду (дату платежу) відповідно до Графіку платежів. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню, зокрема у випадку часткового дострокового погашення заборгованості, прострочення виконання або несвоєчасного виконання ним зобов`язань та в інших випадках, крім тих, коли законодавством прямо вимагається таке оновлення.

Згідно п.1.5.1. договору, комісія за надання кредиту: 225 грн., яка нараховується за ставкою 4.50 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Пунктом 1.5.2. договору визначено, що комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 8 140.00 грн., що нараховується за ставкою 7.40 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору.

У п.1.5.3. договору зазначено, що проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 18.00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Згідно п.1.5.4. договору, проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180.00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно п.1.5.3 та 1.5.4 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 8125.50 грн.

Відповідно до п. 2.1 договору кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Відповідно до п.2.3 договору, пролонгація та право Позичальника продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту за цим Договором не передбачені, якщо інше не буде встановлено додатковою домовленістю (угодою) сторін.

Згідно копії платіжного доручення № 115024766 від 27.01.2026 року ОСОБА_1 на картковий рахунок НОМЕР_1 отримав кредитні кошти у розмірі 5 000 грн.

З відомості про щоденні нарахування та погашення за договором № 103635235 вбачається, що проценти по кредиту ОСОБА_1 нараховувалися з 27.01.2026 року по 26.06.2026 року, тобто в межах строку кредитування.

26 червня 2026 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги №МТ-260626-1. Відповідно до умов даного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України Позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», в тому числі і до відповідача за кредитним договором № 103635235 від 27.01.2026 року.

З переліку (реєстру) боржників №1 до договору факторингу №МТ-260626-1 від 26.06.2026 року, вбачається, що ТОВ «Мілоан» передало, а ТОВ «Новий колектор» прийняло право вимоги за кредитним договором № 103635235 від 27.01.2026 року на загальну суму заборгованості 19 207,50 грн.. Щодо доводів представника відповідача про невідповідність відомостей щодо відповідача, зазначених у відповідному реєстрі, суд зазначає, що такі доводи є необґрунтованими та підлягають відхиленню, оскільки відомості про відповідача ОСОБА_1 , зокрема його РНОКПП та номер кредитного договору, зазначені правильно та узгоджуються з іншими матеріалами справи.

Згідно довідки про розмір простроченої заборгованості за кредитним договором № 103635235 від 27.01.2026 року, станом на 06.08.2026 року заборгованість ОСОБА_1 становить 19 207,50 грн., з яких: 5 000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 3 022,50 грн. заборгованість за відсотками (за період з 27.01.2026 року по 06.08.2026 року), 8 000 грн. заборгованість за штрафами, 3 185 грн. заборгованість за комісією.

За змістом статей 626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України, передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Зокрема, передбачено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтями 1046-1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частинами 1-3 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Статтями 525,526 ЦК України, визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позивачем доведено укладення між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит № 103635235 від 27.01.2026 року. Крудитні кошти відповідач отримав, тіло кредиту не повернув.

Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором, суд зазначає наступне.

В п.1.5. договору зазначено, що денна процентна ставка складає: (16490.50 грн. / 5000.00 грн.) / 360 днів * 100% = 0.92%.

Згідно п.1.5.3.-1.5.4. договору, проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 18.00 відсотків річних (18% річних / 365 днів = 0,049% денна процентна ставка) на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180.00 відсотків річних (180% річних / 365 днів = 0,49% денна процентна ставка) від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів.

Отже, наведені положення договору містять розбіжності щодо визначення денної процентної ставки за користування кредитом, оскільки в п. 1.5 договору зазначено ставку 0,92 %, тоді як у пп. 1.5.31.5.4 передбачено застосування різних процентних ставок залежно від розрахункового періоду 18 % та 180 % річних відповідно, проте саме позивач застосував п.п. п.1.5.3.-1.5.4. у розрахунку

Водночас сам факт наявності зазначених суперечностей не спростовує правильності нарахування процентів у межах погодженого строку кредитування, якщо фактичний розрахунок здійснено відповідно до визначених договором ставок та графіка платежів.

Із графіку платежів слідує що перший розрахунковий період застосовується у період з 27.01.2026 року (дата видачі кредиту) та до 26.02.2026 року (дата платежу за перший розрахунковий період). Наступний розрахунковий період з 27.02.2026 року по 06.008.2026 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості, що наданий первісним кредитором, вбачається, що у період з 27.01.2026 року по 06.08.2026 року, утворилась заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами у межах погодженого строку дії договору у сумі 3 022,50 грн.. Розрахунок процентів за користування кредитом, наданий первісним кредитором, здійснений із застосуванням процентних ставок, передбачених умовами договору для відповідних розрахункових періодів, та в межах погодженого строку кредитування. Зазначені обставини свідчать про обґрунтованість нарахування процентів за вказані періоди та підтверджують правильність їх розрахунку відповідно до встановленого договором порядку.

Відтак, заборгованість за процентами за користування кредитом у межах погодженого строку кредитування є документально підтвердженою та доведеною наданими матеріалами справи.

Інші доводи відповідача щодо незаконності (неспівмірності) нарахування відсотків оцінюються судом критично, так як нарахування відсотків передбачено як законом, так і договором та відповідають графіку платежів, кий є додатком до договору.

Щодо стягнення заборгованості за комісією в розмірі 3 185 грн., суд зважає на таке.

Згідно п.1.5.1. договору, комісія за надання кредиту: 225 грн., яка нараховується за ставкою 4.50 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Пунктом 1.5.2. договору визначено, що комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 8 140.00 грн., що нараховується за ставкою 7.40 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору.

Відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 103635235 від 27.01.2026 року, що надані первісним кредитором (ТОВ «Мілоан»), відповідачу було нараховано комісію за надання кредиту в розмірі 225 грн, що відповідає умовам договору, а тому зазначена сума підлягає стягненню з відповідача.

Водночас решту заявленої до стягнення комісії в розмірі 2 960 грн. за вказаний період суд розцінює як комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості), передбачену пунктом 1.5.2 договору.

У постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зробив висновок про те, що «якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Умовами укладеного між сторонами договору не конкретизовано, за які саме послуги кредитодавця встановлено комісію за обслуговування кредиту, у чому полягає їх зміст та які фактичні дії кредитодавця охоплюються такою послугою. Саме лише визначення розміру комісії та порядку її нарахування не підтверджує надання позичальнику відповідних послуг і не є достатньою підставою для стягнення плати за них.

За таких обставин суд доходить висновку, що нарахування комісії за обслуговування кредиту в розмірі 2 960 грн є необґрунтованим, а тому в задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Щодо вимоги про стягнення 8 000 грн. штрафу, суд зазначає наступне.

У розрахунку заборгованості, що наданий позивачем, вказана сума зазначена як неустойка та/або порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до положень ст.ст.549, 551 ЦК України, за якими неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У зв`язку з оголошенням воєнного стану на території України та погіршенням економічного становища України, значна кількість позичальників не взмозі платити по кредитних зобов`язаннях. У зв`язку з цим Верховною Радою України було ухвалено Закон України № 2120-IXП «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану».

Відповідно до п. 18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згодом, неодноразово воєнний стан на території України продовжувався у встановленому законом порядку, і є чинним на даний час.

Беручи до уваги наведене, в умовах воєнного стану позичальник (боржник) за кредитним договором не несе відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, з нього не може бути стягнуто нараховану неустойку за укладеним договором, тобто у період воєнного стану.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу - не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, є безпідставними, а тому в частині задоволення позову про стягнення штрафу в розмірі 8 000 грн. слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх часткове задоволення та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про споживчий кредит № 103635235 від 27.01.2026 року в розмірі 8 247,50 грн., з яких: 5 000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 3 022,50 грн. заборгованість за відсотками та 225 грн. заборгованість за одноразовою комісією.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково (42,93%), з відповідача на виконання вимог ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1 142,96 грн. та 223,38 грн. витрат, понесених позивачем внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (код за ЄДРПОУ: 43170298, адреса: 01133, м. Київ, Печерський район, вулиця Алмазова Генерала, буд.13, оф.601), заборгованість за договором про споживчий кредит № 103635235 від 27.01.2026 року в розмірі 8 247,50 грн. (вісім тисяч двісті сорок сім гривень 50 копійок), 1 142,96 грн. (одна тисяча сто сорок дві гривні 96 копійок) судового збору та 223,38 грн. (двісті двадцять три гривні 38 копійок) витрат, понесених позивачем внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу

В решті задоволення вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено та підписано 23 жовтня 2026 року.

Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА