Рішення № 140884471, 21.10.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Дата ухвалення
21.10.2026
Номер справи
569/14290/26
Номер документу
140884471
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 569/14290/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючої судді Балацької О.Р.,

з участю секретаря судового засідання Кулікович Д.П.,

учасників справи:

представника позивача адвоката Гайдай Р.П.,

представника відповідача Ковальського Є.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до поліцейського взводу 2 роти Управління патрульної поліції в Житомирській області Рогового Олексія Олександровича, Управління патрульної поліції в Житомирській області про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В Рівненський міський суд Рівненської області з позовною заявою до поліцейського взводу 2 роти Управління патрульної поліції в Житомирській області Рогового Олексія Олександровича, Управління патрульної поліції в Житомирській області звернувся представник ОСОБА_1 адвокат Гайдай Роман Петрович про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якій просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення на громадянку Сполучених Штатів Америки Кучму Марію по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 688141 від 30 травня 2026.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що оскаржувана постанова є протиправною, винесеною з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню у зв`язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 122 та частиною 2 статті 126 КУпАП. Зокрема зазначає, що під час керування транспортним засобом 30 травня 2026 року вона мала при собі чинне національне посвідчення водія штату Каліфорнія (США) міжнародного зразка, категорія «С» у якому відповідає легковим автомобілям категорії «B» згідно з міжнародними стандартами, а отже, вона на законних підставах керувала автомобілем. Крім того, інспектором патрульної поліції не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження нібито перевищення встановленої швидкості руху транспортного засобу на 105 км/год, а оскаржувана постанова ґрунтується виключно на припущеннях, що прямо суперечить статті 62 Конституції України та принципу презумпції невинуватості.

Представник відповідача Ковальський Є.Р. у відзиві на позовну заяву заперечує проти позовних вимог, зазначивши, що оскаржувана постанова серії ДІ18 № 688141 від 30 травня 2026 року є законною, обґрунтованою та винесеною відповідно до вимог чинного законодавства. Суть правопорушення полягала в тому, що позивач на автомобілі марки AUDI Q7 на 225 км автодороги М-06 КиївЧоп рухалася зі швидкістю 105 км/год, чим перевищила встановлене обмеження швидкості більш ніж на 20 км/год, порушивши пункт 12.9 (б) ПДР України, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 122 КУпАП. Крім того, під час перевірки документів було встановлено відсутність у водія національного посвідчення водія відповідної категорії, чим порушено вимоги пункту 2.1 (а) ПДР України та вчинено правопорушення, передбачене частиною 2 статті 126 КУпАП. Факт перевищення швидкості та місце вчинення правопорушення повністю підтверджуються матеріалами відеофіксації з нагрудного портативного відеореєстратора поліцейського та даними лазерного вимірювача швидкості LTI 20/20 TruCam II (серійний номер ТС008459), який пройшов відповідну повірку, є чинним засобом вимірювальної техніки та використовувався у строгій відповідності до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» і Закону України «Про Національну поліцію». Доводи позовної заяви щодо наявності у позивача іноземного посвідчення водія є безпідставними та ґрунтуються на помилковому тлумаченні положень Віденської конвенції про дорожній рух, оскільки на території України діють лише ті іноземні посвідчення, що відповідають встановленим міжнародним вимогам. Процедура розгляду справи на місці зупинки транспортного засобу була дотримана в повному обсязі, водію роз`яснено його права відповідно до статті 63 Конституції України та статті 268 КУпАП, після чого було винесено правомірну постанову про накладення адміністративного стягнення.

ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу адміністративної справи між суддями від 31 липня 2026 року справу передано судді Балацькій О.Р.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 03 серпня 2026 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.

Від представника відповідача Ковальського Є.Р. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .

Інших заяв та клопотань до суду від учасників справи не надходило.

З`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов в задоволенні позову слід відмовити з огляду на таке.

ІІІ. Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та докази.

Суд встановив, що 30 травня 2026 року о 12 годині 02 хвилині на 225 км автомобільної дороги М-06 КиївЧоп поліцейський взводу № 2 роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області рядовий поліції Роговоий Олексій Олександрович під час несення служби за допомогою лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів LTI 20/20 TruCam II (серійний номер ТС008459) зафіксував рух автомобіля марки AUDI Q7, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 зі швидкістю 105 км/год, чим було перевищено встановлене обмеження швидкості руху на відповідній ділянці дороги більш як на 20 км/год.

У зв`язку з виявленим порушенням Правил дорожнього руху працівниками поліції було подано законний сигнал про зупинку транспортного засобу. Під час подальшої перевірки документів водія громадянка Сполучених Штатів ОСОБА_3 пред`явила національне посвідчення водія штату Каліфорнія (США) від 20 серпня 2021 року, проте інспектором патрульної поліції було встановлено відсутність у неї національного посвідчення водія відповідної до національних та міжнародних стандартів категорії на право керування транспортним засобом категорії «B».

За результатами розгляду справи на місці зупинки поліцейським було винесено оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДІ18 № 688141 від 30 травня 2026 року. Цією постановою ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 122 та частиною 2 статті 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Гайдай Р.П. підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, наполягаючи на тому, що працівники поліції неправомірно притягли до адміністративної відповідальності громадянку Сполучених Штатів Америки ОСОБА_4 . Наголосив, що позивач мала при собі чинне національне посвідчення водія міжнародного зразка, а тому керувала транспортним засобом на законних підставах, водночас докази перевищення швидкості є неналежними, а оскаржувана постанова безпідставною.

Представник відповідача Управління патрульної поліції в Житомирській області Ковальський Є.Р. у судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі. Пояснив, що позивачку було правомірно зупинено за перевищення швидкості руху, зафіксоване за допомогою сертифікованого приладу TruCam, а пред`явлене посвідчення водія іноземної держави не надає права керування транспортними засобом на території України всупереч вимогам чинного законодавства та міжнародних норм.

Факт вчинення позивачем адміністративних правопорушень, а також правомірність дій посадових осіб Управління патрульної поліції підтверджуються матеріалами справи, а саме: даними лазерного вимірювача швидкості TruCam II із зазначенням географічних координат та роздруківкою файлу вимірювання, свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/34220, чинним на момент фіксації правопорушення, а також відеозаписами з нагрудного портативного відеореєстратора поліцейського, на яких зафіксовано процес вимірювання швидкості, зупинку транспортного засобу, спілкування інспектора з водієм, роз`яснення прав та оголошення винесеної постанови.

ІV. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2015 від 26 травня 2015 року наданого за поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з приводу офіційного тлумачення положення частини першої ст. 276 КУпАП України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Основного Закону України).

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Отже, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму дії або бездіяльності та має сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Як встановлено ч. 2 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Як встановлено пунктом 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 2.1 ПДР України передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон); чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Також, пунктом 2.4 ПДР України передбачено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також, зокрема пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Відповідно до пункту 1.10 ПДР України водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.

Відповідно до вимог ст. 41 «Водійські посвідчення» Конвенції про дорожній рух (від 08.11.1968 року), ратифікованої із застереженнями і заявами Указом ПВР УРСР від 25.04.1974 року, з поправками від 03.03.1992 року та 28.09.2004 року:

2.а) Договірні Сторони будуть визнавати: будь-яке міжнародне водійське посвідчення, що відповідає вимогам додатку 7 до цієї Конвенції за умови, що воно пред`являється разом з відповідним національним водійським посвідченням, діючим на своїй території для керування транспортним засобом, відповідної категорії або категоріям транспортних засобів, на керування котрими видані посвідчення, за умови, що вказані посвідчення є дійсними та що вони видані другою Договірною стороною або одним із територіальних підрозділів або об`єднанням, уповноваженим на те цією Договірною стороною; водійські посвідчення, видані одною з Договірних Сторін, повинні визнаватися на території іншої Договірної Сторони до моменту, з якого дана територія становиться звичайним місцем проживання володільця посвідчення.

6. Положення цієї статті не зобов`язують Договірни Сторони: а) визнавати дійсними національні посвідчення, видані на території іншої Договірної Сторони особам, які мали на їх території звичайне місце проживання в момент видачі цього водійського посвідчення або які перенесли своє звичайне місце проживання на їх територію після видачі цього посвідчення; визнавати дійсність національних водійських посвідчень, виданих водіям, звичайне місце проживання яких в момент видачі посвідчені, знаходилось не на території, де були видані посвідчення, або які перенесли своє місце проживання після видачі посвідчень на іншу територію.

Постановою КМУ від 08.05.1993 № 340 затверджено Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами (далі - Положення) яке є обов`язковим для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства.

Відповідно до п. 2 Положення особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.

Пунктом 30 Положення передбачено, що особи, які тимчасово перебувають на території України, мають право на керування транспортними засобами за наявності міжнародного посвідчення водія та посвідчення водія іноземної держави, що не відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту, або у разі наявності посвідчення водія іноземної держави, що відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту.

Відповідно до п. 4 Додатку № 6 Конвенції про дорожній рух, у посвідці обов`язково наводять перераховані нижче відомості; ці відомості нумерують таким чином: 1. Прізвище; 2. Ім`я, інші імена; 3. Дата та місце народження1 ; 4. а) Дата видачі посвідки; 4. b) Дата закінчення терміну дії посвідки; 4. c) Назва або печатка органу, що видав посвідку; 5. Номер посвідки; 6. Фотографія власника; 7. Підпис власника; 9. Категорія (підкатегорії) транспортних засобів, на які поширюють дію посвідки; 12. Додаткова інформація чи обмеження в закодованому вигляді, які стосуються кожної категорії (підкатегорії) транспортних засобів.

Пунктом 8 додатку 6 Конвенції про дорожній рух встановлено, що національне водійське посвідчення договірних сторін може видаватися для керування транспортними засобами наступних категорій та підкатегорій: А, В, С, D, BE, СЕ, DE.

При цьому, В - транспортні засоби (крім тих, які належать до категорії А) з кількістю місць для сидіння, крім місця водія, не більше восьми, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кг; транспортний засіб категорії В, зчеплений з причепом, дозволена максимальна маса якого не перевищує 750 кг; транспортний засіб категорії В, зчеплений з причепом, дозволена максимальна маса якого перевищує 750 кг, але не перевищує маси транспортного засобу без навантаги, а загальна дозволена максимальна маса такої автосполуки не перевищує 3500 кг; С - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16500 фунтів).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_5 , будучи громадянкою Сполучених Штатів Америки, під час керування транспортним засобом на території України мала при собі національне посвідчення водія штату Каліфорнія (США). Проте відповідно до вимог пункту 30 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 8 травня 1993 року, іноземні посвідчення водія повинні відповідати вимогам Конвенції про дорожній рух 1968 року та чітко визначати відповідну категорію транспортних засобів за міжнародними стандартами.

Згідно з положеннями Додатку № 6 Віденської конвенції про дорожній рух та національним законодавством України, категорія «C» дає право на керування виключно вантажними автомобілями, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кг, тоді як право на керування легковими автомобілями (кросоверами, зокрема AUDI Q7) підлягає віднесенню виключно до категорії «B». Представлене позивачем іноземне посвідчення водія не надавало законного права на керування транспортним засобом категорії «B» на території України у порядку, встановленому чинним законодавством, оскільки категорії не відповідають єдиним міжнародним критеріям розмежування транспортних засобів, передбаченим Конвенцією.

Крім того, факт перевищення позивачем встановленої швидкості руху більш як на 20 км/год на 225 км автодороги М-06 КиївЧоп (рух зі швидкістю 105 км/год при дозволеній 90 км/год на відповідній ділянці) повністю доведено матеріалами адміністративної справи, а саме: даними лазерного вимірювача швидкості LTI 20/20 TruCam II (серійний номер ТС008459), який є офіційно зареєстрованим законодавчо регульованим засобом вимірювальної техніки, що мав чинне свідоцтво про повірку, а також відеозаписами з нагрудних відеореєстраторів інспекторів патрульної поліції.

Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. На підставі ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пунктом 3 ч. 3 ст. 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Надаючи оцінку доводам позивача та її представника про відсутність у діях ОСОБА_6 події та складу адміністративних правопорушень, суд зазначає, що вони ґрунтуються виключно на суб`єктивній інтерпретації норм чинного законодавства та спрямовані на уникнення встановленої законом відповідальності. Суд критично ставиться до тверджень сторони позивача щодо законності керування транспортним засобом за іноземним посвідченням водія, оскільки такі доводи спростовуються імперативними вимогами як національного законодавства, так і положень міжнародних конвенцій, на які посилається сам позивач.

Водночас фактичні дані та обставини вчинення правопорушень, наведені уповноваженим органом, повністю підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами у їх сукупності, зокрема показниками сертифікованого приладу лазерного вимірювання швидкості та матеріалами відеофіксації з нагрудних відеореєстраторів. Будь-яких обґрунтованих сумнівів у правомірності дій посадових осіб Управління патрульної поліції під час розгляду справи не встановлено, а надані відповідачем докази повністю спростовують позицію позивача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 9, 19, 20, 77, 139, 205, 241, 244, 245, 246, 286, 295, 297 КАС України, суд,

УХВАЛИВ :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до поліцейського взводу 2 роти Управління патрульної поліції в Житомирській області Рогового Олексія Олександровича, Управління патрульної поліції в Житомирській області про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляцiйного адміністративного суду через Рiвненський мiський суд Рівненської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідач: Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: вул. Покровська, буд. 96, м. Житомир, 10013, ЄДРПОУ 40108646.

Повне судове рішення складено та підписано 23 жовтня 2026 року.

Суддя Ольга БАЛАЦЬКА

Часті запитання

Який тип судового документу № 140884471 ?

Документ № 140884471 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 140884471 ?

Дата ухвалення - 21.10.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 140884471 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 140884471 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 140884471, Рівненський міський суд Рівненської області

Судове рішення № 140884471, Рівненський міський суд Рівненської області було прийнято 21.10.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.

Судове рішення № 140884471 відноситься до справи № 569/14290/26

Це рішення відноситься до справи № 569/14290/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 140884470
Наступний документ : 140884474