Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 570/1417/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2026 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Першко О.О.,
секретар судового засідання Прокопчук Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У С Т А Н О В И В:
ТОВ «ФК «Позика» (далі - позивач), діючи через свого представника Міньковську А.В., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Кредитним договором №36313216 від 23 лютого 2022 року в загальному розмірі 43 076 грн 00 коп.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 23 лютого 2022 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №36313216, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Ірбіс» надало відповідачу грошові кошти в розмірі 13 000 грн 00 коп., на умовах визначених Договором. Однак відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав.
01 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та позивачем укладено Договір факторингу № 01092025/1, відповідно до умов якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
Відповідно до Договору факторингу заборгованість відповідача становить 43 076 грн 00 коп., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 12 000 грн 00 коп.; заборгованості за відсотками - 31 076 грн 00 коп., відтак позивач просить стягнути зазначену заборгованість з відповідача на свою користь.
14 липня 2026 року від представника відповідача адвоката Нікольченка Б.Б. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовної заяви.
У відзиві вказує, що позивачем не надано доказів ідентифікації ОСОБА_1 у інформаційно-комунікаційній системі ТОВ «ФК «Ірбіс», доказів направлення саме йому одноразового ідентифікатора, а також доказів направлення йому відповідного кредитного договору, на який посилається позивач. За таких обставин наданий позивачем Договір про надання фінансового кредиту №36313216 від 23 лютого 2022 року не є належним доказом укладення ТОВ «ФК «Ірбіс» з ОСОБА_1 кредитного договору та досягнення між ними згоди щодо усіх істотних умов договору кредиту.
Також, позивачем не надано доказів надання ОСОБА_1 в договорі або особистому кабінеті реквізитів банківського рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, а також доказів перерахування суми кредиту саме на зазначений позичальником рахунок.
20 липня 2026 року представник позивача Міньковська А.В. подала відповідь на відзив, в якій просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
У відповіді на відзив вказала, що відповідач проявив волевиявлення в укладенні кредитного договору саме з ТОВ «ФК «Ірбіс», у виборі саме цієї юридичної особи як сторони кредитних відносин.
На момент укладення договору ТОВ «ФК «Ірбіс» надавало фінансові послуги через онлайн-сервіс KUMO (домен kumo.com.ua). Процедура оформлення кредиту на цьому сервісі є єдиною стандартизованною та складається з обов`язкових технічних етапів. У розділі 13 Договору про надання фінансового кредиту № 36313216 від 23 лютого 2022 року наведено стандартні умови електронного договору, які не свідчать про порушення прав клієнта чи про неналежне інформування. Положення кредитного договору підтверджують добровільність укладення правочину, належне інформування клієнта та дотримання товариством вимог законодавства при наданні фінансової послуги.
Також, разом із позовною заявою надано оригінал Договору № 36313216 від 23 лютого 2022 року, укладеного в електронній формі.
При цьому, згідно з відомостями, відображеними у Довідці про ідентифікацію клієнта, сформованій ТОВ «ФК «ІРБІС» 01 вересня 2025 року, ОСОБА_1 був ідентифікований 23 лютого 2022 року, тобто безпосередньо у момент вчинення електронного правочину щодо укладення Кредитного договору № 36313216. У довідці зазначено, що укладення договору відбулося шляхом акцепту оферти клієнтом із застосуванням електронного підпису у формі одноразового ідентифікатора. Відображено унікальний одноразовий ідентифікатор (код підпису) - 485560, який був направлений на номер телефону, зазначений клієнтом при укладенні договору, а також зафіксовано дату підписання договору 23 лютого 2022 року.
Крім того, відповідачем не доведено, що телефонний номер, із використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором кредитного договору йому не належить. Відповідач не надав доказів втрати, крадіжки телефону чи інших особистих речей, доступу сторонніх осіб до СМС, компрометації телефонного номера.
Також, позивачем подані належні докази перерахування коштів кредиту відповідачу.
23 липня 2026 року представник відповідача Нікольченко Б.Б. подав заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні позову.
У запереченнях вказав, що позивач не довів, що ОСОБА_1 був належно ідентифікований у системі первісного кредитора, отримав і ввів одноразовий ідентифікатор саме з метою прийняття конкретного тексту договору. Позивач не надав саму базу даних або електронний експорт із метаданими, який дозволив би перевірити походження та незмінність відомостей, а акт приймання-передачі документації позичальників від 01 вересня 2025 року не доводить, що поданий до суду роздрукований договір є тотожним електронним даним, які існували у системі 23 лютого 2022 року і були прийняті відповідачем.
У судове засідання представник позивача не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується довідками про доставку електронних документів. В позовній заяві представник позивача Міньковська А.В. просила розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача.
Відповідач та його представник в судове засідання також не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час, дату і місце проведення судового засідання. 23 жовтня 2026 року представник відповідача Нікольченко Б.Б. подав заяву, в якій просив судове засідання провести без його та відповідача участі, в задоволенні позову відмовити.
29 червня 2026 року представник позивача ОСОБА_2 подала клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення із клопотанням про витребування доказів та витребування доказів, яке ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 29 червня 2026 року задоволено.
Крім того, 02 вересня 2026 року представник відповідача Нікольченко Б.Б. подав клопотання про витребування доказів, яке ухвалою Рівненського міського суду від 03 вересня 2026 року залишено без задоволення.
Зважаючи на неявку у судове засідання всіх учасників справи, на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов таких висновків.
Як встановлено 23 лютого 2022 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №36313216.
Відповідно до п. 3.1 Договору за цим Договором товариство надає кредит клієнту у розмірі 13 000 грн 00 коп., з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.2 цього Договору, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити передбачені цим Договором проценти у строки та на умовах даного Договору.
Відповідно до п. 3.2. Договору за користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п. 4.2. цього Договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою клієнта.
Відповідно до п. 4.1-4.2 Договору видача (надання) товариством кредиту клієнту за цим Договором проводиться протягом трьох операційних банківських дні з моменту укладення цього Договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, реквізити якої зазначені клієнтом у особистому кабінеті, та, яка визначена клієнтом у якості основної платіжної картки.
Клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом до 24 травня 2022 року шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок товариства.
Відповідно до п. 5.1 Договору клієнт зобов`язаний сплачувати товариству проценти за користування кредитом, за процентною ставкою, зазначеній у п.п. 3.1, 3.2 цього Договору, але з урахуванням положень, передбачених п. 3.2 цього Договору.
Відповідно до п. 11.1 Договору цей Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 24 травня 2022 року, але у будь-якому випадку до повного виконання клієнтом зобов`язань за цим Договором.
Відповідно до копії Довідки про ідентифікацію клієнта, за підписом директора ТОВ «ФК «Ірбіс», ОСОБА_1 ідентифікований в ІТС ТОВ «ФК «Ірбіс». Акцепт оферти позичальником (підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором): унікальний ідентифікатор: 485560, дата підписання: 23 лютого 2022 року, номер телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор: 0509318608.
Як слідує з Витягу із електронної бази даних від 17 липня 2026 року, переданих ТОВ «ФК «ПОЗИКА» від ТОВ «ФК «Ірбіс», відповідно до п. 5.1.1. Договору факторингу № 01092025/01 від 01 вересня 2025 року, останній містить ідентифікаційні дані договору та персональні дані ОСОБА_1 , дані документа, яким ідентифіковано особу, транзакційні та фінансові дані, а також дані про електронну ідентифікацію.
ТОВ «ФК «Ірбіс» виконало взяті на себе зобов`язання та 23 лютого 2022 року переказало на платіжну картку № НОМЕР_1 13 000 грн 00 коп., що підтверджується листом ТОВ «УПР» від 21 жовтня 2025 року №3152_251021115038.
Також, як слідує з відповіді АТ КБ «ПриватБанк»» від 22 вересня 2026 року №20.1.0.0.0/7-260917/27335-БТ, яка надана на виконання ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 29 червня 2026 року про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано картку № НОМЕР_2 . Відповідно до виписки за договором №б/н за період з 23 лютого 2022 року по 26 лютого 2022 року, 23 лютого 2022 року на рахунок зараховані кошти в сумі 13 000 грн 00 коп.
Як слідує з розрахунку заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту №36313216 від 23 лютого 2022 року станом на 01 вересня 2025 року, складеного ТОВ «ФК «Ірбіс», у ОСОБА_1 наявна заборгованість в загальному розмірі 43 076 грн 00 коп., з яких: залишок основного боргу 12 000 грн 00 коп.; залишок % за кредитом 31 076 грн 00 коп.
01 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» був укладений Договір факторингу №01092025/01.
Відповідно до п. п. 2.1, 4.1 Договору згідно умов цього Договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим Договором. Право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги у формі наведеної в Додатку 1 до цього Договору.
Відповідно до Витягу з Додатку №1 до Договору факторингу №01092025/1 від 01 вересня 2025 року ТОВ «ФК «Позика» набуло права грошової вимоги до відповідача по кредитному договору №36313216 від 23 лютого 2022 року в розмірі 43 076 грн 00 коп., з яких: залишок по тілу кредиту - 12 000 грн 00 коп.; залишок по відсотках 31 076 грн 00 коп.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За нормами статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
За приписами частин 3, 6, 7, 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Судом встановлено, що 23 лютого 2022 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №36313216 в електронній формі шляхом його підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Сторонами договору в належній формі було погоджено умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, порядок його надання і повернення, розмір відсотків за користування кредитом. ТОВ «ФК «Ірбіс» виконало взяті на себе зобов`язання та надало відповідачу кредит у розмірі 13 000 грн 00 коп., натомість останній не виконував взяті на себе зобов`язання у результаті чого виникла заборгованість, яка складає 43 076 грн 00 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту 12 000 грн 00 коп.; заборгованість за процентами - 31 076 грн 00 коп.
01 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та позивачем було укладено Договір факторингу №01092025/1, за яким ТОВ «ФК «Позика» набуло права грошової вимоги до відповідача по вказаному кредитному договору №36313216 від 23 лютого 2022 року, а відтак з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість в розмірі 43 076 грн 00 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту 12 000 грн 00 коп.; заборгованість за процентами 31 076 грн 00 коп.
Доводи представника відповідача Нікольченка Б.Б. про те, що позивач не довів факт укладення Договору саме відповідачем у встановленому законом порядку, суд до уваги не приймає, оскільки доданими до позову документами, зокрема, електронним кредитним договором, довідкою про ідентифікацію клієнта від 01 вересня 2025 року, витягом із електронної бази даних від 17 липня 2026 року, підтверджується існування між кредитором та боржником кредитних відносин.
Договір про надання фінансового кредиту №36313216 від 23 лютого 2022 року містить прізвище, ім`я, по батькові відповідача, РНОКПП, електронну пошту, адресу реєстрації та проживання, номер телефону, дані документа, яким ідентифіковано особу, електронний підпис.
Відповідач не вказував, що на час укладення Договору він втратив ці засоби зв`язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування. Доказів того, що персональні дані відповідача (дані паспорта громадянина України, картки фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки, на яку ТОВ «ФК «Ірбіс» здійснювало перерахування грошових коштів, номер телефону, адреса місця проживання, адреса електронної пошти) були використані товариством для укладення договору від його імені, відповідачем до суду не надані, як і не надано доказів того, що відповідач звертався до правоохоронних органів із відповідною заявою про вчинення відносно нього шахрайських дій чи оскарження ним правомірності укладеного Договору.
Також, позивачем до позовної заяви приєднано лист ТОВ «УПР» від 21 жовтня 2025 року №3152_251021115038, де вказано номер транзакції, сума транзакції, дата та час проведення транзакції та номер картки, на яку перераховані кошти, де зокрема сума транзакції збігається з сумою наданого кредиту, дата проведення транзакції з датою укладеного договору та зазначено номер картки, на яку перераховані кошти, яка збігається з реквізитами платіжної банківської картки, емітованої на ім`я відповідача.
Так, як слідує з відповіді АТ КБ «ПриватБанк»» від 22 вересня 2026 року №20.1.0.0.0/7-260917/27335-БТ, яка надана на виконання ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 29 червня 2026 року про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано картку № НОМЕР_2 . Відповідно до виписки за договором №б/н за період з 23 лютого 2022 року по 26 лютого 2022 року, 23 лютого 2022 року на рахунок зараховані кошти в сумі 13 000 грн 00 коп.
Загалом вказані вище докази узгоджуються між собою, містять інформацію щодо предмета доказування, тобто є належними, та у своїй сукупності дають змогу дійти висновку щодо укладення Договору та перерахування відповідачу коштів, на вказану ним картку.
Зважаючи на вказане, доводи представника відповідача Нікольченка Б.Б. спростовуються матеріалами справи, а невизнання самим відповідачем факту укладення договору чи отримання коштів, - не обґрунтоване стороною відповідача за допомогою належних та допустимих доказів.
Відповідно суд доходить висновку про необхідність задоволення позову повністю.
Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2 662 грн 40 коп.
Вирішуючи питання щодо судових витрат, здійснених позивачем у зв`язку з розглядом позову, які складаються з витрат за надання правничої допомоги у розмірі 5 500 грн 00 коп. суд враховує, що відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Витрати за надання правничої допомоги підтверджені позивачем належними доказами, а саме Договором №39493634/01 про надання правової допомоги від 02 січня 2026 року, Додатковою угодою № 36313216 до Договору про надання правової допомоги № 39493634/01 від 01 січня 2026 року від 16 лютого 2026 року, Актом надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 16 лютого 2026 року, детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних Лівак І.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «Позика» щодо стягнення кредитної заборгованості від 16 лютого 2026 року.
Разом з цим, суд погоджується з доводами представника відповідача Нікольченка Б.Б. щодо не співмірності розміру правничої допомоги і вважає завищеною оплату наданих послуг, тому враховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, і значення справи для сторони, з відповідача на користь позивача слід стягнути 3 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Відтак, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у загальному розмірі 5 662 грн 40 коп.
Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У Х В А Л И В:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту №36313216 від 23 лютого 2022 року у розмірі 43 076 грн (сорок три тисячі сімдесят шість) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» судові витрати в сумі 5 662 (п`ять тисяч шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, м. Бровари, Київська область, код ЄДРПОУ 39493634.
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повне судове рішення складено 23 жовтня 2026 року.
Суддя О.О. Першко
Судове рішення № 140884451, Рівненський міський суд Рівненської області було прийнято 23.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 570/1417/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: