Ухвала суду № 140884298, 20.10.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/1779/25

У Х В А Л А

про продовження строку тримання під вартою

20 жовтня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дубровиця клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за матеріалами кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025181110000172 від 02 червня 2025 року по обвинуваченню:

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та жителя в АДРЕСА_1 , одруженого, на утриманні має одну малолітню дитину, непрацюючого, раніше несудимого, громадянина України;

ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця, зареєстрованого та жителя в АДРЕСА_2 , неодруженого, непрацюючого, раніше несудимого, громадянина України

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 332 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Дубровицького районного суду Рівненської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 332 Кримінального кодексу України.

14 жовтня 2026 року прокурор у кримінальному провадженні - начальник Дубровицького відділу Сарненської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотаннями про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , строк дії якого, визначений ухвалою Дубровицького районного суду Рівненської області від 25 серпня 2026 року, закінчується 23 жовтня 2026 року включно. Копії клопотань вручено обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 15 жовтня 2026 року, що підтверджується їх розписками.

В обгрунтування клопотання прокурор вказує на те, що ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався, у зв`язку з чим введено обмеження на виїзд за кордон чоловіків віком від 18 до 60 років, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_5 , в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, переслідуючи корисливі мотив і мету направлені на отримання грошової винагороди, достовірно знаючи про тимчасові обмеження щодо виїзду військовозобов`язаних чоловіків з території України, сприяв у незаконному переправлені через державний кордон України громадян України призовного віку ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які мали намір незаконно перетнути державний кордон України поза пунктами пропуску, у воєнний час, за грошову винагороду в розмірі 7000 доларів США з кожного, не зважаючи на діючі обмеження воєнного стану. Так, ОСОБА_9 з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на незаконне переправлення осіб через державний кордон України та діючи на виконання раніше розробленого спільно із ОСОБА_5 плану, 11 червня 2025 року близько 08 год. перебував на так званій "фішці" в лісовому масиві поблизу с. Вербівка, Сарненського району Рівненської області та спостерігав за місцевістю на наявність правоохоронних органів чи інших сторонніх осіб в той момент, коли ОСОБА_5 в лісовому масиві поблизу села Вербівка Сарненського району Рівненської області забрав раніше підшуканих ОСОБА_9 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , яких було доставлено на автомобілі "Jeep Compass", реєстраційний номер НОМЕР_1 , та в подальшому супроводжував останніх до державного кордону України з республікою білорусь. Після цього, ОСОБА_9 , впевнившись в тому, що їх план, який полягав в доставленні даних осіб до державного кордону з республікою білорусь спрацював і за їхніми діями ніхто не спостерігав, пішов назустріч ОСОБА_5 , щоб забрати грошову винагороду, а саме грошові кошти в розмірі 14000 доларів США, які останній отримав за сприяння в переправленні даних осіб через державний кордон України з республікою білорусь, в результаті чого був затриманий працівниками правоохоронних органів.

Прокурор вказує, що ризики, передбачені статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, які стали підставою для обрання та подальшого продовження запобіжного заходу, не зменшилися та продовжують існувати. Зокрема, обвинувачені можуть переховуватися від суду, оскільки санкцією частини 3 статті 332 Кримінального кодексу України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років, вони проживають у селі Вербівка Сарненського району Рівненської області, що межує з республікою білорусь, та обізнані з методами і способами незаконного перетину державного кордону. Крім того, обвинувачені можуть вчинити інше кримінальне правопорушення. На думку прокурора, застосування більш м`яких запобіжних заходів, зокрема особистого зобов`язання, особистої поруки чи домашнього арешту, не зможе запобігти зазначеним ризикам, у зв`язку з чим прокурор просить продовжити обвинуваченим строк тримання під вартою на 60 днів з утриманням у Державній установі «Полицька виправна колонія (№76)».

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подані клопотання підтримав та просив їх задовольнити з викладених у них підстав.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на тривалий строк перебування обвинуваченого під вартою, наявність у нього міцних соціальних зв`язків (одружений, має на утриманні малолітню дитину), та просили змінити запобіжний захід на більш м`який, у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на тривалість тримання під вартою, та просив змінити запобіжний захід на більш м`який.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_10 в судове засідання не з`явився, 19 жовтня 2026 року подав через підсистему «Електронний суд» заяву про проведення судового засідання без його участі. Обвинувачений ОСОБА_5 не заперечував проти розгляду клопотання за відсутності захисника. З урахуванням позиції обвинуваченого та заяви захисника суд вважав за можливе розглянути клопотання без участі адвоката ОСОБА_10 .

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить таких висновків.

Відповідно до частини 1 статті 331 Кримінального процесуального кодексу України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до частини 3 статті 331 Кримінального процесуального кодексу України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ухвалою Дубровицького районного суду Рівненської області від 08 серпня 2025 року, обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 06 жовтня 2025 року включно, строк дії якого в подальшому неодноразово продовжувався ухвалами Дубровицького районного суду Рівненської області: від 25 листопада 2025 року, від 20 січня 2026 року, від 17 березня 2026 року, ухвалою суду від 12 травня 2026 року, 30 червня 2026 року, останній раз - від 25 серпня 2026 року обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 23 жовтня 2026 року включно, з визначенням застави.

Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою на стадії судового розгляду, суд не вирішує питання про доведеність винуватості обвинувачених, а встановлює, чи продовжують існувати обставини, які стали підставою для застосування запобіжного заходу, та чи не з`явилися нові обставини, які б свідчили про можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу. При цьому суд враховує, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 скеровано до суду, судовий розгляд триває, а обставини, на які посилається сторона обвинувачення, на даній стадії не спростовані.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 332 Кримінального кодексу України, санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років, і яке відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України відноситься до тяжких злочинів.

Оцінюючи наявність ризику переховування обвинувачених від суду, суд враховує тяжкість покарання, яке може бути призначене у разі визнання їх винуватими, а також те, що обвинувачені проживають у селі Вербівка Сарненського району Рівненської області, розташованому поблизу державного кордону України з республікою білорусь, а суть інкримінованого їм діяння безпосередньо пов`язана з незаконним перетином державного кордону поза пунктами пропуску, що, за версією сторони обвинувачення, свідчить про їх обізнаність з маршрутами та способами такого перетину. Обвинувачені офіційно не працюють, а отже не мають стійких зв`язків, пов`язаних із місцем роботи. Наявність у обвинуваченого ОСОБА_4 сім`ї та малолітньої дитини суд враховує, однак ця обставина існувала й на момент інкримінованих подій і не стала стримуючим чинником, а тому сама по собі не нівелює зазначеного ризику.

Суд також вважає обґрунтованим ризик вчинення обвинуваченими іншого кримінального правопорушення, оскільки інкриміноване їм діяння, за версією сторони обвинувачення, вчинено з корисливих мотивів за значну грошову винагороду, обвинувачені не мають постійного легального джерела доходу, а умови воєнного стану та чинні обмеження на виїзд чоловіків віком від 18 до 60 років за кордон зумовлюють наявність наявність вищезазначеного ризику.

Крім того, з огляду на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб, а судовий розгляд не завершено, суд вважає, що продовжує існувати ризик незаконного впливу обвинувачених один на одного з метою узгодження позицій та зміни показань.

Даних про наявність у обвинувачених захворювань, які б перешкоджали їх триманню під вартою, чи необхідність проведення лікування, яке неможливо забезпечити в умовах установи попереднього ув`язнення, суду не надано. Даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, з часу постановлення попередньої ухвали суду не встановлено. Суд також бере до уваги обставини, передбачені статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України, зокрема вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим, їх вік, стан здоров`я, сімейний та майновий стан, міцність соціальних зв`язків.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права.

Як передбачено статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він здійснюється на підставах та в порядку, встановлених законом, є необхідним для забезпечення належного кримінального провадження та не має свавільного характеру.

У рішенні у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно, а має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи. Продовження тримання під вартою може бути виправдано лише за наявності конкретних ознак існування суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає над принципом поваги до свободи особистості.

У рішеннях у справах «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року та «Сулаоя проти Естонії» від 15 лютого 2005 року Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Водночас сама лише тяжкість обвинувачення не може слугувати самостійною підставою для тривалого тримання особи під вартою, однак у сукупності з іншими конкретними обставинами провадження вона може збільшувати відповідні ризики настільки, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить досягнення мети, визначеної статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Суд враховує тривалість перебування обвинувачених під вартою, однак, з урахуванням кількості обвинувачених, характеру інкримінованого кримінального правопорушення, вчиненого в умовах воєнного стану, та того, що судовий розгляд триває, а встановлені судом ризики не зменшилися, вважає, що на даний час суспільний інтерес у забезпеченні належного судового розгляду переважає над правом обвинувачених на свободу, а подальше тримання їх під вартою відповідає вимогам підпункту «с» пункту 1 та пункту 3 статті 5 Європейської конвенції з прав людини.

Доводи сторони захисту про можливість застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту суд не приймає, оскільки домашній арешт, з огляду на місце проживання обвинувачених у безпосередній близькості до державного кордону України та їх ймовірну обізнаність зі способами його незаконного перетину, не зможе запобігти встановленим ризикам. З тих самих підстав не здатні запобігти зазначеним ризикам і такі запобіжні заходи, як особисте зобов`язання та особиста порука.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що прокурор довів, що з часу обрання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підстави для його застосування не змінилися, ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, продовжують існувати, а застосування більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням волі, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинувачених. Даних, які б вказували на неможливість продовження щодо обвинувачених вказаного запобіжного заходу, під час розгляду клопотань не встановлено, тому клопотання прокурора підлягають задоволенню, а строк тримання обвинувачених під вартою - продовженню.

Відповідно до частини 1 статті 197 Кримінального процесуального кодексу України, строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. З урахуванням зазначеного строк тримання обвинувачених під вартою слід продовжити на 60 днів, тобто до 18 грудня 2026 року включно.

Згідно з частиною 3 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Обставин, передбачених частиною 4 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, які б дозволяли не визначати заставу, судом не встановлено.

Відповідно до частини 4 статті 182 Кримінального процесуального кодексу України, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 182 Кримінального процесуального кодексу України, щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд вважає, що в даному кримінальному провадженні наявний виключний випадок, який зумовлює необхідність визначення застави у розмірі, що перевищує встановлені межі, оскільки інкриміноване обвинуваченим кримінальне правопорушення, за версією сторони обвинувачення, вчинено з корисливих мотивів за грошову винагороду в розмірі 14000 доларів США, що значно перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За таких обставин застава у межах, визначених пунктом 2 частини 5 статті 182 Кримінального процесуального кодексу України, не здатна забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них обов`язків. З урахуванням обставин кримінального правопорушення, даних про особи обвинувачених, їх майнового та сімейного стану, а також встановлених ризиків суд вважає за необхідне визначити кожному з обвинувачених заставу у розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в розмірі, визначеному попередньою ухвалою суду, оскільки обставин для його зменшення не встановлено, а даних про те, що такий розмір застави є завідомо непомірним для обвинувачених, суду не надано.

Окрім цього, визначаючи обвинуваченим заставу, суд вважає за необхідне відповідно до частини 5 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України покласти на них у разі внесення застави такі обов`язки: прибувати за викликом до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому вони зареєстровані, проживають, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; не спілкуватися з іншим обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

Відповідно до частини 4 статті 202 Кримінального процесуального кодексу України, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної в ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

На підставі викладеного, керуючись статтями 176-178, 183, 184, 186, 187, 193-194, 196, 197, 202, 205, 331, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю, зареєстрованому та жителю в АДРЕСА_1 , одруженому, на утриманні має одну малолітню дитину, непрацюючому, раніше несудимому, громадянину України - строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 18 грудня 2026 року включно з утриманням в Державній установі «Полицька виправна колонія (№76)» (34375, Рівненська обл., Вараський р-н, село Іванчі, вулиця Лісова, будинок 10).

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 обов`язків, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України.

Розмір застави визначити у межах 200 (двохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665600 грн. (шістсот шістдесят п`ять тисяч шістсот гривень), у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою особою (заставодавцем) на депозитний рахунок суду за наступними реквізитами:

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26259988;

Банк отримувача: ДКСУ, м.Київ;

Код банку отримувача (МФО): 820172;

Рахунок отримувача: UA048201720355229002000010559.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , у разі внесення застави, наступні обов`язки:

- прибувати за викликом до суду;

- не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в`їзд в Україну;

- заборонити спілкуватись із іншим обвинуваченим у кримінальному провадженні.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю, зареєстрованому та жителю АДРЕСА_2 , неодруженому, непрацюючому, раніше несудимому, громадянину України - строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 18 грудня 2026 року включно з утриманням в Державній установі «Полицька виправна колонія (№76)» (34375, Рівненська обл., Вараський р-н, село Іванчі, вулиця Лісова, будинок 10).

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_5 обов`язків, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України.

Розмір застави визначити у межах 200 (двохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665600 грн. (шістсот шістдесят п`ять тисяч шістсот гривень), у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою особою (заставодавцем) на депозитний рахунок суду за наступними реквізитами:

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26259988;

Банк отримувача: ДКСУ, м.Київ;

Код банку отримувача (МФО): 820172;

Рахунок отримувача: UA048201720355229002000010559.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 у разі внесення застави, наступні обов`язки:

- прибувати за викликом до суду;

- не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в`їзд в Україну;

- заборонити спілкуватись із іншим обвинуваченим у кримінальному провадженні.

Роз`яснити обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Дубровицького районного суду Рівненської області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення обвинувачених з-під варти, повідомивши усно та письмово Дубровицький районний суд Рівненської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинувачених з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачені зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачені вважаються такими, до яких застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Виконання даної ухвали в частині контролю за виконанням обвинуваченими покладених на них обов`язків доручити Дубровицькому відділу Сарненської окружної прокуратури.

Ухвала щодо продовження строку запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала суду в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, що перебуває під вартою - з моменту вручення копії ухвали.

Повний текст ухвали складено 23 жовтня 2026 року.

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду ОСОБА_1