Вирок № 140884158, 19.10.2026, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/2474/26

Провадження №1-кп/548/281/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/повний текст/

19 жовтня 2026 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді - ОСОБА_1

при секретарі судового засідання - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хорол обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026175590000104 по обвинуваченню

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Засулля, Лубенського району Полтавської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, не працюючого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх та непрацездатних осіб не має, особа без інвалідності, раніше судимого:

1) 18.06.2024 Полтавським районним судом Полтавської області за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

2) 20.06.2025 Індустріальним районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі та штрафом 34000 гривень. Знятий з обліку 22.07.2026 Лубенським РВ ФДУ «ЦП» в Полтавській області у зв`язку зі сплатою штрафу, (квитанція №27-21272312/С від 21.07.2026), -

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 382 КК України

за участю сторін кримінального провадження:

сторони обвинувачення- прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого - ОСОБА_3

установив:

1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

На початку серпня 2026 року (точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_3 , перебуваючи у лісосмузі неподалік с. Середнє, Хорольської територіальної громади, Лубенського району Полтавської області, виявив поодиноку рослину коноплі.

Далі, ОСОБА_3 , посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, суспільні відносини, що охороняють здоров`я населення України, маючи умисел, спрямований на незаконне придбання, виготовлення, зберігання та перевезення наркотичного засобу без мети збуту для власного вживання, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно її зірвав та переніс до свого автомобіля Skoda Fabia, д.н.з. НОМЕР_1 .

В подальшому, ОСОБА_3 , реалізуючи свій злочинний умисел, незаконно придбаний наркотичний засіб висушив, перетер в суху речовину, помістив в зіп-пакет, який поклав до паперової коробки та залишив зберігати та перевозити у салоні свого автомобіля Skoda Fabia, д.н.з. НОМЕР_1 .

У подальшому, 11.08.2026 приблизно о 16:11 годині ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки Skoda Fabia, д.н.з. НОМЕР_1 біля магазину «АТБ» по вул. Соборності, 5 у м. Хорол, Лубенського району Полтавської області, був зупинений працівниками поліції у зв`язку з порушенням п.2.3 ПДР (правил користування ременями безпеки) та під час проведення працівниками поліції відповідно до вимог чинного законодавства поверхневу перевірку транспортного засобу добровільно видав із внутрішньої ніші передніх дверей пасажира паперову коробку, в середині якої знаходився металевий пристрій для куріння та зіп-пакет із подрібненою речовиною зеленого кольору, яка, відповідно до висновку експерта №СЕ-19/117-26/15576-НЗПРАП від 13.08.2026, є канабісом, масою в перерахунку на суху речовину 30,795 г.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися у незаконному придбанні, виготовленні, зберіганні та перевезенні наркотичних засобів без мети збуту, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України.

Крім цього, Відповідно до статті 126-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ч. 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, продовжив керувати транспортним засобом при наступних обставинах.

Відповідно до ч. 4 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

В ході досудового розслідування установлено, що постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 15.08.2025 по справі №545/3185/25 (провадження №3/545/854/25) ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років.

Крім того, постановою Чугуївського міського суду Харківської області від 17.10.2025 по справі №636/6571/25 (провадження 3/636/3460/25), яку було об`єднано зі справою про адміністративне правопорушення за №636/6571/25 (провадження №3/636/3462/25) ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Також, постановою Індустріального районного суду м. Харкова від 21.10.2025 по справі №644/7281/25 (провадження №3/644/1772/25) ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляд штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років.

Разом із цим, постановою Шевченківського районного суду м. Полтава від 23.10.2025 по справі №554/10760/25 (провадження №3/554/1567/2025) ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляд штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

В подальшому, ОСОБА_3 будучи обізнаним про те, що вищевказаними рішенням суду його позбавлено права керування транспортним засобом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою невиконання постанов суду щодо позбавлення його права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення норм ч.1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, 11.08.2026 о 16 год. 11 хв. будучи позбавленим права керування транспортними засобами, умисно не виконуючи постанов суду, що набрали законної сили, керував транспортним засобом марки Skoda Fabia, д.н.з. НОМЕР_1 , на якому рухався по автодорозі, здійснив заїзд на територію магазину «АТБ», що знаходиться за адресою: м. Хорол, вул. Соборності, 5, Лубенського району Полтавської області, де на підставі п. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» був зупинений працівниками сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області.

При цьому ОСОБА_3 будучи позбавленим права керування транспортними засобами рішенням суду, посвідчення водія у встановленому законом порядку не отримував, відповідних іспитів на право керування транспортними засобами не складав, однак, незважаючи на це, свідомо ігнорував встановлену судом заборону, чим порушив принцип обов`язковості виконання судових рішень, гарантований Конституцією України та кримінальним законодавством.

Таким чином, своїми умисними діями, що виразились в умисному невиконанні постанов суду, що набрали законної сили, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України.

2. Позиції учасників та визначення обсягу доказів

2.1. Позиції учасників кримінального провадження

Прокурор, обвинувачений не заперечували проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.

2.2. Визначення обсягу доказів

Судом установлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст висунутого йому обвинувачення та фактичних обставин кримінального провадження, не оспорює їх, а його позиція є добровільною.

Суд роз`яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України та правові наслідки розгляду кримінального провадження у визначеному цією нормою порядку, зокрема неможливість оскарження вироку в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися і дослідження яких суд визнав недоцільним.

Обвинувачений підтвердив, що розуміє зміст зазначених обставин і правові наслідки такого порядку судового розгляду.

Пересвідчившись у правильності розуміння обвинуваченим змісту обвинувачення, добровільності його позиції та відсутності підстав вважати, що він обмовляє себе або в інший спосіб викривлює фактичні обставини кримінального правопорушення, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу і мають значення для призначення покарання.

2.3. Показання обвинуваченого

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_3 пояснив, що він перебуваючи у лісосмузі неподалік с. Середнє, виявив поодиноку рослину коноплі, яку зірвав та переніс до свого автомобіля Skoda Fabia, а потім висушив її, перетер в суху речовину, помістив в зіп-пакет, який поклав до паперової коробки та залишив зберігати та перевозити у своєму автомобілі Skoda Fabia, д.н.з. НОМЕР_1 .У подальшому, його 11.08.2026 приблизно о 16:11 годині біля магазину «АТБ» по вул. Соборності, 5 у м. Хорол, Лубенського району Полтавської області, був зупинений працівниками поліції у зв`язку з порушенням ПДР та під час проведення працівниками поліції поверхневу перевірку транспортного засобу добровільно видав із внутрішньої ніші передніх дверей пасажира паперову коробку, в середині якої знаходився металевий пристрій для куріння та зіп-пакет із подрібненою речовиною зеленого кольору. Крім цього, будучи обізнаним про те, що рішенням суду його позбавлено права керування транспортним засобом, не виконував постанов суду. Обвинувачений повідомив, що щиро розкаюється у вчиненому, усвідомив протиправність своєї поведінки та зробив для себе відповідні висновки.

2.4. Відомості про особу обвинуваченого

З досліджених матеріалів установлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Засулля, Лубенського району Полтавської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , українець, громадянин України, освіта середня спеціальна, не працюючий, не одружений, на утриманні неповнолітніх та непрацездатних осіб не має, за медичною допомогою до лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не звертався, раніше судимий.

3. Правова кваліфікація дій обвинуваченого

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

З урахуванням показань обвинуваченого, неоспорюваних учасниками судового провадження фактичних обставин та матеріалів, досліджених у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, суд дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_3 у незаконному придбанні, виготовленні, зберіганні та перевезенні наркотичних засобів без мети збуту та в умисному невиконанні постанов суду, що набрали законної сили.

Тому дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 382 КК України.

4. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання

Обставинами, які відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставинами, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_3 , є рецидив злочинів .

5. Мотиви призначення покарання

5.1. Позиції учасників щодо покарання

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 382 КК України, визнав повністю, підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, зокрема час, спосіб, мотив і наслідки вчиненого діяння, та не оспорював правову кваліфікацію своїх дій.

Прокурор підтримав обвинувачення в повному обсязі за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 382 КК України, вважаючи, що всіма поданими доказами винуватість ОСОБА_3 у вчиненні даного кримінального правопорушення доведеною. Враховуючи особу обвинуваченого та дані обставини, а також неодноразове засудження останнього, вважає за можливе обрати обвинуваченому покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 382 , ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України, у виді позбавлення волі .

5.2. Висновки суду щодо виду та розміру покарання

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим та іншими особами.

Згідно зі ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах санкції статті Особливої частини КК України, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 КК України, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання.

З урахуванням наведених обставин суд погоджується з думкою сторони обвинувачення про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі в умовах ізоляціїйого від суспільства . На думку суду, таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення, перевиховання та попередження нових злочинів і відповідатиме принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Підстав для застосування ст.75 КК України, суд не вбачає, так як більш м`яке покарання не відповідатиме ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особі обвинуваченого та не буде достатнім і необхідним для його виправлення внаслідок м`якості.

Судом встановлено, що вироком Індустріального районного суду м. Харкова від 20.06.2025 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі та штрафом 34000 гривень.

Згідно ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності злочинів, суд призначивши покарання за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Остаточне покарання ОСОБА_3 слід призначити, керуючись ч.1 ст.71 КК України, шляхом частково складання покарань призначених за цим вироком та попереднім вироком суду, а саме у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до якого, коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст. 70, так і ст. 71 КК: спочатку за правилами ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку; після цього за правилами ч. 4 ст. 70 КК; потім за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку; і остаточно за сукупністю вироків.

Саме таке, покарання, на думку суду, буде необхіднім і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень. Також таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Саме таке покарання буде відповідати справедливому співвідношенню між вчиненими злочинами та заходами, які застосовуються до винного і зумовлені метою кримінального покарання, є необхідними і не надмірними та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

Враховуючи вищенаведене, позиції прокурора, суд доходить висновку про необхідність призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 382 КК України, обравши строк, що є необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

6. Цивільний позов

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

7. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

З метою забезпечення в подальшому виконання вироку, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили змінити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід з особистого зобов"язання на утримання під вартою, взявши його під варту із зали суду негайно.

Строк відбуття покарання обвинуваченому рахувати з 19.10.2026 р.

Згідно із ч. 2 ст. 122 КПК України, залучення стороною обвинувачення спеціалістів, експертів спеціалізованих державних установ, проведення експертизи (обстежень і досліджень) за дорученням слідчого судді або суду здійснюються за рахунок коштів, що за цільовим призначенням виділяються таким установам із Державного бюджету України.

Ч. 2 ст. 124 КПК України встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Питання про речові докази слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 31, 176-179, 369 371, 373 376, 394, 395 КПК України,

засудив:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 1 ст. 309 КК України - 1 (одного ) року обмеження волі.;

за ч. 1 ст. 382 КК України - 2 (двох ) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_3 призначити покарання у вигляді 2 (двох ) років позбавлення волі .

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Індустріального районного суду м. Харкова від 20.06.2025 року, та остаточно призначити покарання ОСОБА_3 у виді 5 (п"яти) років 1 ( одного ) місяця позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили змінити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід з особистого зобов"язання на утримання під вартою.

Взяти ОСОБА_3 під варту із зали суду негайно.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 19.10.2026 року.

Речові докази, які направлені на зберігання до камери зберігання речових доказів ВП №2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області, а саме наркотичний засіб канабіс, який в перерахунку на суху речовину становить 30,795г; наркотичний засіб екстракт канабісу, який в перерахунку на суху речовину становить 0,177г - знищити ;

Речові докази, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження №12026175590000104, а саме: компакт диск із відеозаписом із нагрудної камери від 11.08.2026; один оптичний диск DVD-R із із відеозаписами нагрудних камер та відеореєстратора за 11.08.2026- залишити при матеріалах кримінального провадження №12026175590000104.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Засулля, Лубенського району Полтавської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, не працюючого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх та непрацездатних осіб не має, особа без інвалідності, РНОКПП: НОМЕР_2 на користь держави 5176,32 грн за проведення судових експертиз. Разхунок: Код бюджетної класифікації 24060300 «Інші надходження», Отримувач: Хорольська міська ТГ ГУК у Полт.обл/тг м.Хорол/ 24060300, Розрахунковий рахунок: UA848999980313040115000016702,Код ЄДРПОУ 37959255, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП).

Зобов`язати начальника Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№23)» та начальника Полтавської міської медичної частини № 23 філії державної установи «Центр охорони здоров"я Державної кримінально - виконавчої служби України» в Полтавській області забезпечити проведення повного медичного обстеження обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для встановлення наявних захворювань та надання йому необхідної медичної допомоги, в тому числі із можливістю залучення відповідних лікарів-фахівців, з дотриманням вимог «Порядку взаємодії закладів охорони здоров"я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров"я з питань надання медичної допомоги особам, взятим під варту», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерством охорони здоров"я України №239/5/104 від 10 лютого 2012 року.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку через Хорольський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст вироку негайно після проголошення вступної та резолютивної частини згідно ч.15 ст.615 КПК України вручити обвинуваченій, прокурору.

ГоловуючийОСОБА_1