Рішення № 140883784, 21.10.2026, Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/2740/26

Провадження № 2/536/2340/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Реки А.С.,

за участі секретаря судового засідання Черненко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до Кременчуцького районного суду Полтавської області з дійсним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 02.11.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №00-10715006, відповідно до якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 6600,00 грн. На підставі договору факторингу №13052026-МК/Ейс від 13.05.2026 року, укладеного між ТОВ «Макс Кредит» і ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», останнє набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором №00-10715006 від 02.11.2025 року. Враховуючи наведене, представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 10835,88 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 21 серпня 2026 року було прийнято справу до провадження та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Витребувано за клопотанням позивача докази.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в провадження суду в позовній заяві просив суд провести розгляд справи за його відсутності, не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України відповідно до вимог ч.11 ст.128 ЦПК України, а також підтверджується довідками про доставку електронного документу, про причини неявки відомостей не надходило. У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Враховуючи неявку в судове засідання належним чином повідомленого відповідача, який про причини неявки не повідомив, неподання відповідачем відзиву на позов, згоду представника позивача на ухвалення заочного рішення, суд постановив про розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення у даній справі.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.11.2025 року ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії №00-10715006, згідно з умовами якого кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у формі кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію, а також виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума ліміту кредитної лінії (сума кредиту) складає 6600,00 грн. Строк дії кредитної лінії (строк кредитування) - 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту кредитодавцю в останній день строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) 28.10.2026 року. Тип процентної ставки фіксована. Стандартна процента ставка складає 0,94% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. цього договору (за виключенням строку кредитування, коли позичальник має право на використання зниженої процентної ставки). Знижена процентна ставка становить 0,24% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, застосовується виключно протягом 15 днів користування кредитом поспіль, починаючи з першого дня користування кредитом (датою видачі кредиту). Також договором передбачена комісія за надання кредиту у розмірі 20,00% від суми кредиту, що складає 1320,00 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за умови користування кредитом виключно за стандартною процентною ставкою на дату укладання цього договору становить 3823,10%, за зниженою процентною ставкою 2753,02%. Орієнтовна загальна вартість кредиту за умови користування кредитом виключно за стандартною процентною ставкою на дату укладання цього договору становить 30254,40 грн., за зниженою процентною ставкою 29561,40 грн.

Відповідно до п.4.2.6 Договору у разі прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом на строк понад один календарний місяць, кредитодавець, відповідно до ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування» має право вимагати від позичальника повернення кредиту в повному обсязі, сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом, а також у повному розмірі комісії.

Вказаний договір підписано електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, що передбачено розділом 2 Договору.

Крім того, відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора підписано паспорт споживчого кредиту, у якому зазначені аналогічні умови кредитування.

ТОВ «Макс Кредит» взяті на себе зобов`язання за договором кредитної лінії виконало своєчасно і в повному обсязі, про що свідчить підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід» з додатком та виписка по рахунку ОСОБА_1 , надана АТ «Універсал Банк», відповідно до яких на картковий рахунок відповідача перераховано 6600,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості первинного кредитора та виписки з особового рахунку, наданої позивачем, у ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 6600,00 грн. сума заборгованості за основним зобов`язанням, 2915,88 грн. сума заборгованості за нарахованими процентами, 2640,00 грн. штрафні санкції, 1320,00 грн. сума заборгованості за нарахованими комісіями.

13.05.2026 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» було укладено договір факторингу №13052026-МК/Ейс, за яким фактор зобов`язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Відповідно до Реєстру боржників за кредитними договорами, укладеними між Боржниками та ТОВ «Макс Кредит» до Договору факторингу №13052026-МК/Ейс від 13.05.2026 року, до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №00-10715006 від 02.11.2025 року в сумі 7920,00 грн. заборгованість по тілу кредиту та комісії, 2915,88 грн. заборгованість за відсотками, 2640,00 грн. штрафні санкції.

08.06.2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» направило ОСОБА_1 досудову вимогу щодо дострокового стягнення заборгованості протягом 30 днів з моменту отримання відповідачем даної вимоги.

За змістом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов`язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

Судом установлено, що ТОВ «Макс Кредит» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» право вимоги до відповідача, договір факторингу є дійсним та чинним, відомостей про те, що він оскаржувався в судовому порядку відсутні.

Відтак, суд погоджується з ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», що до нього, як до нового кредитора, перейшли права вимоги до ОСОБА_1 за вищенаведеним кредитним договором.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

В силу ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки статтею 629 ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов`язковості виконання договору.

Таким чином, суд встановив, що первісним кредитором було виконано зобов`язання щодо надання грошових коштів, в той же час відповідач належним чином не виконав свого зобов`язання та не здійснював платежів для погашення кредитної заборгованості ні на рахунок ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», ні на рахунок первинного кредитора.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають задоволенню.

Щодо заявлених витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судом встановлено, що 20.01.2026 між ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» та адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» укладено договір про надання правничої допомоги №20/01/26-01.

25.05.2026 була укладена додаткова угода № 25771575734, відповідно до якої адвокатське бюро прийняло зобов`язання надавати юридичну допомогу по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором №00-10715006 від 02.11.2025 року, позичальник ОСОБА_1 .

На підтвердження суми витрат на професійну правничу допомогу позивачем наданий акт прийому-передачі наданих послуг №20/01/26-01 від 05.06.2026 року, відповідно до якого вартість послуг, які надавались, склала 7000,00 грн.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24), у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд вправі зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, виключно за клопотанням іншої сторони. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечень сторони або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, усі заявлені витрати на професійну правничу допомогу або присудити їх частково.

При цьому суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов`язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними (постанова Верховного Суду від 23 квітня 2025 року у справі № 466/4361/20, провадження № 61-360св24).

У постанові Верховного Суду від 20 травня 2026 року у справі № справа № 752/18707/24 (провадження № 61-9818св25) зазначено, що критерії оцінки реальності адвокатських витрат, тобто встановлення їх дійсності та необхідності, а також розумності їх розміру, застосовуються з урахуванням конкретних обставин справи та мають оціночний характер. Вирішення питання щодо відповідності заявлених до відшкодування витрат зазначеним критеріям належить до повноважень суду, який розглядає конкретну справу та має визначити розмір відшкодування з урахуванням усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення питання про судові витрати.

Верховний Суд зазначає, що саме лише подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для їх відшкодування у заявленому розмірі, оскільки такі витрати мають бути доведеними, документально обґрунтованими та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат, їх фактичності й необхідності, а також розумності з огляду на конкретні обставини справи.

Судом встановлено, що спір, який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що зазначені витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності та реальності їхнього розміру з огляду на конкретні обставин справи, її складність та виконаної адвокатом роботи, а тому витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню у розмірі 2000 грн.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 81, 141, 264-265, 279, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 525, 526, 530, 1050, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, суд,-

Ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, б.6, каб.13, заборгованість за договором кредитної лінії №00-10715006 від 02 листопада 2025 року у загальному розмірі 10835 (десять тисяч вісімсот тридцять п`ять) грн. 88 коп., судовий збір в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. та понесені в ході розгляду справи витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

Копію заочного рішення надіслати сторонам.

Заочне рішення може бути переглянуте Кременчуцьким районним судом Полтавської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, б.6, каб.13.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .

СуддяА. С. Река