Рішення № 140883282, 21.10.2026, Миронівський районний суд Київської області

Єдиний унікальний № 760/6127/26

Номер провадження № 2/371/1421/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2026 р. м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кириленко М.О.

за участю секретаря судового засідання Овчаренко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Миронівка Київської області в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2026 року до Миронівського районного суду Київської області за підсудністю з Солом`янського районного суду міста Києва надійшла цивільна справа за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02.09.2024 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю OPEL ASTRA, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 та HYUNDAI SONATA, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальні збитки. Цивільно-правова відповідальність відповідача, як водія транспортного засобу OPEL ASTRA, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «Оберіг» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №СА-0115534. ТДВ «СГ «Оберіг» здійснило обчислення суми належної до виплати в якості відшкодування позивачем шкоди третій особі за полісом страхування №СА-0115534 у зв`язку з пошкодженням внаслідок ДТП транспортного засобу HYUNDAI SONATA, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 , у сумі 71 800, 00 грн. Станом на дату подання позовної заяви, відповідач не сплатив позивачу кошти. Крім того, позивач вважає за необхідне заявити вимогу про стягнення з відповідача штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язань, а саме: інфляційні витрати, пеню та три відсотки річних. Посилаючись на вказані обставини, а також на ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач просить суд стягнути з відповідача в порядку регресу завдані збитки у розмірі 87 690, 53 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662, 40 грн та 8 022, 50 грн витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 30.06.2026 відкрито провадження по справі та справу призначено до судового розгляду в спрощеному порядку з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 22.09.2026 розгляд справи відкладено, виклик відповідача здійснено шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити без участі їх представника, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про розгляд справи в суді повідомлявся належним чином, до суду повернувся конверт. Окрім цього виклик відповідача в судове засідання було здійснено через офіційний веб-портал судової влади, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду. Причину неявки суду не надав, клопотань про відкладення розгляду справи від останнього не надходило. У встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надав, клопотань про відкладення розгляду справи від останнього не надходило.

У відповідності до ч. 3 ст. 211, ст. 223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін, належних чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи.

Враховуючи письмову згоду позивача на заочний розгляд справи, з урахуванням положень ст. ст. 280, 281 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 1 ст. 81, ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до п.п. 3, 4 п. 5 ст. 12 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє захисту їхніх прав у випадках встановлених нормами ЦПК України.

Дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 06 листопада 2024 року у справі №760/25501/24, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та призначено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850, 00 грн (а.с. 19-20).

Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 17 лютого 2025 року у справі №760/24139/24, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000, 00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік (а.с. 21-24).

У відповідності з ч. 4 та ч. 6 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, вина ОСОБА_1 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» на підставі полісу №СА 000115534, строк дії договору 22.03.2024 по 21.03.2025, розмір франшизи 3 200, 00 грн. Станом на 02.09.2024 поліс діючий (а.с. 18).

У результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль марки HYUNDAI SONATA, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 , власником якого є ОСОБА_2 .

07.09.2024 був оглянутий автомобіль марки HYUNDAI SONATA, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 у присутності власника ОСОБА_3 та встановлено пошкодження, що підтверджується актом огляду транспортного засобу (а.с. 28-29).

Вартість матеріального збитку з технічної точки зору заподіяного власнику автомобіля HYUNDAI SONATA, реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок його пошкодження в ДТП, на дату пошкодження 2 вересня 2024 року становить 90 272, 44 грн, що підтверджується висновком експерта №952/09-24 від 16.09.2024 (а.с. 30-61).

04.12.2024 водій пошкодженого автомобіля марки HYUNDAI SONATA, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 ОСОБА_2 звернувся до ТДВ «СГ «Оберіг» із заявою на виплату страхового відшкодування (а.с. 25).

За результатами страхового акту #52022/1 від 25.12.2024, складеного в рамках страхової справи #52022, встановлено, що дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 02.09.2024 є страховим випадком та підлягає відшкодуванню у сумі 71 800, 00 грн (а.с. 90).

Страхова компанія сплатила потерпілій особі ОСОБА_4 - власнику транспортного засобу HYUNDAI SONATA, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 суму страхового відшкодування у розмірі 71 800, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 25 грудня 2021 року №11973 (а.с. 91).

26.05.2025 ОСОБА_1 було направлено вимогу про виплату грошових коштів у розмірі 71 800, 00 грн. (а.с. 92).

Станом на дату подання позовної заяви, відповідач кошти не сплатив, будь-яких заперечень з приводу суми страхового відшкодування та її виплати не надав.

Звертаючись до суду із даним позовом про відшкодування шкоди в порядку регресу, позивач посилався на те, що відповідач керував транспортним засобом у стані алкогольного, що знижують увагу та швидкість реакції, чим порушив вимоги ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо), володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги ( регресу) до винної особи у розмірі виплаченого страхового відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст. 108 Закону України «Про страхування» ,Страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки у розмірі здійсненої страхової виплати та інших, пов`язаних із нею фактичних витрат.

Відповідно до п. в ст. 38.1.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо водій після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів , що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі ( крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), якщо водій керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп1яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Як убачається з матеріалів справи, позивач сплатив потерпілій особі суму страхового відшкодування за шкоду, завдану ДТП у сумі 71 800, 00 грн, а тому до позивача перейшло право вимоги стягнення з відповідача в порядку регресу суми сплаченого страхового відшкодування у розмірі 71 800, 00 грн.

Отже, розмір витрат по виплаті страхового відшкодування становить 71 800, 00 грн, що підлягає стягненню ОСОБА_1 , який будучи у стані алкогольного сп`яніння вчинив ДТП.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат, пені та 3% річних, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.10.2019 у справі № 452/3519/15 (провадження № 61-14973св18) зазначено, що правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов`язанням.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.09.2019 у справі № 757/26834/15-ц (провадження № 61-23871св18) зазначено, що оскільки за своєю правовою природою зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування є грошовим, до спірних правовідносин слід застосовувати положення статті 625 ЦК України щодо стягнення зі страхової компанії трьох відсотків річних від простроченої суми та інфляційних втрат.

За змістом аналізованої норми закону, нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові.

Зважаючи на особливу юридичну природу правовідносин сторін у вигляді відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за договором страхування, нарахування пені за несвоєчасне виконання договору страхування узгоджується з положеннями статті 992 ЦК України, відповідно до яких у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2020 у справі № 758/16044/16-ц (провадження № 61-913св17) вказано, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) вказала, що приписи ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

У п. 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ» від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам дано роз`яснення про те, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 526, ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ч. 1 ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 1 443, 97 грн; пеня у розмірі 13 171, 86 грн; 3% річних у розмірі 1 274, 70 грн.

На підставі викладеного, даючи оцінку встановленим обставинам та доказам поданим позивачем в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимоги у повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, то суд зазначає наступне.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При цьому, за умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.

Позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу надано Договір від 16.07.2025 про надання професійної правничої допомоги, укладений між ТДВ «Страхова Група «Оберіг» з адвокатом Войціховським А.В.; додаткову угоду до договору від 01.01.2026 про надання професійної правничої допомоги від 16.07.2025; акт прийому-передачі наданих послуг № 52022/1 від 09.01.2026 до договору про надання професійної правничої допомоги від 16.07.2025; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Разом з тим, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

А тому, враховуючи фактичний обсяг наданої правничої допомоги, з врахуванням вимог розумності і справедливості, суд прийшов до висновку про часткове задоволення вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 4 000, 00 грн, які слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Саме такий розмір витрат є об`єктивним, співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі. У решті вимог, слід відмовити.

Крім того представник позивача особистої участі в судових засіданнях не брав, фактично обмежившись лише складанням письмових процесуальних документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 662, 40 грн.

Керуючись ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оберіг», код ЄДРПОУ 39433769, суму страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 87 690, 53 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оберіг», код ЄДРПОУ 39433769, витрати на правову допомогу в розмірі 4 000, 00 грн та витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 662, 40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.О. Кириленко