Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 357/7274/26
Провадження № 2/357/5961/26
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 жовтня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А.Ю., при секретарі Козубенко Я.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В :
У травні 2026 року представник ТОВ «Діджи Фінанс» звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики № 711369 від 17.06.2024 у розмірі 20 700 грн, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.
В обґрунтування позову вказано, що 17.06.2024 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 711369, зобов`язання за яким відповідачем не виконано, внаслідок чого утворилась заборгованість. В подальшому від ТОВ «Сіроко Фінанс» до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Цуранову А.Ю.
08.06.2026 ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні 28.07.2026, вирішено здійснювати розгляд (формування та зберігання) справи в змішаній (паперовій та електронній) формі.
В матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з`явився повторно, про розгляд справи повідомлявся за адресою зареєстрованого місця проживання, з відзивом (запереченням) на позов до суду не звертався, тому суд ухвалив провести по справі заочний розгляд відповідно до ст. 280 ЦПК України.
В силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд перейшов до стадії ухвалення рішення.
Судом встановлено наступне.
17.06.2024 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 укладено електронний договір позики № 711369, відповідно до якого, позикодавець передав позичальнику у власність грошові кошти в сумі 6 000 грн на строк 30 дні за процентною ставкою фіксованою 1,5% у день, проценти за понадстрокове користування позикою/залишком позики 3% у день, пеня 3% у день, орієнтовна реальна річна процентна ставка 9615,88%; орієнтовна загальна вартість позики 8 700 грн
Відповідно до платіжної інструкції ТОВ «ФК «Фінекспрес» № fb40c842-2d91-48c9-9ab9-cb1301d764dd від 17.06.2024, здійснено успішний переказ 17.06.2024 в сумі 6 000 грн на картку НОМЕР_1 , отримувач ОСОБА_2 .
З витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 29112024 від 29.11.2024, укладеного між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Діджи Фінанс», вбачається, що ТОВ «Сіроко Фінанс» передало ТОВ «Діджи Фінанс» право грошової вимоги за кредитним договором № 711369.
В матеріалах справи міститься розрахунок боргу та довідка про ідентифікацію клієнта.
При вирішенні справи суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у статті 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - пункт 2 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва.
За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
З матеріалів справи вбачається, що кредитор свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу кредитні кошти, однак відповідач порушив взяті зобов`язання, оскільки за ним рахується заборгованість у розмірі 20 700 грн, яка складається: 6 000 грн - тіло кредиту; 2 700 грн - відсотки; 12 000 грн - штрафні санкції.
Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Схожа правова норма міститься у п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», за змістом якої установлено, що неустойка (штраф, пеня) за договором про споживчий кредит, нараховані у період з 1 березня 2020 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.
Отже, штрафні санкції за просторочення відповідачем виконання зобов`язання щодо повернення позики не підлягають стягненню.
Стаття 12 ЦПК України визначає принцип змагальності цивільного судочинство.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням наведених норм та з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним зобов`язанням у розмірі 8 700 грн, що включає: 6 000 грн - тіло кредиту; 2 700 грн - відсотки.
Щодо відшкодування судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надано:
1) копію договору про надання правової допомоги № 42649746 від 02.02.2026, укладеної між позивачем та Адвокатом Міньковською Анастасією Володимирівною;
2) копію додаткової угоди № 711369 від 24.04.2026 до договору про надання правової допомоги № 42649746 від 02.02.2026;
3) копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 11306/10, виданого Адвокату Міньковській А.В. 02.11.2023;
4) акт про підтвердження факту виконаних робіт від 24.04.2026 на суму 6 000 грн.
Відповідно до вказаних документів, Адвокатом Міньковською А.В. на підставі договору про надання правничої допомоги № 42649746 від 02.02.2026 надано ТОВ «Діджи Фінанс» наступні послуги: письмова консультація - 1 000 грн (1 год.), правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» - 1 500 грн (1 год.); складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості - 3 000 грн (3 год.); формування додатків до позовної заяви (письмові докази) - 500 грн (1 год.). Всього послуг на 6 000 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з цим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін (ст. 137 ЦПК України).
Суд зауважує, що дана справа є незначної складності, оскільки спірні правовідносини регулюються загальними нормами ЦК України, а постанови Верховного Суду містять висновки в схожих правовідносинах, тому суд вважає, що підготовка процесуальних документів по даній цивільній справі не передбачала для адвоката дослідження великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, а також значного часу.
Відтак, витрачений адвокатом час та витрати на правову допомогу на загальну суму 6 000 грн, на переконання суду, не можна визнати належним чином обґрунтованими та необхідними за обставин цієї справи, при цьому формування додатків до позовної заяви входить у підготовку позову, а тому дублювання відповідних послуг суд вважає безпідставним.
Враховуючи вищевикладене та часткове задоволення позову судом, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 2 000 грн, зважаючи на незначну складність справи, ціну позову та співмірність заявленим витратам, обсяг та час наданої адвокатом правової допомоги у даній справі, кількість подібних позовів в провадженні суду, кретерії реальності адвокатських витрат та принципи розумності і справедливості.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 119 грн (2 662,40х42,03%).
Керуючись ст. 13, 81, 137, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 711369 від 17.06.2024 у розмірі 8 700 грн грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000 грн та судовий збір у розмірі 1 119 грн.
В іншій частині вимог - відмовити.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», адреса: вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари, Київська область, код ЄДРПОУ: 42649746.
Відповідач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його підписання.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його підписання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя А. Ю. Цуранов
Судове рішення № 140882823, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області було прийнято 23.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 357/7274/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: