Єдиний державний реєстр судових рішень
РІШЕННЯ
Іменем України
Справа № 285/3693/26
провадження у справі № 2/0285/2486/26
19 жовтня 2026 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області
у складі: головуючої судді Михайловської А. В.,
за участі секретаря судового засідання Кравець І.А.,
сторони у справі:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (надалі ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП»), представники позивача - Велікданов С.К., Ткаченко Ю.О.
відповідач ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
установив :
Представник ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» звернувся до суду із зазначеним позовом та просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» заборгованість за Договором позики № 77191764 від 18.12.2021 в розмірі 34 479,09 грн та судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 18.12.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 (надалі Позичальник/Відповідач) укладено Договір позики №77191764 (надалі Договір позики ), умовами якого встановлено, що Позикодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 14 652,00 грн строком на 29 днів, із базовою (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 1,99 %, які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту.
Вказано, що у договорі позики встановлено строк позики 29 днів, однак у самому Договорі позики наявні умови щодо пролонгації або автопролонгації строку користування позикою. Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями. Отже, укладаючи договір позики, сторони узгодили порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування ним поза межами строку кредитування.
Договір позики підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Позикодавець на виконання Договору позики №77191764 від 18.12.2021 року, передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 14 652,00 грн за посередництвом платіжної системи.
Заборгованість відповідача за Договором позики складає 34 479,09 грн, зокрема: 14 652,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 19 827,09 грн сума заборгованості за відсотками.
Отже, Відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення основних сум боргу за Договором позики та заборгованості за процентами не виконав ні перед Позикодавцем/Первісним кредитором, ані перед Позивачем/Фактором ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», що набуло право вимоги за договором позики №77191764 на підставі договору факторингу.
Так, 29.09.2022 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Сіроко Фінанс» уклали Договір факторингу № 028-290922, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №77191764 від 18.12.2021.
05.12.2025 ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» уклали Договір факторингу №05/12/25-01, за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №77191764 від 18.12.2021 .
Оскільки Відповідач не виконує свої зобов`язання відповідно до укладеного Договору позики, заборгованість не сплачує, тому відбулося звернення до суду.
19.06.2026 після виконання вимог ст. 187 ЦПК України прийнято до розгляду судом даний позов, відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
02.07.2026 від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила суд перевірити належність, допустимість та достатність доказів та у разі нарахування надмірності відсотків зменшити їх розмір. Вирішуючи питання судових витрат, просила суд зменшити такі витрати та врахувати її матеріальний стан.
06.07.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій просить задовольнити позовні вимоги.
09.09.2026 за клопотанням представника позивача судом постановлено ухвалу про витребування доказів, що містять банківську таємницю, зокрема інформацію про належність карткового рахунку відповідачу та руху коштів по ньому.
12.10.2026 до суду надійшли матеріали виконання ухвали суду від 09.09.2026.
Представник позивача в судове засідання не з`явився. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач в судове засідання не прибула, заявила клопотання про розгляд справи за її відсутності та врахувати письмову позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.
В зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, фіксація судового процесу на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалася.
З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що 18.12.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 (надалі Позичальник/Відповідач) укладено електронний Договір позики №77191764 (НА УМОВАХ ПОВЕРНЕННЯ ПОЗИКИ В КІНЦІ СТРОКУ ПОЗИКИ) за допомогою ІТС Товариства в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» за допомогою електронного підпису.
Відповідно до погоджених умов сума позики становить 14 652,00 грн, строк позики 29 днів зі сплатою процентів за ставкою 1,99 % в день від суми кредиту. Дата повернення позики - 16.01.2022.
Відповідачу було надано 18.12.2021 у позику грошові кошти у розмірі 14 652,00 грн шляхом перерахування на його банківський картковий рахунок № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи, про що свідчить довідка ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНЕКСПРЕС" та виписка про рух коштів по картці відповідача, надана АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ « 1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ » позичальник / відповідач ОСОБА_1 не виконала умови Договору позики, у зв`язку з чим має заборгованість, нараховану за період по 24.02.2022, яка складає 34 479,09 грн, зокрема:
- 14 652,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 19 827,09 грн сума заборгованості за відсотками.
29.09.2022 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Сіроко Фінанс» уклали Договір факторингу № 028-290922 від 29.09.2022, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №77191764 від 18.12.2021, що вбачається також з відповідного Реєстру прав вимоги від 29.09.2022.
05.12.2025 ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» уклали Договір факторингу №05/12/25-01 від 05.12.2025, за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №77191764 від 18.12.2021.
Відповідно до Реєстру прав вимог №05/12/25-01 від 05.12.2025 Клієнт ( ТОВ «Сіроко Фінанс» ) відступив Фактору/Позивачу право вимоги заборгованостей до Боржників на умовах передбачених Договором факторингу№05/12/25-01 від 05.12.2025 в тому числі до Відповідача в сумі 34 479,09 грн, з яких : 14 652,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 19 827,09 грн сума заборгованості за відсотками.
Матеріали справи містять та судом досліджено також розрахунки заборгованості, виконані ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП».
Таким чином між сторонами виник спір щодо заборгованості за Договором позики.
Вирішуючи спір, суд керується наступними нормами права.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
За вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У частинах першій та другій статті 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до вимог ст 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (ст.517 ЦК України).
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст. 1077 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Так, матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору позики та договорів відступлення права вимоги. Зазначені договори недійсними не визнано.
Відповідачем фактично не опорюється факт укладення Договору позики та відповідних Договорів факторингу.
Судом встановлено, що між первісним позикодавцем та відповідачем у справі виникли договірні відносини, зокрема укладено Договір позики, узгоджено розмір позики, проценти, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови позики, що свідчить про наявність волі відповідача для укладання такого договору.
Стороною позивача доведено передачу відповідачу грошових коштів у сумі 14 652,00 грн.
Однак, у порушення умов позики відповідач своїх договірних зобов`язань належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість за основним зобов`язанням у сумі 14 652,00 грн.
Позивач відповідно до Договорів факторингу набув право вимоги до відповідача.
Зазначені обставини підтверджуються дослідженими доказами та не оспорюється відповідачем.
Разом з тим, з огляду на наявні у справі розрахунки заборгованості, взявши до уваги погоджений сторонами строк позики, який становить 29 днів за процентною ставкою 1,99 % вдень від суми позики, суд вважає доведеною суму заборгованості за процентами у сумі 8 455,53 грн (291,57 грн вдень *29днів).
Посилання представника позивача на автопролонгацію строку позики останнім не доведено, оскільки таку умову не зазначено в Договорі позики, умови якого погоджено сторонами. При цьому посилання представника позивача на Правила надання грошових коштів у позику, в обгрунтування автопролонгації на не більше ніж 90 днів, суд оцінює критично, оскільки відповідні Правила позикодавцем не підписані. Таким чином суд позбавлений можливості переконатися, що саме такі Правила надання грошових коштів у позику існували на момент укладення Договору позики та були погоджені позичальником. Отже представником позивача не доведено, що Правила, на які він посилається у позовній заяві, є невід`ємною частиною Договору позики.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру ( постанова від 23 жовтня 2024 року у справі № 753/25081/21 провадження № 61-8693св24 Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ).
На підставі викладеного, суд вважає, що наданими позивачем доказами в обґрунтування заявлених позовних вимог підтверджено його право вимоги до відповідача та правомірність нарахування заборгованості у загальній сумі 23 107,53 грн, що складається з основного зобов`язанням у сумі 14 652,00 грн та процентів у сумі 8 455,53 грн, доведено, що відповідачем належним чином не виконано взяті на себе зобов`язання згідно погоджених умов позики, заборгованість не погашена, що призвело до порушення майнових прав та інтересів позивача, а тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правову допомогу, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
Так, представником позивача у справі заявлено про компенсування позивачу понесених витрат на професійну правничу допомогу сумі 4 500,00 грн. На підтвердження таких витрат надано суду відповідний Договір про надання правничої допомоги, Акт приймання-передачі наданих послуг у справі, Детальний опис наданих послуг .
В даному випадку, з урахуванням клопотання відповідача про зменшення судових витрат, суд доходить висновку, що наданими до суду доказами фактичний обсяг витрат на правову допомогу у даній цивільній справі представником позивача частково обґрунтовано, і з огляду на незначну складність самої справи, суд вважає, що розмір заявлених ними витрат є не співмірними із складністю справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг.
У зв`язку з вищезазначеним, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, визначає їх у зменшеному розмірі у сумі 3 500 грн, що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 1 784,34 грн пропорційно до задоволеної частини позовних вимог ( 67,02 %).
Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» заборгованість за Договором позики № 77191764 від 18.12.2021 в розмірі 23 107 ( двадцять три тисячі сто сім ) грн 53 коп, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 784 ( одна тисяча сімсот вісімдесят чотири ) грн 34 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 ( три тисячі п`ятсот ) грн 00 коп.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Найменування сторін :
- позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» ( код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження - вул. Садова, буд. 31/33, оф. 40/3, м. Ірпінь, Київська область );
- відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 ).
Дата складення повного судового рішення 23.10.2026.
Суддя А.В.Михайловська
Судове рішення № 140882711, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області) було прийнято 19.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 285/3693/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: