Ухвала суду № 140882453, 23.10.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/18124/26

Категорія 67

2/295/7313/26

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

23 жовтня 2026 року

Суддя Богунського районного суду м. Житомира Воробйова Т.А. ,

розглянувши матеріали позовної заяви

ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 07.02.2015 Органом державної реєстрації актів цивільного стану Виконавчого комітету Високівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, актовий запис №3; малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишити для подальшого проживання з матір`ю ОСОБА_2 .

При вирішенні питання про можливість відкриття провадження у справі суддею встановлено наступне.

У відповідності до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України в заяві повинен бути зазначений виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Згідно зі ст. 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ст. 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Заявляючи вимогу про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивач не зазначив, чи існує спір між сторонами з даного питання та у разі наявності такого спору, пов`язаного із захистом прав малолітньої дитини, не вирішено питання про залучення до участі у справі третьої особи - органу опіки та піклування, який за місцем проживання дитини здійснює визначені законом повноваження.

Також, відповідно до ст. 161 СК України спір про визначення місця проживання малолітньої дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом між батьками, які проживають окремо, однак відповідно до змісту позову, сторони проживають за однією адресою, та у позові відсутнє посилання на те, що мати та батько проживають окремо.

Крім того, як передбачено статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Позивач у позові просить малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишити для подальшого проживання з матір`ю ОСОБА_2 , при цьому не зазначає, на захист яких порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів позивача заявлено таку вимогу.

Згідно з положенням статті 15 ЦК України та статті 4 ЦПК України, захисту підлягає лише порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес, а не таке порушення, яке може виникнути у майбутньому.

Отже, позивачу необхідно уточнити позовну заяву та привести її у відповідність до вимог чинного законодавства.

Крім того, частиною 4 статті 175 ЦПК України встановлено, якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

До позову позивач долучив копію посвідчення серії НОМЕР_1 від 25.04.2015, з якого вбачається, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.

Правовий статус учасників бойових дій, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.

Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону №3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону №3551-XII.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19.

Позов про розірвання шлюбу, пред`явлений в порядку Сімейного кодексу України і не стосується захисту соціального права позивача як учасника бойових дій, отже підстави для звільнення його від сплати судового збору відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" відсутні.

Частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору за подання до суду позовної заяви про розірвання шлюбу встановлюється в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір за ставками на 01.01.2026 року в сумі 1064,96 грн на рахунок: отримувач: ГУК у Жит.обл/Богун. р-н/22030101, код отримувача (ЄДРПОУ) 37976485, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат), номер рахунку UA738999980313131206000006831, код класифікації доходів бюджету 22030101, та надати до суду докази його сплати або повідомити суду відповідною заявою інші підстави для звільнення від сплати судового збору, за їх наявності.

Крім того, частиною 1 статті 177 ЦПК України визначено, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Пунктом 29 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи передбачено, що у разі подання до суду документів в електронній формі учасник зобов`язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з частинами п`ятою - сьомою статті 43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). У разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

У даному випадку, позовна заява подана до суду в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, однак доказів надсилання позовної заяви відповідачу у порядку, визначеному ст. 43 ЦПК України (шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення), позивачем не надано.

Вказані обставини перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі та потребують усунення позивачем даних недоліків позовної заяви.

Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За наведених обставин, суддя вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та надати позивачу строк для усунення виявлених та вказаних вище недоліків.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 175, 177, 185, 258-261 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків - упродовж 7 (семи) днів з моменту отримання копії цієї ухвали.

Копію ухвали надіслати позивачу.

У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовну заяву буде визнано неподаною та повернуто позивачу зі всіма доданими документами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Т.А. Воробйова