Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 686/28547/25
Провадження № 2/686/1979/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2026 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
в складі: головуючої судді - Хараджі Н.В.,
при секретарі судових засідань - Мельник А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 14.07.2024-100002213 від 14.07.2024 року в розмірі 19920 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14.07.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №14.07.2024-100002213.
Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 6000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 14.07.2024, строком на 124 днів.
Відповідно до умов кредитного договору № 14.07.2024-100002213 від 14.07.2024 р (надалі «Договір») Позичальнику надається Кредит на наступних умовах:
1. Дата надання/видачі кредиту - 14/07/2024; 2. Сума Кредиту: 6000 грн. 00 коп. 3. Строк, на який надається Кредит - 124 днів з дати його надання.; 4. Дата повернення (виплати) кредиту - 14/11/2024; 5. Період користування Кредитом - кожні наступні 31 днів з дня надання кредиту (надалі "черговий період"); 6. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку договору не передбачена. 7. Процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 2 чергових періодів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 8. Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 9. Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 1.47% = (10920/6000)/124 ? 100%. 10. Проценти (економічна сутність плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді. 11. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність плата за надання Кредиту) 540 грн. Комісія за надання нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів. 12. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі "Комісія за обслуговування", "Комісія") 540 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит. 17. Неустойка: 60 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.
ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі.
В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату позовної заяви, утворилась заборгованість у розмірі 19920 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6000 грн., по процентам в розмірі 9300 грн., комісії 1620 грн., неустойки 3 000,00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». Відповідач електронним цифровим підписом підписав пропозицію про укладення договору (оферти). Заявку на отримання кредиту підтверджено укладання договору та отримано на свій рахунок кошти в розмірі 6000 грн. та акцептовано умови договору. Посилається на норми ЦК України, Закон України «Про електронні довірчі послуги», Закон України «Про електрону комерцію». Просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №14.07.2024-100002213 від 14.07.2024 року в розмірі 19920 грн., судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп.
06 березня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Богача Анатолія Анатолійовича.
У відзиві представник відповідача зазначив, що відповідач визнає факт укладення 14.07.2024 року кредитного договору № 14.07.2024-100002213 та отримання кредитних коштів у розмірі 6 000,00 грн., однак заперечує проти стягнення заборгованості в частині комісії, неустойки та процентів за користування кредитом.
Обґрунтовуючи заперечення щодо нарахованих процентів, представник відповідача посилався на положення статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до яких максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Вважав, що умови договору щодо застосування процентної ставки 1,5 % на день суперечать вимогам законодавства, а тому проценти мають бути перераховані. За наведеним у відзиві контррозрахунком, розмір процентів за користування кредитом становить 3 850,20 грн.
Крім того, представник відповідача заперечував проти стягнення неустойки в розмірі 3 000,00 грн., посилаючись на пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, яким передбачено звільнення позичальника від сплати неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань у період дії воєнного стану та списання відповідних нарахувань.
Також представник відповідача вважав безпідставними вимоги про стягнення комісії в розмірі 1 620,00 грн. за переказ кредитних коштів та користування сервісом інтернет-еквайрингу, зазначаючи, що позивач не надав належних доказів фактичного понесення відповідних витрат і правових підстав для стягнення зазначеної суми.
Окремо представник відповідача просив поновити строк для подання відзиву, посилаючись на те, що відповідач не отримав ухвалу про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками, у зв`язку з чим був позбавлений можливості своєчасно подати свої заперечення. На підтвердження зазначених обставин посилався на дані відстеження поштового відправлення та зазначив, що після ознайомлення з матеріалами справи й отримання правничої допомоги було підготовлено відзив.
З огляду на викладене представник відповідача просив суд поновити строк для подання відзиву, прийняти його та додані докази до розгляду, відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення 10 069,80 грн., а саме: 1 620,00 грн. комісії, 3 000,00 грн. неустойки та 5 449,80 грн. процентів. Вважав можливим часткове задоволення позову в загальному розмірі 9 850,20 грн., з яких 6 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 3 850,20 грн. - проценти за користування кредитом. Також просив здійснити розподіл судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог і розглянути справу за відсутності відповідача та його представника.
10 березня 2026 року до суду від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - Ларіонова Костянтина Олександровича надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача заперечував проти доводів відповідача щодо незаконності нарахованих процентів за користування кредитом, необґрунтованості розрахунку заборгованості, неправомірності стягнення комісії та неустойки. Представник позивача зазначив, що нарахування здійснені відповідно до умов кредитного договору та вимог чинного законодавства, а розрахунок заборгованості відповідачем належними доказами не спростовано. У зв`язку з викладеним представник позивача просив задовольнити позовні вимоги та здійснювати розгляд справи за його відсутності.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, проте позовна заява містить клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
Відповідач у судове засідання не з`явився. Представник відповідача подав заяву про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника, у якій просив під час ухвалення рішення врахувати правову позицію відповідача щодо контррозрахунку заборгованості, детально викладену у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено, що 14.07.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №14.07.2024-100002213.
Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 6000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 14.07.2024, строком на 124 днів.
Відповідно до умов кредитного договору № 14.07.2024-100002213 від 14.07.2024 р (надалі «Договір») Позичальнику надається Кредит на наступних умовах:
1. Дата надання/видачі кредиту - 14/07/2024; 2. Сума Кредиту: 6000 грн. 00 коп. 3. Строк, на який надається Кредит - 124 днів з дати його надання.; 4. Дата повернення (виплати) кредиту - 14/11/2024; 5. Період користування Кредитом - кожні наступні 31 днів з дня надання кредиту (надалі "черговий період"); 6. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку договору не передбачена. 7. Процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 2 чергових періодів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 8. Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 9. Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 1.47% = (10920/6000)/124 ? 100%. 10. Проценти (економічна сутність плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді. 11. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність плата за надання Кредиту) 540 грн. Комісія за надання нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів. 12. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі "Комісія за обслуговування", "Комісія") 540 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит. 17. Неустойка: 60 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.
Згідно п. 3.1. Договору за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію. Пунктом 3.2. встановлено, що Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Позичальник зобов`язується не використовувати Кредит для участі в азартних іграх та не перераховувати Кредит на рахунки організаторів азартних ігор.
Відповідно до п. 4.1. Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-75XX-XXXX-8525.
Згідно п. 4.3 Договору, днем надання кредиту вважається списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення Кредиту/сплати платежу - день надходження коштів у касу Кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок Кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитодавця.
Відповідно до п. 6.1. Договору, позичальник зобов`язався використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України, і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата Процентів, Комісії у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) неустойка, яка може бути нарахована Кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим Договором, - негайно, з моменту пред`явлення Кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.
Договір укладався шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію товариства відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором (Е358) у заявці від 14.07.2024 року приєднався до Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), визнав та погодився на запропоновані позивачем умови користування та порядок надання товариством грошових коштів.
Відповідно до листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 25.09.2025 року вих. № 83-2509, 14.07.2024 через сервіс онлайн-платежів iPay.ua було здійснено переказ коштів у сумі 6 000 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 із призначенням платежу: «Видача за договором № 14.07.2024-100002213».
08 грудня 2025 року на виконання ухвали про витребування інформації надійшла відповідь АТ КБ «ПриватБанк», згідно з якою платіжну картку № НОМЕР_1 емітовано на ім`я ОСОБА_1 .
Відповідно до наданої позивачем довідки-розрахунку заборгованість відповідач ОСОБА_1 за кредитним договором становить 19920 грн., з яких: 6 000 грн. - основний борг, 9 300 грн. - проценти, 540 грн. - комісія за надання, 1080 грн. - комісія за обслуговування та 3 000 грн. неустойка.
Таким чином, позивач ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором.
Частина 2 ст.11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.
Згідно ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Положеннями ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
За правилами статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показами свідків.
Докази мають бути належними, допустимими, достовірними і достатніми.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Про допустимість доказів зазначено у статті 78 ЦПК України, згідно вимог якої, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Згідно з процесуальним законодавством сторони мають певні права та обов`язки, реалізація яких, як правило, залежить від самих учасників процесу.
Надання доказів на підтвердження доводів і обставин, на які позивач посилається як на підставу свої вимог, є обов`язком саме позивача, і їх ненадання є неналежним виконання процесуальних прав та свідчить про те, що позивач не вчиняє активних дій для доведення обґрунтованості своїх вимог перед судом.
Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Своїми процесуальними правами сторони під час розгляду вищевказаної цивільної справи розпорядились на власний розсуд.
Надані позивачем ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості саме в розмірі 15300 грн., яка складається з 6000 грн. - заборгованості за основним боргом, 9300 грн. заборгованості за процентами.
Щодо вимоги про сплату комісії, пов`язаної з наданням та обслуговуванням кредиту в розмірі 540,00 грн. та 1080 грн. суд враховує наступне.
Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).
Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів».
10 червня 2017року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.
Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019року у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022року у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021року у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021року у справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).
Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги Товариства, пов`язані з наданням кредиту, розрахунково-касовим обслуговуванням, Товариством в Кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу.
Оскільки надання кредиту, розрахунково-касове обслуговування це обов`язок кредитодавця за кредитним договором, то така дія як обслуговування кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь кредитодавця.
За таких обставин, оскільки положення Кредитного договору № 14.07.2024-100002213 від 14.07.2024 року про сплату позичальником на користь кредитора комісії за надання та обслуговування кредиту є нікчемними, то позовна вимога про стягнення комісії, пов`язаної з наданням кредиту в розмірі 540 грн. та обслуговуванням кредиту в розмірі 1080 грн. є необґрунтованою.
Щодо стягнення неустойки в розмірі 3000 грн. суд враховує наступне.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.
В силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Із положень статті 546 ЦК України слідує, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.
Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Із положень статті 610 ЦК України слідує, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що відповідач не виконує належним чином зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів, ТОВ «Споживчий центр» просило суд стягнути з відповідача неустойку.
Так, відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22 червня 2021року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022року у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022року у справі № 477/874/19 (пункт 69)).
Згідно пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022року, дія якого триває до теперішнього часу.
За змістом частини другої статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.
Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018року у справі № 362/2159/15-ц, законодавець встановив пріоритет ЦК України у договірних відносинах. Лише у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів.
З системного аналізу приписів пункту 6 «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» і пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який застосував суд першої інстанції, відхиляючи відповідні позовні вимоги, слід дійти висновку, що відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Оскільки, як слідує з матеріалів справи і встановлено судом, неустойка за Кредитним договором нарахована під час дії воєнного стану, відтак відповідачка звільняється від обов`язку їх сплати на користь кредитодавця ТОВ «Споживчий центр».
Тож, позивачем не враховано вищевказаних перехідних положень ЦК України та протиправно здійснено розрахунок неустойки, а тому суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки в розмірі 3000 грн. не підлягає задоволенню.
Щодо заперечень відповідача стосовно розміру процентів за користування кредитом.
Оцінюючи доводи представника відповідача щодо неправомірності нарахування процентів за користування кредитними коштами в розмірі 9 300,00 грн., суд виходить із такого.
Як встановлено судом, 14 липня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 14.07.2024-100002213, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 6 000,00 грн. строком на 124 дні, з кінцевою датою повернення 14 листопада 2024 року.
У пунктах 7 та 8 заявки на укладення кредитного договору, а також у відповідному акцепті позичальника погоджено процентну ставку «Стандарт» у розмірі 1,5 % за кожний день користування кредитом протягом перших двох чергових періодів та процентну ставку «Економ» у розмірі 1 % за кожний день користування кредитом протягом наступних чергових періодів. Умовами договору також визначено порядок обчислення процентів залежно від суми кредиту, тривалості користування ним та процентної ставки, що застосовується у відповідному періоді.
Факт укладення кредитного договору, погодження його умов та отримання кредитних коштів відповідачем не заперечується. Відтак спір у цій частині стосується не самого виникнення договірних правовідносин, а правомірності застосованих процентних ставок та правильності визначення розміру заборгованості за процентами.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів за користування кредитом у розмірі та порядку, встановлених договором, за умови дотримання імперативних вимог законодавства.
Водночас відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої за правилами частини четвертої цієї статті, не може перевищувати встановленої законом межі. При цьому розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону передбачено спеціальне перехідне регулювання щодо граничного розміру денної процентної ставки.
Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX набрав чинності 24 грудня 2023 року. Ним установлено перехідний період тривалістю 240 днів, протягом якого граничний розмір денної процентної ставки поетапно знижувався: протягом перших 120 днів він становив 2,5 %, протягом наступних 120 днів 1,5 %.
Отже, при визначенні правомірності погодженої сторонами процентної ставки необхідно враховувати не лише загальне положення частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», а й спеціальні перехідні положення, які визначають граничний розмір денної процентної ставки залежно від дати укладення договору.
Оскільки кредитний договір між сторонами укладено 14 липня 2024 року, тобто в період з 22 квітня 2024 року до 19 серпня 2024 року включно, до спірних правовідносин підлягає застосуванню встановлене для цього періоду обмеження денної процентної ставки в розмірі 1,5 %. Саме такий підхід до визначення граничного розміру денної процентної ставки залежно від часу укладення договору відображено в судовій практиці щодо застосування Закону України № 3498-IX.
Таким чином, довід представника відповідача про те, що до спірного договору з моменту його укладення підлягає застосуванню виключно гранична денна процентна ставка в розмірі 1 %, не враховує спеціального перехідного регулювання, чинного на дату укладення договору.
При цьому з умов договору вбачається, що сторони погодили ставку «Стандарт» у розмірі 1,5 % на день на перші два чергові періоди та ставку «Економ» у розмірі 1 % на день на наступні періоди. Отже, погоджена ставка «Стандарт» не перевищувала граничного розміру, встановленого для договорів, укладених у відповідний період.
Згідно з наданим позивачем розрахунком проценти в розмірі 9 300,00 грн. визначено за період користування кредитом відповідно до погоджених ставок: за перші два чергові періоди за ставкою 1,5 % на день, а за наступні періоди за ставкою 1 % на день. Такий порядок нарахування відповідає передбаченому договором розмежуванню процентних ставок залежно від періоду користування кредитом.
Посилання представника відповідача на необхідність застосування облікової ставки Національного банку України в розмірі 13 % річних суд оцінює критично.
Саме по собі встановлення законом граничного розміру денної процентної ставки за споживчим кредитом не означає автоматичної заміни погодженої сторонами процентної ставки обліковою ставкою Національного банку України. Облікова ставка НБУ є інструментом грошово-кредитної політики, а її застосування для визначення процентів за конкретним кредитним договором потребує належного правового обґрунтування. Представником відповідача не наведено норми закону, яка б за встановлених у цій справі обставин передбачала автоматичне застосування облікової ставки НБУ замість договірної ставки.
Крім того, наведений у відзиві контррозрахунок не є самостійною підставою для висновку про неправильність розрахунку позивача, оскільки ґрунтується на запропонованому представником відповідача способі визначення процентів, правомірність якого не підтверджена відповідною нормою матеріального права.
Суд також бере до уваги, що за змістом статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, визнаючи отримання кредитних коштів та факт укладення договору, заперечує проти розміру нарахованих процентів, однак його заперечення ґрунтуються переважно на іншому тлумаченні законодавчих обмежень і запропонованому контррозрахунку, а не на доказах погашення кредитної заборгованості чи встановленні конкретних арифметичних помилок у розрахунку позивача.
За таких обставин суд доходить висновку, що доводи представника відповідача про необхідність визначення процентів у розмірі 3 850,20 грн. не є достатніми для спростування розрахунку позивача в частині застосованих процентних ставок. Підстав для застосування запропонованої відповідачем облікової ставки НБУ замість погоджених сторонами ставок суд не встановив.
Водночас суд зазначає, що відповідно до статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Тому висновок щодо розміру процентної заборгованості ґрунтується на змісті кредитного договору, установленому періоді користування кредитом та наданому позивачем розрахунку заборгованості.
З огляду на викладене суд вважає доведеними позовні вимоги в частині стягнення 9 300,00 грн. процентів за користування кредитом, за умови відповідності наданого розрахунку фактичному періоду нарахування та умовам договору.
Доводи представника відповідача, викладені у відзиві, щодо безпідставності стягнення комісії та неустойки судом ураховано та оцінено з мотивів, наведених вище в цьому рішенні.
Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню.
Судом установлено, що 14 липня 2024 року між сторонами укладено кредитний договір № 14.07.2024-100002213, на виконання умов якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 6 000,00 грн. Факт укладення договору та отримання кредитних коштів підтверджується матеріалами справи. Водночас відповідач належним чином не виконав зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування ним.
Визначаючи розмір заборгованості, суд ураховує, що позивачем не доведено наявності достатніх правових підстав для стягнення з відповідача комісії за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості в загальному розмірі 1 620,00 грн., оскільки встановлення таких платежів умовами договору саме по собі не підтверджує правомірності їх стягнення як плати за самостійні додаткові послуги.
Крім того, позивачем не враховано положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, якими передбачено звільнення позичальника від обов`язку сплати неустойки за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії воєнного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування. У зв`язку із цим вимога про стягнення неустойки в розмірі 3 000,00 грн. задоволенню не підлягає.
Водночас вимоги позивача про стягнення заборгованості за основним боргом у розмірі 6 000,00 грн. та процентів за користування кредитом у розмірі 9 300,00 грн. підлягають задоволенню за умови відповідності розрахунку процентів умовам договору та вимогам чинного законодавства.
Таким чином, загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 15 300,00 грн., з яких 6 000,00 грн. - заборгованість за основним боргом та 9 300,00 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 860,76 грн.
З огляду на викладене суд доходить висновку про часткове задоволення позову ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 15 300,00 грн.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 141-142, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 14.07.2024-100002213 від 14.07.2024 року у розмірі 15 300,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 1 860,76 грн.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
В разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Дата виготовлення повного тексту рішення суду 22.10.2026 року.
Суддя Хмельницького
міськрайонного суду Н.В. Хараджа
Судове рішення № 140881457, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області було прийнято 05.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 686/28547/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: