Ухвала суду № 140880059, 22.10.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/1704/26

Провадження №1-кп/463/383/26

УХВАЛА

судового засідання

22 жовтня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 травня 2024 року за №12024000000001010, -

встановив:

24 лютого 2026 року до суду надійшов обвинувальний акт, затверджений 23 лютого 2026 року прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, та захисту інвестицій Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.

Ухвалою суду від 25 лютого 2026 року призначено обвинувальний акт до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 8 квітня 2026 року кримінальне провадження призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Надалі кримінальне провадження неодноразово призначалось до розгляду в судових засіданнях.

10 серпня 2026 року на адресу суду надійшли клопотання про покладення на обвинувачених обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КК України.

Зокрема, просить не змінюючи виду та розміру запобіжного заходу у вигляді застави, покласти на обвинувачену ОСОБА_6 строком на два місяці обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до Личаківського районного суду м. Львова за кожною вимогою; не відлучатися з населеного пункту, в якому вона проживає, а саме з м. Львова, без дозволу суду; утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні та обвинуваченою ОСОБА_7 з приводу обставин кримінального правопорушення поза межами судових засідань та інших процесуальних дій; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Клопотання мотивує тим, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22 січня 2025 року щодо ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 грн, та покладено процесуальні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України. Вказує, що строк дії покладених на ОСОБА_6 обов`язків на цей час закінчився, однак запобіжний захід у вигляді застави не скасований і не змінений. Відтак вважає, що для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої та запобігання встановленим ризикам необхідно змінити умови застосування застави в частині повторного покладення на неї відповідних обов`язків. Зокрема вказує, що ризик переховування ОСОБА_6 від суду, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, зберігається, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України, належить до тяжких корупційних кримінальних правопорушень і передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років із додатковими покараннями, за відсутності обов`язку не відлучатися з населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу суду та обов`язку здати документи для виїзду за кордон чинна застава не забезпечує повною мірою процесуальних запобіжників від можливого ухилення. Також вказує, що ризик незаконного впливу на свідків та іншу обвинувачену, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, є індивідуалізованим фактичними обставинами обвинувачення. Інкриміновані ОСОБА_6 дії, за версією обвинувачення, вчинено спільно з ОСОБА_7 , яка працювала лікарем-психіатром у тому самому закладі та перебувала у службовому підпорядкуванні ОСОБА_6 . Обставини обвинувачення безпосередньо стосуються взаємодії ОСОБА_6 з ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та працівниками медичних закладів, з якими вона була пов`язана професійними і службовими відносинами. Обвинуваченій відомі їхні особи, роль та значення показань для обвинувачення, що створює реальну можливість узгодження позицій, переконування або іншого позапроцесуального впливу. Відтак вважає, що цей ризик зберігає актуальність до завершення безпосереднього дослідження судом показань відповідних осіб, а тому заборона спілкування з ними щодо обставин обвинувачення поза межами судових засідань та інших процесуальних дій прямо відповідає встановленому ризику. Звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 200 КПК України прокурор має право звернутися з клопотанням про зміну запобіжного заходу, зокрема про покладення додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 цього Кодексу. Вказує, що обставинами, що обумовлюють необхідність покладення обов`язків, є перехід кримінального провадження до стадії судового розгляду, необхідність безпосереднього дослідження судом доказів і показань, а також відсутність після спливу строку попередніх обов`язків процесуальних обмежень, які нейтралізують ризики переховування та впливу на учасників провадження. При цьому вважає, що вік, місце проживання, професійні та соціальні зв`язки ОСОБА_10 , враховані відповідно до ст. 178 КПК України, не усувають наведених ризиків.

Також просить застосувати до обвинуваченої ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання та покласти на неї строком на два місяці обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до Личаківського районного суду м. Львова за кожною вимогою; не відлучатися з населеного пункту, в якому вона проживає, а саме з с. Сокільники Львівського району Львівської області, без дозволу суду; утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні та обвинуваченою ОСОБА_6 з приводу обставин кримінального правопорушення поза межами судових засідань та інших процесуальних дій; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Клопотання мотивує тим, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22 січня 2025 року щодо ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання та покладено процесуальні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України. Строк дії покладених на ОСОБА_7 обов`язків, продовжений до 16 червня 2025 року, закінчився. Стверджує, що у зв`язку з цим для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої та запобігання встановленим ризикам необхідне застосування до неї запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання з покладенням відповідних обов`язків. Вважає, що продовжує існувати ризик переховування ОСОБА_7 від суду, оскільки кримінальне правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується, належить до тяжких корупційних кримінальних правопорушень і передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років із додатковими покараннями. Також вважає, що продовжує існувати ризик незаконного впливу на свідків та іншу обвинувачену, оскільки інкриміновані ОСОБА_7 дії, за версією обвинувачення, вчинено спільно з ОСОБА_6 , яка працювала в тому самому закладі, обставини обвинувачення безпосередньо стосуються взаємодії ОСОБА_7 з ОСОБА_9 , ОСОБА_6 та працівниками медичних закладів, з якими вона була пов`язана професійними і службовими відносинами, обвинуваченій відомі їхні особи, роль та значення показань для обвинувачення, що створює реальну можливість узгодження позицій, переконування або іншого позапроцесуального впливу. Вважає, що цей ризик зберігає актуальність до завершення безпосереднього дослідження судом показань відповідних осіб. Вказує, що вік, місце проживання, професійні та соціальні зв`язки ОСОБА_7 , враховані відповідно до ст. 178 КПК України, не усувають наведених ризиків.

В судовому засіданні 22 жовтня 2026 року прокурор подані клопотання підтримав з мотивів, викладених у таких, просив їх задовольнити.

Обвинувачені та їх захисники проти клопотань прокурора заперечили, в задоволенні таких просили відмовити. Вказали, що відсутні ризики, визначені ст. 177 КПК України, та звернули увагу на те, що строк дії раніше застосованих до обвинувачених обов`язків завершився більше ніж рік тому, за вказаний період обвинувачені будь-яких обов`язків не порушували.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників судового засідання, суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно з ч. 1 ст. 200 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.

При цьому згідно з ч. 2 ст. 200 КПК України у клопотанні про зміну запобіжного заходу обов`язково зазначаються обставини, які: 1) виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу; 2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

За змістом ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Так відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; 5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; 7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю.

Також відповідно до ч. 1 ст. 179 КПК України, особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Разом з тим, нормами КПК України передбачено ряд обов`язків, які покладаються на обвинуваченого незалежно від застосування запобіжного заходу.

Так згідно з ч. 7 ст. 42 КПК України підозрюваний, обвинувачений зобов`язаний: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; 2) виконувати обов`язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; 4) надавати достовірну інформацію представнику персоналу органу пробації, необхідну для підготовки досудової доповіді.

Як встановлено судом, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22 січня 2025 року було застосовано щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 грн, з покладенням процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 20 березня 2025 року.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 березня 2025 року було продовжено ОСОБА_6 строк дії покладених на неї обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, які діють під час застосування запобіжного заходу у вигляді застави, в межах строку досудового розслідування, строком до 20 квітня 2025 року включно (https://reyestr.court.gov.ua/Review/126242247).

Також ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22 січня 2025 року було застосовано щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання та покладено процесуальні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 20 березня 2025 року.

При цьому з реєстру матеріалів досудового розслідування кримінального провадження та Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що 20 березня 2025 року слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва було продовжено строк покладених на ОСОБА_7 обов`язків до 20 квітня 2025 року, 18 квітня 2025 року слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва було продовжено строк покладених на ОСОБА_7 обов`язків до 16 червня 2025 року.

18 червня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва знову застосував відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання в межах строку досудового розслідування тобто до 20 липня 2025 року включно, з покладенням на підозрювану, обов`язків згідно ч. 5 ст. 194 КПК України (https://reyestr.court.gov.ua/Review/129442445).

Прокурор подані клопотання про застосування до обвинувачених обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, мотивує тим, що на його думку продовжують існувати ризики переховування обвинувачених від суду, а також ризик незаконного впливу ними на свідків та одна на одну.

Разом з тим, як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини у справі «Бекчієв проти Молдови» та Клоот проти Бельгії» «ризик того, що обвинувачений буде перешкоджати належному відправленню правосуддя, не може оцінюватись абстрактно, факт перешкоджання має бути підтверджено доказами», «однак з плином часу, інтереси слідства стають недостатніми для тримання підозрюваного під вартою: за нормального перебігу подій ризики зменшуються з часом, завдяки проведенню дізнання, перевірок, дачі показань».

Тобто за сталою практикою Європейського суду з прав людини з перебігом часу кримінального провадження ризики зменшуються або взагалі припиняють своє існування. Вказане обумовлюється як самим перебігом кримінального провадження, так і поведінкою обвинуваченого. У цьому контексті КПК України зобов`язує суд перевіряти актуальність ризиків та рівень їх вірогідності під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу в цілому або строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого, та розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу. Аналогічно судом має перевірятись актуальність ризиків та рівень їх вірогідності під час розгляду клопотання про повторне застосування запобіжного заходу після спливу строку дії такого.

При цьому Європейський суд з прав людини вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших релевативних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою («W v.Switzerland», Заява №14379/88, 26 січня 1993 року). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Becciev v.Moldova» (Бекчиєв проти Молдови), пункт 58).

Стосовно загрози втечі, практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейні зв`язки, будь-яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

Ризик тиску на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу, як встановлено у пункту 43 рішення Європейського суду з прав людини «Яжинський проти Польщі», але зі спливом часу, інтереси слідства стають недостатніми для тримання обвинуваченого під вартою, за нормального перебігу подій ризики зменшуються з часом, завдяки проведенню дізнання, перевіркою, дачі показів (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клоот проти Бельгії»).

Так, судом встановлено, що строк дії застосованих до обвинувачених обов`язків завершився понад рік тому, кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, протягом розгляду такого судом після завершення строку застосованих до них обов`язків обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покладених на них ч. 7 ст. 42 КПК України обов`язків не порушували. При цьому прокурор в поданих клопотаннях не наводить будь-яких реальних обставин, що свідчили б про те, що визначені ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, існування яких давало б підстави покладення на обвинувачених додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, продовжують існувати. Клопотання прокурора зводяться до загальних тверджень, не підтверджених жодними доказами.

На підставі наведеного, суд вважає, що заявлені прокурором клопотання не підлягають задоволенню.

З врахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 179, 182, 194, 200, 331, 372, 375 КПК України, суд

постановив:

в задоволенні клопотань прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_11 про покладення на обвинувачену ОСОБА_6 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, та про застосування до обвинуваченої ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_1