Вирок № 140878800, 23.10.2026, Покровський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 184/2788/25

Номер провадження 1-кп/184/100/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 рокум. Покров

Покровський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покров кримінальне провадження, внесене в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань за № 12025041360000278 від 10 серпня 2025 відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шолохове, Нікопольського району, Дніпропетровської області, громадянина України, з вищою освітою, працює в АТ «Покровський ГЗК» на посаді механіка КПП, одружений, має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,-

сторони кримінального провадження: прокурор ОСОБА_5 ,

обвинувачений ОСОБА_3 , його захисник ОСОБА_6 ,

потерпіла ОСОБА_7 , цивільний позивач ОСОБА_8 ,

представник потерпілої та цивільного позивача ОСОБА_9

В С Т А Н О В И В:

10 серпня 2025 року близько 10 години 00 хвилин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 керував технічно справним автомобілем марки "OPEL VIVARO" з д.н.з. НОМЕР_1 по проїзній частині вул. Шляховій м. Покров Дніпропетровської області, зі сторони с. Шолохове Нікопольського району Дніпропетровської області в напрямку вул. І. Малки, м. Покров Дніпропетровської області.

Під`їжджаючи до магазину «Продукти» розташованому по вул. Шляховій, буд. 206 в м. Покров, Дніпропетровської області, ліворуч походу його руху, почав здійснювати маневр повороту ліворуч, де проявляючи злочинну самовпевненість, діючи необережно, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної події, маючи об`єктивну можливість в умовах необмеженої видимості спостерігати за дорожньою обстановкою, своєчасно реагувати на її зміни, невірно оцінив дорожню обстановку, перед зміною напрямку руху, не переконався у безпечності маневру для інших учасників дорожнього руху, а саме не надав перевагу у русі водію мотоцикла Loncin LX 200-23 з д.н.з НОМЕР_2 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка в цей час рухалася по проїзній частині автодороги по вул. Шляховій м. Покров Дніпропетровської області у зустрічному напрямку по своїй смузі руху, відносно автомобіля "OPEL VIVARO" з д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_3 , в результаті чого сталося зіткнення вказаних транспортних засобів.

Відповідно до висновку експертизи за експертною спеціальністю 10.1 (дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод) № СЕ-19/104-25/45229-ІТ від 28.11.2025 року в даній дорожній обстановці водій автомобіля «OPEL VIVARO» ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1 ПДР України «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».

Технічна можливість уникнути ДТП для водія автомобіля «OPEL VIVARO» ОСОБА_3 визначалась виконанням ним вимог п.п. 10.1 ПДР України, і в нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, що не дозволили б йому виконати їх.

В даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «OPEL VIVARO» ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.п. 10.1 ПДР, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з даною ДТП.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 983 від 24.11.2025 року у ОСОБА_7 були встановлені тілесні ушкодження у виді відкритого багатоуламкового перелому лівої великогомілкової та малогомілкової кістки в середній третині, двох забитих ран лівої гомілки в середній третині, відкритого перелому зовнішньої щиколотки лівого гомілковостопного суглобу, забитої рани лівого гомілковостопного суглобу. Дані тілесні ушкодження відносяться до категорії ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя (згідно пункту 2.1.3, підпункту м. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України за № 6 від 17.01.1995 р.). Встановлені тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів або їх частин, або від ударів об такі предмети, можливо в умовах дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке кваліфіковане за ч.2 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

В ході судового засідання обвинувачуваний ОСОБА_3 свою вину у скоєнні вказаного кримінального правопорушення визнав повністю та пояснив, що дійсно 10 серпня 2026 року приблизно о 10 годині ранку він їхав у напрямку магазину «Продукти», що розташований по вул. Шляховій зі сторони села Шолохове. Біля магазину він хотів припаркуватися і переглядав вільне місце для зупинки, біля магазину. Також він бачив, що у зустрічному напрямку рухається мотоцикл, який був тоді приблизно за 60 метрів від нього. Здійснюючи поворот на ліво, він помітив жінку, яка котила велосипед з іншої сторони узбіччя, а тому був вимушений зупинитися і в цей же час відбулось зіткнення з мотоциклом, яким керувала потерпіла ОСОБА_7 . Після скоєння ДТП він залишився на місце пригоди, співпрацював із слідчими органами, нічого не приховував та в подальшому пропонував потерпілій матеріальну допомогу на лікування. Про страховий випадок він відразу повідомив свою страхову компанію, а на другий день після ДТП надав страховій всі необхідні документи. В скоєному кримінальному правопорушенні він щиро розкаявся, просив у судовому засіданні вибачення у потерпілої, цивільний позов визнав та відшкодував потерпілій моральну шкоду у повному обсязі. Просив не призначати йому реального позбавлення волі та не позбавляти його права на керування транспортним засобом, оскільки у зв`язку із сімейними обставинами воно необхідне для забезпечення життєдіяльності його родини.

Крім показів обвинуваченого ОСОБА_3 , судом була допитана потерпіла ОСОБА_7 , а також досліджені письмові докази, які підтверджують вину обвинуваченого в скоєнні вказаного кримінального правопорушення. Від допиту свідків сторони кримінального провадження відмовились, оскільки обвинувачений беззаперечно визнав свою провину і така відмова була прийнята судом.

Так, потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні надала покази, згідно яких встановлено, що вона 10.08.2026 року поверталась до дому рухаючись по вул. Шляховій у м. Покров на мотоциклі Loncin LX 200 приблизно із швидкістю 45-46 км/год. Вона їхала з правої сторони біля обочини, коли побачила, що мікроавтобус, який їхав їй на зустріч починає поворот ліворуч, вона відразу почала гальмувати, але не встигла повністю зупинитися, і здійснила зіткнення з вказаним автомобілем, який вже стояв передньою частиною на її смузі дороги. Після зіткнення вона впала і пошкодила ногу, після приїхала поліція і швидка допомога, її госпіталізували. Вона перенесла декілька складних операцій, проходила і зараз продовжує складний процес реабілітації після аварії, отримала ІІ групу інвалідності. Після отриманих ушкоджень вона повністю ще не відновилась, що завдає їй моральних страждань. Пошкоджений під час аварії мотоцикл Loncin LX, вона фактично придбала у ОСОБА_8 у серпні 2023 року, який видав їй довіреність на право керування, без укладення договору купівлі-продажу. Крім цього, потерпіла свій цивільній позов в частині відшкодування матеріальних збитків зі страхової компанії підтримала у повному обсязі, зазначивши про те, що нею були здійснені витрати на лікування завданих їй тілесних ушкоджень, що підтверджується відповідними чеками та довідками медичних установ, а також вона як інвалід ІІ групи втратила свій заробіток (дохід), який вона також просила стягнути з страхової компанії на свою користь. Враховуючи те, що обвинувачений повністю відшкодував їй моральну шкоду, вона претензій до нього не має, а тому вважає за можливе призначення йому покарання без реального позбавлення волі та без позбавлення правом керування транспортним засобом.

Крім цього, вина обвинувачуваного ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення по ч.2 ст.286 КК України доведена письмовими доказами, які були дослідженні у судовому засіданні, а саме:

-витягом з кримінального провадження № 12025041360000278 від 10.08.2025 року про внесення даних до ЄРДР, по факту того, що 10 вересня 2025 року о 10 год. 00 хв. ОСОБА_3 керуючи автомобілем марки «OPEL VIVARO», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Шляховій в м. Покров Дніпропетровської області зі сторони с. Шолохове здійснюючи маневр повороту ліворуч до магазину «Продукти» по вул. Шляховій, 206 у м. Покров не надав перевагу водію мотоцикла Loncin LX 200, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_7 в наслідок чого сталося зіткнення транспортних засобів, в результаті якого водій мотоцикла отримала тілесні ушкодження, які відповідно до висновку СМЕ відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень (том 2, а.с.1);

-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 10.08.2025 року з доданими до нього схемою ДТП та фото таблицею з місця події, відповідно до яких зафіксовані обстановка на місці вчинення дорожньо-транспортної пригоди, характер пошкоджень транспортних засобів та виявленні під час цього речі (том 2, а.с.7-29);

-висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння № 43 від 10.08.2025 року, згідно якого ОСОБА_3 не перебував у стані алкогольного сп`яніння під час вчинення ДТП (том 2, а.с.31);

-документами, які підтверджують право власності ОСОБА_3 на автомобіль марки «OPEL VIVARO», д.н.з. НОМЕР_1 та його посвідчення водія (том 2, а.с.34-35);

-висновком експерта від 20.08.2025 року за № СЕ-19/104-25/32067-ІТ, згідно якого встановлено, що робоча гальмівна система та рульове керування автомобіля марки «OPEL VIVARO», д.н.з. НОМЕР_1 на момент експертного огляду перебувають у працездатному стані (т.2, а.с. 46-52);

-висновком експерта від 24.10.2025 року за № СЕ-19/104-25/32073-ІТ, згідно якого встановлено, що на момент експертного огляду робоча гальмівна система мотоцикла Loncin LX 200, д.н.з. НОМЕР_2 , перебуває в працездатному стані. На момент експертного огляду рульове керування мотоцикла Loncin LX 200, д.н.з. НОМЕР_2 , перебуває в непрацездатному стані через руйнацію лівої амортизаційної стойки (т.2, а.с. 55-63);

-висновком експерта від 11.11.2025 року за № СЕ-19/104-25/32062-ІТ, згідно якого вбачається, що встановити яким був кут між повздовжніми осями автомобіля «OPEL VIVARO», д.н.з. НОМЕР_1 та мотоцикла Loncin LX 200, д.н.з. НОМЕР_2 , в момент первинного контакту, не надається можливим. В момент первинного контакту автомобіль «OPEL VIVARO», д.н.з. НОМЕР_1 контактував своєю передньою лівою частиною з лівою бічною передньою частиною мотоцикла «OPEL VIVARO», д.н.з. НОМЕР_1 (т.2, а.с. 67-76);

-відеозаписом, на якому зафіксовані обставини ДТП, який був вилучений у магазині «Продукти» по вул. Шляхова, 206 у м. Покров Дніпропетровської області та визначний речовим доказам у даному кримінальному провадженні (т.2, а.с. 87-89);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 10.09.2025 року з доданою до нього схемою та фото таблицею, відповідно до якого ОСОБА_3 послідовно відтворив обставини ДТП, під час якого відбулось зіткнення з мотоциклом Loncin LX 200, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням потерпілої ОСОБА_7 (том 2, а.с. 106-115);

-висновком експерта від 23.09.2025 року за № СЕ-19/104-25/37122-ФП згідно якого встановлено, що середня швидкість руху мотоцикла Loncin LX 200, д.н.з. НОМЕР_2 , що зафіксована у наданому експертові відеозаписі, з урахуванням похибки, на моменті часу 09:57:39 (часова мітка на відеозображенні) становить в межах 42,83; 47,63 км/год. (т.2, а.с. 119-126);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 05.11.2025 року з доданою до нього схемою та фото таблицею, відповідно до якого ОСОБА_7 послідовно відтворила обставини ДТП, під час якої їй були спричинені тілесні ушкодження (том 2, а.с. 146-153);

-висновком експерта від 28.11.2025 року за № СЕ-19/104-25/45229-ІТ, згідно якого експерт за варіантом №1 встановив, що водій автомобіля марки «OPEL VIVARO», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п.10.1 ПДР України, а водій мотоцикла Loncin LX 200, д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_7 повинна була діяти відповідно до вимог п.12.3 ПДР України. Обидва водія мали для цього технічну можливість для того, щоб уникнути даної дорожньо-транспортної пригоди, а тому їх дії в даній дорожній обстановці перебувають у причинному зв`язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди. За варіантом №2 експерт враховуючи надані йому варіанти (всього 12) зафіксовані згідно таблиці №2 при умовах дотримання водіями ПДР України, а саме для ОСОБА_3 п.10.1 ПДР, а для ОСОБА_7 п.12.3 ПДР, встановив, що при варіантах №1, №4, №6 та №10 водій мотоцикла Loncin LX 200, д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_7 при фактичній швидкості руху мала технічну можливість уникнути зіткнення, своєчасним гальмуванням із зупинкою мотоцикла до місця зіткнення; при варіантах №2, №7, №8, №9, №11 та №12 водій мотоцикла Loncin LX 200, д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_7 при фактичній швидкості руху не мала технічної можливості уникнути зіткнення, своєчасним гальмуванням із зупинкою мотоцикла до місця зіткнення; при варіантах №3 та №5 встановити в категоричній формі вище вказану обставину не надається можливим. Таким чином, можливо зробити висновок, що в більшості варіантів розглянутих експертом в діях водія мотоцикла Loncin LX 200, д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_7 не вбачається невідповідностей вимогам п.12.3 ПДР України, які б з технічної точки зору могли знаходитися в причинному зв`язку з настанням події даної ДТП (т.2, а.с. 157-165);

-висновком експерта № 983 від 24.11.2025 року, відповідно до якого доведено, що у потерпілої ОСОБА_7 встановлені тілесні ушкодження у вигляді відкритого багатоуламкового перелому лівої великогомілкової та малогомілкової кістки в середній третині, двох забитих ран лівої гомілки в середній третині, відкритого перелому зовнішньої щиколотки лівого гомілковостопного суглобу, забитої рани лівого гомілковостопного суглобу. Дані тілесні відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя (згідно пункту 2.1.3 підпункту м. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України за №6 від 17.01.1995 року). Встановлені тілесні ушкодження утворились від дії тупих твердих предметів або їх частин, або від ударів об такі предмети, можливо в умовах дорожньо-транспортної пригоди. Встановлені тілесні ушкодження могли бути спричинені незадовго до надходження в лікувальний медичний заклад, можливо в строк, вказаний в постанові слідчого (том 2, а.с. 170-173);

-повідомленням про підозру від 30.11.2025 року доведено, що ОСОБА_3 на стадії досудового розслідування було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України (том 2, а.с.190-193).

Сторонами кримінального провадження клопотань щодо отримання додаткових доказів, в тому числі і в порядку ст.333 КПК України, суду заявлено не було.

Фактичні данні кримінального правопорушення, які були встановленні під час судового слідства, збігаються з показами обвинуваченого та потерпілої, узгоджуються із зібраними та детально дослідженими в судовому засіданні доказами в їх сукупності та взаємозв`язку.

Таким чином, в судовому засіданні доведено, що в діях обвинуваченого ОСОБА_3 дійсно є склад кримінального правопорушення за ч.2 ст.286 КК України, за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження та обвинувачений ОСОБА_3 дійсно винуватий у вчиненні інкримінуємого йому кримінального правопорушення.

Також, судом досліджені характеризуючи матеріали відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що були надані як стороною обвинувачення, так і стороною захисту, а також Нікопольським районним відділом №2 «Центру пробації» згідно ухвали суду, які свідчать про те, що ОСОБА_3 вперше притягується до кримінальної відповідальності, до адміністративної відповідальності не притягувався, за місцем проживання та місцем роботи ОСОБА_3 характеризується позитивно, зарекомендував себе, як кваліфікований, відповідальний і сумлінний працівник, користується повагою в колективі, скарг від односельців щодо поведінки не надходило, на обліку лікарів нарколога, психіатра і фтизіатра не перебуває, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є дитиною з інвалідністю. Загалом встановлений низький рівень можливості вчинення повторного кримінального правопорушення.

Визначаючи відповідно до вимог ст. 65 КК України обвинуваченому ОСОБА_3 вид покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину, з необережною формою вини, та особу обвинуваченого, вважає, що покарання обвинуваченому слід призначити у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.286 КК України, що буде достатнім для попередження нових злочинів і для досягнення мети покарання за ст. 50 КК України.

Разом з тим, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 вину у скоєнні кримінального правопорушення визнав повністю, відразу після скоєння ДТП викликав для потерпілої швидку допомогу, а також працівників поліції, щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, повністю відшкодував потерплій моральну шкоду, що в силу ст.66 КК України визнано судом обставинами, які пом`якшують покарання, а також з врахуванням вище встановлених обставин, які характеризують його особу, суд вважає можливим звільнити обвинуваченого від відбування реального покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, поклавши на нього обов`язки, передбачені п.1,2 ч.1 ст.76 КК України.

Обставини, які обтяжують покарання, відповідно до вимог ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При вирішенні питання щодо призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, суд враховує сімейні обставини обвинуваченого, а саме наявність на його утриманні дитини інваліда і матері похилого віку, яка також потребує постійного догляду, а також те, що ОСОБА_3 є єдиним членом сім`ї у якого мається посвідчення водія, а тому саме на нього покладається відповідальність за невідкладне, термінове транспортування рідних до лікарні у випадку раптової необхідності пов`язаної із їх станом здоров`я. З урахування наведеного суд доходить висновку про можливість призначення покарання за ч.2 ст.286 КК України без застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Статтею 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов, зокрема до обвинуваченого за шкоду, завдану його діяннями. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

В межах кримінального провадження потерпілою ОСОБА_7 заявлено цивільний позов до ОСОБА_3 , АТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач ОСОБА_7 зазначила про те, що 10.08.2025 року з вини водія ОСОБА_3 сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої їй було завдано тілесних ушкоджень. Відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, яка сталась за участю забезпеченого транспортного засобу («OPEL VIVARO», д.н.з. НОМЕР_1 ), була застрахована у АТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП». Вона після отримання тілесних ушкоджень знаходився на стаціонарному лікуванні, після чого продовжила лікування амбулаторно. Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 14 січня 2026 року їй було встановлено другу групу інвалідності з 17.12.2025 року із визначенням строку перегляду 17.12.2027 року. На даний час вона не працює, витрачено багато власних коштів на лікування та супутні розходи, що підтверджуються відповідними доказами, а тому просила суд стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на свою користь суму моральної шкоди у розмірі 35000 грн., оскільки до цього їй вже було сплачено обвинуваченим 65000 грн. добровільно, та стягнути з АТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» на свою користь матеріальну шкоду, спричинену злочином, у розмірі 106 657, 87 грн. одноразово та по 4000 грн. втраченого доходу внаслідок зменшення загальної працездатності щомісячно з подальшим корегуванням у випадку зміни розміру мінімальної заробітної плати до 50% розміру мінімальної заробітної плати, починаючи з 17.12.2025 року до 17.12.2027 року, продовжуючи стягнення після 17.12.2027 року у випадку продовження тривалості строку інвалідності в установленому законом порядку, але не більше, ніж на розмір страхового відшкодування передбаченого полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-231107857.

Під час судового засідання обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі відшкодував потерпілій ОСОБА_7 моральну шкоду у повному обсязі, що підтверджується відповідною заявою, в якій остання просила її позов в цій частині залишити без розгляду.

Представник відповідача АТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» в судове засідання не з`явився, але надав до суду відзив на позов, в якому посилаючись на те, що вина ОСОБА_3 у вчиненні ДТП на даний час ще не встановлена, розмір матеріальних збитків належним чином не підтверджений, страхова виплата у зв`язку із стійкою втратою чи зменшенням професійної працездатності потерпілої фізичної особи, здійснюється за письмовим зверненням такої особи одноразово, а тому просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що заявлені вимоги позивача ОСОБА_7 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На підставі ч.ч. 1 - 3 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала y шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати. викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв`язку з втратою здоров`я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховки у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до полісу № ЕР-231107857 від 26.07.2025 року встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну життю і здоров`ю (на одного потерпілого) у розмірі 500 000 грн.

У грудні 2025 року позивач ОСОБА_7 у зв`язку із закінченням установлених законом строків тимчасової непрацездатності, була направлена профільним лікарем на огляд до експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (ЕКОПФО, правонаступник МСЕК).

14 січня 2026 року рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 102/26/181/Р позивачу ОСОБА_7 встановлено другу групу інвалідності з 17.12.2025 року із визначенням строку перегляду 17.12.2027 року.

Оскільки друга група інвалідності, відповідно до рекомендацій, які є додатком до рішення ЕКОПФО, передбачає собою виражений ступінь обмеження функції, які у випадку ОСОБА_7 є здатністю до самостійного пересування, встановлено, що такий ступінь обмеження слід кваліфікувати як 50% втрати функції. Позивач офіційно не працюю, а тому усі вирахування втраченого доходу внаслідок зменшення загальної працездатності мають здійснюватися, спираючись на установлений законом розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (тому, що група інвалідності ОСОБА_7 була установлена саме з 17.12.2025 року) розмір мінімальної заробітної плати було визначено у 8000 грн. 50% від 8000 грн. складає 4000 грн., які слід стягувати із цивільного відповідача щомісяця, починаючи від 17.12.2025 року до 17.12.2027 року з подальшим корегуванням у випадку зміни розміру мінімальної заробітної плати.

Суд вважає, що вина ОСОБА_3 у вчиненні ДТП знайшла своє підтвердження під час з`ясування обставин по справі, його відповідальність застрахована у АТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», понесені потерпілою ОСОБА_7 матеріальні збитки на лікування та супутні витрати, що пов`язані з ним підтверджені належними доказами по справі, а саме медичними документами, квитанціями на придбання ліків, медичними обстеженнями та витратами на їх проведення і відповідно складають суму у розмірі 106 657, 87 грн., яка підлягає стягненню з АТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» на користь ОСОБА_7 .

Крім цього, суд зазначає, що відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тому, в частині заявлених вимог щодо відшкодування втраченого доходу внаслідок зменшення загальної працездатності, суд вважає їх обґрунтованими лише за період починаючи з 17.12.2025 року по 17.12.2027 року у розмірі до 50% мінімальної заробітної плати щомісячно, оскільки суд не може вирішувати питання щодо подальшого можливого відшкодування шкоди, яке ще жодним чином не встановлено.

Крім цього, в рамках кримінального провадження як власник транспортного засобу мотоцикла Loncin LX 200, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та АТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Посилаючись на обставини дорожньо-транспортної пригоди від 10.08.2025 року та те, що потерпіла ОСОБА_7 на момент ДТП лише користувалась мотоциклом на підставі виданої ним довіреності, він просив стягнути на свою користь з обвинуваченого ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. та з АТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» матеріальну шкоду у розмірі 36 539 грн. і понесені витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 3500 грн.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник адвокат ОСОБА_6 позовні вимоги в частині моральної шкоди не визнали вказавши на їх необґрунтованість та недоведеність обставинами справи, оскільки з 2023 року мотоцикл Loncin LX 200, д.н.з. НОМЕР_2 фактично вибув з володіння позивача ОСОБА_8 , який передав його за довіреністю ОСОБА_7 . Після ДТП саме ОСОБА_7 зверталась до страхової компанії за виплатою страхового відшкодування, натомість позивач ОСОБА_8 на досудовому слідстві справою не цікавився, а в суді не надав доказів на підтвердження характеру завданої моральної шкоди із урахуванням заявленої суми її відшкодування у розмірі 10 000 грн.

Представник відповідача АТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» в судове засідання не з`явився, але надав до суду відзив на позов, в якому посилаючись на недоведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 та не визначення розміру ринкової вартості ТЗ після ДТП, що є необхідною умовою, згідно сталої практики Верховного Суду для можливості відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, просив у задоволенні позову відмовити.

Вирішуючи позов в частині позовних вимог ОСОБА_8 до ОСОБА_3 суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 23 ЦК України моральна шкода, серед іншого полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом, залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням іншим обставин, які мають істотне значення.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру й обсягу заподіяних позивачеві моральних чи фізичних страждань, наявності інших негативних наслідків, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану (п. 9 постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Обов`язковому доказуванню під час вирішення спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння і її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, з`ясуванню підлягає підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або шкоди немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На думку суду, будь-яких доказів наявності душевних страждань спричинених пошкодженням вказаного вище мотоцикла позивач ОСОБА_8 до суду не надав, а тому в цій частині позову слід відмовити за його недоведеністю.

Крім цього, судом встановлено, що позивач ОСОБА_8 є власником транспортного засобу мотоцикл Loncin LX 200, д.н.з. НОМЕР_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 24.02.2021 року.

Після ДТП ним було проведено автотоварознавче дослідження спеціаліста №1300 від 25.12.2025 року, за яким встановлено, що сума матеріального збитку завданого власникові мотоцикла Loncin LX 200, д.н.з. НОМЕР_2 на дату оцінки 23.12.2025 року складає 36 539 грн. Сума відновлювального ремонту ТЗ перевищує його ринкову вартість.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2018 року у справі № 643/4161/15-ц (провадження № 61-13692св18) зроблено висновок, що «якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано вищенаведеною статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, який згідно зі статтею 8ЦК України (аналогія закону) може застосовуватися не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують його вартість до ДТП. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди».

Згідно вимог ст. 28 вище вказаного Закону, для розрахунку суми страхового відшкодування необхідно належним чином визначити ринкову вартість транспортного засобу як до так і після ДТП.

Отже, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватися не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. З таких же висновків виходив Верховний Суд у постановах від 19 вересня 2018 року у справі N 643/4161/15 (провадження N 61-13692св18), від 31 березня 2021 року у справі N 127/19300/17 (провадження N 61-15592св19). Установивши, що ремонт належного позивачу автомобіля вважається економічно необґрунтованим, оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує його ринкову вартість на момент ДТП, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що розмір завданого позивачу матеріального збитку має становити різницю між вартістю транспортного засобу до та після ДТП - Постанова ВС від 26.10.2022 року у справі № 203/2064/19.

Згідно із частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, позивачем ОСОБА_8 всупереч ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України не доведено всіх обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог (розмір/вартість матеріального збитку), оскільки не долучено до позову: звіту та/або висновку, яким визначався розмір матеріальної шкоди, або будь-який інший доказ, який би визначив ринкову вартість транспортного засобу після ДТП.

Виходячи з цього, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог в цій частині.

Питання про речові докази, суд вирішує виходячи з положень ст.100 КПК України.

Вирішуючи питання про процесуальні витрати, суд, виходячи з положень ч.2 ст.124 КПК України вважає, що витрати на залучення експертів підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373-376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.286 КК України і на підставі цього закону призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки, без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на строк 2 (два) роки, якщо він протягом визначеного судом випробувального терміну не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання та роботи.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався.

Після набрання вироком законної сили скасувати арешти майна, які були накладені в рамках даного кримінального провадження згідно ухвал слідчого судді Покровського міського суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2025 року, щодо автомобіля «OPEL VIVARO», д.н.з. НОМЕР_1 та мотоцикла Loncin LX 200, д.н.з. НОМЕР_2 .

Речові докази, а саме: легковий автомобіль «OPEL VIVARO», д.н.з. НОМЕР_1 , який переданий під схорону розписку обвинуваченому ОСОБА_3 , після набрання вироком законної сили залишити у його власності, три оптичні диски залишити при матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення експертиз по справі в загальній сумі 19 610, 80 грн.

Цивільний позов ОСОБА_7 до АТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з АТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44, ЄДРПОУ 24175269) на користь ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) одноразово в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 106 657, 87 грн.

Стягнути з АТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44, ЄДРПОУ 24175269) на користь ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування втраченого доходу внаслідок зменшення загальної працездатності по 4000 грн. щомісячно з подальшим корегуванням у випадку зміни розміру мінімальної заробітної плати до 50% розміру мінімальної заробітної плати, починаючи стягнення за період від 17.12.2025 року до 17.12.2027 року, але не більше ніж на розмір страхового відшкодування передбаченого полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-231107857 від 26.07.2025 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - залишити без розгляду.

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_8 до ОСОБА_3 , АТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Покровський міській суд Дніпропетровської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, що перебуває під вартою, протягом тридцяти днів з моменту вручення їй копії судового рішення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Покровського міського судуОСОБА_1