Рішення № 140878225, 21.10.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10241/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Шепетко І.О.,

за участю секретаря судового засідання - Фітаса А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Директор товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №5604469 від 26.11.2021 в розмірі 67 327,04 грн., понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 2 662,40 грн. та на правову допомогу в розмірі 16 000,00 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 26.11.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір №5604469, укладений в електронній формі, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 9 950,00 грн, строк дії договору до 18.06.2022, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі у строки та на умовах, визначених договором.

Відповідно до умов Договору проценти за користування кредитом нараховуються залежно від періоду користування кредитом, зокрема: у Базовий період за пільговою (акційною) процентною ставкою 1.59 відсотків за кожен день користування кредитом; у Спеціальний (або інший передбачений Договором) період за стандартною процентною ставкою 3.0 відсотків за кожен день користування кредитом. Проценти нараховуються на фактичний залишок заборгованості за кожен день користування кредитом протягом строку дії Договору.

Позивач зазначає, що кредитний договір укладено в електронній формі шляхом прийняття відповідачем пропозиції кредитодавця із застосуванням одноразового ідентифікатора. Умовами договору передбачено, що його укладення в електронній формі прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

На виконання умов договору кредитні кошти були перераховані відповідачу на зазначений ним картковий рахунок.

01.04.2026 було укладено договір № АК 01-04/2026 відповідно до якого ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 5604469.

ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 5604469.

Станом на сьогоднішній день заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №5604469 від 26.11.2021 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 67327.04 грн, з яких: - Заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 9950.00 грн. - Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 57377.04 грн.

28.07.2026 ухвалою Ужгородського міськрайонного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; встановлено відповідачу строк на подання відзиву.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В позовній заяві просив про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

У судове засідання відповідач не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки до суду не повідомив, відзив на позов не надсилав.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 17.07.2026 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків. 22.07.2026 вказані в ухвалі недоліки було усунуто.

24.07.2026 ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області постановлено проводити заочний розгляд справи.

14.10.2026 на адресу суду від відповідача надійшла заява про застосування позовної давності. Заява мотивована тим, що строк дії кредитного договору № 25604469 від 26.11.2021. Строк дії договору та виконання зобов`язання за ним закінчився у грудні 2021 року, однак із позовною заявою про стягнення заборгованості позивач звернувся до суду лише у 2026 році, тобто після спливу загальної трирічної позовної давності, встановленої ст. 257 ЦК України. У зв`язку з цим відповідач зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності, та просить суд застосувати наслідки його спливу й відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

19.10.2026 на адресу суду від представника позивача надійшли письмові заперечення на заяву відповідача про застосування строків позовної давності, у яких представник просить залишити зазначену заяву без задоволення та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. У поданих запереченнях представник позивача зазначає, що строк позовної давності за кредитним договором не сплив на момент звернення до суду, оскільки його перебіг продовжувався у зв`язку з дією карантину, запровадженого через поширення COVID-19, та введенням в Україні воєнного стану.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено, що 26.11.2021 ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 уклали Договір позики №5604469, який був підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора №PS5604469.

Згідно з п. 1.2. за Договором Кредитодавець (п. 2.21. Правил) надає Позичальнику (п. 2.33. Правил) кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування (надалі за текстом Кредит (п. 2.20. Правил)), а Позичальник зобов`язується повернути Кредит і сплатити Проценти за користування кредитом (п. 2.35. Правил) та інші платежі у відповідності до умов Договору. Кредит надається в національній грошовій одиниці України гривні.

Пункт 1.3. Доовору сума кредиту складає 9 950,00 грн., п. 1.4. Кредит надається Позичальнику в сумі, що зазначена в п. 1.3. цієї Оферти та Договору, в безготівковій формі, шляхом перерахування суми кредиту на Картковий рахунок (п. 2.19. Правил) Позичальника. За пунктом 1.5. Договору Позичальник сплачує суму кредиту, Проценти за користування кредитом, Неустойку (пеню, штраф) (п. 2.26. Правил), яка може нараховуватися у випадку порушення Позичальником умов Договору, а також комісії банків-емітентів платіжних карт, які використовує Позичальник. Відповідно до п. 1.6. Позичальника, строки виконання Зобов`язань, умови кредитування, а також дати початку періодів, дати платежів (дати закінчення періодів), загальні суми платежів, Основна сума кредиту (п. 2.28. Правил), Проценти за користування кредитом, розмір процентної ставки, орієнтовна реальна річна процентна ставка, абсолютне значення подорожчання кредиту, орієнтовна загальна вартість кредиту зазначаються у Графіку платежів (п. 2.6. Правил), який є Додатком № 1 до цієї Оферти та Договору. Окрім повного Графіку платежів у Додатку №1 до цієї Оферти та Договору, наводиться окремий випадок повного Графіку платежів, який відповідає Максимально ефективному користуванню кредитом (п. 2.25. Правил) за умови сплати Позичальником всіх Зобов`язань за Договором у останній день Базового періоду (п. 2.4. Правил). Пунктом 1.7. Нарахування Процентів за користування кредитом здійснюється у наступному порядку: 1.7.1. У випадку користування Кредитом менше ніж 5 (п`ять) календарних днів, Позичальник сплачує фіксовану суму Процентів за користування кредитом, яка складає 7,95% від визначеної в п. 1.3. цієї Оферти та Договору суми кредиту. Пунктом 1.7.2. Ставки нарахування Процентів за користування кредитом за Загальними умовами кредитування (п. 2.15. Правил) при укладенні Договору:- в Базовий період протягом 24 календарних днів з 26.11.2021 року до 20.12.2021 року (включно) у розмірі 1,59% за один день користування Кредитом (Акційна процентна ставка (п. 2.1. Правил));- в Спеціальний період (п. 2.41. Правил) протягом 180 календарних днів з 21.12.2021 року до 18.06.2022 року (включно) у розмірі 3% за один день користування Кредитом (Спеціальна процентна ставка (п.2.35. Правил)). Орієнтовна загальна вартість Кредиту при використанні Загальних умов кредитування складає 13 752,32 грн. Пунктом 1.7.3. у випадку подовження Позичальником Базового періоду, Строку дії Договору та зміни Кінцевої дати виконання Договору (п. 2.22. Правил), Проценти за користування кредитом нараховуються протягом подовженого Базового періоду у розмірі 1,59% за один день користування Кредитом (Базова процентна ставка (п. 2.3. Правил)). В Спеціальний період, з дати закінчення подовженого Базового періоду та до спливу Кінцевої дати виконання Договору (включно), Проценти за користування кредитом нараховуються у розмірі 3% за один день користування Кредитом (Спеціальна процентна ставка).

Також сторони підписали паспорт споживчого кредиту з аналогічними умовами та поголили графік платежів.

Доказ перерахування коштів підтверджується квитанцією № 91356160938026133268370219926296 від 26.11.2021.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документу.

За змістом ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документу як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

В статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

01.04.2026 було укладено договір № АК 01-04/2026 відповідно до якого ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 5604469.

Так, відповідно до Реєстру прав вимог боржників №1 до Договору Факторингу № АК 01-04/2026 від 01.04.2026 ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 67 327,04 грн.

Однак, всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо повернення наданого йому кредиту в строки, передбачені договором позики №5604469 від 26.11.2021, що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 31.01.2026 заборгованість ОСОБА_1 становить 67 327,04 грн, з яких: - Заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) 9 950,00 грн. - Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 57 377,04 грн..

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч.1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Щодо доводів відповідача щодо спливу строку позовної давності суд оцінює критично, та зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину ».

У той же час, Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на територіях України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 31 грудня 2022 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

В подальшому такий строк дії карантину на території України відповідно до постанов Кабінету Міністрів України було неодноразово продовжено, та діяв до 01.07.2023 року.

Також, 24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», було введено воєнних стан по всій території України, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. 24.02.2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», яким затверджено Указ Президента України № 64/2022.

В подальшому такий строк дії воєнного стану в Україні відповідно до Указів Президента України та Верховною Радою України (шляхом прийняття відповідних Законів України) було неодноразово продовжено, та діє по теперішній час. Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, ». зокрема, пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.03.2026 7 07.09.2022 справі № 679/1136/21.

Таким чином, враховуючи продовження строків позовної давності на період дії карантину та воєнного стану, суд дійшов висновку, що строк позовної давності позивачем не пропущено, а тому підстави для застосування наслідків його спливу відсутні.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, , зокрема з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 67 327,04 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту 9 950,00 грн., заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами на адту відступлення права вимоги 57 377,04 грн.

Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст.10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші доводи, зазначені сторонами у заявах по суті справи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2021 року (провадження №61-44217св18), витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Враховуючи викладене, проаналізувавши детальний опис наданих адвокатом позивачу послуг, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, беручи до уваги складність справи, що така розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, наявність сталої судової практики в такій категорії справ, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу в даній справі, однак в сумі 3 000,00 грн.

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 2 662,40 грн.

Керуючись ст. ст. 141,263,264,265,268 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 598, 599, 610, ч. 2 ст.1050,1054 ЦК України, суд,-

у х в а л и в :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором № 5604469 від 26.11.2021 у загальному розмірі 67 327,04 (шістдесят сім тисяч триста двадцять сім гривень 04 копійки) грн., що складається із заборгованості:

9 950,00 (дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят гривень 00 копійок) грн, яка складається із заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 57 377,04 (п`ятдесят сім тисяч триста сімдесят сім гривень 04 копійки) грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір в розмірі 2 662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) грн. та 3 000,00 (три тисячі гривень 00 копійок) грн. витрат на правничу (правову) допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», місцезнаходження:03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя І.О. Шепетко