Рішення № 140878106, 22.10.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/3961/26

2а/303/49/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі судді Мирошниченка Ю. М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, у якому просить скасувати постанову серії ЕГА № 2019182 від 26 квітня 2026 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) із накладенням штрафу в розмірі 850 грн, закрити справу про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в її діях складу правопорушення, а також стягнути з відповідача судовий збір.

Позов мотивовано тим, що позивачка не здійснювала виклику поліції, за який її притягнуто до адміністративної відповідальності.

Зазначає, що 26 квітня 2026 року її дочка ОСОБА_2 викликала поліцію у зв`язку з конфліктом зі своїм співмешканцем. Після прибуття працівники поліції встановили, що дочка є неповнолітньою, та звернулися до позивачки як її матері. Під час спілкування позивачка пояснила, що не бажає подавати заяву щодо співмешканця дочки, оскільки вважає, що вони помиряться. Після цього поліцейські повідомили про намір притягнути позивачку до адміністративної відповідальності за завідомо неправдивий виклик, що надалі було оформлено оскаржуваною постановою. Позивачка заперечує, що саме вона здійснила виклик поліції.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що 26 квітня 2026 року на спеціальну лінію «102» надійшло повідомлення від ОСОБА_3 про те, що її хлопець перебуває в стані алкогольного сп`яніння, поводиться неадекватно та завдав їй тілесних ушкоджень.

За твердженням відповідача, після прибуття поліцейських на місце події заявниця повідомила про свій неповнолітній вік і побажала продовжити розгляд ситуації в присутності матері. Після спілкування з позивачкою остання, як зазначено у відзиві, повідомила, що допомоги поліції не потребує, конфлікту не було, а її дочка не потребує медичної допомоги та відмовляється подавати заяву.

Відповідач вважає, що відсутність видимих тілесних ушкоджень, відмова від подання заяви та повідомлення про відсутність потреби в допомозі свідчать про завідомо неправдивий характер виклику. При цьому у відзиві зазначено, що виклик здійснила неповнолітня дочка позивачки, яка нібито не досягла віку адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим відповідальність за її дії, на думку відповідача, має нести мати як законний представник. Також відповідач посилається на відеозапис із нагрудної камери поліцейського.

У відповіді на відзив представник позивачки заперечив проти доводів відповідача, зазначивши, що КУпАП не передбачає автоматичного покладення на батьків відповідальності за завідомо неправдивий виклик, здійснений дитиною. Наголошує, що позивачка не була особою, яка здійснила виклик, а тому не може бути притягнута до відповідальності за статтею 183 КУпАП лише у зв`язку з тим, що є матір`ю заявниці.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Щодо правових підстав адміністративної відповідальності

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 183 КУпАП завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань тягне за собою адміністративну відповідальність.

Обов`язковою ознакою складу цього правопорушення є завідомо неправдивий характер виклику, тобто усвідомлення особою неправдивості повідомленої інформації на момент звернення до відповідної служби. Отже, сам по собі факт непідтвердження повідомлення за результатами перевірки не є достатнім для висновку про наявність складу правопорушення.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Стаття 280 КУпАП зобов`язує орган (посадову особу) під час розгляду справи з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна конкретна особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

В адміністративних справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень обов`язок доказування правомірності оскаржуваного рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, далі КАС України).

Таким чином, у цій справі відповідач повинен довести не лише обставини, які дали підстави вважати виклик неправдивим, а й те, що саме позивачка вчинила діяння, передбачене статтею 183 КУпАП, та що в її діях наявні всі обов`язкові ознаки складу цього правопорушення.

Щодо встановлення особи, яка здійснила виклик

Як убачається з оскаржуваної постанови серії ЕГА № 2019182 від 26 квітня 2026 року, позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що вона нібито здійснила завідомо неправдивий виклик поліції та повідомила про образи на адресу своєї дочки, хоча, за висновком поліцейського, такого факту не було.

Водночас зміст відзиву відповідача свідчить, що первинне повідомлення на спеціальну лінію «102» надійшло саме від ОСОБА_3 .

Ці відомості узгоджуються з долученим відповідачем витягом з інформаційної системи поліції щодо повідомлення № 9138 від 26 квітня 2026 року. У ньому заявницею зазначено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У матеріалах цього повідомлення також відображено, що поліцейські прибули за адресою: АДРЕСА_1 , та надалі спілкувалися з матір`ю заявниці.

Отже, долучені відповідачем матеріали підтверджують, що первинне повідомлення надійшло від дочки позивачки, тоді як позивачка фігурує в подальших матеріалах у зв`язку зі спілкуванням із поліцейськими після їх прибуття.

Сам по собі факт спілкування позивачки з працівниками поліції, її відмова подавати заяву щодо співмешканця дочки або повідомлення про відсутність потреби в подальшій допомозі не підтверджують, що саме вона здійснила первинний виклик або спільно з дочкою передала завідомо неправдиві відомості.

Відповідач не навів переконливих доказів, які б усували цю розбіжність між змістом оскаржуваної постанови та матеріалами реєстрації первинного повідомлення. Саме лише припущення про спільні умисні дії матері та дочки не є достатнім для встановлення факту вчинення позивачкою адміністративного правопорушення.

Посилання відповідача на те, що позивачка є матір`ю неповнолітньої заявниці, також не може бути самостійною підставою для притягнення її до відповідальності за статтею 183 КУпАП.

Відповідно до статті 12 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку. З долученого відповідачем витягу вбачається, що ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , а отже, на дату події 26 квітня 2026 року їй виповнилося 17 років.

Таким чином, твердження відповідача про недосягнення дочкою позивачки віку адміністративної відповідальності не узгоджується з відомостями, зазначеними в матеріалах самого відповідача. Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх регулюються, зокрема, статтею 13 КУпАП, однак сам факт неповноліття не створює підстав для автоматичного покладення на матір відповідальності за правопорушення, передбачене статтею 183 КУпАП.

КУпАП не передбачає, що батьки стають суб`єктами правопорушення, вчиненого дитиною, лише внаслідок батьківського статусу або обов`язку щодо її виховання. Для притягнення позивачки до відповідальності за статтею 183 КУпАП необхідно було встановити саме її діяння та вину, а не замінювати встановлення цих обставин посиланням на її родинний зв`язок із заявницею.

Можливість правової оцінки поведінки батьків за іншими положеннями КУпАП не є предметом цієї справи та не надає підстав для застосування до позивачки статті 183 КУпАП без установлення передбачених нею ознак правопорушення.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач не довів, що саме позивачка здійснила виклик, який став підставою для винесення оскаржуваної постанови, або вчинила інші дії, які утворюють об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП.

Щодо доведеності завідомо неправдивого характеру виклику

Окремо суд зазначає, що навіть установлення факту здійснення виклику певною особою не звільняє орган, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, від обов`язку довести завідомо неправдивий характер повідомлення.

У відзиві відповідач посилається на те, що після прибуття поліцейських не було виявлено видимих тілесних ушкоджень у дочки позивачки, позивачка відмовилася від подання заяви, а під час спілкування повідомила про відсутність потреби в допомозі поліції.

Проте ці обставини стосуються поведінки осіб після прибуття поліцейських і результатів первинної перевірки повідомлення. Самі по собі вони не доводять, що на момент телефонного звернення особа, яка його здійснила, усвідомлювала неправдивість повідомлених відомостей.

Відсутність видимих тілесних ушкоджень не є достатнім доказом того, що повідомлена особою інформація про конфлікт або застосування до неї насильства була неправдивою. Так само відмова від подання заяви після прибуття поліції не доводить, що первинне повідомлення було завідомо неправдивим. Рішення особи не продовжувати спілкування з поліцією або не ініціювати подальше реагування не є тотожним визнанню нею того, що подія, про яку повідомлялося, не відбувалася.

Зміст первинного повідомлення, відображений у витягу з інформаційної системи поліції, стосується поведінки співмешканця заявниці та заподіяння їй тілесних ушкоджень. Натомість оскаржувана постанова описує діяння позивачки як завідомо неправдиве повідомлення про те, що її дочку ображають. Відповідач не навів достатніх доказів, які б підтверджували, що саме позивачка передала таке повідомлення та усвідомлювала його неправдивість.

Посилання відповідача на відеозапис із нагрудної камери поліцейського підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами. Сам по собі факт фіксації спілкування поліцейських із позивачкою після прибуття на місце події або роз`яснення їй процесуальних прав не доводить, що вона здійснила первинний виклик чи усвідомлювала неправдивість повідомленої інформації. Зміст відеозапису може підтверджувати відповідні обставини лише в тій частині, у якій вони безпосередньо зафіксовані.

Отже, наведені відповідачем обставини не є достатніми для висновку про наявність у діях позивачки завідомо неправдивого виклику. Відповідач не довів наявності прямого умислу позивачки на повідомлення завідомо неправдивої інформації, що є обов`язковою ознакою складу правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП.

При цьому суд не вирішує питання про наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення в діях дочки позивачки, оскільки оскаржувана постанова винесена щодо матері, а предметом судового розгляду є законність притягнення до відповідальності саме позивачки.

Висновки суду

За змістом частини другої статті 77 КАС України саме відповідач повинен довести правомірність оскаржуваного рішення. У цій справі надані відповідачем матеріали не підтверджують, що позивачка здійснила виклик, який став підставою для винесення постанови серії ЕГА № 2019182 від 26 квітня 2026 року, або що вона спільно з дочкою вчинила діяння, передбачене статтею 183 КУпАП.

Крім того, відповідач не довів наявності в діях позивачки обов`язкової ознаки суб`єктивної сторони цього правопорушення усвідомлення неправдивості повідомленої інформації на момент виклику.

Таким чином, висновок про наявність у діях позивачки складу адміністративного правопорушення ґрунтується на припущеннях та не підтверджений достатніми належними й допустимими доказами. Відповідач не виконав покладеного на нього обов`язку доказування правомірності оскаржуваної постанови.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати таке рішення та закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на недоведеність складу адміністративного правопорушення в діях позивачки оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення щодо неї - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, у разі задоволення позову особи, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати, які підлягають відшкодуванню відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки позов підлягає задоволенню, сплачений позивачкою судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп. підлягає стягненню з Департаменту патрульної поліції за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 9, 12, 13, 183, 247, 251, 252, 280, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕГА № 2019182 від 26 квітня 2026 року, винесену інспектором Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції молодшим лейтенантом поліції Гудачеком Дмитром Степановичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Юрій МИРОШНИЧЕНКО