Ухвала суду № 140877603, 23.09.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/9911/26

Провадження № 2/0203/4190/2026

УХВАЛА

23 вересня 2026 року у місті Дніпрі суддя Центрального районного суду міста Дніпра Ханієва Ф.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок нападу собаки,

ВСТАНОВИВ:

21 вересня 2026 року через «Електронний суд» до Центрального районного суду міста Дніпра від ОСОБА_1 надійшла позовна заява до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок нападу собаки, в якій позивач просить суд:

- стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду у розмірі 10 000,00 гривень;

- стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 40 000,00 гривень.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2026 року, цивільну справу №203/9911/26, провадження №2/0203/4190/2026, було розподілено головуючому судді Ханієвій Ф.М., яка передана канцелярією суду, 23.09.2026 року.

Суд зазначає, що у ст. ст. 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України визначені вимоги до позовної заяви.

Проте суд, вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 , дійшов висновку, що така підлягає залишенню без руху, оскільки подана без додержання вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Частина 1 ст. 177 ЦПК України передбачає, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Частина 7 ст. 43 ЦПК України передбачає, що у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.

Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Подана до суду через систему «Електронний суд» позовна заява не містить відомостей про наявність або відсутність у відповідача електронного кабінету в системі «Електронний суд», а відповідно і доказів направлення позовної заяви та додатків до неї до електронного кабінету відповідача.

В порушення ч. 7 ст. 43 ЦПК України, позовна заява з додатками належним чином не направлена відповідачу у паперовій формі листом з описом вкладення в зв`язку з відсутністю у нього електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність такого.

В порушення вимог пунктів 6, 8, 9, 10 ч.3 ст.175 ЦПК України, позивачем не зазначено відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Так, у позові позивач просить суд з метою забезпечення повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи, витребувати протокол про адміністративне правопорушення, серії ВБА №166395 від 13.07.2026 року, складений відносно ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 154 КУпАП, разом із доданими до нього матеріалами адміністративної справи та поясненнями свідків. Зазначений протокол та матеріали адміністративної справи мають істотне значення для правильного та всебічного розгляду цивільної справи, оскільки містять відомості щодо обставин нападу собаки на позивача, проведених працівниками поліції заходів та встановлених під час перевірки обставин події. Позивач не має можливості самостійно отримати зазначені документи, оскільки вони перебувають у володінні ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області та не були надані позивачу.

Проте, до матеріалів справи не долучено копії документів, постанови, за якими ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.154 КУпАП, підтверджень того, що собака належить саме відповідачу, заходів, яких ОСОБА_1 вживав для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу (відмова ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області в надані таких документів позивачу).

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У клопотанні про звільнення позивача від сплати судового збору позивач посилається на п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Так, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, учасники бойових дій у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Таким чином, додана до позовної заяви копія військового квитка, серії НОМЕР_1 від 29.01.2026, на ім`я позивача ОСОБА_1 , не вказує на наявність у позивача правових підстав для звільнення його від сплати судового збору в справі про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок нападу собаки, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Наявність у позивача статусу військовослужбовця не гарантує звільнення від сплати судового збору в усіх без винятку спорах. Предметом позову є відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок нападу собаки, що жодним чином не стосується спору про порушення прав та інтересів позивача як учасника бойових дій.

Відтак положення п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на справи за позовами про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок нападу собаки, а тому позивач не звільнений від сплати судового збору за подання такої заяви.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України та ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

В пункті 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз`яснено, що відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» та ЦПК України, єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Проте позивач, звертаючись до суду з позовом, таких доказів не надав.

Конституційний Суд України у рішенні від 28.11.2013 №12-рп/2013 звертав увагу на те, що гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду.

Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 N R (81) 7, а саме: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (пп. 12 п. D).»

Відповідно до практики Європейського суду обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (рішення суду від 10.07.1998 року у справі компанії «Тіннеллі та сини, Лтд. та ін.» , «Мак-Елдуф та інші проти Сполученого Королівства», Reports 1998-IV, с. 1660, п. 72).

При цьому, ЄСПЛ в якості «законної мети» визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дія в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (рішення суду від 12.06.2007 у справі «Станков проти Болгарії» (Case of Stankov v. Bulgaria, заява N 68490/01, п. 57).

Верховний Суд у справі №761/12145/17, провадження 61-11495ск19/40, зазначив, що чинне законодавство України надає судам дискреційні повноваження вирішувати питання про звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру або надання відстрочки (розстрочки) його сплати.

Однак, такі повноваження не є необмеженими.

Від судів вимагається вказувати вагомі підстави відмови у задоволенні відповідних заяв (клопотань), оскільки відсутність обґрунтування, так само як і безпідставна відмова, може стати перешкодою в реалізації права на доступ до суду, гарантованого у п. 1 ст. 6 Конвенції.

Обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України, покладається, на заінтересовану сторону, тобто в цьому випадку на позивача.

Суд зазначає, що посилання позивача ОСОБА_1 на ту обставину, що він є військовослужбовцем, не є підставою для звільнення його від сплати судового збору.

Так, відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що вона застосовується за умов: а) якщо позивачем виступає спеціальний суб`єкт: 1) військовослужбовець, 2) військовозобов`язаний/резервіст, який призваний на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори (такий висновок можна зробити, зважаючи на використання законотворцем коми після слова «військовослужбовці», що свідчить про відокремлення одного виду спеціального суб`єкта, а також сполучника «та» між словами «військовозобов`язані» і «резервісти», що свідчить про рівність їх правового статусу та поширення на них умови щодо обов`язкової їх участі у відповідних зборах); б) якщо предмет позову пов`язаний з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Отже, судовий збір не справляється з військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і які саме у цьому становищі подають позов до суду у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Разом з тим, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок нападу собаки, який не пов`язаний з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму.

З урахуванням вимог ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір за вимогу про стягнення матеріальної шкоди становить 1 331,20 грн та за вимогу про стягнення моральної шкоди становить 1 311,20 грн.

Позивачу необхідно надати документи про сплату судового збору в розмірі 2 622,40 грн. або обґрунтоване клопотання з наданням доказів на підтвердження скрутного майнового стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Суд, вирішуючи питання щодо залишення позовної зави без руху, також керується практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

У свою чергу, суд звертає увагу на те, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28.10.1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року).

Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що позовна заява ОСОБА_1 подана без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 ЦПК України, а тому підлягає залишенню без руху з наданням їй строку для усунення недоліків позовної заяви, відповідно до вимог ст. 185 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 185, 260 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок нападу собаки, залишити без руху.

Встановити позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали суду про залишення заяви без руху.

Визначені недоліки позовної заяви позивачу усунути шляхом надання суду:

- виправленої редакції позовної заяви відповідно до кількості сторін із зазначенням:

- наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

- відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися;

- попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс, і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

- підтвердженням позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;

- доказів направлення відповідачу ОСОБА_2 у паперовій формі листом з описом вкладення позовної заяви з додатками;

- копії постанови, якою ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 154 КУпАП;

- підтверджень заходів, яких ОСОБА_1 вживав самостійно для отримання протоколу про адміністративне правопорушення, серії ВБА №166395 від 13.07.2026 року, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу (зокрема, відмова ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області в надані таких документів позивачу, тощо);

- надати суду оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 2622,40 грн, який підлягає перерахуванню на наступний рахунок: отримувач коштів ГУК у Дн-кiй обл/Центр.р/ 22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155, банк отримувача казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA418999980313171206000004631, код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу судовий збір, за позовом ___ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Центральний районний суд міста Дніпра, або обґрунтованого клопотання з наданням доказів на підтвердження скрутного матеріального стану позивача.

Копію ухвали направити позивачу.

Суд роз`яснює позивачу, що у випадку, якщо недоліки заяви не будуть усунені у зазначений строк, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Ф.М. Ханієва