Постанова № 140876740, 21.10.2026, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/6480/26

Провадження № 3/209/980/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Кам`янське

Суддя Дніпровського районного суду міста Кам`янського Левицька Н.В., розглянувши адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130, ч.5 ст. 126 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду міста Кам`янського з Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області одночасно надійшли адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 130, ч.5 ст. 126 КУпАП,-

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 26.08.2026 серії ЕПР1 № 755823, 26.08.2026 о 17:55 в м. Кам`янське. на автошляху Т0412, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 212140, д-з НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та порушення мови. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонений, чим порушив п.2.5 ПДР. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Відповідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 26.08.2026 серії ЕПР1 №755833, 26.08.2026 о 17:55 в м. Кам`янське. на автошляху Т0412, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 212140, д-з НОМЕР_2 , відносно якого встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом постановою Заводського ВДВС у м. Кам`янське від 10.03.2021 №62562345, правопорушення вчинено повторно протягом року, чим порушив п. 2.1 а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 5 ст. 126 КУпАП.

ОСОБА_1 в судові засідання, призначені на 25.09.2026 та 21.10.2026 не з`явився, причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подав. Про дату, час та місце судового засідання повідомлявся шляхом направлення судових повісток за вказаною у протоколах адресою місця проживання, за номером телефону, який зазначений у протоколах про адміністративні правопорушення, шляхом направлення смс повідомлення, Також ОСОБА_1 про розгляд справи повідомлявся шляхом оголошення на сайті судової влади. Таким чином судом вжито всіх можливих та вичерпних заходів для своєчасного виклику особи до суду.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Згідно з ст. 18 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суддя бере до уваги також рішення ЄСПЛ від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», яким наголошено, що сторони в розумінні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Зважаючи на те, що судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з`ясування обставин справи, враховуючи вимоги ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення, суд неявку ОСОБА_1 в судове засідання розцінює, як ухилення від адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, оскільки йому було відомо про складання стосовно нього вищевказаних протоколів.

Також суд враховує, що в протоколах про адміністративне правопорушення зазначено про те, що розгляд справи буде здійснюватися Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, а тому, на підставі ст. 268 КУпАП, яка не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП та ч. 5 ст. 126 КУпАП без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку, що справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 слід розглядати за відсутності вказаної особи та в межах тих доказів, які містяться у матеріалах справи та долучені до протоколів про адміністративне правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості, передбаченого статтею 62 Конституції України, згідно з якою всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена відповідальність. Склад адміністративного правопорушення складає: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

У ст.251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Нормамист.280 КУпАП визначено, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Щодо адміністративного правопорушення за ч.2 ст. 130 КУпАП суд зазначає наступне.

У п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі.

Відповідно до ч. 5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР України) передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно з пунктом 1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Однією з підстав притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок та процедура оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах внутрішніх справ України передбачені Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом № 1376 від 06.11.2015 МВС України.

Також, нормативним актом, який регулює ці правовідносини, є Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015; Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року № 1452/735.

Окрім того, Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, а також постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року, якою затверджено «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».

Особа, яка уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення, повинна чітко дотримуватись визначеної законом процедури для того, щоб стверджувати про наявність в діях водія особи адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

Відповідно до цих нормативних актів оглядові підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Сам огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням технічних засобів відеозапису, а вразі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (ч.2 ст. 266 КУпАП, п.п. 2-4 Порядку, п.п. 2, 6 Розділу І, п. 6 Розділу ІІ Інструкції).

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я, але не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч.ч. 3-4, 6 ст. 266 КУпАП, п. п. 6-8 Порядку, п. 7 Розділу І Інструкції).

Отже, згідно закону, поліцейський вправі пред`явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані алкогольного, наркотичного сп`яніння згідно з ознаками такого стану, а для притягнення водія до відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно встановити, що у водія наявні ознаки сп`яніння, передбачені ч.3, ч.4 розд. 1 Інструкції як підстави для огляду та встановити факт відмови від проходження огляду, зафіксований у визначеному законом порядку (відеозаписом або у присутності двох свідків).

Суд звертає увагу, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Так, відповідно до вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Отже, законодавством не тільки не передбачено права водія відмовитися від проходження огляду на стан сп`яніння, а й встановлено обов`язок водія пройти такий огляд на вимогу працівника поліції.

Диспозицією статті 130 КУпАП передбачено, що керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - передбачає адміністративну відповідальність.

Матеріалами справи підтверджується, що у ОСОБА_1 який керував автомобілем ВАЗ 212140, д-з НОМЕР_2 , інспектором Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області 26.08.2026 було встановлено наявність явних ознак алкогольного сп`яніння, зокрема: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та порушення мови.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, повністю доведена дослідженими в судовому засіданні доказами у справі, що у своїй сукупності свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та підтверджуються матеріалами справи, а саме:

- протоколом про адміністративні правопорушення серії ЕПР 1 № 755823 від 26.08.2026, в якому викладені обставини і суть правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням технічних засобів, згідно з яким такий огляд не проводився, на підставі відмови ОСОБА_1 ;

-направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, згідно з яким 26.08.2026 такий огляд не проводився через відмову ОСОБА_1 ;

- довідкою заступника САП Кам`янського РУП капітана поліції Ірини Кошелєвої, відповідно до якої ОСОБА_1 отримував посвідчення водія, терміном дії з 08.07.2017 по 08.07.2047, статус підлягає вилученню.

-копією постанови Запорізького районного суду Запорізької області, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративних правопорушень за ч. 3 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП та відповідно до ст. 36 КУпАП остаточно накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді 17000 гривень штрафу з позбавленням права керування строком на 1 рік.

- DVD-R диск з відео-файлами за фактом виявлення порушення та складання протоколу за ч. 2 ст. 130 КУпАП за участі ОСОБА_1 .

У судовому засіданні досліджено долучений до матеріалів справи носій інформації - DVD-R диск із відеозаписами з місця події, здійсненими за допомогою нагрудної камери працівника поліції.

З дослідженого відеозапису вбачається, що 26.08.2026 ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 212140, д-з НОМЕР_2 та був зупинений працівниками поліції за порушення правил дорожнього руху, а саме: державний номерний знак закрито сторонніми предметами: решіткою.

Під час спілкування з водієм, інспектор поліції вказав на наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та порушення мови. На запитання інспектора поліції чи вживав ОСОБА_1 алкогольні напої сьогодні та які, останній сказав, що пив горілку.

Надалі інспектор поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспорту засобу за допомогою спеціального технічного приладу газоаналізатора Alcotest Drager, на що останній чітко повідомив про відмову. Також на пропозицію працівника поліції прослідувати до медичного закладу для огляду на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 відмовився. Натомість інспектор повідомив про складення щодо ОСОБА_1 протоколу за ч. 2 ст. 130 КУпАП.

В подальшому відносно ОСОБА_1 був складений адміністративний протокол за ч. 2 ст. 130 КУпАП, який останнім підписаний.

Щодо належності наданого поліцією відеозапису слід зазначити, що застосування поліцейськими технічних засобів відеозапису передбачено у випадках, зазначених у ст.266 КУпАП. Так, відеофіксація порушення є інструментом прозорості та об`єктивності здійснення працівником поліції своїх повноважень. Наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відеозаписи містять відеофайл, який є цілісними, безперервними і відтворює обставини події. Такі відеозаписи надають можливість, зокрема, конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, а тому у даному випадку є належними та допустимими доказами і жодних сумнівів у своїй достовірності у суду не викликають.

Окрім цього, відмова ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я також підтверджується наявним в матеріалах справи направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення ознак алкогольного чи іншого сп`яніння від 26.08.2026 року.

Таким чином вищезазначені докази є належними та допустимими у розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки складені уповноваженими особами, відповідно до процедури їх збирання, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного, а їх сукупність засвідчують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, яке виразилося у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Суд також враховує, що наявний в матеріалах справи рапорт старшого лейтенанта поліції Юлії Мостіпан не є доказами, проте є документом, яким працівник поліції інформує керівництво про законність та обґрунтованість його дій. Суд приймає до уваги те, що вказаний документ містить дані, які повністю узгоджуються з іншими доказами по справі та доповнюють їх.

Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність встановлених обставин по справі суд не вбачає.

Суду не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ПДР України водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп`яніння, а своєю поведінкою забезпечити реальну можливість проведення такого огляду і не створювати перешкоди для проведення такого огляду, висуваючи безпідставні умови, які значно ускладнюють або взагалі унеможливлюють проведення такого огляду.

Окрім цього, як встановлено під час дослідження відеозапису, працівником поліції неодноразово пропонувалось ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров`я, а також належним чином роз`яснено право відмовитися від проходження такого огляду, водночас попередивши про правові наслідки такої відмови, зокрема про настання адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Разом із тим, ОСОБА_1 усвідомлюючи вимоги законодавства та наслідки їх невиконання, не виконав законну вимогу працівника поліції щодо проходження огляду у встановленому порядку.

Суд наголошує, що керування транспортним засобом особою, яка може перебувати у стані алкогольного чи іншого сп`яніння, створює реальну небезпеку для безпеки дорожнього руху та може призвести до тяжких наслідків. Саме з метою запобігання таким наслідкам пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України встановлено обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд для визначення стану сп`яніння, а невиконання законної вимоги працівника поліції щодо проходження такого огляду за наявності встановлених законом підстав, в даному випадку тягне адміністративну відповідальність, передбачену частиною другою статті 130 КУпАП, оскільки правопорушення ОСОБА_1 скоєно повторно протягом року.

Стосовно адміністративного правопорушення за ч.5 ст. 126 КУпАП.

Адміністративним правопорушенням відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП визнається повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч. 3 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч. 4 ст. 126 КУпАП).

Відповідно до п. 1.10 ПДР України водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії.

Відповідно до п. 2.1а ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

На вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті2.1, зокрема посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до ч. 9-10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.

Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Отже, особа, до якої застосовано адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом не має права керувати транспортними засобами протягом строку позбавлення такого права.

Згідно ч. 5 ст. 126 КУпАП повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою-четвертою цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Об`єктом правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об`єктивна сторона правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП полягає, зокрема, у керуванні транспортним засобом особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами.

Суб`єктом адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП є особа, яка досягла на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку, згідно ст. 12 КУпАП.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.

Поняття повторності розкрито в пункті 2 частини 1 статті 35 КУпАП повторним правопорушенням є повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративного стягненню.

Згідно із п. 3 Розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 року № 1395 повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 130 КУпАП).

Відповідно до п. 4, 5 розділу VII вказаної інструкції, поліцейський, який подає матеріали до розгляду, готує довідку про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 26.08.2026 серії ЕПР1 №755833, 26.08.2026 о 17:55 в м. Кам`янське. на автошляху Т0412, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 212140, д-з НОМЕР_2 , відносно якого встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом постановою Заводського ВДВС у м. Кам`янське від 10.03.2021 №62562345, правопорушення вчинено повторно протягом року, чим порушив п. 2.1 а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 5 ст. 126 КУпАП.

З дослідженого відеозапису з місця події встановлюється, що транспортний засіб ВАЗ 212140, д-з НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції за порушення правил дорожнього руху. Під час перевірки документів було встановлено, що ОСОБА_1 позбавлений права керування, а також те, що останнього протягом року було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, а саме за керування транспортним засобом, будучи позбавленим такого права, в результаті чого складено протокол за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Суд також враховує, що наявний в матеріалах справи рапорт старшого лейтенанта поліції Юлії Мостіпан не є доказами, проте є документом, яким працівник поліції інформує керівництво про законність та обґрунтованість його дій. Суд приймає до уваги те, що вказаний документ містить дані, які повністю узгоджуються з іншими доказами по справі та доповнюють їх.

Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 , як водій, повинен був знати і розуміти, що керування транспортним засобом, з обмеженням чи позбавленим права керування таким, тягне за собою порушенняп.2.1.а ПДР України.

Аналізуючи досліджені у судовому засіданні докази, враховуючи вказані вище обставини справи, суд доходить висновку, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.5ст.126 КУпАП, оскільки він повторно протягом року керував автомобілем, будучи позбавленим права керування транспортними засобами. Сумніву у достовірності, законності та належності доказів, здобутих працівниками поліції згідно із встановленим законом порядком і перевірених під час розгляду матеріалів у суді у своїй сукупності, не виникло.

Пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) визначено, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Суд враховує також висновки із рішення по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

З огляду на вищенаведене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.

Відтак вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130, ч.5 ст.126 КУпАП повністю доведена, у розумінні ст.251 КУпАП, належними та допустимими доказами.

Будь-які докази, які б свідчили про зворотнє, в матеріалах справи - відсутні.

Відповідно до статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами.

У ч .2 ст.33 КУпАП зазначено, що при накладенні стягнення має враховуватись характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Тобто, санкція ч.2 ст.130 КУпАП є безальтернативною, а ч.2 ст.33 КУпАП не дозволяє при розгляді справ про правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан та обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

З врахуванням наведеного, на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення:

- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч 2 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) рік;

- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800,00 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки даних про належність ОСОБА_1 транспортних засобів на праві приватної власності до матеріалів справи про адміністративне правопорушення не надано, а тому суд позбавлений можливості застосувати додаткові стягнення у вигляді оплатного вилучення транспортного засобу.

Згідно вимог ч.2 ст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 слід накласти остаточне адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у виді штрафу в розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40800,00 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк п`ять років без конфіскації транспортного засобу, що є необхідним та достатнім стягненням для запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ч.3 ст.30 КУпАП якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті.

Постановою Запорізького районного суду Запорізької області від 30.04.2026 року справа № 317/1493/26 (провадження № 3/317/612/2026), відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 126, ч.2 ст.130 КУпАП та на підставі ст. 36 КупАП накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн 00 коп. з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 рік. Дата набрання законної сили постановою 11.05.2026 р.

Згідно зі ст. 300 КУпАП у разі винесення кількох постанов про накладення адміністративних стягнень щодо однієї особи кожна постанова виконується окремо.

Відповідно до ст. 37 КУпАП строк позбавлення спеціального права обчислюється роками, місяцями або днями.

Відповідно до ст. 317-1 КУпАП особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.

Отже, згідно зі ст. 300 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення виконується окремо щодо кожної постанови. Однак, з огляду на те, що строк позбавлення права керування транспортними засобами обчислюється роками, місяцями та днями (ст. 37 КУпАП) і перебіг цих строків відбувається календарно, виконання зазначених постанов здійснюється паралельно в часі. Таким чином, станом на дату розгляду цієї справи (21.10.2026 р.), строк стягнення за постановою від 30.04.2026 (1 рік), закінчення якого спливає 11.05.2027 року. Строк відбування покарання за вказаною постановою розпочався з дня набрання нею законної сили 11.05.2026 року. З цієї дати до дати винесення нової постанови (21.10.2026) минуло 5 місяців та 10 днів. Відповідно, невідбута частина стягнення становить 6 місяців та 20 днів.

Згідно зі ст. 300 КУпАП у разі винесення кількох постанов про накладення адміністративних стягнень щодо однієї особи кожна постанова виконується окремо.

Відповідно до ст. 37 КУпАП строк позбавлення спеціального права обчислюється роками, місяцями або днями.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 30 КУпАП, суд вважає за необхідне до призначеного за даною постановою стягнення у виді 5 років позбавлення права керування транспортними засобами приєднати невідбуту частину стягнення за попередньою постановою та остаточно призначити стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 5 років 6 місяці та 20 днів.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, у разі ухвалення судом постанови про накладання адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у відповідності до ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.36, 40-1, 122-4, 124, 126, 221, 283-285, 294, 321 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Об`єднати справи №209/6479/26, провадження 3/209/979/26 та №209/6480/26, провадження 3/209/980/26 та розглянути їх в одному провадженні, присвоївши об`єднаній справі №209/6480/26, провадження 3/209/980/26.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130 ч. 5 ст. 126 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення:

- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки;

- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 2 400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок в дохід держави з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п`ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП остаточно накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800,00 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

На підставі ст. 30 КУпАП приєднати до призначеного цією постановою адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами невідбуту частину стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком 6 (шість) місяців та 20 (двадцять) днів, що були призначені постановою Запорізького районного суду Запорізької області від 30.04.2026 року у справі № 317/1493/26 (провадження № 3/317/612/2026) відносно ОСОБА_1 .

Остаточно застосувати відносно ОСОБА_1 адміністративні стягнення у виді штрафу в розмірі у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800,00 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців та 20 (двадцять) днів, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Строк позбавлення права керування транспортними засобами обчислювати з дня набрання постановою законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь держави судовий збір, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпровський районний суд міста Кам`янського.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно з ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Строк пред`явлення постанови для виконання - три місяці з дня її винесення.

Суддя Наталія ЛЕВИЦЬКА