Рішення № 140876533, 22.10.2026, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/4684/26

№ 2-о/207/85/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року Південний районний суд міста Кам`янського в складі: головуючого судді Дубовика Р.Є., за участю секретаря судового засідання Єрмакової Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕЗПЕКА ЖИТТЯ», Товариство з обмеженою відповідальністю промислове підприємство «ЗІП» про встановлення факту припинення дії трудового договору,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою, в якій просить встановити факт припинення дії трудового договору, укладеного 24.05.2019 року між ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕЗПЕКА ЖИТТЯ» (ЄДРПОУ 41236978), що зареєстроване за адресою: 02100, м. Київ, вул. Сергія Набоки (Бажова), буд.12. Датою припинення дії трудового договору встановити 31.07.2026 року.

В обґрунтування заяви посилається на те, що починаючи з 24.05.2019 року заявник ОСОБА_1 був прийнятий на роботу у ТОВ «БЕЗПЕКА ЖИТТЯ». Заяву про прийняття заявника на роботу разом з трудовою книжкою заявник направляв поштою на адресу реєстрації ТОВ «БЕЗПЕКА ЖИТТЯ». ТОВ «БЕЗПЕКА ЖИТТЯ» надавало послуги у сфері охоронної діяльності АТ «ДНІПРОАЗОТ». Трудові обов`язки заявник фактично виконував на території підприємства АТ «ДНІПРОАЗОТ» у місті Кам`янське Дніпропетровської області. Починаючи з кінця лютого 2022 року, тобто з моменту повномасштабного вторгнення на територію України керівництво ТОВ «БЕЗПЕКА ЖИТТЯ» перестало виходити на будь-який зв`язок. Припинилися будь-які вказівки стосовно організаційних питань праці, подальший графік роботи працівників визначено не було. 28.02.2022 року вийшовши на свою останню зміну заявником було з`ясовано, що на АТ «ДНІПРОАЗОТ» працює інша охоронна фірма. З 01.03.2022 року у заявника фактично не було можливості виконувати трудові обов`язки у зв`язку з відсутністю організаційних умов, та відсутністю управління трудовими процесами з боку керівництва. Наприкінці 2022 року заявнику та іншим його колегам було передано трудові книжки. Заявник зазначає, що як пояснив його колега, який виконував трудові обов`язки разом з ним у м. Кам`янському, трудові книжки їм передав один з працівників ТОВ «БЕЗПЕКА ЖИТТЯ», який виконував трудову діяльність безпосередньо за місцем реєстрації ТОВ «БЕЗПЕКА ЖИТТЯ» у місті Києві. Заявник вказує, що намагався працевлаштуватись на посаду «Оброблювач інформаційного матеріалу» на ТОВ ПП «ЗІП», у відділі кадрів якого йому стало відомо, що у його трудовій книжці відсутній запис про припинення трудових відносин з ТОВ «БЕЗПЕКА ЖИТТЯ». Отримавши з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомості про його трудову діяльність було виявлено, що у ньому також відсутні відомості про припинення трудових відносин між заявником та ТОВ «БЕЗПЕКА ЖИТТЯ», у зв`язку з чим заявник не має можливості працевлаштуватися за основним місцем роботи у ТОВ ПП «ЗІП». 17.07.2026 на адресу реєстрації ТОВ «БЕЗПЕКА ЖИТТЯ» заявник направляв заяву про звільнення за власним бажанням та заяву про обставини припинення трудових відносин. Перебіг строку 14 календарних днів закінчився 31.07.2026 року. Однак у зв`язку з відсутністю одержувача за адресою реєстрації, заяви було повернуто відправнику. Також, заявник звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у відповідь на його звернення державний орган зазначив, що законодавством не передбачена процедура розірвання трудового договору органами ПФУ.

Сім`я заявника має статус багатодітної, заявник має на утриманні 4 неповнолітніх дітей. Оскільки заявник не може працевлаштуватись, він не в змозі належним чином забезпечити дітям необхідні умови життя та фізичний, духовний та моральний розвиток.

У зв`язку з тим, що ТОВ «БЕЗПЕКА ЖИТТЯ» належним чином документально не оформлено звільнення заявника та не внесено запис у його трудову книжку, заявник позбавлений можливості реалізувати своє право на працю.

В судове засідання заявник не з`явився. Надав суду заяву, в якій він просить суд проводити розгляд справи без його участі. Вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити.

В судове засідання представник заінтересованої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЗПЕКА ЖИТТЯ» не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

В судове засідання представник заінтересованої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю промислове підприємство «ЗІП» не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав заяву про розгляд справи без його участі, проти вимог викладених у заяві не заперечує. Крім того, надав суду пояснення, в яких зазначає, що на даний момент у ТОВ ПП «ЗІП» відсутня можливість укласти трудовий договір із заявником та прийняти його на посаду «Оброблювача інформаційного матеріалу», так як у останнього відсутні будь-які документальні підтвердження припинення трудових відносин з ТОВ «БЕЗПЕКА ЖИТТЯ».

З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 24.05.2019 року був прийнятий на роботу на посаду охоронника ТОВ «БЕЗПЕКА ЖИТТЯ», Наказ №11 о/с від 23.05.2019, дане підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_2 (а.с.10-11).

Відповідно до відомостей про трудову діяльність ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування станом на 17.07.2026, наявний останній запис №21, в якому зазначено, дата прийняття на роботу 24.05.2019, посада охоронник команди №1, охоронник; роботодавець 41236978 Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕЗПЕКА ЖИТТЯ» (а.с.12-13).

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 17.07.2026, починаючи з жовтня 2021 ТОВ «БЕЗПЕКА ЖИТТЯ» припинило нараховувати та перераховувати суму податку з заробітної плати заявника до Пенсійного фонду України (а.с.14-15).

В матеріалах справи також наявна копія заяви ОСОБА_1 від 17.07.2026, в якій він просить директора ТОВ «БЕЗПЕКА ЖИТТЯ» звільнити заявника за власним бажанням, а також копія заяви про обставини припинення трудових відносин, які були направлено на юридичну адресу ТОВ «БЕЗПЕКА ЖИТТЯ» (а.с.16-22).

Відповідно до копії відповіді від 14.08.2026 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на звернення заявника від 28.07.2026 з питання внесення відомостей про трудову діяльність в реєстр застрахованих осіб зазначено, що законодавством не передбачена процедура розірвання трудового договору органами ПФУ, надані роз`яснення (а.с.23-24).

Сім`я заявника має статус багатодітної, заявник має на утриманні 4 неповнолітніх дітей, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_3 , а також копіями свідоцтв про народження дітей (а.с.25-31).

Також, заявником були долучені до справи письмові пояснення осіб, які працювали разом із заявником у ТОВ «БЕЗПЕКА ЖИТТЯ». В поясненнях ОСОБА_2 пояснив, що працював на посаді начальника команди №1 ТОВ «БЕЗПЕКА ЖИТТЯ». При виконанні трудових обов`язків його підлеглим був ОСОБА_1 , який працював на посаді охоронника команди № НОМЕР_4 . Підтвердив обставини, зазначені заявником у заяві про встановлення факту. ОСОБА_3 в поясненнях зазначив, що працював у ТОВ «БЕЗПЕКА ЖИТТЯ» та виконував роботу по охороні на території АТ «ДНІПРОАЗОТ» у м. Кам`янському. У паралельній зміні працював ОСОБА_1 . Також підтвердив обставини зазначені заявником у заяві про встановлення факту. Запис про звільнення в трудовій книжці ОСОБА_3 теж відсутній (а.с.40-41).

Згідно з ч.1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 7-1) чи є підстави для здійснення судового контролю, передбаченого частинами п`ятою, шостою статті 453-1 цього Кодексу; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік фактів, які підлягають встановленню судом в окремому провадженні, викладений у ч.1 ст. 315 ЦПК України та не є вичерпним.

Відповідно до ч. 2ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Частинами 3, 4 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У постанові від 13.10.2022 р. у справі № 755/1938/22 Верховний Суд зазначив, що для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети ні. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Частиною 1 ст. 319 ЦПК України встановлено, що у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а ст. 13, на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Відповідно до норм ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Отже, трудовий договір - це юридично оформлені відносини між працівником і роботодавцем. Змістом трудових відносин є взаємні права та обов`язки сторін, а предметом таких відносин є робота, яку працівник зобов`язується виконувати за плату. При цьому, невиконання протягом тривалого часу працівником з тих або інших причин своїх трудових обов`язків свідчить про відсутність реальних трудових відносин між роботодавцем та працівником. Належні трудові відносини існують одразу у двох площинах - фактичній та юридичній. Відсутність роботи, яка фактично виконується працівником на умовах, передбачених трудовим договором, при юридично оформлених трудових відносинах не відповідає нормам чинного законодавства та є підставою для розірвання трудового договору на вимогу працівника.

У законодавстві про працю встановлено вичерпний перелік підстав розірвання трудового договору з метою охорони трудових прав громадян.

Так, підстави припинення трудового договору окреслені у ст. 36 та інших статтях КЗпП України й залежно від того, хто є ініціатором припинення трудового договору, підстави поділяються на такі групи:

- припинення трудового договору за спільною (взаємною) ініціативою сторін трудового договору (наприклад, угода сторін, закінчення строку);

- розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38.39 КЗпП України);

- розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця (статті 40,41 КЗпП України);

- розірвання трудового договору з ініціативи осіб, які не є його стороною (третіх осіб) (пункти 3,7 ст.36, ст.45КЗпП України та ін.).

Таким чином, розірвання трудового договору стосується випадків, коли трудовий договір припиняється з ініціативи будь-якої з його сторін.

Припинення трудового договору є правомірним за одночасної наявності таких умов: 1) передбаченої законодавством підстави припинення трудового договору: 2) дотримання порядку звільнення; 3) юридичного факту припинення трудового договору (наказу чи розпорядження роботодавця, заяви працівника, відповідного документа особи, уповноваженої вимагати розірвання договору).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, підставою припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39).

За ч.1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Відповідно до п. 2.2, 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно із Законом України від 05.02.2021 №1217-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі», облік трудової діяльності працівника переведено в електронну форму.

Відповідно до ст.48 КЗпП України, облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Власник або уповноважений ним орган на вимогу працівника зобов`язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі.

Отже, чинне трудове законодавство передбачає можливість звільнення працівника за його ініціативою. При цьому, роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник та внести відповідні записи до трудової книжки працівника, а також до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України.

Заявник, який бажає звільнитися з ТОВ «БЕЗПЕКА ЖИТТЯ», не може цього зробити, через відсутність будь-яких засобів зв`язку з його керівництвом, тобто заявник позбавлений можливості розірвати трудові відносини у спосіб, передбачений КЗпП України.

Враховуючи викладене, права заявника підлягають захисту, шляхом встановлення факту припинення трудових відносин за рішенням суду.

Судом встановлено, що підтвердити факт припинення трудових відносин у спосіб, передбачений трудовим законодавством в даному випадку неможливо і від встановлення цього факту залежить виникнення особистих немайнових та майнових прав заявника.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, враховуючи викладене, зважаючи на те, що заявник позбавлений можливості реалізувати своє право на працю, та враховуючи неможливість підтвердити зазначені обставини в інший спосіб, окрім як у судовому порядку, суд вважає, що вимога заявника про встановлення факту припинення дії трудового договору є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно ч.7 ст.294 ЦПК України при ухваленні судом рішення в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись ст. ст. 12, 76, 89, 263-265, 315, 319, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Заяву задовольнити.

Встановити факт припинення дії трудового договору, укладеного 24.05.2019 року між ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕЗПЕКА ЖИТТЯ» (ЄДРПОУ 41236978), що зареєстроване за адресою: 02100, м. Київ, вул. Сергія Набоки (Бажова), буд.12, з 31 липня 2026 року, за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Р.Є. Дубовик