Рішення № 140875795, 21.10.2026, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/2001/26

Єдиний унікальний № 742/2453/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Фетісової Н.В., за участю секретаря судових засідань Шептун В.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В :

Представник ТОВ «ІННОВА-НОВА» Андрущенко М.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання грошових коштів у кредит №6564490125 від 03.01.2025 у розмірі 43 728,00 грн., яку просить стягнути разом із судовими витратами.

В обґрунтування зазначає, що 03.01.2025 між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» (назва якого була змінена на ТОВ «ІННОВА-НОВА») та Відповідачем було укладено кредитний договір в електронній формі. За умовами договору позичальнику надано кошти у розмірі 8 000,00 грн. строком на 360 днів. Тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка становить 1% на день, а після 181-го дня 0,87% на день. Комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого кредиту. Позивач свої зобов`язання виконав, перерахувавши кошти на картку Відповідача. Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 28.04.2026 утворилася заборгованість у розмірі 43 728,00 грн., з яких: 8 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 19 728 грн. - заборгованість за процентами та 16 000 грн. - заборгованість по пені. У відповідності до ч.8 ст.141 ЦПК України повідомили, що після ухвалення рішення суду першої інстанції, протягом 5 днів, подадуть до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правничу допомогу разом з підтвердженням розміру судових витрат.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, відкрито провадження у справі, призначено судове засідання, яке відкладено до 21.10.2026.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Згідно матеріалів позовної заяви просить дану позовну заяву розглядати без участі представника ТОВ «ФННОВА-НОВА». Проти заочного розгляду справи не заперечують (а.с.6 зворот).

Відповідач у судове засідання також не з`явився, згідно поданих додаткових пояснень його представника адвоката Скользнєвої В.В. просять позовні вимоги задовольнити частково, зменшивши суму заборгованості до 7 600 грн., а також стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн., з наступних підстав.

Щодо нарахованої пені зазначає, що оскільки пеня нарахована кредитором у період дії в Україні воєнного стану, то відповідач на підставі п.18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України звільняється від обов`язку сплати на користь позивача, як кредитодавця, такої пені. Таким чином, вимога кредитора про стягнення з Відповідача пені в розмірі 16 000,00 грн. - є неправомірною, у зв`язку із чим не підлягає стягненню.

Щодо розміру відсотків за кредитним договором. Відповідно до п.5 ч.3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Разом з тим, як вбачається з розрахунку заборгованості, позивачем нараховано проценти у розмірі 19 728,00 грн., що у 2 рази перевищує суму кредиту - 8 000,00 грн. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно. Отже, заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами не є співрозмірною сумі кредиту, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором. За таких обставин, розмір процентів підлягає зменшенню до меж, що відповідають принципам справедливості та вимогам законодавства, а саме - не більше суми тіла кредиту, тобто 8 000,00 грн.

Крім того, як вбачається з розрахунку заборгованості наданого Позивачем, Відповідачем були здійснені оплати в рахунок погашення заборгованості у розмірі 8 400,00 грн. Факт здійснення Відповідачем платежів за кредитним договором не є спірною обставиною у даній справі, оскільки сам Позивач визнає такі платежі та враховує їх у поданому до суду розрахунку заборгованості. Відповідно, загальний розмір грошових вимог, який може бути стягнутий з відповідача, не повинен перевищувати: 8 000,00 (тіло) + 8 000,00 грн. (відсотки) - 8 400,00 грн. (оплати Відповідача) = 7 600,00 грн. З урахуванням фактичних обставин справи та реальної суми отриманих коштів, справедливим та розумним є визначення заборгованості у розмірі 7 600,00 грн., що включає тіло кредиту та помірні відсотки за користування коштами. Саме такий розмір заборгованості забезпечує баланс інтересів сторін та не призводить до безпідставного фінансового тиску на Відповідача.

Щодо зменшення витрат на правову допомогу позивача. Відповідач зазначає про необґрунтованість вартості наданих адвокатом позивачу послуг на професійну правничу допомогу. Предмет спору в цій справі не є складним і характер вимог є розповсюдженою категорією цивільних справ, відсутня потреба у вивченні великого обсягу фактичних даних і процесуальні документи, які містяться у ній не є складними та не можуть займати значних витрат часу на їх виготовлення і побудову правової позиції професіоналом в галузі права. Крім цього, позовна заява є досить шаблонною з урахуванням кількості боржників за однаковими примірниками кредитного договору. Для цього адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавства, що регулюють спір у справі та документи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовувала вимоги та інші обставини. Отже, відшкодування заявлених представником Позивача витрат у розмірі обумовленого сторонами угодою є завищеним та необґрунтованим, а також неспівмірними з витраченим часом та обсягом виконаних робіт.

Щодо стягнення судових витрат на користь відповідача. 12.09.2026 р. між ОСОБА_1 та адвокатом Скользнєвою В.В. було укладено договір про надання правової допомоги. На підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу надали акт здачі - прийняття наданих послуг від 16.09.2026 та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 16.09.2026 на суму 8 000,00 грн. та договір про надання правової допомоги.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до копії рішення №05-09/2025 єдиного учасника ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» від 05.09.2025, змінено назву з ТОВ «Іннова Фінанс» на ТОВ «Іннова-Нова» (а.с.37, зворот).

Судом установлено, що 03.01.2025 між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір надання грошових коштів у кредит №6564490125, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 8 000 грн. (п.2.3 договору) строком на 360 днів (п.2.5 договору) на споживчі (особисті) потреби (п.2.8 договору).

Відповідно до п.2.6.1 договору стандартна процентна ставка становить 1% за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору та 0,87% за кожен день користування кредитом, починаючи зі 181 календарного дня з дати укладення договору і до закінчення строку його дії. Тип процентної ставки - фіксована (п.2.6 договору).

Згідно з п.2.7 договору комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого кредиту. Денна процентна ставка на дату укладення договору становить 0,98% (п.2.11.3.1 договору).

Проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту (п.4.1 договору).

Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів, останній платіж з періодом внесення 15 дні(в); дати повернення кредиту та сплати процентів визначено графіком платежів, що є додатком №1 до договору (п.2.5 договору). Згідно з графіком платежів перший платіж у розмірі 2 400 грн. (проценти 1 200 грн. та комісія 1 200 грн.) підлягав сплаті 18.01.2025, наступні платежі процентів - кожні 15 днів, а повернення суми кредиту - 29.12.2025.

Пунктом 7.4 договору передбачено право кредитодавця стягнути з позичальника пеню.

Відповідно до п.3.1 договору кошти кредиту надаються шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника з використанням реквізитів платіжної картки: НОМЕР_1 .

Як вбачається з роздруківки з інформаційно-комунікаційної системи позивача, 03.01.2025 на номер телефону НОМЕР_2 ОСОБА_1 направлено одноразовий ідентифікатор для підписання договору №6564490125. Паспорт споживчого кредиту, що містить інформацію про суму, строк, процентну ставку, загальну вартість кредиту та наслідки прострочення, підписано позичальником одноразовим ідентифікатором 03.01.2025.

Виконання позивачем обов`язку з надання кредитних коштів підтверджується листом ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 20.04.2026, згідно з яким на виконання договору 03.01.2025 на платіжну картку отримувача ОСОБА_1 № НОМЕР_1 перераховано кошти в сумі 8 000 грн., статус: успіх (а.с.11).

Як вбачається з довідки, наданої банком-емітентом АТ КБ «ПриватБанк», на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , в банку емітовано карту № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) на яку було зарахування коштів на суму 8 000 UAН від 03.01.2025 (а.с.***).

Згідно з розрахунком заборгованості станом на 13.04.2026 відповідачем було сплачено 8 400 грн., які зараховано в погашення процентів у розмірі 7 200 грн. та комісії у розмірі 1 200 грн. Інших платежів відповідач не здійснював.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача за кредитним договором №6564490125 від 03.01.2025 станом на 13.04.2026 становить 43 728 грн., з яких 8 000 грн. - заборгованість за кредитом, 19 728 грн. - заборгованість по процентах, 16 000 грн. - заборгованість по пені.

Підставою позову є невиконання відповідачем кредитних зобов`язань щодо повернення отриманих грошових коштів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто належним виконанням зобов`язання з боку Відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними Кредитним договором.

На підставі п.1 ст. 1049 ЦК України, Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до змісту ст.610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст.3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ст.ст. 627-629, 638 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами і є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст.1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

За таких обставин, суд вважає встановленим, що позичальник належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість на загальну суму у розмірі 43 728,00 грн.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 8 000 грн. підтверджено листом платіжної установи ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 20.04.2026, з якого вбачаються номер транзакції, сума, дата переказу, номер картки отримувача, прізвище, ім`я та по батькові отримувача. Номер картки збігається з реквізитами, вказаними відповідачем у п.3.1 договору.

Крім того, згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» від 14.05.2026 за №20.1.0.0.0/7-260508/83214-БТ, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_6 . По рахунку дуло зарахування коштів на суму 8000 грн. за період з 03.01.2025-03.01.2025.

При цьому, відповідач вказаний факт не заперечує.

Строк кредитування за договором становить 360 днів і сплив 29.12.2025, тобто на час розгляду справи настав строк повернення всієї суми кредиту. Відповідач кредит у розмірі 8 000 грн. не повернув, а тому ця сума підлягає стягненню.

Проценти нараховано позивачем за період з 03.01.2025 по 29.12.2025, тобто в межах строку кредитування, за ставками, визначеними п.2.6.1 договору. Стандартна процентна ставка за договором становить 1% за кожен день користування кредитом і не перевищує максимального розміру, встановленого ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування». Розрахунок відповідає умовам договору та відповідачем не спростований, тому заборгованість за процентами у розмірі 19728 грн. 00 коп. підлягає стягненню.

При цьому, суд вважає необґрунтованими твердження відповідача щодо несправедливості нарахованих кредитодавцем відсотків та їх суперечність ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Так, у п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Така компенсація є притаманною випадкам невиконання (неналежного виконання) зобов`язання, однак не може застосовуватися за відсутності факту прострочення боржником виконання свого зобов`язання.

Разом з тим, за приписами ст.1048, 1056-1 ЦК України проценти є платою за користування кредитними коштами та нараховуються в межах строку дії кредитного договору незалежно від його виконання.

Крім того, до спірних правовідносин не може бути застосовано п.5 ч.3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки ч.5 ст. 18 даного Закону містить посилання на те, що положення договору, яке визнано несправедливим, включаючи ціну договору, може бути змінено або визнано недійсним.

Тобто, вказана норма законодавства передбачає наявність окремої вимоги споживача про визнання недійсною умови договору з підстав її несправедливості, проте кредитний договір недійсним у частині встановленого розміру процентної ставки недійсним не визнавався, у зв`язку з чим у силу презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) є обов`язковим до виконання.

При цьому, суд зазначає, що викладені в кредитному договорі умови щодо періодів та розміру нарахування відсотків є чіткими й зрозумілими. Враховуючи принцип свободи договору відповідач мав можливість не вступати з кредитодавцем у кредитні правовідносини, якщо дійсно вважав встановлений розмір відсотків за користування кредитними коштами несправедливим, проте погодився на такі умови договору, підписавши його без будь яких застережень.

Відповідач користувалася кредитними коштами кредитодавця й до нього з жодними заявами не зверталася.

Нарахування відсотків за користування кредитними коштами у межах строку кредитування не є відповідальністю особи за порушення виконання зобов`язань і не створює дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, а тому не підпадає під дію ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування». Адже таке нарахування процентів обумовлено умовами укладеного кредитного договору і не являється штрафними санкціями за невиконання зобов`язань, що хибно ототожнює апелянт.

Верховний Суд у постанові від 09 серпня 2023 року у справі №201/6750/16 наголосив, що при визначенні розміру заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у даному випадку зроблений позивачем розрахунок заборгованості та його правильність), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду.

Тобто, установивши факт існування між сторонами невиконаних позичальником кредитних зобов`язань, суд у будь якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву.

За таких обставин, суд враховує, що відповідач не виконала зобов`язання по поверненню заборгованості за договором кредиту перед позивачем, тому наявна заборгованість в розмірі 27728 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 8000 грн та заборгованість по процентам у розмірі - 19728 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у примусовому порядку.

При цьому, сплачені відповідачем 8400 грн. на погашення кредитної заборгованості згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, враховані.

Що стосується позовних вимог про стягнення пені у розмірі 16 000 грн., суд вважає, що у цій частині позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що:

- на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі №910/8349/22);

- на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі №706/68/23.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд зауважує, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 31 січня 2024 року у справі №183/7850/22.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан неодноразово було продовжено.

Прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором виникло в період дії в Україні воєнного стану. Договір є кредитним договором, за яким кредит надано кредитодавцем - фінансовою установою. У силу п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України відповідач звільняється від обов`язку сплати пені за таке прострочення, а нарахована пеня підлягає списанню кредитодавцем. Враховуючи зазначене, стягнення пені у період дії воєнного стану не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного, нарахування позивачем пені за таке прострочення відповідно на суму 16000 грн. є безпідставним.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлені позовні вимоги на загальну суму 43728 грн., однак позов підлягає задоволенню на суму 27728 грн., тобто на 63%, тому й сума судового збору, яка підлягає стягненню, складає 1677 грн. 21 коп.

Згідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Правнича допомога відповідачу надавалася на підставі договору про надання правової допомоги від 12.09.2026 адвокатом Скользнєвою В.В.

Згідно Акту здачі-прийнятя наданих послуг від 16.09.2026 згідно договору про надання правової допомоги від 12.09.2026, між ОСОБА_1 та адвокатом Скользнєвою В.В. погоджено надання правових послуг на загальну суму 8000 грн., що також підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера від 16.09.2026.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Ураховуючи, що позовні вимоги задоволені частково на суму 27728 грн., тобто на 63%, тому й сума правничої допомоги, які підлягає стягненню з позивача на користь відповідача, становить 2960 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 224-226, 228, 258-259, 263, 264, 265, 352, 354, 355, п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» (код ЄДРПОУ 44127243, місцезнаходження юридичної особи: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд.10) заборгованість за Договором надання грошових коштів №6564490125 від 03 січня 2025 року у розмірі 27728 (двадцять сім тисяч сімсот двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» (код ЄДРПОУ 44127243, місцезнаходження юридичної особи: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд.10) сплачений судовий збір у розмірі 1677 грн. 21 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» (код ЄДРПОУ 44127243, місцезнаходження юридичної особи: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд.10) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2960 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Наталія ФЕТІСОВА