Рішення № 140874841, 07.10.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/14494/26

Провадження №2/523/7994/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Бокова О.М.

за участі секретаря судового засідання - Шаріпової Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 7 в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт Лайф Київ - 6» про захист прав споживачів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Пересипського районного суду м. Одеси з позовним вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт Лайф Київ - 6» про захист прав споживачів, згідно позову позивач просить повурнути їй сплачені грошові кошти за абонемент в сумі: 11 193 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 17 квітня 2026 року між нею та ТОВ «СПОРТ ЛАЙФ КИЇВ-6» було оформлено придбання абонемента № ОДК0052602.

Оплату першої частини вартості абонемента позивач здійснила за платіжним посиланням, отриманим від представника відповідача у месенджері Viber. 28 квітня 2026 року через мобільний застосунок Sport Life мною було здійснено оплату решти вартості абонемента. Загальна сума сплачених коштів становила 11 193 грн.

Позивач зазначає, що до моменту здійснення оплат їй не було надано належної інформації про умови договору, не було направлено текст публічної оферти, не було запропоновано підтвердити ознайомлення з її умовами шляхом окремого волевиявлення, а після здійснення оплат на її електронну адресу не надходили повідомлення про підтвердження замовлення, розрахункові документи або інші документи, передбачені умовами публічної оферти.

Так, 11, 13, 15 травня 2026 року позивач зазначає, що зверталася до представників відповідача телефоном із повідомленням про намір відмовитися від придбаного абонемента та повернути сплачені кошти. Представник відповідача повідомив, що з нею зв`яжуться додатково, однак жодного зворотного зв`язку я не отримала.

Лише після звернення 15 травня 2026 року представники відповідача через месенджер Viber направили мені квитанції до платіжних інструкцій, які підтверджують переказ коштів, хоча під час здійснення оплат такі документи мені не надавалися.

16 травня 2026 року позивач направила відповідачу письмову заяву про повернення сплачених коштів як на електронну адресу товариства, так і рекомендованим поштовим відправленням на його юридичну адресу.

Абонемент не був активований, жодного відвідування клубу не було,термін дії абонементу починався 17.05.2026 р., фактичних витрат на обслуговування абонементу понесено не було. Попри те, що мною вже було заявлено про відмову від абонемента та вимогу про повернення коштів, 17 травня 2026 року відповідач здійснив автоматичну активацію абонемента. Заяву про повернення коштів відповідач отримав 25 травня 2026 року, що підтверджується документами АТ «Укрпошта».

Незважаючи на це, кошти повернуті не були. Позивач зазначає, що 03 червня 2026 року нею була направлена письмова претензія, яку відповідач отримав 08 червня 2026 року. У претензії вона повторно просила повернути сплачені кошти, а також надати документи, що підтверджують укладення договору, факт акцепту публічної оферти, направлення підтвердження замовлення та розрахункових документів.

Відповідач не надав відповіді по суті поставлених питань та не надав запитуваних документів. Єдиною відповіддю стало повідомлення про те, що мої звернення перебувають на розгляді.

Щодо досудового врегулювання спору, позивач зазначає, що нею були подані звернення до Держпродспоживслужби та Державної податкової служби України. Станом на день звернення до суду відповідач не повернув сплачені кошти та не надав належного обґрунтування підстав їх утримання.

Ухвалою суду від 21 серпня 2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду та призначено слухання справи в судове засідання.

Не погоджуючись з позовними вимогами на адресу суду через систему «Електронний суд» 07.09.2026 року (вх. №43505) надійшов відзив на позовну заяву за підписом представника відповідача Башкірцевої М.М. Згідно відзиву представник відповідача зазначила, що позивач позовні вимоги не визнає та просить відмовити в їх задоволенні з огляду на наступне.

Щодо підстав укладання договору, представник відповідача зазначила, що механізм приєднання до Публічної оферти також описаний безпосередньо в її тексті.

Визначення «Акцепт» містить таку умову: «Акцепт - повне та безумовне, беззастережне прийняття Клієнтом умов Публічної оферти та Клубних Правил.

У процесі замовлення та придбання Послуг, Клієнтові надається можливість ознайомитися з умовами Договору та прийняти їх, зокрема, але не виключно шляхом натискання кнопки «Згоден» чи/або проставлення відповідної відмітки «Галочки» (що свідчить про згоду Клієнта).

Моментом Акцепту Договору вважається оплата грошових коштів, сплачених Клієнтом на користь Виконавця (на банківський рахунок Виконавця), за обраний пакет Послуг Клубної картки чи/або Клубного браслета з правом відвідування обраного Клубу «Sport Life», чи/або з правом відвідування усіх функціонуючих Клубів «Sport Life».»

Пункт 8.7 Договору додатково фіксує юридичний момент приєднання до додатків: «Моментом Акцепту усіх Додатків до Договору є фактичне зарахування грошових коштів, сплачених Клієнтом на рахунок Виконавця за обраний пакет послуг Клубної картки.»

Для оплати частинами пункт 5.6 Договору встановлює конкретний строк виконання решти грошового зобов`язання: «У випадку сплати Клієнтом частини від суми вартості Послуг (у вигляді завдатку), несплачений залишок від суми вартості Послуг повинен бути сплачений протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати укладання цього Договору.» 2.2.

До першого платежу Позивач прямо погодила індивідуальні параметри придбання З листування у Viber, долученого Позивачем, вбачається, що до направлення платіжного посилання Позивача було повідомлено про конкретні умови придбання: категорію Клубної картки «СПОРТ», строк 15 місяців, загальну ціну 11 193,00 грн та оплату двома частинами. Після запитання менеджера «Все вірно?» Позивач відповіла: «Так, згодна». Лише після цього їй було направлено платіжне посилання. Ця послідовність має значення для оцінки усвідомленості волевиявлення: спочатку погоджені предмет, строк і ціна, потім - дія з оплати.

Після першої оплати Позивача окремо було повідомлено: «Активація нового абонементу буде на 17.05».

Тому дата майбутньої активації не була односторонньо визначена Відповідачем після виникнення спору, а була повідомлена Позивачу відразу після укладення правочину.

Згідно п. 2.3. Персоніфіковане електронне підтвердження та платежі утворюють єдину доказову хронологію Інформаційною системою Виконавця щодо ОСОБА_1 сформовано персоніфіковане «Повідомлення про акцепт публічної оферти», в якому зазначені: Клієнт, предмет Послуг, категорія «СПОРТ», тип «індивідуальна повна Клубна картка», Sport Life Котовського, строк 455 календарних днів, загальна вартість 11 193,00 грн, реквізити ТОВ «СПОРТ ЛАЙФ КИЇВ-6», посилання на повний текст Публічної оферти та дата прийняття рішення про акцепт - 17.04.2026 о 19:34:26.

Представник відповідача зазначає, що якщо вірити наданим позивачем доказам переписки при замовленні послуг Відповідача Події 17 квітня 2026 року відбувалися послідовно: - до оплати у Viber погоджено пакет послуг, строк, ціну та оплату двома частинами; Позивач надала відповідь «Так, згодна»; - о 19:34:26 інформаційною системою зафіксовано рішення про акцепт; - о 19:36:40 здійснено перший платіж 5 708,00 грн за конкретно ідентифікований пакет Послуг; - о 19:39:13 з програмного забезпечення Виконавця на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1

Представник зазначає, що до відзиву додається доказ у вигляді скріншоту системи Відповідача щодо відправки повідомлення про акцепт, відправлено повідомлення з підтвердженням акцепту та, зокрема, посиланням на публічну оферту; - 28.04.2026 Позивач через Мобільний додаток добровільно сплатила решту 5 485,00 грн, виконавши погоджений порядок розрахунків відповідно до п. 5.6. Договору.

Другий платіж через одинадцять днів після першого має самостійне доказове значення: після першого платежу Позивач не припинила виконання правочину, а навпаки, у Мобільному додатку виконала саме ту дію, яку передбачав пункт 5.6 Договору, та довела загальну оплату до 11 193,00 грн.

2.4. Категорія і тип Клубної картки визначали конкретний обсяг доступу Пункт 2.1 Договору встановлює: «За цим Договором Виконавець надає Послуги в Клубі згідно категорії та типу обраної та оплаченої Клієнтом Клубної картки чи/або категорії та типу обраного Клієнтом Клубного браслета. Категорія Клубної картки чи/або Клубного браслета визначає доступ Клієнта до конкретного Клубу чи/або Клубів та конкретних Послуг, що надаються Клієнту.»

Для спірної Клубної картки чинні на дату укладення Договору Загальні клубні правила у пп. 1.3.6 передбачали: «категорія «СПОРТ» («SPORT») - згідно типу Клубної картки забезпечує Клієнту доступ до Клубу формату «БІЗНЕС»; надає доступ до роздягалень «БІЗНЕС»; призупинення строку дії Клубної картки даної категорії не передбачено. Клубна картка категорії «СПОРТ» автоматично активується на 31 (тридцять перший) календарний день з дати підписання цього Договору, якщо інше не передбачено в Договорі та/або цих Правилах.»

Підпункт 1.4.1 тих самих Правил визначав часовий режим обраного типу: «індивідуальна повна Клубна картка (будні дні з 08-00 до 22-00; вихідні дні з 09-00 до 21-00), окрім виключень, передбачених п. 2.1. Клубних правил.» Таким чином, об`єктом придбання був не разовий вхід і не сукупність окремих відвідувань, а строковий договірний доступ до визначеного комплексу спортивнооздоровчих Послуг у межах категорії, типу, клубу та строку Клубної картки.

Щодо права на відмову від договору протягом 14-ти днів від дати укладення, представник зазначає, що частина четверта статті 13 Закону «Про захист прав споживачів» передбачає: абз. 1 ч. 4 ст. 13: «Споживач має право розірвати укладений на відстані договір шляхом повідомлення продавця (виконавця) про це протягом чотирнадцяти днів з моменту підтвердження інформації або з моменту одержання товару чи першої поставки товару.»

Той самий закон окремо врегульовує випадок дефектного підтвердження інформації: абз. 4 ч. 4 ст. 13: «Якщо підтвердження інформації не відповідає вимогам частини третьої цієї статті, строк, протягом якого споживач має право розірвати договір, становить дев`яносто днів з моменту одержання такої інформації, або у разі продажу матеріальних речей - з моменту одержання товару або першої поставки товару.

Якщо протягом цього строку підтвердження інформації було виправлене, споживач має право розірвати договір протягом чотирнадцяти днів з моменту одержання виправленого підтвердження.»

Відповідач не заперечує імперативного характеру цього спеціального права. Однак його застосування залежить від установленого законом строку.

Якщо суд визнає електронне підтвердження від 17.04.2026 таким, що відповідає частині третій статті 13, 14-денний строк сплив до 11.05.2026 - дати першого телефонного дзвінка, на який посилається Позивач.

Дев`яностоденний строк є альтернативним наслідком лише для випадку, коли саме підтвердження не відповідає вимогам частини третьої.

Представник відповідача зазначає, що відповідач надає докази належного електронного підтвердження.

Частина сьома статті 13 поширює на дистанційний договір окремі наслідки, передбачені частинами п`ятою - дев`ятою статті 12 цього Закону.

Зокрема, частина шоста статті 12 передбачає спеціальний наслідок саме за ненадання документа або підтвердження інформації: ч. 6 ст. 12 Закону «Про захист прав споживачів»: «Якщо споживачеві не було надано документ (електронний документ), який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельними або офісними приміщеннями, такий правочин не є підставою для виникнення обов`язків для споживача.

У разі ненадання документа (електронного документа) або підтвердження інформації споживач повідомляє продавця (виконавця) про недійсність договору. Продавець (виконавець) протягом тридцяти днів з моменту одержання такого повідомлення повинен повернути споживачеві одержані кошти та відшкодувати витрати, понесені споживачем у зв`язку з поверненням продукції.»

Представник відповідача зазначає, що в даному випадку, розмір, строк і порядок оплати були погоджені: так, 11 193,00 грн. були оплачені двома частинами, другий платіж - у межах 30 днів. Позивач виконала цей порядок повністю. Це підтверджує, що кошти були перераховані як договірна ціна конкретного пакета Послуг, а не як платіж без визначеної правової підстави.

Представник зазначає, що позивач звернулася до відповідача із вимогою про повернення коштів після спливу 14-ти денного строку визначеною спеціальним законодавством у сфері захисту прав споживачів.

Згідно п. 2.5., 5.4., Договору - сплачені за договором кошти поверненню не підлягають, відтак це заперечує правову позицію Позивача. 5.8. Загальна норма про наслідки розірвання також не встановлює автоматичне повернення всього виконаного

Представник зазначає, що належне електронне підтвердження було сформоване та відправлене 17.04.2026, а перше звернення, на яке посилається Позивач, відбулося вже після спливу 14-денного строку.

Також, представник відповідача зазначає, що позивач не доводить недобросовісної поведінки відповідача при виконанні Договору: пакет, ціна і строк були відомі до оплати; друга частина ціни сплачена добровільно та у відповідності до умов п. 5.6. Договору, що підтверджує належне інформування Позивача у процесі замовлення послуг; електронне підтвердження сформоване і відправлене; припинення надання Послуг з боку Виконавця не відбувалося.

Представник зазначає, що звертає увагу суду, що у прохальній частині позову Позивач не просить визнати п. 2.5, п. 5.4, п. 8.3 або інше положення Договору недійсним. Це не позбавляє суд обов`язку правильно застосувати імперативний закон, але означає, що заявлена вимога про стягнення всієї суми не може ґрунтуватися на простому ігноруванні чинних договірних умов без встановлення юридичної підстави, яка усуває їх дію.

Щодо безпідставності отримання грошових коштів, представник зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України - Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Верховний Суд у постанові від 24.06.2026 у справі № 953/7681/22 узагальнив чинний підхід: договір є достатньою правовою підставою для одержання коштів; виконання однією стороною договірного зобов`язання не є безпідставним; стаття 1212 може застосовуватися лише після того, як правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня.

У цій справі обидва платежі мають конкретне призначення та виконують погоджений Договір.

Позивач не заявляє вимоги про визнання Договору недійсним/неукладеним, а Відповідач заперечує, що Договір був правомірно припинений у межах спеціального 14-денного права дистанційного споживача. Отже, відсутня встановлена юридична передумова для висновку, що правова підстава отримання 11 193,00 грн відпала.

З урахуванням викладеного представник позивача просить: в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОРТ ЛАЙФ КИЇВ-6» про захист прав споживачів - відмовити у повному обсязі.

До відзиву на позовну заяву представник відповідача надала докази на підтвердження обставин викладених у відзиві.

Також, на адресу суду, 11.09.2026 року (вх. №44394) через систему «Електронний суд» за підписом позивача надійшла відповідь на відзив.

Відповідно до якої позивач зазначає, що відповідач стверджує, що до здійснення першого платежу позивачу у листуванні в месенджері Viber були повідомлені істотні умови придбання, а саме категорія клубної картки, строк її дії, загальна вартість та порядок оплати двома частинами, після чого Позивач надала відповідь «Так, згодна».

Позивач зазначає, що не заперечує факту зазначеного листування та того, що до здійснення оплати їй були повідомлені зазначені параметри придбання абонемента.

Водночас відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про захист прав споживачів» до укладення договору на відстані продавець (виконавець) зобов`язаний надати споживачеві, зокрема, інформацію про найменування продавця (виконавця), його місцезнаходження та порядок прийняття претензій, а також іншу передбачену законом інформацію.

Надане Відповідачем листування такої інформації не містить. У ньому зазначено лише торговельне найменування «SportLife», при цьому повне найменування юридичної особи, її місцезнаходження та порядок прийняття претензій Позивачу до здійснення оплати не повідомлялися.

Крім того, у наведеному листуванні Позивачу не було надано повного тексту Публічної оферти. Надане менеджером посилання після погодження умов продажу є посиланням на сторінку оплати EasyPay, а не на текст Публічної оферти.

Таким чином, наведене Відповідачем листування підтверджує лише повідомлення Позивачу окремих комерційних параметрів запропонованого абонемента - його назви, строку дії, вартості та порядку оплати. Воно не підтверджує виконання Відповідачем передбаченого законом обов`язку щодо надання Позивачу всієї інформації, яка мала бути повідомлена до укладення договору на відстані.

Позивач зазначив, що наданий відповідачем скріншот інформаційної системи не підтверджує факт відправлення такого повідомлення позивачу, оскільки з його змісту вбачається лише дата створення відповідного повідомлення в інформаційній системі Відповідача.

Відомостей про фактичне відправлення повідомлення на електронну адресу Позивача, його доставлення або отримання Позивачем зазначений скріншот не містить.

Отже, твердження відповідача про те, що 17.04.2026 о 19:39:13 відповідне повідомлення було відправлено на електронну адресу позивача, наданим ним доказом не підтверджується.

Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про захист прав споживачів» факт надання споживачу передбаченої законом інформації має бути підтверджений письмово або за допомогою електронного повідомлення.

Позивач зазначає, що відповідач не надав належних доказів того, що таке підтвердження було фактично направлено позивачу 17.04.2026, доставлено на її електронну адресу та отримано нею.

Позивач зазначає, що не ставить під сумнів саму можливість користування абонементом, а реалізувала передбачене законом право на відмову від договору до початку користування послугами.

Тому посилання відповідача на те, що він мав можливість надавати послуги протягом строку дії абонемента, не спростовує заявлених позивачем вимог.

З урахуванням викладеного позивач просить позовні вимоги задовольнити.

Також, 17.09.2026 року (вх. №45358) на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Згідно яких представник відповідача зазначила, що дата активації та фактичне користування послугами не визначають строк для відмови від дистанційного договору.

Предстанвик зазначає, що у пунктах 5-8 відповіді на відзив позивач неодноразово посилається на те, що вона звернулася до Відповідача «до початку строку активації» та до фактичного використання послуг. Проте це не є юридичним критерієм своєчасності відмови за статтею 13 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на 17.04.2026.

Частина 4 статті 13 Закону України «Про захист прав споживачів»: «Споживач має право розірвати укладений на відстані договір шляхом повідомлення продавця (виконавця) про це протягом чотирнадцяти днів з моменту підтвердження інформації або з моменту одержання товару чи першої поставки товару».

Відсутність відвідувань не є порушенням з боку відповідача.

В судове засідання призначене на 07 жовтня 2026 року строни до суду не зявились, про час та місце слухання повідмолені.

На адресу суду 05.10.2026 року (вх. №48449) надійшла заява за підписом позивача щодо можливості розгляду справи у її відсутності, відповідно до яко позивач зазначила, що позов підтримує та просить його задовольнии.

Відповідач про ча та місце слухання справи повідомлений, про причини не явки суду не повідомив.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи у відсутність сторін, підстав для відкладення слухання справи, передбачених ст. 223 ЦПК Урпаїни, не встановлено.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Всебічно дослідивши і проаналізувавши обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази надані на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності, встановивши факти і відповідні їм правовідносини, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Так, звертаючись до суду з позовом про стягнення коштів в порядку захисту прав споживачів, позивач зазначила, що через мобільний застосунок придбала абонемент, за який сплатила кошти двома платежами, однак до початку активізації картки, звернулась до відповідача в телефонному режимі та в подальшому письмово звернулась з заявою на адресу відповідача щодо повернення коштів.

Так, судом встановленого, що позивач придбала абонемент «SportLife» за який 17.04.2026 року о 19:36:40 сплатила кошти 5 708, 00 гривень, згідно квитанції встановлено: за умовами договору про надання платіжних послуг згоден індивідуальна повна Клубна картка 001604595.

Інша оплата за договором була проведена 28.04.2026 року о 15:30:11 за умовами договору про надання платіжних послуг.

Позивач зазначає, а відповідач не заперечує факту того, що позивач телефонувала відповідачу 11,13, 15 травня, за повідомленням позивача остання просила повернути їй кошти сплачені за абонемент, яким вона не користувалась та не має наміру користуватись.

Судом встановлено. що 17.04.2026 року на електронну адреса позивача, відповідачем було направлено повідомлення про акцепт публічної оферти та важливу інформацію про відвідування клубу.

Згідно відзиву на позовну заяву судом встановлено, що відповідач направив позивачу Повідомлення про акцепт публічної оферти договору про надання спортивно-оздоровчих послуг ТОВ «СПОРТ ЛАЙФ КИЇВ-6», згідно якого встановлено: термін дії 455 календарних днів; ціна пропозиції 11 193, 00 гривні, дата прийняття рішення про акцепт Оферти - 17.04.2026 року.

Акцептом оферти клієнт засвідчив: ознайомлення з усіма умовами Договору та його Додатками, що регулюють порядок надання та отримання спортивно-оздоровчих послуг; вільне волевиявлення Клієнта укласти Договір, відповідно до його умов; вільне волевиявлення Клієнта укласти Договір, відповідно до його умов; повне безумовне, беззастережне прийняття умов Договору, та приєднання до нього; набуття прав та обов`язків, передбачених Договором про надання спортивно-оздоровчих послуг та його додатками.

Частина 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно норм ст. 640 ЦК України - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Стаття 641 ЦК України передбачає - пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.

За приписами стаття 642 ЦК України - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку (с. 643 ЦК України).

Отже, судом встановлено, що між сторанами було укладено електронний договір про надання спортивно-оздоровчих послуг, який було укладено шляхом акцептування публічної оферти.

Так, відповідно до положення ст. 15 ЗУ «Про захист прав споживачів» - споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Відповідно до повідомлення та згідно наданого скріну екрана на електронну пошту позивача відповідачем було направлено позивачу (клієнту) повідомлення та інформацію для відвідування клубу.

З даного приводу суд зазначає, що з тексту позову та відповідно до заяви, яка датована позивачем 16.05.2026 року про повернення коштів, позивач не вказує про те, які саме умови договору їй були не зрозумілі та які пункти договору є такими, що не відповідають її очікуванням.

Згідно положення ч. 2 ст.13 Закону - перед укладенням договорів на відстані продавець (виконавець) повинен надати споживачеві інформацію про:

1) найменування продавця (виконавця), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії;

2) основні характеристики продукції;

3) ціну, включаючи плату за доставку, та умови оплати;

4) гарантійні зобов`язання та інші послуги, пов`язані з утриманням чи ремонтом продукції;

5) інші умови поставки або виконання договору;

6) мінімальну тривалість договору, якщо він передбачає періодичні поставки продукції або послуг;

7) вартість електронних комунікаційних послуг, якщо вона відрізняється від граничного тарифу;

8) період прийняття пропозицій;

9) порядок розірвання договору.

У разі ненадання такої інформації суб`єкт господарювання несе відповідальність згідно із статтями 15 і 23 цього Закону.

Частиною 3 цієї статті передбачено - факт надання інформації відповідно до вимог частини другої цієї статті повинен бути підтверджений письмово або за допомогою електронного повідомлення. Інформація, підтверджена таким чином, не може бути змінена продавцем (виконавцем) в односторонньому порядку.

Підтвердження інформації не вимагається, якщо послуга надається засобами дистанційного зв`язку і оплачується через оператора електронних комунікацій.

Так, відповідно до ч. 4 цієї статті - споживач має право розірвати укладений на відстані договір шляхом повідомлення продавця (виконавця) про це протягом чотирнадцяти днів з моменту підтвердження інформації або з моменту одержання товару чи першої поставки товару.

Якщо відповідно до абзацу другого частини третьої цієї статті підтвердження інформації не вимагається, споживач може розірвати договір протягом чотирнадцяти днів з моменту його укладення.

Отже, з огляду на викладене суд зазначає, що відповідно до квитанції про оплату послуг, позивач першу оплату здійснила 17.04.2026 року, та 17.04.2026 року на адресу позивача було направлено повідомлення про акцепт публічної оферти договору про надання послуг, також в цей же день позивачу була направлена інформація для відвідування клубу.

Отже, в даному випадку суд вважає, що відлік часу з якого позивач мала право розірвати договір починає перебіг з 17.04.2026 року, та відповідно твердження позивача з приводу того, що картку було активовано лише 17.05.2026 року та вона фактично не користувались послугами за укладеним договором, а відтак кошти підлягають поверненню, є таким, що не ґрунтується на законі.

Судом встановлено, що письмову заяву до відповідача про повернення коштів позивач підписала 16.05.2026 року. Відповідно до якої просила повернути кошти з підстав того, що абонемент не активовано, та в порушення ст. 13 ЗУ «Про захист прав споживачів» відповідач не надав їй інформацію договір.

Суд зазначає, що дане твердження позивача є безпідставним та таким, що спростоване матеріалами справи.

Відповідно, суд вважає, що позивач мала право протягом 14 днів звернутись до відповідача з письмовою заявою про розірвання договору, та такий строк закінчувався 30 квітня 2026 року.

Разом з цим, встановлено, що 28.04.2026 року позивач здійснила оплату решти коштів за договором, а з письмовою заявою звернулась лише 16.05.2026 року, тобто, поза межами встановленого строку, який прямо передбачений ч. 4 ст. 12 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Також, суд дійшов висновку, що твердження позивача з приводу того, що відповідач кошти утримує без достатніх правових підстав, є безпідставним, оскільки, станом на час розгляду справи договір, який було укладено між сторонами 17.04.2026 року є діючим, відповідач не чинить будь-яких перешкод щодо користування послугами, а відтак, у суду відсутні підстави вважати утримання коштів за договором відповідачем, як таких, що утримуються без достатніх правових підстав.

Положеннями ст. 4 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно до статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб серед іншого мають право на належну якість продукції і саме продукцію належної якості продавець, згідно з частиною першою статті 6 цього Закону, зобов`язаний передати споживачеві.

Права споживача у разі придбання ним товару неналежної якості передбачені статтею 8 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів

З пункту 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» вбачається, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; об`єднання в громадські організації споживачів (об`єднання споживачів).

Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З аналізу зазначених положень, вбачається, що учасники справи мають передбачені процесуальним законом права та обов`язки.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач, є підставою для відмови у позові.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати, що несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з їх недоведеністю.

З огляду на вищевикладене, обставини, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог не знайшли свого підтвердження в ході розгляду судом справи, а тому суд вважає позов недоведеним, в зв`язку з чим в його задоволенні слід відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України витрати зі сплати судового збору компенсувати за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись, Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 4, 5, 6, 12, 13, 76-81, 247, 258, 263 -265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт Лайф Київ - 6» про захист прав споживачів - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 12.10.2026р.

Суддя О.М. Боков