Рішення № 140874750, 12.10.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/437/25

Провадження №2/522/4441/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

12 жовтня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючої - судді Косіциної В.В.,

за участі секретаря судового засідання - Гресько Б.Ю.,

розглянувши у відкритому судового засідання цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради в інтересах малолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи- Служба у справах дітей Одеської міської ради, Комунальне некомерційне підприємство «Міський спеціалізований будинок дитини №1» Одеської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

08 січня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради в інтересах малолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи- Служба у справах дітей Одеської міської ради, Комунальне некомерційне підприємство «Міський спеціалізований будинок дитини №1» Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, у якому позивач просить суд:

- позбавити батьківських прав громадянку ОСОБА_3 відносно малолітніх ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- стягнути з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у розмірі 1/3 частки з усіх видів доходів, але не менше 50% від прожиткового мінімуму, щомісячно, до досягнення дитини повноліття;

- здійснити розподіл судових витрат.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справу передано на розгляд судді Донцову Д.Ю.

Ухвалою суду від 14.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку загального позовного провадження. Надано відповідачеві 15-ти денний строк для подання відзиву. Підготовче засідання призначено на 13.02.2025, та яке було відкладено 03.04.2025, на 22.05.2025, 14.08.2025 та на 11.11.2025.

У підготовче засідання, призначене на 11.11.2025 учасники справи - не з`явилися. Ухвалою суду від 11.11.2025 закрито підготовче провадження у справі. Справу призначено до судового розгляду на 17.02.2026.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 17.06.2026 № 1510/26 було проведено повторний автоматизований розподіл справи між суддями, справу передано на розгляд судді Косіциній В.В.

Ухвалою суду від 19.06.2026 справу прийнято до провадження. Розпочато підготовчий розгляд справи з початку. Призначено проведення судового засідання 08.09.2026. Залучено в якості третьої особи ОСОБА_4 та ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У судове засідання, призначене на 08.09.2026 учасники справи - не з`явилися, хоча були належним чином повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду.

Ухвалою суду від 08.09.2026 залучено до участі у справі правонаступника Органу опіки та піклування ПРА ОМР - Орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету ОМР. Залучено до участі у справі прокурора. Відкладено судове засідання на 07.10.2026.

У судове засідання, призначене на 07 жовтня 2026 року з`явився представник Органу опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради та прокурор. Інші учасники справи у судове засідання - не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання суд перейшов до стадії ухвалення рішення. Встановлено, що текст рішення буде проголошено 12.10.2026.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Щодо позбавлення батьківських прав суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 10.11.2023 №00042251341.

ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 17.07.2023 №00040544717.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч.3 ст.51 Конституції України).

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Згідно ст. 9 Конвенції про права дитини держави-сторони дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню.

Статтею 18 Конвенції про права дитини передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом із батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Право дитини на отримання належного сімейного виховання виникає у неї від народження.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний стан.

Відповідно до ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно ст.166 СК України позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для матері, так і для дитини.

Згідно із ч.1 ст.165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до положень статті 214 СК України, ч.1 ст. 11 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, органами опіки та піклування є державні адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад.

У постанові Верховного Суду від 8 червня 2022 року у справі № 362/4847/20 вказано, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не дають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У позовній заяві позивач посилається на те, що відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо своїх малолітніх дітей, а тому, існують підстави для позбавлення її батьківських прав.

На підтвердження того, що відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, позивач надав копії направлень, виданих Департаментом охорони здоров`я Одеської обласної військової адміністрації від 16.07.2023 №62/03 та від 26.07.2023 №61/03, якими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно було направлено до будинку дитини.

Згідно листа КНП «Міський спеціалізований будинок дитини №1» Одеської міської ради від 18.03.2024 №200, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до акту органів внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту та знайдену дитину та її доставку були доставлені у КНП «МСБД №1» ОМР. Мати - ОСОБА_3 дітей не відвідує, допомогу у вихованні та утриманні не надає, не цікавиться станом здоров`я та духовним розвитком дітей.

В період розгляду справи, а саме, 27.07.2026 до Приморського районного суду м. Одеси від КНП «МСБД №1» ОМР надійшов лист, у якому заклад повідомив, що у період перебування дітей у закладі матір дітей їх не відвідувала, допомоги у вихованні та утриманні не надавала, не цікавилася їх розвитком.

За час розгляду справи судом відповідачка не надала жодного належного та допустимого доказу на спростування наведених позивачем обставин, не підтвердила факту належного виконання своїх батьківських обов`язків, участі у вихованні, утриманні та піклуванні про дитину, а також не довела наявності об`єктивних причин, які б унеможливлювали виконання нею обов`язків матері.

Згідно ч.ч.4-5 ст.19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, який повинен містити відомості щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування батьком / матір`ю своїми обов`язками і були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересам дітей. Такий висновок було викладено у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 243/13191/19-ц.

У висновку від 12.07.2024 №01-11/1021/1вих, що складений Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради, орган опіки та піклування вважав за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно її малолітніх дітей - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Приймаючи такий висновок, орган опіки та піклування виходив з того, що з моменту поміщення дітей у КНП «МСБД №1» ОМР, матір дитини жодним чином ними не цікавилася. Її зареєстроване та фактичне місце перебування не відоме. З метою розшуку та з`ясування думки дитини щодо позбавлення, Службою у справах дітей було подано та опубліковано оголошення у друкованому виданні «Одеські вісті». На момент складання висновку ОСОБА_3 з питань повернення малолітніх дітей не зверталася.

Суд враховує, що відповідно до вимог чинного законодавства України саме на батьків покладається обов`язок забезпечувати належні умови для життя, виховання, навчання та розвитку дитини, піклуватися про її здоров`я та матеріальне забезпечення. Проте зібрані у справі докази свідчать про те, що відповідачка своїх обов`язків належним чином не виконує, а її ставлення до дитини має характер свідомого та тривалого ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Суд також звертає увагу на те, що протягом усього періоду розгляду справи ОСОБА_3 у судові засідання не з`являлася, що свідчить про байдужість до долі дітей та відсутність інтересу до результату розгляду справи.

Будь-яких доказів, спрямованих на підтвердження того, що ОСОБА_3 належним чином виконує свої батьківські обов`язки та бере участь у вихованні малолітніх дітей - суду надано не було.

У постанові КЦС ВС від 13.07.2022 у справі № 366/2047/18 зазначено, що суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Верховний Суд зазначає, що позбавлення відповідача батьківських прав здійснене згідно із законом, спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету і втручання в права відповідача є пропорційним меті позбавлення його батьківських прав.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

Оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз`єднання сім`ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки) (рішення Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 року у справі «Савіни проти України»)

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року у справі «Хант проти України» Суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Вказане у сукупності свідчить про те, що ОСОБА_3 належним чином не виконує свої батьківські обов`язки, які належать їй як матері дитини.

Поряд з цим, актовий запис про народження ОСОБА_2 зареєстровано в порядку, визначеному ст.135 СК України, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька дитини відповідно до частини першої статті 135 СК України від 15.07.2023 №00040544717.

Згідно копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 10.11.2023 №00042251341, актовий запис про народження матері складено в порядку ст.135 СК України.

Проте, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2024 року у справі №521/500/24 визнано ОСОБА_4 батьком дитини - ОСОБА_1 . Внесено зміни Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до актового запису про народження дитини № 17 від 07 листопада 2023 року - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , шляхом внесення відомостей про батька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянина України, а також змінити прізвище дитини з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ».

Відповідно до акту про факт передачі дитини від 30.12.2024, адміністрація закладу КНП «МСБД №1» ОМР на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19.09.2024 у справі №521/500/24 передало ОСОБА_7 його батьку - ОСОБА_4 (а.с.53).

У ч.1 ст.165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Оскільки, ОСОБА_7 був переданий батьку, а рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2024 року у справі №521/500/24 було визнано батьківство ОСОБА_4 над малолітнім ОСОБА_7 , саме ОСОБА_4 як батьку дитини належить першочергове право на звернення із позовом про позбавлення батьківських прав за умови відсутності порушеного права інших осіб, визначених у ст.165 СК України.

Поряд з тим, під час розгляду справи не довела, та не надала доказів, які підтверджують, що невиконання ОСОБА_3 батьківських прав щодо ОСОБА_7 якимось чином порушує права та інтереси Органу опіки та піклування.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження

№ 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Тому, беручи до уваги те, що ОСОБА_3 фактично не виконує свої батьківські обов`язки, які належать їй як матері дітей, беручи до уваги той факт, що сама процедура носить законну мету і втручання в права відповідачки є пропорційним меті позбавлення її батьківських прав, проте, невиконання ОСОБА_3 батьківських обов`язків щодо ОСОБА_7 жодним чином не порушує права позивача, суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову в цій частині та позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_2 .

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів, суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивач просить стягнути з ОСОБА_3 аліменти на користь малолітньої ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у розмірі 1/3 частки з усіх доходів але не менше 50% від прожиткового мінімуму щомісячно, до досягнення повноліття дитини.

Відповідно до ч.2 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Аналогічна позиція зазначена у ст. 180 СК України, якою передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч.3 ст.166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

З постанови Верховного Суду від 23 червня 2022 року у справі № 175/1713/20 вбачається, що відмова батьків (усиновлювачів) від дитини є такою, що порушує її права та інтереси, тому ухиляння від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини є підставою для позбавлення батьківських прав і стягнення з батьків (усиновлювачів) аліментів на її утримання.

У ч.2 ст.182 ЦПК України зазначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

У ч.ч. 1, 2 ст. 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. При цьому, якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Визначаючи розмір аліментів, суд виходить із того, що під час вирішення вимоги про позбавлення батьківських прав суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та позбавив ОСОБА_3 батьківських прав щодо ОСОБА_2 , а тому, заявлений до стягнення розмір аліментів вочевидь не відповідає принципам розумності та справедливості.

Також, звертаючись до суду із позовною заявою про стягнення аліментів, позивачем не надано будь-яких доказів того, що на момент звернення до суду, відповідач спроможний сплачувати аліменти на утримання дитини. Матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б підтверджували отримання ОСОБА_3 заробітку (доходу).

Дійсно, у підсистемі ЕС суд може отримати відповідь з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податкові декларації про майнових стан і доходи, відомості про постійні види доходів.

Поряд з тим, позивач звертаючись до суду не надав РНОКПП відповідачки, та такий код не було встановлено під час судового розгляду, що унеможливлює направлення запиту до реєстру доходів та встановлення рівня доходів відповідачки.

При цьому, позивачем не доведено, шо відповідачка має відкриті банківські рахунки та/або банківські скриньки.

Також, позивачем не надано доказів про наявність у відповідача на праві власності майна (рухомого або нерухомого) та/або майнових прав, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.

Згідно інформаційної довідки з ДРРП від 19.06.2026 №482652241, в реєстрі відсутні відомості про зареєстровані за ОСОБА_3 на праві власності об`єкти нерухомого майна.

Позивачем не надано доказів здійснення відповідачем витрат, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи.

Тому, суд вважає, що заявлений розмір аліментів - 1/3 частини з усіх видів доходів (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття не відповідає критерію розумності, об`єктивності та справедливості, а також не підтверджений належними та допустимими доказами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

У справі ЄСПЛ «М. С. проти України» у рішенні від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, та у рішенні «Мамчур проти України», № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76). На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків. У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага й, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Отже, положення про право батьків і дітей бути поряд один з одним не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, при розгляді справи суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини.

На думку суду, при вирішенні спорів, що стосуються дітей (в тому числі справи щодо стягнення аліментів) суд зобов`язаний керуватися найкращими інтересами дитини, оскільки, така категорія спорів є особливою через те, що дитина це не завжди захищений учасник суспільних відносин, а тому, визначаючи розмір аліментів, суд повинен брати до уваги найкращі інтереси дитини.

При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню наступні базові елементи:

(а) погляди дитини,

(б) індивідуальність дитини,

(в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин,

(г) піклування, захист і безпека дитини,

(ґ) вразливе положення,

(д) право дитини на здоров`я,

(е) право дитини на освіту (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі №654/4307/19).

Визначаючи розмір аліментів, що підлягає стягненню із відповідача, суд враховуючи вік дитини, який характеризується активним фізичним та психологічним розвитком, її індивідуальність, право на здоров`я та освіту, приходить до висновку про те, що аліменти у розмірі 1/6 від усіх доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з моменту звернення до суду до моменту досягнення дитиною повноліття буде відповідати критерію розумності, об`єктивності та справедливості, та найголовніше відповідатимуть інтересам дитини, у зв`язку з чим, суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову в цій частині.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст.2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, ч.4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Органу опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради в інтересах малолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи- Служба у справах дітей Одеської міської ради, Комунальне некомерційне підприємство «Міський спеціалізований будинок дитини №1» Одеської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити частково.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 батьківських прав відносно її неповнолітньої доньки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 на користь малолітньої - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на її утримання у розмірі 1/6 від заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з моменту звернення до суду, тобто, з 08 січня 2025 року до досягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_8 .

У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вказаний строк може бути поновлений судом за заявою відповідача, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скфарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повний текст рішення складено та підписано 23 жовтня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.