Рішення № 140873767, 21.10.2026, Доманівський районний суд Миколаївської області

Доманівський районний суд Миколаївської області

Справа № 475/1181/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 жовтня 2026 р.с-ще Доманівка

Доманівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Єгорової Н.І.,

за участі секретаря Маковецької Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с. Доманівка Вознесенського району Миколаївської області, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС"звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості посилаючись на те, що 22.10.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний Договір № 373897550 на суму 7500 грн.

ОСОБА_1 оформивши заявку на сайті ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», після погодження заявки договір було укладено в електронній формі та підписано позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора 98MAUN85.

Позикодавець ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» виконало свій обов`язок щодо надання кредиту та через банк-провайдер перерахувало відповідачу грошові кошти в розмірі 7500 грн.

28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, згодом Додаткові угоди щодо продовження терміну дії Договору факторингу, за якими ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до ТОВ "Таліон Плюс " за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги № 67 від 25.02. 2020 року.

05 серпня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС було укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зобов`язалося відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зобов`язалося їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату на умовах, визначених цим договором.

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу № 05/0820-01 підписали Реєстр прав вимоги № 3 від 29 січня 2021 року до Договору факторингу № 05/0820-01, за яким ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступило ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

05 червня 2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ "Фінансова компанія ЕЙС" укладено Договір факторингу № 05/06/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" набуло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.

Договором факторингу № 05/06/25-Е передбачено, що перехід від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" прав вимоги стягнення заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно з Додатком № 2, після чого позивач стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

Відповідно до Реєстру боржників № б/н від 05 червня 2025 року від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 20416.50 грн.

ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" не здійснювали жодних нарахувань за Кредитним договором.

У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за Кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за Кредитним договором.

Відповідач не виконувала належним чином умов договору щодо своєчасного повернення кредиту, внаслідок чого у неї виникла кредитна заборгованість.

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за Кредитним договором № 373897550 від 22.10.2019 становить 20416.50 грн, з яких: 7500 грн - тіло кредиту, 11799 грн - відсотки та 1117.50 грн штрафні санкції (штраф, пеня).

Однак позивачем вимоги про стягнення штрафних санкцій не заявляються.

Позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість в розмірі 19299 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу 7000 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, надала суду клопотання про розгляд справи у їх відсутність , позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі .

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з"явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, в письмовій заяві просила розглянути справу без її участі. Відповідач надіслала на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнала частково . У вілзиву на позов відповідач зазначила, що заперечує проти нарахування процентів за користування кредитом поза 30денного строку кредитування, вважає,що сума процентів 11799грн. є завищеною та такою, що не відповідає умовам договору. Вважає розрахунок заборгованості не зрозумілим , не точним, та таким,що потребує перерахунку судом з врахуванням здійснених нею платежів на загальну суму 8556грн. Просить також перевірити факт правомірності набуття позивачем права грошової вимоги відносно її заборгованості , а також просиить перевірити розмір основного боргу, періоди нарахування процентів, процентні ставки, а також нарахування кожної складової заборгованості. Проти отримання кредитних коштів в сумі 7500 грн. не заперечує.

У письмовій відповіді на відзив на позовну заяву представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі посилаючись на те, що матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження отримання відповідачем кредиту у розмірі 7500 грн. Розрахунок заборгованості є зрозумілим та деталізованим, в якому зазначені період нарахування відсотків, розмір відсотків та враховані суми внесені відповідачкою на погашення кредиту. Щодо нарахування процентів за користування кредитом, представник позивача зазначила, що умовами договору передбачено нарахування процентів в розмірі 1,58% за кожен день протягом строку кредитування та 1,70% в день після закінчененя строку, однак до повного погашення кредиту, що є відсотками нарахованими в порідяку ч 2 ст.625 ЦК України за порушення строків грошового зобов"язання. На думку представника позивача нарахування процентів за користування кредитом здійснено на умовах договору, що не суперечить вимогам закону, а тому є правомірним та законним. При укладенні кредитного договору позичальник була ознайомлена з умовами договору та мала вибір підписувати чи не підписувати договір.

У відповідності до вимог ч. 2 ст.247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, надані сторонами у справі , суд приходить до наступного висновку.

Із матеріалів справи вбачається, що 22.10.2019 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 373897550.

Згідно з п. 1.1 Договору, товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит без конкретної мети на суму 7500 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом нараховані згідно п. 1.4 цього Договору.

Кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (п. 1.3 Договору).

За умовами договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 1.58% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.3 цього Договору (п. 1.4 Договору).

Згідно розділу 2 , пп.2.1.1.5 .товариство має право ,зокрема, у разі продовження сторонами строку надання кредиту та строку дії Договору, за згодою позичальника змінити процентну ставку за користування кредитом на період продовження (за винятком випадку, передбаченого п. 4.2 цього Договору) .

Сторони погоджуються, що у випадку користування позичальником кредитом понад строк, встановлений п. 1.3 Договору або додатковими угодами між сторонами, зобов`язання позичальника за цим Договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 1.4 цього Договору процентна ставка менша ніж 1,70% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою визначеною п. 1.4 1.5 Договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємодії між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 1,70% за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення Договору і до повного повернення кредиту (п. 4.2 Договору).

Сторони погодили, що зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1,70 % розповсюджуються на весь період фактичного користування кредитом з моменту укладення цього Договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого п.1.3 Договору (п. 4.3 Договору).

Сторони погоджуються що проценти, нараховані згідно п. 4.2 та п. 4.3. Договору після закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору, є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України (п. 4.4 Договору).

Згідно графіку розрахунків сторони погодили, що термін платежу 21.11.2019, сума кредиту 7500 грн, нараховані проценти 3555 грн, до сплати (разом) 11055 грн.

Додатковою угодою до договору № 373897550 від 22.10.2019 , яка укладена 21.11.2019, сторони погодили , що у зв"язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника , продовжити строк, на який був наданий кредит за договором №373897550 від 22.10.2019 на наступну кількість днів :двадцять дев"ять.

На дату укладення цієї Додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом.

Починаючи з 21.11.2019 позичальник сплачує за користування кредитом 1.58 % в день від суми кредиту згідно даної Додаткової угоди. Ця угода діє з 21.11.2019. Всі інші умови договору не змінено.

З алгоритму дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» вбачається, що без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладення Кредитного договору кредиту на сайті є неможливим.

Договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора, надісланого позикодавцем на номер мобільного телефону, зазначеного позичальником.

Позикодавець виконав умови договору щодо надання кредиту належним чином, перерахувавши позичальнику кошти на банківський рахунок.

Позичальник неналежним чином виконував умови договору щодо повернення кредиту, внаслідок чого у неї виникла кредитна заборгованість.

Згідно з розрахунком заборгованості за Договором № 373897550 від 22.10.2019 , виготовленим ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» заборгованість ОСОБА_1 склала 18697.50 грн, з яких 7500 грн тіло кредиту та 10151.50 грн відсотки.

28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір Факторингу № 28/1118-01.

Згідно з п. 2.1 укладеного договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Відповідно до п. 8.2 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року строк дії договору закінчується 28 листопада 2019 року.

31.12.2020 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Додаткову угоду № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої до якої сторони дійшли згоди викласти текст Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року у новій редакції.

31 грудня 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Додаткову угоду № 27 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2022року.

31 грудня 2022 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ«ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року.

31 грудня 2023 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ«ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.

Відповідно до реєстру прав вимоги № 67 від 25.02.2020 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 , (№600 в списку), в розмірі 17641.50грн ,з яких 7500 грн - тіло кредиту, 10141.50 грн - відсотки ( за період з 22.10.2019 по 25.02.2020).

Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором № 373897550 від 22.10.2019 виготовленим ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», заборгованість ОСОБА_1 становить 19299 грн, з яких: 7500 грн тіло кредиту та 11799 грн - відсотки.

ТОВ "Таліон Плюс" здійснило нарахування процентів за користування кредитом за період з 26.02.2020 по 09.03.2020 із розрахунку 1.70% в день на суму 1657.50 грн., загальний розмір заборгованості по процентам склав 11799 грн.

05 серпня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги, в тому числі і за Кредитним договором № 373897550 від 22.10.2019 .

Відповідно до п. 8.2 Договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 строк дії договору закінчується 04 серпня 2021 року. Відповідно до п. 8.6 додатки та додаткові угоди до наданого договору набувають чинності з моменту їх підписання обома сторонами та становлять його невід`ємну частину.

Відповідно до п.п. 5.3.3 Договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року фактор ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» має право розпорядитися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на корить третіх осіб.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 3 від 29 січня 2021 року від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 19299 грн, з яких: 7500 грн тіло кредиту та 11799 грн - відсотки.

Згідно виписки з особового рахунку за Договором № 373897550 від 22.10.2019 , виготовленої ТОВ «ФК «ЕЙС», заборгованість ОСОБА_1 станом на 15.06.2026 становить 20416.50, з яких: 7500 грн тіло кредиту, 11799 грн - відсотки та 1117.50 грн штрафні санкції.

05 червня 2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" укладено Договір факторингу № 05/06/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.

Договором факторингу № 05/06/25-Е передбачено, що перехід від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого позивач стає кредитором по відношенню до боржників та набуває права грошової вимоги.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 05/06/25-Е від 05 червня 2025 року від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до відповідача (№4578 в реєстрі) в сумі 20416.50, з яких: 7500 грн тіло кредиту, 11799 грн - відсотки та 1117.50 грн штрафні санкції.

За умовами кредитного договору позикодавець надав позичальнику кошти в кредит в сумі 700 грн.. Проти отримання коштів відповідач не зхаперечує. Згідно відповіді АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 29 вересня 2026 року, на ухвалу суду про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 було емітовано картку № НОМЕР_1 . За період з 22.10. 2019 року по 27.10.2019 на банківський рахунок ОСОБА_1 було зарахування коштів на суму 7500 грн.

Відповідач не згодна з розрахунком заборгованості, долученим позивачем до позовної заяви.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно із статтею 64 ЦПК України, докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризики настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Відповідно до 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1); жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2); суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 3).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні письмові докази, суд вважає доведеним укладення кредитного договору між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 22.10.2019р на суму 7500 грн., проти чого відповідач не заперчує. Факт перерахування коштів на банківський рахунок відповідача підтверджується повідомленням АТКЬ "ПриватБанк" на ухвалу суду та випискою з особового рахунку відповідачки. Проти отримання коштів в кредит в сумі 7500 грн. відповідач не заперечує.

Відповідач ознайомшись з умовами кредитного договору, погодилася на зазначені умови, підписавши договір електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Відповідно до укладених договорів факторінгів певісного кредитора з новими кредиторами, право грошовї вимоги набуло ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС". Аналізуючи копії договорів факторінгів, укладені між колишніми кредиторами з новими, суд не вбачає в діях кредиторів порушень закону і вважажє, що набуте право грошової вимоги позивача до відповідача відповідає вимогам діючого законодавства.

А відтак, ТОВ «ФК «ЕЙС» як правонаступник та новий кредитор, вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за укладеним нею кредитного договору № 373897550 від 22.10.2019.

Щодо вимоги позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками.

ТОВ «ФК «ЕЙС» пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками в розмірі 11799 грн.

При укладенні Кредитного договору, сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплатити проценти за користування кредитом.. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

Судом встановлено, що 22.10. 2019 року сторони укладаючи Кредитний договір № 373897550 від 22.10.2019 погодили суму кредиту в розмірі 7500 грн, строком на 30 днів та сплату відсотків за користування кредитом 1.58%.

Додатковою угодою від 22.10.2019 року укладеною між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 строк дії Кредитного договору № 373897550 від 22.10.2019 продовжився на 29 днів та починаючи з 21.11. 2019 року позичальник за користування кредитом продовжує сплачувати відсотки в розмірі 1,58% в день.

Отже, строк дії Кредитного договору № 373897550 від 22.10.2019 з урахуванням Додаткової угоди становить 59 днів (з 22.10.2019 року по 20.12. 2019 року).

У Постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Тобто, після закінчення строку дії кредитного договору змінюється правова природа зобов`язання. У такому випадку нарахування процентів за порушення грошового зобов"язання у виді своєчасної сплати заборгованості кредиту можливе на підставі умов договору, де відповідальність передбачає застосування ст.625 ЦК України, так і на підставі закону..

Відтак, після спливу визначеного договором строку кредитування, право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки припиняється.

У постанові об`єднаної палати КГС ВС від 02 жовтня 2020 року №911/19/19, Верховний Суд зазначив, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Перевіряючи розрахунок заборгованості, наданий позивачем, суд бере до уваги строк надання кредиту на період з 22.10.2019 року по 20.12. 2019 року (59 днів) та розмір відсотків визначений у Кредитному договорі та Додатковій угоді 1,58 % в день від суми кредиту.

Відтак, розмір відсотків за користування кредитними коштами за період з 22.10.2019 року по 20.12. 2019 року становить 6991.50 грн (7500 грн (тіло кредиту) х 1,58% х 59 днів).

Згідно розрахунку , починаючи з 24.12.2019 по 09.03.2020 кредитодавець нараховує відсотки за прострочення виконання грошового зобов"язання у розмірі 1.70% в день на залишок кредиту, що пере6дбачено п.4.2, укладеного між сторонами договору.

За період з 22.10.2019 по 20.12.2019 за користування кредитом в межах строку кредитування проценти нараховані в розмірі 1.58% в день, з 24.12.2019 по 09.03.2020 за порушення грошового зобов"язання проценти нараховані в розмірі 1.70% в день, в загальному розмір заборгованості за відсотками склав 20355 грн.

При здійснені розрахунку заборгованості кредитодавецем були враховані внесені платежі відповідачем, а саме 21.11.2019 року 3555 грн, 21.12.2019 - 2000грн., 11.01.2020 -1грн., 16.01.2020 -3000грн., а всього 8556 грн, які були зараховані на погашення заборгованості за процентами, тому сум а заборгованості за процентами зменшилася до 11799 грн.

Щодо законності нарахування процентів за порушення грошового зобов"язання понад основного строку кредитування, але до закінчення погашення заборгованості, суд звертає увагу на наступне.

Згідно ч 2 ст.625 ЦК України - боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаений сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляціїї за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку саме договором визначені відсотки за прострочення виконання грошового зобов"язання в розмірі 1.70% в день на залишок кредиту.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором.

Аналізуючи прикінцеві та перехідні положення, суд звертає увагу, що вони почали діяли з 01.03.2020р. Заборгованість по кредитному договору, укладеному з відповідачем нарахована по 09.03.2020р. За таких обставин, суд вважає, що заборгованість по процентам за користуванням кредитом та за прострочення грошового зобов"язання, нараховані по 29.02.2020р, яка складатиме в загальному розмірі 10651.50 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, як правомірно нарахована.

Таким чином заборгованість відповідачки за кредитним договором становить 7500грн.- за тілом кредиту та 10651.50 грн. за процентами за користування кредитом., які підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позовних вимог судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають стягненню на суму 18151.50 грн., відповідно сума судових витрат на судовий збір складатиме 2504.09 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позовача.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст. 15 ЦПК України).

Згідно з ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача подано до суду наступні документи-Договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20 січня 2026 року, укладений між ТОВ «ФК «ЕЙС» та адвокатським бюро «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ»; Додаткову угоду № 25771094635 від 19.06.2026 до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20 січня 2026 року;копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4267/10 від 26 серпня 2010 року;акт прийому-передачі наданих послуг , згідно з яким адвокатське бюро «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» надало правову допомогу ТОВ «ФК «ЕЙС» на загальну суму 7000 грн.

Враховуючи, що відповідач заперечує проти зазначеного розміру витрат на правову допомогу, беручи до уваги малозначність спору, розгляд справи без участі сторін, витрачений час , співмірність та розумність витрат до ціни позову, суд вважає доцільним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Керуючись ст.10, 12, 28, 77, 81, 263-265, 280,284, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстр.в АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (місцезнаходження: вул. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13, м. Київ, код ЄДРПОУ 42986956).,заборгованість за Договором № 373897550 в розмірі 18151.50 грн., з якої 7500грн. заборгованість за тілом кредиту та 10651.50 грн.- заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстр.в АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» місцезнаходження: вул. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13, м. Київ, код ЄДРПОУ 42986956., судові витрати у виді судового збору в сумі 2504.09 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн..

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Н.І.Єгорова