Ухвала суду № 140873727, 20.10.2026, Братський районний суд Миколаївської області

Справа № 471/985/26

Провадження №1-кс/471/287/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2026 р. с-ще Братське

Слідчий суддя Братського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання заступника начальника СВ відділення поліції № 1 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області погоджене з прокурором про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Казахстан, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 153 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Братського районного суду Миколаївської області надійшло клопотання слідчого про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.

Клопотання мотивоване тим, що в провадженні СВ ВП №1 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження № 12026152170000130, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.08.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 153 КК України.

27.08.2026 року слідчим суддею Братського районного суду Миколаївської області ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 22.10.2026 включно, без визначення розміру застави.

Постановою керівника Вознесенської окружної прокуратури строк досудового розслідування продовжено до трьох місяців. Оскільки не відпали ризики, передбачені ст.. 177 КПК України, які були оцінені та покладені в основу ухвали про обрання запобіжного заходу, а строки досудового розслідування продовжено, виникла необхідність у продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Прокурор у судовому засіданні підтримала дане клопотання з мотивів, викладених у ньому.

Підозрюваний ОСОБА_4 , просив не продовжувати строк тримання під вартою.

Захисник ОСОБА_5 , під час судового розгляду клопотання зазначив, що ризики, вказані у клопотанні не доведено, до клопотання не додано доказів на його обґрунтування, а тому є підстави для застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

Згідно з вимогами ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.

Вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об`єднаного Королівства»).

З наведеного слідує, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

ЄСПЛ наголосив, що п. 3 ст. 5 Конвенції гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження. У рішеннях «Кудла проти Польщі» та «МакКей проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ констатував, що основною метою ст. 5 Конвенції, якою гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження, є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.

Відповідно до правової позиції, сформованої ЄСПЛ, для продовження строку тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку. Суд вказав, що сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м`який.

Як зазначив ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції», особлива тяжкість деяких злочинів викликає таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення принаймні протягом певного часу. За виняткових обставинах, цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передбачати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.

Згідно положень ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений в межах строку досудового розслідування, передбаченого законодавством, за умови доведення прокурором в клопотанні поданому до суду в порядку ст. 199 цього ж Кодексу, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Розглядаючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, має також враховувати наявність чи зміну обставин, передбачених ст. 178 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу. Окрім іншого, суд повинен врахувати і тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Судом встановлено, що на даному етапі досудового розслідування ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 153 КК України яке, відповідно до ст.. 12 КК України є тяжким злочином.

Що стосується наявності ризиків, які виправдовують подальше тримання обвинуваченої під вартою.

Як вбачається з наданих матеріалів, ризик переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності підтверджується тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину який є тяжкий, за який передбачено покарання на строк від 5 до 7 років позбавлення волі. Крім того, дані про особу підозрюваного, зокрема відсутність роботи та постійного джерела доходу, дають підстави вважати про існування ризику переховування від суду.

Також судом вважається доведений ризик впливу на свідків та потерпілу у даному кримінальному провадженні оскільки підозрюваний ОСОБА_4 є членом сім`ї даних осіб, тому перебування його на волі створюватиме можливість здійснення такого незаконного впливу.

Наведені обставини, у своїй сукупності, дають підстави вважати, що існують реальні ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків та потерпілу, а тому передбачені п. п. 1, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та не відпали.

Наведені захисником відомості про наявність у підозрюваного постійного місця мешкання, а також міцність соціальних зв`язків, були враховані судом, однак самі по собі не є достатніми для висновку про зменшення чи припинення встановлених ризиків.

Не є переконливими і доводи про можливість застосування домашнього арешту, оскільки стороною захисту на надано доказів наявності у підозрюваного власного житла, або наявності осіб, які б виявили бажання забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків у разі обрання такого запобіжного заходу.

Доводи захисника про відсутність додатків до клопотання не є підставою для відмови у продовження строків запобіжного заходу, оскільки, з наведених у клопотанні обставин. Орган досудового розслідування посилається на докази, які були предметом дослідження під час обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 .

Отже, суд належним чином оцінивши обставини кримінального провадження, дані про особу підозрюваного, характер та ступінь актуальності встановлених ризиків, а також можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою із можливістю внесення застави.

Так, згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної або обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Встановлюючи розмір застави, слідчий суддя враховує вище перелічені обставини, які характеризують підозрюваного, враховуючи положення ч. 5 ст. 182 КПК України, вважаю, що застава у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 133 120 гривень, буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не буде завідомо непомірною для нього.

Також, у разі внесення застави, для запобігання встановлених судом ризикам, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України слід покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 199 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання про продовження строків тримання під вартою задовольнити частково.

Продовжити строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах строків досудового розслідування на 35 днів, тобто до 25.11.2026 року, включно, із правом внесення застави у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 133120 грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави отримувач: ТУ ДСА України в Миколаївській області,Розрахунковий рахунок: UA688201720355229002000016294, Банк одержувача:ДКС України м. Київ,МФО: 820172 ЄДРПОУ: 26299835.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такі зобов`язання:

- прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання та місця роботи;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- утриматися від спілкування зі свідками, потерпілим у цьому кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального правопорушення, крім випадків участі у проведенні слідчих (розшукових) дій у даному провадженні.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Миколаївської області протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали проголошено 23.10.2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1