Рішення № 140873507, 23.10.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/16646/26

Провадження № 2/127/4731/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Сичука М.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЙГЕР-ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 08 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Тайгер Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 56886630, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти у кредит, а позичальник повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання, передбачені договором.

Відповідно до пункту 1.2 договору загальний розмір кредиту становить 5 000,00 грн. Кредит надано строком на 360 днів, починаючи з 08 вересня 2024 року, а остаточним строком повернення кредиту та сплати процентів визначено 03 вересня 2025 року за умови дотримання позичальником графіка платежів.

Умовами договору передбачено сплату позичальником процентів за користування кредитом відповідно до встановленого графіка платежів. Договором визначено фіксовані процентні ставки залежно від періоду користування кредитом: пільгову процентну ставку у розмірі 0,95 відсотка за один день користування кредитом та стандартну (базову) процентну ставку у розмірі 1,0 відсотка за один день користування кредитом. Пільговий період визначено з 08 вересня 2024 року по 01 жовтня 2024 року, а стандартний період з 02 жовтня 2024 року по 03 вересня 2025 року.

Згідно з умовами договору проценти за користування кредитом нараховуються з дня, наступного за днем надання кредиту, до дня фактичного повернення кредиту включно на залишок фактичної заборгованості за кожний день користування кредитом.

Кредитні кошти, відповідно до загальних умов договору, підлягали наданню позичальнику шляхом безготівкового переказу на банківську платіжну картку або особистий рахунок позичальника.

Позивач зазначає, що взяті на себе зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, однак відповідач належним чином умови договору не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитом.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань позивачем здійснено розрахунок заборгованості та заявлено вимогу про її стягнення в судовому порядку.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені у зв`язку з розглядом справи судові витрати.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20 травня 2026 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та визначено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами, у змішаній формі.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з доданими до неї документами було направлено відповідачу в установленому законом порядку.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з доданими до неї документами було направлено відповідачу в установленому законом порядку.

Відзив на позовну заяву, заяви чи клопотання від відповідача до суду не надходили. Надісланий конверт із ухвалою суду відповідач отримав на електорону пошту, яку ним особисто було вказано при укладенні кредитного логовору, а тому вважається належним повідомленням особи про розгляд справи.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.113 Розділу V Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей.

Відповідно до наказу ДСА «Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України» від 20.08.2019 № 814, у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, складання внутрішнього опису здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статей 11, 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 08 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Тайгер Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 56886630. Договір укладено в електронній формі.

Відповідно до пункту 1.1 договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти у кредит, а позичальник повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші передбачені договором зобов`язання. Загальний розмір кредиту згідно з пунктом 1.2 договору становить 5 000,00 грн.

Кредит надано строком на 360 днів, починаючи з 08 вересня 2024 року, з остаточною датою повернення кредиту та сплати процентів 03 вересня 2025 року, за умови дотримання позичальником графіка платежів.

Умовами договору визначено фіксовану процентну ставку. Пільгова процентна ставка становить 0,95 відсотка за один день користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка 1,0 відсотка за один день користування кредитом. Пільговий період визначений з 08 вересня 2024 року по 01 жовтня 2024 року, а стандартний період з 02 жовтня 2024 року по 03 вересня 2025 року.

Пунктом 1.5 договору визначено, що загальні витрати позичальника за кредитом, без урахування суми основного боргу, становлять 18 742,50 грн, а орієнтовна загальна вартість кредиту 23 742,50 грн. Договором також визначено денну процентну ставку у розмірі 1,04 відсотка.

Відповідно до пункту 2.2.2 договору нарахування процентів здійснюється з дня, наступного за днем надання кредиту, по день фактичного повернення кредиту включно на залишок фактичної заборгованості за кожний день користування кредитом.

При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 2.4.1 договору позичальник зобов`язаний здійснювати повернення кредиту та сплачувати проценти за користування ним у розмірі та строки, визначені графіком платежів.

Встановлено також, що відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що підтверджується долученою до матеріалів справи довідкою про ідентифікацію.

Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований, зокрема, в електронному документі або якщо воля сторін виражена за допомогою електронного чи іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття, а моментом підписання електронного правочину може бути використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Електронний договір, укладений та підписаний у встановленому законом порядку, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Отже, з урахуванням змісту кредитного договору, довідки про ідентифікацію та інших наданих позивачем документів суд доходить висновку, що між сторонами виникли договірні правовідносини щодо надання та повернення споживчого кредиту, а сам кредитний договір є належною правовою підставою виникнення у відповідача відповідних грошових зобов`язань.

Судом також встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за договором та перерахував відповідачу кредитні кошти у розмірі 5 000,00 грн шляхом безготівкового переказу на платіжну картку позичальника. На підтвердження зазначеної обставини позивач надав відповідне платіжне доручення.

Таким чином, факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджений належними письмовими доказами та відповідачем не спростований.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання відповідно до статті 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач належним чином своїх договірних зобов`язань не виконав, у встановлені договором строки кредитні кошти не повернув та нараховані відповідно до умов договору проценти не сплатив.

Позивачем надано розрахунок заборгованості, відповідно до якого станом на момент звернення до суду загальна сума заборгованості відповідача становить 25 392,50 грн, з яких: 5 000,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 17 892,50 грн прострочена заборгованість за процентами; 0,00 грн заборгованість за комісією; 2 500,00 грн заборгованість за штрафами.

Оцінюючи зазначений розрахунок, суд виходить із того, що його складові щодо основної суми кредиту та процентів узгоджуються з умовами укладеного між сторонами договору, розміром фактично наданого кредиту та визначеними договором ставками.

Зокрема, договором передбачено надання кредиту у розмірі 5 000,00 грн, а також встановлено фіксовані ставки за користування кредитом 0,95 відсотка на день у пільговий період та 1,0 відсотка на день у стандартний період.

Суд також бере до уваги, що умовами договору визначено орієнтовні загальні витрати за кредитом у розмірі 18 742,50 грн та орієнтовну загальну вартість кредиту 23 742,50 грн. Заявлена до стягнення сума процентів у розмірі 17 892,50 грн не перевищує визначених договором загальних витрат за кредитом.

При цьому суд враховує правову природу процентів за кредитним договором як плати за користування грошовими коштами та відмежовує їх від штрафних санкцій, які є видом відповідальності за порушення зобов`язання.

За таких обставин суд доходить висновку, що вимога позивача про стягнення 5 000,00 грн основної суми кредиту та 17 892,50 грн процентів є обґрунтованою та підтвердженою наданими доказами.

Загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню за основним зобов`язанням та процентами, становить: 5 000,00 грн + 17 892,50 грн = 22 892,50 грн.

Разом із тим суд не знаходить правових підстав для задоволення вимоги про стягнення 2 500,00 грн штрафних санкцій.

Так, умовами договору передбачено штрафи за порушення позичальником договірних зобов`язань. У договорі зазначено, що штрафи, передбачені пунктами 4.6 та 4.6.1, визначаються за формулами із застосуванням 10 та 40 відсотків суми кредиту.

Водночас відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного чи надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Закон також передбачає списання неустойки та інших платежів, нарахованих починаючи з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання кредитних зобов`язань. Такий підхід підтверджується актуальною судовою практикою 2026 року.

Отже, зазначене законодавче регулювання встановлює спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період воєнного стану.

Умови кредитного договору, якими передбачено право кредитодавця нараховувати штрафні санкції, не можуть застосовуватися всупереч імперативним приписам закону.

Сам факт погодження сторонами відповідної умови договору не створює для кредитодавця права вимагати її виконання в частині, яка суперечить встановленим законом обмеженням відповідальності позичальника.

Крім того, спірні правовідносини виникли з договору про споживчий кредит, у зв`язку з чим підлягають застосуванню спеціальні положення Закону України «Про споживче кредитування».

Частина друга статті 21 цього Закону встановлює обмеження щодо відповідальності споживача за договором про споживчий кредит, зокрема передбачає, що сукупна сума неустойки (штрафу, пені), нарахована за порушення зобов`язань споживачем, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Для кредитів, загальний розмір яких не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, законом встановлено також спеціальне обмеження сукупної суми неустойки та інших платежів.

У даному випадку розмір наданого відповідачу кредиту становить 5 000,00 грн, а заявлений позивачем штраф 2 500,00 грн, тобто 50 відсотків від отриманої відповідачем суми кредиту.

Однак навіть дотримання граничного розміру, передбаченого статтею 21 Закону України «Про споживче кредитування», саме по собі не усуває дії спеціального законодавчого звільнення позичальника від сплати неустойки за прострочення в період воєнного стану.

Таким чином, передбачений договором штраф у розмірі 2 500,00 грн не підлягає стягненню з відповідача.

За таких обставин у задоволенні позовної вимоги про стягнення 2 500,00 грн штрафних санкцій слід відмовити.

При цьому суд звертає увагу, що звільнення позичальника від сплати неустойки не означає припинення основного грошового зобов`язання. Відповідач не звільняється від обов`язку повернути фактично отриману суму кредиту та сплатити належні проценти за користування кредитними коштами, нарахування яких підтверджено умовами договору та розрахунком заборгованості.

Відтак позов підлягає частковому задоволенню: з відповідача підлягає стягненню 22 892,50 грн заборгованості, що складається з 5 000,00 грн основної суми кредиту та 17 892,50 грн процентів, а в задоволенні вимоги про стягнення 2 500,00 грн штрафних санкцій слід відмовити.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При частковому задоволенні позову інші судові витрати також розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову становить 25 392,50 грн, а задоволенню підлягають вимоги на суму 22 892,50 грн.

Отже, частка задоволених позовних вимог становить: 22 892,50 грн / 25 392,50 грн ? 100 % = 90,15 %.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується матеріалами справи.

З урахуванням пропорції задоволених вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 400,28 грн судового збору.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд встановив, що позивач заявив до відшкодування 8 000,00 грн, на підтвердження чого надано договір про надання правничої допомоги № 0207 від 02 липня 2025 року, ордер, акт наданих послуг № 1358 від 09 березня 2026 року та детальний опис наданих послуг.

Згідно з наданим детальним описом до складу правничої допомоги входили консультація клієнта, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції, складення позовної заяви та її подання до суду; загальна тривалість зазначених робіт становить 6 годин 30 хвилин.

Водночас з огляду на часткове задоволення позову витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу пропорційно до розміру задоволених вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 212,37 грн.

Отже, загальна сума судових витрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 9 612,65 грн, з яких 2 400,28 грн судовий збір та 7 212,37 грн витрати на професійну правничу допомогу.

З огляду на наведене, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙГЕР-ФІНАНС» підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 89, 133, 137, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, статтями 509, 512-516, 525, 526, 530, 626, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, статтями 8, 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙГЕР-ФІНАНС» заборгованість за договором про споживчий кредит № 56886630 від 08 вересня 2024 року у загальному розмірі 22 892 (двадцять дві тисячі вісімсот дев`яносто дві) гривні 50 копійок, з яких 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок заборгованість за основною сумою кредиту; 17 892 (сімнадцять тисяч вісімсот дев`яносто дві) гривні 50 копійок заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙГЕР-ФІНАНС» про стягнення з ОСОБА_1 2 500 (двох тисяч п`ятисот) гривень 00 копійок штрафних санкцій відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЙГЕР-ФІНАНС» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 400 (дві тисячі чотириста) гривень 28 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 212 (сім тисяч двісті дванадцять) гривень 37 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 273 ЦПК України.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» адреса: 79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус код ЄДРПОУ 43561909.

Відповідач: ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 адреса: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 23.10. 2026 року.

Суддя