Ухвала суду № 140872835, 12.10.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/40950/26

Провадження № 1-кс/761/24436/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Івано-Франківськ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, в рамках кримінального провадження № 12025110000001059 від 22.12.2025, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування клопотання зазначено, що Слідчим управління Головного управління Національної поліції в Київській області за процесуального керівництва Київської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025110000001059 від 22.12.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

07.10.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання наявним ризикам, передбаченим п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з визначенням застави у межах 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання за вказаними в ньому підставами та просив його задовольнити.

Підозрюваний у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання у зв`язку з його необґрунтованістю та безпідставністю, подав відповідні письмові заперечення.

Слідчий суддя, заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що Слідчим управління Головного управління Національної поліції в Київській області за процесуального керівництва Київської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025110000001059 від 22.12.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

07.10.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Частиною 1 ст. 194 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Щодо обґрунтованості підозри.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді на даному етапі кримінального провадження доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є його причетність до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування відносно нього запобіжного заходу.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, підтверджується зібраними доказами у їх сукупності, а саме: показаннями допитаного в якості свідка ОСОБА_6 (протоколи допиту свідка від 24.12.2026, 05.01.2026, 27.02.2026); протоколом огляду та вручення грошових коштів від 04.02.2026; протоколом огляду предметів, проведеного 11.03.2026; протоколом про результати контролю за вчиненням злочину; протоколом проведення НСРД №2115т/55/109-2026; протоколом проведення НСРД № 4085/55/109-2026 від 03.06.2026; протоколом проведення НСРД № 17/1/3/2-439 від 05.02.2026; протоколом проведення НСРД № 1351 від 27.03.2026; протоколом проведення НСРД № 2114/55/109-2026 від 27.03.2026; протоколом проведення НСРД № 5539/55/109-2026 від 05.08.2026; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Враховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження обставини, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру від 07.10.2026, вчинив зазначене кримінальне правопорушення та на даному етапі досудового розслідування є достатні підстави, які поза розумним сумнівом свідчать про обґрунтованість пред`явленої підозри, оскільки в розпорядженні органу досудового розслідування є зібрані у встановленому законом порядку достатні фактичні данні, які свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення, що інкримінується підозрюваному органом досудового розслідування.

Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_4 вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акту, а не під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що свідчать про вірогідність причетності особи до вчинення інкримінованого злочину та необхідність застосування щодо такої особи обмежувального заходу.

Щодо наявності ризиків та їх обґрунтованість.

Прокурор посилався на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, для запобігання яких необхідно застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Так, наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_4 може ухилятися від органу досудового розслідування та суду, оскільки злочин, передбачений ч. 3 ст. 369-2 КК України, який останньому інкримінують, є тяжким та передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 8 років з конфіскацією майна, відтак, будучи обізнаним про покарання, що йому загрожує, для уникнення покарання може переховуватися від органу досудового розслідування та суду.

Суд вважає підтвердженим наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи що на даний час у рамках досудового розслідування зазначеного кримінального провадження не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування, не встановлені посадові особи з числа працівників ІНФОРМАЦІЯ_2, військово-лікарських комісій, медичних закладів охорони здоров`я, на яких за неправомірну вигоду ОСОБА_4 мав вплинути з метою прийняття рішення про виключення із військового обліку..

Також суд вважає актуальним наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, який підтверджується тим, що ОСОБА_4 володітиме інформацією стосовно характеризуючих, в тому числі біографічних даних і відомостями про місце проживання свідка, який надав органу досудового розслідування викривальні покази стосовно нього, у зв`язку з чим ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, матиме можливість безперешкодно впливати на вказаного учасника процесу шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови його від наданих показань.

Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків є актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії досудового розслідування та судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом;

При цьому, суд не може погодитися з твердженнями органу досудового розслідування про наявність ризику, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки він належним чином необґрунтований ні у клопотанні, ні у судовому засіданні та має лише формальне посилання на його наявність.

Отже, судом встановлена наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо наявності підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Метою застосування на стадії досудового розслідування запобіжного заходу відповідно до положень ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, про які зазначав прокурор у клопотанні.

Суд зазначає, що слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні не доведено, що більш м`який запобіжний захід, такий як наприклад застава, не забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 та запобігти існуючим ризикам.

Так, у клопотанні та під час судового засідання необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під варту органом досудового розслідування обґрунтовується лише наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

У відповідності до ст. ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено у ч. 2 ст. 183 КПК України та розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Нормою ст. 9 ч. 5 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Разом з тим, клопотання прокурора не містить переконливого обґрунтування припущень про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України.

Оцінюючи зібрані у справі матеріали, надавши оцінку встановленим фактам щодо особи підозрюваного, наявність ризиків у кримінальному провадженні, суд приходить висновку, що запобіжний захід, на застосуванні якого наполягає орган досудового розслідування, не відповідає фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, проаналізувавши всі надані сторонами докази та дані про особу підозрюваного, слідчий суддя не знаходить підстав для задоволення клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, у зв`язку з тим, що під час розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри та наявність існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави.

Такий запобіжний захід є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного, тяжкості пред`явленої йому підозри та може забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків.

Щодо розміру застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Так, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, яке згідно ст. 12 цього Кодексу віднесено до категорії тяжкого злочину.

Пунктом 2 ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, що до особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

У клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор просив визначити заставу у 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, посилаючись на характер обвинувачення, дані про особу підозрюваного, а також нездатність застави у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків,

Проте, частиною 5 ст. 182 КПК України передбачено, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Будь-яких підтверджень на виключність випадку у даному кримінальному провадженні, а також те, що застава у передбаченому п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України межах не зможе забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених обов`язків, слідчому судді не надано та під час судового розгляду не встановлено.

З урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд встановлює підозрюваному заставу у межах, встановлених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка не буде для нього непомірною.

При визначенні альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями статей 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішень у справах «W проти Швейцарії» від 26.01.1993, «Мангурас проти Іспанії» від 08.01.2009, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи обставини інкримінованого кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає, що застава у 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 176, 177, 178, 182-184, 193, 194, 196, 309 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання - відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави у межах вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 266 240 гривень в межах строку досудового розслідування, тобто по 07.12.2026 включно, з одночасним покладенням на підозрюваного обов`язків, передбачених частиною 5 ст. 194 КПК України, а саме

1) прибувати за кожним викликом до слідчого, прокурора або суду, а в разі неможливості з`явитися з поважних причин - завчасно повідомити про це посадову особу або орган, який здійснив виклик;

2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

3) не відлучатися за межі міста Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

4) утримуватися від спілкування зі свідками щодо обставин, які розслідуються в рамках кримінального провадження № 12025110000001059 від 22.12.2025;

5) здати на зберігання до відповідного територіального органу ДМС України за місцем проживання усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, службовий паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України;

6) носити електронний засіб контролю.

Визначений розмір застави має бути внесено самим підозрюваним, або іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), не пізніше п`яти днів з дня застосування запобіжного заходу у вигляді застави, тобто не пізніше 17.10.2025, у національній грошовій одиниці на наступний депозитний рахунок: UA128201720355259002001012089, отримувач - ТУ ДСАУ в м. Києві, код ЄДРПОУ - 26268059, банк отримувача - Державна казначейська служба України в м. Києві, МФО - 820172, призначення платежу: застава, № ухвали суду, прізвище, ім`я, по батькові підозрюваного.

Після внесення застави зобов`язати ОСОБА_4 надати слідчому або прокурору у кримінальному провадженні № 12025110000001059 від 22.12.2025 відповідний документ, що підтверджує її сплату.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі невнесення застави у визначений строк до нього може бути застосований більш суворіший запобіжний захід.

Роз`яснити заставодавцю обов`язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та виконання ним покладених обов`язків.

Роз`яснити, що у разі невиконання обов`язків, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. У разі звернення застави в дохід держави, слідчий суддя, суд, вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави в більшому розмірі або іншого запобіжного заходу, з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.

Термін дії обов`язків, покладених судом, а також строк дії ухвали визначити по 07.12.2026 включно.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, який призначений старшим слідчим групи слідчих у кримінальному провадженні № 12025110000001059 від 22.12.2025.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1