Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 756/3925/26
Провадження № 2/756/5221/26
ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(ЗАОЧНЕ)
22 жовтня 2026 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Пукала А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
У С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до Оболонського районного суду м. Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 359249847 від 07.05.2023 у розмірі 47 215,97 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 07.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем в електронній формі укладено кредитний договір, на виконання якого відповідач отримала кредитні кошти, а в подальшому збільшила суму кредиту до 9 300,00 грн. Кредит надано на умовах строковості, зворотності та платності, проте відповідач належним чином свої зобов`язання не виконала: кредит не повернула, а проценти за користування ним сплатила лише частково.
Право грошової вимоги до відповідача за зазначеним договором первісний кредитор відступив Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», яке в подальшому відступило його Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», а останнє позивачу. Станом на день звернення до суду заборгованість не погашена і становить 47 215,97 грн, з якої 9 299,50 грн заборгованість за тілом кредиту та 37 916,47 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.
Протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 11 березня 2026 року визначено головуючого суддю Оболонського районного суду м. Києва Андрейчука Т.В.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 25.03.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 18 червня 2026 року визначено головуючого суддю Оболонського районного суду м. Києва Пукала А.В.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 22.06.2026 цивільну справу прийнято до провадження судді Пукала А.В.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано відповідачу за зареєстрованим місцем проживання.
У встановлений судом п`ятнадцятиденний строк відзив на позовну заяву відповідач не подала, доказів на спростування заявлених вимог не надала. Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У позовній заяві позивач просив ухвалити заочне рішення та зазначив, що проти заочного розгляду справи не заперечує.
За таких обставин та за відсутності заперечень позивача, відповідно до ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи. Обраний судом порядок розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін не позбавляє відповідача права подати заяву про перегляд заочного рішення в порядку ст. 284 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 07.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 359249847, за умовами якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту 9 300,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник повернути кредит і сплатити проценти за користування ним (п. 2.1 договору).
Перший транш у сумі 3 100,00 грн надано одразу після укладення договору, орієнтовна дата його повернення 21.05.2023 (п. 2.3 договору); другий і решта траншів надаються протягом дисконтного періоду кредитування (п. 2.4 договору). Спосіб надання кожного траншу переказ грошових коштів, який завершується зарахуванням їх на поточний рахунок, для управління яким випущено платіжну картку з маскою номера НОМЕР_1 (п. 5.1 договору).
Дисконтний період кредитування визначено договором як період користування кредитом, протягом якого позичальник має право отримувати нові транші в межах кредитного ліміту (п. 1.1.3 договору); на момент укладення договору його строк становив 14 днів від дати отримання позичальником першого траншу (п. 3.1 договору). Дисконтний період може бути продовжений шляхом сплати всіх фактично нарахованих процентів, кількість таких продовжень не обмежена, а строк кожного продовження визначається за формулою, наведеною в п. 3.2 договору; для першої пролонгації позичальнику необхідно було сплатити нараховані за перші 14 днів проценти в розмірі 768,18 грн (п. 3.3 договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років (п. 11.1 договору); позичальник має право користуватися кредитом від дати фактичного отримання суми кредиту за кожним траншем і до закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання (п. 11.2 договору). Згідно з паспортом споживчого кредиту, який є невід`ємною частиною договору, строк кредитування становить до 1 826 днів, а дисконтний період від 1 до 65 днів з можливістю продовження.
За період від дати видачі кредиту до 21.05.2023 включно проценти нараховуються за дисконтною процентною ставкою 646,05% річних, що становить 1,77% від суми кредиту за кожний день користування ним (п. 8.3.1 договору); у разі продовження дисконтного періоду за індивідуальною процентною ставкою 646,26% річних, що також становить 1,77% в день (п. 8.3.2 договору). Після закінчення дисконтного періоду проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70% річних, що становить 2,98% від суми залишку кредиту за кожний день користування ним (п. 8.4 договору). Проценти нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня надання траншу за договором і до дня закінчення строку дії договору (п. 8.6 договору). Інших витрат позичальника, крім процентів за користування кредитом, договором не передбачено (п. 8.1 договору).
Орієнтовною датою погашення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами сторони визначили дату закінчення дисконтного періоду кредитування 21.05.2023 (п. 7.1 договору); після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язана сплачувати проценти щоденно (п. 7.3.2 договору). У разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання в повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитодавця у черговості, визначеній п. 7.6 договору.
Договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV46NQ9, який 07.05.2023 о 15:36 надіслано на зазначений відповідачем номер телефону НОМЕР_2 і введено нею 07.05.2023 о 15:38. Зазначене підтверджується заявкою на отримання грошових коштів у кредит від 07.05.2023, у якій відповідач вказала свої персональні та паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер телефону, адресу електронної пошти й номер платіжної картки, а також довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі, сформованою 06.08.2024.
Кредитодавець надав відповідачу кредитні кошти трьома траншами: 07.05.2023 3 100,00 грн, 10.05.2023 4 000,00 грн і 13.05.2023 2 200,00 грн, а всього 9 300,00 грн. Факт перерахування коштів підтверджується платіжними дорученнями від 07.05.2023, 10.05.2023 і 13.05.2023, у яких отримувачем зазначено ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), а призначенням платежу переказ коштів згідно з договором № 359249847 від 07.05.2023 для зарахування на платіжну картку з маскою номера НОМЕР_1 , а також довідками Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» № 359249847/28062025/Э від 28.06.2025, у яких наведено реквізити платіжних операцій, їх ідентифікатори, дату й час ініціювання та завершення кожної операції і реквізити платіжної картки отримувача.
На виконання ухвали суду від 25.03.2026 Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» листом від 24.04.2026 № 20.1.0.0/7-260420/93335-БТ повідомив, що на ім`я ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) банком емітовано платіжну картку з маскою номера НОМЕР_1 , фінансовим номером телефону за якою був номер НОМЕР_2 , та підтвердив зарахування на відкритий для управління цією карткою рахунок коштів у сумі 3 100,00 грн 07.05.2023, 4 000,00 грн 10.05.2023 і 2 200,00 грн 13.05.2023. До листа додано виписку з цього рахунку за період з 07.05.2023 по 18.05.2023, у якій відображено зазначені операції із зарахування переказів.
21.05.2023 відповідач сплатила 1 859,00 грн, з яких 1 858,50 грн зараховано в погашення нарахованих процентів і 0,50 грн у погашення тіла кредиту, у зв`язку з чим дисконтний період кредитування продовжено на 30 днів до 20.06.2023. Зазначене підтверджується довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі та розрахунком заборгованості первісного кредитора.
Як вбачається з розрахунків заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», у межах дисконтного періоду проценти нараховувалися на залишок кредиту за ставкою 1,77% в день, а з 21.06.2023 за ставкою 2,98% в день; нарахування процентів припинено 17.10.2023. Інших платежів, окрім платежу від 21.05.2023, на погашення заборгованості за кредитним договором від відповідача не надходило.
28.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, за яким клієнт відступає фактору права грошових вимог до боржників, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а право вимоги переходить у день підписання сторонами такого реєстру. На виконання цього договору сторони підписали реєстр прав вимоги № 241 від 25.07.2023, за яким право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 359249847 від 07.05.2023 у розмірі 23 937,05 грн (9 299,50 грн тіло кредиту, 14 637,55 грн проценти) відступлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги, а також актом звірки взаємних розрахунків і протоколом узгодження предмета факторингової операції.
31.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 31/0724-01, на виконання якого підписано реєстр прав вимоги № 1 від 31.07.2024. Згідно з витягом з цього реєстру право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 359249847 від 07.05.2023 у розмірі 47 215,97 грн (9 299,50 грн тіло кредиту, 37 916,47 грн проценти) відступлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс»; факт розрахунку за відступлене право підтверджується платіжною інструкцією.
15.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу № 15/07/25-Е, за умовами якого перехід прав вимоги відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників. Згідно з витягом з реєстру боржників від 15.07.2025 та актом прийому-передачі реєстру боржників від 15.07.2025 до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 359249847 від 07.05.2023 на загальну суму 47 215,97 грн (9 299,50 грн тіло кредиту, 37 916,47 грн проценти); факт розрахунку за відступлене право підтверджується платіжною інструкцією.
Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором № 359249847 від 07.05.2023 за період з 15.07.2025 по 26.12.2025 станом на 26.12.2025 заборгованість відповідача перед позивачем становить 47 215,97 грн, з якої 9 299,50 грн прострочена заборгованість за тілом кредиту та 37 916,47 грн прострочена заборгованість за процентами; заборгованості за штрафними санкціями не нараховано. Доказів погашення заборгованості матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (п. 5 ч. 1 ст. 3 цього Закону). За змістом ч. 3, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною, а відповідь про прийняття пропозиції може бути надана, зокрема, шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону. Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Відповідно до ст. 12 Закону моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
У постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 Верховний Суд зазначив, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору; це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, відповідно до якої укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позичальника, а такий правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Отже, підписання відповідачем кредитного договору шляхом введення одноразового ідентифікатора відповідає вимогам чинного законодавства, а сам договір за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, як цього вимагає ч. 1 ст. 1055 ЦК України.
Факт надання відповідачу кредитних коштів у сумі 9 300,00 грн підтверджений не лише платіжними дорученнями та довідками первісного кредитора, а й витребуваними судом доказами листом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» від 24.04.2026 та випискою з рахунку відповідача, які підтверджують як емісію платіжної картки саме на ім`я відповідача і належність їй зазначеного в договорі номера телефону, так і зарахування на цей рахунок трьох спірних сум у дати, що збігаються з датами надання траншів. Реквізити платіжної картки, на яку перераховувалися кредитні кошти, збігаються з реквізитами, визначеними п. 5.1 договору, що дає підстави вважати доведеним перерахування кредитних коштів саме відповідачу.
Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а відповідно до ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст. 1077, 1078 ЦК України (у редакції, чинній на час укладення договорів факторингу) за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника); предметом договору факторингу може бути як наявна, так і майбутня вимога, при цьому майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника і додаткового оформлення відступлення не потребує.
Дослідивши надані позивачем документи, суд встановив, що ланцюг відступлення права грошової вимоги за кредитним договором № 359249847 від 07.05.2023 підтверджений на кожному його етапі: договорами факторингу, підписаними реєстрами прав вимоги (реєстром боржників) і актом прийому-передачі, витяги з яких містять дані саме про цей кредитний договір і про відповідача, а також документами про розрахунки між сторонами відповідних договорів. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 24.05.2018 у справі № 905/306/17, за якою належним доказом набуття прав вимоги за кредитним договором є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги і реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови що він містить дані за відповідним кредитним договором.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначені договори факторингу у встановленому законом порядку не оспорювалися та недійсними не визнавалися. У постанові від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 Велика Палата Верховного Суду вказала, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, і в разі неспростування цієї презумпції всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися.
Отже, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 359249847 від 07.05.2023 і є належним кредитором у спірному зобов`язанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що у визначену договором дату погашення з урахуванням продовження дисконтного періоду 20.06.2023 кредит відповідачем не повернуто, а проценти після закінчення дисконтного періоду, які згідно з п. 7.3.2 договору підлягали сплаті щоденно, не сплачувалися. За таких обставин відповідач допустила прострочення виконання грошового зобов`язання.
Перевіряючи заявлений до стягнення розмір заборгованості, суд виходить із того, що кожна її складова підлягає окремій перевірці.
Заборгованість за тілом кредиту становить 9 299,50 грн і відповідає різниці між фактично наданою сумою кредиту (9 300,00 грн) та сумою, зарахованою в погашення тіла кредиту з платежу від 21.05.2023 (0,50 грн). Черговість зарахування цього платежу відповідає п. 7.6 договору, а неустойка чи інші платежі на час його внесення не нараховувалися.
Щодо заборгованості за процентами за користування кредитними коштами суд зазначає наступне.
Проценти нараховані за період з 07.05.2023 по 17.10.2023: у межах дисконтного періоду за ставкою 1,77% від суми залишку кредиту за день (п. 8.3.1, 8.3.2 договору), а з 21.06.2023 за ставкою 2,98% від суми залишку кредиту за день (п. 8.4 договору). Загальна сума нарахованих і не сплачених процентів становить 37 916,47 грн, з яких 14 637,55 грн нараховано первісним кредитором і 23 278,92 грн Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс». Розрахунок відповідає умовам договору та є арифметично правильним; відповідачем він не спростований.
Закінчення дисконтного періоду кредитування не припинило права кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитом. За умовами договору дисконтний період є періодом, протягом якого позичальник має право отримувати нові транші в межах кредитного ліміту та протягом якого застосовується пільгова (дисконтна) процентна ставка (п. 1.1.3, 3.1, 8.3.1 договору), і не є строком кредитування. Строк кредитування визначений п. 11.1, 11.2 договору та паспортом споживчого кредиту і становить 5 років, тобто до 07.05.2028, а п. 8.4 і 8.6 договору прямо передбачають нарахування процентів після закінчення дисконтного періоду за ставкою 1087,70% річних і до дня закінчення строку дії договору.
Оскільки проценти нараховані в межах строку кредитування, визначеного договором, підстав для висновку про їх нарахування поза межами цього строку немає, а правова позиція, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), згідно з якою після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, до спірних правовідносин не застосовується.
Кредитний договір укладено 07.05.2023, нарахування процентів за ним припинено 17.10.2023, а строк дії договору після цієї дати не продовжувався. Отже, обидві ці дати передують набранню чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 3498-IX, яким ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено обмеженням максимального розміру денної процентної ставки. З огляду на те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі (ст. 58 Конституції України), зазначене обмеження до нарахованих за цим договором процентів не застосовується.
Проценти за користування кредитом за своєю правовою природою є платою за користування наданими грошовими коштами (ч. 1 ст. 1048, ст. 1054 ЦК України), а не заходом цивільно-правової відповідальності за порушення зобов`язання. Розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються договором залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, строку користування кредитом та інших чинників на дату укладення договору (ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України).
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та у визначенні його умов, а згідно зі ст. 629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами. Умови кредитного договору в частині розміру процентних ставок відповідачем не оспорювалися та недійсними не визнавалися, а тому згідно зі ст. 204 ЦК України є правомірними.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 359249847 від 07.05.2023 у розмірі 47 215,97 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн. На підтвердження цих витрат надано договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, укладений з Адвокатським бюро «Соломко та партнери», додаткову угоду до нього № 25771100544 від 01.09.2025, у якій визначено доручення щодо стягнення заборгованості саме за кредитним договором № 359249847 від 07.05.2023, акт прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 з переліком робіт та їх вартістю, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю і довіреність. Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат наведено в позовній заяві відповідно до ст. 134 ЦПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Отже, склад і розмір цих витрат є доведеними.
Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з підстав їх неспівмірності (ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України) відповідач не заявляла.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи та чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін. Ці критерії суд застосовує незалежно від наявності клопотання іншої сторони.
У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Справа є малозначною, розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, належить до типової категорії спорів і не становить фактичної чи правової складності.
Водночас обсяг наданих адвокатом послуг вивчення матеріалів справи, складання позовної заяви, адвокатського запиту та клопотання про витребування доказів підтверджений актом прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 і відповідає ціні позову. За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу 7 000 грн є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, а тому ці витрати підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволено, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В :
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 359249847 від 07.05.2023 у розмірі 47 215,97 грн, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42986956, місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, кабінет 13).
Відповідач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Заочне рішення може бути переглянуте Оболонським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Андрій ПУКАЛО
Судове рішення № 140871821, Оболонський районний суд міста Києва було прийнято 22.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 756/3925/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: