Рішення № 140871790, 22.10.2026, Оболонський районний суд міста Києва

Дата ухвалення
22.10.2026
Номер справи
756/101/26
Номер документу
140871790
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

22.10.2026 Справа № 756/101/26

Унікальний номер 756/101/26

Номер провадження 2/756/3412/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Белоконної І.В.,

секретаря судового засідання - Погорелової В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру зайнятості, Державного центру зайнятості про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення компенсації у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Київського міського центру зайнятості у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 17.08.2026 та позовної заяви в новій редакції, просила: стягнути з Київського міського центру зайнятості на її користь (за рахунок бюджетних асигнувань Державного центру зайнятості як розпорядника коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати у розмірі 28646,79 грн; стягнути надлишково утримані із заробітної плати кошти у розмірі 2867,21 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що з 24.03.2004 перебувала у трудових відносинах з Київським міським центром зайнятості, з 08.07.2024 була незаконно звільнена з посади консультанта роботодавця відділу взаємодії з роботодавцями Оболонського управління КМЦЗ за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (у зв`язку зі скороченням штату).

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22.04.2025 у справі № 756/9178/24 позов ОСОБА_1 до Київського міського центру зайнятості задоволено частково, визнано звільнення незаконним, поновлено позивача на посаді, стягнуто на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 159425,19 грн (з утриманням встановлених законом податків і зборів) та 10000,00 грн моральної шкоди, судовий збір у розмірі 108,36 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 17.07.2025 у справі № 756/9178/24 апеляційну скаргу Київського міського центру зайнятості задоволено частково, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінено та визначено в сумі 158655,02 грн (з утриманням податків), в іншій частині рішення залишено без змін.

Позивач зазначила, що на виконання рішення суду в порядку негайного виконання 24.04.2025 їй було нараховано та виплачено заробітну плату за перший місяць вимушеного прогулу (16558,66 грн нараховано, 12750,17 грн виплачено після утримання податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) у розмірі 2980,56 грн та військового збору (далі - ВЗ) у розмірі 827,93 грн за ставкою 5 %). Залишок присудженої суми в розмірі 142 096,36 грн нараховано 14.10.2025 та фактично виплачено 15.10.2025 у розмірі 109414,18 грн (після утримання ПДФО в сумі 25 577,36 грн та ВЗ у сумі 7 104,82 грн за ставкою 5 %).

Оскільки присуджена заробітна плата за період з 09.07.2024 (перший день вимушеного прогулу) по 22.04.2025 (день ухвалення рішення судом першої інстанції) фактично виплачена частинами зі значною затримкою (останній платіж - 15.10.2025), позивач просила стягнути компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, у заявленому нею розмірі 28646,79 грн, обчисленому шляхом множення суми невиплаченого доходу за кожний місяць (наростаючим підсумком з урахуванням сум за попередні місяці) на приріст індексу споживчих цін за період затримки.

Крім того, позивач зазначила, що Київський міський центр зайнятості неправомірно утримав із належних їй виплат: військовий збір за ставкою 5 % замість належної ставки 1,5 % щодо доходу, нарахованого за серпень - листопад 2024 року, тобто за період до набрання чинності Законом України від 10.10.2024 № 4015-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» (далі - Закон № 4015-IX), яким з 01.12.2024 підвищено ставку військового збору з 1,5 % до 5 %. На думку позивача, застосовною є ставка, чинна на дату, за яку нараховано дохід, а не на дату його фактичної виплати, оскільки право на оплату праці виникло у неї в 2024 році, а закону не може надаватися зворотна дія в часі. Податкову соціальну пільгу в розмірі 272,52 грн, неправомірно доутриману у вересні 2025 року під час перерахунку компенсації за невикористану відпустку. Загальну суму надлишково утриманих коштів позивач визначила в розмірі 2867,21 грн.

Позивач послалася на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21), за яким середній заробіток за час вимушеного прогулу, передбачений частиною другою статті 235 КЗпП України, за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, а відтак підпадає під визначення доходу, компенсація втрати частини якого передбачена Законом № 2050-III.

Щодо індивідуальної податкової консультації ДПС України від 01.12.2025 № 6381/ІПК/99-00-24-03-03, якою Київський міський центр зайнятості обґрунтовує застосування ставки ВЗ 5% до всіх виплат, позивач зазначила, що остання має індивідуальний характер, не є нормативно-правовим актом та не змінює й не скасовує норм права (ст. ст. 52, 53 Податкового кодексу України), а за наявності у неї суперечливої консультації контролюючого органу з цього самого питання, яка підтверджує застосування ставки 1,5 % до доходу, нарахованого до 01.12.2024, спір про право підлягає вирішенню на користь платника податків відповідно до п. 56.21 ст. 56 ПК України.

Рух справи

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 19.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Протокольною ухвалою суду від 06.05.2026 до участі у справі як співвідповідача залучено Державний центр зайнятості.

15.05.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву поданий представником Київського міського центру зайнятості, в якому представник відповідача заперечував проти позовних вимог, обґрунтовуючи свою позицію наступним.

Київський міський центр зайнятості на виконання рішення суду поновив позивача на роботі та виплатив всі належні особі грошові кошти в повному обсязі.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу, на думку представника Київського міського центру зайнятості, не є заробітною платою у розумінні Закону України «Про оплату праці» та Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», а є виплатою разового характеру та способом відповідальності роботодавця за незаконне звільнення, а тому не підлягає компенсації за правилами, встановленими для затримки виплати заробітної плати.

Щодо ставки військового збору зазначив, що ставка збору визначається датою фактичного нарахування (виплати) доходу податковим агентом, а не періодом, за який такий дохід нараховано, оскільки відповідно до підпункту 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України нарахування, утримання та сплата військового збору здійснюються в порядку, встановленому для податку на доходи фізичних осіб, а відповідний дохід є доходом звітного періоду, в якому він фактично нарахований (виплачений) платнику, незалежно від періоду, за який його нараховано. На обґрунтування цього представник відповідача послався на індивідуальну податкову консультацію ДПС України від 01.12.2025 № 6381/ІПК/99-00-24-03-03.

Щодо утримання 272,52 грн зазначив, що воно є правомірним, за підсумками перерахунку середньоденної заробітної плати для обчислення компенсації за невикористану відпустку з урахуванням поновлення на посаді (наказ Київського міського центру зайнятості від 18.09.2025 № 184-в) сукупний оподатковуваний дохід позивача за квітень 2025 року перевищив граничний розмір доходу, що дає право на застосування податкової соціальної пільги, встановлений підпунктом 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим раніше надана пільга підлягала скасуванню, а відповідна сума податку - доутриманню.

У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача навів детальний контррозрахунок нарахувань та утримань за всіма виплатами (24.04.2025 - 16 558,66 грн нараховано, утримано ПДФО 2 980,56 грн та ВЗ 827,93 грн (5 %), виплачено 12 750,17 грн; 19.09.2025 - 9 821,28 грн нараховано, утримано ПДФО 1 767,83 грн, ВЗ 491,06 грн та додатково донараховано ПДФО у зв`язку зі скасуванням податкової соціальної пільги в сумі 272,52 грн, виплачено 7 289,87 грн; 14.10.2025 - 142 096,36 грн нараховано, утримано ПДФО 25 577,36 грн та ВЗ 7 104,82 грн (5 %), виплачено 109 414,18 грн), наполягаючи на правомірності застосованих ставок та утримань і на відсутності підстав для задоволення позову.

У поданих через підсистему «Електронний суд» додаткових поясненнях від 24.09.2026 представник відповідача - Державного центру зайнятості заперечував проти своєї участі у справі як належного відповідача, зазначивши, що Київський міський центр зайнятості та Державний центр зайнятості є окремими юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс та власні небюджетні рахунки в органах Державної казначейської служби України, що відкриваються в порядку, визначеному Порядком казначейського обслуговування коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1465.

Відповідно до Положення про Державну службу зайнятості, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 16.12.2020 № 2663 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.12.2020 за № 1305/35588), та Положення про Київський міський центр зайнятості, затвердженого наказом ДЦЗ від 14.07.2023 № 106, керівник регіонального центру зайнятості самостійно призначає на посаду та звільняє з посади працівників (крім своїх заступників) і центр зайнятості самостійно несе відповідальність за наслідки своєї діяльності, в тому числі за виконання зобов`язань перед працівниками. Позовна заява (в тому числі в новій редакції) не містить жодної окремої матеріально-правової вимоги до Державного центру зайнятості, а лише вказівку на бажане позивачкою джерело виконання рішення, що не є предметом розгляду суду в порядку цивільного судочинства.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити у повному обсязі.

Представник Київського міського центру зайнятості в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні у повному обсязі.

Представник Державного центру зайнятості в судовому засіданні зазначив, що не є належним відповідачем по справі, позивачем не заявлено до Державного центру зайнятості жодних позовних вимог.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Вислухавши позицію позивача та представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та правовідносини між сторонами.

Встановлені судом обставини справи та правовідносини сторін.

Судом встановлено, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22.04.2025 у справі № 756/9178/24 поновлено ОСОБА_1 на посаді консультанта роботодавця відділу взаємодії з роботодавцями Оболонського управління Київського міського центру зайнятості (адреса: м. Київ, вул. Жилянська, 47-Б, код ЄДРПОУ 03491091). Стягнуто з Київського міського центру зайнятості на користь ОСОБА_1 159 425,19 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу включно з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів, 10 000,00 грн компенсації моральної шкоди та 108,36 грн судового збору. В задоволенні решти вимог відмовлено. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді консультанта роботодавця відділу взаємодії з роботодавцями Оболонського управління Київського міського центру зайнятості (адреса: м. Київ, вул. Жилянська, 47-Б, код ЄДРПОУ 03491091), а також стягнення на її користь з Київського міського центру зайнятості (адреса: м. Київ, вул. Жилянська, 47-Б, код ЄДРПОУ 03491091) заробітної плати у межах суми платежу за один місяць в розмірі 16 558, 66 грн з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Постановою Київського апеляційного суду від 17.07.2025 рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22.04.2025 в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і в частині судових витрат змінено. Стягнуто з Київського міського центру зайнятості на користь ОСОБА_1 158 655,02 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу включно з утриманням з цієї суми податків та зборів. Стягнуто з Київського міського центру зайнятості в дохід держави судовий збір в розмірі 4196,63 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 15.09.2025 відмовлено у відкритті касаційного провадження.

Наказом Київського міського центру зайнятості № 118-к від 23.04.2025, поновлено ОСОБА_1 на посаді консультанта роботодавця відділу взаємодії з роботодавцями Оболонського управління Київського міського центру зайнятості. Встановлено ОСОБА_1 посадовий оклад у розмірі 5800,00 грн, надбавку за інтенсивність праці у розмірі 10 відсотків посадового окладу та надбавку за вислугу років у розмірі 20 відсотків посадового окладу. Визначено робоче місце за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 47-Б, зал № 1, І поверх (приміщення Київського міського центру зайнятості).

Судом встановлено й сторонами не заперечується, що на виконання зазначених судових рішень Київського міського центру зайнятості здійснив такі нарахування і виплати позивачу: 24.04.2025 (в порядку негайного виконання рішення суду першої інстанції, за перший місяць вимушеного прогулу) - нараховано 16 558,66 грн, утримано ПДФО 2 980,56 грн (18 %) та ВЗ 827,93 грн (5 %), до виплати - 12 750,17 грн; 14.10.2025 - нараховано залишок присудженої суми 142 096,36 грн, утримано ПДФО 25 577,36 грн (18 %) та ВЗ 7 104,82 грн (5 %), до виплати - 109 414,18 грн; фактично виплачено 15.10.2025.

Отже, заборгованість із заробітної плати, присуджена рішенням суду від 22.04.2025 та постановою апеляційного суду від 17.07.2025, погашена Київським міським центром зайнятості у повному обсязі.

Наказом Київського міського центру зайнятості № 188-к від 09.06.2025 звільнено ОСОБА_1 з посади консультанта роботодавця відділу взаємодії з роботодавцями Оболонського управління Київського міського центру зайнятості 11.06.2025 у зв`язку з відмовою від проходження роботи внаслідок зміни істотних умов праці, п. 6 ст. 36 КЗпП України.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення

Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно зі ст. 21, 43, 46 Конституції України, ст. 94, 115 КЗпП України, ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці», кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач, якими можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом спірних матеріальних правовідносин.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та по суті не заперечується жодним з учасників справи, що роботодавцем позивача, стороною трудового договору та боржником за рішенням суду в справі № 756/9178/24 є саме Київський міський центр зайнятості - юридична особа публічного права, яка відповідно до Положення про Київський міський центр зайнятості, затвердженого наказом ДЦЗ від 14.07.2023 № 106, та Положення про Державну службу зайнятості, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 16.12.2020 № 2663, має статус юридичної особи, самостійний баланс, власні рахунки в органах Державної казначейської служби України, самостійно наймає та звільняє працівників (крім заступників керівника) і самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, в тому числі перед працівниками.

Державний центр зайнятості є окремою юридичною особою, яка здійснює організаційно-методичне керівництво діяльністю регіональних центрів зайнятості, однак не є стороною трудового договору з позивачем та не брав безпосередньої участі у нарахуванні й виплаті їй спірних сум. Жодних самостійних позовних вимог матеріально-правового характеру до Державного центру зайнятості (про стягнення з нього конкретних грошових сум) позовна заява, в тому числі позовна заява в новій редакції, не містить: зазначення позивачем бажаного джерела фінансування виконання судового рішення (за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, розпорядником яких є Державний центр зайнятості) є вказівкою на порядок виконання рішення суду, що відповідно до статей 430, 432 ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження» вирішується на стадії примусового виконання судового рішення, а не є предметом судового розгляду і не породжує самостійного грошового зобов`язання Державного центру зайнятості перед позивачем в межах даного спору.

За таких обставин суд доходить висновку, що Державний центр зайнятості не є належним відповідачем за вимогами, заявленими в даній справі, а відповідні вимоги до нього (в частині, в якій вони можуть розглядатися як самостійно заявлені) задоволенню не підлягають. Стягнення всіх присуджених цим рішенням сум у межах цієї справи здійснюється виключно з Київського міського центру зайнятості як роботодавця.

Щодо правової природи середнього заробітку за час вимушеного прогулу та права на компенсацію за Законом «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» .

Відповідно до статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам; під доходами цей Закон розуміє грошові доходи громадян, одержувані ними на території України, які не мають разового характеру, зокрема пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітну плату.

Частиною 2 статті 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, при цьому такому працівникові виплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21) зроблено правовий висновок про те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу та заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (стаття 117 КЗпП України) мають різну правову природу; середній заробіток за час вимушеного прогулу, передбачений частиною 2 статті 235 КЗпП України, за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, незаконно позбавленого можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин.

Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права; аналогічне правило закріплене в частині четвертій статті 263 ЦПК України.

За таких обставин суд, враховуючи зазначений правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, вищий за ієрархією щодо наведених відповідачем постанов колегій Касаційного адміністративного суду у справах № 804/3000/18 та № 1540/3742/18 (які, крім того, ухвалені в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства, за наслідками розгляду спорів у інших правовідносинах), доходить висновку, що присуджений позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є заробітною платою (доходом у розумінні статті 2 Закону № 2050-III), а тому його невиплата в установлені строки є підставою для нарахування компенсації за правилами Закону № 2050-III та Порядку № 159. Доводи відповідача про разовий характер цієї виплати та відсутність підстав для компенсації суд відхиляє як необґрунтовані.

Щодо розміру компенсації втрати частини доходів.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Аналогічний порядок деталізовано пунктом 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, за яким сума компенсації обчислюється як добуток суми нарахованого, але не виплаченого працівникові доходу за відповідний місяць (після утримання податків та обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відповідному періоді, поділеного на 100.

Отже, законодавством встановлено, що компенсація обчислюється окремо за кожний місяць невиплати, виходячи із суми, належної до виплати саме за цей місяць (після утримання податків), з накопиченим приростом індексу інфляції за період з наступного місяця після нарахування доходу по місяць його фактичної виплати.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що він здійснений із порушенням наведеної методики: позивач застосовувала не суму нарахованого доходу за відповідний місяць, а наростаючий підсумок (суму невиплаченого доходу за відповідний місяць, збільшену на суму невиплаченого доходу за всі попередні місяці), що призводить до багаторазового врахування однієї й тієї самої суми в розрахунку компенсації за кожен наступний місяць та необґрунтованого завищення її розміру. Такий спосіб обчислення не відповідає Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, а тому розрахунок позивача в заявленому нею розмірі 28 646,79 грн судом відхиляється.

Здійснивши власний розрахунок компенсації за кожен місяць окремо, виходячи з сум, нарахованих позивачу за відповідні місяці вимушеного прогулу (після утримання ПДФО за ставкою 18 % та військового збору за ставкою, яка визнана судом належною для відповідного періоду), та з приростом індексу споживчих цін за період із місяця, наступного за місяцем нарахування доходу, по жовтень 2025 року (місяць фактичного остаточного погашення заборгованості), суд встановив такі показники (розрахунок додається до матеріалів справи):

Місяць нарахуванняНараховано, грнУтримано ПДФО (18 %) та ВЗ, грнСума після утримань, грнПриріст ІСЦ до 10.2025, %Сума компенсації, грнсерпень 2024 (залишок 17,5 роб. дн.)13477,982628,2110 849,2713,55191470,34вересень 2024 (21 роб. дн.)16 173,573 153,8413 019,7311,87381 545,94жовтень 2024 (23 роб. дн.)17 713,913 454,2114 259,709,89571 411,10листопад 2024 (21 роб. дн.)16 173,573 153,8413 019,737,84661 021,61грудень 2024 (22 роб. дн.)16 943,743 897,0613 046,686,3576829,46січень 2025 (23 роб. дн.)17 713,914 074,2013 639,715,0964695,14лютий 2025 (20 роб. дн.)15 403,403 542,7711 860,634,2623505,50березень 2025 (21 роб. дн.)16 173,573 719,9212 453,652,7215338,93квітень 2025 (16 роб. дн.)12 322,722 834,239 488,492,0075190,48Перший платіж за липень - частину серпня 2024 року в сумі 16558,66 грн, виплачений 24.04.2025, тобто протягом того самого місяця, в якому він був нарахований, не включається до розрахунку компенсації, оскільки відповідно до статті 2 Закону № 2050-III компенсація нараховується лише в разі затримки на один і більше повних календарних місяців; станом на дату його виплати така затримка щодо цього платежу не настала.

Сума компенсації за наведеним розрахунком, з урахуванням заокруглення проміжних величин (середньоденної заробітної плати, кількості робочих днів та індексів інфляції) до найближчої копійки на кожному етапі обчислення, становить 8 008,00 грн. Зазначена сума є меншою за суму, заявлену позивачкою до стягнення (28 646,79 грн), а тому в частині, яка перевищує 8008,00 грн, у задоволенні цієї вимоги необхідно відмовити.

Щодо ставки військового збору, застосовної до доходу, нарахованого за серпень листопад 2024 року.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» № 4015-IX внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, якими з 01.12.2024 ставку військового збору підвищено з 1,5 % до 5 % від об`єкта оподаткування для платників, визначених підпунктом 1.1 пункту 16-1 (у чинній редакції - пункту 16-1 прим. 1) підрозділу 10 розділу XX ПК України.

Визначальним для застосування відповідної ставки є податковий (звітний) період, за який нараховано дохід у вигляді заробітної плати, а не дата його фактичної виплати: до доходу, нарахованого за податкові періоди до 01.12.2024, застосовується ставка військового збору 1,5 % незалежно від дати його фактичної виплати. Такий підхід випливає із загального правила визначення об`єкта та ставки оподаткування за правилами розділу IV ПК України (на які є відсильна норма пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України) та відповідає офіційним роз`ясненням Державної податкової служби України щодо порядку застосування підвищеної ставки військового збору, запровадженої Законом № 4015-IX.

Суд враховує, що індивідуальна податкова консультація ДПС України від 01.12.2025 № 6381/ІПК/99-00-24-03-03, на яку посилається Київський міський центр зайнятості, відповідно до статей 52, 53 Податкового кодексу України має індивідуальну дію, не є джерелом права та не звільняє суд від обов`язку застосувати норму закону в її дійсному змісті. Окрім того, позивачем надано суду іншу податкову консультацію контролюючого органу з цього самого питання, зміст якої суперечить консультації, наданій Київським міським центром зайнятості. За наявності суперечливих роз`яснень контролюючого органу з одного й того самого питання застосування норм податкового законодавства спір підлягає вирішенню на користь платника податків відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункту 56.21 статті 56 ПК України (презумпція правомірності рішень платника податків).

Оскільки середній заробіток за час вимушеного прогулу, присуджений позивачу, нараховано за періоди серпня - листопада 2024 року (тобто до набрання чинності підвищеною ставкою військового збору), суд доходить висновку, що до відповідних сум підлягала застосуванню ставка військового збору 1,5 %, а не фактично утримана Київським міським центром зайнятості ставка 5 %.

Виходячи з сум, нарахованих позивачу за серпень (залишок після першого платежу) - листопад 2024 року, різниця між фактично утриманим військовим збором за ставкою 5 % та належним військовим збором за ставкою 1,5 % становить:

МісяцьНараховано, грн ВЗ 5% (фактично утримано), грнВЗ 1,5 % (належний), грнНадлишково утримано, грнсерпень 202413477,98673,90196,39471,72вересень 202416 173,57808,68242,60566,08жовтень 202417 713,91885,70265,71619,99листопад 202416173,57808,68242,60566,08Враховуючи середньоденну ставку оплату праці позивача у розмірі 770,17 грн застосовану також у судових рішеннях у справі № 756/9178/24, загальна сума надлишково утриманого військового збору становить 2 223,85 грн.

Щодо надлишково утриманої податкової соціальної пільги в розмірі 272,52 грн.

Відповідно до підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 Податковогокодексу України податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого платнику податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата, якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.

Застосовуючи той самий підхід до визначення податкового періоду, якого дотримався суд при вирішенні питання про ставку військового збору, а саме, що дохід для цілей оподаткування повинен співвідноситися з періодом, за який він нарахований, а не з періодом його фактичної виплати чи перерахунку, суд доходить висновку, що передбачене статтею 169 Податкового кодексу України порівняння розміру місячного доходу з граничним розміром для застосування податкової соціальної пільги мало здійснюватися Київським міським центром зайнятості окремо щодо доходу позивача за квітень 2025 року, фактично нарахованого та виплаченого за цей місяць на момент застосування пільги, а не шляхом подальшого приєднання до доходу квітня 2025 року сум, нарахованих та присуджених їй за наслідками судового розгляду справи № 756/9178/24 за інші звітні періоди (липень 2024 року - березень 2025 року).

За таких обставин донарахування Київським міським центром зайнятості податку на доходи фізичних осіб у розмірі 272,52 грн у вересні 2025 року, здійснене у зв`язку зі скасуванням податкової соціальної пільги, застосованої до доходу позивача за квітень 2025 року, є безпідставними та недоведенеми, а зазначена сума підлягає поверненню позивачу.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, є вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати в розмірі 8 008,00 грн; надлишково утриманого військового збору в розмірі 2223,85 грн та надлишково утриманої податкової соціальної пільги в розмірі 272,52 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від позивачів у справах про стягнення заробітної плати звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях, у зв`язку з чим позивачка не сплачувала судовий збір за подання цього позову.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 статті 141 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі коли позивача звільнено від їх сплати, присуджуються з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної частини вимог.

За таких обставин із Київського міського центру зайнятості в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 12-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги - задовольнити частково.

Стягнути з Київського міського центру зайнятості (ЄДРПОУ 03491091) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітньої плати у розмірі 8008 (вісім тисяч вісім гривень) 00 копійок, надлишково стягнутий військовий збір у розмірі 2223 (дві тисячі двісті двадцять три) гривні 85 копійок та надлишково стягнуту податкову соціальну пільгу у розмірі 272 (двісті сімдесят дві) гривні 52 копійки.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Київського міського центру зайнятості (ЄДРПОУ 03491091) на користь держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одну) гривню 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 22.10.2026.

Суддя І.В. Белоконна

Часті запитання

Який тип судового документу № 140871790 ?

Документ № 140871790 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 140871790 ?

Дата ухвалення - 22.10.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 140871790 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 140871790 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 140871790, Оболонський районний суд міста Києва

Судове рішення № 140871790, Оболонський районний суд міста Києва було прийнято 22.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.

Судове рішення № 140871790 відноситься до справи № 756/101/26

Це рішення відноситься до справи № 756/101/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 140871785
Наступний документ : 140871791