Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 752/20191/26
Провадження №: 1-кп/752/2357/26
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.10.2026 м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
представника потерпілих ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження № 12026100000000446, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.04.2026, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, освіта середня спеціальна, розлучений, має двох малолітніх дітей, офіційно не працевлаштований, раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
ВСТАНОВИВ:
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Судом визнано доведеним, що ІНФОРМАЦІЯ_5 приблизно о 06 год 55 хв ОСОБА_5 , керуючи технічно справним автомобілем марки "Tesla Model 3", реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався в межах другої (середньої) смуги руху з наявних трьох проїзної частини Дарницького мосту в місті Києві за напрямком руху зі сторони вулиці Юрія Шумського в напрямку Наддніпрянського шосе в місті Києві зі швидкістю приблизно 175,12-189,7 км/год, яка понад втричі перевищувала максимально дозволену на цій ділянці дороги швидкість 50 км/год.
У цей час попереду автомобіля "Tesla Model 3", реєстраційний номер НОМЕР_1 , в попутному напрямку в межах першої (крайньої правої) смуги руху проїзної частини Дарницького мосту рухався автомобіль марки "Suzuki Vitara", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_10 , попереду якого в попутному напрямку в межах другої (середньої) смуги рухався автомобіль марки "Daewoo Lanos", реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_7 , в салоні якого на передньому пасажирському сидінні перебувала пасажир ОСОБА_11 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Під час руху ОСОБА_5 допустив порушення вимог пунктів 1.3, 1.5, підпункту "б" пункту 2.3, пунктів 10.1, 12.4, підпункту "б" пункту 12.9 Правил дорожнього руху України, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 "Про Правила дорожнього руху" (далі - Правила дорожнього руху).
Так, пункт 1.3 Правил дорожнього руху визначає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з пунктом 1.5 цих Правил дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Підпункт "б" пункту 2.3 зобов`язує водія для забезпечення безпеки дорожнього руху бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Пункт 10.1 Правил дорожнього руху вимагає, щоб перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Відповідно до пункту 12.4 Правил дорожнього руху у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Підпунктом "б" пункту 12.9 Правил дорожнього руху водієві заборонено перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.
Порушення вказаних вимог Правил дорожнього руху з боку водія ОСОБА_5 виявилися у тому, що він ІНФОРМАЦІЯ_5 приблизно о 06 год 55 хв, керуючи технічно справним автомобілем марки "Tesla Model 3", реєстраційний номер НОМЕР_1 , будучи обізнаним, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, умисно та зухвало ігноруючи вимоги Правил дорожнього руху, безвідповідально ставлячись до можливості настання негативних наслідків, усвідомлюючи, що на даній ділянці дороги максимально дозволена швидкість складає 50 км/год, маючи об`єктивну змогу спостерігати за дорожньою обстановкою, учасниками дорожнього руху, спостерігати за показниками спідометра та обрати швидкість руху в межах дозволеної, свідомо порушуючи швидкісний режим, усвідомлюючи, що вибір швидкості і контроль за швидкісними параметрами визначається односторонньою вольовою активністю водія, наражаючи на небезпеку інших учасників дорожнього руху, усвідомлюючи, що своїми односторонніми діями створив умови, в яких позбавлений можливості уважно стежити за дорожньою обстановкою та відповідно реагувати на її зміни, нехтуючи застосуванням безпечних прийомів керування, не маючи перешкод технічного характеру для безпечного керування транспортним засобом, перевищуючи максимально дозволену в населених пунктах швидкість, не зміг вірно оцінити дорожню обстановку та обрати безпечні прийоми керування, при випередженні автомобіля, який рухався попереду в попутному напрямку в межах другої смуги та перед перестроюванням і зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, змінив напрямок руху вправо, в`їхав в крайню праву смугу, де вчинив зіткнення з задньою лівою частиною автомобіля "Suzuki Vitara", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_10 , та продовжив рух вперед.
Після цього автомобіль марки "Tesla Model 3", реєстраційний номер НОМЕР_1 , в`їхав в другу смугу руху, де вчинив зіткнення з задньою частиною автомобіля "Daewoo Lanos", реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_7 , який рухався попереду в попутному напрямку, спричинивши дорожньо-транспортну пригоду.
У результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди пасажирка автомобіля "Daewoo Lanos", реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_11 , отримала такі тілесні ушкодження: а) забійна рана на спині, кінчику та правому крилі носа; б) крововилив у підшкірно-жирову клітковину з нерівномірним розповсюдженням на м`язи, на правій бічній поверхні грудей; перелом ребер справа і зліва по різних анатомічних лініях, з ушкодженням пристінкової плеври, перелом правої лопатки, повний розрив хребтового стовпа по міжхребцевому диску між 7 та 8 грудними хребцями, з розривами його зв`язок, та ушкодженням спинного мозку та його оболонок; неповний поперечний розрив низхідної частини аорти; розрив капсули і тканини нижньої частини правої легені; розрив капсули і тканини правої частини печінки; крововиливи в зв`язки апарат легень, печінки, селезінки та правої нирки - ознаки струсу тіла; в) кров у плевральних та черевній порожнинах (всього біля 2600 мл); малокрів`я внутрішніх органів; смугасті крововиливи під ендокардом лівого шлуночка серця; ознаки шунтування крові в нирках; вогнищеве гостре здуття легень - ознаки крововтрати та шоку. Від отриманих ушкоджень ОСОБА_11 померла на місці дорожньо-транспортної пригоди.
Ушкодження, спричинені ОСОБА_11 , мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя (небезпека для життя, поєднаної травми грудей і живота, з переломами ребер, правої лопатки та розриву хребта в грудному відділі, ушкодження внутрішніх органів з розвитком крововтрати і шоку) та знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті. Смерть ОСОБА_11 настала від поєднаної травми грудей та живота, з переломами ребер, правої лопатки та розриву хребта в грудному відділі з ушкодженням спинного мозку та його оболонок, ушкодженням легень, печінки, з розвитком крововтрати і шоку.
В діях водія ОСОБА_5 вбачаються невідповідності вимогам пунктів 10.1, 12.4 та підпункту "б" пункту 12.9 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками. Крім того, під час руху ОСОБА_5 допустив порушення вимог пунктів 1.3, 1.5, підпункту "б" пункту 2.3 Правил дорожнього руху.
Порушення водієм ОСОБА_5 вимог п. 10.1, 12.4, п. "б" п. 12.9 Правил дорожнього руху України знаходяться у прямому причинному зв`язку з виникненням зазначеної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками, що доводиться висновками експертів та показанням обвинуваченого.
Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого визнається винуватим обвинувачений.
Своїми діями обвинувачений ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_11 .
Докази на підтвердження встановлених судом обставин. Позиція обвинуваченого.
Вказаних висновків суд дійшов з огляду на те, що обвинувачений не оспорював фактичні обставини, які викладені в обвинувальному акті, та повністю визнав свою вину, а також з огляду на те, що учасники судового провадження не заперечували проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин. Суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів, що характеризують його особу і стосуються вирішення питання про долю речового доказу та процесуальних витрат, а також матеріалів, що стосуються цивільних позовів.
У ході допиту свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, ОСОБА_5 визнав повністю, надав показання, за змістом яких він повністю підтвердив дату, час і місце настання дорожньо-транспортної пригоди, зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_5 о 06:55 рухався за кермом автомобіля "Tesla" Дарницьким мостом з Лівого на Правий берег міста Києва з перевищенням швидкості, підтвердив, що, виконуючи маневр перестроювання, в`їхав в один легковий автомобіль, від удару його автомобіль відкинуло в автомобіль "Daewoo Lanos", який рухався в другій смузі, і що в автомобілі "Daewoo Lanos" загинула пасажирка, яка сиділа на передньому правому сидінні. Пояснив, що після зіткнення вийшов з автомобіля, допомагав відкрити двері водія автомобіля "Daewoo Lanos", намагався розблокувати пасажирські двері, зателефонував до поліції та викликав швидку медичну допомогу, а також добровільно поїхав на здачу аналізів. Ствердно вважає, що саме його дії призвели до дорожньо-транспортної пригоди, і зробив для себе належні висновки. Зазначив, що ситуація була для нього шоком: він ніколи не думав, що перевищення швидкості призведе до загибелі людини.
На запитання представника потерпілих обвинувачений повідомив, що пам`ятає розвиток подій того ранку, зокрема те, що за кілька хвилин до цієї дорожньо-транспортної пригоди спричинив зіткнення з транспортним засобом ВАЗ і поїхав далі, не зупинившись. Свої дії засуджує і вважає, що виправдання їм немає. На місці події бачив водія автомобіля "Daewoo Lanos" та двох його дочок, які приїхали, вибачився перед ними та перед водієм автомобіля "Suzuki"; гадає, що сказав "прийміть мої співчуття", але дослівно не пам`ятає. Був морально пригнічений, мав дуже високий артеріальний тиск. Перші наслідки усвідомив, коли вийшов з автомобіля. Під час першого допиту скористався правом не свідчити проти себе, передбаченим ст. 63 Конституції України, через погане самопочуття, фізичне та моральне, а надалі, коли до слідчого ізолятора прибув слідчий, надавав показання. Свою винуватість визнає з першого дня.
Під час розгляду справи обвинувачений свідомо і добровільно підтвердив, що всі обставини, відображені в обвинувальному акті, відповідають дійсності.
Покази обвинуваченого в судовому засіданні чіткі, послідовні, не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.
Відповідно до висновку судової експертизи № 042-591-2026, яку розпочато 29.04.2026 і закінчено 20.07.2026, у крові та сечі ОСОБА_5 алкоголю й наркотичних речовин не виявлено, виявлено лише нікотин. Тілесних ушкоджень у нього не виявлено.
Безпосередньо досліджені докази суд вважає належними, допустимими, достовірними.
Отже, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд доходить висновку про повну доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за вище встановлених обставин.
Підстав для виходу за межі висунутого обвинувачення чи його зміни суд не вбачає.
Мотиви призначення покарання.
Під час судових дебатів сторони висловили свої міркування щодо міри необхідного покарання та вирішення цивільних позовів.
Прокурор вважав вину обвинуваченого доведеною з огляду на те, що обвинувачений визнав своє винуватість і дав показання, а кваліфікацію за ч. 2 ст. 286 КК України правильною. Ззазначив, що ОСОБА_5 , порушуючи Правила дорожнього руху та перевищуючи швидкісний режим більш ніж утричі, вчинив зіткнення з автомобілем "Daewoo Lanos", що призвело до загибелі пасажирки, і що обвинувачений частково відшкодував завдану шкоду. До обставин, що пом`якшують покарання, прокурор відніс щире каяття, обтяжуючих обставин не вказав. Просив взяти до уваги дані про особу обвинуваченого (не перебуває на профілактичних обліках, розлучений, має на утриманні двох малолітніх дітей, одна дитина має інвалідність і він є її опікуном, також є учасником бойових дій, раніше не судимий), те, що під час розгляду обвинувачений визнав вину, розкаявся й частково відшкодував шкоду, а також позицію потерпілих, які бажають суворого покарання. При цьому прокурор просив врахувати систематичне порушення ОСОБА_5 Правил дорожнього руху та думку потерпілих і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Представник потерпілих ОСОБА_9 просив задовольнити цивільні позови та призначити максимальне покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України. Він заперечив щире каяття обвинуваченого: на його думку, каяття є ставленням особи до вчиненого, яке має підтверджуватися поведінкою, а такої поведінки не було ні після дорожньо-транспортної пригоди, ні в ході розгляду. Обвинувачений, за словами представника, лише розрахував неможливість уникнення відповідальності, до цієї події вже вчинив іншу дорожньо-транспортну пригоду й не зупинився, тоді як за наявності каяття мав би зупинитися після першої, і просто не бажає нести покарання.
Захисник ОСОБА_6 просив про помірне покарання. Він зазначив, що обвинувачений визнав вину, щиро розкаявся, надавав правдиві показання, не заперечував жодної з обставин, що сталася трагедія, яку жодне покарання не виправить, що обвинувачений шукав шляхи примирення, зокрема через захисника, передавав письмові вибачення, а за допомогою родини знайшов кошти, які використав не на заставу, а на відшкодування моральної шкоди, а решту відшкодування обвинувачений виплачуватиме. Захисник звернув увагу, що в обвинуваченого двоє дітей, одна з яких має інвалідність, і що порушення Правил дорожнього руху сторона захисту не спростовує. Він просив обмежитися покаранням у виді позбавлення волі на строк 4 роки з додатковим покаранням на строк 1 рік і звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки, оскільки це дасть змогу довести виправлення без ізоляції від суспільства, доглядати дітей і заробляти кошти для відшкодування шкоди. Цивільні позови, на його думку, підлягають задоволенню частково, відповідно до поданих відзивів.
У дебатах та останньому слові обвинувачений ОСОБА_5 вибачився перед потерпілими у черговий раз, зазначив, що не хотів настання наслідків і щиро шкодує. Він пояснив, що після зіткнення вийшов з автомобіля, ламав двері автомобіля, у якому була пасажирка, викликав поліцію та швидку допомогу, у перший день висловив жаль і вибачився, не ховався, добровільно поїхав на здачу аналізів, скористався правом, передбаченим ст. 63 Конституції України, коли його затримали, а коли до слідчого ізолятора приїхав слідчий, дав показання, з ізолятора надсилав потерпілим листи й пропонував відшкодування. Повідомив, що має двох дітей, старша донька має інвалідність і потребує його уваги та постійного піклування . За його словами, маючи відстрочку від мобілізації, він пішов добровольцем до Збройних Сил України й пройшов Бахмут ; він ніколи не заперечував, що перевищував швидкість і що його притягали до відповідальності за ст. 122 КУпАП за перевищення швидкості до 20 км/год. Просив ухвалити справедливе рішення.
У репліці потерпіла ОСОБА_8 зазначила, що обвинувачений не завжди казав правду, що вона втратила матір внаслідок перевищення швидкості втричі, що за дві хвилини до цього він уже вчинив дорожньо-транспортну пригоду й поїхав, що довідку про інвалідність його дитини видано у 2022 році й оформлено, на її думку, для звільнення від військової служби, що міст має стратегічне значення, що це удар і непоправна втрата та що він є потенційною небезпекою в майбутньому, оскільки їхав зі швидкістю понад 170 км/год у столиці. Вона повідомила також, що щодня їздить цим мостом на роботу, що їй і її родині боляче, що онуки втратили бабусю, а батько дружину, і що до неї надійшов один лист, коли справу було закрито. Потерпілі зазначили, що обвинувачений на місці події не вибачився й не допомагав.
Потерпілий ОСОБА_7 зауважив, що його з автомобіля й дружину також витягали.
Обвинувачений у відповідь пояснив, що на місці події намагався деблокувати потерпілого й пасажирку та висловлював співчуття, що це зафіксовано на відеозаписах, що за законодавством інвалідність дитині може бути встановлено з трьох років, що поганих характеристик не має і що вину визнав до проведення експертиз.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України є тяжким злочином, його наслідок у виді смерті людини та обставини вчинення: рух по Дарницькому мосту в місті Києві зі швидкістю від 175,12 до 189,7 км/год при дозволених 50 км/год. Ці обставини суд враховує не як такі, що обтяжують покарання, а як такі, що визначають ступінь суспільної небезпеки вчиненого (ч. 1 ст. 65 КК України).
Суд також враховує особу винного. Так, ОСОБА_5 раніше не судимий, розлучений, має двох малолітніх дітей 2018 і 2019 років народження, що підтверджується свідоцтвами про народження, при цьому на одну з дітей видано посвідчення дитини з інвалідністю. Обвинувачений офіційно не працевлаштований: за відомостями довідки Пенсійного фонду України за формою ОК-5 від 23.09.2026 страхові внески за ним сплачувалися за 2015-2024 роки, далі доходів немає. Він є учасником бойових дій, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_4 від 15.09.2023 та відповідним посвідченням. На обліку у лікаря-психіатра не перебуває (довідка від 12.05.2026), на обліку у лікаря-нарколога не перебуває (довідка від 06.05.2026 № 528262).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, є щире каяття. Воно полягає в осуді своєї поведінки, визнанні обставин, регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК України, щодо події кримінального правопорушення, у тому числі їх часу, місця, способу вчинення, та підтверджується неодноразовими вибаченнями перед потерпілими в залі суду.
За п. 2 ч. 1 ст. 66 КК України суд визнає обставиною, що пом`якшує покарання, добровільне відшкодування завданої шкоди: 07.09.2026 від імені ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_7 передано 5 000 євро, що за розпискою потерпілого становить 259 691,00 грн, в якості частини компенсації моральної шкоди.
На підставі ч. 2 ст. 66 КК України суд враховує також поведінку обвинуваченого під час судового розгляду, зокрема його прагнення до швидкого розгляду справи, що додатково доводить його пригнічений стан, особистий осуд своєї поведінки, небажання зайвий раз травмувати потерпілих необхідністю прибуття до суду та обговоренням в судовому процесі трагічних для них подій.
Обставин, які обтяжують покарання за ст. 67 КК України, в обвинувальному акті не зазначено, судом не встановлено.
Разом із тим суд бере до уваги відомості про поведінку обвинуваченого за кермом, що характеризують його особу. За даними Адмінпрактики (довідка Управління інформаційно-аналітичної підтримки Головного управління Національної поліції в м. Києві від 13.05.2026 № 26126630490650699212) ОСОБА_5 п`ять разів притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП: 04.05.2025 у м. Києві за рух зі швидкістю 101 км/год при обмеженні 50 км/год (перевищення на 51 км/год), 17.07.2025 на Столичному шосе в м. Києві зі швидкістю 83 км/год (перевищення більш як на 20 км/год), 05.09.2025 на автодорозі М-06 Київ-Чоп у Житомирській області зі швидкістю 101 км/год при обмеженні 70 км/год (перевищення на 31 км/год), 12.09.2025 у с. Якушинці Вінницької області зі швидкістю 92 км/год (перевищення на 42 км/год) та 03.04.2026 у с. Іванівка Чернігівської області в населеному пункті зі швидкістю 86 км/год (перевищення більш як на 20 км/год). Штрафи за цими постановами сплачено.
Між цими порушеннями минуло приблизно 2,5 місяця, 7 тижнів, один тиждень і 6,5 місяця, а від останнього з них до події, що розглядається, 26 днів. П`ять порушень швидкісного режиму менш як за дванадцять місяців свідчать про усталене недотримання встановлених обмежень швидкості. Обвинувачений у дебатах і в останньому слові зазначив, що перевищував швидкість багато разів, але не більше ніж на 20 км/год. Суд керується фактичними даними Адмінпрактики: за ними перевищення становило від 31 до 51 км/год, а у двох випадках зафіксовано перевищення більш як на 20 км/год без вказівки точної величини. Частина 1 ст. 122 КУпАП у частині швидкості охоплює перевищення встановлених обмежень більш як на двадцять кілометрів на годину.
Крім того, 29.04.2026 щодо ОСОБА_5 складено протоколи за ст. 124 КУпАП (недотримання бокового інтервалу при випередженні автомобіля ВАЗ, 06:55, Дарницький міст) і за ст. 122-4 КУпАП (залишення місця дорожньо-транспортної пригоди, 06:56), а відповідаючи на запитання представника потерпілого під час свого допиту ОСОБА_5 підтвердив обставини того, що за кілька хвилин до трагедії, він мав зіткнення з автомобілем ВАЗ, не запинився і продовжив рух. Цей епізод не ставиться ОСОБА_5 у провину у цьому кримінальному провадженні, є предметом розгляду уповноваженої особи (судді) в порядку Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому суд не визнає його винним у ньому, проте використовує зазначені відомості для оцінки обвинуваченого як водія, який у тій самій поїздці знехтував безпекою інших осіб і чужим майном у столиці, де через збройну агресію Російської Федерації безпека, у тому числі, дорожнього руху, безперешкодне перетинання мостів і шляхопроводів для всього суспільства має особливе значення. Відповідно до ч. 3 ст. 67 КК України ці відомості не визнаються обставиною, що обтяжує покарання, а враховуються лише як дані про особу.
Підстав для застосування ст. 69 КК України суд не вбачає, оскільки наявні пом`якшуючі обставини не знижують ступінь тяжкості вчиненого настільки, щоб призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією.
Суд не погоджується з доводом представника потерпілих про відсутність щирого каяття. Щире каяття як обставину, що пом`якшує покарання, визнано в обвинувальному акті та прокурором у дебатах. Воно підтверджується тим, що обвинувачений повністю визнав вину, не оспорював жодної з обставин обвинувачення, неодноразово просив вибачення у потерпілих у залі суду, за його поясненнями пропонував відшкодування ще з ізолятора та до ухвалення вироку передав потерпілому 259 691,00 грн (5 000,00 євро). Твердження про те, що обвинувачений лише розрахував неможливість уникнення відповідальності, матеріалами не підтверджене і є припущенням. Доводи про зіткнення з автомобілем ВАЗ перед смертельною пригодою суд оцінює як відомості, що характеризують обвинуваченого як водія, у межах, зазначених вище. Висновок про нещирість каяття з них не випливає: після зіткнення з транспортним засобом ВАЗ обвинувачений не міг наперед каятися за смерть пасажирки автомобіля "Daewoo Lanos", яка настала внаслідок подальшого зіткнення, а відомостей про здатність ОСОБА_5 передбачати наступні події у майбутньому судом не здобуто.
Довід ОСОБА_8 про те, що довідку про інвалідність дитини оформлено для звільнення від військової служби, жодними доказами не підтверджений, не стосується обвинувачення, і суд на шкоду обвинуваченому його не враховує. Обвинувачений пояснив, що за законодавством інвалідність дитині може бути встановлено з трьох років.
Суд не погоджується з розміром покарання, про який просили прокурор і представник потерпілих, оскільки з урахуванням щирого каяття, добровільного часткового відшкодування шкоди, поведінки обвинуваченого в суді, відсутності обставин, що обтяжують покарання, наявності двох малолітніх дітей, одна з яких має інвалідність, та статусу учасника бойових дій вважає достатнім покарання, призначене нижче від запропонованого прокурором. Довід прокурора про систематичне порушення Правил дорожнього руху суд визнає підтвердженим даними Адмінпрактики й враховує при вирішенні питання про можливість звільнення від відбування покарання та при визначенні додаткового покарання. Суд також не погоджується з позицією захисту щодо застосування ст. 75 КК України з мотивів, наведених нижче.
З огляду на викладене, відповідно до вимог ст. 65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, яка передбачає позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Частиною 1 ст. 75 КК України допускається звільнення від відбування покарання з випробуванням, якщо суд, крім іншого, призначає покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а стан сп`яніння, який є винятком із цієї норми для злочинів, передбачених ст. 286 КК України, у ОСОБА_5 не встановлено. Проте можливість застосування ст. 75 КК України не означає обов`язку її застосувати.
Суд не знаходить підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням і мотивує це так.
Обвинувачений рухався в населеному пункті зі швидкістю, яка перевищувала допустиму більш ніж утричі, і своїми діями спричинив смерть людини, яку неможливо відшкодувати. До цього він п`ять разів протягом року був підданий штрафам за порушення швидкісного режиму, а останній штраф сплатив за 26 днів до події. Накладення і сплата штрафів не змінили його поведінки, що не дозволяє вважати, що мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України, буде досягнуто без ізоляції від суспільства. Довід захисту про те, що звільнення від відбування покарання дасть змогу обвинуваченому доглядати дітей і заробляти кошти для відшкодування шкоди, суд враховує, проте обвинувачений офіційно не працевлаштований, відшкодування шкоди забезпечується окремо рішенням у цивільних позовах, а наявність дітей не усуває потреби в покаранні за вчинене. Щире каяття, часткове відшкодування шкоди та статус учасника бойових дій суд врахував під час визначення розміру покарання, проте самі по собі ці обставини не свідчать про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання.
Додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами суд призначає на строк 2 роки з огляду на те, що саме керування транспортним засобом із систематичним перевищенням швидкості призвело до смерті потерпілої, а накладені раніше штрафи не запобігли новому порушенню. Строк у 2 роки є меншим від максимального, встановленого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, і меншим від 3 років, про які просив прокурор, оскільки суд враховує пом`якшуючі обставини; водночас він більший за 1 рік, про який просив захисник, з огляду на систематичність порушень швидкісного режиму. Відповідно до ч. 3 ст. 55 КК України це покарання поширюється на весь час відбування основного покарання, а також на строк, встановлений вироком.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України строк попереднього ув`язнення підлягає зарахуванню в строк покарання у виді позбавлення волі з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
ОСОБА_5 фактично затримано 29.04.2026, що підтверджується протоколом затримання, дослідженим у судовому засіданні.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 01.05.2026 у справі № 761/16586/26 йому обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який продовжувався, зокрема ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 07.09.2026 до 05.11.2026 включно. Тому строк попереднього ув`язнення обчислюється з 29.04.2026.
Цивільний позов.
У межах кримінального провадження представник потерпілих адвокат ОСОБА_9 заявив два цивільні позови до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (ідентифікаційний код 30115243, за яким товариство зазначено у страховому полісі обвинуваченого; далі - ПрАТ "СГ ТАС", страховик) та до обвинуваченого ОСОБА_5 .
Ухвалою від 07.09.2026 суд прийняв їх до розгляду позов ОСОБА_7 про стягнення майнової та моральної шкоди (ціна позову 1 161 466,73 грн) і позов ОСОБА_8 про стягнення моральної шкоди (ціна позову 1 000 000 грн).
Позов ОСОБА_7 заявлено на суму 1 161 466,73 грн. Вона складається з 126 966,73 грн майнової шкоди, завданої знищенням автомобіля "Daewoo Lanos", реєстраційний номер НОМЕР_3 , 34 500,00 грн витрат на поховання дружини ОСОБА_11 та 1 000 000,00 грн моральної шкоди, завданої її смертю. Моральну шкоду позивач розподілив між відповідачами: 108 087,50 грн просить стягнути зі страховика на підставі ч. 3 ст. 25 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а решту 891 912,50 грн (1 000 000,00 грн - 108 087,50 грн) з обвинуваченого. Підставою позову є смерть дружини й знищення автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ІНФОРМАЦІЯ_5.
Позов ОСОБА_8 заявлено на суму 1 000 000,00 грн моральної шкоди, завданої смертю матері ОСОБА_11 . З цієї суми 108 087,50 грн вона просить стягнути зі страховика на підставі ч. 3 ст. 25 цього Закону, а решту 891 912,50 грн (1 000 000,00 грн - 108 087,50 грн) з обвинуваченого. Підставою позову є смерть матері внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ІНФОРМАЦІЯ_5.
Дослідивши цивільні позови та приєднані до них документи, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 128 КПК України унормовано, що особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого.
Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків в розумінні п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно з п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди і відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
У ч. 1 та ч. 2 ст. 22 ЦК України передбачається, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. До збитків, серед іншого, відносяться втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Частиною 5 ст. 128 КПК України унормовано, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Підставою цивільної відповідальності є вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, у вчиненні якого суд визнав його винуватим: в результаті його діянь загинула ОСОБА_11 , а позивачі зазнали майнових втрат і душевних страждань у зв`язку із загибеллю дружини та матері. Причинний зв`язок між діянням обвинуваченого і наслідком, а також його вину встановлено цим вироком.
Всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позови, дослідивши та об`єктивно оцінивши письмові докази, показання у частині, що стосується цивільних позовів, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість заявлених вимог та наявність підстав для їх часткового задоволення.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 як власника автомобіля "Tesla Model 3", реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ "СГ ТАС" за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (полісом) № 238020314, що діє з 21.04.2026 до 20.04.2027. За умовами поліса ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, становить 500 000,00 грн на одну потерпілу особу, за шкоду, заподіяну майну, - 250 000,00 грн на одну потерпілу особу.
Відповідно до ст. 25 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 21.05.2026 № 3720-ІХ (далі - Закон № 3720-IX) у разі смерті потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди страховик відшкодовує моральну шкоду чоловіку (дружині), батькам, дітям потерпілого, а також витрати на поховання. Загальний розмір відшкодування моральної шкоди становить 25 мінімальних заробітних плат, встановлених на дату настання страхового випадку, і виплачується в рівних частинах. Витрати на поховання відшкодовуються в розмірі, що не перевищує 12 мінімальних заробітних плат.
Розмір мінімальної заробітної плати на дату дорожньо-транспортної пригоди (ІНФОРМАЦІЯ_5) становить 8 647,00 грн згідно з абзацом першим ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік". Положення абзацу третього цієї статті про розмір мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для виплат за рішеннями суду до виплат страховика за Законом № 3720-IX не застосовується, оскільки розмір цих виплат визначено безпосередньо ч. 3, 4 ст. 25 Закону № 3720-IX.
У постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застраховано за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе, якщо у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а в останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
У постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що в разі заподіяння шкоди в дорожньо-транспортній пригоді винуватець не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком.
Правовідносини в цих справах і в цьому провадженні подібні: шкоду завдано внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільну відповідальність якої застраховано.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
ПрАТ "СГ ТАС" відзиву на позови не подало, його представник у судове засідання 06.10.2026 не з`явився. Законодавство не ставить право потерпілого на позов до страховика в залежність від попереднього звернення до нього з заявою про виплату відшкодування за моральну шкоду і витрати на поховання, а тому відсутність таких заяв у матеріалах не є перешкодою для розгляду позовів по суті.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к дійшла висновку, що для розгляду в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страховика про стягнення шкоди, завданої злочином, передбаченим ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування не є обов`язковим.
Цей висновок застосував Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду в постанові від 14.08.2025 у справі № 546/705/23. Названі постанови ухвалено щодо Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 1961-IV.
Вирішуючи цивільні позови потерпілих, суд бере до уваги ці постанови за аналогією, оскільки ч. 1 ст. 128 КПК України не ставить право на позов до страховика в залежність від попереднього звернення до нього.
Щодо позовних вимог потерпілого ОСОБА_7 до ПрАТ "СГ ТАС".
ОСОБА_7 просить стягнути з ПрАТ "СГ ТАС" 126 966,73 грн майнової шкоди, завданої знищенням автомобіля "Daewoo Lanos", реєстраційний номер НОМЕР_3 , 34 500 грн витрат на поховання дружини та 108 087,50 грн моральної шкоди, завданої її смертю. Позивач посилається на ст. 28 і ч. 3, 4 ст. 25 Закону № 3720-IX та на ст. 1201 ЦК України.
Судом встановлено, що автомобіль "Daewoo Lanos", реєстраційний номер НОМЕР_3 , належить ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 .
Згідно зі звітом Товариства з обмеженою відповідальністю "БВН ЕВ ГРУП" № 115286 від 09.05.2026, складеним за замовленням ПрАТ "СГ ТАС", вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 336 305,72 грн і перевищує його ринкову вартість до пошкодження, яка становить 137 966,73 грн, вартість залишків придатних до реалізації становить 11 000,00 грн (за даними Audatex AUTOonline).
Відповідно до ст. 28 Закону № 3720-IX в разі знищення транспортного засобу відшкодовується різниця між його ринковою вартістю до і після дорожньо-транспортної пригоди.
Розрахунок позрвних вимог у цій частині є правильним (137 966,73 грн - 11 000 грн = 126 966,73 грн). Ця сума в межах ліміту 250 000,00 грн.
Матеріали провадження не містять відомостей про здійснення ПрАТ "СГ ТАС" виплати за заявою ОСОБА_7 від 05.05.2026 № 18303/71/2026/53, тому вимога про стягнення 126 966,73 грн підлягає задоволенню.
Щодо витрат на поховання. Потерпілий ОСОБА_7 поніс витрати на поховання загиблої ОСОБА_11 у сумі 34 500 грн, що підтверджується чеком від 30.04.2026.
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 3720-IX ці витрати відшкодовуються страховиком у розмірі до 12 мінімальних заробітних плат: 12 ? 8 647 грн = 103 764 грн.
Сума понесених витрат не перевищує цього розміру, тому вимоги про стягнення 34 500,00 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо моральної шкоди. Потерпілий ОСОБА_7 є чоловіком загиблої, шлюб зареєстровано 01.05.1982, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.
Загальний розмір відшкодування моральної шкоди за ч. 3 ст. 25 Закону № 3720-IX становить 25 ? 8 647 грн = 216 175 грн.
Виплата розподіляється в рівних частинах між особами, які заявили вимоги й визнані потерпілими в цьому провадженні, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 : 216 175 грн : 2 = 108 087,50 грн кожному.
Суд виходить із кола осіб, які звернулися з вимогами, і не встановлює, чи є інші особи, які мають право на виплату.
Вимога ОСОБА_7 про стягнення з ПрАТ "СГ ТАС" 108 087,50 грн моральної шкоди відповідає цьому розрахунку.
Загалом із ПрАТ "СГ ТАС" на користь ОСОБА_7 підлягає стягненню 126 966,73 грн + 34 500 грн + 108 087,50 грн = 269 554,23 грн.
Страхова виплата за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, не перевищує ліміт 500 000 грн: 34 500 грн + 108 087,50 грн = 142 587,50 грн.
Враховуючи викладене, цивільний позов у цій частині підлягає задоволенню повністю.
Щодо цивільного позову ОСОБА_8 до ПрАТ "СГ ТАС".
Потерпіла ОСОБА_8 просить стягнути з ПрАТ "СГ ТАС" 108 087,50 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю матері ОСОБА_11 , на підставі ч. 3 ст. 25 Закону № 3720-IX.
Родинний зв`язок із загиблою підтверджується свідоцтвом про народження, в якому матір`ю зазначено ОСОБА_11 , а батьком - ОСОБА_7 .
ОСОБА_8 є донькою загиблої, заявила вимоги й визнана потерпілою; з урахуванням кола осіб, які звернулися з вимогами, її частка становить 216 175 грн : 2 = 108 087,50 грн.
Оскільки страхова виплата не перевищує ліміту 500 000,00 грн, а поліс чинний на дату події, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо цивільного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_5 .
Потерпілий ОСОБА_7 просив стягнути з ОСОБА_5 891 912,50 грн моральної шкоди як різницю між 1 000 000,00 грн та сумою страхової виплати 108 087,50 грн (ст. 1194 ЦК України).
Заявою про зменшення позовних вимог від 06.10.2026 представник потерпілого просить стягнути з ОСОБА_5 632 221,50 грн, тобто з урахуванням виплаченої обвинуваченим 259 691 грн (891 912,50 грн - 259 691 грн).
Підготовче судове засідання відбулося 07.09.2026, і ОСОБА_7 мав змогу подати заяву про зменшення позовних вимог у ньому, однак подав її в судовому засіданні 06.10.2026, тобто після початку судового розгляду. Позивач вправі зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання, що відповідає нормам ч. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, положення яких застосовуються до цивільного позову в кримінальному провадженні відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України цивільний позов пред`являється до початку судового розгляду.
З огляду на те, що законодавчі вимоги про порядок подачі заяви про зменшення позовних вимог порушено, суд розглядає позов у первісному розмірі 891 912,50 грн.
Захисник у відзиві від 06.10.2026 не заперечує право ОСОБА_7 на відшкодування моральної шкоди і тяжкість його страждань, але вважає розмір вимоги необґрунтованим і справедливим вважає 250 000,00 грн, з яких просить зарахувати 129 845,50 грн (половину виплаченої суми) із залишком 120 154,50 грн. Захисник також послався на постанову Верховного Суду від 20.08.2024 у справі № 686/13390/22.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення; при цьому враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).
Під такою (моральною) шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, що можуть полягати, у тому числі, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Визначаючи розмір відшкодування, суд керується принципами розумності, справедливості та співмірності: розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (п. 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц). У тій справі йшлося про шкоду, завдану незаконними діями органів влади, проте цей висновок про принципи визначення розміру моральної шкоди має загальний характер, і суд використовує його як критерій оцінки.
Майновий вираз душевного болю неможливо достеменно виразити у грошових одиницях, а відшкодування моральної шкоди має виконувати не каральну, а перш за все компенсаційну функцію.
Визначаючи суму відшкодування моральної школи, суд приймає до уваги
-характер втрати та зазначає, що пані ОСОБА_11 загинула на місці дорожньо-транспортної пригоди. Для її близьких не було періоду очікування, коли рідна людина проходить через реанімацію, операції, тривале лікування й реабілітацію, а близькі живуть у невизначеності щодо її одужання. Їхнє горе зумовлене самою втратою. Суд не применшує його: смерть близької людини є непоправною, а відсутність такого періоду впливає лише на оцінку тривалості й характеру страждань. У той же час, розмір відшкодування визначається судом за критеріями розумності та справедливості;
-практику Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду за постановою від 17.11.2025 у справі № 295/9998/19, де йшлося про розмір відшкодування моральної шкоди потерпілому, дружина якого загинула внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, збільшено до 800 000 грн з огляду на те, що його страждання тривали понад шість років від події, впродовж яких здійснювалося кримінальне провадження, і для їх подолання він приймав препарати, що застосовуються при тяжких депресивних станах. У цьому провадженні подібних обставин потерпілі не заявляли й доказами їх не підтвердили, тому розмір відшкодування, який суд визначає, відрізняється від зазначеного;
-обставини того, що потерпілий ОСОБА_7 втратив дружину, з якою перебував у шлюбі з 01.05.1982, і був очевидцем події, оскільки керував автомобілем, у якому вона загинула на місці. Смерть близької людини є непоправною втратою і супроводжується душевними стражданнями, глибина яких не потребує додаткового доведення;
-обставини, за яких настала смерть: ОСОБА_5 рухався у населеному пункті зі швидкістю, що перевищувала допустиму більш ніж утричі, вчинив два зіткнення, а його вину в спричиненні смерті доведено вироком;
-поведінку обвинуваченого після події: визнання вини, каяття, вибачення в залі суду та передачу 259 691,00 грн (5 000,00 євро).
Керуючись вимогами розумності і справедливості, суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 , у розмірі 450 000 грн. Суд не погоджується з розміром 250 000 грн, запропонованим захисником, оскільки він не відповідає глибині страждань чоловіка загиблої та обставинам правопорушення. Покликання захисника на постанову Верховного Суду від 20.08.2024 у справі № 686/13390/22 само по собі не визначає розмір відшкодування в цьому провадженні, оскільки розмір визначається судом за наведеними критеріями ст. 23 ЦК України з урахуванням обставин кожної справи; наведених у відзиві відомостей про зміст цієї постанови недостатньо для висновку про подібність правовідносин.
Сторони по-різному оцінюють поведінку ОСОБА_5 на місці події: потерпілі стверджують, що він не вибачився й не допомагав, обвинувачений пояснив, що намагався деблокувати ОСОБА_7 і пасажирку та висловлював співчуття, і що це зафіксовано на відеозаписах. Відеозаписів ні потерпілі, ні обвинувачений суду не надали, суд їх не досліджував. Тому суд не робить висновків про цю обставину й не враховує її при визначенні розміру відшкодування ні на користь, ні проти обвинуваченого.
Визначаючи розмір відшкодування, суд враховує також, що потерпілі ОСОБА_7 і ОСОБА_8 не заявляли про психічний розлад, який потребував би лікування, про втрату догляду чи про страждання, що тривають роками, і не надали відповідних доказів. На утриманні обвинуваченого двоє малолітніх дітей, а йому призначається покарання у виді реального позбавлення волі; надмірний розмір відшкодування позначився б передусім на дітях, які за вчинене не відповідають. Суд враховує й те, що обвинувачений прагнув швидкого розгляду справи та неодноразово вибачався в залі суду.
Захисник приєднав до відзивів на позови письмову розписку від 07.09.2026, складену ОСОБА_7 і підписану ним та ОСОБА_5 .
Згідно з розпискою ОСОБА_7 від 07.09.2026 він отримав від ОСОБА_5 5 000,00 євро, що становить 259 691,00 грн, в якості частини компенсації моральної шкоди, завданої йому та його родині, і підтвердив, що отримав їх у повному обсязі. У заяві про зменшення позовних вимог представник потерпілого зарахував усю цю суму в рахунок відшкодування моральної шкоди саме потерпілому ОСОБА_7 . Тому з 450 000 грн підлягає відніманню 259 691 грн: 450 000 грн - 259 691 грн = 190 309 грн.
Страхова виплата 108 087,50 грн стягується з ПрАТ "СГ ТАС" окремо й у цей розрахунок не включається. Обвинувачений і його захисник не заявляли вимоги про зменшення розміру відшкодування на цю суму і самі виходили з того, що вона розрахунок не зменшує, а окреме застереження відзиву про урахування страхового відшкодування суперечить решті його змісту.
З огляду на викладене з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 підлягає стягненню 190 309 грн моральної шкоди. У решті вимог (891 912,50 грн - 190 309 грн = 701 603,50 грн) позов задоволенню не підлягає.
Щодо цивільного позову ОСОБА_8 до ОСОБА_5 .
Потерпіла ОСОБА_8 просить стягнути з ОСОБА_5 891 912,50 грн моральної шкоди, завданої смертю матері, як різницю між 1 000 000,00 грн та сумою страхової виплати 108 087,50 грн (ст. 23, ч. 2 ст. 1168, ст. 1194 ЦК України).
У відзиві від 06.10.2026 захисник не заперечує право цивільної позивачки на відшкодування, вважає справедливим розмір 250 000,00 грн і просить зарахувати 129 845,50 грн, тобто половину виплаченої ОСОБА_7 суми 259 691 грн, із залишком 120 154,50 грн.
Частиною 2 ст. 1168 ЦК України унормовано відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, її близьким. ОСОБА_8 є дочкою загиблої. Смерть матері є непоправною втратою, глибина душевних страждань дочки не потребує додаткового доведення. Суд бере до уваги пояснення ОСОБА_8 , що вона щодня їздить цим мостом на роботу, що її родині боляче, що онуки втратили бабусю, а батько дружину. Ці обставини свідчать про глибину переживань, але розмір відшкодування визначається за тими самими критеріями, що й щодо позову ОСОБА_7 . Обставини правопорушення, вина обвинуваченого та його поведінка після події враховуються судом як такі ж самі, що наведені вище щодо цивільного позову ОСОБА_7 .
З тих самих мотивів суд визначає розмір відшкодування моральної школи, яка підлягає стягненню з ОСОБА_5 , у розмірі 450 000,00 грн і відхиляє позицію захисника справедливий розмір - 250 000,00 грн.
Також відхиляється позиція захисника про зарахування 129 845,50 грн. Як вказувалося вище, за розпискою від 07.09.2026 гроші отримав ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 розписки не складала, коштів від обвинуваченого не отримувала, заяви про зменшення позовних вимог не подавала. Розписка не містить відомостей про розподіл суми між потерпілими, а іншого доказу такого розподілу обвинувачений не подав. Відшкодування, яке одержав один потерпілий і яке він зарахував у власний позов, не зменшує обсягу зобов`язання обвинуваченого перед іншим потерпілим. Той самий висновок щодо страхової виплати наведено вище: вона стягується з ПрАТ "СГ ТАС" окремо.
З огляду на викладене з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 підлягає стягненню 450 000 грн моральної шкоди. У решті вимог (891 912,50 грн - 450 000 грн = 441 912,50 грн) позов задоволенню не підлягає.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою застосовано до ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 01.05.2026, продовжено ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 07.09.2026 до 05.11.2026 включно.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є обґрунтована підозра у вчиненні кримінального правопорушення і ризики, які дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою допускається щодо раніше не судимої особи, яка обвинувачується у злочині, за який передбачено позбавлення волі на строк понад п`ять років.
ОСОБА_5 раніше не судимий, а санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає позбавлення волі на строк від 3 до 8 років.
Ризик переховування від суду, визначений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, після ухвалення вироку не зник, а зріс. Під час підготовчого засідання 07.09.2026 обвинувачений лише міг очікувати реального позбавлення волі, а тепер йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, і підстав для звільнення від його відбування з випробуванням суд не знайшов. Вирок не набрав законної сили, його може бути оскаржено в апеляційному порядку, а усвідомлення неминучості реального покарання здатне спонукати обвинуваченого до вжиття заходів переховування від суду, в тому числі шляхом перетину державного кордону. Суд враховує вагомість доказів вини, яка підтверджена обвинувальним вироком і визнанням обвинуваченим своєї винуватості, та тяжкість покарання, що загрожує особі, зо узгоджується з приписами п. 1, 2 ч. 1 ст. 178 КПК України.
При цьому, суд зважає на обставини, на які в підготовчому засіданні 07.09.2026 посилався захисник: наявність двох малолітніх дітей обвинуваченого, наявність у дитини інвалідності, реєстрація й проживання ОСОБА_14 в м. Києві та письмово підтверджена матір`ю можливість проживання за її адресою. Ці обставини існували й під час продовження запобіжного заходу ухвалою від 07.09.2026, і за реального позбавлення волі на строк 4 роки вони не мають вирішального значення для оцінки ризику переховування. Обвинувачений офіційно не працевлаштований: за довідкою Пенсійного фонду України за формою ОК-5 від 23.09.2026 страхові внески за ним сплачувалися за 2015-2024 роки, далі доходів немає (п. 4, 5, 7 ч. 1 ст. 178 КПК України).
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, визначений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зберігається. За даними Адмінпрактики, дослідженими судом, обвинувачений п`ять разів притягався до відповідальності за перевищення швидкості менш як за дванадцять місяців до події, а накладені штрафи не змінили його поведінки.
Більш м`які запобіжні заходи, у тому числі нічний домашній арешт, про який просив захисник у підготовчому засіданні, не здатні запобігти зазначеним ризикам з огляду на тяжкість призначеного покарання. З огляду на викладене суд вважає за належне відповідно до ст. 131, 132, 177, 178 КПК України продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Доля речових доказів вирішується судом відповідно до правил, передбачених ст. 100 КПК України. Автомобіль "Tesla Model 3", реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_5 , визнано речовим доказом постановою слідчого від 29.04.2026 і поміщено на майданчик Головного управління Національної поліції в м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20-Б.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_15 від 11.05.2026 у справі № 761/17337/26 за клопотанням прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_16 на цей автомобіль накладено арешт на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України з метою збереження речових доказів і проведення експертних досліджень із використанням цього транспортного засобу.
У підготовчому засіданні 07.09.2026 суд відклав розгляд клопотання захисника про скасування арешту до вивчення висновків експертів.
Експертизи проведено, їх висновки є в матеріалах провадження, потреба в зберіганні автомобіля як речового доказу відпала.
Вимоги про застосування спеціальної конфіскації автомобіля прокурор не заявляв. У цивільних позовах ОСОБА_7 і ОСОБА_8 про застосування заходів забезпечення позову не просили: у прохальних частинах позовних заяв такого клопотання немає, а в самих заявах зазначено, що заходи забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви не здійснювалися.
Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації, для забезпечення цивільного позову та з інших підстав, визначених ч. 1 ст. 170 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано, якщо в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ч. 4 цієї є статті суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна; суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку непризначення покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації.
У порядку ч. 4 ст. 174 КПК України арешт, накладений за ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11.05.2026 у справі № 761/17337/26 на автомобіль "Tesla Model 3", реєстраційний номер НОМЕР_1 підлягає скасуванню. Як вказувалося вище, цей арешт було накладено для збереження автомобіля як речового доказу й проведення експертиз, а не для забезпечення цивільного позову чи спеціальної конфіскації. Судовий розгляд завершено, експертизи проведено, і автомобіль як речовий доказ більше не потрібен для збереження слідів. Покарання у виді конфіскації майна та спеціальна конфіскація до обвинуваченого не застосовуються, прокурор спеціальної конфіскації не заявляв, а потерпілі не просили забезпечити арештом цього автомобіля свої цивільні позови. З огляду на це потреба в подальшому застосуванні арешту відпала, автомобіль підлягає поверненню власнику, а арешт підлягає скасуванню.
Документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження.
У порядку ст. 124 КПК України на обвинуваченого покладаються документально підтверджені витрати на залучення експертів у сумі 14 440,80 грн: за висновком № СЕ-19/111-26/23826-ІТ від 25.06.2026 у сумі 6 739,04 грн, за висновком № СЕ-19/111-26/28829-ФП від 22.06.2026 в сумі 3 850,88 грн, за висновком № СЕ-19/111-26/36773-ІТ від 13.07.2026 у сумі 3 850,88 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 100, 124, 128, 129, 174, 349, 368, 370, 374, 392, 394 КПК України, ст. 49 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
1. ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.
2. Строк відбування покарання рахувати з 23.10.2026.
3. Згідно з ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 29.04.2026 по 22.10.2026 (включно) з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
4. Продовжити ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
5. Речовий доказ - автомобіль "Tesla Model 3", реєстраційний номер НОМЕР_1 , що зберігається на майданчику Головного управління Національної поліції в м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20-Б, повернути власнику ОСОБА_5 .
6. Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11.05.2026 у справі № 761/17337/26 у кримінальному провадженні № 12026100000000446 на автомобіль марки "Tesla Model 3", реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 від 28.04.2026 належить ОСОБА_5 .
7. Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 14 440 (чотирнадцять тисяч чотириста сорок) грн 80 коп.
8. Цивільний позов ОСОБА_7 до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" задовольнити повністю.
9. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на користь ОСОБА_7 269 554 (двісті шістдесят дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири) грн 23 коп., з яких 126 966 (сто двадцять шість тисяч дев`ятсот шістдесят шість) грн 73 коп. майнової шкоди, 108 087 (сто вісім тисяч вісімдесят сім) грн 50 коп. моральної шкоди та 34 500 (тридцять чотири тисячі п`ятсот) грн витрат на поховання.
10. Цивільний позов ОСОБА_8 до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" задовольнити повністю.
11. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на користь ОСОБА_8 108 087 (сто вісім тисяч вісімдесят сім) грн 50 коп. моральної шкоди.
12. Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_5 задовольнити частково.
13. Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 190 309 (сто дев`яносто тисяч триста дев`ять) грн моральної шкоди
14. У задоволенні іншої частини цивільного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_5 у сумі 701 603 (сімсот одна тисяча шістсот три) грн 50 коп., відмовити.
15. Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_5 задовольнити частково.
16. Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 450 000 (чотириста п`ятдесят тисяч) грн моральної шкоди.
17. У задоволенні іншої частини цивільного позову ОСОБА_8 до ОСОБА_5 у сумі 441 912 (чотириста сорок одна тисяча дев`ятсот дванадцять) грн 50 коп., відмовити.
Боржником за цим вироком у частині цивільних позовів до страховика є Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" (місцезнаходження: 03062, м. Київ, просп. Берестейський (Перемоги), 65, ідентифікаційний код 30115243).
Боржником за цим вироком у частині цивільних позовів до обвинуваченого є ОСОБА_5 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).
Стягувачами за цим вироком у частині цивільних позовів є ОСОБА_7 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_8 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) і ОСОБА_8 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_9 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ).
Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Голосіївський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення за винятком підстав, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України (щодо обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним).
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1
Судове рішення № 140871303, Голосіївський районний суд міста Києва було прийнято 23.10.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Вирок. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 752/20191/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: