Рішення № 140871032, 12.10.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/511/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Усатої В.В.

при секретарі судового засідання Корнух В.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовомБогодухівської окружної прокуратури (62103, Харківська обл., м. Богодухів, пл. Свято-Духівська, 1; код ЄДРПОУ: 0291010828) в інтересах держави, в особі Богодухівської міської ради Харківської області (62103, Харківська обл., м. Богодухів, пл. Соборності, 2; код ЄДРПОУ: 04058640)до1. Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 ) , 2.Сільськогосподарського фермерського господарства "Вертіївка" (62161, Харківська обл., Богодухівський р-н, с. Вікторівка, вул. Ветеранів праці, 17; код ЄДРПОУ: 40776979)проусунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкоюза участю представників:

прокуратури - Горгуль Н.В.;

позивача - не з`явився;

відповідача 1 - Надьон О.В.;

відповідача 2 - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

19.02.2024 керівник Богодухівської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Богодухівської міської ради Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи ОСОБА_1 та Сільськогосподарського фермерського господарства "Вертіївка", в якій просить суд усунути перешкоди власнику - територіальній громаді в особі Богодухівської міської ради Харківської області - у здійснені права користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759 площею 75,1487 га, шляхом:

- зобов`язання ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 ) та Фермерське господарство "Вертіївка" (код ЄДРПОУ 40776979) повернути територіальній громаді в особі Богодухівської міської ради Харківської області земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення площею 75,1487 га кадастровий номер 6320887500:02:001:0759, яка розташована за межами населених пунктів Сазоно-Баланівської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди ОСОБА_1 (номер запису про інше речове право 14504941 від 14.05.2016) та суборенди Фермерського господарства "Вертіївка" (номер запису про інше речове право 19692776 від 23.03.2017) на земельну ділянку з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759 площею 75,1487 га (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 921522763208), також стягнути з відповідачів судові витрати.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.05.2024 у справі № 922/511/24 відмовлено у задоволенні позову керівника Богодухівської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Богодухівської міської ради Харківської області до Фізичної особи ОСОБА_1 та Сільськогосподарського фермерського господарства "Вертіївка" про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 22.05.2024 у справі № 922/511/24 задоволено частково клопотання (вх.№12285 від 10.05.2024) представника Фізичної особи ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення. Стягнуто з прокуратури Харківської області (код ЄДРПОУ: 02910108) на користь Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2024 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 22.05.2024 у справі №922/511/24 залишено без змін.

Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 в задоволенні заяви представника Фізичної особи ОСОБА_1 адвоката Олени В`ячеславівни Надьон про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу (вх.№10513 від 12.08.2024) відмовлено частково. Стягнуто з Харківської обласної прокуратури (61001, місто Харків, вулиця Богдана Хмельницького, 4; код ЄДРПОУ 02910108) на користь Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 ) 10000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постановою Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 09.04.2026 касаційні скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури задоволено частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 у справі № 922/511/24 у частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання фізичної особи ОСОБА_1 і Сільськогосподарського фермерського господарства "Вертіївка" повернути територіальній громаді в особі Богодухівської міської ради Харківської області земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення площею 75,1487 га, кадастровий номер: 6320887500:02:001:0759, яка розташована за межами населених пунктів Сазоно-Баланівської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області, скасовано, а справу передано на новий розгляд у цій частині позову до Господарського суду Харківської області.

Рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 у справі № 922/511/24 у частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди фізичної особи ОСОБА_1 (номер запису про інше речове право 14504941 від 14.05.2016) та права суборенди Сільськогосподарського фермерського господарства "Вертіївка" (номер запису про інше речове право 19692776 від 23.03.2017) на земельну ділянку площею 75,1487 га, кадастровий номер 6320887500:02:001:0759 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 921522763208), змінено, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

У решті (щодо відмови в задоволенні позову в цій частині) зазначені судові рішення залишено без змін.

Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 22.05.2024 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 у справі № 922/511/24 скасовано.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2026, для розгляду справи № 922/511/24 визначено суддю Усату В.В.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.05.2026 призначено справу № 922/511/24 до розгляду в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні на "08" червня 2026 р. о 14:30.

19.05.2026 через систему «Електронний суд» представником Богодухівської міської ради подано заяву про розгляд справи без участі за вх. № 11987.

03.06.2026 через систему «Електронний суд» представником ОСОБА_1 подано клопотання щодо проведення судового засідання у режимі відеоконференції за вх. № 13405.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.06.2026 клопотання представника ОСОБА_1 щодо проведення судового засідання у режимі відеоконференції (вх. № 13405 від 03.06.2026) - задоволено. Постановлено підготовче засідання у справі № 922/511/24 призначене на "08" червня 2026 р. о 14:30 год провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника ОСОБА_1 адвоката Надьон Олени В`ячеславівни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з використанням власних технічних засобів (за допомогою системи для проведення відеоконференцій https://vkz.court.gov.ua).

04.06.2026 через систему «Електронний суд» представником ОСОБА_1 подано заяву за вх. № 13589.

05.06.2026 через систему «Електронний суд» Харківською обласною прокуратурою подані письмові пояснення за вх. № 13674.

05.06.2026 через систему «Електронний суд» Богодухівською окружною прокуратурою подано заяву про виправлення технічної описки у позовній заяві за вх. № 13722.

В судовому засіданні 08.06.2026 на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів за власною ініціативою, а також на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 13.07.2026 о 14:00 год.

30.06.2026 через систему «Електронний суд» Богодухівською окружною прокуратурою Харківської області подано заяву про зміну предмету позову за вх. № 15913, в якій прокуратура просить: прийняти дану заяву про зміну предмету позову у справі № 922/511/24 до розгляду; змінити предмет позову в частині пункту 2.1. резолютивної частини позовної заяви; у зв`язку зі зміною предмету позову, вважати позовну вимогу, сформовану в пункті 2.1. резолютивної частини позовної заяви, викладеною в наступній редакції: «Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді в особі Богодухівської міської ради Харківської області - у здійснені права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759 площею 75,1487 га, шляхом: Зобов`язання ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 ) та Фермерське господарство «Вертіївка» (код ЄДРПОУ 40776979) повернути територіальній громаді в особі Богодухівської міської ради Харківської області земельну ділянку комунальної власності сільськогосподарського призначення площею 75,1487 га кадастровий номер 6320887500:02:001:0759, яка розташована за межами населених пунктів Сазоно-Баланівської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області.»

В судовому засіданні 13.07.2026 заяву прокуратури долучено до матеріалів справи. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.07.2026 постановлено прийняти заяву Богодухівської окружної прокуратури Харківської області про зміну предмету позову (вх. № 15913 від 30.06.2026) до провадження та подальший розгляд справи здійснювати з її урахуванням. Вважати позовну вимогу, сформовану в пункті 2.1. резолютивної частини позовної заяви, викладеною в наступній редакції: «Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді в особі Богодухівської міської ради Харківської області - у здійснені права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759 площею 75,1487 га, шляхом: зобов`язання ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 ) та Фермерське господарство «Вертіївка» (код ЄДРПОУ 40776979) повернути територіальній громаді в особі Богодухівської міської ради Харківської області земельну ділянку комунальної власності сільськогосподарського призначення площею 75,1487 га кадастровий номер 6320887500:02:001:0759, яка розташована за межами населених пунктів Сазоно-Баланівської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області.»

Крім цього, в судовому засіданні 13.07.2026, у зв`язку з прийняттям судом заяви прокуратури про зміну предмету позову (вх. № 15913 від 30.06.2026) та з метою надання можливості сторонам подати свої письмові пояснення, заперечення тощо, судом на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 10.08.2026 о 14:15 год.

29.07.2026 (під час перебування судді у відпустці) через систему «Електронний суд» представником ОСОБА_1 подано клопотання щодо проведення судового засідання у режимі відеоконференції за вх. № 18520.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.08.2026 клопотання представника ОСОБА_1 щодо проведення судового засідання у режимі відеоконференції (вх. № 18520 від 29.07.2026) - задоволено. Постановлено підготовче засідання у справі № 922/511/24 призначене на "10" серпня 2026 р. о 14:15 год та наступні судові засідання провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника ОСОБА_1 адвоката Надьон Олени В`ячеславівни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з використанням власних технічних засобів (за допомогою системи для проведення відеоконференцій https://vkz.court.gov.ua).

В судовому засіданні 10.08.2026 на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.08.2026 о 15:50 год.

В судовому засіданні 17.08.2026 на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 07.09.2026 о 15:10 год.

04.09.2026 через систему «Електронний суд» представником ОСОБА_1 подані письмові пояснення за вх. № 21806.

В судовому засіданні 07.09.2026 на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 21.09.2026 о 15:15 год.

В судовому засіданні 21.09.2026, у зв`язку з оголошеною повітряною тривогою у м. Харкові та поганим зв`язком із представником відповідача-1, на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 24.09.2026 о 15:30 год.

24.09.2026 через систему «Електронний суд» Харківською обласною прокуратурою подані додаткові письмові пояснення за вх. № 23577 та клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження, поновлення процесуального строку на подання доказу прийняття доказу, витребування доказів за вх. № 23589.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.09.2026 призначено судове засідання з розгляду справи по суті на "05" жовтня 2026 р. о 16:30 год.

В судовому засіданні 05.10.2026 відмовлено у клопотанні прокуратури (вх. № 23589 від 24.09.2026), про що постановлено відповідну протокольну ухвалу. Крім цього, у зв`язку з оголошеною повітряною тривогою у м. Харкові, судом на підставі ч.2 ст. 216 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 12.10.2026 о 16:50 год.

В судовому засіданні 12.10.2026 прокурор підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача-1 просив у задоволенні позову відмовити, зазначаючи про сплив строку позовної давності.

Позивач та відповідач-2 своїх представників в судове засідання не направили.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Водночас, суд звертає увагу на те, що явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а брати участь у судових засіданнях є правом учасників справи, що встановлено ст. 42 ГПК України.

Окрім того, матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій та надання усіх необхідних документів.

Разом з цим за висновками суду у матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Отже, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а також приймаючи до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09.04.2026, суд встановив наступне.

01.03.2016 ГУ Держгеокадастру у Харківській області видало наказ № 1432-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду", яким затвердило проєкт землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Сазоно-Баланівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, та надало громадянці ОСОБА_1 в оренду спірну земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства строком на 20 (двадцять) років.

27.04.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області (орендодавцем) та ОСОБА_1 (орендарем) на підставі зазначеного наказу укладено договір оренди землі, за умовами пунктів 1, 2, 5, 8, 14, 19 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Сазоно-Баланівської сільської ради Богодухівського району Харківської області. В оренду передається земельна ділянка державної власності, кадастровий номер 6320887500:02:001:0759, площею 75,1487 га, землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки становить 1 849 079,10 грн. Договір укладено строком на 20 років. Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у п`ятиденний термін після державної реєстрації прав за актом її приймання-передачі.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 14.05.2016 зареєстроване право оренди спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759 за ОСОБА_1 . Строк дії: на 20 років, з правом пролонгації, з правом передачі в піднайм (суборенду).

Згідно Акту приймання-передачі від 16.05.2016 Головне управління Держгеокадастру у Харківській області в особі в.о. начальника Головного управління Саранчі Василя Івановича передало, а ОСОБА_1 прийняла земельну ділянку з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759 площею 75,1487 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля), яка розташована за межами населених пунктів на території Сазоно-Баланівської сільської ради Богодухівського району Харківської області.

26.08.2016 ОСОБА_1 було зареєстровано Фермерське господарство "Вертіївка" (код ЄДРПОУ: 40776979) за номером 1 450 102 0000 000915, керівник Фермерського господарства - ОСОБА_1.

Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області наказом №14120-СГ від 08.12.2016 "Про надання згоди на передачу земельної ділянки в суборенду" було надано згоду ОСОБА_1 на передачу в суборенду земельної ділянки загальною площею 75,1487 га, в тому числі: рілля 75,1487 га, з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759, яка передана відповідно до договору оренди землі, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 , право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 14.05.2016, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 921522763208, із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Сазоно-Баланівської сільської ради Богодухівського району Харківської області.

23.03.2017 між громадянкою ОСОБА_1 та Фермерським господарством "Вертіївка" було укладено договір суборенди земельної ділянки б/н.

Додатковою угодою б/н від 28.11.2017 до договору суборенди земельної ділянки б/н від 23.03.2017 сторонами припинено дію Договору суборенди за взаємною згодою.

Станом на час прийняття наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 01.03.2016 № 1432-СГ та укладання договору оренди земельної ділянки від 27.04.2016 спірна земельна ділянка перебувала у державній власності та повноваження щодо розпорядження нею здійснювало Управління.

В подальшому, на підставі наказу ГУ Держгеокадастру №42-ОТГ від 15.12.2020, спірна земельна ділянка була передана у комунальну власність Богодухівської ОТГ від ГУ Держгеокадастру у Харківській області згідно акту приймання-передачі від 15.12.2020.

У лютому 2024 року керівник Богодухівської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Богодухівської міської ради Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи ОСОБА_1 та Сільськогосподарського фермерського господарства "Вертіївка", в якій просив суд усунути перешкоди власнику - територіальній громаді в особі Богодухівської міської ради Харківської області - у здійснені права користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759 площею 75,1487 га, шляхом:

1) зобов`язання ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 ) та Фермерське господарство "Вертіївка" (код ЄДРПОУ 40776979) повернути територіальній громаді в особі Богодухівської міської ради Харківської області земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення площею 75,1487 га кадастровий номер 6320887500:02:001:0759, яка розташована за межами населених пунктів Сазоно-Баланівської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області;

2) скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди ОСОБА_1 (номер запису про інше речове право 14504941 від 14.05.2016) та суборенди Фермерського господарства "Вертіївка" (номер запису про інше речове право 19692776 від 23.03.2017) на земельну ділянку з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759 площею 75,1487 га (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 921522763208),

На обґрунтування позовних вимог Прокурор зазначав, що договір оренди землі від 27.04.2016 укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 без дотримання конкурентних засад за відсутності для цього підстав, визначених частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України, тобто з метою незаконного заволодіння земельною ділянкою державної власності, а тому є нікчемним.

Разом із тим, за доводами Прокурора, ОСОБА_1 для здійснення підприємницької діяльності та введення фермерського господарства на підставі розпоряджень голови Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області раніше вже надавалися у користування земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, що підтверджується договорами оренди землі від 11.10.2012.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.05.2024 у справі № 922/511/24 відмовлено у задоволенні позову.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 22.05.2024 у справі № 922/511/24 задоволено частково клопотання представника Фізичної особи ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення. Стягнуто з прокуратури Харківської області на користь Фізичної особи ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн..

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2024 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 22.05.2024 у справі №922/511/24 залишено без змін.

Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 в задоволенні заяви представника Фізичної особи ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу відмовлено частково. Стягнуто з Харківської обласної прокуратури на користь Фізичної особи ОСОБА_1 10000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постановою Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 09.04.2026 касаційні скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури задоволено частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 у справі № 922/511/24 у частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання фізичної особи ОСОБА_1 і Сільськогосподарського фермерського господарства "Вертіївка" повернути територіальній громаді в особі Богодухівської міської ради Харківської області земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення площею 75,1487 га, кадастровий номер: 6320887500:02:001:0759, яка розташована за межами населених пунктів Сазоно-Баланівської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області, скасовано, а справу передано на новий розгляд у цій частині позову до Господарського суду Харківської області.

Рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 у справі № 922/511/24 у частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди фізичної особи ОСОБА_1 (номер запису про інше речове право 14504941 від 14.05.2016) та права суборенди Сільськогосподарського фермерського господарства "Вертіївка" (номер запису про інше речове право 19692776 від 23.03.2017) на земельну ділянку площею 75,1487 га, кадастровий номер 6320887500:02:001:0759 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 921522763208), змінено, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

У решті (щодо відмови в задоволенні позову в цій частині) зазначені судові рішення залишено без змін.

Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 22.05.2024 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 у справі № 922/511/24 скасовано.

Під час нового розгляду справи № 922/511/24, Богодухівською окружною прокуратурою Харківської області подано заяву про зміну предмету позову, яку судом прийнято до провадження та подальший розгляд справи здійснювався з її урахуванням.

Так, з урахуванням зміни предмету позову прокуратура просить: «Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді в особі Богодухівської міської ради Харківської області - у здійснені права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759 площею 75,1487 га, шляхом: зобов`язання ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 ) та Фермерське господарство «Вертіївка» (код ЄДРПОУ 40776979) повернути територіальній громаді в особі Богодухівської міської ради Харківської області земельну ділянку комунальної власності сільськогосподарського призначення площею 75,1487 га кадастровий номер 6320887500:02:001:0759, яка розташована за межами населених пунктів Сазоно-Баланівської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області.»

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом положень частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 2 статті 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами 1 та 2 цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У пунктах 4.20, 4.21 постанови Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19 (за участю ОСОБА_1 і СФГ "Вертіївка"), в якій предметом позову було визнання незаконним і скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 01.03.2016 № 1432-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду", визнання недійсними договору оренди землі від 27.04.2016 та договору суборенди землі від 23.03.2017, скасування рішень про державну реєстрацію права оренди відповідача-1 та права суборенди відповідача-2 на спірну земельну ділянку, зобов`язання ОСОБА_1 повернути державі спірну земельну ділянку, викладено такі висновки щодо застосування положень частин 1, 2 статті 228 ЦК України та частини 2 статті 134 ЗК України у подібних правовідносинах:

"…якщо існує зловживання громадянином такими пільговими умовами, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування повинен не допустити надання йому земельної ділянки на пільговій (позаконкурентній) основі, однак якщо і орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування не перешкоджає такому зловживанню, то ці особи (громадянин та відповідний орган) створюють незаконні передумови для отримання громадянином земельної ділянки на пільговій (позаконкурентній) основі, а правочин, укладений за наслідками таких діянь, спрямований на отримання земельної ділянки без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної чи комунальної власності, то він відповідно до частин 1, 2 статті 228 ЦК України є нікчемним.

Оскільки спірний Договір за відсутності для цього підстави, визначеної в абзаці другому частини другої статті 134 ЗК України, укладений без дотримання конкурентних засад, тобто спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності, такий договір згідно з частинами першою та другою статті 228 ЦК України є нікчемним (близькі за змістом висновки щодо нікчемності договору через порушення конкурентного порядку набуття земельної ділянки викладені у постанові від 20.07.2022 зі справи № 923/196/20)".

Отже, у мотивувальній частині постанови Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19 встановлено нікчемність договору оренди землі від 27.04.2016, на підставі якого ОСОБА_1 набула право оренди на спірну земельну ділянку.

Статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, предметом позову у цій справі є вимога прокуратури щодо усунення перешкоди власнику - територіальній громаді в особі Богодухівської міської ради Харківської області - у здійснені права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759 площею 75,1487 га, шляхом: зобов`язання ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 ) та Фермерське господарство «Вертіївка» (код ЄДРПОУ 40776979) повернути територіальній громаді в особі Богодухівської міської ради Харківської області земельну ділянку комунальної власності сільськогосподарського призначення площею 75,1487 га кадастровий номер 6320887500:02:001:0759, яка розташована за межами населених пунктів Сазоно-Баланівської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області.

У Постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 09.04.2026 щодо способу захисту у справі № 922/511/24 (у цій справі) зазначено наступне: «7.26. У пунктах 66, 67, 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 викладено такі висновки: «За змістом абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов`язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю. Одним із таких наслідків є реституція. Вона спрямована на відновлення status quo у фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов`язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України).

За недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов`язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається у його сторони. У разі неможливості здійснити реституцію у натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони зобов`язані відшкодувати вартість того, що одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України).

Отже, ЦК України визначає такі загальні юридичні наслідки недійсності правочину: (1) основний - двостороння реституція - повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану, тобто становища, яке існувало до його вчинення (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України); (2) додатковий - відшкодування збитків і моральної шкоди винною стороною на користь другої сторони недійсного правочину та третьої особи, якщо їх завдано у зв`язку із вчиненням такого правочину (частина друга статті 216 цього Кодексу)».

7.27. Водночас у пункті 60 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду чітко виснувала про те, що у разі, коли сторона правочину вважає його нікчемним, вона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а з вимогою про застосування наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, із вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи таку вимогу його нікчемністю.

7.28. У свою чергу в пункті 8.43 постанови від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21 Велика Палата Верховного Суду підтвердила правильність своїх висновків, викладених у пунктах 66- 70 постанови від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, зокрема про те, що за недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов`язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Таким чином, Палата враховує, що від зазначеного правового висновку Велика Палата Верховного Суду не відступала й у постанові від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21.

7.29. При цьому в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.08.2023 у справі № 918/862/22, від 26.01.2022 у справі № 924/637/20 викладено уточнюючий висновок про те, що правило статті 216 ЦК України застосовується виключно до сторін правочину, а двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами.

7.30. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Прокурор обґрунтовує заявлені позовні вимоги саме нікчемністю договору оренди землі від 27.04.2016, зважаючи на його укладення між ГУ Держгеокадастру у Харківській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) без дотримання конкурентних засад, визначених частиною 2 статті 134 ЗК України, на підставі якого (договору) відповідачка-1, власне, й набула право оренди на спірну земельну ділянку.

7.31. Разом із тим судами достовірно встановлено ту обставину, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області було первісним орендодавцем спірної земельної ділянки, тоді як у зв`язку з її подальшою передачею у комунальну власність Богодухівської територіальної громади, що оформлено актом приймання-передачі від 15.12.2020, нинішнім орендодавцем спірної земельної ділянки (правонаступником Управління) є Міськрада - позивач у справі (див. пункт 2.7 цієї постанови).

7.32. Крім того, у пунктах 129-135 постанови від 16.07.2025 у справі № 910/2389/23 сформульовано такі висновки щодо застосування статей 387, 391 ЦК України (у контексті розмежування віндикаційного та негаторного позовів як різних способів захисту прав особи):

«129. За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовують, якщо сторони не пов`язані зобов`язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником (володільцем) майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Але якщо сторони не перебували в договірних відносинах одна з одною, власник (володілець) майна може використовувати речово-правові способи захисту [див. висновки, викладені у пунктах 108- 110 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20)].

130. Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Такі способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

131. Негаторний позов розглядається у вітчизняній цивілістиці як класичний речовий спосіб захисту права власності (речовий позов, actio in rem). З цих причин його можна пред`явити лише для захисту абсолютного суб`єктивного цивільного права в абсолютному речовому правовідношенні, коли власник-позивач та правопорушник-відповідач не перебувають між собою в договірних чи в інших зобов`язальних правовідносинах, або ж такі правовідносини між ними не стосуються вчиненого порушення права власності.

132. Речове право захищають за допомогою негаторного позову, якщо вчинене особою порушення такого права в принципі було можливим для будь-якої особи з кола зобов`язаних за відповідним абсолютним цивільним правовідношенням (тобто фактично - з необмеженого кола осіб) і не створює саме собою зобов`язального правовідношення.

133. Однією з умов застосування негаторного позову є відсутність між сторонами спору договірних відносин. 134. Якщо вчинене особою порушення було можливе лише як вчинене певною особою через її статус у договірному чи іншому зобов`язальному правовідношенні з власником, то негаторний позов не можна заявити, а право власника слід захищати за допомогою зобов`язально-правових способів (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, від 02 листопада 2022 року у справі № 922/3166/20).

135. З огляду на викладене договірний характер правовідносин між сторонами спору унеможливлює застосування до них положень статті 391 ЦК України».

7.33. Водночас у пунктах 144-149, 151 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала про таке:

«144. Звертаючись до суду з позовом за захистом порушеного права, позивач відповідно до статті 162 ГПК України пропонує (викладає) в позові правову кваліфікацію спору, зокрема формулює в ньому спосіб захисту, який, на його думку, забезпечить відновлення такого права. При цьому процесуальний закон не вимагає посилання на законодавчу норму, яка передбачає цей спосіб захисту або дозволяє його застосувати.

145. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи в межах заявлених вимог, але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80, 81, 83), від 01 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № Документ сформований в системі «Електронний суд» 05.06.2026 14 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (підпункт 11.12), від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)].

146. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, що є складовою класичного принципу «jura novit curia» (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19).

147. Невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можна витлумачити відповідно до належного способу захисту прав. Протилежний підхід не відповідав би завданням господарського судочинства (стаття 2 ГПК України). Близькі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 904/7803/21, від 20 вересня 2023 року у справі № 910/3453/22, від 01 листопада 2023 року у справі № 910/7987/22. 148. У свою чергу, якщо невідповідність способу захисту критеріям належності та ефективності призводить до відмови в задоволенні позовних вимог, то в разі посилання позивача на неправильні (невідповідні предмету позову) законодавчі положення суд має застосувати відповідну законодавчу норму самостійно. Така помилка позивача не може слугувати підставою для відмови в позові.

149. У такому разі спосіб захисту опосередковується позовною вимогою, яка втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

151. Оцінку предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке він зазначає в позовній заяві, здійснює суд, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі № 924/831/17, від 26 травня 2022 року у справі № 910/17717/20, постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2024 року у справі № 990/150/23)».

7.34. У свою чергу в пункті 10.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21 викладено такий висновок щодо застосування положень статті 216 ЦК України:

"Якщо законом не встановлені особливі умови застосування правових наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів, позивач, який заявляє вимогу про повернення йому в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого, заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію. У цьому випадку відповідач є стягувачем у частині рішення про повернення йому переданого ним за недійсним правочином майна або відшкодування вартості".

7.35.Палата також звертає увагу на те, що фактичне користування майном на підставі договору оренди в разі визнання його недійсним (нікчемним) унеможливлює застосування наслідків недійсності правочину відповідно до статті 216 ЦК України, оскільки використання майна - «річ» безповоротна, і відновити первісне положення сторін практично неможливо. Адже відповідач де-факто отримав у користування орендоване майно і таке користування вже ним реалізоване, водночас інша сторона договору оренди земельної ділянки отримала плату (яка у зазначений спосіб є насправді компенсацією вартості того, що одержав позивач за користування об`єктом оренди) за землю, і законодавець у частині 6 статті 21 Закону України «Про оренду землі», що є спеціальним нормативно-правовим актом у спірних правовідносинах, прямо встановив, що у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Таким чином, фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює у разі його недійсності (нікчемності) проведення між сторонами двосторонньої реституції.

Схожі за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17.04.2025 у справі № 910/9652/23, від 25.11.2025 у справі № 905/20/23.

7.36. Ураховуючи в сукупності зазначені вище висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень статей 216, 387, 391 ЦК України та статей 2, 162 ГПК України, викладені в постановах від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21, від 16.07.2025 у справі № 910/2389/23, та керуючись принципом jura novit curia («суд знає закони»), Палата наголошує на тому, що заявлена Прокурором у цій справі позовна вимога про зобов`язання ОСОБА_1 (орендаря) повернути спірну земельну ділянку Міськраді (орендодавцю), тобто стороні договору оренди землі від 27.04.2016, насправді за своєю процесуальною суттю є таким належним і ефективним способом захисту прав місцевої територіальної громади, як застосування наслідків нікчемності зазначеного договору у виді односторонньої реституції (як виняток, через законодавче встановлення недопустимості повернення орендодавцем отриманої орендної плати за фактичний строк оренди землі у разі недійсності (нікчемності) договору оренди землі), чия нікчемність була встановлена судовим рішенням в іншій справі (постановою Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19), але аж ніяк не негаторним позовом, про який могло би йтися лише у випадку пред`явлення вимоги про повернення земельної ділянки тим суб`єктом, який не є стороною нікчемного правочину.

Адже реституція застосовується виключно між сторонами недійсного або нікчемного правочину (схожі за змістом висновки викладено в пункті 58 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2024 у справі № 917/1173/22).

7.37. Таким чином, у спірних правовідносинах вимоги пред`явленого Прокурором позову за своєю суттю спрямовані на повернення територіальній громаді в особі Міськради спірної земельної ділянки, переданої Управлінням на підставі договору оренди землі від 27.04.2016 у користування відповідачки-1, яка після встановлення нікчемності вказаного договору не повернула її власнику (орендодавцю), а відповідне прагнення позивача не викликає сумніву.

7.38. Отже, наявність зобов`язальних правовідносин щодо спірної земельної ділянки унеможливлює її повернення територіальній громаді із застосуванням положень статті 391 ЦК України (шляхом пред`явлення негаторного позову до суду), на яке помилково посилається Прокурор, позаяк у спірних правовідносинах відповідачкою-1 саме через її статус у договірному правовідношенні з власником вчинялося порушення у виді неодноразового отримання земельних ділянок для ведення фермерського господарства на пільгових (неконкурентних) засадах.

7.39. При цьому наявна неповна відповідність позовних вимог (у тій частині, що вимозі про зобов`язання орендаря та суборендаря повернути спірну земельну ділянку орендодавцю передує словосполучення «усунути перешкоди власнику - територіальній громаді в особі Міськради у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом») належному способу захисту (про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину) не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, позаяк прагнення позивача повернути земельну ділянку в зв`язку з нікчемністю договору оренди землі від 27.04.2016 не викликає сумніву, а заявлені позовні вимоги можна витлумачити відповідно до належного способу захисту прав.»

Як убачається зі змісту пункту 7.36 вищевказаної Постанови, заявлена Прокурором у цій справі позовна вимога про зобов`язання ОСОБА_1 (орендаря) повернути спірну земельну ділянку Міськраді (орендодавцю), тобто стороні договору оренди землі від 27.04.2016, насправді за своєю процесуальною суттю є таким належним і ефективним способом захисту прав місцевої територіальної громади, як застосування наслідків нікчемності зазначеного договору у виді односторонньої реституції (як виняток, через законодавче встановлення недопустимості повернення орендодавцем отриманої орендної плати за фактичний строк оренди землі у разі недійсності (нікчемності) договору оренди землі), чия нікчемність була встановлена судовим рішенням в іншій справі (постановою Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19), але аж ніяк не негаторним позовом, про який могло би йтися лише у випадку пред`явлення вимоги про повернення земельної ділянки тим суб`єктом, який не є стороною нікчемного правочину.

Крім цього, у постанові Верховного суду від 09.04.2026 сформовано наступні висновки:

"8.7. У спірних правовідносинах вимоги пред`явленого Прокурором позову за своєю суттю спрямовані на повернення територіальній громаді в особі Міськради спірної земельної ділянки, переданої Управлінням на підставі договору оренди землі у користування відповідачки-1, яка після встановлення нікчемності вказаного договору не повернула її власнику (орендодавцю), а відповідне прагнення позивача не викликає сумніву.

8.8. Отже, за обставинами цієї справи позовна вимога прокурора про зобов`язання орендаря повернути спірну земельну ділянку орендодавцю (Міськраді), тобто стороні договору оренди землі, за свою процесуальною суттю є належним і ефективним способом захисту прав місцевої територіальної громади шляхом застосування наслідків нікчемності зазначеного договору у виді односторонньої реституції."

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Приймаючи до уваги висновки Верховного Суду, суд зазначає, що належним і ефективним способом захисту прав місцевої територіальної громади у цій справі є саме застосування наслідків нікчемності договору оренди землі від 27.04.2016 у вигляді односторонньої реституції.

А отже, оскільки договір оренди землі від 27.04.2016 є нікчемним, а земельна ділянка передана ОСОБА_1 за таким нікчемним договором та наразі не повернута орендодавцю, правомірною у цій справі є позовна вимога прокуратури про зобов`язання ОСОБА_1 (орендаря) повернути спірну земельну ділянку Міськраді (орендодавцю), тобто стороні договору оренди землі від 27.04.2016, як застосування наслідків нікчемності зазначеного договору у виді односторонньої реституції.

Разом з цим, ОСОБА_1 заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Таким чином, розглядаючи питання щодо строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини позовна давність (пункт 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою №14902/04 у справі відкритого акціонерного товариства "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства") - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.3 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

Переглядаючи рішення Господарського суду Харківської області від 22.05.2024, постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 у даній справі у касаційному порядку, Верховний Суд у постанові від 09.04.2026 у даній справі 922/511/24 (п. 7.47) звернув увагу на те, що на відміну від негаторного позову, до позовної вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину за заявою сторони у спорі може бути застосовано наслідки спливу позовної давності, оскільки відповідно до частини 3 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

Стосовно щодо дня, коли почалося виконання нікчемного правочину - договору оренди землі від 27.04.2016, на підставі якого правом оренди на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759, за відсутності визначеним законодавством підстав, заволоділа ОСОБА_1 , слід зазначити наступне:

Сторони нікчемного правочину, а саме в п. 19 нікчемного договору оренди землі б/н від 27.04.2016 вказали, що передача земельної ділянки здійснюється у п`ятиденний термін після державної реєстрації за актом приймання-передачі.

Державна реєстрація права оренди ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759 відбулась 14.05.2016 (номер запису про речове право 14504941).

Акт приймання-передачі ОСОБА_1 від ГУ Держгеокадастру у Харківській області спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759 складено 18.05.2016.

А отже, з прийняттям ОСОБА_1 у фактичне користування спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759 - 18.05.2016 - почалося виконання нікчемного правочину - договору оренди землі від 27.04.2016.

Відповідно до ст. 262 ЦК України заміна сторони у зобов`язанні не змінює обчислення та перебігу позовної давності.

Таким чином, факт правонаступництва у правовідносинах власності щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759 від держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області до територіальної громади в особі Богодухівської міської ради Харківської області за актом приймання передачі від 15.12.2020 в даному випадку не має значення, оскільки не змінює обчислення та перебіг позовної давності.

Згідно положень ч.1 та ч. 2 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Прокуратура у своїх поясненнях посилається на звернення до суду позовом, зокрема у справі № 922/1832/19, однак суд зауважує, що звернення з позовом у іншій справи не є підставою для переривання строку позовної давності у цій справі.

Судом відхиляються також і інші доводи прокуратури, як необгрунтовані.

А отже, судом не встановлено обставин щодо зупинення чи переривання строку позовної давності за позовною вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Таким чином, з урахуванням ч. 3 ст. 261 ЦК України, початком перебігу строку позовної давності за вимогою про застосування наслідків нікчемного правочину є 18.05.2016 (початок строку виконання нікчемного правочину - договору оренди землі від 27.04.2016), а отже 19.05.2019 строк позовної давності за такою вимогою сплив.

З даним позовом прокурор звернувся до суду 19.02.2024, тобто з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи подання ОСОБА_1 заяви про застосування наслідків спливу позовної давності, суд вважає за необхідне їх застосувати та в позовних вимогах стосовно ОСОБА_1 - відмовити.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання СФГ "Вертіївка" повернути спірну земельну ділянку, суд зазначає наступне.

З аналізу п. 7.45 Постанови висновків Палати Верховного Суду від 09.04.2026 у даній справі № 922/511/24 про нікчемність договору оренди землі від 27.04.2016 слідує також логічно-послідовний обгрунтований висновок про нікчемність з тих самих підстав і договору суборенди земельної ділянки б/н від 23.03.2017, укладеного між ОСОБА_1 та СФГ «Вертіївка», оскільки за усталеним правилом, яке діє у цивільних правовідносинах: «ніхто не може передати іншому більше прав на річ, ніж має сам» («Nemo plus iures transferre potest quam ipse habet»). Вказане відповідає узагальненням Верховного Суду України в листі «Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ» (Вісник Верховного Суду України. - 2013. - № 2. - с. 16- 24.).

В межах розгляду позовної вимоги про зобов`язання СФГ «Вертіївка» як суборендаря спірної земельної ділянки повернути спірну земельну ділянку Міськраді Палата зазначила, що, незважаючи на встановлену судами попередніх інстанцій обставину припинення договору суборенди від 23.03.2017 відповідачами за взаємною згодою ще 28.11.2017, тобто задовго до подання цього позову (у лютому 2024 року), судами помилково залишено поза увагою, що згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, за змістом статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України «Про фермерське господарство» після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалася, позаяк із моменту державної реєстрації створеного фермерського господарства особу засновника заміщує фермерське господарство як землекористувач, який фактично веде господарську діяльність на земельній ділянці.

А отже, з аналізу п. 7.46. постанови Верховного суду слідує, що під час нового розгляду справи належить дослідити істотні обставини щодо того, чи у випадку передачі спірної земельної ділянки орендарем ОСОБА_1 в суборенду СФГ «Вертіївка» особу ОСОБА_1 , як засновника СФГ «Вертіївка» заміщує зазначене фермерське господарство, а також чи саме до нього перейшли обов`язки орендаря за договором оренди землі від 27.04.2016 (див. пункт 2.5 цієї постанови), врахувавши, при цьому, що згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, за змістом статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України «Про фермерське господарство» після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалася, позаяк із моменту державної реєстрації створеного фермерського господарства особу засновника заміщує фермерське господарство як землекористувач, який фактично веде господарську діяльність на земельній ділянці.

Як зазначено вище належним способом захисту у цій справі є застосування наслідків нікчемності зазначеного договору у виді односторонньої реституції.

Водночас, суд зауважує, що реституція застосовується виключно між сторонами недійсного або нікчемного правочину.

З фактичних обставин даної справи вбачається, що ОСОБА_1 26.08.2016 зареєстровано Фермерське господарство «Вертіївка» (код ЄДРПОУ: 40776979) за номером 1 450 102 0000 000915, керівник Фермерського господарства - ОСОБА_1.

Враховуючи зміст статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України «Про фермерське господарство», а також висновки щодо їх застосування, сформовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, з моменту реєстрації Фермерського господарства «Вертіївка» (код ЄДРПОУ: 40776979) - з 26.08.2016 користувачем спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759 стало СФГ «Вертіївка», а не громадянка ОСОБА_1 , якій ця ділянка надавалася, позаяк із моменту державної реєстрації створеного фермерського господарства особу засновника замістило фермерське господарство як землекористувач, який фактично веде господарську діяльність на земельній ділянці.

Проте, як виснувала Палата Верховного Суду у постанові від 09.04.2026 у даній справі № 922/511/24, Договір оренди землі від 27.04.2016 б/н є нікчемним, тобто недійсним з моменту вчинення в силу закону і не створює жодних юридичних наслідків з моменту його вчинення (ст.ст. 202, 204, 228 ЦК України).

Враховуючи викладене, заміна у зазначених правовідносинах особи Орендаря ОСОБА_1 на СФГ «Вертіївка» з моменту реєстрації останнього (26.08.2016) з точки зору застосування норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України «Про фермерське господарство» не відбулася, позаяк висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 щодо застосування зазначених норм законодавства та заміни орендаря стосується правовідносин за оспорюваним правочином, тобто, щодо якого діє презумпція правомірності допоки зворотнє не доведено в судовому порядку.

Тобто, факт реєстрації СФГ «Вертіївка» не має юридичного значення для перебігу правовідносин за договором оренди землі від 27.04.2016 б/н з точки зору прагнення сторонами зазначеного договору - ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 - обумовленого його змістом результату (ведення фермерського господарства), оскільки такий договір не відбувся в силу закону (є нікчемним).

Так само, і факт укладення договору суборенди між ОСОБА_1 і СФГ «Вертіївка» від 23.03.2017 б/н не має юридичного значення, оскільки такий договір вважається таким, що не відбувся в силу закону (є нікчемним).

Оскільки СФГ "Вертіївка" не є стороною нікчемного договору оренди замлі від27.04.2016 та не користувачем спірної земельної ділянки, відсутні підстави для задоволення вимоги прокуратури про зобов`язання СФГ "Вертіївка" повернути спірну земельну ділянку Міськраді (орендодавцю).

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. .

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про усунення перешкоди власнику - територіальній громаді в особі Богодухівської міської ради Харківської області - у здійснені права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759 площею 75,1487 га, шляхом: зобов`язання ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 ) та Фермерське господарство «Вертіївка» (код ЄДРПОУ 40776979) повернути територіальній громаді в особі Богодухівської міської ради Харківської області земельну ділянку комунальної власності сільськогосподарського призначення площею 75,1487 га кадастровий номер 6320887500:02:001:0759, яка розташована за межами населених пунктів Сазоно-Баланівської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на прокуратуру.

Пунктом 9.4. постанови Верховного Суду від 09.04.2026 зазначено:

"9.4. З огляду на те, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а справа - передачі на новий розгляд у частині позову до місцевого господарського суду, то з урахуванням положень статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі, у тому числі витрат на оплату послуг адвоката та судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат."

Частиною 1 ст. 316 ГПК України встановлено, що вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Тому, вирішуючи питання щодо розполіду судового збору за подання апеляційної скарги, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що за подання апеляційної скарги прокуратурою сплачено судовий збір у розмірі 7 267,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1531 від 14.06.2024.

Також судом встановлено, за подання касаційної скарги прокуратурою сплачено судовий збір у розмірі 12 112,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 2116 від 19.08.2024.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2024 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 22.05.2024 у справі №922/511/24 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 09.04.2026 касаційні скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури задоволено частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 у справі № 922/511/24 у частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання фізичної особи ОСОБА_1 і Сільськогосподарського фермерського господарства "Вертіївка" повернути територіальній громаді в особі Богодухівської міської ради Харківської області земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення площею 75,1487 га, кадастровий номер: 6320887500:02:001:0759, яка розташована за межами населених пунктів Сазоно-Баланівської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області, скасовано, а справу передано на новий розгляд у цій частині позову до Господарського суду Харківської області.

Рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 у справі № 922/511/24 у частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди фізичної особи ОСОБА_1 (номер запису про інше речове право 14504941 від 14.05.2016) та права суборенди Сільськогосподарського фермерського господарства "Вертіївка" (номер запису про інше речове право 19692776 від 23.03.2017) на земельну ділянку площею 75,1487 га, кадастровий номер 6320887500:02:001:0759 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 921522763208), змінено, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

У решті (щодо відмови в задоволенні позову в цій частині) зазначені судові рішення залишено без змін.

Під час нового розгляду справи у задоволенні позовних вимог прокуратури відмовлено, з зв`язку з чим, на підставі ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання апеляційної скарги та касаційної скарги, сплачений при первісному розгляді справи, залишається за прокуратурою.

Стосовно витрат ОСОБА_1 на оплату послуг адвоката під час первісного розгляду справи вбачається, що Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 22.05.2024 у справі № 922/511/24 задоволено частково клопотання (вх.№12285 від 10.05.2024) представника Фізичної особи ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення. Стягнуто з прокуратури Харківської області на користь Фізичної особи ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн. Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 в задоволенні заяви представника Фізичної особи ОСОБА_1 адвоката Олени В`ячеславівни Надьон про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу (вх.№10513 від 12.08.2024) відмовлено частково. Стягнуто з Харківської обласної прокуратури на користь Фізичної особи ОСОБА_1 10000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постановою Верховного Суду від 09.04.2026 скасовано Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 22.05.2024 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 у справі № 922/511/24.

При цьому касаційною інстанцією у вказаній постанові зазначено:

"7.70. Водночас Палата не вбачає підстав для повного задоволення касаційних скарг заступника керівника Харківської обласної прокуратури (у частині оскарження додаткового рішення та додаткової постанови), а саме шляхом відмови у задоволенні заяв ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у судах першої та апеляційної інстанцій, оскільки, незважаючи на наявне часткове скасування судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду позовних вимог по суті, нове рішення Верховним Судом наразі не ухвалюється, а у випадку передачі справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, враховуючи положення статті 129 ГПК України, розподіл судових витрат у справі, у тому числі витрат на оплату послуг адвоката і судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг, має здійснити саме господарський суд, який за результатами нового розгляду справи прийматиме рішення по суті спору.

7.71. З огляду на положення частини 9 статті 129 ГПК України Палата не вбачає підстав для покладення на прокуратуру витрат ОСОБА_1 на оплату послуг адвоката, понесених у суді касаційної інстанції."

А отже, вирішуючи питання щодо покладення на прокуратуру витрат ОСОБА_1 на послуги адвоката, понесених нею під час первісного розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції, суд звертає увагу, на наступне.

Підставою звернення прокуратури до суду було те, що договір оренди землі від 27.04.2016 укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 без дотримання конкурентних засад за відсутності для цього підстав, визначених частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України, тобто з метою незаконного заволодіння земельною ділянкою державної власності, а тому є нікчемним.

Під час нового розгляду справи № 922/511/24 судом встановлено те, що договір оренди землі від 27.04.2016 є нікчемним, а земельна ділянка передана ОСОБА_1 за таким нікчемним договором та наразі не повернута орендодавцю.

У зв`язку з чим, суд визнав правомірною у цій справі вимогу прокуратури про зобов`язання ОСОБА_1 (орендаря) повернути спірну земельну ділянку Міськраді (орендодавцю), тобто стороні договору оренди землі від 27.04.2016, як застосування наслідків нікчемності зазначеного договору у виді односторонньої реституції.

Суд зауважує, що спір виник саме внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 , а у задоволенні вимог прокуратури, заявлених до ОСОБА_1 , було відмовлено лише за спливом строку позовної давності заявленою стороною, а не у зв`язку з його необґрунтованістю чи безпідставністю.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для покладення на прокуратуру витрат ОСОБА_1 на оплату послуг адвоката, понесених у суді першої та апеляційної інстанції під час первісного розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог про усунення перешкоди власнику - територіальній громаді в особі Богодухівської міської ради Харківської області - у здійснені права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759 площею 75,1487 га, шляхом: зобов`язання ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 ) та Фермерське господарство «Вертіївка» (код ЄДРПОУ 40776979) повернути територіальній громаді в особі Богодухівської міської ради Харківської області земельну ділянку комунальної власності сільськогосподарського призначення площею 75,1487 га кадастровий номер 6320887500:02:001:0759, яка розташована за межами населених пунктів Сазоно-Баланівської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області - відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Прокуратура: Богодухівська окружна прокуратура (пл. Свято-Духівська, 1, м. Богодухів, Харківська область, 62103, ЄДРПОУ 0291010828).

Позивач: Богодухівська міська рада Харківської області (пл. Соборності, 2, м. Богодухів, Харківська область, 62103, ЄДРПОУ 04058640).

Відповідач 1: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач 2: Сільськогосподарське фермерське господарство «Вертіївка» (вул. Ветеранів праці, 17, с. Вікторівка, Богодухівський район, Харківська область, 62161, ЄДРПОУ 40776979).

Повне рішення складено "22" жовтня 2026 р.

СуддяВ.В. Усата

справа № 922/511/24