Рішення № 140870833, 23.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/3288/26

Господарський суд Одеської області у складі головуючої судді Демченко Т.І.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 916/3288/26

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 42399676)

до відповідача: Державного підприємства "Український дитячий центр "Молода гвардія" (65053, м. Одеса, Миколаївська дорога, буд. 172, код ЄДРПОУ 33636307)

про стягнення 150 361,61грн,

обставини справи:

11.08.2026 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - ТОВ «ГК "Нафтогаз Трейдинг") до Державного підприємства (далі - ДП) "Український дитячий центр "Молода гвардія", в якій воно просить:

- стягнути заборгованість у розмірі 128 286,65 грн, пеню у розмірі 14 129,11 грн, 3% річних у розмірі 1 412,91 грн та інфляційне збільшення у розмірі 6 532,91 грн.

Обґрунтувуючи позов ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" посилається на невиконання відповідачем умов Договору постачання природного газу від 20.11.2025 № 14-11071/25-БО-Т в частині сплати за спожитий газ.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 17.08.2026 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №916/3288/26, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).

Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався, відзив на позовну заяву до суду не надав.

Ухвала суду від 17.08.2026 направлена до електронного кабінету відповідача та доставлена 17.08.2026, що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет Електронного суду.

Також ухвалу про відкриття провадження у зазначеній справі суд офіційно оприлюднив у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua.

З огляду на викладене відповідачу надано право бути обізнаним про прийняті у цій справі рішення та можливість реалізувати право на участь у судовому процесі у передбаченому процесуальним законом порядку.

Суд вважає, що ним вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення відповідача про дату, місце та час судових засідань.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Щодо строку розгляду справи господарський суд зауважує, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Так, під час здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених ст.2,4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Отже, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні згідно Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів ч.4 ст.240 ГПК України.

установив:

20.11.2025 між ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» (Постачальник) та ДП "Український дитячий центр "Молода гвардія" (Споживач) було укладено Договір постачання природного газу № 14-11071/25-БО-Т (далі- Договір), згідно з п. 1.1 якого Постачальник зобов`язусться поставити Споживачеві який є бюджетною установою/організацією відповідно до Бюджетного кодексу України, закладом охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладом охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо", а споживач прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Умовами зазначеного Договору передбачено, зокрема, таке:

- У разі якщо об`єкти Споживача підключені до газорозподільної системи, розподіл природного газу, який постачається за цим Договором, здійснює Оператор ГРМ на підставі укладеного зі Споживачем відповідного договору, про що Споживач зазначає у Заяві (п. 1.4 Договору);

- Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період, зазначений Споживачем у Заяві, але не раніше ніж з дати набрання чинності цим Договором відповідно до пункту 13.1 Договору, в кількості та відповідно до розрахункових періодів та розподілу, що зазначені Споживачем у Заяві, за умови акцепту Постачальником Заяви в порядку, передбаченому пунктом 1.7 цього Договору (п. 2.1 Договору);

- Споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які зазначені в Заяві, повністю покривають потреби Споживача у відповідному розрахунковому періоді (розрахункових періодах) для потреб, визначених пунктом 1.2 цього Договору. Відповідальність за правильність визначення замовлених обсягів газу покладається виключно на Споживача. (п. 2.2 Договору);

- Підписанням Заяви Споживач дає згоду Постачальнику на включення його до Реєстру споживачів Постачальника, розміщеного на Інформаційній платформі Оператора ГТС (надалі - Реєстр або Реєстр споживачів), відповідно до вимог Кодексу ГТС, на період постачання згідно з пунктом 2.1 Договору, за умови набрання чинності цим Договором відповідно до пункту 13.1 Договору (п. 2.3 Договору);

- Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання передачі газу за формою згідно з Додатком № 3 до Договору, що є невід`ємною частиною цього Договору (п. 3.5 Договору).

- На запит постачальника споживач надає інформацію щодо планового використання газу за розрахунковий період (місяць) в розрізі добових обсягів та до 13:00 поточної доби - оперативну інформацію щодо фактичних обсягів використання газу за минулу добу, планових обсягів використання газу на наступну добу та до 24:00 поточної доби - оперативну інформацію щодо використання газу за поточну добу (п. 3.4 Договору).

- Споживач зобов`язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акта надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (п. 3.5.1 Договору).

- У випадку не підписання Споживачем акта до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даними щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору (п. 3.5.4. Договору).

- Постачальник протягом 2 (двох) робочих днів з дати одержання актів зобов`язується повернути Споживачу по одному примірнику оригіналів актів, підписаних уповноваженим представником Постачальника або надає обґрунтовану відмову від підписання акта. Після підписання Сторонами актів приймання-передачі, замовлені обсяги природного газу за Договором вважаються скоригованими (п. 3.5.3 Договору).

- Споживач здійснює розрахунок за фактично переданий природний газ грошовими коштами на рахунок Постачальника, зазначений у розділі 14 цього Договору, відповідно до акта приймання-передачі природного газу, оформленого з боку Постачальника та надісланого Споживачу у порядку, визначеному підпунктом 3.5.2 пункту 3.5 Договору, - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання (передача) природного газу. У разі відсутності акта/актів приймання-передачі природного газу, фактична вартість переданого Споживачу природного газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду (п. 5.1. Договору).

- У разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 Договору та/або строків оплати компенсації згідно з пунктом 8.4 Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні втрати та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2. Договору).

На виконання умов зазначеного Договору постачальник передав споживачу природний газ загальним об`ємом 7,523 тис. м. куб. на загальну суму 128 286,68 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу за грудень 2025.

Споживач (боржник), свої зобов`язання за згаданим Договором не виконав у повному обсязі, розрахунки за поставлений природний газ, в порядку що передбачений п. 5 Договору строку, не здійснив, у зв`язку з чим має заборгованість за фактично виконані поставки у розмірі 128 286,65 грн.

Відповідно до п. 7.2 Договору, статей 549-551, 625 Цивільного кодексу України у разі порушення Споживачем строків оплати, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Посилаючись на зазначене позивач нарахував пеню у розмірі 14 129,11 грн, 3% річних у розмірі 1 412,91 грн та інфляційне збільшення заборгованості у розмірі 6 532,91 грн.

У зв`язку із відсутністю оплати за поставлений газ, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов такого висновку.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч.ч. 1-2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На підтвердження приєднання до умов договору, позивач надає типовий Договір постачання природного газу для бюджетних установ/організацій відповідно до Бюджетного кодексу України, закладів охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо). закладів охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо).

Як убачається із п. 1.5 Цей Договір є договором приєднання у відповідності до статті 634 Цивільного Кодексу України та може бути укладений лише шляхом приєднання Споживача до всіх його умов в цілому.

Цей Договір не є публічним договором в розумінні статті 633 Цивільного Кодексу України.

Згідно з п. 1.6. для укладення Договору Споживач, що бажає приєднатись до цього Договору, направляє оригінал підписаної уповноваженою особою та завіреної печаткою (за наявності) Заяви на поштову адресу Постачальника, зазначену у розділі 14 цього Договору, або з використанням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП) / удосконаленого електронного підпису (далі - УЕП), електронної печатки (за наявності) та Сервісу електронного документообігу за посиланням https://vchasno.ua (з використанням електронної адреси Постачальника nnt@naftogaztradtng.com.ua) або https://medoc.ua. Постачальник має право запитувати у Споживача, який бажає приєднатися до Договору, додаткову інформацію.

Відповідно до п. 1.7 Договору у разі згоди на приєднання Постачальник повідомляє Споживача, який бажає приєднатися до Договору, про акцепт Заяви шляхом надсилання оригіналу (у формі електронного документа з використанням КЕП/УЕП) письмової Згоди на приєднання до Договору постачання природного газу на електронну адресу Споживача, зазначену у Заяві.

Згода на приєднання до Договору постачання природного газу є невід`ємною частиною цього Договору та оформлюється Постачальником відповідно до Додатку № 2 до цього Договору.

У разі незгоди на приєднання Постачальник відхиляє Заяву Споживача шляхом надсилання листа на електронну адресу Споживача, зазначену у Заяві. В такому випадку Договір є неукладеним

Господарський суд зазначає, що матеріали справи не містять оригіналу (чи копії) підписаної уповноваженою особою та завіреної печаткою (за наявності) Заяви відповідача про приєднання до умов зазначеного договору.

Крім того, на виконання п. 1.7. Договору позивач надав Згоду на приєднання до Договору постачання природного газу від 20.11.2025. Водночас, доказів направлення її відповідачу матеріали справи не містять.

Згідно з п. 2.3 Договору підписанням Заяви Споживач дає згоду Постачальнику на включення його до Реєстру споживачів Постачальника, розміщеного на Інформаційній платформі Оператора ГТС (надалі - Реєстр або Реєстр споживачів), відповідно до вимог Кодексу ГТС, на період постачання згідно з пунктом 2.1 Договору, за умови набрання чинності цим Договором відповідно до пункту 13.1 Договору.

Доказів включення відповідача до Реєстру споживачів Постачальника позивач до матеріалів справи не надав.

Відповідно до п. 3.5. Договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання передачі газу за формою згідно з Додатком № 3 до Договору, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Наданий позивачем акт приймання-передачі природного газу за грудень 2025 року від 12.01.2026 не підписаний сторонами. Більш того, в ньому відсутні повні реквізити споживача, а зазначено тільки його найменування та код ЄДРПОУ.

Інших доказів, які підтверджували б постачання природного газу відповідачу у заявленому розмірі матеріали справи не містять.

Беручи до уваги зазначене, господарський суд приходить до висновку, що позивач не підтвердив наявність між сторонами у справі правовідносини щодо купівлі-продажу товару та укладення Договору постачання природного газу №14-11071/25-БО-Т від 20.11.2025.

На підставі наведеного, позовна вимога про стягнення заборгованості у розмірі 128 286,65 грн задоволенню не підлягає.

Позовна вимога щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат є похідною від основної, у зв`язку із чим задоволенню не підлягає.

За таких обставин та правового регулювання, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі «Руїз Торіха проти Іспанії», ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

У силу приписів ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ст.129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. 129, 145, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Державного підприємства "Український дитячий центр "Молода гвардія" про стягнення заборгованості у розмірі 128 286,65 грн, пені у розмірі 14 129,11 грн, 3% річних у розмірі 1 412,91 грн та інфляційного збільшення у розмірі 6 532,91 грн - відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з приписами ч.5 ст.240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 23 жовтня 2026 р.

Суддя Т.І. Демченко