Ухвала суду № 140870780, 20.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про розгляд скарги на дії та бездіяльність державного виконавця

"20" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/2317/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання Ніконової Д.І.,

розглянувши скаргу Антимонопольного комітету України /вх. № 2-1912/26 від 01.10.2026/ на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у справі № 916/2317/23

за позовом: Антимонопольного комітету України /ЄДРПОУ 00032767, адреса - 03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, e-mail: sl.dilovod@amcu.gov.ua/

до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях /ЄДРПОУ 43015722, адреса - 65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15, e-mail: odesa@spfu.gov.ua/

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" /ЄДРПОУ 32655926, адреса - 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16, e-mail: nikmorservices.office@gmail.com/

про зобов`язання виконати рішення Комітету

суб`єкт оскарження: Положай Віктор Євгенович - старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) /65091, м. Одеса, вул. Розумовська, 37, тел. 048-705-17-94/

За участю представників сторін:

від позивача: Попов Я.О на підставі довіреності у порядку передоручення від 14.07.2025;

від відповідачів: не з`явився, повідомлений належним чином, причини неявки невідомі;

від третьої особи: не з`явився, повідомлений належним чином, причини неявки невідомі;

від суб`єкта оскарження: не з`явився, повідомлений належним чином, причини неявки невідомі.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Господарського суду Одеської області Петренко Н.Д. перебувала справа № 916/2317/23 за позовом Антимонопольного комітету України до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ", про зобов`язання виконати рішення Комітету.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.03.2024, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2024, зобов`язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях виконати пункт 4 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 27.05.2021 № 302-р, а саме: припинити порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 27.05.2021 № 302-р; стягнуто судовий збір.

23.04.2024 судом на виконання рішення видано відповідні накази.

01.10.2026 на адресу суду надійшла скарга Антимонопольного комітету України /вх. № 2-1912/26/ на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у справі № 916/2317/23, в якій скаржник просить:

- визнати протиправними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Положая Віктора Євгеновича із винесення постанови від 22.09.2026 про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1;

- скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Положая Віктора Євгеновича від 22.09.2026 про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1;

- направити на адресу Комітету оригінал наказу Господарського суду Одеської області від 23.04.2024 № 916/2317/23.

В обґрунтування скарги скаржник повідомляє, що рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 у справі № 910/9573/25 (915/182/25) у задоволенні позову ТОВ «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ» відмовлено повністю та договір № РОФ 501 є односторонньо розірваним, виконавче провадження підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю чинного договору оренди. Проте ТОВ «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 у справі № 910/9573/25 (915/182/25) та ухвалити нове, яким позов ТОВ «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ» задовольнити повністю. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 у справі № 910/9573/25 (915/182/25).

Відтак скаржник наголошує, що розгляд справи станом на сьогодні триває, а твердження про розірвання Договору № РОФ 501 є передчасним, оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 у справі № 910/9573/25 (915/182/25) не набрало законної сили.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2026 для розгляду скарги визначено суддю Петренко Н.Д.

Ухвалою суду від 02.10.2026 прийнято до провадження скаргу Антимонопольного комітету України /вх. № 2-1912/26 від 01.10.2026/ на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у справі № 916/2317/23; розгляд скарги призначено на 20.10.2026 о 14:30 год.

19.10.2026 на адресу суду надійшов відзив Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) /вх. № 35814/26/ на скаргу, в якій Відділ просить відмовити в задоволенні скарги Антимонопольного комітету України на дії державного виконавця у виконавчому провадженні № НОМЕР_1; у разі встановлення судом підстав для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження - вирішити питання про усунення порушення з урахуванням передбаченого статтею 41 Закону України «Про виконавче провадження» порядку відновлення виконавчого провадження, без покладення на орган ДВС обов`язку повторно направляти стягувачу оригінал виконавчого документа, який не повертався стягувачу та продовжує перебувати в матеріалах виконавчого провадження.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що підставою для прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з установленим державним виконавцем повним фактичним виконанням вимог виконавчого документа стали надані боржником документи та відомості щодо припинення договірних відносин за договором оренди нерухомого майна державної власності від 10.05.2006 № РОФ-501, укладеним із ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв».

Відділ зауважує, що вказані обставини були враховані державним виконавцем під час вирішення питання про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження. При цьому державний виконавець не наділений повноваженнями вирішувати господарський спір між сторонами договору оренди або підміняти суд під час встановлення обставин, що становлять предмет окремого судового розгляду.

Відділ вказує, що сам факт оскарження судового рішення не є самостійною підставою для висновку про невиконання виконавчого документа у виконавчому провадженні № НОМЕР_1. Водночас рішення, яке не набрало законної сили, не може беззастережно розглядатися як остаточне вирішення відповідного спору.

Відділ наголошує, що вимога скаржника про направлення оригіналу наказу для подальшого пред`явлення до виконання не відповідає передбаченому статтею 41 Закону України «Про виконавче провадження» механізму відновлення виконавчого провадження та не є необхідним способом поновлення прав скаржника. Зазначене свідчить, що навіть у разі скасування постанови про закінчення виконавчого провадження питання подальшого виконання судового рішення має вирішуватися шляхом відновлення виконавчого провадження, а не шляхом повторного пред`явлення виконавчого документа за відсутності його повернення стягувачу.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав скаргу та просив її задовольнити у повному обсязі.

Інші учасники справи до судового засідання не з`явилися, повідомлені належним чином, причини неявки невідомі.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 ГПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши матеріали справи в частині скарги на дії державного виконавця, вислухавши представника скаржника, господарський суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що предметом оскарження у даній скарзі є дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Положая Віктора Євгеновича із винесення постанови від 22.09.2026 про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 15.05.2024 відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 з виконання наказу суду від 23.04.2024 № 916/2317/23 про зобов`язання РВ ФДМУ виконати пункт 4 резолютивної частини рішення Комітету від 27.05.2021 № 302-р, а саме: припинити порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини рішення Комітету від 27.05.2021 № 302-р.

Листами від 23.06.2026 № 10-951-07-3310 та від 14.09.2026 № 10-951-12-03-4576 РВ ФДМУ повідомило ВДВС про те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 у справі № 910/9573/25 (915/182/25) у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ» відмовлено повністю та Договір № РОФ 501 є односторонньо розірваним, виконавче провадження підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю чинного договору оренди.

22.09.2026 державним виконавцем Відділу Положаєм Віктором Євгеновичем винесено постанову від 22.09.2026 про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом), статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), а саме, що Боржником вимоги виконавчого документу виконані у повному обсязі, що свідчить про повне фактичне виконання рішення.

Відповідно до статті 1291 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з положеннями статті 2 названого Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, зокрема обов`язковості виконання рішень.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є, зокрема, обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Згідно зі статтею 3391 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Глоба проти України», № 15729/07, від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункти 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005; заява № 38722/02).

Суд зазначає, що в силу вимог Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має обов`язок здійснювати заходи примусового виконання рішень лише у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом та Законом.

Суд наголошує на тому, що акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Рішення АМК було предметом судового розгляду у першій, апеляційній та касаційних інстанціях у справі № 910/13573/21, суди відмовили у задоволенні позову про визнання незаконним та скасування вказаного рішення, а тому воно є чинним та в силу положень частини другої статті 56 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», є обов`язковим до виконання.

У вирішенні порушених скаржником питань суд вважає за необхідне наголосити, що у справі, яка розглядається рішенням суду, яке набрало законної сили зобов`язано Регіональне відділення Фонду виконати пункт у резолютивної частини рішення АМК, а саме: припинити порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини рішення АМК.

Означене рішення суду у справі № 916/2317/23 в силу вимог статті 1291 Конституції України та положень статті Закону України «Про виконавче провадження» є обов`язковим для виконання.

Судом встановлено, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/9573/25 (915/182/25) за позовом ТОВ "Нікморсервіс Ніколаєв" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Міністерства розвитку громад та територій України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт", про визнання недійсним одностороннього правочину з розірвання договору оренди, внесення змін до договору оренди шляхом визнання укладеним договору про внесення змін.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва 7.06.2026 року у справі №910/9573/25(915/182/25) у задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати покладено на позивача.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Нікморсервіс Ніколаєв" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 року у справі №910/9573/25(915/182/25) та ухвалити нове, яким позов ТОВ "Нікморсервіс Ніколаєв" задовольнити повністю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 року відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Нікморсервіс Ніколаєв" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 року у справі №910/9573/25(915/182/25), повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9573/25(915/182/25).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2026 справу №910/9573/25(915/182/25) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 року прийняти до провадження у визначеному складі.

Таким чином, станом на день винесення 22.09.2026 державним виконавцем Відділу Положаєм Віктором Євгеновичем винесено постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1, рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 у справі №910/9573/25(915/182/25) не набрало законної сили, оскільки було оскаржене в апеляційному порядку.

При цьому суд зауважує, що питання виконання/невиконання рішення суду в даному виконавчому провадженні на підставі розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.05.2006 № РОФ 501 вже розглядалось та ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.04.2025, залишеної без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 та постановою Верховного Суду від 22.09.2025 у справі № 916/2317/23, задоволено скаргу Комітету на дії державного виконавця та скасовано постанову ВДВС від 22.01.2025 про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1.

За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до ст. 343 ГПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність скарги Антимонопольного комітету України в частині визнання протиправними дій державного виконавця та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, в зв`язку з чим в цій частині скарга підлягає задоволенню.

Щодо заявленої в скарзі вимоги про направлення на адресу Комітету оригінал наказу Господарського суду Одеської області від 23.04.2024 №916/2317/23 про зобов`язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях виконати пункт 4 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 27.05.2021 №302-р, а саме: припинити порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини рішення Комітету від 27.05.2021 №302-р, для подальшого пред`явлення до органу ВДВС з метою відновлення виконавчого провадження та примусового виконання рішення суду, суд зазначає, що вказана вимога є надмірно заявленою та роз`яснює стягувачу його право звернутись до суду з заявою про видачу оригіналу наказу, що знаходиться в матеріалах справи, який в подальшому стягувач має право пред`явити до виконання.

Керуючись ст. ст. 74, 234-235, 254-255, 339-345 Господарського процесуального кодексу України суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Антимонопольного комітету України /вх. № 2-1912/26 від 01.10.2026/ на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у справі № 916/2317/23 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Положая Віктора Євгеновича із винесення постанови від 22.09.2026 про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1;

3. Скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Положая Віктора Євгеновича від 22.09.2026 про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1;

4. В іншій частині вимог - відмовити.

Ухвала складена та підписана 23.10.2026.

Ухвала набрала законної 20.10.2026 та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст.ст. 254, 255 ГПК України.

Суддя Н.Д. Петренко